Фіксація відтворення обстановки і обставин події

дасть згоду при відтворенні обстановки і обставин події показати, як саме вона відбувалася (убивство), є надзвичайно важливим як доказове значення, щоб указане нею місце вчинення злочину збігалося з місцем схованого контейнера із запискою. При цьому записку необхідно вилучити і додати до протоколу відтворення обстановки і обставин події. Використання тактичного прийому „послідовність” при відтворенні обстановки і обставин події має деякі інші особливості й передбачає відтворення слідчим на місці, по черзі з учасниками криміналістичної діяльності, у встановленому законом порядку, обстановки і умов, в яких ті чи інші події могли відбутися в дійсності; з фіксацією у протоколі виконаного системно, деталізовано (час, місце, спосіб споєння злочину, інші обставини), з використанням вербально вказаних даних у ході наступної, аналогічної слідчої дії. Сутність використання тактичного прийому „орієнтація у просторі” полягає у тому, щоб допомогти особі, учаснику криміналістичної діяльності, відновити в пам’яті, можливо, забуту частину раніше нею, сприйнятого, правильно його відтворити (завдяки навколишньому середовищу). Передбачається що відповідна особа добросовісно помилялася (забула події), але навмисно правду не приховала.

Результати використаних тактичних прийомів при відтворенні обстановки і обставин події слідчий аналізує і оцінює як у процесі слідчої дії, так і після її завершення.1

2. Фіксація відтворення обстановки і обставин події

2.1 Протокол, як основний спосіб фіксації обстановки і обставин події

Хід та результати відтворення обстановки і обставин події можуть фіксуватися різними способами: протоколюванням, кінозйомкою, звукозаписом, фотозйомкою, відеозаписом тощо. В даному питанні розглянемо основний засіб фіксації, а саме протокол. Протокол даної слідчої дії містить такі відомості, які відрізняють його від протоколів інших слідчих дій:

положення мети відтворення обстановки і обставин події;

вказівка на добровільність участі особи, чиї показання перевіряються;

вказівка на точку початку і закінчення руху і маршрут прямування, фіксовані точки проміжних зупинок у ході показань на місці;

вказівка на послідовність і характер проміжних дій;

вказівка на наявність, характер і результати дослідницьких дій;

вказівка на місце і характер виявлених додаткових доказів;

вказівка про застосовані засоби і методи криміналістичної техніки;

дані про вилучені речові докази;

вказівка на те, що особа, чиї показання перевіряються, сама визначала маршрут руху і показала місце розташування слідів та інших речових доказів, що вилучались;

відомості про наявність чи відсутність заяв і зауважень учасників слідчої дії.

Крім загальних для кожного протоколу реквізитів у його вступній частині необхідно відображати: попередження свідків і потерпілих про відповідальність за давання неправдивих показань та ухилення від їх давання; короткий зміст показань обвинувачених, підозрюваних, свідків і потерпілих по суті факту, що перевіряється; мета слідчої дії.

В описовій частині протоколу слідчого експерименту вказується:

умови, за яких проводились досліди. Якщо будь-які із цих умов створити не вдалось, про це необхідно вказати в протоколі. Заміна справжніх предметів однорідними, схожими предметами чи макетами також повинна бути відображена в протоколі;

зміст і послідовність дослідницьких дій. Їх необхідно описувати конкретно відображаючи як сам процес досліду, так і його результати. Якщо досліди повторювались, необхідно вказати, в яких умовах і скільки разів.

Усі обставини щодо провадження дослідів, які можуть вплинути на їх результати та оцінку, повинні ретельно фіксуватися в протоколі.

У заключній частині протоколу фіксуються:

заяви учасників експерименту, якщо вони від них надходили;

час початку і закінчення експерименту;

попередження учасників експерименту про нерозголошення даних слідства, якщо це може негативно вплинути на хід слідства;

підписи всіх учасників даної слідчої дії.

