Економічні системи

Вступ

Загальна характеристика економічних систем

Ринкова економіка

Планова економіка

Змішана економіка

Традиційна економіка

Перехідна економіка

Економічний кругообіг в умовах ринкової економіки

Принципи ринкової економіки

Особливості кругообігу планової економічної системи

Сучасна ринкова економіка (змішана економіка) та її види

Особливості економіки України

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Для того, щоб вирішити основну економічну задачу суспільства – максимально задовольнити потреби людей за обмежених можливостей – у різних країнах використовуються різноманітні шляхи та механізми досягнення цієї мети. Економіка кожної держави має певну структуру, поведінка економічних суб’єктів підпорядковується відпрацьованим правилам, а проблеми, які виникають у ході розвитку, вирішуються також планомірно. Інакше кажучи, національне господарство представляє собою витончену систему взаємопов’язаних елементів – економічну систему.

Економічна система – це особливим чином впорядкована сукупність зв’язків між виробниками та споживачами товарів та послуг.

Складовими часинами економічної системи являються:

форма власності на виробничі ресурси та готові продукти;

соціально-економічні відносини людей з приводу виробництва, обміну, розподілу та споживання;

механізм регулювання економіки;

конкретні організаційні форми бізнесу.

1. Загальна характеристика економічних систем

На сьогоднішній день виділяється чотири основних типи економічних систем, які різняться за двома основними критеріями: формі власності на засоби виробництва та способу управління економічною діяльністю. Це ринкова економіка, планова економіка (командно-адміністративна), змішана економіка (соціально-орієнтована) і традиційна економіка. За останні десятиріччя з’явився ще один тип економічної системи – перехідна економіка.

1.1 Ринкова економіка

В умовах ринкової економіки переважає приватна власність на виробничі ресурси та результати виробництва. Ринок підкоряється законам вільної конкуренції, коли діє безліч продавців та покупців продукції, що змагаються за кращі умови угоди. Виробники самостійно вирішують, які товари виробляти, а споживачі – які придбати, так як ринкова економіка формально надає приватну свободу всім учасникам господарської діяльності. При цьому поведінка кожного суб’єкту економічної системи підпорядковується базовому принципу: максимум прибутку за мінімум витрат.

Господарська діяльність керується автоматично через систему ринків та цін. Слідкуючи за коливаннями цін (їх підвищенням чи зниженням), виробники перерозподіляють ресурси та регулюють випуск споживання (скорочують чи розширюють споживання тих або інших товарів). Автоматичне регулювання виробництва та споживання свідчать про те, що державі не слід втручатися в економічні процеси, оскільки ринок «все зробить сам».

Ринкова економіка на сьогоднішній день не існує у чистому вигляді. Близька до описаному нами ідеалу, вона була притаманна найбільш розвиненим країнам (особливо Англії) наприкінці XVIII ст. Разом з тим значна частина її принципів використовується і в сучасних економічних системах.

1.2 Планова економіка

Планова економіка (командно-адміністративна) господарювала в колишньому СРСР, деяких країнах Східної Європи та Азії. Характерними рисами цієї системи являється державна власність на всі ресурси, державний монополізм та централізоване планування господарських рішень. Всі підприємства виконують директиви (накази) планових органів у відношенні об’єму виробництва, видів та джерел ресурсів, якості товарів, цін і споживачів. Таким же чином контролюється й кількість робочої сили, яка розподіляється на підприємства за наказом держави. Іншими словами, держава повністю планує всі стадії економічного циклу – виробництво, розподіл, обмін та споживання. Ясно, що через величезні масштаби планування неможливо передбачити всі запити населення, тим паче, що вони постійно змінюються. Тому держава робить акцент на задоволенні основних потреб та планує для цього відповідні товари.

Самостійність суб’єктів економіки (передусім, виробників та найманих робітників) в таких умовах зведена до нуля, пригнічується їх творча ініціатива, не використовуються стимули до ефективної праці. Як підсумок, різко знижується матеріальна та моральна зацікавленість в результатах праці, і, як наслідок, зменшується ефективність всієї економічної системи.

