Боротьба зі шкідниками сільськогосподарських культур

Вступ

Значення: ярий ячмінь - цінна продовольча, кормова і технічна культура. Із зерна скловидного і крупнозерного дворядного ячменю виготовляють перлову і ячмінну крупи. Ячмінне борошно добавляють (10-15%) при випіканні житнього і пшеничного хліба. Через низьку якість клейковини хліб з чистого ячмінного борошна малооб'ємний, слабопористий, швидко черствіє. Із зерна ячменю виготовляють сурогат кави, екстракти солоду. Найбільше ячмінь використовують на зернофуражні цілі. В 1 кг зерна міститься 1,2 кормові одиниці і 100 г перетравного протеїну. Зерно ячменю - високопоживний дієтичний корм з високим вмістом енергії для більшості тварин. Широко використовується для відгодівлі свиней. Сало при цьому отримують щільне, зернистої будови, приємне на смак. До складу комбікормів включають 30-50% подрібненого ячменю, при беконній відгодівлі свиней - 60-70% ячменю у складі комбікорму. Зерно ячменю містить багато білку (9-12%), вуглеводів (70-75%). Вміст пентазонів 7-11%, сахарози -1,7—2%, клітковини -3,8-5,5%, жиру -1,6-2,0%, золи - 2-3%. Є також ферменти, вітаміни (групи В, D, Е, каротин). Протеїн ячменю помірної розчинності і задовільного амінокислотного складу (в 1 кг зерна міститься 5,5 г лізину, 1,7 г триптофану, 2 г метіоніну, 1,9 г цистину). Кормові властивості ячменю значно кращі, ніж пшениці. Якщо для нормальної годівлі тварин у білку ячменю не вистачає 20% лізину, то в білку пшениці - 43%.

Історія та поширення

Ячмінь належить до числа найдавніших рослин земної кулі. Розкопки показують, що він поряд з пшеницею був відомий ще в кам'яному віці.

Початком окультурення ячменю вважається X і навіть XV тисячоліття до нашої ери. Найдавніші знахідки ячменю виявлено на території Туреччини, Іраку, Ірану. З доісторичних часів його вирощували в Греції, Італії, Китаї. В Європу ячмінь поширився з Малої Азії у IV—III тисячоліттях до н.е. У той же період, а можливо і раніше, ячмінь почали вирощувати на території сучасної України. У країнах Америки ячмінь молода культура, яку завезли переселенці з Європи у XVI-XVIII століттях.

У світовому рослинництві ячмінь посідає важливе місце. Посівна площа його у 1993-1995 pp. становила 71,6 млн. га, або 10,4% від посівних площ, зайнятих зерновими культурами. Валовий збір у ці роки сягав 158 млн. т, а середня світова врожайність у 1995 році була невисокою - 21,4 ц/га. Дані за 1997 рік подані у табл. 3.1. У 2004 році було зібрано 153 млн. т зерна. Найвищі врожаї зерна збирають у Бельгії (68,1 ц/га), Данії (54 ц/га), Франції (59,9 ц/га), Німеччині (58,9 ц/га), Англії (57,6 ц/га), тоді як в Казахстані одержують тільки 8,2 ц/га, Росії- 16,6 ц/га. Найбільше вирощують ячменю в Україні (42% від площі зернових), Білорусі (48,5%), Німеччині (33%), Росії (29%), Казахстані (29%), Туреччині (25%), Канаді (22%). За посівними площами ячменю перевагу має Росія - 16 млн.га. Багато сіють у Казахстані - 6 млн.га, Україні - 5 млн.га, Іспанії - 3,6 млн.га, Туреччині - 3,4 млн.га (дані за 1994 р.) Частка країн у світовому виробництві зерна ячменю наступна: Росія - 15%, Україна - 8,2%, Канада - 7,9%, Німеччина - 7%, США - 5,2%, Франція - 5,1% (дані за 1993-1995 pp.). У 1997 р. в Росії зібрали 21 млн.т, у Франції - 10 млн.т, Канаді і Німеччині -13 млн. т, Іспанії - 9 млн.т, Англії - 8 млн.т, Україні - 7,4 млн.т.

