Життєвий та творчий шлях Джека Лондона

не зносить реалізму. Буржуазія боягузлива. Вона боїться життя. Отож ти хотіла й мене примусити боятися життя. Ти прагнула замкнути мене в тісну клітку, навґязати мені обмеженість, хибний вульгарний погляд на життя...І ти хотіла зробити мене одним з ваших, втовкти в мене ваші класові ідеали, класову мораль, класові забобони...

»(14.с.316)

У цьому зізнанні Мартіна — ключ до розуміння джерел його особистої трагедії. Моряк Мартін Іден був людиною свого класу. І його життя, і його думки — такі ж самі що й життя і думки тисяч його побратимів по праці. Але от моряк перетворився на письменника, навіть на письменника модного, процвітаючого, що заробляє великі гроші. Причому його популярність, його заробітки мали свою основу на його реалістичному баченні світу, на висловлюванні ним ідей, яких буржуазне суспільство не приймало, але які лоскотали його нерви, і обізнаність з якими дозволяла вважати себе лібералом. Тому книги Ідена розкуповувалися заможною публікою, ставали модними, приносили їх авторові неочікуваний прибуток.

У результаті Мартін Іден, сам того не бажаючи, потрапив у становище людини, що сидить на двох стільцях. За своїми ідеями, за своїм мисленням він залишився реалістом, йому були далекі мораль і забобони буржуазії. Але за своїми прибутками, за своїм новим способом життя він тепер належав до класу буржуазії. І це протиріччя вимагало вирішення. Мартін Іден був письменником, але він міг бути, наприклад, талановитим музикантом або скульптором, художником або медиком. Трагізм долі і життєвий шлях письменника Мартіна Ідена типовий для тогочасної дійсності.

Відомий американський критик назвав роман Лондона «трагічною національною історією успіху». Ван Вік Брукс із гіркотою відзначав , що творчі розуми у США « лишают питательной почвы, им противопоставляют страсть к стяжательству и ореол богатства. Буквально все тенденции общественной жизни Америки вступили в заговор с целью связать по рукам и ногам таланты страны...»(15.с.297). Як діє це у житті, Д. Лондон показує на прикладі Мартіна Ідена. Його ніхто не розуміє: ні родичі, ні друзі, ні люди, у яких він бачить представників інтелігенції — Рут, її батьки, їхнє оточення. Так зване суспільство не поспішає простягнути руку допомоги шукаючому свій шлях художникові. Навпаки, воно намагається збити його з обраного шляху, зіштовхнути на так добре знайому і зрозумілу дорогу чиновничого служіння або бізнесу і комерції. Потрібно мати чималу мужність, твердість характеру і впевненість у своїх силах, щоб протистояти цьому натискові, витримати його і пройти свій шлях до кінця. Вдається це далеко не всім.

Мартін Іден на своєму тернистому шляху досягає успіху всупереч усім.

Справжній трагізм цього успіху полягає в тому, що Мартін домагається його поодинці, без найменшої допомоги, у боротьбі з тим суспільством, у якому він живе і трудиться. У цій боротьбі він втрачає кохану, від нього відмовляються родичі, він поступово зневірюється у своїй правоті й зрештою вирішує ніколи більше не брати до рук перо. Заслужений успіх не приносить йому ніякого задоволення.

У романі фатальний стрибок Мартіна описаний як зовсім природний, простий і навіть повсякденний крок. Але ж на цей крок йде зовні здорова, у розквіті свого таланту людина, що домоглася слави й успіху. І та щоденність, з яким ідуть з життя Брісенден і Іден, - це теж невід'ємна частина «трагічної національної історії успіху» талановитих художників у США.

Висновки


Значення роману «Мартін Іден» визначалось тим, що Лондон надав «вічній» проблемі гостро сучасного змісту. Мартін Іден – художник, що вийшов із народних мас, а це явище, що стало характерним лише у ХХ столітті. І драма, зображена Лондоном, дійсно була тогочасною. Суть її не вичерпується тим, що на Мартіна чекає страшна бідність і, що він використає весь відпущений йому запас творчих сил, до того, як до нього прийде визнання. Без сумніву, він міг би зробити більше та не розплачуватися за кожен свій крок у мистецтві безкрайньою напругою та голодом, як би він жив в інших умовах. Але хіба тоді б він став революціонером у мистецтві, якби не приніс в нього цілком новий життєвий досвід і виховане саме його суворим, пролетарським досвідом нове світосприйняття? І він зміг створити речі, до яких будуть ще не раз повертатися; зрештою уже не так важливо, визнаним чи невизнаним він їх написав.