1.3 Змішана економіка

Змішана економіка (соціально зорієнтована) з’явилася у відповідь на недоліки ринкової системи. Не дивлячись на те, що ринкова економіка досить демократична, володіє гнучкістю, здатна швидко реагувати на зміни ринкового середовища та пристосовуватися до них, вона все ж таки породжує серйозні проблеми – монополізм, безробіття, великий розрив між рівнем забезпеченості та бідності й багато інших. Ці небажані тенденції у змішаній економіці ліквідуються шляхом державного регулювання. Іншими словами, змішана економіка поєднує риси ринкової та планової економічних систем: в ній свобода учасників ринку комбінується з впливом держави на національне господарство. Так, зберігається приватна власність на засоби виробництва, як і раніше значна частина ринків товарів регулюється автоматично за допомогою механізму цін. Однак роль держави досить висока у деяких галузях чи сферах економіки: воно «допомагає» економічному розвитку суспільства, розробляючи для цього різноманітні види економічної політики – соціальної, податкової, антимонопольної та ряду інших, які прискорюють економічний ріст та підвищують добробут населення. Підкреслимо, що ці явища притаманні майже всім розвиненим країнам, і будь-яку з них можна віднести до змішаного типу (навіть якщо в економічній літературі мова йде про ринкову економіку).

1.4 Традиційна економіка

Традиційна економіка існує в слаборозвинених країнах (деякі країни Африки, Азії, Латинської Америки). Вона базується на сформованих століттями традиціях і звичаях, релігійних та культурних цінностях народу. У виробництві домінує ручна праця, а технологічний та технічний розвиток практично неможливий, так як він підриває устій суспільства. Достатньо широко розповсюджений натуральний спосіб ведення господарства, заснований на колективному виробництві та присвоєнні продуктів праці, без їх продажу на ринку. Також велике значення має мале виробництво на базі приватної власності, в якому використовується приватна праця власника. Як правило, це селянські та ремісницькі господарства.

Основним джерелом прибутку країн із традиційною економікою являється іноземний капітал, який зацікавлений в джерелах сировини та дешевій робочій силі. За рахунок капіталовкладень розвинених країн держава підтримує найбідніші верстви населення, а також розвиває інфраструктуру (транспорт, зв'язок, охорону здоров’я, освіту ін.).

1.5 Перехідна економіка

Перехідна економіка – особливий стан національного господарства, за якого одна економічна система замінюється іншою. Тривалість переходу може бути різною – від декількох років до століть. Наприклад, перехід Західної Європи від традиційної системи до ринкової зайняв кінецьXVIII – першу половину XIX століття. У сучасній економічній літературі прийнято розуміти процес, за якого планова система замінюється на ринкову (підкреслимо, що в реальності – змішаною). Як стало зрозуміло з короткого опису командно-адміністративної системи, вона володіє серйозними недоліками. З часом їх накопичення приводить до кризи, після якої виникають нові відносини та формується нова система.

Наприклад, внаслідок кризи в економіці України з’явилися приватні підприємства, які почали працювати на принципах вільного підприємництва. Вони ознаменували перехід від державного планування до ринкових відносин. Криза планової економіки – досить болісне явище для населення, оскільки загострюються проблеми безробіття, розшарування суспільства на багатих і бідних, різко змінюються не тільки економічні, але й моральні принципи поведінки, з’являється невпевненість у завтрашньому дні. Завдання пом’якшити ці проблеми бере на себе держава.

2. Економічний кругообіг в умовах ринкової економіки

В межах економічної системи проходить цілеспрямований рух ресурсів, продуктів та прибутків. Цей рух отримав назву економічного кругообігу. Економічний кругообіг має свої особливості в залежності від типу економічної системи.

Розглянемо кругообіг в умовах ринкової економіки.

На схемі (додаток 1) зображені:

основні суб’єкти ринкової економіки – підприємства, домогосподарства (споживачі) та держава;

ринки, на яких відбувається взаємодія суб’єктів;

рух товарів та послуг, а також витрат і прибутків економічної системи.

