Удосконалення експлуатації транспортних і навантажувально-розвантажувальних засобів в ПСП "Комишанське" Охтирського району Сумської області з розробкою технології навантаження цукрових буряків
Охтирського району Сумської області з розробкою технології навантаження цукрових буряків" width="47" height="57" align="BOTTOM" border="0" />,ήв.проб. = = 0,52
1.7.9 Визначаємо загальну кількість перевезеного вантажу Qт.заг, т, по формулі:
Qт.заг =Σ Qт.і = Qт1+ Qт.2+ …+Qт27, (1.15)
де Qт1, Qт.2, …,Qт27 –Кількість вантажу, що перевозиться відповідною
транспортною роботою, т ( табл. 1.5 графа 2 ).
Qт.заг = 23511 т*
1.7.10 Визначаємо середній коефіцієнт використання вантажопідйомності γсер, по формулі:
γсер =, (1.16)
γсер = = 0,97
1.7.11 Визначаємо середню відстань перевезення вантажів Lсер, км, по формулі:
Lсер =, (1.17)
Lсер = 147,4 км
1.7.12 Визначаємо середньодобовий пробіг по автопарку LДсер, км, по формулі:
LДсер =, (1.18)
LДсер = 269,93
1.7.13 Визначаємо загальний об'єм вантажоперевезень Qт.км заг, т.км, по формулі:
Qт.км заг =Σ Qт.км 1+ Qт.км 2+…+ Qт.км 27, (1.19)
де Qт.км1, Qт.км2, …, Qт.км27 – об'єм транспортних робіт відповідної транспортної роботи ( табл.1.5 графа 7 ).
Qт.км заг = 323320,8 т.км*
1.7.14 Машино-дні в простої визначаються тільки під час експлуатації автомобілів.
1.7.15 Визначаємо коефіцієнт технічної готовності парку ήт.г., по формулі:
ήт.г. = , (1.20)
де МДрем – Машино-дні перебування в ремонті по даним господарства
МДрем = 219 м.д.
ήт.г. = =0,86
2. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА
2.1 Підготовка транспортних засобів для перевезення цукрових буряків із господарства на цукровий завод
Для перевезення буряка використовують автомобілі-самоскиди з нарощуваними бортами, бортові автомобілі з розвантаженням кузова за допомогою гнучких оболонок чи бортові автомобілі, обладнані волокушами, що стягуються тракторами чи лебідками.
Практика показала, що тільки за рахунок повного використання вантажопід'ємності шляхом нарощування бортів до 1 м продуктивність автомобілів на перевезеннях цукрового буряка можливо покращити на 5... 10%.
Вибір типу транспортного засобу для перевезення цукрового буряку визначається перш за все високопродуктивним їх використанням в конкретних умовах експлуатації і повного задоволення запросів в перевезеннях.
При цьому вибір типу транспорту залежить від технології збирально-транспортних робіт - потоковий і перевалочний, а також тим, що масове перевезення доцільно вести на автомобілях середньої і великої вантажопід'ємності (5 ... 7,5 т) і автопотягах на далекі відстані, а на перевезеннях до 5 км найбільш економічні є тракторні потяги.
Для обслуговування бурячних комбайнів при потоковому збиранні доцільно використовувати автомобілі ГАЗ-53Б, ГАЗ-53А.
Для перевезення гички до місць силосування використовують тракторні самосвальні причепи 2 ПТС-4М-875А, 2 ПТС-4-793, агрегатовані з тракторами
МТЗ-80, ЮМЗ-6Л.
При перевалочній технології для збирання і транспортування коренів буряку до польових кагатів використовують тракторні потяги, вказані вище, чи автомобілі-самоскиди ГАЗ-53Б.
Для перевезення коренів буряку з польових кагатів на приймальний пункт заводу використовують автомобілі і автопотяги всіх типів, але перевага надається автомобілям середньої і великої грузопід'ємності - ЗІЛ-130, КАМАЗ-5320.
