Взаємодія попиту і пропозиції на ринку товару
Размещено
на /
Міністерство
освіти і науки
України
Національний
транспортний
університет
Факультет
економіки,
менеджменту
і права
Кафедра
економіки
Курсова робота
З дисципліни:
«Мікроекономіка»
на тему:
«Взаємодія
попиту і пропозиції
на ринку товару»
Виконала:
Студентка
групи ТМ ІІ-3
Ярова
Тетяна Володимирівна
Науковий
керівник:
Доцент
Лук’янченко
Р.О.
Київ 2009
План
Вступ
Розділ
І Основні
мікроекономічні
теорії попиту
і пропозиції
1.1
Попит і пропозиція
1.2
Теорія рівноваги
1.3
Ефект доходу
та ефект заміщення.
Парадокс Гіффена
Розділ
ІІ Аналіз попиту
і пропозиції
2.1
Обсяги продажу
побутової
техніки
2.2
Вплив якості
побутової
техніки на
попит і пропозицію
Розділ
ІІІ Виробництво
побутової
техніки в Україні:
проблема
конкурентоздатності
та перспективи
розвитку
3.1
Розвиток ринку
побутової
техніки у 2008-2009
рр.
3.2
Взаємодія
попиту і пропозиції
в умовах кризи
Висновок
Список
використаних
джерел
Вступ
З точки зору
класичної
політичної
економії ринок
- це відносини
обміну між
виробниками
та споживачами,
в результаті
яких вироблені
товари змінюють
свого власника
і переходять
у сферу споживання,
а ринкова ціна
- це грошова
форма мінової
вартості товару,
зовнішній,
поверхневий
прояв вартості,
тобто суспільно-необхідних
затрат праці
на виробництво
товару.
З точки зору
мікроекономіки,
ринок - це механізм
взаємодії
основних
мікроекономічних
суб’єктів -
споживачів
і фірм, завдяки
якому відбувається
реалізація
господарських
рішень та їх
оптимізація.
Споживачі
на ринку виступають
як покупці, а
фірма - як продавці
товарів і послуг.
Поведінку
покупця описує
категорія
«попит», поведінку
продавця категорія
«пропозиція».
Ринкова ціна
визначається
як результат
складної взаємодії
продавців і
покупців.
Рівень ринкової
ціни відображає
не тільки витрати
виробництва,
котрі виступають
визначальним
фактором
пропонування,
але й вплив
багатьох факторів,
які формуються
на боці попиту.
Найважливішу
роль для попиту
відіграє
суб'єктивно-психологічна
оцінка споживачем
корисності
блага, яка на
ринку проявляється
як цінність
товару. Саме
до характеристики
спільного
впливу чинників
попиту та пропозиції
на утворення
ринкової ціни.
А.Маршал застосував
образну характеристику
«лез ножниць»,
зазначивши,
що можна на
однакових
підставах
сперечатися
про те, чим
регулюється
ринкова ціна
- корисністю
чи витратами
виробництва,
як і про те, яке
лезо ножиць
розрізає аркуш
паперу - верхнє
чи нижнє. Таким
чином, ціна
виступає як
складна функція
попиту і пропозиції.
Але з іншого
боку, ціна сама
впливає на
величину попиту
і пропозиції,
її рух змінює
як обсяги попиту,
так і обсяги
пропозиції,
тобто попит
і пропозиція
виступають
як функції
ціни. Отже, три
складові ринку
- попит, пропозиція,
ціна - тісно
пов'язані між
собою і взаємно
впливають одна
на одну, формуючи
ринковий механізм
саморегулювання.
Таким чином,
викладене вище
зумовлює актуальність
теми дослідження
курсової роботи.
Об'єктом
дослідження
курсової роботи
є теоретичні
засади мікроекономіки.
Предметом
дослідження
є механізм
взаємодії
попиту і пропозиції
в системі ринкової
економіки.
Розділ І
Основні мікроекономічні
теорії попиту
і пропозиції
1.1 Попит і
пропозиція
Попит виражає
сформовану
на ринку потребу
в життєвих
засобах, що
визначається
кількістю
товарів і послуг,
які споживачі
можуть придбати
за цінами, що
склалися на
ринку, та наявністю
коштів
Попит завжди
конкретно
виражений,
динамічно
змінюється
під впливом
ряду чинників.
