Банківська система України

зловживань, а пізніше вимагатиме докладнішої регламентації відповідними правовими актами тих чи інших підходів до визначення рівня репутації засновників.

Що стосується мінімального розміру статутного капіталу , то його встановлено залежно від типу й масштабів діяльності банків: 1) для місцевих кооперативних – 1 млн. євро; 2) для комерційних, що діють в межах однієї області – 3 млн. євро; 3) для банків, які діють на території всієї України – 5 млн. євро.

Особливу увагу в законі приділено дотриманню банківської таємниці та запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом. Так, банківською таємницею, згідно із законом, є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи з третіми особами при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної шкоди клієнтові. Важливим є визначення законом і порядку розкриття таємниці, що може бути здійснено на письмовий запит власника інформації, суду, органів прокуратури, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Податкової служби (при цьому чітко зазначається порядок оформлення таких вимог).

Що стосується запобіганню легалізації грошей, набутих злочинним шляхом, то під нею в законі розуміють внесення до банку або переказ через банківську систему грошей, набутих із порушенням законодавства України. Для цього банкам заборонено вступати в договірні відносини із сумнівними особами, а також банки зобов’язані ідентифікувати осіб, що здійснюють значні і сумнівні операції. Щоправда указані положення закону не дають чіткої відповіді на питання про те, які саме умови слід вважати «невизначеними» чи «невиправно заплутаними» і чи можуть під ці визначення потрапити більшість здійснюваних в Україні господарських угод з огляду на суперечливість чинного законодавства.

Таким чином, основні положення Закону України «Про банки і банківську діяльність» дозволяють регламентувати всі основні аспекти функціонування системи комерційних банків, визначаючи можливості розвитку банківської системи у чітко окресленому правовому полі, що є необхідною умовою інституційних перетворень як найважливішої складової всієї системи заходів з ринкового реформування господарства України.

3. Основні принципи системи банківського нагляду і регулювання в Україні

3.1 Сучасна структура банківського нагляду НБУ

Основні завдання банківського регулювання та нагляду:

Забезпечення стабільності та надійності банківської системи з метою сприяння економічному піднесенню;

Захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками і від шахрайства. Інтереси вкладників потребують захисту, тому що в усіх країнах рівень інформованості вкладників про фінансовий стан банків вельми недостатній і вони не мають можливості самостійно оцінити, який ризик беруть на себе, розміщуючи свої кошти в тому чи іншому банку;

Створення конкурентного середовища в банківському секторі, адже саме це середовище є найсприятливішим для клієнтів банків. Завдяки банківській конкуренції знижуються процентні ставки за позичками, підвищуються процентні ставки за депозитами, розширюється спектр банківських послуг, запроваджуються новітні банківські технології тощо;

Забезпечення відкритості (прозорості) політики і діяльності банківського сектору в цілому і кожного банку окремо. Підвищення відкритості базується на удосконаленні системи обліку і звітності в банках і наближенні їх до вимог, що випливають з досвіду міжнародної банківської практики;

Підтримання необхідного рівня стандартизації і професіоналізму в банківському секторі, забезпечення ефективної діяльності банків і запровадження технологічних нововведень в інтересах споживачів банківських послуг.

Під регулюванням банківської діяльності розуміють насамперед створення відповідної правової бази. По-перше, розробка та ухвалення законів, що регламентують діяльність банків (наприклад, Закон про Центральний банк України, Закон про банки і банківську діяльність). По-друге, ухвалення відповідними установами, уповноваженими державою, положень, що регламентують функціонування банків, у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив. Вони базуються на чинному законодавстві і конкретизують, роз’яснюють основні положення законів. Законодавчі і нормативні положення визначають такі межі поведінки банків, які сприяють надійному та ефективному функціонуванню банківської системи.

Під банківським наглядом розуміють насамперед моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме: створення нових банків та їхніх установ; діяльності банків; реорганізація та ліквідація банків.

Регулятивно-наглядові органи мають повноваження застосовувати до банків певні коригувальні заходи, а також заходи примусового впливу з метою регулювання їх діяльності. Ці заходи можуть розглядатися одночасно як елемент банківського нагляду і як елемент банківського регулювання. Отже, поняття регулювання банківської діяльності та банківський нагляд дуже тісно переплітаються.