Оскільки сучасна ринкова економіка не може обійтися без державного впливу, в схему економічного кругообігу включена держава як важливий суб’єкт господарювання.

Зупинимося спочатку на тих процесах, які відбуваються на ринку ресурсів. У власності домогосподарств знаходяться всі виробничі ресурси (праця, земля, капітал та підприємницька здатність). Вони постачають ці ресурси з метою їх продажу підприємствам, які потому виготовляють за їхньої допомоги готовий продукт. Купуючи ці ресурси, підприємництва зазнають певних грошових витрат. Але ці витрати являються одночасно й прибутками домогосподарств, що продають ці ресурси. Кожному типу ресурсів відповідає свій тип прибутку (праці – заробітна плата, землі – земельна рента, капіталу – процент, підприємницькій здібності – прибуток, чи підприємницький прибуток).

Перейдемо до ринку товарів та послуг. На цьому ринку підприємства реалізують продукцію (товари та послуги) й отримують за неї доходи. Продукцію купують домогосподарства, витрачаючи при цьому кошти, які вони заробили при продажу своїх ресурсів. Таким чином, витрати домогосподарств на ринку товарів та послуг дорівнюють прибуткам підприємств від їх продажу.

Роздивимось роль держави у ринковому кругообігу. Держава представлена великою кількістю пануючих структур (міністерств, відомств, комітетів та інших закладів), які, врівень з підприємствами і споживачами потребують товарів та послуг, отримують певні прибутки та витрачають кошти. Так, на ринку товарів та послуг держава закуповує у підприємств необхідну продукцію (канцелярські вироби, продукти харчування та інше). На ринку ресурсів державою придбається, наприклад, послуги професійних спеціалістів (юристів, економістів) або земельні наділи для будівництва. Взаємодія держави з підприємствами та домогосподарствами двояке. З одного боку, виробники та споживачі платять податки в державний бюджет. З іншого, держава за це пропонує їм різноманітного виду суспільні блага (утримання армії, систему освіти, медицини, культурні блага, допомога по безробіттю та багато іншого).

2.1 Принципи ринкової економіки

Впорядкований рух ресурсів, продуктів та прибутків в розглянутій нами моделі кругообігу досягається за рахунок виконання його учасниками певних правил та вимог, які називаються принципами. Ринкова економіка заснована на наступних важливих принципах.

Принцип приватної власності. Згідно цього принципу, основний об’єм ресурсів (матеріальних, трудових, грошових, підприємницьких і інформаційних) знаходиться в руках безлічі приватних власників. Кожний має право бути власником якогось майна чи використовувати його на свій розсуд. При цьому держава повинна гарантувати захист власності.

Принцип економічної свободи витікає із принципу приватної власності. Економічною свободою володіють як підприємці, так і наймані робітники і споживачі. Так, підприємці можуть вільно, без буд-якого тиску, вибирати види необхідних йому ресурсів та їх постачальників, об’єми виробництва і асортимент товарів, назначати ціни, визначати способи продажу товарів, місце та час продажу, а також споживача. Наймані працівники вправі самостійно вибирати той вид роботи, яким вони хочуть займатися, а також роботодавця та місце роботи. Споживачі купують товари та послуги на свій власний розсуд та вигоду. В цілому кожний із суб’єктів вже на початкові стадії має право на постійне поліпшення умов свого життя, і це гарантує рівні шанси для всіх учасників ринкової економіки.

Принцип конкуренції випливає із принципу економічної свободи. Оскільки всі суб’єкти ринку знаходяться на рівних умовах та мають однакові можливості для досягнення власних цілей, то це породжує конкуренцію між ними. Виробники конкурують за отримання прихильності споживачів до їх продукції. Для цього вони постійно підвищують якість вироблюваного товару, намагаються здешевити його, поліпшують умови продажу, пропонують покупцям пільгові угоди. Споживачі конкурують один з одним за право придбання товару, особливо якщо він рідкісний. В цілому конкуренція виявляється можливою, якщо на ринку діє безліч споживачів та виробників будь-якого конкретного виду продукції.

