Документування управлінської діяльності митних органів та участь в ній юридичних служб

України може прийняти рішення про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання.

Для повернення нормативно-правового акта на доопрацювання на прохання органу, що його прийняв, такий орган повинен направити до Міністерства юстиції України відповідного листа, підписаного керівником (особою, яка виконує його обов’язки) або заступником керівника.

Нормативно-правовий акт також може бути повернутий Міністерством юстиції України на доопрацювання, якщо органом, що його прийняв, порушено вимоги Положення або цього Порядку. У цьому разі Мін’юст України повертає нормативно-правовий акт з письмовим обґрунтуванням необхідності його доопрацювання.

Лист про повернення акта суб’єкту нормотворення для доопрацювання готується виконавцем, візується заступником директора Департаменту, директором Департаменту та підписується заступником Міністра.

У разі повернення нормативно-правового акта на доопрацювання оригінал акта та 2 копії (українською та російською мовами) з письмовим обґрунтуванням такого рішення повертаються органу, який подав акт на державну реєстрацію, а одна копія акта українською мовою залишається в Департаменті.

Уповноважений працівник суб’єкта нормотворення, який забирає оригінал нормативно-правового акта, зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

Якщо протягом доби після прийняття рішення про повернення нормативно-правового акта на доопрацювання оригінал акта не буде отриманий уповноваженим працівником суб’єкта нормотворення, він може бути відправлений поштою.

Під час доопрацювання суб’єкт нормотворення повинен урахувати всі висловлені Міністерством юстиції України зауваження та усунути виявлені порушення і протягом місяця повторно подати акт на державну реєстрацію або надати Мін’юсту України копію розпорядчого документа про його скасування. Такий розпорядчий документ не повинен містити правових норм. У супровідному листі, з яким він направляється, необхідно вказувати дату і номер листа Міністерства юстиції України про повернення акта на доопрацювання.

Лист про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта готується виконавцем, візується заступником директора Департаменту та директором Департаменту і підписується заступником Міністра. При цьому оригінал акта та 2 копії (українською та російською мовами) повертаються органу, який подав акт на державну реєстрацію, а одна копія акта українською мовою залишається в Департаменті.

Уповноважений працівник суб’єкта нормотворення, який забирає оригінал нормативно-правового акта, зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

Якщо протягом доби після прийняття рішення про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта оригінал акта не буде отриманий уповноваженим працівником суб’єкта нормотворення, він може бути відправлений поштою.

Нормативно-правові акти, у державній реєстрації яких відмовлено, заносяться до спеціального журналу обліку таких актів, що ведеться в Департаменті.

Нормативно-правовий акт, у державній реєстрації якого відмовлено, підлягає скасуванню органом, що його видав, у 5-денний строк з дня отримання листа Міністерства юстиції України про відмову в державній реєстрації акта чи висновку за результатами розгляду скарги на рішення про відмову в державній реєстрації акта на користь Міністерства юстиції України. Копія відповідного розпорядчого документа в цей самий строк направляється до Мін’юсту України. Такий розпорядчий документ не повинен містити правових норм. У супровідному листі, з яким він направляється, необхідно вказувати дату і номер листа Міністерства юстиції України про відмову в державній реєстрації.

Поданий на державну реєстрацію акт може бути визнаний Міністерством юстиції України таким, що не підлягає державній реєстрації.

Лист про повернення акта без державної реєстрації як такого, що їй не підлягає, готується виконавцем, візується заступником директора Департаменту та директором Департаменту і підписується заступником Міністра.

У разі повернення акта без державної реєстрації як такого, що їй не підлягає, оригінал акта та 2 копії (українською та російською мовами) з письмовим обґрунтуванням такого рішення повертаються органу, який подав акт на державну реєстрацію, а одна копія акта українською мовою залишається в Департаменті.

Уповноважений працівник суб’єкта нормотворення, який забирає оригінал акта, зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

Якщо протягом доби після прийняття рішення про повернення акта без державної реєстрації як такого, що їй не підлягає, оригінал акта не буде отриманий уповноваженим працівником суб’єкта нормотворення, він може бути відправлений поштою.