Нагляд за банками НБУ та його установами традиційно здійснюється двома методами: безвиїзний (дистанційний, заочний) нагляд; виїзне інспектування банків.

Безвиїзний нагляд – це дистанційний моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому, а також застосування наглядовими органами певних заходів з метою реагування на проблеми і недоліки, виявлені в діяльності банків.

Інспекційні перевірки банків на місцях мають проводитися кваліфікованими спеціалістами банківського нагляду, які здатні оцінити сутність ризиків, можливих у діяльності того чи іншого банку, і визначити якість управління цими ризиками.

Порівняно з безвиїзним наглядом інспекційні перевірки надають наглядовим органам більше можливостей щодо виявлення реальної якості банківських активів, якості управління банком і взагалі реального фінансового стану банку. Так, макроекономічним аналізом банківської системи країни нині займається спеціально створений для цього підрозділ.

3.2 Необхідність, сутність та основні завдання банківського нагляду

Діяльність банкових установ потребує законодавчого регулювання, оскільки вони виробляють особливі товари і послуги (грошові кредити, кошти забезпечення ліквідності), які необхідні для нормального функціонування економіки. Крім того, банки діють у таких умовах, де асиметричність інформаційного поля є, скоріше, правилом, ніж винятком. Більшість приватних позичальників і підприємств бізнесу виявляють готовність надати інформацію про свою діяльність банкам, якщо це необхідно для отримання кредитів чи послуг. Проте ці особи і фірми зовсім не зацікавлені в тому, щоб про їх фінансові операції стало відомо всьому світу. Тому банки найчастіше володіють виключно конфіденціальною інформацією про стан справ клієнтів. Будучи зобов’язаними не розголошувати цю інформацію, вони створюють серйозні проблеми для своїх вкладників та інвесторів, які зазвичай не мають уяви про те, наскільки ризикованими є позички та інші операції даної установи. Нажаль, стан невизначеності, який породжується недостатністю достовірної інформації, нерідко приводив у минулому до масових залучень коштів із комерційних банків, що спричиняли низку банкрутств.

Основною причиною регулювання та нагляду за діяльністю банків є впевненість уряду в тому, що крах будь-якої банківської установи, який має фінансові та економічні наслідки, наносить шкоду не лише його власникам, але й суспільству в цілому.

Сучасний стан розвитку економіки в державі потребує постійної уваги до банківської системи, проведення політики, спрямованої на створення сприятливих умов для її стабільного та ефективного функціонування. Саме цій меті підпорядковано Указ Президента України від 14.07.2000 р. №891/2000 «Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень». У ньому визначено головні напрями стратегії і тактики розвитку банківської системи країни: удосконалення правового регулювання банківської діяльності, забезпечення стабільності гривні, виконання банками своєї основної функції – кредитування суб’єктів господарювання та громадян, зростання довіри населення до вітчизняних банків.

Нестабільність банківської системи приводить до краху банків, підриву довіри громадськості до них, до таких макроекономічних наслідків, як занепад готівкового обігу, звуження сфери безготівкових розрахунків, величезних зобов’язань уряду тощо.

Необхідність контролю за діяльністю комерційних банків зумовлена тим, що в умовах ринку йде жорстока конкурентна боротьба між банками, а це змушує їх дедалі підвищувати ризикованість своїх операцій, щоб задовольнити клієнта і отримати прибуток.

Підвищення ризикованості банківських операцій робить діяльність банків дедалі небезпечною і може призвести до загрози банкрутства.

Банкрутство банку небезпечне не тільки для його акціонерів, вкладників, кредиторів, а й для суспільства в цілому, бо підриває довіру клієнтів до всієї банківської системи, а значить і до фінансового ринку в цілому. Ось чому необхідний всебічний контроль за банківською діяльністю.

4. Поточний стан банківської системи України

Навряд чи сьогодні в Україні знайдеться людина, підприємство або організація, повністю задоволені роботою вітчизняної банківської системи. При цьому спектр оцінок досить широкий: від повного заперечення будь-яких позитивних зрушень останніми роками до переможних реляцій про видатні досягнення.

У ряду негативних оцінок можна натрапити на такі: «найслабше місце української економіки», «не відповідає не тільки вимогам ЄС, а й вимогам економічного розвитку», «має тенденцію рухатися до межі зруйнування», «…державу абсолютно не можуть задовольнити не сьогоднішня величина, ні якість банківської системи».

