Обставини, що виключають можливість участі в кримінальному судочинстві

галузі науки, техніки, мистец­тва або ремесла і яка залучається у встановленому законом порядку до участі в кримінальному процесі для провадження експертизи.

Правовий статус експерта, певні вимоги до нього встановлені ст. 62, 75, 77, 196,500-201, 310-311 КПК України, законом України "Про судову експертизу" та підзаконними нормативними актами (Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та проведен­ня судових експертиз, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5; Настанова про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України — наказ МВС України від 30.08.99 N2682 та інші).

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про судову експертизу" судо­вими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Експертизи та інші дослідження в експертних установах провадяться співробітниками, які мають вишу освіту, пройшли відповідну підготовку та атестовані як експерти певної спеціальності.

Експертизи та інші дослідження в експертних установах можуть провадитись також позаштатними працівниками цих установ, ком­плектування складу котрих та встановлення порядку їхньої діяль­ності покладається на керівника експертної установи.

Статтею 11 Закону України "Про судову експертизу" визначені особи, які не можуть бути судовими експертами. Так, до виконання обов'язків судового експерта не можуть залучатися особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість. Не може бути експертом особа, яка зацікавлена в справі і підлягає відводові. Згідно зі СТ. 75 КПК України, не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були, ревізорами в справі.

Згідно зі ст. 12 Закону "Про судову експертизу", ст. 54, 62, 75 КПК України в визначених випадках експерт підлягає відведенню і не може бути залучений до проведення експертизи.

Експерт підлягає відводові:

якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь із них, а також родичем слідчого, особи, яка проваджувала дізнання, обвинувачуваного; якщо він брав участь у даній справі як свідок, соба, яка проваджувала дізнання, слідчий, захисник або представник інте­ресів потерпілого, цивільного позивача або відповідача;

якщо він особисто або його родичі зацікавлені в результаті справи;

якщо він знаходиться в службовій або іншій залежності від обвинувачуваного, потерпілого, цивільного позивача або відповідача;

якщо він проводив по даній справі ревізію, матеріали якої послужили підставою порушення кримінальної справи;

у випадку, коли виявиться його некомпетентність, та за на­ явності інших обставин, які викликають сумнів у його об'єктив­ності.

Слідчий, розглянувши заяву про відвід, складає постанову, в якій мотивує своє рішення.

Чинним законодавством визначено права та обов'язки експерта в кримінальному процесі.

На експерта при провадженні експертизи в кримінальному про­цесі покладаються такі обов'язки:

з'явитися за викликом особи або органу, які призначили ек­спертизу;

заявити самовідвід за наявності передбачених законом об­ставин;

прийняти до виконання доручену йому експертизу;

повідомити в письмовій формі особу або орган, які призна­чили експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта (спеціаліста) або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставлено­го питання, а витребувані додаткові матеріали не були отримані.
Відмовитися від давання висновку з питань, що виходять за межі його компетенції, і письмово повідомити про це орган, що призна­чив експертизу;

використовувати всі наявні в його розпорядженні науково-технічні методи, засоби і свої пізнання для правильного і науково обґрунтованого рішення поставлених перед ним питань, одержан­ня достовірних висновків;

провести повне і всебічне дослідження й дати обґрунтова­ний та об'єктивний письмовий висновок; на вимогу органу дізнан­ня, слідчого, прокурора, судді дати роз'яснення щодо даного ним висновку. При провадженні експертизи експерт самостійний у виборі засобів і методів дослідження. Експерт дає висновок від
свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Експерт має право:

ознайомитися з матеріалами справи, які стосуються експертизи;

порушувати клопотання про надання додаткових та нових матеріалів, необхідних для вирішення поставлених питань;

— з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих і судових дій, порушувати клопотання, що стосуються проведення експертизи, та задавати відповідні запитання особам, яких допитують;

вказувати у висновку експертизи на факти, які мають зна­чення для справи, про які йому не були поставлені запитання;

у випадку незгоди з іншими членами експертної комісії —
складати окремий висновок експертизи;

викладати письмово відповіді на запитання, які ставляться перед ним під час допиту;

оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або органу, які призначили експертизу, що порушують права ек­сперта або порядок проведення експертизи;

отримувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням (ст. 13 Закону України "Про судову експертизу", ст. 77 КПК);

вимагати вжиття визначених у законі заходів щодо забезпе­чення своєї безпеки в передбачених законом випадках.