Принцип ринкового регулювання за допомогою механізму ринків і цін. Ринкова система складається із безлічі учасників, які взаємодіють між собою. При цьому кожний з них намагається досягнути своєї власної мети, і ясно, що цілі ці досить різноманітні та можуть суперечити один одному. Однак, як правило, значні протиріччя в економіці не виникають, тому що дії учасників ринкової економіки узгоджуються за допомогою коливань цін на ринку. Зміна цін дає сигнал виробникам, випуск яких товарів слід зменшити, а яких – збільшити, які ресурси використати, а які – ні. Те ж саме стосується й споживачів, які, спостерігаючи зміни цін, змінюють свою структуру споживання, перемикаючись на купівлю більш дешевої продукції. Важливо відмітити, що споживачі своїми діями допомагають виробникам приймати правильні рішення в організації виробництва. Наприклад, різке підвищення цін на автомобілі призведе до того, що споживачі перестануть купувати велику кількість автомобілів. Це буде сигналом для виробників про те, що випуск автомобілів слід скоротити.

Принцип невтручання держави. Вважається, що ринкова економіка здатна ефективно розподіляти ресурси і прибутки, враховуючи інтереси всіх її учасників. На основі цього державне втручання в економічні процеси не є необхідністю й може виявитись навіть небажаним, оскільки може порушити встановлені зв’язки. Однак все ж таки державна допомога визнається корисною на певних напрямах. Сьогодні у країнах з розвиненою ринковою економікою держава виконує наступні функції:

підтримує конкуренцію та обмежує монополію (законодавство про конкуренцію та антимонопольні закони);

регулює грошову систему (фінансова та антиінфляційна політика);

долає надмірне розшарування суспільства (встановлення мінімальної заробітної плати і т.п.);

сприяє розвитку перспективних галузей (фінансування вибраних підприємств, податкова та інвестиційна політика).

3. Особливості кругообігу планової економічної системи

Кругообіг ресурсів, продуктів та прибутків у плановій економіці відрізняється від кругообігу в умовах ринкової економіки. Це зумовлено специфічною роллю держави в організації економічних відносин. Держава, по суті, являється єдиним власником ресурсів, а також створених товарів та послуг й розпоряджується ними на свій розсуд.

Рух економічних ресурсів, продуктів та прибутків проходить на двох ринках – державному ринку товарів та послуг й чорному ринку (Додаток 2).

Розглянемо взаємодію суб’єктів системи на державному ринку товарів та послуг. Держава, володіючи всіма ресурсами, у тому числі й трудовими, постачає їх підприємствам. Підприємства випускають продукцію, яка також належить державі. Частина цієї продукції, а саме споживчі товари та послуги, держава направляє на ринок товарів та послуг. Об’єм постачальної продукції, її якість та структура визначається плануючими органами держави. Домогосподарства, продаючи свою робочу силу державі, натомість отримують прибуток у вигляді заробітної плати та деяких безкоштовних послуг у сфері освіти, медицини, проживання та ряду інших. Отримані прибутки споживачі витрачають на державному ринку товарів та послуг, купуючи потрібну продукцію. Отримані від продажу товарів кошти також являються власністю держави.

Чорний ринок (нелегальний, протизаконний) в плановій економіці з’являється у відповідь на дефіцит ресурсів та продуктів. При плануванні об’єму виробництва, якості та асортименті продукції держава майже не бере до уваги реальні потреби населення, які постійно зростають та змінюються. Тому плановій системі притаманна постійна нестача певних видів товарів, не запланованих владою у досить обмеженій кількості. Наслідком хронічного дефіциту стає чорний ринок, на якому можна придбати потрібні товари. Продукцію, що продається на нелегальному ринку, виробляється в робочий чи неробочий час з використанням ресурсів державних підприємств. А прибуток від продажу такої продукції привласнюється її виробниками та приховуються від держави

3.1 Принципи планової економіки

Взаємовідносини учасників командної економічної системи відбуваються на базі наступних принципів.