Розглянемо
деякі положення,
що уточнюють
поняття «попит».
По-перше,
попит тісно
пов'язаний з
дійсними суспільними
потребами,
бажаннями, але
не збігається
з їхньої кількісною
визначеністю.
Порівняйте:
ви маєте бажання
купити ряд
товарів, але
коли оцінюєте
свої фінансові
можливості,
то бачите, що
ваше бажання
значно випереджає
ваші можливості,
тому що останні
залежать від
платоспроможного
попиту.
По-друге,
суб'єкт попиту
репрезентує
сферу споживання
(виробничого
чи особистого)
і виступає на
ринку покупцем.
Об'єктами попиту
можуть бути
будь-які об'єкти
ринкових відносин,
що мають вартісну
оцінку і певну
корисність
для споживання.
Закон попиту
Рух попиту
об'єктивно
регулюється
законом попиту.
Він відбиває
причинно-наслідковий
зв'язок між
зміною ціни
і зміною величини
попиту. При
цьому цей зв'язок
має зворотний
характер:
підвищення
ціни зумовлює
зменшення
попиту і навпаки
— зниження ціни
веде до його
зростання.
У законі
попиту виявляється
суперечність
між ціною і
платоспроможністю,
а точніше — між
зміною ціни
і постійною
на цей час величиною
платоспроможного
попиту населення.
Якщо ціна
зросла, то при
тому самому
платоспроможному
попиті населення
зменшуються
можливості
здійснення
покупок. Вони
скорочуються
не в номінальному
грошовому, а
в натуральному
вираженні.
Інакше кажучи,
замість 5 кг
якогось харчового
продукту ви
зможете придбати
уже тільки 3-4
кг, або змушені
будете купувати
дешевший замінювач
звичного для
вас продукту.
Наприклад,
замість вищого
сорту чаю купують
нижчий, замість
кави — чай.
Вихід з цієї
суперечності
полягає у зменшенні
попиту на товари,
ціна на які
зросла.
Протилежна
ситуація виникає
тоді, коли ціна
знизилася.
Споживач має
можливість
придбати ті
товари, продаж
яких раніше
стримувався
через недостатню
купівельну
спроможність.
У цьому разі
попит зростає
на більш дорогі
товари.
Форми вияву
закону попиту
найрізноманітніші.
Якщо ціни
зросли, реалізація
їх може знизитися.
Це станеться
лише тоді, коли
маса товарів
залишиться
незмінною. При
скороченні
товарної маси
за допомогою
ціни встановлюють
нову пропорцію
(новий баланс)
між масою товарів
і платоспроможним
попитом.
У конкурентній
боротьбі виробник
мусить реагувати
на поведінку
споживачів.
При затримці
реалізації
товарів і створенні
товарних запасів
можуть бути
вжиті заходи
щодо зниження
цін і зменшення
товарних запасів.
Формою вияву
закону попиту
є також ефект
заміщення. Він
полягає у переміщенні
попиту на дешевші
товари-замінники.
Однією з форм
вияву закону
попиту є ефект
доходу. Він
спостерігається
тоді, коли відбулось
зниження ціни.
Це призводить
до того, що у
споживача в
результаті
зниження ціни
з 'явилась вільна
сума грошей,
яка може бути
спрямована
на придбання
додаткових
життєвих засобів.
Крива попиту
— відношення
між ринковою
ціною товару
і грошовим
виразом попиту
на неї. Крива
попиту показує
вірогідну
кількість
товару, який
вдається продати
за певний час
по цінах даного
рівня. Що еластичніший
попит, то вища
ціна може бути
встановлена
на товар. Еластичність
попиту — це
реакція ринку
на відсутність
товару, можливість
його заміни,
ціну конкурентів,
пониження цін,
небажання
покупців міняти
свої споживчі
звички і шукати
дешевші товари,
підвищення
якості товарів,
природне зростання
інфляції і на
інші чинники.
Рис. 1. Крива
попиту
Крива має
негативний
нахил, що демонструє
зворотну залежність
між двома змінними
— ціною за одиницю
товару Р і обсягом
його продажу
Q. Причому кожна
додаткова
купівля однорідного
g товару показує
зниження його
граничної
корисності.