Якщо на результати дослідів суттєвий вплив можуть справити розташування ділянок місцевості і приміщень, становище учасників експерименту, місцезнаходження окремих предметів, їх розміри, форма тощо, рекомендується складати плани і схеми, які дозволяють найбільш точно зафіксувати вказані обставини. З технічної сторони виготовлення планів і схем в ході перевірки показань на місці мало чим відрізняється від складання аналогічних документів під час огляду місця події.

Важливо, щоб у планах і схемах відповідно до реальної обстановки та пояснень особи, чиї показання перевіряються, були точно відображені маршрут руху учасників слідчої дії, розташування предметів, орієнтирів та інших об’єктів (місць, де знаходились знаряддя і сліди злочину, труп, заховані речі, тощо). Розглянувши один із основних способів фіксації, а саме протоколювання можна перейти до характеристики наступного питання курсової роботи під час якого розкриватиметься ще один вид фіксації обстановки і обставин події.1

фіксація відтворення обстановка слідчий

2.2 Фотографування, кінозйомка і відеозапис як допоміжні способи фіксації обстановки і обставин події

Для фіксації результатів відтворення обстановки і обставин події широко застосовуються судова фотографія, кінозйомка, звуко- і відеозапис. Застосування судової фотографії при проведенні слідчих дій передбачено кримінально-процесуальним законодавством.

Судова фотографія – це галузь криміналістичної техніки, яка розробляє фотографічні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації і дослідження доказів. Зміст судової фотографії становлять наукові положення і практичні рекомендації щодо використання фотографії в розслідуванні злочинів. Використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками:

дає змогу якнайточніше зафіксувати об’єкт, його стан, ознаки;

забезпечує швидку фіксацію тих чи інших об’єктів;

дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об’єкт; фотографічне зображення має властивість наочності й документальності;

існує можливість одержання слабовидимих і невидимих деталей, слідів, ознак.

Результати фотозйомки успішно використовуються при розслідуванні різних видів злочинів, під час провадження різноманітних слідчих дій, у експертних дослідженнях, в оперативно – розшуковій діяльності. Фотографічний метод фіксації не порушує стану матеріальних об’єктів або слідів. У деяких випадках фотографічна зйомка може заповнити прогалини в описі фактів у протоколах слідчого огляду, виявити слабовидимі або невидимі деталі чи ознаки об’єкта.

Судова фотографія поділяється на фотографію Судово-оперативну (фіксуючу) та судово-дослідницьку (експертну).

Судово-оперативна фотографія являє собою сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при провадженні слідчих чи оперативно-розшукових дій для фіксації обстановки, слідів та інших об’єктів. Фіксація в судовій фотографії має на меті точно і повно відобразити об’єкти у повному вигляді та стані, у якому вони спостерігаються на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає додатковим засобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії. Судово-оперативна фотографія як спосіб фіксації під час розслідування застосовується у поєднанні з оформленням протоколу, схем і планів. Об’єктами судово-оперативної фотозйомки є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій та їх результати. Судово-оперативну фотозйомку здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить до фотокомплекту слідчого.

Судово-дослідницька фотографія – це система спеціальних методів, прийомів і засобів, що застосовуються для одержання нових фактів при провадженні судових експертиз. Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачає виявлення слабко видимих або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, подібності або різниці між ними. Судово-дослідницьку фотографію іноді називають експертною, через те що її методи і засоби застосовують експерти під час своїх досліджень. Об’єктами судово-дослідницької фотографії є речові докази, які піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки та матеріали, що використовуються під час експертизи. Така фотографія здійснюється за особливих умов освітлення, проведенням зйомки в невидимих променях, зйомкою люмінесценції, посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів, методом мікрофотографії тощо.

Залежно від характеру слідчої дії та її цілей, специфіки об’єкта фотозйомки і завдань фіксації застосовуються різні види, методи і способи судово-оперативної фотографії. У судово-оперативній фотографії найпоширенішим видом зйомки є фотозйомка місця події. Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці події: орієнтуючу, оглядову, вузлову, детальну. Цей розподіл певною мірою є умовним.

