Використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності

Размещено на /

"Використання матеріалів ОРД"

План

1. Результати ОРД як привід і підстава для порушення кримінальної справи та отримання доказів

2. Використання оперативної інформації для попередження, припинення і розслідування злочинів та інших протиправних дій

3. Забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві

4. Взаємне інформування оперативних підрозділів і державних органів

5. Відомчий і судовий контроль та прокурорський нагляд за дотриманням законів у ході проведення ОРД

1. Результати ОРД як привід і підстава для порушення кримінальної справи та одержання доказів

Кримінально-процесуальне законодавство серед інших приводів до порушення кримінальної справи, таких як заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; явки з повинною; повідомлення, опубліковані у пресі, називає й безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

У відповідності зі ст. 103 КПК України на органи дізнання покладається прийняття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину й осіб, що його вчинили.

Вживання оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину й осіб, що його вчинили, є однією з основних функцій органів дізнання. Дану функцію виконують лише ті органи дізнання, які мають у своєму складі підрозділи, що здійснюють ОРД. Отримана оперативна інформація повинна бути реалізована, використана відповідно до завдань ОРД.

Ст. 10 ЗУ "Про ОРД" указує, що матеріали ОРД використовуються як приводи й підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій і для одержання фактичних даних, які можуть служити доказами з кримінальної справи.

Діяльність оперативних підрозділів з безпосереднього виявлення ознак злочину починається з одержання інформації про протиправне поводження або подію. Зміст такої інформації після перевірки може дати підстави, що свідчать про наявність ознак злочину, що готувався або вже вчинений. Інформація може надходити в якій-небудь формі, але вона повинна містити сукупність відомостей про кримінальне діяння й умови його вчинення.

Оперативна інформація є різновидом соціальної інформації, за метою й методам одержання, режимом використання, що вимагає конспірації, зашифрування джерел інформації, можливість перевірки процесуальним шляхом і використання тільки в боротьбі зі злочинністю й у кримінальному судочинстві.

Основний зміст діяльності з перевірки заяв і повідомлень про злочини лежить у встановленні наявності або відсутності ознак злочину в дослідженні події. Закон вимагає від уповноважених осіб (дізнавача, слідчого, прокурора, суду) виконати систему процесуальних дій і тільки тоді прийняти рішення, тобто для перетворення оперативних даних у докази необхідно відповідно до закону надати їм об'єктивний характер, щоб вони стали фактичними даними про діяння, обставини, ознаки злочину.

Це пов'язано з витребуванням матеріалів, прийняттям і належним оформленням заяв і повідомлень, одержанням пояснень, огляду місця злочину й предметів, ряду інших дій. Все це необхідно здійснити відповідно до процесуального законодавства. Оцінка зібраних доказів і їхніх джерел надходження на цій стадії проводиться слідчим або іншою посадовою особою правоохоронних органів, що може ухвалити рішення щодо порушення кримінальної справи.

На стадії реалізації оперативної інформації однією з найважливіших умов ефективного проведення оперативних і слідчих дій є належна організація взаємодії оперативних і слідчих підрозділів з дотриманням вимог конспірації, що забезпечується виконанням наступних правил:

використання оперативно-розшукової інформації гласним шляхом допускається тільки у випадках належної зашифровки щирого джерела інформації, засобів і методів її одержання;

легалізація матеріалів ОРД допускається тільки проведенням процесуальних дій для такої мети;

до реалізації необхідно приступати тільки у випадку забезпечення безпеки конфідентів, що приймають участь у роботі з оперативно-розшукової справи.

З метою повного використання оперативної інформації на стадії порушення кримінальної справи проводяться різні оперативні заходи, які спрямовані на:

спонукання осіб, які перевіряються й розробляються, до дій у невигідній для них обстановці, забезпечення умов, що перешкоджають досягненню підозрюваним злочинних результатів;

створення обстановки, що сприяє документуванню злочинних і інших протиправних дій підозрюваних (негласне фотографування, відео зйомка епізодів і фактів злочинної діяльності, візуальне спостереження тощо), дезорієнтація й дезінформація учасників злочинної організації, створення серед них конфліктної обстановки, забезпечення належної зашифровки джерел оперативно-розшукової інформації, закріплення додаткової інформації, створення умов для проведення процесуальних дій і забезпечення їхньої результативності.

