Проблеми архівного будівництва на сучасному етапі

спеціалізованого комітету з архівів літератури й мистецтва, а також містилася пропозиція винести на розгляд XIX сесії ЮНЕСКО питання про посилення координації діяльності архівів, бібліотек і музеїв з проблем збирання, зберігання та використання документів з історії літератури і мистецтва. Розглядалися також питання проекту єдиної архівної статистики, інформація про діяльність МРА, звіт секретаря конференції та ін. Учасники та гості конференції ознайомилися з роботою Головархіву, центральних державних архівів [12, С.532].

Учасники і гості конференції мали можливість ознайомитися з діяльністю Головного архівного управління при Раді Міністрів УРСР, Центрального державного архіву Жовтневої революції і соціалістичного будівництва УРСР, Центрального державного історичного архіву УРСР, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва УРСР, зокрема з умовами зберігання в них архівних документів і роботи дослідників у читальних залах, виставками документальних видань і науково-довідкової літератури та унікальних архівних документів XIII–XVIII століть.

За відгуками іноземних учасників, це було одним із найкращих як за змістом, так і за рівнем організації засідання Міжнародної конференції Круглого столу архівів.

Заходи архівістів України, спрямовані на забезпечення зберігання документів та розширення їх використання, були позитивно оцінені учасниками конференції. Схвальну оцінку дістав номер журналу "Архіви України", присвячений міжнародній конференції. У ньому містилися статті про тодішній стан архівної справи в Україні, науково-довідковий апарат до архівних фондів, міжнародні зв'язки архівних установ, діяльність МРА та Круглого столу архівів, про склад і зміст архівних фондів центральних державних архівів України.

Заключне засідання конференції присвячувалося підбиттю підсумків її роботи. Загальну характеристику заходів, здійснених у процесі підготовки й проведення конференції, дав представник французької делегації Б. Майє, відзначивши: "Ми щиро вдячні українським архівістам, які організували й провели одну з найкращих і найсолідніших конференцій "Круглого столу архівів" із тих, що до цього проводилися". Позитивно оцінив роботу конференції представник генерального директора ЮНЕСКО М. Єрвінен (Фінляндія). Начальник Головархіву СРСР П. Долгих звернув увагу на головні риси конференції – високий рівень її організації та науковий характер. Від усіх присутніх він подякував Уряду Української РСР за допомогу в проведенні зібрання. Президент Міжнародної конференції "Круглого столу архівів" Ф. Білян (СФРЮ) висловив сердечну вдячність Раді Міністрів, Головархіву УРСР та всім українським архівістам за теплу зустріч і гостинність, створення відповідних умов для роботи конференції. Загалом XVI Міжнародна конференція "Круглого столу архівів" пройшла в атмосфері ділового співробітництва, взаєморозуміння і доброзичливості. Вона переконливо засвідчила зростання міжнародного авторитету архівних установ України й стала виявом широкої зацікавленості архівістів різних країн у вивченні досвіду архівного будівництва. Конференція дозволила українським архівістам ознайомитись із зарубіжним досвідом архівної роботи, з поглядами провідних спеціалістів архівної галузі на перспективи її дальшого розвитку.

Водночас існували й складнощі в розвитку міжнародного архівного співробітництва. Так, жоден із представників нашої країни не входив протягом майже сорока років її членства до складу керівних органів МРА – Виконкому, Європейського бюро тощо. Дуже обмеженою була безпосередня участь українських архівістів у роботі комісій і комітетів МРА, хоча два з них були створені завдяки українським архівістам; при розробленні основоположних документів цієї світової організації – рекомендацій, стандартів – практично не враховувався досвід України. Обмеженими були можливості українських архівістів і в прийомі делегацій закордонних колег, оскільки всі питання їх роботи та ознайомлення з українськими архівами вирішувалися виключно в Москві.

Кардинальні зміни, що відбулися на зламі 1990-х pp., суттєво вплинули на визначення місця України в новій геополітичній структурі світу. Статус самостійної держави не міг не позначитися на характері наших стосунків з архівними службами і товариствами, відповідними міжнародними організаціями.