Це свідчить
про те, що закон
попиту діє
одночасно з
законом спадної
граничної
корисності
економічних
благ.
Рух по кривій
попиту з однієї
точки до будь-якої
іншої показує,
як зміна однієї
змінної, тобто
ціни, зумовлює
зворотний рух,
тобто обсягу
продаж.
Може бути
і так, що крива
попиту DD не
змінюється,
не зміщується
в той чи інший
бік. Це означає,
що попит не
змінився. У
цьому разі
зміна ціни
впливає лише
на обсяг продажу
товарів, але
не на попит.
Крива попиту
ілюструє лише
зміну співвідношення
цін і обсягу
продаж у чистому
вигляді, абстрагуючись
від нецінових
чинників
(суб'єктивних
поглядів покупців,
моди тощо). Проте
в ринковому
господарстві
вирішальне
значення мають
цінові чинники,
тому абстрагування
від нецінових
чинників цілком
припустиме.
Еластичність
попиту — це
показник, що
виражає коливання
сукупного
попиту, викликані
пониженням
цін на товари
і послуги. Еластичним
називається
попит, що сформувався
за умови, що
зміна його
об'єму (у %) перевищує
відсотковий
вираз зниження
цін: Ed>1.
Якщо показники
падіння цін
і збільшення
попиту виражені
у відсотках,
рівні, тобто
зростання
об'єму попиту
лише компенсує
зниження рівня
цін, то еластичність
попиту рівна
одиниці: Ed=1.
У разі, коли
ступінь пониження
цін перевищує
показник попиту
на товари і
послуги, попит
нееластичний:
Ed<1. Отже, еластичність
попиту - показник
ступеня чутливості
(реакції) споживачів
до змін ціни
товару.
Еластичність
попиту може
бути пов'язана
не тільки із
зміною ціни
на товар, але
і зі зміною
доходу споживачів.
Тому розрізняють
еластичність
попиту за ціною
та еластичність
попиту по доходах.
Є і попит з одиничною
еластичністю.
Це ситуація,
за якої і дохід,
і величина
попиту змінюються
на однаковий
відсоток, отже
загальний дохід
залишається
постійним у
міру зміни
ціни. Реакція
споживачів
на зміну ціни
товару може
бути сильною,
слабкою, нейтральною.
Кожен з них
породжує відповідний
попит: еластичний,
нееластичний,
одиничний.
Можливі варіанти,
коли попит
виявляється
абсолютно
еластичним
або абсолютно
нееластичним.
Еластичність
попиту вимірюється
кількісно через
коефіцієнт
еластичності
за формулою:
Ko — коефіцієнт
еластичності
попиту Q
— відсоток
зміни кількості
продажів
P — відсоток
зміни ціни
Як правило,
існують товари
з різною еластичністю
за ціною. Зокрема,
хліб та сіль
є прикладами
нееластичного
попиту. Підвищення
або зниження
на них цін в
цілому не впливає
на кількість
їх споживання.
Знання ступеня
еластичності
попиту на товар
має велике
практичне
значення. Так,
наприклад,
продавці товару
з високою
еластичністю
попиту можуть
піти на зниження
ціни з метою
різко збільшити
об'єм продажів
і отримати
прибуток більший,
ніж якби ціна
товару була
вища.
Для товарів
з низькою
еластичністю
попиту подібна
цінова практика
неприйнятна
— при зниженні
ціни об'єм продажів
зміниться слабо
і не компенсує
упущену вигоду.
За наявності
великої кількості
продавців попит
на будь-який
товар буде
еластичним,
бо навіть незначне
підвищення
ціни одним з
конкурентів
примусить
споживачів
звертатись
за покупкою
до інших продавців,
що пропонують
цей же товар
дешевше.
Пропозиція
показує кількість
товарів і послуг,
яка е у продажу
за певною ціною.
Пропозиція
представлена
результатами
господарської
діяльності
(виробництва),
що набувають
товарного
вигляду і можуть
бути доставлені
на ринок в певному
обсязі та в
певний час.
Як і чинники,
що визначають
попит, чинники
пропозиції
також поділяють
на об'єктивні
та суб'єктивні.
До об'єктивних
належать економічні,
соціальні,
демографічні.
Економічними
чинниками є:
рівень технології,
організаційно-інфраструктурне
забезпечення,
сфера обігу;
державне стимулювання
ринкової конкуренції,
переміщення
капіталів.
