Насилля серед молоді – результат впливу суспільства, а не сім’ї

Реферат

Останнім часом тільки й чуєш, що бідкання про збільшення випадків насилля в молодому віці. Всі говорять, обговорюють, сперечаються але мало хто задумувався причинами, які призводять до такої поведінки. Даною роботою хочу розкрити деякі причини, які призводять до цього суспільного лиха, і, можливо, зміню думку когось, заставлю замислитися над своєю поведінкою, чи поведінкою своїх рідних. Розпочати хочу з визначення кола термінів, оскільки вони нам окреслять коло проблем, на які я зверну увагу в процесі розвитку реферату.

Отже, перший термін - СІМ’Я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Наступна дефініція – МОЛОДЬ - соціально-демографічна група, відокремлена на основі сукупності вікових характеристик і особливостей соціального стану.

З приводу вікових рамок молодості точаться суперечки, немає одностайності. Я вибрав для себе такі вікові рамки: від 14 до 20 років. Хоча, знову хочу повторитись, одностайності в цьому питанні немає. Але, оскільки це, на мою думку не принципове питання, то я б пропонував такі вікові рамки.

В межах цього реферату я буду використовувати як аргументи дані соціологічних опитувань, різні висновки відомих психологів, психоаналітиків і їхні дослідження. Також буду користуватись даними з різних офіційних джерел про стан насилля та його складові.

Для початку небагато статистики:

Україна зайняла 5 місце в Європі за рівнем насилля серед молоді. Про це сказано у звіті Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Сумне лідерство належить російській молоді, а найменше від бійок і різанини страждає німецьке молоде покоління.

За даними звіту, від насильства в Європі вмирає щодня 40 молодих людей у віці від 10 до 29 років, або 15 000 на рік. При цьому 4 з 10 смертей - убивства за допомогою ножа.

У звіті організації, оприлюдненому нещодавно, пояснюється, що дослідники аналізували кількість смертей молодих людей від насильства однолітків.

Росія, Албанія, Казахстан, Білорусь та Україна. Так виглядає, за даними Всесвітньої організації охорони здоров‘я, статистика рівня насильства. Лідерами є російська молодь. У тій країні вбивають підлітків і молодь найбільше.

Кількість молодих людей, що зазнає травм і потрапляє до лікарні із пораненнями, у багато разів більша, кажуть у Всесвітній організації охорони здоров’я.

Чому? З яких причин? Тільки уявіть собі, скільки безглуздих смертей в мирний час! Невже цього не можна уникнути?!

Можна, говорю я, але не без допомоги влади, оскільки багато проблем можна вирішити, але лише незаконним шляхом, за що можна понести покарання. А якщо підключити владні структури, то тоді можливий успішний фінал.

Але свою аргументацію я хочу розпочати не з цього. Хочу розповісти про таке явище - як АГРЕСІЯ.

У сучасній психологічній науці відсутнє єдине тлумачення феномену агресії. Більшість дослідників визначають агресію, як поведінку, що націлена на заподіяння шкоди будь-кому (Е. Аронсон, Л. Берковітц, Д. Майерс та ін.).

Виділяються такі фактори агресивної поведінки молоді: виховання в інститутах соціалізації (система освіти, армія), вплив групи однолітків та молодіжних субкультур, засобів масової комунікації, комп’ютерних ігрових технологій, “соціальних фрустраторів” (соціально-економічні чинники, які є перепонами в досягненні людиною важливих життєвих цілей) та конкретні соціальні ситуації у вигляді різних міжособистісних конфліктів та провокацій (Н. Алікіна, Ю. Антонян, Е. Аронсон, А. Бандура, І. Башкатов, Р. Берон, Л. Берковітц, Т. Курбатова, Д. Майерс, Р. Мертон, С. Мілгрем, Д. Річардсон, Л. Семенюк, Р. Уолтерс, І. Фурманов та ін.).

Як говорять дослідники, перераховані вище, специфіка агресивної поведінки молоді обумовлюються рядом вікових особливостей підліткового та юнацького віків. І це є чи не основний фактор насилля, яке, як виявляється, на даному етапі набуло небачених розмірів.

