Другий Зимовий похід УПА

Коваль.

7. Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. – К.: Фундація ім.. О. Ольжича, 1995. – Ч. 21. – С. 21.

9, 11, 14. ЦДАВОУ, ф. 1078, оп. 2 спр. 210, арк. 46 – 48 зв. Знайшов П.Стегній.

10. ЦДАВОУ, ф. 1078, оп. 2 спр. 210, арк. 105, 106. Знайшов П.Стегній.

«Додаток 1»


Наказ про розстріл


1921 року 22 листопада. Надзвичайна комісія — п'ятірка у складі: голови пом. командвійськ КВО тов. Гаркавого, голови губчека тов. Лівшіца. заст. нач. особвідділу КВО тов. Іванова. нач. опервідділу ВЧК тов. Фріновського й нач. кавдивізії тов. Котовського на підставі допитів захоплених бандитів, документів і наказів розбитої в бою під с. М.Миньками Овруцького повіту Волинської губернії 17 листопада 1921 р. банди Тютюнника, а також інших слідчих матеріалів особливого відділу КВО і

Київської ГЧК по цілому ряду викритих шпигунських і петлюрівських організацій на терені УССР знайшли:

1. Озброєний напад на совєтську республіку був наслідком довгої, протягом не менш 10 – 11 місяців, праці Петлюри, Тютюнника та їхніх однодумців із числа тих, що залишилися від не один раз уже битої армії так званої УНР і зібраної в Польщі української еміграції. Робота ця велася шляхом військової підготовки інтернованих у таборах відділів Петлюри. Крім військових приготувань. провадились також підпільні приготування організації повстання на Ліво- і Правобережній Україні.

2. Для досягнення мети, щоб знесилити совєтську республіку, перешкодити їй вести господарські роботи, відомий авантюрист Петлюра випустив на терени совєтської республіки заздалегідь зорганізовані в таборах банди душогубів і грабіжників. Для цього в таборах були відібрані найбільш надійні борці й досвідчені старшини. Пересування ешелонів робилося під виглядом робітничих партій, всім козакам і командному складові наказувалось відповідати на запитання під час пересування в згаданому вище дусі. Всі учасники знали, що вони йдуть для підняття збройного повстання, ти більше, що разом з бандами прибули й міністри всім адміністративним апаратом, який мав перейняти в свої руки всю владу негайно після захоплення території УССР.

3. Головна організація під командуванням самого Тютюнника, призначеного командуючим повстанчими військами, проводилась на ст.. Костопіль у 25 верствах на північ від Рівного. Тут був зосереджений відділ під назвою кінна дивізія, зі штабом армії й цивільним урядуванням на чолі, кількістю понад 1000 осіб. Після зосередження відділ зробив перехід через кордон і виступив на територію УССР. Подальша діяльність банди відповідає безідейній і хитрій петлюрівщині.

4. Наїзд скоївся саме у той момент, коли совєтськими республіками було кинуто все, не виключаючи й частин Червоної Армії, на господарчий фронт (тобто на грабування хліба в українських селян для голодної Росії, незважаючи на те, що Південна Україна також голодувала. – П.Д.). У результаті банді вдалося, ухиляючись від бою, просунутись у глибину території УССР. Але направлена проти неї кавчастина наздогнала її і у районі М. Миньок знищила. Зарубано в бою більш як 400 чоловік й захоплено до полону 537 чоловік, в тому числі й поранені. В момент бою деякі особи з вищого командування, бачачи безвихідність становища, самі себе розстрілювали й підривали бомбами.

5. Усього перед Надзвичайною комісією (п’ятіркою) постало 442 чол., решта померли від ран до приходу комісії або перебували в тяжкому стані й були залишені до видужання.

Керуючись велінням революційної совісті та щоб запобігти подібним злочинам і показати всьому капіталістичному світові та його наймитам. що Влада Рад нещадно карає всякого, хто спокуситься порушити її .мирну працю. — надзвичайна п'ятірка постановляє:

Перелічених у прикладенім до цього списку осіб, у кількості 359 чоловік, як злісних і активних бандитів, розстріляти.

Осіб вищого командного складу й цивільного управління, що знаходилися при штабі армії Тютюнника, в кількості 41 чоловіка, відправити для додаткового допиту слідчими установами.

Колишніх червоноармійців. які потрапили до полонії б 1920 році й приєдналися до банди з метою вирватися з полону, в кількості 42 чоловік, відправити до особливого відділу КВО для перевірки».

Протокол підписали: голова Надзвичайної комісії Гаркавий, члени: Лівшіц, Іванов, Котовський. Фріновський і секретар Літвінов.

М. Базар, 22 листопада 1921 р.