2.2 Технологія відвезення цукрових буряків із господарства на цукровий завод
Останнім часом в Україні в деяких господарствах використовують човниковий спосіб перевезення цукрового буряку.
Човниковий спосіб передбачає використання тягачів з змінними напівпричепами і причепами. Цей спосіб дає можливість застосовувати причепи і напівпричепи без додаткового часу на їх завантаження. Напівпричепи і причепи, які буксирують тракторами, завантажуються буряком, а інші раніше завантажені напівпричепи і причепи тягач відвозить на бурякоприймальний пункт. Завантажені напівпричепи і причепи трактор вивозить на асфальтовану дорогу. В цей час тягач повертається, водій залишає порожні і забирає завантажені. Таким чином, тягач використовується тільки для транспортування коренеплодів на цукрові заводи.
Човниковий спосіб вивезення цукрового буряку дає великий економічний ефект, дозволяє вивільнити автомобілі від роботи на плантаціях і в 10 разів зменшити простої тягачів при завантаженні, так як на їх зчеплення і розчеплення витрачається лише 2...З хв. Крім того, човниковий спосіб дає можливість використовувати автомобіль по його прямому призначенню.
В короткі строки робіт із-за настання осіннього бездоріжжя і непогоди потребують необхідність такої організації праці, яка б забезпечила краще використання всього рухомого складу, а також розвантажувальної техніки.
2.3 Досвід передовиків по відвезенню цукрових буряків
На Україні розроблений контейнерний спосіб перевезення буряка. Очищений буряк складають в контейнери, які при допомозі автокрану ЛАЗ-690 чи інших засобів встановлюють в кузов бортового автомобіля чи причепа, а в пункті розвантаження знімають, висипають і знову встановлюють на транспортні засоби.
Контейнерний спосіб повністю механізує процеси завантаження і розвантаження, зменшує час простою пересувного складу, зменшує трудоємність робіт в порівнянні з ручним способом в 2...З рази.
3. КОНСТРУКТИВНА ЧАСТИНА
3.1 Призначення і конструкція пристрою
При виконанні ремонтних робіт, виникає потреба в заточуванні різних інструментів, зняття фасок в циліндричних поверхнях і т. д. Для цього необхідно мати заточувальний верстат. Добре, якщо це проводиться в умовах господарства, але у випадку ремонту за межами господарства, я пропоную використовувати ручний заточувальний пристрій, який можна виготовити використовуючи перемотувальний пристрій від кіноустановки.
Конструкція запропонованого виробу складається з стояка, струбцини, корпусу, привода, двох циліндричних зубчатих коліс з передаточним числом,
і =55/20 = 2.75, веденого вала з заточувальним кругом.
Якщо частота обертання ведучої шестерні становить n = 120 об/хв, тоді круг буде обертатися з частотою
nк = і * n=2.75*120=330 об/хв
швидкість заточування становить
V = , м/с
де Дк – діаметр заточувального круга,
V = = 2.59 м/с.
Висновок: Пристосування придатне для застосування, має доcтатню швидкість для заточування.
Загальний вигляд ручного заточувального пристрою і робочі креслення його деталей приведені в графічній частині. Аркуш № 3.
3.2 Розрахунок основних елементів пристрою на міцність
Перевіримо на міцність вісь важеля привода зубчатої передачі.
Вихідні дані:
матеріал вісі: Сталь 30, для якої [σ] зг = 100 МПа;
діаметр вісі в небезпечному перерізі d = 6мм;
розрахункова довжина lр = 50 мм;
зусилля робітника на вісь Fр = 20 Н.
Вісь працює на згин .
Умова міцності при згині :
σзг =≤ [σ] зг, (3.1)
де Мзг – згинаючий момент, Нмм;
Мзг =Fр * lр; (3,2)
W – осьовий момент опору перерізу згину, мм3.