Орієнтуюча зйомка своїм завданням має фіксацію певного об’єкта або місця події разом із оточуючими його предметами, будівлями, місцевістю, тобто орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця події на фоні оточуючих предметів чи місцевості. Місце події слід фотографувати на фоні предметів, що можуть слугувати орієнтирами. Орієнтуюча зйомка провадиться звичайним або панорамним методом. У більшості випадків орієнтуючий знімок важко зробити на один кадр із невеличкої відстані. Для того щоб охопити місце події і прилеглу територію, використовують кругову або лінійну панораму.

Оглядова зйомка застосовується для фіксації загального вигляду місця події без оточуючих предметів. Аби зафіксувати взаємне розташування найважливіших об’єктів, відобразити їх специфіку, зйомку провадять із різних боків. Важливою вимогою щодо оглядових знімків є повнота зображення місця події. Оглядовий знімок повинен бути зроблений із такої позиції, з якої можна було б із упевненістю розпізнати взаємне положення важливих об’єктів обстановки. Та частина простору, яка не може бути відтворена на зображенні з однієї позиції, є «сліпою зоною». Кожний поодинокий знімок має такі зони. Особливістю оглядової зйомки є можливість фіксації тих самих предметів у кількох ракурсах. Якщо місце події має складну будову, вдаються до виготовлення кількох знімків, які доповнюють один одного, – оглядові серії. Така серія дає змогу скласти з отриманих знімків зображення деякого розгорнутого простору таким чином, що зображення на одному знімку є продовженням зображення на іншому. У тісних приміщеннях зйомку проводять панорамним методом або з використанням ширококутних об’єктивів.

Вузлова зйомка – це зйомка частин (вузлів) об’єкта. Вузол – це частина місця події, де виявлені сліди злочину. При такій зйомці великим планом фотографуються певні ділянки місця події, що мають важливе значення, та об’єкти, з якими були пов’язані дії злочинця. Так, у приміщеннях, де вчинена крадіжка, це можуть бути зламані двері, пошкоджене вікно, розкриті сховища та ін. На місці вбивства об’єктом вузлової зйомки може бути труп зі слідами ушкоджень. Кількість вузлів на місці події визначається слідчим і залежить від особливостей злочину та специфіки об’єктів на місці події.

Детальна зйомка – це зйомка окремих слідів, предметів, деталей обстановки місця події. Її завжди проводять масштабним способом: великим планом із масштабною лінійкою. Детальній зйомці піддаються насамперед предмети і сліди, які не можуть бути вилучені з місця події, швидко змінюють свої властивості або мають небезпеку їх ушкодження. При виборі ракурсу зйомки виходять із завдань – виявлення найважливіших, типових особливостей, що стосуються форми, розмірів взаємного розташування частин, структури, а також розкриття криміналістичного значення предмета чи сліду.

За допомогою орієнтуючої, оглядової, вузлової, а іноді і детальної фотозйомок фіксується маршрут пересування до місця проведення даної слідчої дії, фотографуються предмети і збережені на місці сліди, а також окремі дії особи, чиї показання перевіряються. Кожен фотознімок повинен бути забезпечений порядковим номером і коротким поясненням. 1

Кіно- і відеозйомка мають певні переваги перед фотографуванням. Вони дозволяють зафіксувати всі дії обвинуваченого чи свідка в динаміці, послідовність цих дій, ініціативу обвинуваченого у показі та розповіді під час відтворення обстановки і обставин події.

