Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві

Міністерство освіти і науки України

Київська державна академія водного транспорту

ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

Коледж морського і річкового флоту

Курсова робота

з дисципліни

„економіка підприємства”

на тему: „Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві

Виконала:

Семенюк Альона

Київ – 2008

Вступ

У даній курсовій роботі на підставі різних літературних джерел розкриті поняття й економічна сутність оборотних коштів, визначені потреби в них, їхнє значення для діяльності підприємства, показники стану і використання, а також резерви і шляхи поліпшення використання оборотних коштів на підприємстві.

При написанні роботи використані підручники за редакцією С.Ф. Покропивного, проф. А.М. Поддєрьогін, А.В. Шегди, а також книги Тарасенка Н.В. , Волкова А.А. та ін. і Internet данні.

Кожне підприємство, починаючи свою виробничо-господарську діяльність, повинно мати певну грошову суму. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку або у інших підприємств сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції, усе це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, що одержав назву "оборотні кошти підприємства".

Використання оборотних коштів на підприємстві представляється досить актуальною темою, бо правильна організація, збереження і ефективність використання оборотних коштів мають велике значення для забезпечення безперервного процесу суспільного відтворення, стійкого фінансового стану всіх суб'єктів господарювання, нормального грошового звернення, реального накопичення національного багатства країни.

В умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе значення. Адже вони являють собою частину продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на знов створений продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким чином, оборотні кошти являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства.

Також, оборотні кошти є - важливою частиною майна підприємства. Наявність підприємства оборотних коштів в достатній кількості ще не свідчить про їх раціональне використання. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів служить система показників, пристосування яких до конкретного підприємства дає можливість визначити шляхи поліпшення використання цих коштів.

Метою курсової роботи є вивчення, дослідження та аналіз оборотних коштів на підприємстві.

Задачею курсової роботи є досконально вивчити теоретичні основи організації оборотних коштів.

Підприємство у випадку ефективного керування своїми і чужими оборотними коштами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості.

Теоретичні основи організації оборотних коштів

1.1 Сутність, склад, структура оборотних коштів та принципи їх організації

Поряд з основними фондами для роботи підприємства має величезне значення наявність оптимальної кількості оборотних коштів.

Оборотні кошти – це сукупність коштів підприємства , що авансуються на створення оборотних фондів обігу і забезпечення їх неперервного кругообігу.

Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу зв'язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.

У своєму кругообігу оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Грошова стадія кругообігу являється підготовчою. Вона протікає в сфері обігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.

Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і зв'язані з нею витрати, а також перенесена вартість основних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації. На товарній стадії кругообігу авансовані оборотні кошти виступають у вигляді товарної продукції. Одна частина виручки від реалізації надходить на відшкодування авансованих оборотних коштів, а інша становить нагромадження, яке використовується підприємством відповідно до його планів.

Грошова форма, яку приймають оборотні кошти на третій стадії їхнього кругообігу, одночасно є і початковою стадією обороту коштів.

Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:

Д - Т... П... Т' - Д',

де

Д - грошові кошти, які авансуються підприємством; Т - засоби виробництва; П - виробництво Т' - готова продукція; Д' - грошові кошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе реалізований прибуток.

Крапки (...) означають, що обертання коштів перерване, але процес їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва. Оборотні кошти при кругообігу знаходяться на всіх стадіях і у всіх формах. Це забезпечує безперервний процес виробництва і безперебійну роботу підприємства.

У сфері інфраструктури кругообіг оборотних засобів відбувається у дещо інший спосіб. Це пов’язано зі специфікою умов виробництва у сфері послуг, а саме:

1. Процес виробництва послуг і процес їх споживання не відокремлені у просторі та часі.

2. Продукт сфери послуг не матеріальний, тому його не можна накопичувати та зберігати.

Розрізняють склад і структуру оборотних коштів. Під складом оборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворять оборотні кошти.

Розподіл оборотних коштів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу обумовлюється особливостями їхнього використання і розподілу в сферах виробництва продукції і її реалізацій.

Оборотні виробничі фонди містять у собі:

Предмети праці (сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини і т.п.);

Засоби праці із малим терміном служби (малоцінні, швидкозношувальні предмети й інструменти);

Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки чи зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення не закінчені повністю виробництвом).

Витрати майбутніх періодів (нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції які виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду; наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових видів виробів, на перестановку устаткування).