Принцип централізованого планування. Держава повністю контролює виробництво та розподіл продукції в економіці. Вважається, що завдання визначення потрібного об’єму виробництва та рівня якості продукції занадто важке й не може вирішуватися на рівні окремих виробників. Тому держава в обличчі планових органів бере на себе обов’язки централізованого розрахунку кількості товарів, цін, визначення різноманітності продукції, прибутків працівників, а також розподілу по регіонам товарів, виробничих ресурсів й робочої сили. Величезні масштаби планування не дають можливості ні врахувати усі потреби економічних суб’єктів, ні передбачити майбутні зміни. Тому передбачається тільки вдоволення базових потреб.

Принцип ієрархії та бюрократизму. Впорядкованість зв’язків в плановій економічній системі досягається за рахунок жорсткої піраміди підлеглості. Інтереси нижчих рівнів (підприємств й споживачів) повинні підпорядковуватися інтересам вищих (міністерств, відомств, державі в цілому). Державний апарат керує нижчими ланками переважно командно-адміністративними методами, тобто шляхом директивних наказів. При цьому нижчі рівні позбавлені якої б то не було самостійності, а у випадку будь-якого ухилення від виконання наказів вони жорстко караються державою. Наслідком такої жорстко формалізованої структури являється надмірна бюрократизація, за якої чиновники працюють формально та використовують займані посади у своїх власних інтересах. Бюрократизація сповільнює прогресивний розвиток економіки та суспільства в цілому, не сприяє просуненню у виробництво нових ідей та новинок техніки, в загалом призводить до нерухомості економічної системи.

Принцип зрівнювального розподілу. Державні органи визначають ля всіх трудящих приблизно однаковий рівень заробітної плати. Одночасно забезпечується гарантований невисокий рівень споживання навіть для тих, хто не хоче або не вміє працювати. Разом з тим державно-партійна еліта отримує необґрунтовані переваги в розподілі прибутків. Принцип зрівнювання прибутків позбавляє людей зацікавленості в поліпшенні результатів праці.

4. Сучасна ринкова економіка (змішана економіка) та її моделі

Як було вище сказано, у змішаній економіці об’єднуються вільне підприємництво та державне регулювання. Особливо роль держави почала зростати в середині XXст. Такий спосіб регулювання ринкових відносин, як планові методи, знайшов широке застосування як на рівні всієї економіки (у вигляді державних програм стосовно окремих сфер національного господарства), так і на рівні окремих фірм (у вигляді стратегічного планування).

Ефективність використання планових методів підтверджується часом та досвідом. Вони дозволяють оперативно адаптуватись до швидко змінних умов ринку. Це особливо важливо, якщо взяти до уваги стрімкий науково-технічний прогрес, котрий породжує безліч нових товарів, технологій та технічних засобів. Так, фірми приймають рішення про майбутній об’єм виробництва та якості товарів, користуючись дослідженнями ринків, потреб споживачів, останніх досягнень науки і техніки. На основі отриманих даних вони прогнозують попит населення на товари та послуги, та виходячи з прогнозів приймають рішення: своєчасно скорочують випуск старіючих товарів та впроваджують у виробництво нові моделі та види продукції.

На рівні держави планування виконується за допомогою особливих програм, котрі розроблюються державою та спрямовані на досягнення конкретних цілей. Наприклад, реалізуються програми розвитку новітніх галузей, підтримки малого та середнього бізнесу, боротьба з бідністю, підвищення кваліфікації працівників певних професій та багато іншого.

Різні країни світу відрізняються одна від одної культурними традиціями, географічним положенням, особливостями демографії, рівнем економічного та технічного розвитку, взагалі, мають унікальну історію. Тому один й той самий тип економічної системи у різних країнах має свої специфічні особливості. Іншими словами, в рамках кожної економічної системи можна виділити різноманітні моделі її організації. Наприклад, командна економіка має китайську модель, радянську, південнокорейську та ін., ринкова економіка – американську, японську, шведську та ін. роздивимось найвідоміші моделі сучасної економіки.