З використанням оперативно-розшукових заходів можуть бути отримані предмети, документи й відомості, які мають важливе інформаційне значення й можуть бути використані як докази з кримінальної справи після їхнього оформлення й перевірки в порядку передбаченому КПК.

Доказами з кримінальної справи є різні фактичні дані, на підставі яких, у певному законом порядку, орган дізнання, слідчий, суд, установлює наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння, винність особи, що вчинила це діяння й інші обставини, що мають значення для правильного рішення справи. Доказами з кримінальної справи переважно є ті фактичні дані, які зібрані самим слідчим, прокурором, суддею або судом у результаті їхньої процесуальної діяльності. Разом з тим, як докази використовуються й ті фактичні дані, які отримані в результаті ОРД оперативними підрозділами ОВС, СБУ, оперативними підрозділами інших правоохоронних відомств.

При проведенні такої діяльності можливе застосування технічних засобів з метою одержання й фіксації фактичних даних, які можуть бути використані як докази в кримінальному судочинстві. Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (ст. 15) надає право спеціальним підрозділам ОВС і СБУ із санкції суду додатково використовувати спеціальні технічні засоби. Фактичними даними, отриманими й зафіксованими працівниками спеціальних підрозділів із застосуванням технічних засобів, можуть бути використані як докази в кримінальному судочинстві після їхньої перевірки в порядку, передбаченому в КПК.

Кримінально-процесуальне законодавство допускає використання як підставу для проведення деяких слідчих дій оперативну інформацію, отриману в процесі застосування оперативно-розшукових негласних методів, наприклад, контрольна закупівля товару, оперативна закупівля наркотичної сировини тощо.

Підставою для виклику свідка на допит можуть бути оперативні дані про те, що йому відомі факти, які стосуються даної кримінальної справи, або відомості про особу підозрювану або обвинувачувану або потерпілу.

Підставою для проведення таких слідчих дій, як обшук і виїмка, можуть бути достатні дані оперативної інформації, що знаряддя вчинення злочину, речі й цінності, добуті злочинним шляхом, а також інші предмети, що мають значення для встановлення істини у справі, заховані в зазначеному приміщенні або місці, чи в якої-небудь особи.

Підстава для затримання підозрюваного у вчиненні злочину може бути повідомлення про його місце укриття після розшуку, проведеного оперативними підрозділами. Інформація, отримана в результаті оперативно-розшукових заходів, дозволяє не тільки зробити невідкладні слідчі дії, але й вчасно й ретельно підготуватися до них, що забезпечить їхнє успішне виконання.

Використовуючи матеріали ОРД як приводи й підстави для порушення кримінальної справи й проведення невідкладних слідчих дій з метою одержання фактичних даних, які можуть бути доказами з кримінальної справи, необхідно дотримуватися вимог, що забезпечить ефективне досягнення завдань оперативно-розшукових заходів, для чого необхідно:

дотримання законності;

своєчасна реалізація інформації;

підтримка взаємодії зі слідчим, органом дізнання, судом;

забезпечення конспірації надходження інформації;

раптово й наступально проводити оперативні й слідчі дії з виявлення й затримання злочинців, оформлення доказів.

Процесуальна діяльність і ОРД поєднуються при проведенні дізнання й досудового слідства, однак вони не повинні суперечити між собою. ОРД оперативних підрозділів повинна супроводжувати, забезпечувати процесуальну діяльність протягом усього досудового слідства й судового розгляду кримінальної справи. Оперативно-розшукова інформація не може підмінювати відомості, отримані процесуальним шляхом, особливо при прийнятті процесуальних рішень, а також неприпустима підміна слідчих дій оперативно-розшуковими заходами й навпаки.

2. Використання оперативної інформації для попередження, припинення й розслідування злочинів і інших протиправних дій

ЗУ "Про ОРД" передбачає використання матеріалів ОРД для попередження, припинення й розслідування злочинів, розвідувально-підривних зазіхань проти України, розшуку злочинців і осіб, безвісно зниклих.

ОРД головним чином зосереджена на виявленні й розкритті тяжких і особливо тяжких злочинів, насамперед, навмисних убивств, убивств за замовленням, тероризму, бандитизму, розбійних нападів, грабежів, вимагань, шахрайства й інших. Особливу увагу необхідно приділяти злочинам з ознаками ретельною попередньою підготовкою, коли злочинці тривалий час вивчають об'єкт нападу, ведуть спостереження, здійснюють розвідку, завчасно планують і готовлять місце свого укриття, цінностей добутих злочинним шляхом, знищення слідів злочину, можливих свідків і потерпілих.