Як приклад я брав дослідження про соціально-психологічні фактори динаміки агресивної поведінки молоді, яке проводив кандидат психологічних наук О.Ю. Дроздов.

Всім піддослідним пропонувались авторська анкета на виявлення соціально-психологічних факторів агресії, проективна методика “Тест Руки” Вагнера (на виявлення рівня агресивності) та опитувальник Голланда (на виявлення типу особистості – реалістичного, інтелектуального, соціального, конвенціонального, підприємницького та артистичного). Дослідження проводилось анонімно.

Аналіз результатів дослідження за “Тестом руки” дав змогу виявити цікаві закономірності. Так, практично в усіх групах загальної вибірки була досить незначна частина респондентів з високими рівнями агресивності. Якщо виходити з одної з існуючих норм “Тесту руки” (висока агресивність при досягненні значення +1), то в делінквентній групі “А” відсоток високоагресивних піддослідних становив приблизно 10%, а в контрольній “В” – приблизно 1% (в загальній вибірці в цілому – більше 2%). Якщо спиратися на іншу норму (висока агресивність при перевищенні значення +1), то показники будуть, відповідно, 3% (група “А”), менше 1% (група “В”) і 1% (загальна вибірка).

Співставлення отриманих коефіцієнтів агресивності піддослідних з різних груп загальної вибірки показало, що всі вони розташовані в діапазоні відносної норми (низькі та середні рівні агресивності). При цьому, однак, існують певні відмінності між показниками в різних соціальних групах молоді. Порівняння результатів окремих груп методом t-критерію Ст’юдента показало наявність достовірної різниці між такими групами, як учні ПТУ та студенти, а також між військовослужбовцями та засудженими, з одного боку, та всіма іншими групами молоді, з іншого.

В цілому отримані результати дозволяють дійти наступних висновків. По-перше, кількість агресивних особистостей в сучасній молодіжній спільноті не виходить за межі кількох відсотків. Це дозволяє шукати джерело поширення насильства серед молоді не стільки в агресивних (оскільки їх кількість відносно невелика), а саме в неагресивних особистостях. Таким чином, можна вести мову про дуже цікавий соціальний феномен, коли в суспільстві спостерігається зростання проявів насильства (тобто частоти агресивних вчинків) з боку молоді, при тому, що кількість підлітків та юнаків з підвищеною агресивністю є відносно невеликою. З вищесказаного можна зробити висновок, що агресивна поведінка молоді обумовлена, в більшості випадків, зовнішніми ситуативними факторами, в процесі дії яких, вірогідно, ослаблюються фактори, що стримують цю агресію.

Виявлені закономірності, в цілому, дають змогу підтвердити гіпотезу дослідження, за якою зростання агресії в сучасному молодіжному середовищі обумовлено, головним чином, поширенням ситуативних проявів агресії серед неагресивних особистостей, які становлять більшість молодіжної популяції.

Отже, можна зробити перший, незаперечний висновок – молодь свою агресію демонструє, в основному, так би мовити - по-ситуації, тобто, впливом сім’ї тут аж ніяк не може і «пахнути».

Продовжуючи тему дослідження яке проводив кандидат психологічних наук О.Ю. Дроздов слід сказати, що це не одне дослідження, їх багато, просто я взяв до уваги найбільш відомого вітчизняного дослідника, так би мовити, «світила» психологічних наук. Подібні дослідження були проведені і за кордоном, наприклад дослідження професора Д. Майерса, і у вітчизняній психології - Н. Грішина, С. Єнікоплов, С. Кудрявцев. І всі вони сходились до одного - конкретна ситуація відіграє у житті кожної молодої людини вагому роль, в тому числі і до агресивної поведінки та насильства.