Експерту забороняється:

самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені у наданих йому матеріалах неоднозначно;

зберігати речові та інші докази поза встановленим порядком;.

вирішувати питання, які не належать до його компетенції;

розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, дані попереднього слідства чи дізнання;

вирішувати правові питання;

використовувати для обґрунтування своїх висновків зведен­ня оперативно-пошукового характеру або інформацію, одержану з не процесуальних джерел;

здійснювати дослідження, спроможні призвести до повного знищення речових доказів або основних їхніх властивостей, не по­годивши це питання з особою, що призначила експертизу.

Експерт несе відповідальність за злісне ухилення або відмову без поважних причин від виконання своїх обов'язків або за давання свідомо неправдивого висновку за ст. 178, 179 КК України, а також за розголошення без дозволу слідчого даних досудового слідства.

Спеціаліст. Спеціалістом у кримінальному процесі визнається будь-яка не заінтересована в результаті справи особа, яка має необхідні спеціальні знання в науці, техніці, мистецтві чи ремеслі або володіє вміннями, навиками у певній галузі діяльності і відповідно до ст. 128-1 КПК України залучається до участі у прове­денні слідчої дії для сприяння слідчому в збиранні та дослідженні доказів.

Як спеціалістом, так і експертом можуть бути особи, які володіють спеціальними знаннями. Але в процесуальному статусі між експертом і спеціалістом є різниця. Спеціаліст, використовую­чи свої спеціальні знання, надає допомогу слідчому в провадженні слідчих дій, а саме: в пошуку, виявленні, фіксації, вилученні та огляді доказових матеріалів, застосуванню для цього необхідних технічних засобів, наприклад засобів так званої "польової криміналістики" при огляді місця події, тоді як експерт досліджує направлені йому на експертизу докази і формулює висновки за поставленими перед ним запитаннями, які мають значення са­мостійних доказів. Якщо експерт досліджує вже одержані докази і дає висновок, який має самостійне доказове значення, то спеціаліст покликаний надати допомогу в збиранні доказів. Тому процесуаль­не становище спеціаліста й експерта різне.

До особи, яка викликається як спеціаліст, закон ставить дві ос­новні вимоги: бути не заінтересованим у результаті справи та мати необхідні для участі в даній слідчій дії спеціальні знання.

Закон не обмежує кола слідчих дій, для участі в провадженні яких може бути залучений спеціаліст. Слідчий запрошує спеціаліста у тих випадках, коли він визнає за необхідне викорис­тати спеціальні знання та навички при провадженні слідчої дії.

Обов'язковою є участь спеціаліста при проведенні:

а) зовнішнього огляду трупа та судово-медичного огляду особи. Ці дії провадяться за участю судово-медичного експерта або лікаря (ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 193 КПК України);

б) ексгумації трупа. Ця дія провадиться за присутності судово-медичного експерта (ч. 2 ст. 192 КПК України);

в) допиту неповнолітнього свідка віком до 14 років, а за розсудом слідчого — до 16 років. Ця дія провадиться за при­сутності педагога, а в разі необхідності (ч. 1 ст. 168 КПК України) — лікаря.

Спеціаліст у кримінальному процесі має право: робити заяви, що піддягають занесенню до протоколу, пов'язані з виявленням, закріпленням та вилученням доказів; звертатися з дозволу слідчого або суду з запитаннями до осіб, які беруть участь у провадженні слідчої дії; ознайомитися із змістом протоколу слідчої дії, в провад­женні якої брав участь спеціаліст. Спеціаліст має також право на винагороду за виконання своїх обов'язків та на відшкодування вит­рат, пов'язаних зі з'явленням за викликом до правоохоронних органів (ст. 92 КПК України), а також право на забезпечення без­пеки. Відповідно до ст. 128-1 КПК України спеціаліст зобов'язаний: своєчасно з'явитися за викликом; брати участь у провадженні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання та навички для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів; давати пояснення з приводу спеціальних пи­тань, що виникають під час провадження слідчої дії.

Настановою про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України (наказ МВС України № 682 від ЗО серпня 1999 року) на експертів-криміналістів, які беруть участь у проведенні с цічіпс дій як спеціалісти, покладається також обов'язок мати кваліфіковано використовувати відповідні науково-технічні засоби; проводити необхідні експрес-аналізи виявлених сидів та давати слідчому розгорнуті відомості про можливі прикмети злочинців. Спеціаліст діє за вказівкою слідчого та несе особисту відповідальність за повноту і правильність використання всіх на­уково-технічних засобів, що є в його розпорядженні і призначені для виявлення, фіксації та вилучення речових доказів.