Соціальні
чинники — це
професійно-кваліфікаційний
склад робочої
сили, суспільна
престижність
підприємства,
розміри і активність
підприємців,
їхня економічна
самостійність,
рівень культури
і спеціальної
освіти учасників
виробництва.
Демографічні
чинники охоплюють:
масштаби і
характер залучення
у виробництво
і вивільнення
робочої сили,
розподіл
працездатного
населення за
територією.
До суб'єктивних
чинників відносять
психолого-традиційні,
естетичні,
природньо-кліматичні.
Психолого-традиційні
чинники — це
зміни смаків
та уподобань
споживачів,
місцеві, національні
традиції, виховання,
релігійні
звичаї.
Естетичні
чинники включають
зміни у моді,
розвиток промислового
дизайну.
Природно-кліматичнї
чинники — це
клімат, рельєф
та місцезнаходження,
флора і фауна.
Однак надалі
головну увагу
при розгляді
чинників пропозиції
ми приділятимемо
ціновому чиннику.
Закон пропозиції
Об'єктивний
рух пропозиції
регулюється
відповідним
економічним
законом — законом
пропозиції.
Пропозиція
стосується
насамперед
економічної
діяльності
виробників,
тобто основних
суб'єктів
конкурентної
боротьби. Отже,
процесом-причиною
закону пропозиції
виступає зміна
ціни: вона може
знижуватись
або зростати.
Цей процес
тісно пов'язаний
з певною масою
товарів, послуг,
що пропонується
споживачам.
Якщо ціна
знижується,
то при тій самій
масі товарів
і послуг підприємець
одержує менше
коштів від
реалізації
і навпаки. У
другому випадку,
коли ціна зросла,
коштів стає
більше. Як бачимо,
у причинно-наслідковому
зв'язку закону
пропозиції
на відміну від
закону попиту
існує прямий
зв'язок.
У кожний
конкретний
момент, як правило,
зміна ціни
означає, що
маса товарів
і послуг виробляється
(надається) при
тих самих витратах
виробництва.
Ця обставина
змушує виробників
змінювати
тактику. Насправді
витрати виробництва
не змінились,
але цю саму
масу товарів
і послуг через
зниження ціни
продано дешевше.
Різниця між
сумою реалізації
та витратами
виробництва
зменшилась,
отже, виробник
одержав менший
прибуток. Норма
прибутку знизилась.
Це досить серйозний
привід для
оцінки доцільності
виробництва
цього виду
товару.
Підприємець
має вжити заходів
щодо зміни
асортименту
товару або щодо
зниження витрат
виробництва.
Закон пропозиції,
по суті, вимагає
привести пропозицію
у відповідність
з існуючим
попитом або
знизити витрати
виробництва,
узгодити їх
з новою ціною.
Крива пропозиції
показує співвідношення
між ринковими
цінами і кількістю
товарів, які
виробники
бажають запропонувати.
Рис. 2. Крива
пропозиції
Основний
чинник, що впливає
на рух кривої
пропозиції
— це витрати
виробництва.
Як відомо товари,
виготовляються
фірмами заради
прибутку. Наприклад,
фірми вирощують
пшеницю. Вони
вирощують
пшениці більше,
тому що на даний
момент пшеницю
вигідно продати,
ніж іншу культуру.
І навпаки.
Основний
чинник, що впливає
на рух кривої
пропозиції
— це технічний
прогрес. Новий
посівний матеріал,
більш ефективніший
трактор, краща
комп'ютерна
програма сівозміни
— все це дозволяє
фермерові
понизити витрати
виробництва
і змінити пропозицію
свого товару.
Виробничі
витрати — ключовий
елемент довготривалої
дії на «криву
пропозиції».
Еластичність
пропозиції—
показник, що
відтворює зміни
сукупної пропозиції,
які відбуваються
у зв'язку зі
зростанням
цін. У випадку,
коли збільшення
пропозиції
перевершує
зростання цін,
останнє характеризується
як еластичне
(еластичність
пропозиції
більше одиниці
— E>1). Якщо приріст
пропозиції
дорівнює приросту
цін, пропозиція
називається
одиничною, а
показник еластичності
дорівнює одиниці
(E=1). Коли приріст
пропозиції
менше приросту
цін, формується
так звана нееластична
пропозиція
(еластичність
пропозиції
менше одиниці
— E<1). Таким чином,
еластичність
пропозиції
характеризує
чутливість
(реакція) пропозиції
товарів на
зміни їх цін.