За даними ФАО, 42-48% щорічних валових зборів ячменю використовується на промислову переробку (в т. ч. на комбікорм), 6-8% - на виробництво пива, 15% - на харчові і 16% безпосередньо на кормові цілі.Якщо у світовому виробництві зерна ячмінь посідає четверте місце після пшениці, рису та кукурудзи, то в Україні ця культура є другою зерновою культурою після пшениці. В окремі роки посівна площа становить понад 5,0 млн. га. Його вирощують в усіх ґрунтово-кліматичних зонах, особливо в Степу та Лісостепу. Серед ярих хлібів першої групи ярий ячмінь забезпечує найвищі і стабільні врожаї. В 1995 році урожайність ячменю в Україні становила 21,8 ц/га, хоч в окремих господарствах його врожайність досягає 50-60 ц/га і вище. Рекордний врожай в Україні зібрано в 1994 році - 14,5 млн.т., а найвища врожайність зафіксована в 1990 році - 33,6 ц/га.

При вирощуванні ярого ячменю необхідно враховувати фактори, які шкодять його продуктивності. Зокрема це стосується шкідливих організмів. Серед них розрізняють:бур`яни, шкідники та хвороби.

Поширеними у посівах ячменю є сажкові хвороби,які уражують, головним чином колос,який набуває обгорілого вигляду внаслідок потемніння та руйнування тканин. Замість зерна в колосі утворюється велика кількість темнозабарвлених сажкових спор. Ураження відбувається через проросток насінини або у фазі цвітіння через частини квітки. Запобігти ураженню можна протруєнням насіння.

Борошниста роса має поширеність в усіх зонах вирощування ячменю, хоча проявляється не кожного року. Характерною ознакою ураження є білий борошнистий наліт на листі, іноді на стеблах і колосі. Сильніше розвивається в загущених посівах пізніх строків сівби. Шкодочинніша на молодих рослинах,недобір врожаю може сягати 15-20%.

Розділ 1. Обґрунтування системи заходів захисту культури від шкідливих організмів

Методи захисту сільськогосподарських культур від комах, шкідників і хвороб

Сучасна система захисту сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і бур’янів становить досить складний технологічний процес і здійснюється послідовним комплексом спеціальних заходів.

Заходи щодо захисту ярого ячменю від шкідливих організмів є невід’ємною складовою частиною загальної системи агрокультурних заходів при вирощуванні тієї чи іншої культури. Сучасні способи та засоби захисту рослин поділяються на селекційно-генетичні, агротехнічні, біологічні, фізико-механічні, хімічні та інші. їх проводять у певній послідовності, і вони складають ту систему, яка дає можливість вести ефективну боротьбу з шкідливими організмами, зменшити шкоду від них і цим самим забезпечити значне збереження врожаю та поліпшення його якості.

Серед агротехнічних прийомів істотне значення мають: всебічно обґрунтована, екологічно правильна організація земельної території господарства (землевпорядкування); освоєння сівозмін з правильним чергуванням культур; добір сортів і гібридів з урахуванням їх стійкості, конкурентоспроможності й толерантності щодо шкідливих організмів і інших несприятливих факторів; оптимізація систем обробітку ґрунту та удобрення.