Оперативно-розшукові заходи й слідчі дії з розкриття й розслідування подібних злочинів являють собою складний і трудомісткий процес, що вимагає від оперативних працівників правоохоронних органів і спецслужб професійних знань і навичок, цілеспрямованої погодженої діяльності.

ОРД може носити загальний багатоцільовий за об'єктами вивчення характер і конкретно спрямований на розкриття вчинених злочинів або розшук установлених злочинців, які переховуються. Виявлення, розкриття, припинення кожного зі злочинів має свою специфіку в зборі інформації, оперативній перевірці й реагуванні правоохоронних органів. Факт крадіжки виявляється власниками квартири негайно, але через якийсь час після їхнього повернення, на що й розраховують злочинці, убивство, вчинене за замовленням або збройний напад на банківську установу одержує розголос негайно, оскільки виконується негайно, демонстративно, із залякуванням оточення. Також особливості ситуації впливають на одержання оперативними підрозділами інформації, вимагає прийняття специфічних, індивідуальних для даного виду злочину оперативно-розшукових заходів для встановлення й затримання злочинців.

З метою попередження, припинення й розслідування злочинів, різних протиправних зазіхань на інтереси суспільства й держави, розшуку злочинців і осіб, безвісно відсутніх, оперативні підрозділи збирають різну інформацію, яку ретельно аналізують, вибираючи серед її "раціональне зерно" і продовжують над нею працювати. Корисна інформація про ознаки злочину й про протиправне поводження може бути в повідомленнях громадських помічників і інформації конфідентів, у листах, заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, підприємств, установ і організацій, у виступах засобів масової інформації.

Оперативну інформацію працівник може одержати й безпосередньо, здійснюючи оперативно-розшукові заходи, наприклад, спостерігаючи за об'єктом перевірки, здійснюючи оперативний пошук, опитуючи громадян, вивчаючи документи, знайомлячись із завданнями, орієнтуваннями інших оперативних підрозділів, виконуючи запити повноважних державних органів влади й управління.

ОРД є основою при встановленні місцезнаходження й долі осіб, безвісно відсутніх. Заяви й повідомлення про осіб, безвісно відсутніх, для ОВС є підставами для заведення оперативно-розшукової справи й проведення комплексу оперативно-розшукових заходів, а в ряді випадків підставою для порушення кримінальної справи.

Під безвісним зникненням людини розуміється таке положення, коли оточення не може пояснити, де вона перебуває й можна передбачати, що людина стала жертвою нещасного випадку, стихійного лиха, технічної катастрофи без виявлення тіла зниклого. Якщо людина пропала, довкола неї виникає інформаційний вакуум, про неї нічого невідомо й це суперечить об'єктивним обставинам її життя. Для безвісного зникнення немає логічного пояснення.

Злочинець переховується від ОВС і про нього також може бути відсутня інформація, тому що він сам бажає, щоб інформації не було.

Людина може піти з будинку навмисно, порвавши зв'язок із близькими, але в цьому випадку буде особисте бажання про відсутність інформації. Зазначеним ситуаціям передують різні ситуації: вчинення злочину, розслідування, загроза покарання, конфлікт у родині, небажання спільного життя, спілкування.

Безвісне зникнення завжди раптово, несподівано, не прогнозовано. Оперативно-розшукові заходи при безвісному зникненні людини повинні бути спрямовані на встановлення обставин його життя, зв'язків, осіб, зацікавлених у його безвісному зникненні, причини для цього, матеріальне становище, пошук фактичних даних про можливий злочин, місце знаходження трупа потерпілого, потенційних свідків.

Матеріали оперативно-розшукових заходів можуть бути основою до розгляду справи в суді при визнанні особи безвісно зниклою, померлою: вони можуть бути приводом для порушення кримінальної справи й оголошення особи в розшук як злочинця. Тому, оперативна інформація про осіб безвісно відсутніх повинна бути досить повною й об'єктивною.

3. Забезпечення безпеки працівників суду й правоохоронних органів і осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві

розшуковий кримінальний прокурорський нагляд

Поряд з іншими цілями, передбаченими законом, матеріали ОРД використовуються й для забезпечення безпеки працівників суду й правоохоронних органів і осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх родин і близьких родичів цих осіб.