Подібні слова ми говоримо і про самого Лондона. Як і Мартін він надзвичайно тяжко та довго писав у повному невизнанні, голоді, бідності. Згодом він стає відомим але довго це не приносить йому радості. Лондон поволі втрачає свій талант, він надто багато писав, надто багато розповів, єдиний шлях продовження кар’єри – самоповторення, але він не міг цього собі дозволити.

Безумовно, внесок Лондона в літературу величезний, тому до його творів за пошуком натхнення зверталось безліч відомих та талановитих письменників.

Можна легко знайти багато відгуків про творчість письменника, наприклад, О.Звєрєв пише: «В творах Джека Лондона поєднувалася бездоганна точність кожної подробиці з поетичною фантазією та ліричними відступами, які перебивали стрімке розгортання інтриги, надаючи оповіді глибину і епічний розмах».

Т.Денисова: « Герой Джека Лондона – завжди особистість, активна та життєдіяльна, яка не вписується у звичне середовище. Людина не протиставляється природі, а є її органічною складовою, продовженням і розвитком всього живого».

«Мужність, сила, сміливість, почуття обов’язку, визнання законів товариства, непримиренність до зла, доброта – основні риси героя Лондона. Письменник стверджує їх як першооснову людської особистості, бо примушує домінувати в граничних для людського характеру умовах».

Мартін Іден був індивідуалістом, не маючи ні найменшого уявлення про нестатки інших, він жив тільки для себе, боровся лише заради себе і вмер – теж через самого себе. Він пробився в буржуазні кола і був прикро вражений відразливою посередністю тих кіл.

Такою була трагедія митця тогочасного світу. І якщо Д.Лондон створив Мартіна Ідена за своїм образом і подобою, то Мартін Іден передрік долю свого творця. Крах. Смерть.

Джек Лондон наполегливо заперечував проти того, що його самого уособлювали з його героєм. Письменник недвозначно викривав подібні твердження. « Позвольте указать мне на главную слабость такой параллели,— писав Д. Лондон у звґязку з цим,— Мартин Иден покончил с собой, а я все еще жив»(13. с.299). Такою була трагедія митця тогочасного світу. І якщо Д.Лондон створив Мартіна Ідена за своїм образом і подобою, то Мартін Іден передрік долю свого творця.

Хоча Джек Лондон тояв набагато вище за Мартіна Ідена, його ідеали і мрії не дуже відрізнялися від ідеалів та мрій Ідена. Лондон мріяв про свій затишний куточок, коло близьких друзів та двоє дітей... Він і насправді став власником величезної садиби, досягши успіху як письменник. В одному інтерв'ю за два роки до смерті він сказав: «Я пишу тепер тільки для того, щоб додати триста-чотириста акрів до своєї чудової садиби. Я пишу оповідання тільки для того, щоб купити жеребця. Моя череда значно больше цікавить мене, ніж моя професія. Мої друзі не вірять, коли я так говорю, але це – правда».(12.с.16)

Всі критики судили Джека Лондона не з «відстані серця, а з відстані розуму»(6.с.17). Адже слід пам’ятати насамперед про творче кредо письменника, у якому він стверджував: « Не розповідайте читачеві. Ні в якому разі. Нізащо...Читачеві не потрібні ваші дисертації.., ваші спостереження, ваші знання як такі, ваші думки і ваші ідеї – ні, вкладіть все своє в розповіді героїв, в історії, а самі станьте збоку »(6.с.17)

Але Джек Лондон, розбагатівши і ставши відомим, намагається догодити смакам того самого суспільства, з яким він боровся. На смак буржуа він додоає до своїх творів штучний «хепі-енд», бо всі люблять щасливий кінець. Письменник витримав вогонь і воду, але не витримав мідяних сурм популярності та слави. Він зрадив самому собі, престав бути собою. Джек Лондон втратив бажання до літературної творчості. Деградація особистості призвела до смерті восени 1916 року.