Велике значення в сівозміні мають попередники. Ярий ячмінь внаслідок недостатнього розвитку кореневої системи, короткого вегетаційного періоду, підвищених вимог до структури ґрунту, є найбільш вимогливий серед зернових до попередника. У комплексі агротехнічних заходів,які забезпечують оптимальні умови для розвитку ячменю при інтенсивній технології вирощування, висівати його слід на родючих,чистих від бур'янів ґрунтах. У зоні Степу основним критерієм цінності попередника є запаси вологи, які залишаються в ґрунті. Найбільший урожай ячменю одержують при розміщенні ячменю після кукурудзи, пшениці, вівса. Менший урожай формується при сівбі ячменю після цукрового буряка, соняшника, які дуже висушують ґрунт. Лише в роки з великими запасами вологи в ґрунті не спостерігається негативного впливу цукрового буряка на врожай та якість зерна ячменю. У Лісостепу високу якість і врожайність має кормове і продовольче зерно ячменю при розміщенні його після багаторічних бобових трав, зернових бобових культур, ріпаку та однорічних трав. Проте ця група культур є також найкращими попередниками для озимих зернових. Тому за наявності у сівозміні озимих зернових, для ярого ячменю найкращими попередниками є просапні культури (цукровий буряк, картопля, кукурудза), під які вносять органічні та мінеральні добрива. Міжрядний обробіток сприяє очищенню поля від бур'янів і нагромадженню в ґрунті легкозасвоюваних поживних речовин. Крім того, після просапних культур не ущільнюється ґрунт (ячмінь погано переносить щільні ґрунти, що запливають, у нього жовкне листя, засихають верхівки, сповільнюється розвиток біомаси). Розміщенням озимих зернових після багаторічних бобових трав, зернобобових культур, однорічних трав, ріпаку та ін., а ярих зернових після просапних культур, створюються найкращі умови росту для більшості культур сівозміни. У випадку сильного насичення сівозміни зерновими культурами допускається на родючих ґрунтах вирощування ярого ячменю після озимої пшениці, але тільки з використанням сидератів і проміжних культур як фітосанітарів. Інакше таке розміщення буде економічно проблемним, оскільки вимагатиме великих затрат на агрохімікати. Не рекомендується сіяти ярий ячмінь після озимого ячменю і вівса, в першу чергу через фітосанітарні причини. Між озимим і ярим ячменем необхідно дотримуватися також просторової ізоляції, оскільки озимий ячмінь є небезпечним джерелом збудників хвороб ярого ячменю - борошнистої роси, жовтої іржі та ін. У Поліссі ярий ячмінь розміщують після картоплі, люпину, кукурудзи. Гіршими попередниками є озимі зернові. Ячмінь відносно скоростиглий та низькорослий, тому це одна з найкращих покривних культур для підсіву багаторічних трав.

Підготовка ґрунту:

Ячмінь потребує поліпшеного обробітку ґрунту: він має бути пухким, чистим від бур'янів. Залежно від попередника, складу ґрунтів і погодних умов, ґрунт готують по-різному. В разі висівання ярого ячменю після зернових та зернобобових культур система зяблевого обробітку ґрунту передбачає лущення стерні та оранку на зяб. Лущити стерню треба одночасно зі збиранням попередника. Якщо поле засмічене однорічними бур'янами, частіше обмежуються одним лущенням дисковими лущильниками (ЛДГ-10, ЛДГ-15) на глибину 6-8 см. За сильної забур'яненості через три-чотири тижні після першого здійснюють друге лущення на глибину 10-12 см лущильниками ЛДГ-20 або ЛДГ-10А. Після збирання кукурудзи поле лущать важкими дисковими боронами (БДТ-7А, БДТ-10) на глибину 12-14 см. На полях, засмічених гірчаком, осотом, пирієм, лущення проводять теж двічі: на площах, забур'янених кореневищними бур'янами (пирієм), дисковими боронами БДТ-7, БДТ-3 або лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15, на глибину 10-12 см; на полях із коренепаростковими бур'янами (осот) перше лущення дисковими лущильниками проводять на глибину 6-8 см, а друге, через 15-20 днів, - лемішними лущильниками (ПЛН-10-25) на глибину 12-14 сантиметрів.

Зяблеву оранку плугами з передплужниками після стерньових попередників здійснюють на глибину 20-22 см, а на полях, засмічених осотом, 25-27 см, гірчаком - до 30 сантиметрів. Після таких просапних культур, як картопля, цукрові буряки, зяблеву оранку проводять на глибину 20-22 см і часто без попереднього лущення; після кукурудзи - на глибину близько 30 см. У районах Степу України орати на зяб найкраще наприкінці вересня; в Лісостепу на полях, засмічених багаторічними бур'янами, - наприкінці вересня - на початку жовтня; однорічними - на початку серпня з подальшим напівпаровим обробітком поля; на Поліссі - через два-три тижні після своєчасного лущення.

У районах недостатнього зволоження з можливістю вітрової ерозії застосовують безполицевий обробіток, особливо, якщо ячмінь висіяли після стерньових попередників або кукурудзи. Починають такий обробіток голчастою бороною БИГ-3 (а в разі сильного пересихання ґрунту, замість БИГ-3, застосовують дискове лущення), після чого площу обробляють культиватором КПЕ-3,8А на глибину 12-14 см. Восени такі поля обробляють плоскорізами-глибокорозпушувачами (КПГ-250. ПГ-3-5, ОПТ-3-5) на глибину 16-12 см на легких ґрунтах і з мілким орним шаром або на 27-30 см на ґрунтах з глибоким орним шаром.