Результати дослідження академіка Т. Курбатова дали змогу визначити декілька типів соціальних ситуацій, які в найбільшій мірі провокують агресивну поведінку піддослідних. До них належать: ситуація антипатії до певної людини, ситуація навмисної вербальної агресії іншої людини, ситуація навмисної фізичної агресії іншої людини. Не менш провокуючими агресію виявились ситуація знаходження у нетверезому стані та ситуація ненавмисної вербальної образи або поштовху. Таким чином, отримані результати підтверджують точку зору ряду дослідників (Р.Берон, Д.Ричардсон, Т.Фергюсон), що люди реагують агресією, переважно, на навмисну агресію інших людей, і рідко реагують агресивно на випадкові ненавмисні дії інших, які завдали шкоди.

Отримані результати дозволили зробити висновок про наявність певних загальних тенденцій в реакціях підлітків та юнаків у деяких соціальних ситуаціях. Так, в ситуації контакту з людиною, до якої суб’єкт відчуває антипатію, в більшості випадків виникає поведінка за типом фізичної-пасивної-непрямої агресії. Такий же тип поведінки разом з вербальною-активною-прямою агресією часто провокується ситуацією контакту підлітка (юнака) з людиною, яка чимось йому заважає, або коли молода людина знаходиться в поганому настрої. На навмисну вербальну образу більшість молодих людей реагують такою ж вербальною агресією, а в ситуації навмисної фізичної агресії реакція може бути вербальною-активною-прямою або фізичною-пасивною-прямою. Знаходження в групі підвищує вірогідність прояву вербальної-активної-непрямої агресії. В ситуації, коли агресія молодої людини була викликана наказом більш старшої (авторитетної) особи, в основному, проявлявся фізичний-пасивний-непрямий тип агресії.

При цьому було виявлено, що жодна з вищенаведених ситуацій не має “універсального” характеру впливу. Їх дія пов’язана з певними рисами індивіда, зокрема віком, статтю та типом особистості. Таким чином, висновок відносно гіпотези матиме наступний вигляд - вплив ряду соціально-психологічних факторів на формування та прояв агресивної поведінки молоді пов’язаний з певними особистісними характеристиками.

Отже, можна зробити наступний, незаперечний висновок – знову тут сімейні стосунки не беруться до уваги, а головне – риси особистості.

Ну та й ладно, я продемонстрував два не пов’язаних між собою дослідження, які за основу аж ніяк не беруть сім’ю, чи стосунки в ній, хоча, певний вплив сім’я все ж таки має, і ми цього не відкидаємо. Виховання, відносини в сім’ї впливають на поведінку молоді, але не визначально. Ці стосунки не можна ставити на перше місце, відкидаючи всі інші фактори впливу. І ми вам це покажемо в процесі цієї дискусії.

Наступним аргументом буде вплив ЗМІ

Інформаційне забезпечення суспільства удосконалюється з року в рік, з'являються все досконаліші способи поширення інформації та доведення її до споживача. Безперечно, XXI ст. можна назвати століттям, в якому активно розвиваються інформаційні технології та відповідно підвищується рівень інформаційного забезпечення суспільства засобами масової інформації.

Разом з цим, ставши основним джерелом інформації для значної частини суспільства, ЗМІ в сучасних умовах здійснюють подвійний вплив на спосіб життя молодої людини. З одного боку, ЗМІ є чинником, що стимулює формування здорового способу життя у молоді, з іншого - провокує розвиток шкідливих звичок, сприяє виникненню психологічного дискомфорту тощо.

Часом буває важко визначити, чого більше від наданої інформації - користі або шкоди. Крім того, ЗМІ здійснюють вплив не тільки безпосередньо на особистість молодої людини, а й опосередковано, через оточення - батьків, вчителів, ровесників, котрі теж під цей вплив підпадають. Таким чином, сила впливу істотно посилюється. Можна сказати, що існуючі у суспільстві соціальні норми, прагнення, потреби і громадська думка значною мірою формуються під впливом ЗМІ.