Серед м’якших оцінок – «недостатньо розвинена для підтримки багатьох перспективних проектів», «недостатньо здорова, глибока та стабільна; досить крихка, поверхова».

Поточний стан банківської системи України обговорено на засіданні Ради Асоціації українських банків, яке відбулося 25 липня у м. Одеса. Вів засідання Голова Ради АУБ, перший заступник Голови парламентського Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Станіслав Аржевітін.

Окрім членів Ради АУБ, в засіданні взяли участь начальник Управління НБУ в Одеській області - Азаров М.В., заступник начальника ДДСО при МВС України Запорожець - Ю.М., віце-президент Української федерації працівників недержавних служб безпеки - Єрмаков Ю.М., голова ревізійної комісії АУБ - Лашкевич В.В., голова Третейського суду при АУБ - Жуков А.М., керівники регіональних банківських союзів Львівщини, Криму та Одещини - Іванов О.В., Прадун В.П., Сілка І.А., Янчуков В.І.

Обговорюючи поточний стан національної банківської системи, Президент АУБ Олександр Сугоняко під час виступу наголосив, що у I півріччі 2008 року збереглася тенденція випереджаючого зростання активно-інвестиційної діяльності  банків над темпами росту економіки країни. Внаслідок світової фінансової кризи та  високого рівня інфляції в Україні, Нацбанк проводив досить помірковану політику з розширення  монетарної бази та вжив ряд заходів для стримування запозичень на зовнішніх ринках, а також ресурсного обмеження на вітчизняному ринку. Як наслідок, намітилась тенденція до “м’якого приземлення” темпів приросту обсягів діяльності банків при збереженні рівня прибутковості. Загалом, банківська система України працювала у I півріччі  стабільно, надійно і ефективно. Зниження темпів зростання обсягів активних операцій банків будуть сприяти покращенню їх кредитно-інвестиційних портфелів і відповідно підвищувати ліквідність.

По обговоренню поточного стану національної банківської системи, на Раді АУБ наголошено на необхідності активізувати діяльність щодо створення умов для роботи банків на ринку державних цінних паперів, а також прискорення формування банками баз кредитних історій. Окрім цього, обговоривши питання іпотечного кредитування, вирішено організувати нараду членів Ради АУБ з представниками Будівельної  Палати  для обговорення питань ринку житлового будівництва та іпотечного кредитування. Також Рада АУБ ухвалила звернутися до Міністерства фінансів України щодо негативних наслідків від надмірного акумулювання бюджетних коштів на рахунках Держказначейства.

Окрім цього на Раді АУБ обговорено питання законодавчого та нормативного регулювання банківської діяльності.

По обговоренні цього питання рішенням Ради доручено виконавчій дирекції АУБ продовжити роботу з профільними парламентськими комітетами щодо врахування пропозицій банків до законопроектів, що стосуються банківської діяльності та оподаткування операцій банків. Окрім цього, виконавчій дирекції АУБ доручено спільно з парламентським Комітетом з питань фінансів і банківської діяльності продовжити роботу з Кабінетом міністрів та Міністерством фінансів щодо скасування з 2009 року пенсійного збору з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти.

Також АУБ доручено організувати роботу з узагальнення зауважень та пропозицій банків до Постанови Правління НБУ № 171 від 18.06.2008 та передачі їх до НБУ.

Окремо на Раді АУБ розглянуто питання взаємодії банків з ДДСО при МВС України. З цього питання у обговоренні взяв участь заступник начальника ДДСО при МВС України Запорожець Ю.М. Відбулася жвава дискусія. Всебічно розглянувши питання, Рада АУБ прийняла рішення про проведення конкретних заходів щодо відстоювання прав банків та дала відповідні доручення виконавчій дирекції АУБ, про які Асоціація буде інформувати суспільство.

Розглядаючи питання про роботу постійно-діючого Третейського суду при АУБ, було внесено зміни до складу суддів Третейського суду при АУБ, а також певні зміни до статей Регламенту постійно діючого Третейського суду при АУБ. Окрім цього, з метою забезпечення більшої прозорості в діяльності суду було вирішено підготувати на розгляд на наступному засіданні Ради АУБ проект Положення про Раду з питань Третейського суду при АУБ, до якої входили б незалежні експерти та юристи.