Рішення про проведення спеціальних оперативно-розшукових заходів приймають:

керівники ОВС - щодо працівників відповідного органу внутрішніх справ, державної лісової охорони, рибоохорони, митних органів і їхніх близьких родичів;

керівники органів служби безпеки - щодо захисту працівників служби безпеки й органів системи управління державної охорони, їхніх близьких родичів;

керівники прокуратури - щодо працівників прокуратури і їхніх близьких родичів;

голова суду - щодо працівників відповідного суду й інших органів, зазначених у ст.2 ЗУ "Про державний захист працівників суду й правоохоронних органів" і їхніх близьких родичів;

керівники органів охорони державного кордону України - щодо захисту працівників цих органів і їхніх близьких родичів.

Для виконання оперативно-розшукових заходів щодо забезпечення захисту зазначених осіб, у структурі відповідних правоохоронних органів створюються спеціальні підрозділи.

При одержанні оперативної інформації про наявність загрози життю зазначеної категорії осіб, уповноважений для ухвалення рішення, зобов'язаний перевірити, і в строк не більше трьох діб, а в невідкладних випадках - негайно - ухвалити рішення щодо застосування або відмові в застосуванні заходів безпеки. Рішення оформляється мотивованою постановою, що передається для виконання підрозділу, на яке покладено здійснення безпеки. Така постанова є обов'язковою для виконання тими посадовими особами або підрозділами, яким воно адресовано.

У випадках, коли в оперативній інформації або заяві (повідомленні) є відомості про злочин, орган дізнання, слідчий, прокурор, суд або суддя в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, ухвалює рішення щодо порушення кримінальної справи або передачі заяви за підслідністю або підсудності.

Оперативні підрозділи, займаючись оперативним супроводом кримінальних справ, зобов'язані відслідковувати ситуацію, що складається навколо розслідування, вивчати реагування обвинувачуваних і підозрюваних на слідчі дії, інші процесуальні дії органів дізнання, прокурора, суду щодо них. Аналізуючи оперативну інформацію не залишати без уваги, а негайно реагувати на відомості про можливу загрозу працівникам суду, правоохоронних органів, особам, що приймають участь у кримінальному судочинстві.

Оперативна інформація про таку погрозу може надійти як до ухвалення рішення про забезпечення безпеки, так і під час здійснення оперативно-розшукових заходів щодо забезпечення безпеки. У таких випадках, з огляду на додаткову інформацію, приймається рішення про адекватні заходи безпеки, про що повинна бути проінформована особа, що охороняється. Не реагування на оперативну інформацію, неприйняття або несвоєчасне вживання заходів щодо безпеки працівників суду, правоохоронних органів і осіб, що приймають участь у кримінальному судочинстві спричиняє дисциплінарну або кримінальну відповідальність винних у цьому посадових осіб.

Оперативна інформація про загрозу безпеки й вжиті заходи щодо забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів і учасників кримінального судочинства й близьких їхніх родичів розголошенню не підлягає, вона є конфіденційною.

4. Взаємне інформування оперативних підрозділів і державних органів

Головним напрямком ОРД є збір оперативної інформації і її доцільне ефективне використання. У ЗУ "Про ОРД" (п. 4 ст.7), і інших законодавчих актах, що регламентують діяльність оперативних підрозділів, прямо вказується на інформаційне забезпечення ОРД, на обов'язок оперативних підрозділів вчасно інформувати вищі органи державної влади про відомі їм факти і дані, що свідчать про загрозу безпеки суспільству й державі, взаємно інформувати підрозділи, уповноважені здійснювати ОРД, і інші правоохоронні органи, виявляти й усувати або нейтралізувати негативні соціальні явища, причини і умови, що породжують злочинність і сприяють їй.

Законодавець установлює умови й порядок підготовки інформації, її подання, умови й порядок обміну інформацією між спеціальними підрозділами ОВС і СБУ, з іншими оперативними підрозділами.

Матеріали ОРД можуть бути призначені:

для внутрішнього використання в оперативному підрозділі;

для використання іншими оперативними підрозділами свого відомства;

для використання оперативними підрозділами інших правоохоронних органів;

для використання вповноваженими органами державної влади й управління;

для інформування місцевих органів влади й органів самоврядування;

для інформування громадськості й засобів масової інформації.