Поняті. Залучення понятих у кримінальному процесі має на меті створення необхідних умов для об'єктивного та правильного про­вадження слідчих дій, засвідчення та закріплення доказів.

Ст. 127 КПК України передбачає обов'язкову участь не менше двох понятих при провадженні обшуку, виїмки, огляду, пред'явленні осіб та предметів для впізнання, відтворенні обстанов­ки й обставин події, описі майна та огляді.

Як поняті можуть бути викликані будь-які не заінтересовані у справі повнолітні громадяни. Не можуть бути понятими по­терпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого та потерпілого, працівники органів дізнання та попереднього слідства.

Поняті зобов'язані:

бути присутніми під час провадження слідчої дії;

після закінчення слідчої дії засвідчити своїм підписом у про­токолі факт, зміст та результати цієї дії;

не розголошувати без дозволу слідчого чи дізнавача дані, які стали відомі йому у зв'язку з виконанням своїх обов'язків (функції понятого).

Поняті мають право:

робити зауваження і заяви з приводу проваджуваних з їх участю слідчих дій, які підлягають занесенню до протоколу;

ознайомитись з протоколом слідчої дії, проваджуваної з їх участю;

одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з участю в кримінальній справі;

на забезпечення особистої безпеки.

Перекладач. Як перекладач (ст. 128 КПК України) до участі у кримінальному процесі може бути залучена будь-яка не заінтере­сована у результаті справи особа, що володіє мовою, якою ведеться судочинство, а також мовою, якою володіють та користуються будь-які учасники процесу.

Перекладач зобов'язаний:

— з'явитися за викликом слідчого, органу дізнання, прокурора або суду;

здійснити повно і точно доручений йому переклад та засвідчити його правильність своїм підписом у відповідних проце­суальних документах;

заявити самовідвід за наявності відповідних обставин, що
вказують на його заінтересованість у справі чи залежність від інших учасників процесу;

не розголошувати без дозволу слідчого дані попереднього слідства;

додержуватися порядку судового розгляду.

За ухилення від з'явлення перекладач може бути оштрафований відповідно до ст. 1854 Кодексу України про адміністративні право­порушення.

За відмову від виконання обов'язків перекладача, а також за завідомо неправильний переклад він несе відповідальність згідно зі ст. 178 та 179 Кримінального кодексу України.

Слідчий, орган дізнання, прокурор або суд зобов'язані пояснити перекладачеві його обов'язки та попередити під розписку про кримінальну відповідальність за відмову від перекладу або за завідомо неправильний переклад.

Перекладач не має права втручатися в діяльність слідчого або суду, давати будь-яку оцінку сказаному окремими особами, чиї по­казання він перекладає.

Перекладач за наявності відповідних підстав має право на забез­печення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених зако­нами України. Закон не визначає інших прав перекладача. Проте як учасник слідчої дії він має ті самі права, що й усі при цьому при­сутні, зокрема поняті. За аналогією, як зазначають С.П. Щерба, А.Я, Марков та Т.І. Стеснова, перекладач під час участі в допиті, очній ставці та інших слідчих діях має право робити зауваження та заяви, що підлягають занесенню до протоколу. Він має право також оскаржити дії слідчого та органу дізнання.

Беручи участь у слідчій дії, перекладач засвідчує своїм підписом відповідність записів у протоколі тому, що мало місце в дійсності, може вносити до протоколу свої зауваження та поправки.

Секретар судового засідання — учасник кримінального проце­су, в процесуальні обов'язки якого входить ведення та засвідчення своїм підписом правильності протоколу судового засідання та ро­зпорядчого засідання суду.

Він виконує за дорученням судді також необхідні організаційні функції: повідомляє учасників процесу про час і місце розгляду справи, з'ясовує причини нез'явлення та інформує про це суд, ви­конує інші доручення головуючого із забезпечення судового про­цесу (вручає копію вироку, надає можливість ознайомлення з про­токолом судового засідання тощо).

Секретар судового засідання повинен бути не заінтересованим у результатах справи.

Правила відводу судді повною мірою стосуються і секретаря су­дового засідання, з тим лише обмеженням, що попередня його участь у справі як спеціаліста, експерта, перекладача або секретаря судового засідання не може бути приводом для відводу.