Еластичність
пропозиції
обчислюється
через коефіцієнт
еластичності
пропозиції
за формулою:
Km- коефіцієнт
еластичності
пропозиції
G — відсоток
зміни кількості
пропонованого
товару
F — відсоток
зміни ціни
Еластичність
пропозиції
залежить від
таких чинників,
як особливість
виробничого
процесу, час
виготовлення
продукту і
особливість
його до тривалого
зберігання.
Особливості
виробничого
процесу дозволяють
виробникові
розширити
виробництво
товару при
підвищенні
ціни, а при пониженні
його ціни переходить
на випуск іншої
продукції.
Пропозиція
такого товару
є еластичною.
Еластичність
пропозиції
залежить і від
часового чинника,
коли виробник
не в змозі швидко
реагувати на
зміни ціни,
оскільки для
додаткового
виробництва
товару необхідний
значний час.
Наприклад,
збільшити
виробництво
автомобілів
за тиждень
практично
неможливо, хоча
ціна на них
може зрости
в багато разів.
У таких випадках
пропозиція
є нееластичною.
Для товару,
який не може
зберігається
тривалий час
(наприклад,
продукти, що
швидко псуються),
еластичність
пропозиції
буде низькою.
Багато економістів
виділяють такі
фактори, що
змінюють пропозицію:
Зміни в
собівартості
виробництва
за рахунок цін
на ресурси,
зміни податків
і дотацій, досягнень
науки і техніки,
нових технологій.
Зниження
собівартості
дозволяє виробникові
доставити на
ринок більше
товарів. Зростання
собівартості
призводить
до протилежного
результату
— пропозиція
знижується.
Зміни цін
на інші товари,
зокрема на
товари субститути.
Індивідуальні
смаки споживачів.
Перспективні
очікування
виробників.
При прогнозах
щодо зростання
цін в майбутньому
виробники
можуть скоротити
пропозицію,
щоб незабаром
продати товар
за вищою ціною,
і навпаки, очікування
падіння цін
змушує виробників
позбавитись
товару якнайскоріше,
щоб не зазнати
збитків в
майбутньому.
Кількість
товаровиробників
безпосередньо
впливає на
пропозицію,
оскільки чим
більше постачальників
товарів, тим
вище пропозиція
і навпаки, при
зменшенні числа
виробників
різко скорочується
пропозиція.
1.2 Теорія
рівноваги
Політична
економія, що
обслуговувала
адміністративно-командну
систему, вважала,
що ринкова
економіка в
умовах капіталізму
має хаотичний
характер розвитку.
Насправді
ринкова економіка
здатна до
саморегулювання.
Воно відбувається
під впливом
вільної конкуренції,
постійної зміни
цін, регулювання
економічних
процесів на
основі співвідношення
попиту і пропозиції.
Хоча в ринковій
економіці
можливі прорахунки,
але по кожному
товару встановлюється
певний рівень
ціни на основі
рівноваги
попиту і пропозиції.
Діє система
саморегулювання.
У кожний певний
момент виникає
конкретна
рівновага між
попитом і
пропозицією.
І ця рівновага
досить ефективна.
Рис. 3. Рівноважна
ціна
При встановленні
такої рівноваги
випуск продукції
досягає економічно
доцільного,
витрати чинників
виробництва
— мінімального
рівня. В результаті,
як дотепно
зауважує П.
Самуельсон,
людям, які люблять
яблука, ніхто
не пропонує
апельсини, і
навпаки.
Теорія рівноваги
Л. Вальраса
Автором теорії
загальної
рівноваги є
відомий швейцарський
економіст Леон
Вальрас (1834 - 1910),
професор Лозаннського
університету,
за походженням
француз. Він
був одним із
засновників
теорії граничної
корисності.
Однак особливо
став відомим
як автор теорії
рівноваги. Своє
відкриття він
зробив на основі
математичних
висновків.
Леон Вальрас
довів, що в умовах
ринкової економіки
є можливість
встановлення
рівноваги на
основі співвідношення
пропозиції
і попиту. Вільна
конкуренція
забезпечує
встановлення
ціни рівноваги.