Оперативна інформація з результатів ОРД, в основному зосереджується в сфері кримінальної інформації, що характеризує різні прояви злочинності й супутні їм інші протиправні явища - наркоманію, проституцію, бродяжництво, пияцтво, незаконні доходи, а також дані про активні дії об'єктів ОРД при підготовці злочинів або вже вчинених злочинах.

Оперативно-розшуковій інформації характерна відносна вірогідність про причетність окремих осіб до підготовки й вчинення злочинів, осіб, що ухиляються від слідства й суду, що втекли з місць позбавлення волі, про факти латентної злочинності. Така інформація може бути доведена до зацікавлених оперативних підрозділів і використана ними як для оперативно-розшукових заходів, так і для проведення слідчих дій. Мова йде про оперативно-розшуковий супровід порушенної кримінальної справи, а для його забезпечення необхідно взаємне інформування оперативного й слідчого підрозділів.

Оперативно - пошукова інформація може бути використана оперативними підрозділами й у профілактичних цілях, коли окремі громадяни проявляють схильність до протиправного поводження й виникає необхідність усунення причин і умов, здатних привести до правопорушення.

Матеріали ОРД можуть бути основою для аналітичної роботи, оцінки ситуації, розробки управлінських рішень. Іноді отримані матеріали можуть не стосуватися безпосередньо завдань, над якими працює оперативний підрозділ, або не входити в його компетенцію. Оперативний підрозділ може бути зацікавленим у залученні до рішення завдань, що стоять перед ним, інших оперативних підрозділів, в одержанні про них інформації, що може бути корисною для їхньої діяльності.

Законодавець в області ОРД уважає, що самостійним напрямком використання результатів оперативно-розшукової інформації є взаємне інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукові заходи, а також інформування оперативними підрозділами інших правоохоронних органів. Таке інформування може носити як разовий, епізодичний характер, так і постійний через бюлетені оперативно-розшукової інформації, спеціальні аналітичні довідки, через спільні наради, колегії, конференції.

Разом з тим, оперативно-розшуковим законодавством допускається використання результатів ОРД для інформування державних органів відповідно до їх компетенції.

Результати ОРД можуть використовуватися не тільки для попередження, припинення й розслідування злочинів, але й для боротьби з розвідувально-підривною діяльністю проти України, що є компетенцією органів служби безпеки, військової розвідки й контррозвідки.

Умови й порядок обміну інформацією між спеціальними підрозділами ОВС і СБУ регулюється спеціальними нормативними актами МВС України й СБУ. Передача оперативної інформації спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю територіальному й іншому оперативному підрозділам ОВС і СБУ допускається тільки за згодою й за письмовим наказом керівника відповідного спеціального підрозділу. Територіальні й інші підрозділи ОВС і СБУ (у межах відомств) зобов'язані передавати відповідним спеціальним підрозділам оперативну інформацію, документи й інші матеріали, пов'язані з організованою злочинністю, а також кримінальні справи через відповідного прокурора на письмову вимогу спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю.

Матеріали ОРД можуть бути використані для інформування органів влади й місцевого самоврядування, населення й засобів масової інформації. Така інформація може нести в собі відомості про стан злочинності загалом, і за окремими її видами, рекомендації населенню про поводження в тій або іншій ситуації, повідомлення про розшук злочинців, що ухиляються від слідства й суду, про розшук безвісно зниклих громадян, про розкриття злочинів, про заходи безпеки й охорони громадського порядку, прийнятих правоохоронними органами.

Досить розповсюдженими є звернення оперативних підрозділів через ЗМІ до населення за допомогою в розкритті злочинів або розшуку злочинців. Формою інформування населення про результати ОРД є звіт МВС і його органів перед населенням, які привселюдно оголошують через ЗМІ.

5. Відомчий і судовий контроль та прокурорський нагляд за дотриманням законів у ході проведення ОРД

Відомчий контроль над дотриманням законності при проведенні ОРД здійснюється МВС України, СБУ, Державною прикордонною службою України, Управлінням охорони вищих посадових осіб України, Державною податковою адміністрацією України, Державним департаментом України з питань виконання покарань.

Відомчий контроль здійснюється з метою:

дотримання законності й обґрунтованості оперативно-розшукових заходів відповідно до вимог законів і відомчих нормативних актів з питань організації ОРД;

своєчасного виявлення й усунення недоліків під час здійснення оперативно-розшукових заходів і попередження можливих відхилень від вимог законів і відомчих нормативних актів;

реагування на порушення законності під час здійснення оперативно-розшукових заходів, відновлення порушених прав і свобод людини, відшкодування моральної й матеріальної шкоди, залучення винних до відповідальності.