Американська модель, хоча й відноситься до змішаної економіки, але за своїм складом вона ближча до ринкової системи. В ній переважає могутня підприємницька активність та гостра конкуренція між виробниками товарів та послуг. В економічному змаганні жорсткі правила: виграє той, хто сильніший. Активна частина населення орієнтується на власний успіх за рахунок високої продуктивності, професіоналізму, вміння пристосуватися до змінних умов та оперативно на них реагувати. Соціальна рівність не дуже актуальна в даній моделі, хоча держава надає малозабезпеченим прошаркам населення певний мінімум допомоги у вигляді пільг чи допомоги. Окрім того, державне регулювання зводиться до формування законодавчого поля та підтримки стабільності в економіці.

В німецькій моделі роль держави значно важливіша. Вона не тільки володіє та керує рядом крупних підприємств країни, але й активно втручається в різні сфери виробництва, встановлюючи деякі ціни, нормативи якості товарів тощо. Особливою підтримкою користуються дрібні та середні підприємства, для яких розробляється система різноманітних пільг (власне, податкових).

Японська модель базується на історичних та культурних традиціях, в основі яких лежить пріоритет інтересів нації над власними інтересами. Висока трудова дисципліна, відповідальність працівників за прийняті рішення, прагнення до всього нового, - все це джерела найвищої продуктивності праці на японських підприємствах. Однак разом з тим рівень заробітної плати працівників нижчий за продуктивність. Саме тому ціни на продукцію японського виробництва досить низькі, і вони значною мірою забезпечують високу конкурентноздатність товарів на світовому ринку (здатність вільно конкурувати з аналогічними товарами інших виробників). З іншого боку, занижена заробітна плата породжує невисокий рівень життя населення. Зокрема, за допомогою довгострокових планів, що розробляються на державному рівні, розвиваються найперспективніші галузі.

Шведська модель відрізняється могутнім державним регулюванням, яке переслідує мету досягнення соціальної рівності у країні. Для цього використовується система податків. Високий рівень податків дозволяє акумулювати в бюджеті значні суми коштів та виділяти їх на соціальні потреби (у вигляді допомоги по безробіттю, допомоги малозабезпеченим, інвалідам, пенсіонерам та іншим потребуючим). Податки стягуються таким чином, щоб вирівнювати текучі прибутки населення, тому великого розриву між забезпеченими та бідними верствами немає. Одночасно всіляко заохочується підприємницька ініціатива у рамках приватного бізнесу.

5.Особливості перехідної економіки України

Перехід командно-адміністративної економіки України до ринкових відносин почався з розпадом СРСР (наприкінці 80-х – на початку 90-х рр.XXст.). Необхідність зміни економічної системи пояснювалась накопиченими у країні негативними тенденціями, зокрема:

тривале централізоване планування призвело до послаблення господарської ініціативи підприємств;

надмірний монополізм виявився не в змозі гнучко реагувати на досягнення науково-технічного прогресу та перебудовувати виробництво на виготовлення перспективних товарів;

чорний ринок досяг непомірних розмірів;

галузі, які виробляли споживчі товари, стали відігравати досить незначну роль в порівнянні з військово-промисловим комплексом;

майже повна відсутність приватного бізнесу призвела до зникнення підприємництва, котре являється однією із рухаючи сил суспільного прогресу;

знизилась конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світовому ринку.

В процесі переходу України до ринкових принципів господарювання вирішувалися різні завдання. Роздивимося найосновніші з них.

Лібералізація означала усунення тотального втручання держави в економічне життя. Було відмінено централізоване планування, кожний отримав право вільно займатися будь-яким бізнесом, встановлення цін було покладено на самих виробників.

В рамках приватизації державна власність була передана до рук приватного сектору. В результаті з’явилися індивідуальні підприємства, акціонерні підприємства, спільні фірми та інші форми приватного бізнесу.