Однією із причин цього впливу є пропаганда ЗМІ культу насильства та жорстокості. Адже часто-густо по телевізору йдуть несумісні з цінностями сьогодення фільми, які пропагують насильство. Це так звані «бойовики», сплеттер (жанр фільмів жахів, де акцент спеціально робиться на реалістичну демонстрацію крові, внутрішніх органів людини і т. д.), порнофільми, які наша молодь так уважно розглядає, намагаючись наслідувати головних героїв. А в них – головні герої – головорізи та різні асоціальні типи! Невже їх потрібно наслідувати?! Але таке трапляється, і дуже часто.

Ще одна складова поширення насилля – комп’ютерні ігри. Л. Семенюк, Р. Уолтерс, І. Фурманов і ряд інших відомих психологів сьогодення виділяють їх як один із основних подразників психіки молоді. Гострою залишається проблема функціонування комп'ютерних клубів, впливу комп'ютерних ігор, які містять елементи насильства та жорстокості, на свідомість дітей. Ці ігри теж пропагують культ насильства, адже діти грають в так звані «стріллялки», намагаючись убити, без жалю, противника. Що це, як не культ насильства?! Як приклад: у комп'ютерному клубі приватного підприємця, який розташований у м. Лохвиця, реалізовувалися диски із записами відео-фільмів еротичного характеру. І не тільки дорослим. І таких прикладів досить багато. Одні розкриті, інші – під надійним прикриттям і продовжують безперешкодно функціонувати несучи в маси дітей всю ту бридоту, непотріб і жах, все те, що не повинно стосуватись дітей, та й дорослим теж не потрібно.

Окреме «спасибі» слід сказати всесвітній мережі інтернет. Чого тільки там можна побачити!!! Все що тільки може уявити чийсь хворий мозок – все там! І доступ дітей – вільний. Чи не є це причинами, які впливають на молодь, підбурюють їх до непотрібних, недобрих справ?

За всім цим повинна слідкувати держава, щоб зменшити, чи взагалі унеможливити вплив всього цього на дітей. Не буде жорстокості і всякої «гадості» - не буде кого наслідувати, не буде для чого записувати акти знущань на відео, щоб потім похизуватись в інтернеті, чи перед друзями. Але для цього потрібно ефективна діяльність органів правопорядку, тому, що на них цю функцію покладено, вони мають право здійснювати вплив і виявляти правопорушників. Нажаль, якщо вірити статистичним даним, реагування цих органів не настільки ефективне як хотілось би.

Немає потреби доводити, що в суспільстві завжди існують тенденції, які сприяють перегляду життєвих цінностей і нерідко формують соціально-психологічні установки негативного типу.

На мою думку, однією з причин злочинності серед неповнолітніх, а отже і здійснення насилля ними, є малоефективна робота відділень кримінальної міліції, і взагалі - органів влади. Чи не в їхній компетентності запобігати злочинності? Чи не вони наділені такими функціями? Звичайно, якщо молодь відчуває, що послабів контроль над ними з боку держави, то вони, зрозуміло, можуть і відчути свою безкарність, а отже - здійснювати такі поступки, які в інших, нормальних умовах, вони б не здійснювали. А що їм?! Все одно нічого не буде. Чому б і ні?!

Наприклад у нас у області не завжди вирішується питання щодо заборони розміщення на відстані не ближче ніж 100-150 метрів від навчальних закладів так званих „питущих” закладів. За даними обласної СЕС, в області залишилося таких як мінімум 84 об’єкти, найбільше їх у Полтаві, зокрема зовсім поруч біля обласного центру естетичного виховання учнівської молоді на відстані восьми метрів від входу до закладу, де майже цілодобово продаються спиртні напої, а через дорогу магазин „Світ напоїв” на території школи №5, де діти щодня бачать усю культуру й моральність дорослих.

Серед районів області найгірша ситуація у Зінківському. Біля 9 навчальних закладів у самому Зінькові, а також у населених пунктах – Тарачівка, Батьки, Дейкалівка, Лютенські Будища, Процьки, Високе, Комсомольське – „питейні” заклади розташовані мало не на подвір’ях шкіл і професійно-технічних училищ.

