Курсовой по механике
(59)
.
Приймаємо
.
Товщина диска:
,
(60)
.
Визначаємо діаметр знаходження центрів отворів:
,
(61)
.
Визначаємо діаметр отворів:
,
(62)
.
Визначаємо відстань від торців підшипників до точки прикладання опорних реакцій:
,
(63)
,
.
2.6 Конструктивні розміри корпусу редуктора
Товщина стінок корпуса й кришки:
,
(64)
.
Приймаємо
.
Товщина фланців поясів корпуса й кришки:
верхнього пояса корпуса і пояса кришки:
,
(65)
,
,
(66)
,
нижнього пояса корпуса:
,
(67)
.
Приймаємо
.
Діаметр болтів:
Фундаментних:
,
(68)
.
Приймаємо болти з різьбою М20;
ті, що кріплять кришку до корпуса у підшипників:
,
(69)
.
Приймаємо болти з різьбою М16;
ті, що з’єднують кришку з корпусом:
,
(70)
.
Приймаємо болти з різьбою М12.
2.7 Ескізне компонування
Спочатку вибираємо підшипники для ведучого й відомого вала.
Для
ведучого вала
вибираємо
шарикопідшипники
радіально
упорні – тип
36202,
;
;
;
;
;
;
;
-
легка
вузька серія
.
Для
веденого вала
вибираємо
шарикопідшипники
радіально
упорні – тип
36212,
;
;
;
;
;
;
;
-
легка
вузька серія
.
При окружній швидкості змазування може здійснюватися масляним туманом. В цьому випадку відступивши від лінії внутрішньої стінки корпуса зображуємо внутрішній діаметр підшипника.
У випадку установки мазеутримуючих кілець вибираємо розмір, що дорівнює 8 мм.
Послідовно виконуємо ескізне компонування:
- спрощено викреслюємо вали редуктора;
- спрощено викреслюємо зубчасте зачеплення;
- відкреслюємо внутрішній корпус, відстань між буртиком і корпусом, колесами і внутрішніми поверхнями корпуса приймаємо 10-15 мм;
- визначаємо відстань а від торців підшипників до точок опорних реакцій;
-
вимірюванням
знаходимо
відстань
від точок прикладення
опорних реакцій
підшипників;
- визначаємо відстань від точок прикладення консольних навантажень до найближчих опор:
,
(71)
,
приймаємо
,
,
(72)
,
приймаємо
;
визначаємо довжину вихідного кінця вала:
,
(73)
,
,
(74)
.
2.8 Підбір підшипників і перевірка їх за динамічною вантажопідйомністю
Визначаємо консольні навантаження
,
(75)
,
,