Рівноважна
ціна — це ціна
на конкурентному
ринку, за якої
величина попиту
і пропозиції
однакові, немає
ні дефіциту,
ні надлишку
товарів і послуг.
Така ціна не
містить у собі
тенденції до
зростання або
до зниження
обсягів виробництва
Постулатами
теорії рівноваги
Л. Вальраса є
такі:
1. Зміни цін
впливають на
попит і пропозицію
і навпаки; зміна
попиту впливає
на пропозицію
і навпаки. Отже,
їхній взаємозв'язок
впливає на
встановлення
рівноваги.
2. Рівноважна
ціна встановлюється
у результаті
конкуренції,
співвідношення
попиту і пропозиції,
наявності
ресурсів та
інших чинників.
3. Загальна
рівновага
здійснюється
щодо всіх товарів.
Це пояснюється
тим, що потреба
у цьому товарі
залежить від
наявності інших
товарів. Наприклад,
споживання
м'яса залежить
від наявності
кави.
4. Рівновагу
характеризує,
як правило,
мінова вартість.
Мінова цінність
товарів — це
рівень економічної
рівноваги. В
умовах конкуренції
діють механізми,
які усувають
диспропорції
та встановлюють
таку мінову
вартість, що
грунтується
на ціні рівноваги.
В умовах монополії
диспропорції
зберігаються.
5. Рівновага
досягається
на основі дії
всіх учасників
ринку.
6. Рівновага
здатна забезпечити
максимально
високий рівень
задоволення
потреб (безумовно,
за наявності
ресурсів).
7. Попит на
кожний товар
залежить не
тільки від його
ціни, а і від
цін на всі інші
товари. Наприклад,
зростання цін
на деякі продукти
харчування
призвело в
Україні до
зменшення
попиту на періодичні
видання. Багато
людей відмовляються
від передплати
на газети і
журнали. Різко
скоротилися
їхні тиражі.
8. Сума попиту
споживача на
всі закуплені
ним товари і
покупки дорівнює
за вартістю
сумі всіх проданих
ним товарів
і послуг (у тому
числі послуг
праці).
9. Ринок безперервно
здійснює «пошук»
так званих
рівноважних
цін.
10. Конкуренція
— це важливий
чинник встановлення
рівноваги
(через ціни).
Існуючі цінові
сигнали регулюють
ринок, з допомогою
їх досягається
рівновага.
Для рівноваги
потрібний
ринковий механізм,
який діє значно
ефективніше,
ніж у минулому
так звана планова
система.
1.3 Ефект доходу
та ефект заміщення.
Парадокс Гіффена
Якщо ціна
товару X змінюється,
то можливості
споживача
придбати різні
набори товарів
теж змінюються.
З одного боку,
зниження цін
на товар X робить
його привабливішим
для споживача,
оскільки він
стає дешевшим
щодо товарів-субститутів.
З іншого боку,
вивільнення
коштів від
здешевлення
покупки товару
X дає змогу людині
збільшити
споживання
інших товарів.
Таким чином,
зростає реальний
доход споживача,
хоча його номінальний
доход залишається
попереднім.
Реакція споживача
на таке зростання
реального
доходу значною
мірою буде
залежати від
його ставлення
до споживчих
якостей товару.
Щоб моделювати
поведінку
споживача, слід
розмежовувати
дію двох ефектів,
які спостерігаються
при зміні цін
на один з товарів.
Ефект доходу
— це тільки ті
зміни у споживанні,
що спричинені
зміною реального
доходу споживача
під впливом
руху цін. Як
було з'ясовано
раніше, зростання
доходу суперечливо
впливає на
споживання
нормальних
та неякісних
товарів: якщо
із збільшенням
доходу споживання
нормальних
товарів зростає,
то споживання
неякісних —
зменшується.
Ефект заміщення
— це тільки ті
зміни у споживанні
товару, які є
результатом
змін цін цього
товару відносно
цін на інші
товари. Цей
ефект спрацьовує
однаково і щодо
нормальних,
і щодо неякісних
товарів.
Ці два ефекти
діють одночасно.
Тому реальна
спрямованість
змін споживання
буде рівнодіючою
ефектів доходу
та заміщення.