Розглянувши заяви ТОВ “Артем-Банк” та ТОВ “Банк Ренесанс Капітал”, Рада АУБ ухвалила рішення про прийняття їх до складу Асоціації.

Також на засіданні Ради АУБ затверджено Бондаря Володимира Олексійовича на посаді Першого Віце-президента АУБ.

Окрім цього, в ході роботи Ради АУБ обговорено питання активізації співпраці банків з Першим Всеукраїнським Бюро кредитних історій (ПВБКІ), участі банків у реалізації соціальних програм тощо.

10 червня 2008р. у дискусії за круглим столом взяли участь заступник голови НБУ О. Савченко, голова Ради НБУ П. Порошенко, голова Асоціації українських банків О. Сугоняко, представники провідних українських банків, експерти.

Під час круглого столу учасники спробували дати відповідь на питання: чи перегріта банківська система?, - та спрогнозувати, як будуть розгортатися події у банківському секторі до кінця поточного року.

Керівники банківського сектору були одностайні у тому, що стан фінансової системи залежить як від загального стану економіки, так і від бюджетної та монетарної політики, що на сьогодні є розбалансованою. Відтак система переживає дефіцит ліквідності, але штучно обмежувати банківське зростання не варто. На думку фінансистів, НБУ слід обмежити лише найризикованіші банківські операції, причому банківські установи готові самі скорочувати споживче кредитування, навіть попри його високу прибутковість. Натомість від регулятора банкіри очікують підтримки експортних операцій та кредитування виборчого сектору.

Голова правління «Індекс-банку» Ігор Францкевич вважає, що говорити про перегрів можливе лише у контексті споживчого кредитування. Адже зростання споживання стимулює населення до підвищення попиту у кредитах. «За цим показником ми вже наближаємося до сусідів – Польщі та Угорщини. Проте споживче кредитування не здатне справитися з тим шаленим попитом, який існує серед населення», - вважає пан Францкевич.

Гліб Вишлінський, представник Gfk-Ukraine, підтвердив висновки банкірів даними маркетингових досліджень. За його даними, українці готові більше споживати, ніж заощаджувати. Так, українці вважають, що зараз найкращий час для придбання коштовних товарів для дому, тоді як кількість респондентів, бажаючих заощаджувати, суттєво зменшилась. Щоправда, частка українців, що бажає взяти споживчий кредит, також зменшилась – з 11% до 7% у першому кварталі цього року.

Голова правління банку «Європейський» Владислав Остапенко вбачає причину кредитного буму не лише у попиті, але й в пропозиції самих банків. За його словами, масові продажі банків нерезидентами за ціною, що в 4-5 разів перевищує власний капітал, призвели до того, що ці втрати іноземці прагнуть компенсувати за рахунок споживчого кредитування. «Це призвело до того, що країна опинилась у замкненому колі – адже споживчий бум посилив інфляцію та зростання відсотків по депозитам. Як наслідок, банки обирали єдину можливість, аби покрити депозити – споживче кредитування». За його словами, кредити бізнесу залишились дорогими – 20-25%, що відображає середній рівень рентабельності виробництва товарів. Представник банку вважає, що контроль НБУ за структурою кредитного портфелю банків може знизити кредитні ризики банків.

Згоден з ним і Володимир Лавренчук, голова правління банку «Райфайзен Банк Аваль». На його думку, більша частина учасників ринку не готова до такого буму кредитування, адже частина банків уже «продалася», а частина хотіла себе продати, отож показувала амбітні плани росту. «Тут мають спрацювати НБУ, суспільство і експерти: вони повинні визначити, яка величина фінансування є завеликою. Банківська система не має достатньо внутрішньої і зовнішньої інфраструктури, яка готова обслуговувати велику кількість позичальників». Резюмуючи, банкір зазначив, що банківська система перебуває в стані м’якого приземлення, і ті заходи, які здійснює НБУ, мають бути підтримані комерційними банками».

Олексій Пилипець, виконавчий директор Української національної іпотечної асоціації (УНІА) відзначив часткове згортання банками іпотечних програм, що викликано обмеженням НБУ довгострокових кредитів та нестачею ресурсів. Експерт відзначив зростання валютизації іпотечних кредитів. За його прогнозами, більшість банків призупинять свої іпотечні програмі і на цьому ринку залишаться працювати близько 40 банків.