Кожному відеозапису повинно передувати вирішення питання про те чи доцільним є в даному випадку його застосування, які переваги перед іншими способами фіксації буде мати відеозапис. При провадженні багатьох слідчих дій відеозапис дозволить перевірити виконання норм Кримінально-процесуального кодексу, який регламентує права учасників слідчої дії. Прийнявши рішення слідчий конкретизує задачі відеозапису. Для цього бажано розділити її подумки на окремі етапи, продумати що буде головним в даній слідчій дії, що буде потребувати більш тривалішої фіксації, які повинні бути пояснення і коментарі. При відеозапису необхідно детально ознайомитися з місцем, де буде відбуватися відеозйомка, з яких точок вона повинна відбуватися. Також потрібно з’ясувати і організаційні питання: чи буде відеозапис здійснювати сам слідчий або він залучить спеціаліста. Для відеозапису в слідчій практиці використовується побутова (непрофесійна) відеотехніка.2

Висновок

Узагальнюючи вище сказане, можна зробити висновок, що відтворення обстановки та обставин події – це процесуальна слідча дія, процедура провадження якої суворо регламентована законом.

Сутність цієї дії полягає в тому, що слідчий у присутності понятих, а необхідних випадках за участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого, відтворюючи обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності, здійснює дії щодо перевірки показань учасників процесу й інших доказів та одержання нових даних. Для одержання більш достовірних результатів дана слідча дія повинна провадитися в умовах, максимально наближених до часу і місця, в яких відбулась подія, що відтворюється. Доказове значення мають як позитивні, так і негативні результати даної слідчої дії.

З даної курсової роботи можна зробити висновок, що дана слідча дія є багатогранною і отримала неоднозначну законодавчу регламентацію.

Основними прийомами фіксації є протоколювання; фотографування; відеозапис; кінозйомка та звукозапис; складання планів, схем та креслень.

Для вирішення існуючих проблем, які існують на практиці при застосуванні відповідної слідчої дії, відповідним державним органам необхідно свою діяльність спрямовувати на вдосконалення тактичних прийомів, методів та способів відтворення обстановки та обставин події.

Список використаних джерел

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР.

Кримінальний кодекс України. – X.: Одиссей, 2001. – 240 с.

Кримінально-процесуальний кодекс України. – Київ, 2001. – 416 с.

Коментар до кримінально-процесуального кодексу України. – К.: А.С.К., 2002.

Скригонюк М.І. Криміналістика: Підручник. – К.: Атіка, 2004. – 495 с.

Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Норма, Т.3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 2006. – 778 с.

Шепітько В.Ю. Киміналістика: Навчальний посібник. – К.: ІНЮРЕ, 2004. – 349 с.

Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 590 с.

Кузьмічов В.С. Криміналістика: Навч. посіб. -К.: Юрінком Інтер, 2001. – 366 с.

Винберг А.И. Криминалистика: Учебное пособие. – М.: Юридическая литература, 1973. – 451 с.

Скригонюк М.І. Криміналістика: Підручник. – К.: Атіка, 2005.

Шеремет А.П. Криміналістика: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 542 с.

Размещено на

1 Криміналістика: Навчальний посібник / М.І. Скригонюк. - К.: Поліграфічний центр Київський університет. 2004. - с.228.

1 Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. В.М. Тертишник. - К.: А.С.К., 2002. - с.657.

1 Криміналістика: Навчальний посібник / В.Ю. Шепітько. - К.: ІНЮРЕ, 2004. с.115.

1 Криміналістика: Навчальний посібник / М.В. Салтевський. - К.: Кондор, 2005. - с.123.

1 Криміналістика: Навчальний посібник / В.С. Кузьмічов, Г.І. Прокопенко. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - с.390.

1 Криминалистика: Учебное пособие / За ред. А.И. Винберга. - М.: Юридическая литература, 1973. - с.291.

1 Криминалистика. Учебник для вузов / Р.С. Белкина. - М.: Норма, 2006. - с. 642.

1 Криміналістика: Навчальний посібник / М.І. Скригонюк. - К.: Атіка, 2005. - с.218.

1 Криміналістика: Підручник / А.П.Шеремет. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - с. 312.

1 Криміналістика: Навчальний посібник / В.С. Кузьмічов, І.І. Прокопенко. К.: Юрінком Інтер, 2001. - с.72.

2 Криминалистика: Учебник для вузов / За ред. Р.С. Белкина, М.: Норма, 2006. - с. 188.