До фондів обігу відносяться :

Кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені;

Кошти, в розрахунках;

Грошові кошти в касі і на рахунках.

Розмір оборотних коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції.

Рис. 1. Склад і розміщення оборотних коштів підприємства

За джералами формування оборотні кошти поділяються на власні та позичені.

Власні оборотні кошти – це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв'язку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами.

Позичені оборотні кошти – кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Кредиторська заборгованість означає використання коштів, які не належать підприємству (заборгованість за несплаченими у строк рахунками; заборгованість за платежами до бюджету; за виданими векселями; за комерційними кредитами тощо).

Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат - це, у першу чергу, оптимізація структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумне сполучення власних і кредитних ресурсів.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

залежно від участі їх у кругообігу коштів;

за методами планування, принципами організації та регулювання;

за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфери обігу. Чим більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, тим ефективніше використовується оборотний капітал.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Встановлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

власні та прирівняні до власних;

залучені;

інші.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По - п’яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообігу коштів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання.

1.2 Нормування оборотних коштів та визначення потреби в них

Процес визначення економічно обґрунтованої величини оборотних коштів підприємства, необхідних для нормальної діяльності, називається нормуванням оборотних коштів .Таким чином, нормування оборотних коштів полягає в розробленні та встановленні норм оборотності оборотних коштів за їх елементами та нормативів оборотних коштів.

Норма оборотних коштів визначає мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей і розраховується в днях запасу (у відсотках від обсягу виконаних робіт, у гривнях тощо).

Норматив оборотних коштів – це грошовий вираз вартості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей.

Норми оборотних коштів установлюються на кілька років , а нормативи – щорічно (за певних умов - щоквартально).

Існують три методи нормування оборотних коштів: аналітичний (дослідно-статистичний), коефіцієнтний та метод прямого рахунку.

Аналітичний метод передбачає здійснення аналізу наявних товарно-матеріальних ресурсів з наступним їх коригуванням та вилученням з них надлишків.

Сутність коефіцієнтного методу полягає в уточненні діючих нормативів (через коефіцієнти) відповідно до змін у виробництві в наступному періоді.

Метод прямого рахунку зводиться до розрахунку нормативів за кожним нормативним елементом в умовах досягнутого організаційно – технічного рівня виробництва. У практиці господарювання цей метод є головним.

Перевагою його є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки. Загалом, господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Також, велику роль відіграє нормування оборотних коштів адже, визначення потреби в них здійснюється через їх нормування .

Розглянемо значення нормування оборотних коштів.

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Визначення норми запасу - найбільш трудомістка і важлива частина нормування. Норма запасу встановлюється по кожному виду або групі матеріалів. Якщо вживається багато видів сировини і матеріалів, то норма встановлюється по основних видах, що займає не менш ніж 70-80% загальної вартості.

Норма запасу в днях по окремих видах сировини, матеріалів і напівфабрикатів установлюється виходячи з часу, необхідного для створення транспортного, підготовчого, технологічного, поточного складського і страхового запасів.

Норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали встановлюється по двох основних групах:

До першої групи відносяться матеріали, що витрачаються регулярно й у великих обсягах. Норматив розраховується так само, як на сировину й основні матеріали.

У другу групу включаються допоміжні матеріали, які використовуються у виробництві рідко й у незначних обсягах. Норматив обчислюється аналітичним методом на основі даних за попередні роки.

Загальний норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали являє собою суму нормативів обох груп.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві повинен забезпечувати ритмічний процес виробництва і рівномірне надходження готової продукції на склад. Норматив виражає вартість початих, але не закінчених виробництвом виробів, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу. У результаті нормування повинна бути розрахована величина мінімального заділу, достатнього для нормальної роботи виробництва. Розмір оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво, неоднакова по підприємствах і галузям. Основними причинами розходжень є особливості організацій, обсяг виробництва , структура продукції, що випускається. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві розраховується по групах або видам виробів для кожного підрозділу окремо . Якщо асортимент продукції різноманітний, то норматив обчислюється по основній продукції, що становить 70-80% її загальної маси.

1.3 Показники стану і використання оборотних коштів

Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві характеризується швидкістю їх обороту (оборотністю). Чим менше оборотні кошти затримуються на окремих стадіях, тим швидше завершується їх кругообіг. Таким чином, показники, що характеризують швидкість оборотності оборотних коштів, і є показниками ефективності їх використання.