Вивчивши біографію Джека Лондона та порівнявши її з життям Мартіна Ідена приходимо до висновку, що життевий шлях Джека Лондона покладено майже увесь в основу роману.

Простеживши спільне та відмінне у життєтворчості автора та його героя стає очевидним, що Джек Лондон і Мартін Іден – не одні й ті ж самі особистості, але Іден неначе відбиток самого Лондона, його юнацького кохання, переживань, розчарувань на шляху до слави.

Поклавши в основу роману свій життєвий шлях, Джек Лондон збагатив образ Мартіна рисами, взятими у інших людей. Письмен ник надав йому думок і поглядів, яких сам не дотримувався. Але не наділив героя тими поглядами і переконаннями, тим розумінням життя, його сутності та мети існування, які мав сам.

Хоча ці особистості – Джек Лондон та Мартін Іден – різні, але вони мають дуже багато спільного, і прослідкувавши за їх історіями ми безумовно можемо назвати роман «Мартін Іден» автобіографічним.

Навіть сам автор стверджує:«Мартін Іден – це я. Я надав Мартіну Ідену

весь свій письменницький досвід»(12.с.11).

Список використаних джерел


1. Джек Лондон. Избранное. К: «Лумина»,1980 - 718с.

2.Зарубіжна література. 6 кл. Посібник – хрестоматія / Упор. Щавурський Б.Б..За ред. Ковбасенка Ю.І. - Т: Навчальна книга – Богдан, 2000 – 400с.

3.Зарубіжна література ХХ ст. / за ред. М.І.Борецького: Підручн. для 11 класу. – Львів: Світ, 2000. – 452с.

4.Зарубіжна література: Підручн. для 8 кл. – К.: Бліц, 2004. – 302с.

5. Антропова І. Джек Лондон // Сільська школа України. – 2002.-№ 6.-С.17.

6. Бурбан В. Життя і пророцтва “Моряка в сідлі” // Дзеркало тижня. – 2001.-№ 2.-С.17.

7. Быков В. Вопрос имени. Джек Лондон // Книжное обозрение. – 1995.- № 28.- С.16.

8. Быков В. По следам волка: Возрождение мечты Джека Лондона //Литературная газета. – 1998.-№ 6.-С.12.

9. . Денисова Т. Одіссея Джека Лондона // Зарубіжна література.– 1997.- № 22.-С.4-5.

10. Кингман Р. Иллюстрированная жизнь Джека Лондона. – М.: Изд-во МГУ, 1998.- 368с.

11. Лондон Д. Белый клык. Зов предков.– М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002. – 480с

12. Лондон Д. Мартін Іден / Пер. М.Рябової.– К.: Молодь, 1973.-336с.

13. Лондон Дж. Мартин Иден: Пер. с англ./ Послесл. С.С.Иванько.–М.: Просвещение, 1986.-303с.

14. Лондон Д. Мартин Иден. Зов предков / Пер.с англ. Колесниковой Е.– Екатеринбург: Средне-Уральское изд-во, 1993.- 956с.

15. Лондон Д. Мартин Иден. Люди бездны. Очерки / Пер.Оболонской Р., Лимановской В.–М.: АСТ,2001.- 528с.

16. Лондон Д. Повести и рассказы.– Минск: Народная асвета, 1988. – 686с.

17. Лондон Д. Повести и рассказы / Ред. Семенюк Н.П.– Днепропетровск: Проминь, 1988.-382с.

18. Лондон Д. Собрание сочинений / Пер. с англ. Ставеник В., Бродской Л. – М.: Терра, 1999.- 382с.

19. Лондон Д. Собрание сочинений. Избранное в 3 т. Т.1 / Пер. с англ. Сологуб Ф.– М.: Скифы, 1993.- 384с.

20. Лондон Д. Собрание сочинений. Избранное в 3 т. Т.2 / Пер. с англ. Андреев Л.– М.: Скифы, 1993.- 364с.

21. Лондон Д. Собрание сочинений. Избранное в 3 т. Т.3 / Пер. с англ. Куприн А.– М.: Скифы, 1993.- 511с.

22. . Лондон Д. Сочинения.– М.: Книжная палата, 1999.- 1231с.

23. Тріщик Л. У змаганні за щастя: Джек Лондон та його “Біла тиша” //Зарубіжна література. – 2000.-№ 7.- С.3-4.

Размещено на