Весняний обробіток ґрунту під ячмінь на пухких ґрунтах потребує раннього дворазового боронування середніми або важкими боронами, на важких ґрунтах - боронування (закриття вологи) й культивації з одночасним боронуванням на глибину загортання насіння (6-8 см). Поля, чисті від післяжнивних решток, обробляють агрегатом з послідовно з'єднаних важких, середніх і легких борін. Починати обробіток ґрунту слід після настання його фізичної стиглості.

Шкідники:

П’явиця синя:

Біологічна класифікація

Домен: Еукаріоти (Eukaryota)

Царство: Тварини (Animalia)

Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)

Тип: Членистоногі (Arthropoda)

Клас: Комахи (Insecta)

Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)

Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)

Надряд: Голометабола (Holometabola)

Ряд: Жуки (Coleoptera)

Родина: Chrysomelidae

Підродина: Criocerinae

Рід: Oulema

Вид:П’явиця синя

Біноміальна назва:Oulema lichenis

Синоніми:Oulema gallaeciana

П’явиця синя (Oulema lichenis Voet, Oulema gallaeciana) — шкідник зернових культур поширений в Україні.

Зимують жуки в рослинній підстилці,траві,соломі на глибині до 5 см. Навесні, після виходу, живляться дикими та культурними злаками, пошкоджуючи й сходи ярих зернових. Жуки прогризають листя, утворюючи видовжені отвори. Самки відкладають яйця на нижньому боці листків ланцюжком уздовж жилок. Період яйцекладки триває понад місяць, а ембріональний розвиток — приблизно два тижні. Личинки шкідника вкриті зеленувато-бурим слизом, який захищає їх від пересихання. Розвиваються вони теж два тижні, виїдаючи м’якоть листка вздовж жилок, заляльковуються безпосередньо на рослинах. Через тривалий період льоту й розтягнутий період яйцекладки жуки та личинки пошкоджують рослини від фази кущіння до початку колосіння. Лялечка розвивається близько 14 діб. Молоді жуки виходять на поверхню ґрунту й живляться на рослинах, але більшість їх залишається в ґрунті до весни наступного року. Період відкладання яєць триває від 34 до 75 діб. Протягом року розвивається одне покоління.

П’явиця червоногруда (звичайна):

Зимують жуки у ґрунті на глибині 3-5 см на полях, де вирощували зернові та у лісосмугах. Навесні при температурі повітря понад плюс 9-100С (початок фази виходу озимих в трубку) комахи розлітаються переважно на крайові смуги ярих культур. Яйця відкладають ланцюгом на нижньому боці листків, через два тижні відроджуються личинки, які згодом вкриваються слизом. Розвиток личинок на озимій пшениці збігається з фазами прапорцевого листка і формування зерна, а на ячмені — від виходу рослин в трубку до початку воскової стиглості зерна. Шкідники заляльковуються у ґрунті, а через два тижні відроджуються молоді жуки. Ці комахи мають одну генерацію.

Злакові блішки:

Жуки з родини Листоїдів. Пошкоджують колосові злаки і кукурудзу. Широко розповсюджені, часто шкодять у степових і лісостепових районах. Жуки невеликі, зелено – бронзові, із стрибальними ногами. Личинки невеликі, червоподібні, білуваті, вкриті бурими цятками. Зимують жуки на узліссях, серед кущів, в ярах, на перелогах. Навесні вони перелітають на посіви спершу озимих культур, а потім ярих, і живляться прив’ялими листками злаків.

Таблиця 1.1

Основні шкідники,виявлені на ярому ячмені
Шкідник	Стадія та місце зимівлі	Найбільш шкодочинна дія	Тип пошкодження рослини	Кількість поколінь	Час хімічних обробок
П’явиця синя (Oulema lichenis)	Зимують жуки в рослинній підстилці, траві,соломі на глибині до 5 см.	Через тривалий період льоту й розтягнутий період яйцекладки жуки та личинки пошкоджують рослини від фази кущіння до початку колосіння.	Жуки прогризають листя, утворюючи видовжені отвори.	Одне покоління.	Глибоко вспахувати грунт перед посівом,а також протруювання всходів.
П’явиця червоногруда (Oulema melanopus L.)	Зимують жуки у ґрунті на глибині 3-5 см на полях, де вирощували зернові та у лісосмугах	Розвиток личинок на ячмені збігається з фазами від виходу рослин в трубку до початку воскової стиглості зерна.	Яйця відкладають ланцюгом на нижньому боці листків, через два тижні відроджуються личинки, які згодом вкриваються слизом.	Одне покоління.	Протруювання зерна перед висівом.
Злакові блішки	Зимують жуки на узліссях, серед кущів, в ярах, на перелогах.		Жуки згризають листя.	Два покоління.	Протруювання всходів.