Сергій Ярьоменко, радник міністра економіки, вважає, що позиція НБУ щодо «закручування гайок» банківській системі неадекватна, адже подальше зменшення темпів зростання економіки та збільшення доходів населення будуть спонукати Центробанк на ще більш жорсткі методи стримування. На його думку, в умовах значного дефіциту торгового балансу втримати нинішній курс гривні буде складно.

На думку Володимира Хливнюка, голови правління банку «Фінанси та Кредит», єдиними ресурсами, які будуть доступні українським банкам, залишаться депозити, переважно, фізичних осіб. «Криза ліквідності корисна для нас, як певна встряска. Вона змушує нас задуматися про кредитний портфель і повернення позик», – каже пан Хливнюк. Водночас банкір вказав на певну недовіру, що сформувалась між банками через відсутність інформації про реальний стан портфельної ліквідності.

Роман Шпек, віце-президент «Альфа-Банк (Україна)», стурбований знеціненням грошей, що не спонукає населення їх заощаджувати. Пан Шпек наголошує, що кредити видаються, здебільшого, не на розвиток економіки, а на покупку імпортних товарів. «Держава, на жаль, не фінансує державних інвестиційних програм, а лише посилює споживчий попит серед населення», – каже пан Шпек.

Голова Ради НБУ Петро Порошенко занепокоєний неузгодженістю дій Уряду та НБУ. За його словами, центральна та місцева виконавча влада накопичила на рахунках близько 27 млрд грн. Водночас, держава заборгувала бізнесу 9 млрд грн податку на додану вартість. На думку голови ради НБУ, використання заощаджених державних грошей восени може нівелювати всі антиінфляційні дії Нацбанку, і негативно позначитися на банківській системі і економіці в цілому.

Станіслав Дубко, генеральний директор рейтингової агенції «Кредит-Рейтинг», повідомив, що за даними першого кварталу, лише 12 банків з 62 проаналізованих мають спекулятивний рейтинг, який має високий рівень ризику. «Стан кредитного портфелю залишається здебільшого збалансованим, щоправда більшість банків суттєво зменшили темпи кредитування. Проте ризики дефолтів українських банків незначні, і найбільші ризики мають малі та середні банки », – каже пан Дубко.

Підсумовуючи дискусію, директор Інституту финансової политики Ігор Мітюков запевнив присутніх, що банківська система може пережити нинішню кризу ліквідності. «Якщо у банків першої тридцятки і будуть проблеми, то це будуть проблеми менеджменту і не більше». На його думку, фінансистів більше турбує те, що в діях регуляторів немає узгодженості.

Висновки

Не існує точних відомостей про те, коли виникли банки, які операції вони виконували, що спонукало їх розвиток. Сучасна література нагромадила значну кількість інформації про гроші за всі часи їх існування. При цьому роль кредитних установ у цьому процесі знайшла своє специфічне пояснення. А опис процесу виникнення банків в економічній літературі настільки суперечливий, що виникає багато питань щодо їх справжньої природи і функціонування.

Вважається, що банк як особлива організація, що працює із специфічним товаром, яким є гроші, виник не у зв’язку з розвитком товарно-грошових відносин, а у той період, коли з’явилася потреба у спеціальних установах, які б регулювали грошовий обіг і проводили у більш широких масштабах кредитно-дебітові операції . Часом робиться висновок, що без виникнення банків було б неможливим функціонування капіталістичних підприємств на ранній стадії їх існування. Інколи доводиться, що банки вперше з’являються вже при античному і феодальному господарствах як посередники у здійсненні кредитно-дебетових операцій. Банки являються однією із найважливіших структур ринкової економіки. Банківська діяльність суттєво перевищує ефективність суспільного виробництва, сприяє зросту виробництва суспільної праці. Україна на сьогоднішній день знаходиться у стані переходу до нової економічної системи, що заснована не на командно-розподільних, а на ринкових відносинах. Ринковій економіці потрібна відповідна банківська система, яка поступово починає складатися.

Відомо що кредитно-банківська система має життєво важливе для любої країни світу, вона служить об’єктом пильного нагляду і регулювання як зі сторони НБУ так і зі сторони вищих органів державної влади й управління.На сьогоднішній день банківська система України представлена двома рівнями, такими як НБУ та інші банки.