W = , (3.3)
Після підстановки формул (3.2) і (3.3) в формулу (3.1), одержимо новий вигляд умови міцності:
σзг = , (3.4)
Використовуючи формулу 3.4 перевіримо міцність вісі
σзг = = 47,18 < [σ] зг = 100 МПа
Вісь важеля приводу зубчатої передачі міцна.
4. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА
4.1 Організація робіт транспорту в господарстві
Для чіткої і узгодженої роботи транспорту потрібно:
- забезпечити оперативне планування перевезень з урахуванням обсягу, - дислокації місць з вантажем, приймальних пунктів, наявного транспорту, дорожніх умов, операцій навантажувально-розвантажувальних операцій і режимів роботи;
- створити комплексні збирально-транспортні бригади (загони) для збирання і перевезення сільськогосподарських продуктів з поля на тік, у комори сільськогосподарського підприємства;
- вибрати і організувати найбільш раціональні маршрути руху, які забезпечували б найбільший коефіцієнт використання пробігу;
- розподілити і закріпити транспортні засоби за найбільш оптимальними маршрутами, видми перевезень і місць розміщення вантажів;
- забезпечити технічну готовність транспортних засобів протягом усього періоду перевезень продукції;
- правильно використовувати засоби механізації розвантажувальних і навантажувальних робіт;
- чітко організувати диспетчерське управління перевезеннями.
При плануванні (перспективному, поточному, оперативному) визначають обсяг перевезень вантажів (т) і вантажооборот (т-км), а також затрати праці і собівартість роботи на основі виробничо-фінансового плану господарства в цілому.
Перспективні плани складають на кілька років, поточні на один рік з урахуванням показників перших. До оперативного планування належать розробки сезонних планів, змінних завдань і годинних графіків роботи кожного водія. Змінне завдання водію записують у дорожній лист.
При плануванні роботи транспорту сільськогосподарського підприємства треба мати такі вихідні дані: про структуру і кількість вантажів, відстань перевезень, стан доріг, характер вантажопотоків (кількість вантажів, які перевозять за певний період), характеристику транспортних засобів, середню технічну швидкість руху агрегатів, кількість засобів механізації навантажувально-розвантажувальних робіт.
Основним і обов'язковим документом первинного обліку, що відображає роботу транспортного агрегату на лінії та реєструє витрати палива і мастильних матеріалів, є дорожній лист, без якого не можна. Дорожній лист видається водієві на один день або зміну перед виїздом на лінію при обов'язковому поданні посвідчення на право водіння автомобіля, а також за умови здачі всіх дорожніх документів за попередні дні роботи.
У дорожньому листі зазначено: завдання водієві; час виїзду і повернення; кількість одержаного палива; показники спідометра. Дорожні листи мають порядковий номер по господарству, дату видачі, штамп і печатку господарства, якому належить транспортний агрегат. На вантаж, що перевозиться, видається накладна.
Справність транспорту перед виїздом на лінію і покази спідометра мають бути підтверджені підписом механіка, а час виїзду і переїзду - підписом диспетчера. Випуск на лінію автомобіля з несправним або з неопломбованим спідометром забороняється.
Контроль за заповнення дорожніх листів з відміткою фактичних відстаней і вантажів має велике значення у підвищенні ефективності використання транспорту та зниженню собівартості транспортних робіт.
Обробка дорожніх листів у бухгалтерії господарства - це трудомісткий процес. Тому останнім часом ведеться робота з удосконаленням послідовності розрахунків за перевезення з метою спрощення і створення умов для механізованої обробки документів. Крім того, є спеціальні прилади — автометри, які дають змогу точно і об'єктивно оцінювати режим вантажного автомобіля, час руху його з вантажем і без нього. Режим роботи записується на спеціальній стрічці: час роботи двигуна, час простою, миттєві швидкості руху, пройдений шлях, а також день тижня. Карточки автометра обробляються механізованим способом. [ 1 ]
4.2 Організація технічного обслуговування автомобілів
Господарства, які мають транспорт, забезпечують облік технічного стану кожної одиниці пересувного складу і парку в цілому, реєстрацію робіт по технічному обслуговуванню, техніко-економічних та експлуатаційних показників роботи.