Хвороби:

Борошниста роса (Erysiphe communis f. glycine-Jacz)

Характеризується появою на верхній стороні листів, на стеблах і бобах білуватого паутинчастого або борошнистого нальоту. Пізніше наліт ущільнюється, сіріє і на ньому у виді чорних крапок утворяться клейстотеції патогенну.

Збудник - сумчастий гриб Erysiphe communis f. glycine-Jacz. з порядку Erysiphales. Клейстотеції гриба зимують на опалих уражених органах рослин. Навесні з них викидаються сумки із сумкоспорами, що розносяться повітряними потоками і заражають рослини.Ураження відбувається при температурі від 3 до 300С і відносній вологості повітря 50-100%,при 300С розвиток хвороби зменшується.

Уражені листи мають меншу асиміляційну поверхню, стають тендітними. При інтенсивному розвитку гриб може бути причиною значного недобору врожаю (15% і більше).

Темно-бура плямистість листя

Темно-бура плямистість, темно-бурий гельмінтоспоріоз в останні роки, поряд з борошнистою росою, найчастіше уражує посіви ярого ячменю. На листках появляються бурі сітчасті плями, які на пізніших фазах розвитку можуть охопити всю поверхню листкової пластинки. Може уражатися колос - колоскові луски буріють, зародковий кінець насінини чорніє або коричневіє. Крім надземних органів можливий негативний вплив на кореневу систему. Корінці темніють і загнивають, що призводить до пожовтіння і випадання рослин. Патоген темно-бурої плямистості одночасно є збудником кореневої гнилі. Втрати врожаю деколи досягають 30-40%.

Таблиця 1.2

Хвороби, виявлені на культурі

Хвороба,її назва	Збудники хвороби	Джерело інфекції	Спосіб поширення інфекції	Ознаки захворювання	Час хімічних обробок
Борошниста роса (Erysiphe communis)	Сумчастий гриб (Erysiphe communis f. glycine-Jacz.)	Мікроконідії	Повітряними потоками у сумках із сумкоспорами.	Характеризується появою на верхній стороні листів, на стеблахі бобах білуватого паутинчастого або борошнистого нальоту.
Темно-бура плямистість листя((Drechslera sorokiniana)	Недосконалий гриб (Bipolaris sorokiniana Shoem)	Конідії	Зараження відбувається при температурі від 3 до 35С,та вологості 25-30%,	На листках з`являються бурі сітчасті плями.	Протруювання насіння.Обприскування в період вегетації.

Бур’яни:

Волошка синя:

Родина:

Айстрових (Asteraceae Dumort)

Стебло пряме, розгалужене, висотою 25—100 см.

Листки ліроподібно-розсічені, верхні — лінійні.

Коренева система стрижнева.

Розмножується насінням.

Цвіте у червні—липні.

Суцвіття — кошик, квітки сині або блакитні, іноді рожеві або білуваті.

Плід — сім'янка, насіння обернено-яйцеподібне, розміром 2,7—4,5x1,7—2,2x1—1,7 мм, достигає у липні—жовтні.

Репродуктивна здатність — близько 7 тис. насінин на одній рослині.

Зберігає життєздатність у ґрунті до 3 років, проростає без періоду спокою у межах температур 3—22°С.

Сходи з'являються з глибини 4—7 см у березні—травні та у серпні—вересні. Поширена повсюдно, засмічує ярі зернові та озимі культури переважно в Поліссі та у Лісостепу України.