Таблиця 1.

основні показники

способи підвищення ефективності

коефіцієнт оборотності

коефіцієнт завантаження

тривалість одного обороту

рентабельність

оптимізація запасів, ресурсів незавершеного виробництва

скорочення тривалості виробничого циклу

поліпшення організації МТЗ

прискорення реалізації товарної продукції

Ефективне використання оборотних коштів характеризується різними показниками, найважливішим з яких є швидкість обороту .Він обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообороту на підприємстві:

(1.1)

де О — термін обертання оборотних коштів, днів;

С — середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

Т — тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р — обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як середню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розрахунку використовуються залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначається оборотність. Якщо за рік, то необхідно для розрахунку брати наявність оборотних коштів на початок кожного місяця.

Отже, формула, за якою визначається середня арифметична, виглядатиме так:

(1.2)

Де С1, С2,...С12 — сума (вартість) оборотних коштів на початок кожного місяця року (з січня по грудень);

С13 — сума оборотних коштів на початок наступного року.

Середня сума оборотних коштів за середньою хронологічною визначається за формулою:

(1.3)

Хоч результати підрахунків за обома формулами мають незначні розбіжності, але розрахунок, проведений за формулою [1.3], статистика вважає точнішим.

Тривалість обертання коштів — це синтетичний показник, здатний відображати одночасно результати процесу матеріального відтворення — обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період — і ефективність використання в цьому процесі матеріальних засобів і коштів.

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їхніх статей.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

К0 = Р/С (1.4)

де К0 — коефіцієнт обертання оборотних коштів. Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта обертання показником і визначається за формулою:

К з = С/Р (1.5)

де Кз — коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп. Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, то ліпше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних коштів) і рентабельність. Вони обчислюються за формулами:

(1.6)

де Ке — коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.;

П — прибуток від реалізації продукції, грн.;

Р — рентабельність оборотних коштів, %.

Якщо Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів, то Р — відносний показник, що визначає ступінь використання оборотних коштів. Що більшим є значення першого і другого показників, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Для розрахунку загальної потреби в оборотних коштах мені потрібні наступні формули:

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів – характеризує кількість оборотів оборотних коштів за визначений період:

К= об’єм реалізованої продукції/ середній залишок за попередній період (1.7)

На підставі вище перелічених формул можна зробити аналіз стану оборотних коштів на підприємстві.

Аналіз стану оборотних коштів на підприємстві

2.1 Характеристика підприємства

Дочірнє підприємство „Торгова компанія „Корса” є дочірнім підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „КОРСА ТРЕЙД”.

Місцезнаходження Підприємства: Україна, м. Київ, Мельникова , 12, 04050.

Засновником та Власником Підприємства є юридична особа за законодавством України Товариства з обмеженою відповідальністю „ Комерційна фірма „ КОРСА ТРЕЙД ”, зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією від 05.06.1996 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 074 105 0001 001209, ідентифікаційний код 25198530, в особі директора Кончиця Віктора Андрійовича, який діє на підставі статуту.

Товариство створене з метою отримання прибутку на основі задоволення потреб підприємств(населення) у продукції (товарах), роботах та послугах.

Предметом діяльності товариства є:

Торгівля і послуги:

надання бухгалтерських послуг;

здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного призначення, невиробничого призначення;

інвестиційна діяльність;

купівля – продаж земельних ділянок;

надання послуг агентства з нерухомості;

оптова та роздрібна торгівля тютюновими виробами;

оптова та роздрібна торгівля предметами гігієни та санітарії;

оптова та роздрібна торгівля парфюмеро–косметичними виробами;

оптова та роздрібна торгівля безалкогольними напоями, квасом та пивом ;

оптова та роздрібна торгівля кисломолочними продуктами;

організація готельної справи;

шоу – діяльність;

ремонт електропобутового обладнання;

тиражування звукозаписів та відеозаписів;

створення кафе, барів;

надання юридичних послуг;

надання митних послуг;

послуги з пакування та фасування;

Рекламно-видавнича діяльність:

інформаційні послуги;

діяльність у сфері телебачення;

випуск друкованих засобів масової інформації;

проведення рекламних компаній, надання різних видів рекламних послуг;

видавнича діяльність;

надання поліграфічних послуг;

організація зйомки, постанови, виробництва, прокату та реалізації відеопродукції;

підготовка інформаційно-аналітичних матеріалів на замовлення підприємств і організацій;