Планування і організація проведення ТОЇ і ТО-2 здійснюється з урахуванням фактичного пробігу автомобілів та автопоїздів з обов'язковим контролем їх виконання. Рішення про направлення кожної одиниці пересувного складу на ТО приймають за один-два дні до наміченої дати. При незначних змінах добового пробігу автомобіля застосовують календарне планування ТО-1 і ТО-2, при цьому враховуються денні простої.
ТО-1 і ПР пересувного складу проводять в гаражах господарств, а також на станціях технічного обслуговування автомобілів і в спеціалізованих автотранспортних господарствах, які входять де складу агропромислового комплексу.
Перспективний шлях розвитку виробничо-технічної бази: концентрація, централізація і кооперування виробництва ТО і ПР, розвиток і удосконалення комплексу госпрозрахункових автотранспортних підприємств СТОА, ремонтно-технічних підприємств.
Склад і об'єм профілактичних і ремонтних робіт, що виконуються централізовано визначають з урахуванням місцевих умов, при чому централізація ремонтних робіт може досягти 70% від їх загальної трудоємності. Прикладами робіт ПР, виконуваних централізовано, є: заміна ресор, кузовів, шин, коробок передач і інших збірних одиниць автомобілів.
Роботи по технічному обслуговуванню, діагностиці та поточному ремонту пересувного складу в господарствах виконують переважно на тупикових постах, на СТОА на тупикових або проїзних універсальних або спеціалізованих постах, поточних лініях.
Разом з ТО виконують частину (до 20% обсягів ТО) операцій поточного ремонту. Так, при ТО-1 можлива заміна привідних ременів, прокладок, болтів кріплення карданного валу, шлангів гальмівної системи, стекол, дзеркал, щіток склоочисника. При ТО-2 можлива заміна шлангів системи охолодження, форсунок, бензонасоса, зливних кранів, водяного насоса, головного і робочого гальмівних циліндрів, кришки механізму переключення передач, карданних шарнірів, карданного валу, опори карданного залу, рульових тяг, сошки руля, амортизаторів, ресор, шворні поворотної цапфи, компресора, підшипників ступиць, гальмівних камер, гальмівних барабанів, гальмівного крана, трубопроводів, регулятора тиску, генератора, стартера, регулятора напруги, котушки запалювання.
Інформацію про технічний стан автомобіля і його збірних одиниць несуть зовнішні ознаки: люфти, вібрації, герметичність, ефективність дії, тепловий стан та інші. Такі ознаки називаються діагностичними. Кожну із діагностичних ознак можна кількісно оцінити відповідними діагностичними параметрами. Наприклад, ефективність гальм по гальмівному шляху, змінами складу моторного мастила в картері двигуна по в'язкості, кислотності, лужності, наявності продуктів зносу. Такі параметри дають загальну інформацію про стан збірних одиниць і автомобіля в цілому, є основою для подальшої поелементної діагностики.
Структурні параметри: наприклад знос, зазор в спряженні, ступінь негерметичності, відхилення геометричних розмірів деталей від номінальних та інші, характеризують технічний стан зборочної одиниці. Відповідний зв'язок між діагностичними і структурними параметрами дозволяє без розбирання кількісно визначити працездатність автомобіля. [ 5 ]
4.3 Безпека при виконанні транспортних робіт
Перед випуском автомобілів і причепів на лінію особа, відповідальна за випуск технічно справних транспортних засобів, зобов'язана ретельно перевірити їх придатність до роботи. Адміністрація не має права примушувати водія виїздити на лінію на несправному автомобілі.
Перед виїздом на лінію водій зобов'язаний перевірити стан найбільш відповідальних деталей: збірних одиниць і механізмів автомобіля, таких як рульове управління, гальмова система, ходова частина, прибори освітлення.