Ботанічні характеристики

Коренева система стрижнева, головний корінь заглиблюється до 25 см у ґрунт. Стебло пряме, рідше розгалужене, волосисто-павутинисте, заввишки до 80 см. Листки чергові, нижні - ліровиднорозсічені, на черешках, середні й верхні - цілокраї, сидячі, лінійні. Суцвіття - кошики, що сидять на кінцях стебел і гілочок. Крайові квітки в кошику - яскраво-голубі, майже сині, лійкоподібні, серединні - трубчасті, фіолетові або білуваті. Плід - сім’янка. Насіння - дрібне, маса 1000 насінин - 3 - 4 г

Осоти:

Осот (лат. Sуnchus) - рід рослин сімейства складноцвітих. Однорічні, дворічні або багаторічні трави. Рід включає близько 70 видів. Осот городній (Sonchus oleraceus) і осот польовий (Sonchus arvensis) є бур'янистими рослинами.

ОписаниеОпис: Коріння довгі, добре розвинені (з підрядними нирками). Коренева система осоту польового відрізняється поверхневим розташуванням. Головний стрижневий корінь не опускається в землю глибше 50 см. Від нього відходять довгі горизонтальні корені, що досягають одного метра і більше довжини, що залягають не глибше 6-12 см. Вся коренева система осоту відрізняється великою крихкістю, причому навіть незначні уламки коренів (до 3 см завдовжки) здатні укореняться і утворювати пагони. Розмноження осоту у посівах йде майже виключно за рахунок утворення кореневих нащадків. Стебло прямі, у верхній частині залізисто-волосисте або голе. Листя ланцетно-перисті з трикутними лопатями, забезпечені при підставі округлими вушками. Верхні листки цільні. Суцвіття - досить великі кошики, в розкритому стані до 3 см у поперечнику. Сім'янки овальні, сплюснуті, 2,5-3 мм довжиною, 0.75-1 мм шириною і 0.4 мм завтовшки. Вони темно-бурі, вгорі тупозакруглені, до основи звужені, з 5 досить сильно виступаючими поздовжніми реберцями. Летючка з білих простих м'яких волосків легко відділяється від семною.

Розповсюдження: Майже вся Європа і північна Африка, як заносних рослина в Америці, Австралії та Японії. На території Росії: вся європейська частина, Кавказ, південна частина Західного і Східного Сибіру, Середньої Азії північ,Далекий Схід.

Боротьба: Прополка може допомогти в боротьбі з осотом. Навесні накопичені в коренях поживні речовини підтримують зростання вегетативної системи цих багаторічних бур'янів. У перші 2 тижні коріння, забезпечуючи вегетацію, істотно виснажуються, і лише потім виникла вегетативна система починає віддавати поживні речовини коріння. Якщо в цей момент знищити надземну частину рослини, воно буде регенерувати вегетативну систему знову за рахунок коренів, ще більш послаблюючи їх.Таким чином, повторюючи прополку,багатолітники кожні 2 тижні, його можна просто повністю виснажити.

Проти осоту допомагає перекопування з вибіркою кореневищ, в крайньому випадку - часта косовиця. Ранньою весною осот виривають з корінням, поки його ще можна висмикнути з сирої землі.

Восени, якщо ґрунт засмічена насінням бур'янів, застосовують безвідвальну обробку, при якій насіння залишаються зверху (на сприятливій глибині).Пророслі цієї ж осені або наступної весни бур'яни будуть знищені морозами або при першій же обробці ґрунту.Але якщо засмічення ґрунт розорати або перекопати лопатою, то насіння "розтечуться" по всьому орному шару, частково проростуть, а при непридатною для сходів глибині затаївся, зберігаючи схожість до 20 і більше років. Тому розбивати грудки, що утворилися при перекопуванні, не можна.

Таблиця 1.3

Бур`яни,виявлені на культурі
Назва бур`яну	Ботанічний клас	Біологічна група	Фаза бур`яну, найбільш чутлива до гербіцидів	Час застосування гербіцидів
Волошка синя	Дводольні	Зимуючі	Період кущення	Восени культурна обробка, навесні застосовують гербіциди при появі всходів
Осоти	Дводольні	Багаторічні кореневищні	Період кущення	Навесні застосовують гербіциди при появі всходів

Розділ 2. Обґрунтування вибору пестицидів для проведення заходів хімічного захисту пшениці від шкідливих організмів

За темою курсової роботи мені дано два бур`яни: волошка синя і осоти. Для боротьби з ними застосовують наступні препарати.

Гербіциди — хімічні препарати з групи пестицидів, які використовують для знищення небажаних трав’янистих рослин.