Обидва ефекти
діють в одному
напрямку. У
цьому випадку
прогнозувати
зміни споживання
залежно від
змін ціни на
товар дещо
простіше. Що
ж до впливу
зміни ціни на
споживання
неякісних
товарів, то
спрямованість
впливів ефектів
доходу та заміщення
протилежна.
Залежні від
того, який ефект
спрацьовує
сильніше, динаміка
ціни та динаміка
споживання
матимуть однакову
або протилежну
спрямованість.
Якщо ефект
заміщення має
більший вплив,
то із зростанням
ціни споживання
товару X зменшується,
а при її зниженні
— збільшується.
Однак може
скластися
ситуація, коли
переважає ефект
доходу, тоді
при зростанні
ціни зростає
і споживання,
а при її зменшенні
споживання
також зменшується.
Така ситуація
трапляється
досить рідко.
Неякісний
товар, для якого
ефект доходу
переважає над
ефектом заміщення
називається
Гіффеновим
товаром, а зростання
споживання
цього товару
із підвищенням
ціни на нього
— парадоксом
Гіффена.
Роберт Гіффен
(1837—1910) — англійський
вчений, який
виявив, що незаможні
робітники в
Англії збільшують
споживання
дешевих неякісних
продуктів
харчування
(зокрема, житнього
хліба) у разі
їх подорожчання.
Таку саму ситуацію
можна спостерігати
і при аналізі
структури
споживання
малозабезпечених
верств населення
України під
час економічної
кризи 90-х pp.
Товар Гіффена
має одночасно
відповідати
таким вимогам:
бути неякісним
в уявленні
споживача;
бути значною
часткою його
витрат.
Парадокс
Гіффена, на
перший погляд,
здається винятком
із закону попиту.
Проте детальніше
дослідження
доводить, що
саме взаємодія
ефектів заміщення
та доходу спричиняє
такий розвиток
подій. Існує
ще кілька прикладів
винятків із
закону, коли
із підвищенням
цін спостерігається
збільшення
закупок того
чи іншого товару.
Так, деякі споживачі
можуть ототожнювати
зростання цін
з підвищенням
якості продукції
і збільшувати
його закупки
в умовах нестабільності
економічної
ситуації зростання
цін може сприйматися
і як передвісник
інфляційного
стрибка. Для
отримання
виграшу споживачі
намагатимуться
придбати більше
продукту за
сьогоднішніми
цінами, поки
вони ще не так
зросли. Однак
усі ці дії споживача
можна легко
пояснити, виходячи
з теорії поведінки
споживача.
взаємодія
попит пропозиція
ринок товар
Розділ ІІ
Аналіз попиту
і пропозиції
2.1 Обсяги
продажу побутової
техніки
В першому
кварталі 2007 року
в містах України
з населенням
понад 100 тис.
мешканців було
продано 913 тис.
одиниць аудіо-
та відеотехніки
на 193,5 млн. доларів.
У порівнянні
з першим кварталом
2006 року ринок
аудіо- та відеотехніки
зріс на 13% у фізичному
виразі та майже
на 15% – у вартісному.
Протягом
січня-березня
цього року
значно збільшилися
продажі панельних
телевізорів,
цифрових портативних
аудіо- та відеопрогравачів.
Одночасно
відбулося
скорочення
сегменту кінескопних
телевізорів
та домашніх
аудіо-систем.
Про це свідчать
результати
моніторингу
продажу товарів
тривалого
вжитку, який
здійснює компанія
GfK Ukraine на основі
роздрібної
панелі електротоварів
у 45 містах України
з населенням
понад 100 тис.
доларів.
Панельні
телевізори
наступають
протягом
січня–березня
2007 року в містах
України з населенням
понад 100 тис.
мешканців було
продано майже
44 тис. Панельних
телевізорів
(рідкокристалічних,
плазмових,
проекційних),
що більше ніж
в три рази перевищує
показник аналогічного
періоду 2006 року.
В грошовому
виразі цей
сегмент зріс
в 2,5 рази до 52 млн.
доларів, завдяки
чому зайняв
27% ринку аудіо-
та відеотехніки
(у порівнянні
з 12% у першому
кварталі 2006 року).
Збільшення
продажів панельних
телевізорів
відбулося в
усіх цінових
сегментах.
