Дії УПА в роки ВВВ і в післявоєнний період
сам
Гiтлер був проти
любих нацiональних
армiй при нiмецькiй.
Але 44-й принiс
корiннi переломи
в поглядах на
цю проблему.
Весною
44-го верховне
командування
УПА перенесло
свiй штаб з Волинi
в Карпати. Всі
військові
частини отримали
наказ залишитись
на місцях, переходити
пiд радянську
окупацiю i продовжувати
боротьбу в
пiдпiллi. Крим
того нехтуючи
своїми ж принципами,
монопартія
Лебедева проголосила
народження
Української
Головної Визвольної
ради при УПА
як її головного
полiтичного
фронту. На мiй
погляд, цiкавиш
є той факт, що
не була опублiкована
навiть платформа
УГВР, членами
котрій, по сутi,
були теж представники
ОУН (С.Бендери).
Цiкаво й те , що
в жовтнi 44-го вся
група УГВР,
ОУН, УПА i СБ -
Лебедем виїхала
в Германiю i стала
називати себе
не iнакше як
"Закордоннi
частини ОУН",
"Закордонне
представництво
УГВР". Утворився
iсторичний
парадокс "Закордоннi
частини ОУН",
"Закордонне
представництво
УГВР" являлися
на дiйсностi
представниками
самих себе.
Маємо сказати
що спiльне з
УПА i УНРА в рiзних
частинах України
дiяли i iншi партизанські
формацiї. Прикладом
може служити
Легіон національної
самооборони
під командуванням
полковника
армії УНР
Войноровського-Гальчевського.
11. Новi
українсько-нiмецькi
переговори.
Українська
армiя в Германiї.
В цей час
нiмцi бажали
лише одного
створити спiльний
блок всiх народiв,
пригнічених
комунiзмом, i
на чолi цього
блоку був вже
поставлений
генерал Андрiй
Власов, як
головнокомандуючий
Росiйською
Визвольною
Армiєю (РВА). В
останнiх числах
жовтня 44-го звiльнив
бiльшу частину
українських
положених -
С.Бендеру, Мельника,
Бульбу-Боровця
та інших. Нiмцi
хотiли вести
переговори,
якi розпочались
в листопадi
44-го й тягнулись
до кiнця грудня
44-го. Швидкому
просуванню
заважала концепцiя
Власова, "о
єдиній i неподільної
Росiйської
імперії", тим
самими ставивши
пiд сумнiв суверенітет
України. Але
не маючи виходу
німцi були змушені
признати Український
Нацiональний
Комiтет в Германiї
як репрезентацiю
українського
народу перед
нiмецькою владою.
Отже, переговори
закiнчились
в кiнцi 44-го, а в
першi днi березня
нiмецька влада
затвердила
комітет i дала
дозвiл на організацію
нової української
армії пiд командуванням
генерала Шандрука.
Нова армiя
мала складатись
з двох частин:
- нерегулярна
частина - "група
Б" Української
нацiональної
армiї.
Група
"Б" мала
диверсiйно-партизанське
завдання на
схiдному фронтi
(командиром
був Т.Б.Б.)
В склад
регулярної
УНА входили:
1. Дивiзiя
"Галичина"-
перша дивізія
УНА;
2. Українське
Визвольне
військо;
3. Всi українцi,
полоненi, з армiєю
Власова, полiцейськi.
Теоретично
штаб УНА мiг
набрати 250000 кадрiв.
Але цим планам
не дано було
втілитися у
життя внаслiдок
закiнчення
вiйни. Найбiльш
боєздатні
частини армiї
було розбито
на невеликi
групи i планомiрно
здавались у
полон американцям.
Одна з дивiзiй
генерала Власова
повернула зброю
проти німців
i допомогла
чехам звiльнити
Прагу, але через
декiлька днiв
її заново "звiльнили"
радянськi війська.
Отже, в
цьому невеликому
обсягом рефератi,
на мiй погляд,
менi вдалось
висвiтити деякi
iсторичнi факти
про воєннi дiї
УПАП в роки
ВВВ.
Список
лiтератури:
1. Микола
Либiдь - "УПА".
2. Тарас
Бульба-Боровець
- "Армiя без держави".
3. Петер
Миенчук - "УПА
1942-1952 роки".
4. О.Субтельний
- "Україна. Історія".