Залежно від властивостей гербіциди виявляють суцільну або вибіркову (селективну) дію.

Гербіциди суцільної дії застосовують для знищення всіх бур’янів та іншої небажаної рослинності на землях несільськогосподарського никористання.

Гербіциди вибіркової (селективної) дії здатні знищувати або пригнічувати ріст одних рослин у посівах за наявності інших рослин, які під дією гербіцидів нормально ростуть і розвиваються.

У рослин з глибоким заляганням кореневої системи виявляється стійкість до препаратів, що утримуються у верхньому шарі ґрунту і не досягають зони діяльності коріння. До таких рослин, зокрема, належать осот польовий, пирій повзучий, хвощ польовий, берізка польова та інші багаторічні бур’яни.

Під дією біохімічних процесів у рослинах відбуваються структурні перетворення гербіцидів, фітотоксичність яких посилюється в чутливих рослинах.

Строки застосування гербіцидів залежать від властивостей того чи іншого препарату, біологічних особливостей пшениці і бур’янів, вибірковості, спектра дії тощо.

Для боротьби з волошкою синьою я пропоную наступні гербіциди:

2,4-Д амінна сіль, в.р.к. Післясходовий системний гербіцид вибірковоі діі. Застосовується проти вегетуючих одно- і багаторічних двосім’ядольних бур’янів у посівах пшениці, жита, ячменю, вівса в нормі 0,9-1,7л/га.

Входить до складу комбінованих гербіцидів:діален С,40% в.р.;бюктрил Д,45,5% к.е.;ланцет,53% м.в.е.

2. Лінтур 70 WG в.г. Гербіцид для захисту посівів зернових, включаючи стійкі до 2,4-Д від однорічних та багаторічних широколистих бур'янів. Гербіцид широкого спектра дії. Знищує практично всі широколисті бур'яни в посівах зернових культур, навіть такі злісні, як осот польовий, волошка синя та інші. Висока системність.Проникає в рослину через стебла, листки та корені. Побічна ґрунтова дія: Володіє побічною ґрунтовою дією, яка забезпечує фундаментальний захист посівів від другої хвилі бур'янів.

Рекомендації до застосування:

Препарат застосовується на озимій пшениці і ярому ячмені. Особливо доцільно Найкращий результат у боротьбі з підмаренником чіпким у фазі 2-5 кілець. З волошкою синьою при фазі сходів. Обробку починати з +10°С і до + 25°С. Якщо очікуються морози, то не слід обробляти препаратом посіви.

Механізм дії:

Лінтур 70 WG в.г. - комбінований гербіцид, що містить дві діючі речовини: дикамбу (гербіцид класу регуляторів росту) та триасульфон (гербіцид класу сульфонілсечовин). Лінтур швидко поглинається як листям, так і кореневою системою рослин, що призводить до інгібіювання росту чутливих бур'янів відразу після застосування, чим забезпечуються оптимальні умови для росту культури. Через 10 днів після обробки спостерігаються такі симптоми, як знебарвлення та хлороз. Повна загибель бур'янів відбувається через 2-4 тижні (залежно від погодних умов).

3. Банвел 4С.Аналог — діанат. Діюча речовина — дикамба. Хімічна назва діючої речовини, 3,6-дихлор-2-метоксибензойна кислота [С.А.]. Виготовляється у формі 48 % в.р.

Фізико-хімічні властивості і токсикологічно-гігієнічна характеристика. Біла кристалічна речовина. Розчинність у воді — 6500 мг/л при 25 °С. Краще розчиняється в органічних розчинниках. У герметичній заводській тарі зберігається практично необмежений час. Малотоксичний для теплокровних тварин (ЛД50 для щурів — 1707 мг/кг, IV гр. г.к.). Необхідно запобігати потраплянню препарату на шкіру та слизові оболонки. Забороняється використовувати в межах санітарної зони рибогосподарських водойм.

Призначення. Банвел — системний післясходовий гербіцид вибіркової дії. Застосовується в посівах пшениці озимої і ярої, жита, вівса, ячменю проти однорічних двосім'ядольних видів бур'янів (в тому числі стійких до 2,4-Д) шляхом обприскування культури, як добавка до 2,4-Д та 2М-4Х, у фазі кущіння з нормою витрати 0,15- 0,5 л/га; на посівах кукурудзи проти однорічних двосім'ядольних видів бур'янів (в тому числі стійких до 2,4-Д) у фазі 3-5 листків у культури в нормі 0,4 — 0,8 л/га. Входить до складу комбінованих препаратів діален С, 40 % в.р., діален супер, 46,4 % в.р.к., ковбой, 40 % в.р.