Висновок

Архівне будівництво в радянській Україні, як і в інших союзних республіках, перебувало в кризовому стані. Строга централізація та бюрократизація управління архівною справою, підпорядкування діяльності архівів партійній ідеології, витіснення архівів на периферію суспільного життя, заміна частини висококваліфікованих фахівців-архівістів партійними функціонерами, обмежений доступ до ретроспективної інформації, ізоляція архівів від зарубіжних архівних процесів – такі ознаки, характерні для радянського архівного будівництва, привели до кризової ситуації. Назрівала об'єктивна необхідність вироблення нової стратегії і тактики архівного будівництва на нових демократичних засадах.

Відновлення державної незалежності поклало початок новому етапу розвитку архівної справи України, відродженню її національних традицій, демократизації архівної системи.

Переборюючи об'єктивні і суб'єктивні труднощі, українські архівісти зайняли гідне місце у світовому архівному середовищі. Позицію України в міжнародному архівному співробітництві визначали національні інтереси в архівній справі, розвиток повноправного і взаємовигідного співробітництва з усіма національними архівами, інтеграція в міжнародне архівне середовище, адаптація загальнодемократичних і професійних здобутків інших країн, поширення власного досвіду вирішення проблем комплектування, зберігання та використання архівних фондів і документів. Ось чому архівознавство досліджує і вивчає тенденції розвитку архівної справи як на регіональному, так і на міжнародному рівні.

Розірвавши з тоталітарним минулим радянської доби, архівна система України реформується в руслі загальних тенденцій демократизації та децентралізації, інтеграції у світовий архівний простір. Це висуває перед архівознавцями важливі теоретико-методологічні і прикладні проблеми, пов’язані з осмисленням зарубіжної архівістики і сучасної архівної практики. Відтак нового імпульсу набув розвиток архівної науки в Україні.

Належить прискорити реформування архівної системи, перебудову діяльності архівів та їх управлінських органів у відповідності з новими умовами, комп’ютеризацію і створення єдиної інформаційної системи вітчизняної архівної галузі. Дальше зміцнення матеріально-технічної бази усіх ланок системи архівних установ, забезпечення їх кваліфікованими кадрами, новітніми інформаційними системами і технологіями є першочерговими серед пріоритетних проблем галузі.

Сучасне розуміння національної архівної спадщини полягає в тому, що до її структури відносять не лише Національний архівний фонд України, а й науково-довідкові та науково-інформаційні системи. Освоєння цих систем є запорукою підвищення ефективності використання архівної спадщини в інтересах зміцнення України як держави, національно-культурного і духовного відродження українського народу.

Список використаних джерел

Закон України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" від 13 грудня 2001 р. [зі змінами] // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №11. – Ст.81.

Архівістика: Термінологічний словник / Авт.-упоряд. К. Є. Новохатський, К. Т. Селіверстова, Н. I. Гончарова та ін. – К., 1998. – 106 с.

Архівні установи України: Довідник / Держкомархів України. – К., 2000. – 260 с.

Архівознавство: Підручник / Я. С. Калакура, К. І. Матяш. – К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2002. – 356 с.

Боряк Г. В. Національна архівна спадщина України та Державний реєстр "Археографічна україніка": Архівні документальні ресурси та науково-інформаційні системи / Г. В. Боряк. – К., 1995. – 348 с.

Дубровіна Л. А. Основні положення концепції комп’ютеризації архівної справи в Україні // Студії з архівної справи та документознавства. – 1998. – Т.3. – С.6-17.

Захарченко Т. М. Застосування ЕОМ у роботі державних архівів України // Архівознавство України. – 1996. – №4-6. – С.37-47.

Кисельова А. Веб-сайт Державного комітету архівів України: загальний огляд структури і змісту: наукові праці / НБУ ім. В. І. Вернадського. – К., 2004. – Вип. 13. – С. 485-491.

Ляхоцький В. Основні тенденції та перспективи розвитку архівної справи в Україні на початку ХХІ ст. // Київська старовина. – 2004. – №3. – С.3-8.

Матяш І. Б. Сучасна українська архівістика: організація, проблеми, завдання // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2004. – № 1. - С. 45-50.

Мітюков О. Г. Радянське архівне будівництво на Україні. – К., 1976. – 226 с.

Нариси історії архівної справи в Україні / За заг. ред. І. Б. Матяш, К. І. Климової. – К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2002. – 612 с.

Трач Ю. В. Архівознавство: Підручник / Ю. В. Трач. – К.: Університет "Україна", 2005. – 362 с.

Хрестоматія з архівознавства: Навчальний посібник / Упоряд. Г. В. Боряк та ін. – К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2003. – 408 с.

Размещено на