Повсякденний і поточний контроль за дотриманням законності в проведенні ОРД здійснює начальник оперативного підрозділу. Начальники органів здійснюючих ОРД можуть мати заступників, відповідальних за організацію ОРД. В ОВС у містах і районах у начальників органів є заступник - начальник кримінальної міліції, що відповідає за роботу оперативних підрозділів. У ГУМВС - УМВС областей, міст Києва і Севастополя - перші заступники - начальники кримінальної міліції й перші заступники - начальники управлінь по боротьбі з організованою злочинністю.

Начальник оперативного підрозділу для виконання завдань ОРД здійснює наступні заходи:

організовує своєчасне одержання оперативно-розшукової інформації за допомогою оперативно-розшукових заходів, передбачених оперативно-розшуковим законодавством;

відповідно до закону й нормам відомчих наказів, інструкцій забезпечує оперативну перевірку інформації й провадження за оперативно-розшуковими справами;

вивчає обґрунтованість і доцільність здійснення оперативно-розшукових заходів, для проведення яких необхідна санкція суду або дозвіл старшого оперативного начальника;

забезпечує проведення оперативно-розшукових заходів відповідно до правил конспірації, створює умови конфіденційності й безпеки співробітництва з особами, залученими до здійснення ОРД;

перевіряє вірогідність і направляє вищим оперативним начальникам інформацію, звіти й документацію, необхідну для виконання покладених на них завдань;

координує роботу оперативного підрозділу з іншими оперативними підрозділами й службами, органу, здійснюючого ОРД, а з санкції вищого оперативного начальника забезпечує взаємодію з оперативними підрозділами інших органів і відомств, що здійснюють ОРД;

організовує заходи щодо забезпечення безпеки опер. працівників як від злочинних зазіхань, так і від негативного впливу оточення, у якому опер. працівник виконує завдання, застерігає його від можливих помилок і порушень закону й відомчих нормативних актів з питань ОРД;

забезпечує підсумки, аналізує етапи ОРД оперативного підрозділу, її відповідність вимогам закону, ставить оперативні завдання, розподіляє їх між виконавцями, організовує й контролює виконання.

Начальник оперативного підрозділу може виступати і як начальник органу дізнання й у межах своєї компетенції виконувати всі вимоги кримінально-процесуального законодавства:

розглядати скарги й інші заяви про протиправні діяння, а у випадках, передбачених законом порушувати кримінальні справи;

затримувати осіб, підозрюваних у вчинені злочинів, і віддавати їх під стражу на підставах і в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним і оперативно-розшуковим законодавством;

звільняти з-під стражі осіб, затриманих без достатніх на те підстав;

організовувати й контролювати виконання письмових доручень слідчого, вказівок прокурора, постанов і рішень суду про проведення окремих процесуальних дій;

перевіряє вірогідність і надає слідчому, прокуророві, суду на їх вимогу необхідну для них інформацію, у порядку встановленому законом;

затверджує рішення особи, що проводить дізнання з найбільш важливих питань розслідування, у першу чергу про напрямок справи (його порушення, призупинення, поновлення провадження, припинення, передачу слідчому), про застосування заходів процесуального примусу (затримання, привід, обшук, накладення арешту на майно й ін.);

у порядку контролю вивчає матеріали кримінальних справ, заслуховує звіти про стан його провадження, дає обов'язкові для виконання дізнавачам вказівки у справі.

Названі й інші повноваження дають можливість начальникові оперативного підрозділу здійснювати реальний контроль за проведенням оперативно-розшукових заходів і їхньої відповідності вимогам закону й відомчих нормативних актів з питань ОРД.

Діючими гарантіями дотримання законності органами, що здійснюють ОРД, є судовий контроль. Правовою основою здійснення контролю суддями в цій сфері правоохоронної діяльності є Конституція України, ЗУ " Про ОРД" і інші.

Конституцією України відповідно до міжнародних принципів дотримання прав людини значно підвищена роль суддів у здійсненні контролю щодо законності застосування оперативно-розшукових заходів, що обмежують права й свободи громадян.