Акти, визнані Міністерством юстиції України такими, що не підлягають державній реєстрації, заносяться до спеціального журналу обліку таких актів, що ведеться в Департаменті.

Акт, визнаний Міністерством юстиції України таким, що не підлягає державній реєстрації, опубліковується в порядку, визначеному органом, що його прийняв. При цьому порядок набрання цим актом чинності також визначається органом, що його прийняв.

Після затвердження заступником Міністра висновку про державну реєстрацію нормативно-правового акта Департамент заносить його до Державного реєстру нормативно-правових актів (далі – Державний реєстр)


4.1 Порядок реєстрації регуляторних актів


Окремій реєстрації підлягають регуляторні акти.

Регуляторний акт – прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання або прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом).

Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначає порядок реєстрації регуляторних актів.

Регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.

План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів.

Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.

Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.

Стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен:

визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв’язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми;

обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв’язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання;

обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв’язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них;

визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб’єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта;

визначити цілі державного регулювання;

визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин;

аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей;

описати механізми і заходи, які забезпечать розв’язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта;

обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта;

обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб’єктів господарювання, громадян та держави;

обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені;

оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги;

оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта;

обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта;

визначити показники результативності регуляторного акта;

визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.

Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання.

Аналіз регуляторного впливу підписується розробником проекту регуляторного акта, а в разі якщо розробником проекту є регуляторний орган, інший орган, установа чи організація – керівником цього органу, установи чи організації.

Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється не пізніше п’яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:

стислий виклад змісту проекту;

поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції;

інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п’ятою статті 13 цього Закону);

інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань;

інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов’язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Стосовно кожного регуляторного акта послідовно здійснюються базове, повторне та періодичне відстеження його результативності.


Висновок


Таким чином, рішення, які приймаються в митних органах у рамках управління цією системою, як об’єктом з боку держави, також управління, яке здійснюється в середині системи, та управління суспільними процесами, є управлінськими, оскільки мають усі його ознаки, що підтверджуються вищевикладеним. У підсумку хотілося б зазначити, що управлінське рішення, яке приймається в митній службі, – це фіксований акт суб'єкта управління в межах його компетенції, котрий містить приписи про майбутні дії об'єкта управління для вирішення проблем митної діяльності та яке підлягає подальшому документуванню.

Отже, необхідно зазначити, що впровадження та використання в системі митних органів певних порядків, які регламентують прийняття того чи іншого рішення, а також фіксування такого рішення у встановленому порядку позитивно впливає на управлінську діяльність у системі митних органів, полегшує роботу керівників середнього рівня та прискорює процес прийняття рішення. Наголошу також на необхідності постійного вдосконалення управлінської діяльності, яка повною мірою обумовлена внутрішніми та зовнішніми змінами функціонування керуючих об'єктів і безпосередньо пов'язана з процесом прийняття управлінських рішень, який посідає центральне місце в системі організаційно-правових заходів соціального управління.

Отже, для того, щоб забезпечити належну організацію процесу прийняття управлінських рішень та їх подальше документування на всіх стадіях його здійснення та в усіх органах і ланках управлінської системи, необхідно:

1. відокремити фактичну діяльність по розробці управлінських рішень від управління цією діяльністю;

2. розподілити конкретні повноваження по розробці управлінських рішень між різними органами та ланками апарату управління.

Провідна роль у процесі документування управлінської діяльності в митних органах належить юридичним службам. В процесі своєї діяльності юридична служба організує та забезпечує правильне застосування чинного законодавства у службовій, господарській та соціальній сферах діяльності митниці. У разі виявлення порушень закону подає начальнику митниці письмові пропозиції щодо їх усунення, а також консультує керівництво митниці з правових питань.