Також, мало ведеться роботи індивідуально з дітьми. Психологічною службою системи освіти області проведене соціологічне дослідження „Молодь і протиправна поведінка”. Його результати насторожують, бо 12 відсотків респондентів (а це учні шкіл та професійно-технічних училищ) 1-2 рази на тиждень палять тютюнові вироби, понад 50 відсотків – вживають алкогольні напої, майже 14 відсотків – наркотики. Серед дітей є схильні до суїциду.

Починаючи з 2006 року найнижчій показник забезпеченості працівниками психологічної служби є у Чутівському, Семенівському, Оржицькому і Глобинському районах – менше 30 відсотків. Чи так добре там справи? Ми маємо цілий ряд негативних явищ стосовно дитячого і молодіжного підліткового насилля.

Якщо основу колективу молодіжної групи представляють ровесники з асоціальною поведінкою (такі, що вживають алкоголь, наркотики, скоюють правопорушення), то слід очікувати взаємного впливу, який ще більше поглиблює негатив кожного з них. Такі колективи називаються "шкідливими компаніями". Безумовно, не можна говорити про те, що підлітки, які розпивають на дозвіллі спиртні напої, приречені на алкоголізм, але слід пам'ятати, що психологи спостерігають в таких компаніях зниження почуття небезпеки.

Також, причинами здійснення насилля молодими людьми можуть , звичайно, бути і індивідуальні характеристики.

Наведу перелік індивідуальних характеристик, які можна розглядати як передумову розвитку різноманітних асоціальних звичок і чинників ризику для здоров'я:

· нерозвинений самоконтроль, нестача наполегливості;

· низька самоповага і невпевненість в собі;

· емоційна і психічна неврівноваженість;

· життєві цінності, які допускають зловживання алкоголем і наркотиками;

· низька успішність;

· відсутність взаєморозуміння в школі;

· прояв асоціальної поведінки в ранньому віці (злодійство, агресія та ін..).

Це не нами видумані чинники, їх виділив відомий психолог Олександр Дроздов - психолог, фахівець з проблем насильства.

Отже, до чого ми дійшли: майнове розшарування суспільства, зниження рівня життя значної частини населення України, соціально-побутова невлаштованість, безробіття, юридична безправність, загальна психологічна напруженість, яка часто призводить до алкоголізації і наркотизації, втрата морально-психологічних орієнтирів негативно відбивається на відносинах у суспільстві, і нерідко призводить до застосування насилля сильніших над слабшими. Це – і розчарування певною групою людей в житті, і просто знервованість, так, щоб «випустити пар». Але для тих, над ким знущаються, це травма, можливо і на все життя.

Щоб цього уникнути, потрібно не виділяти одну проблему, а потрібно розуміння, що це «букет» проблем, які треба негайно вирішувати. Не потрібно все скидати на сімейні відносини, хоча і вони в цьому відіграють не останню роль, і ви, шановні опоненти, це сьогодні продемонстрували. Але ця роль не є визначальною, це просто одна із причин, які потрібно вирішувати.

Але слід сказати, що насильство в усіх його проявах існує в суспільстві ще з прадавніх часів. На мою думку, якщо поспостерігати за історією людства на нашій планеті, то на жаль вона нагадувала б панораму розвитку та ескалації насильства і несправедливості.

Згідно з матеріалами доповіді «Війна і мир в ХХІ столітті», яку зачитав Ендрю Мак, в минулому – директор департаменту стратегічного планування ООН, а зараз – професор університету в Британській Колумбії, «рівень побутового насилля зменшується з плином часу. Так, ще 150 років назад, побиття дружин і дітей вважалось нормальним явищем. Наприклад тілесні покарання були звичайною практикою при навчанні дітей, а в Англії був прийнятий закон який забороняв бити дружин після 8 годин вечора, щоб їхні крики не заважали людям відпочивати».

Отакі були погляди на насилля у сім’ї у минулому, причому, не дуже і давно.

Але я впевнений, людство все ж таки зробить певні висновки, які не дадуть нам, коли ми станемо батьками, політиками, підприємцями, чи кимось іншим допустити ті помилки, які робляться зараз у молодіжній політиці, будемо слідкувати за дотриманням законності і справедливості в цьому питанні.