Стаття 32 Конституція України вперше встановила кожному громадянинові гарантію судового захисту права спростовувати недостовірну інформацію про себе й членах своєї родини й права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріального й морального збитку, заподіяного збором, зберіганням, використанням такої недостовірної інформації.

Ст. 9 ЗУ "Про ОРД" передбачені гарантії законності при здійсненні оперативно-розшукових заходів, не допускаються порушення прав і свобод людини і юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод, такі як: негласне проникнення в житло, зняття інформації з каналів зв'язку й контроль поштово-телеграфних відправлень носить винятковий і тимчасовий характер і може бути проведено тільки за рішенням суду.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 8 ЗУ "Про ОРД" якщо буде потреба негласного проникнення в житло або інше володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, здійснення контролю за перепискою, телефонними розмовами, телеграфної або іншої кореспонденції, застосування інших технічних засобів одержання інформації начальник або заступник начальника відповідного оперативного підрозділу складають подання в суд.

Суддя, розглянувши подання, виносить мотивовану постанову про дозвіл або відмову в проведенні відповідного оперативно-розшукового заходу. Про одержанні дозволу або про відмову в ньому, керівник оперативного підрозділу протягом доби повідомляють відповідного прокурора. Оскарженню постанова судді не підлягає, однак вони можуть бути опротестовані прокурором у вищестоящому суді (п. 10 ст. 14 ЗУ "Про ОРД").

Також, варто знати, що при припиненні оперативно-розшукової справи, за якою здійснювалися негласні розвідувальні або контр розвідувальні заходи щодо рішення суду, повідомлення про її припинення направляється в суд у тридобовий строк (ст. 9-2 ЗУ "Про ОРД").

Головним механізмом забезпечення гарантії дотримання законності в ОРД сьогодні є прокурорський нагляд. Це виходить із вимог Конституції України (п. 3 ст. 121) і ЗУ "Про ОРД" (ст. 14), якими на Прокуратуру України безпосередньо покладений нагляд за дотриманням законності під час проведення ОРД.

Прокуратура є незалежною від будь-яких інших органів і посадових осіб, керується тільки Конституцією й законами України. От чому сьогодні законодавець докорінно переглянув і вдосконалив правове регулювання прокурорського нагляду за ОРД.

У ЗУ "Про ОРД" передбачається, що нагляд за дотриманням законів у процесі проведення ОРД здійснюється Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя й прирівняними до них прокурорами і їхніми заступниками, а також уповноваженими наказом Генерального прокурора України начальниками й прокурорами управлінь, відділів Генеральної прокуратури України й прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя (ст. 14 ЗУ "Про ОРД").

Безпосереднє проведення нагляду Наказом Генерального прокурора України № 4/1гн від 6 квітня 2004 р. "Про організацію прокурорського нагляду за дотриманням законів при проведенні ОРД" покладено на такі спеціалізовані підрозділи, як: Головне управління Генеральної прокуратури за наглядом за дотриманням законів органами, що проводять ОРД; Другий відділ; Головне управління військових прокуратур; Управління нагляду за дотриманням і застосуванням законів на транспорті. У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя, військових прокуратурах регіонів і Військово-морських сил України - на відділи нагляду за дотриманням законів при проведенні ОРД; відділи нагляду за дотриманням законів спеціальними підрозділами, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю; відділи нагляду за дотриманням законів органами Служби безпеки, митної служби й Державної прикордонної служби України; відділи нагляду за дотриманням законів органами податкової міліції; управління нагляду за дотриманням і застосуванням законів на транспорті (старші помічники) тощо. У спеціальному наказі Генерального прокурора України № 4/1га від 6 квітня 2004 р. визначені також оперативні підрозділи, нагляд за законністю діяльності яких здійснюють управління й відділи Генеральної прокуратури й обласних прокуратур.

Вищевказаним наказом Генерального прокурора України визначені також підстави проведення перевірок законності ОРД:

планові перевірки;

вказівки вповноваженого прокурора вищого рівня;

рішення суду;

результати вивчення матеріалів кримінальних справ про розкриті злочини;

інформація про неналежне виконання відповідних доручень слідчого, вказівок прокурора й судових визначень за кримінальними справами, що перебуває в їхньому провадженні;

ініціювання керівників відповідних галузевих управлінь і відділів в інших випадках (п. 3 наказу).