Також, вважаю за необхідне визначити шляхи покращення організації роботи з документами, які полягають у передбаченні інструкції з діловодства, яка відповідає державним стандартам, зразків правильно оформлених документів, які будуть установлені на комп’ютерах, номенклатури справ організації із зазначенням термінів зберігання, посадових інструкцій працівників, що встановлюють обов’язки і відповідальність за підготовку і зберігання документів, технічному навчанні працівників новим технологіям роботи з документами, методичному керівництві службою діловодства робіт з документами у структурних підрозділах організації, інформуванні керівництва про стан роботи з документами, призначенні співробітників, відповідальних за організацію діловодства у структурних підрозділах.

Шляхами вдосконалення діловодних процесів у митній службі є:

повна автоматизація та комп’ютеризація діловодних процесів, що дає змогу уніфікувати технології в організації роботи з документами, прискорити процеси обробки, пошуку, зберігання та передавання інформації;

спрощення та повна уніфікація і стандартизація в оформлені документів та їх елементів, вироблення єдиних науково обґрунтованих правил підготовки й оформлення документів. Адже при докладному розгляді та порівнянні документів споріднених установ чи навіть у рамках однієї організації можна спостерігати досить суттєві відмінності;

розробка переліку документів галузі, що дасть можливість уявити обсяг і склад документаційної діяльності, виробити єдині вимоги до оцінювання документів;

раціоналізація документування, тобто створення документів з більшою інформаційною місткістю.

Таким чином, тема досліджувана мною виявилась цікавою та пізнавальною, адже фактично було розглянуто одне з найактуальніших питань діяльності митної службі в аспекті документування управлінської діяльності та визначено роль та місце юридичних служб у цьому процесі.

Тема курсової роботи є специфічною, тому джерельна база з даного питання є недостатньо розробленою, хоча це не викликало великих складнощів при висвітленні основних питань.


Список літератури


Г. Беспянська. Організаційно-розпорядчі документи на підприємстві. // Секретар-референт, №1 (50), 2007 р.с. 9.

Кунєв Ю.Д, Коросташова І.М., Мазур А.В., Шапошник С.П. Управління в митній службі: Підручник / За заг. ред. Ю.Д. Кунєва. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 408 с.

Ершов А.Д. Основы управления и организации в таможенном деле: Учебное пособие. – СПб., 1999. – 361 с.

Є. Гармаш. Теоретичні аспекти прийняття управлінських рішень в митній службі України // №6, 2005, с. 51.

Є. Гармаш. Управлінські рішення в митній службі України // Вісник АМСУ №3, 2005, с. 105

Г. Беспянська. Класифікація службових документів. // Секретарь-референт, №1, 2007.с. 21.

О.В. Фанін. Роль і місце юридичного підрозділу в структурі митних органів // Митна справа №3 (45), 2006 р.с. 87.

О.Ю. Митнченко. Этические принципы управления информацией и документами // Делопроизводство, №2, 2005, с. 10.

Г. Асєєв. Методологія корпоративного документообігу: схеми і вимоги до них. Вісник книжкової палати, №3, 2006.

Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Ученик. – 2-е изд., перераб. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 460 с.

Кунєв Ю.Д. Організаційні принципи вдосконалення організаційних структур соціальних систем // Вісник Запорізького юридичного інституту. -2000. – №3.-С. 147.

Конституція України., прийнята на V сесії ВРУ 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, №30, ст. 141

Митний кодекс України №92-IV від 11.07.2002 // ВВР, 2002, №38–39

Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 в. // ВВР, №9, 2004.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади» №1153 від 17.10.1997.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави» №1893 від 27.11.1998.

Порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5.

Наказ Державної митної служби України «Про затвердження інструкції з діловодства в митній службі України» №747 від 28.12.2002.

Наказ Державної митної служби України «Про затвердження Порядку роботи з наказами в митних органах України» від 20.09.01 №622.

Наказ Державної митної служби України «Про затвердження Методичних рекомендацій про порядок підготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку та зберігання нормативно-правових актів митних органів України» від 08.07.2003 р. №441.


Размещено на