Структурна перебудова економіки зачепила зміни в співвідношенні між галузями, особливо між тими, які виробляють товари споживання та засоби виробництва. Рівновагу між галузями встановлювалася за рахунок перерозподілу всіх видів ресурсів – матеріальних, трудових та грошових. Іншими словами, частина ресурсів вилучена із занадто розвиненого військово-промислового сектора та направлялась на підприємство, що випускала продукти для населення.

У ході фінансової стабілізації скоротилися темпи інфляції (підвищення цін, які із фіксованих «перетворилися» на вільні, тобто самостійно встановлені виробниками).

Вагому роль відводили створенню ринкової інфраструктури – раніш не існуючих фондів і товарних бірж, комерційних банків, страхові компаній, служб зайнятості та інших.

Нарешті, соціальна підтримка передбачувала полегшення труднощів, з якими зіткнулося населення при переході до нових відносин.

Характеризуючи процес переходу України, слід відмітити, що він виявився дуже болісним. Плановій економіці радянського типу, яка склалась в Україні (а також республіках СРСР), не було більше в жодній країні світу. Тому шлях до ринку виявився новим та всі завдання доводилось вирішувати, спираючись тільки на власні сили та інтуїцію. На жаль, отриманий досвід не можна назвати вдалим. З одного боку, у влади, що проводила реформи, була відсутня комплексна програма дій, тобто чіткий план економічних перетворень. З іншого, ситуацію посилювали постійно виникаючі кризи, що мали різноманітне походження.

В результаті економічна система, що склалася в нашій країні на сьогоднішній день, має суттєві недоліки й зберігає деякі риси планової економіки, причому далеко не позитивні. Так, не дивлячись на проведену приватизацію, значна частина крупних підприємств продовжує залишатися в руках державного сектора. Ці підприємства тісно пов’язані з політичною владою та дякуючи цьому користуються значними привілеями (наприклад, податковими). Малі та середні фірми, засновані на приватній власності, розвиваються досить повільно. Саме вони несуть найтяжчий тягар податкових стягнень. В результаті прибутки приховуються від податкової інспекції, й поширюється нелегальний бізнес.

Держава до сих пір не впорядкувала законодавчо-нормативне поле господарської діяльності. Як відмічає більшість бізнесменів та спеціалістів в області права, існуюча система законів досить заплутана, супротивна й не створює стимулів до підприємництва. Тому ріст економіки хоча й відбувається, але дуже уповільненими темпами.

Через недостачу фінансових ресурсів, які важко заробити в існуючих умовах, практично неможлива купівля новітнього обладнання за кордоном. Тим паче неможливо виконувати науково-дослідницькі роботи в Україні, так як вони не тільки потребують значних капіталовкладень, але й віддача від них з’являється тільки через тривалий час. Тому основна маса продукції, яка випускається вітчизняними підприємствами, безнадійно застаріла на світовому ринку, а шанси наздогнати стрімкий прогрес дуже малі.

Соціальної допомоги різко збіднівши прошаркам населення держава або не надає, або її розміри сміхотворні. Треба нагадати, що на протязі багатьох років рівень офіційно встановленої мінімальної заробітної плати у країні був в три рази менший за прожитковий мінімум (рівень доходу, за якого людина може задовольнити свої основні потреби)!

Величезні масштаби криміналізації економіки та корупції керуючих працівників ще більш погіршують становище. В результаті населення перестало довіряти владі так, як воно довіряло їй в період планової економіки.

Висновок

Сьогодні Україна повільно рухається у напрямі до ринкових принципів, й у більшості випадків це відбувається методом «спроб та помилок». Ще дуже рано казати про цивілізовані ринкові відносини, які притаманні розвиненим країнам. Україні треба пройти довгий та нелегкий шлях, щоб позбавитись від «спадщини» командно-адміністративної системи та переорієнтуватися на принципи ринкової економіки.

Список використаної літератури

Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. – Київ: Основи, 1998.

Макроекономіка Підручник МДУ ім. М.Г. Ломоносова / Т.А. Агапова, С.Ф Серегіна – Москва: «Дело и сервис», 2007.

Экономика: Учебное пособие / Под ред. Э.А. Кузнецова. – Харьков: Одиссей, 2008.