6. Порядок вирішення заявленого відводу

Відвід, заявлений судді або народному засідателю, ви­рішується іншими суддями без судді, якого відводять. Суддя, якого відводять, має право дати пояснення з приводу заявле­ного відводу. При рівності голосів суддя вважається відве­деним.

Відвід, заявлений двом суддям або всьому складові суду, вирішується судом у повному складі простою більшістю го­лосів. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті.

Заява про відвід судді, який одноособово розглядає справу, подається у письмовому вигляді не менш як за три дні до судового розгляду справи. Відвід, заявлений судді, який од­ноособово розглядає справу, вирішується постановою голови районного (міського) суду. Коли до складу районного (міського) суду обрано одного суддю або коли відвід заявле­но голові районного (міського) Суду, питання про відвід вирі­шується постановою голови міжрайонного (окружного) суду. Відвід, заявлений голові військового суду гарнізону, який од­ноособово розглядає справу, вирішується постановою голови чи заступника голови військового суду регіону, Військово-Морських Сил. В такому ж порядку вирішується питання про відвід, заявлений в судовому засіданні.

У випадках, коли відведено головуючого суду, а також при його самовідводі слухання справи відкладається для заміни його Іншим суддею або справа передається до вищестоящого суду для вирішення питання про її підсудність.

В разі відводу народного засідателя останній заміняється іншим народним засідателем.

Пояснення судді і народного засідателя з приводу заявленого
їм відводу сприяють з'ясуванню питання про те, чи дійсно є
обставини, які виключають участь цих осіб у розгляді справи, і
прийняттю правильного рішення по заявленому відводу.

У разі надходження письмової заяви про відвід судді, який
одноособово розглядає справу, він має право подати на ім'я голови
районного (міського) суду або міжрайонного (окружного) суду
пояснення у письмовому вигляді. Коли ж відвід заявлено йому в
судовому засіданні, він може дати усні пояснення, які заносяться
до протоколу судового засідання, або письмові, які додаються до
справи і разом з нею направляються голові відповідного суду.

З метою перевірки обґрунтованості мотивів відводу суддя, суд,
голова вказаного вище суду вправі витребувати необхідні документи, заслухати пояснення відповідних осіб.

По заявленому відводу, як і при заявленні будь-якого клопотання, суд вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду (ч. З ст. 296 КПК).

При колегіальному розгляді справи питання про відвід у всіх
випадках має вирішуватись тільки в нарадчій кімнаті. Це забезпечує вільне і ретельне обговорення питання без якогось стороннього
впливу на суддів. Ухвала в цьому питанні викладається у вигляді
окремого документа, підписується суддями, які вирішували це
питання (ч. 1 ст. 273 КПК), і оголошується в судовому засіданні.
Вона може бути оскаржена або на неї внесено подання прокурора
разом з вироком, ухвалою суду в даній справі.

Висновок

Отже, в даній курсовій роботі я досяг бажаного результату розкривши у повному обсязі такі питання, як обставини що виключають можливість участі учасників кримінального процесу їх відводи, порядок вирішення заявленого відводу. Тепер можна сказати що майже всі учасники кримінального процесу підлягають відводу якщо, він являється потерпілим, цивільним позивачем/ відповідачем, або родичем кого-небудь з учасників, якщо особа брала участь у справі в двох і більше «ролях», наприклад: перебуваючи суддею він ще й по цій самій справі являється потерпілим.

Ця курсова робота буде слушним помічником як для тих, хто пізнає ази кримінально-процесуального права, так і для тих, хто має намір поглибленого вивчення кримінально-процесуальної науки.

Дана робота розрахована на фахівців права, що насамперед займаються або збираються займатися слідчою чи адвокатською діяльністю, на суддів, прокурорів, дізнавачів, співробітників податкової міліції та працівників Служби безпеки України, тих, хто має або набуває спеціальність юриста, всіх, хто вирізняється прагненням правди та торжества справедливості, допитливості розуму та творчим мисленням.

Список використаної літератури


Конституція України 28.06.1996

Кримінально – процесуальний кодекс України від 28.12. 1960 в редакції від 03.04.2003

Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України К., «АСК» 1999

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу К., 2003

Закон України «Про судоустрій України» 07.02.2002

Закон України «Про статус суддів» 15.12.1992

Закон України «Про прокуратуру» 05.11.1991

Закон України «Про органи суддівського самоврядування» 02.02.1994

Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально – процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України: Монографія. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002.

Жеребкін В.С. Логіка: Підручник. Київ – Харків. – 1993.