Національний банк встановлює правила та проводить реєстрацію інших банків, видає ліцензії на ведення валютних операцій, здійснює нагляд за діяльністю інших банків в Україні. Як банк-банків тобто центральний банк, веде рахунки інших банків, здійснює їх розрахунково–касове обслуговування, надає кредити банкам, встановлює правила існування міжбанківського кредитного ринку в Україні. НБУ організовує касове виконання бюджету банківської системи України, надає кредити уряду. Головною метою Центрального банку є забезпечення стабільності грошової одиниці, це є чітко вказано в Основному Законі України – Конституції.

Другою ланкою банківської системи є інші банки. Вони є основною ланкою грошово-кредитної системи і відносяться до особливої категорії ділових підприємств. Інші банки заохочують вкладення капіталів, заощаджень населення і інші вільні кошти, які вивільняються в процесі господарської діяльності, й пропонують їх у тимчасове користування іншим опонентам, які потребують додаткового капіталу. Головною метою інших банків є отримання максимального прибутку. Правові норми, що регулюють банківську діяльність містяться як у загальних так і спеціальних, присвячених регулюванню тільки банківських відносин, нормативних актах. До них належать Конституція України, закони України і постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, Постанови Кабінету Міністрів, постанови, положення, інструкції НБУ та Міністерства фінансів України.

Отже, можна зробити висновок, що сукупність всіх правових норм, що регулюють організацію банківської системи, діяльність Національного банку України, діяльність інших банків різних форм власності і проведення банківських операцій, становлять визначених комплекс норм і предметну єдність. Крім того, норми банківського права включають також норми інших галузей національного права.

Використана література

1.АсоціаціяУкраїнськихбанків//aub/ua/pressreleases/?_m=publications&_t=rec&id=13093

2.Барановський О. Банківська система України: сьогодні і завтра// Дзеркало тижня. – 2003 - №14 (439).

3.Біленчук П. Д., Диннік О. Г., Лютий І. О., Скоропад О. В. Банківське право українське та європейське: Навч. Посіб. – К.: Атіка, 1999.

4.Влада. Банки. Бізнес: політекономія взаємодії і розвитку. Наукова монографія//За редакцією С. К. Реверчука. – К.:Атака,2002.

5.Вступ до банківської справи. //За редакцією М. І. Савлу. – К.: Лібра, 1998.

6.Гетьманцев Д. Банківська система України // Юридична газетаю – 2007 - №22 (106).

7.Довідка бізнесу//business09/?p=52

8.Закон України “Про Антимонопольний комітет України” від 13.07.2000р.// zakon1.rada.gov/cgi-bin/laws/main.cgi

9.Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20.09.2001р.// zakon1.rada.gov/cgi-bin/laws/main.cgi

10.Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991р.// zakon1.rada.gov/cgi-bin/laws/main.cgi

11.Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999р.// zakon1.rada.gov/cgi-bin/laws/main.cgi

12.Закон України “Про підприємництво в Україні” від 27.03.1991р.// zakon1.rada.gov/cgi-bin/laws/main.cgi

13.Закон України “Про підприємництво” від 07.02.1991р.// zakon1.rada.gov/cgi-bin/laws/main.cgi

14.Інформаційний бюлетень Інституту банку, 1999.// www.bank.gov

15.Конституція України від 28.06.1996р.// zakon1.rada.gov/cgi-bin/laws/main.cgi

16.Контакти - портал для бізнеса//kontrakty/content/view/3757/51/

17.Мочерний С. В., Тришак Л. С. Банківська система України. – Львів, Тріада плюс, 2004.

18.Національний банк та грошово-кредитна політика.// За редакцією А. М. Морозова, М. Ф. Пухівкиної. - Київ 1999р.

19.Національний банк України//bank.gov/B_syst/index.htm

20.Постанова правління НБУ №77 від 27.03.1996р. “Про затвердження положень”, “ Про порядок створення і реєстрації комерційних банків” та “Про порядок ліцензування банків України”.// bank.gov

21.Савлу М. І., Лютий І. О., Опарін В. М. Банківський нагляд. – Київ, Центр навчальної літератури, 2005.

22.Старинський М. В. Становлення Національного банку України як центрального банку держави. – Суми, УАБС НБУ, 2006.

23.Український бізнес ресурс//ubr/lang/ua/specprojects/spec/bank-system-2008/index.html

24Українські реферати//refine/pageid-139-2.html

37