4. Парднер. Аналоги — бромотрил, бромотрил Р. Діюча речовина — бромоксиніл. Хімічна назва діючої речовини — 3,5-дибром-4-гідроксибензонітрил [С.А.]. Виготовляється у формі 22,5 % к.е.

Фізико-хімічні властивості і токсикологічно-гігієнічна характеристика. Біла кристалічна речовина. Розчинність у воді — 130 мг/л при 25 °С. Добре розчиняється в органічних розчинниках (ксилолі, диметилформаміді, тетрагідрофурані). У герметичній заводській тарі гарантовано зберігається два роки. Високотоксичний для теплокровних тварин і людини (ЛД5о для щурів — 190 мг/кг, II гр. г.к.). Необхідно запобігати потраплянню препарату на шкіру та слизові оболонки. Забороняється використовувати в межах санітарної зони рибогосподарських водойм.

Призначення. Парднер — контактний післясходовий гербіцид вибіркової дії. Застосовується: в посівах пшениці озимої і ярої, ячменю проти однорічних двосім'ядольних видів бур'янів (у тому числі стійких до 2,4-Д) шляхом обприскування в фазі кущіння культури (але в ранніх фазах росту бур'янів — 2 — 4 листки) з нормою витрати 1 — 1,5 л/га; на посівах кукурудзи у фазі 3-5 листків в нормі 1 — 1,5 л/га; на посівах бавовнику проти однорічних злакових і двосім'ядольних бур'янів шляхом обприскування ґрунту до сходів культури в нормі 3 — 6 л/га, а шавлії мускатної — з нормою 4,5-6 л/га.

Для розширення спектра дії можна змішувати з протизлаковими гербіцидами.Входить до складу комбінованого препарату бюктрил Д,45%к.е.

Таблиця 2.1

Рекомендовані гербіциди для захисту від бур`янів на ярому ячмені

Види бур`янів	Назва гербіциду	Хімічна формула та назва д. р.	Норма витрати препарату	Спосіб, строки обробітку культури, бур`янів.
Вегетуючі двосім’ядольні бур’яни	2,4-Д амінна сіль	Диметиламінна сіль оцтової кислоти,диметиламінна сіль 2,4-Д	0,9-1,7л/га	Від початку кущіння культури, до виходу в трубку, сходи.
Однорічні та багаторічні дводольні бур`яни	Лінтур 70 WG	Похідні бензойної кислоти + сульфонілсечовини	150 л/га	Від стадії 4 листків до кінця фази кущення включно.
Однорічні дводольні бур`яни	Банвел 4С	3,6-дихлор-2метоксибензойна кислота,дикамба	0,15-0,5 л/га	У фазі кущіння обприскуванням культури
Однорічні двосім’ядольні бур’яни	Парднер	3,5-дибром-4-гідроксибензонітрил	1-1,5 л/га	Обприскування в фазі кущіння культури

Фунгіциди – речовини, які використовуються для захисту рослин від збудників грибних хвороб. В дній курсовій роботі фунгіцди застосовуються на озимій пшениці проти таких грибкових хвороб як септоріоз і кореневі гнилі.

За характером дії на збудників хвороб фунгіциди поділяють на дві групи: захисні (профілактичні) і терапевтичні (лікувальні, викорінювальні, знищувальні).

Фунгіциди захисної дії. Це такі препарати, діюча речовина яких здатна захистити всю рослину повністю або окремі її органи від зараження фітопатогенними грибами. Під її впливом збудник знищується повністю або стримується розвиток його спор і міцелію в місці ураження.

Такі препарати доцільно використовувати з метою запобігання ураженню надземних частин або сходів озимої пшениці будниками, які поширюються повітрям або живуть у ґрунті.

Фунгіциди терапевтичної (викорінювальної, лікувальної) дії. Знищуюча (викорінювальна) дія фунгіцидів передбачає загибель збудника хвороби до виникнення перших симптомів захворювання, тобто