Найбільшим
попитом у першому
кварталі 2007 року
користувалися
панельні телевізори
в ціновому
діапазоні
1000-2000 доларів. Загалом
було продано
20 тис. одиниць
на загальну
суму 28 млн. доларів.
Їхня частка
в загальній
кількості
проданих панельних
телевізорів
в грошовому
виразі склала
54%, що майже в два
рази більше
ніж у першому
кварталі минулого
року.
Також суттєво
зросли обсяги
продажів найдешевших
телевізорів
вартістю до
500 доларів (приблизно
в 6 разів у вартісному
вимірі). Найбільшою
популярністю
в цьому ціновому
сегменті
користувалися
невеликі
рідкокристалічні
телевізори
з діагоналлю
19", яких було
продано 5300 одиниць
у порівнянні
з 856 у першому
кварталі минулого
року. Одночасно
скоротився
обсяг продажу
кінескопних
телевізорів:
у першому кварталі
цього року їх
було продано
288 тис., що майже
на 12% менше ніж
за аналогічний
період 2006 року.
У грошовому
виразі обсяг
продажів скоротився
на 16% до 65 млн. доларів.
Частка кінескопних
телевізорів
в структурі
продажів аудіо-
та відеотехніки
також скоротилась
до 34% (у порівнянні
з 46% у першому
кварталі минулого
року). Українці
відчули переваги
портативних
відео-програвачів…
Протягом
січня-березня
2007 року значно
зріз ринок
цифрових портативних
відео програвачів
/ рекодерів –
в 15 разів у фізичному
та 6 разів у
грошовому
вимірі порівняно
до показників
аналогічного
періоду 2006 року.
Якщо протягом
всього 2006 року
було продано
5395 пристроїв,
то лише за перший
квартал 2007 року
ця цифра сягнула
3980 одиниць.
Найбільшим
попитом користувалися
моделі найнижчих
цінових сегментів
(до 200 доларів),
частка яких
в загальному
обсягу продажів
становила 76%.
Більшим попитом
також користувалися
стаціонарні
DVD- програвачі/рекодери:
їх було продано
322 тис. одиниць,
що на 37% перевищує
показник першого
кварталу минулого
року. Найбільш
популярними
були DVD-програвачі
вартістю до
100 доларів, частка яких
у загальному
обсязі продажів
цих пристроїв
становила 67% у
вартісному
вимірі. Водночас
тривала тенденція
до повного
зникнення
сегменту
відеомагнітофонів.
Протягом першого
кварталу було
продано лише
4 тис. пристроїв,
що на 85% менше
показника
аналогічного
періоду минулого
року.
У першому
кварталі 2007 року
цифрових портативних
аудіо- програвачів
було продано
в 2,5 рази більше
ніж у першому
кварталі минулого
року. (При цьому
сегмент CD-плеєрів
за цей період
скоротився
майже на 60%). Головним
чином збільшення
продажів портативних
аудіо-програвачів
відбулося
завдяки росту
більш ніж в
чотири рази
попиту на моделі
вартістю до
100 доларів. Водночас
скоротилися
продажі домашніх
аудіо-систем.
Загалом було
продано 81 тис.
одиниць на
загальну суму
18,6 млн. доларів,
що на 11% менше
показника
першого кварталу
2006 року у фізичному
вимірі та на
17% менше – у вартісному.
Скорочення
продажів домашніх
аудіо-систем
відбулося в
усіх цінових
сегментах, крім
найнижчого
(до 100 доларів).
Попит на дешеві
аудіо-системи
зріс більше
ніж в два рази
у вартісному
вимірі.
2.2 Вплив якості
побутової
техніки на
попит і пропозицію
Ринок побутової
техніки у першому
кварталі 2009року
Падіння
продажів роздрібних
мереж побутової
техніки та
електроніки
(у кількісному
вираженні) у
першому півріччі
2009 року склало
60% у порівнянні
з обсягами
продажів за
аналогічний
період минулого
року. При цьому,
за даними Unitrade
Group, падіння продажів
у грошовому
вираженні
склало до 70%.
"Такий розрив
між грошовим
і кількісним
вираженням
пояснюється
тим, що споживчі
переваги активно
перемістилися
в бюджетний
сегмент", - пояснюють
в Unitrade Group.