Необхідно, щоб диски коліс були надійно закріплені на ступицях і замкові кільця правильно вставлені.
Одна із головних гарантій руху автомобіля - шини. Заборонено виїзд на лінію, якщо протектор шини має глибину малюнку по центру бігової доріжки менше 1 мм. Неможлива експлуатація шин, які по розміру і допустимому навантаженню не відповідають моделі автомобіля, що експлуатується, а тиск в шинах не відповідає нормі. Колеса повинні мати відрегульований розвал і сходження.
Зчеплення повинно повністю вмикатися і вимикатися. Вільний хід важеля повинен бути в межах норми.
Світлові пристрої - фари, габаритні вогні, „стоп-сигнал", показники поворотів і державний номерний знак повинні бути справні. Фари повинні освітлювати дорогу не менше чим на 100 м при дальньому світлі і 30 м при ближньому.
Буксирування несправних автомобілів виконується на автомобілях технічної допомоги, обладнаних причіпним пристроєм. На звичайних вантажних автомобілях можна виконувати буксирування несправних автомобілів тільки в тих випадках, коли потрібна невідкладна допомога.
При цьому необхідно виконувати слідуючі правила:
- при несправності гальм буксирування повинно виконуватися не жорстокій металевій штанзі. При несправності переднього моста і рульового керування автомобіль потрібно перевозити на платформі іншого автомобіля.
Причеплення буксируваного автомобіля повинно виконуватися за допомогою металевого троса, ланцюга, або металевої штанги довжиною 4—6 м.
При буксируванні на м'якому зчепленні дозволяється транспортувати один автомобіль, на жорсткій - два автомобіля.
4.4 Визначення собівартості перевезення вантажу
4.4.1 Вихідні дані:
- відстань перевезення вантажу, L = 30 км;
- при перевезенні використовуємо автомобіль ЗІЛ-ММЗ-554;
- напрямок перевезення: поле – цукровий завод;
- дорога – ІІ категорії;
- клас вантажу – І;
- кількість перевезеного вантажу, Qт = 1430 т.;
- обсяг транспортних робіт, Qткм = 42900 ткм;
- вантажопідйомність, g = 5.5 т;
- кількість рейсів, Kд 5 шт.;
- денна продуктивність, Wд =536.3 ткм;
- денний пробіг, Lд = 300 км.
Lд = 2* L* Kд (4.1)
Lд = 2*30*5=300 км
- всього пробіг, L, км
L = Lд* Др*n (4.2)
де Др - кількість днів у періоді, Др =20;
n – кількість машин, n = 4;
L = 300*20*4 = 24000 км
оплата праці за 100 т = 38,20 грн
100 ткм = 3,70 грн
4.4.2 Для визначення собівартості перевезення одного ткм, Сткм, використовуємо формулу
Сткм = , (4.3)
де - основна оплата праці, грн;
- доплата за класність, грн;
- надбавка за стаж, грн;
- доплата за резерв відпусток, грн;
- відрахування на соціальне страхування, грн;
- вартість паливно-мастильних матеріалів, грн;
- амортизаційні відрахування, грн;
- витрати на поточний ремонт, грн;
- вартість зносу і заміни шин, грн;
- вартість малоцінних і швидкозношувальних матеріалів, грн;
- витрати по техніці безпеки, грн;
- обсяг транспортних робіт, ткм.
4.4.3 Визначаємо основну оплату праці, , грн, по формулі:
= + (4.4)
де - оплата праці за перевезення 100 т вантажу. грн.
- оплата праці за 100 т.км, грн.
4.4.4 Визначаємо оплату праці за перевезення вантажу Зо 100 т, грн., по формулі:
Зо 100 т =,. (4.5)
де Рт - розцінка за перевезення 100 т вантажу, Рт =38,20 грн.
Зо 100 т =