Але, разом з тим, існує законодавче й нормативне встановлення меж прокурорського нагляду за дотриманням законності в ОРД. Це досить значимо для послідовної реалізації головних принципів ОРД: конспірації, конфіденційності негласних відносин громадян з оперативними підрозділами, нерозголошення результатів ОРД.

Таким чином, до безпосереднього прокурорського нагляду за ОРД можуть бути віднесені наступні питання.

Наявність підстав і законність проведення ОРД:

наявність і вірогідність інформації про підготовку або вчинення особою (групою осіб) злочину, або про причетність їх до злочинів, які готувалися або були вчинені невстановленими особами;

наявність письмових доручень і постанов слідчих, письмових вказівок прокурорів, визначень судів про проведення ОРД в інтересах розслідування кримінальних справ, що перебувають у їхньому провадженні;

наявність запитів повноважних державних органів, установ і організацій про проведення оперативно-розшукових заходів, а також запитів відповідних міжнародних правоохоронних організацій і правоохоронних органів інших держав на підставі договорів і угод;

обґрунтованість постанови про заведення оперативно-розшукової справи;

правомірність рішення керівника органу, що має право на проведення ОРД, про заведення зазначеної справи й проведення оперативно-розшукових заходів;

правові підстави застосування виняткових і тимчасових оперативно-розшукових заходів, що обмежують права й свободи громадян;

своєчасність інформування відповідних державних органів про виявлені факти й дані, що свідчать про загрозу безпеки суспільства й держави, а також про порушення законодавства, пов'язаних зі службовою діяльністю посадових осіб;

порядок реєстрації й повнота реагування на звернення громадян із приводу незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

своєчасність, строки й повнота поновлення прав і свобод громадян, порушених внаслідок незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

виконання вимог Генерального прокурора України й прокурорів, що здійснюють нагляд за дотриманням законності в ОРД, з усунення виявлених раніше порушень законності; ефективність реагування керівників оперативних підрозділів на факти порушення законності з боку підлеглих працівників.

Наявність підстав заведення й припинення оперативно-розшукових справ:

обґрунтованість винесення постанови про заведення оперативно-розшукової справи, наявність підстав для проведення за нею оперативно-розшукових заходів і правомірність ухвалення відповідного рішення керівником органу;

ефективність проведення оперативно-розшукових заходів для справ, заведеним на організовані групи й злочинні організації, осіб, злочинна діяльність яких має міжрегіональний характер, а також на осіб, що займаються бандитизмом, підготовкою й здійсненням убивств, розбійних нападів на банки, каси й інкасаторів, інших злочинів, вчинених із застосуванням зброї, вибухових, отруйних і сильнодіючих речовин;

дотримання строків і порядку заведення оперативно-розшукової справи при призупиненні слідства за кримінальними справами, коли не встановлена особа, що вчинила злочин, а також невідоме місцезнаходження обвинувачуваного;

наявність підстав для припинення оперативно-розшукової справи й правомірність ухваленого рішення відповідним керівником.

Дотримання порядку реалізації матеріалів оперативно-розшукових справ:

наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи за результатами ОРД;

повнота й ефективність виконання письмових доручень слідчого, прокурора, суду;

форми взаємодії слідчого й працівників оперативного підрозділу при реалізації оперативно-розшукових даних і використання їх як докази за кримінальною справою.

Дотримання підстав і порядку припинення оперативно-розшукових справ:

набуття законної сили вироку, постанови або ухвали суду;

розшук особи, що переховується від органів розслідування, суду, ухиляється від відбуття кримінального покарання, а також особи, безвісно відсутньої;

закриття кримінальної справи судом, прокурором, слідчим або органом дізнання;

завершення виконання розвідувальних, контр розвідувальних заходів або вичерпання можливостей для їхнього здійснення;

спростування у встановленому порядку матеріалів про злочинну діяльність особи;

виїзд особи на постійне місце проживання за межі України, якщо немає можливості проведення у відношенні неї оперативно-розшукових заходів;

не встановлення у передбачені строки даних, що вказують на ознаки злочину в діях особи;

виявлення прокурором незаконно заведеної справи у випадку виконання за нею оперативно-розшукових заходів;

смерть особи, у відношенні якої заведена оперативно-розшукова справа.

Обґрунтованість рішень у процесі ведення оперативно-розшукових справ:

дотримання правових вимог про обмеження прав і свобод підозрюваних ( перевіряємих) осіб;

дотримання процесуального порядку уведення (долучення) фактичних даних