Виробничо–господарська діяльність:

виробництво виробів з текстилю;

виробництво готового одягу та хутра;

виробництво аксесуарів;

виробництво трикотажних тканин;

хімічне виробництво;

деревообробне виробництво;

швейне виробництво;

виробництво м’яса та м’ямної продукції;

садівництво;

закупівля, переробка та реалізація товарів та сировини чорної та кольорової металургії;

виробництво та переробка сільськогосподарської харчової продукції;

Транспорт:

надання послуг по мийці автомобілів;

надання послуг по паркуванню автомобілів;

створення СТО;

надання інших авто послуг;

Будівництво:

будівельно-монтажні роботи;

проектні роботи;

архітектурне проектування;

земляні роботи;

виконання будівельних, проектних, ремонтних, оздоблювальних, монтажних та сантехнічних робіт;

Інформатика та комп’ютеризація:

сервісне обслуговування засобів та систем обчислювальної, електронної та оргтехніки;

взаємодія і з світовими комп’ютерними мережами на комерційних і некомерційних засадах;

збирання та ремонт комп’ютерів, аудіовізуальної техніки та побутової електроніки;

інші види діяльності, які не суперечать чинному законодавству.

Окремі види діяльності здійснюються при наявності ліцензії відповідно до чинного законодавства України.

Вищим органом Товариства є Збори Учасників. Виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю є Директор. Директор не може одночасно бути Головою Зборів Учасників. Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесено до компетенції зборів учасників. Директор підзвітний Зборам Учасників і організовує виконання їх рішень.

Для досягнення статутної мети Товариство проводить фінансово – господарську та зовнішньоекономічну діяльність.

Трудові відносини між Товариством і персоналом визначаються договорами (контрактами) , які укладаються між ними згідно діючого законодавства. Трудовий колектив Товариства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з товариством.

Товариство діє на основі статуту та чинного законодавства України.

2.2 Характеристика ефективності використання оборотних коштів на підприємстві

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємстві я взяла данні про працю ДП ”ТК „КОРСА”

Щоб обчислити необхідну мені ефективність, спочатку розрахую середню вартість оборотних коштів.

Таблиця 2.1.Вартість оборотних коштів, тис. грн.

Періоди	2007р.	2006р.	2005р.
Січень	830	780	830
Лютий	860	840	860
Березень	780	770	786
Квітень	820	900	658
Травень	770	860	800
Червень	840	880	754
Липень	810	850	790
Серпень	770	720	640
Вересень	750	840	690
Жовтень	780	650	770
Листопад	765	800	800
Грудень	800	920	756
Сума оборотних коштів, розрахована за формулою середньої арифметичною (1.1)	736,5	754,6	702,6
Сума оборотних коштів, розрахована за формулою середньої хронологічною (1.2)	730,0	746,7	695,0

Згідно показникам таблиці 1.1 та виходячи з формули середньої арифметичної (1.2), можна розрахувати суму оборотних коштів за 2005 рік .

[830+860+786+658+800+754+790+640+690+770+800+756/13]

вона становить 702,6 тис. грн.

Сума оборотних коштів за цей же рік, розрахована за середньою хронологічною (1.3), становитиме 695,0 тис. грн.

[Ѕ 830+860+786+658+800+754+790+640+690+770+800+ Ѕ 756/12]

За 2005 і 2006 роки роблю такі ж самі розрахунки, результати наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.2 РОЗРАХУНОК ОБЕРТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

	2005	2006	2007
Реалізація товарної продукції, Тис. грн.
За планом	4013,8	5450,0	6050,6
Фактично	5450,0	6050,6	6716,0
Відхилення від плану (+,-)	+ 1436,2	+ 600,6	+ 665,4
Середні залишки нормованих оборотних коштів Тис. грн.
За планом	658,1	658,1	658,1
Фактично	695,0	746,7	730,0
Відхилення від плану (+,-)	+ 36,9	+ 88,6	+ 71,9
Одноденний обсяг реалізації продукції, Тис.грн.
За планом	17,8	19,0	20,5
Фактично	19,0	20,5	21,7
Відхилення від плану (+,-)	+ 1,2	+ 1,5	+ 1,2
Час обертання оборотних коштів, Дні
За планом	53,0	48,5	45,4
Фактично	48,5	45,4	42,8
Відхилення від плану (+,-)	- 4,5	- 3,1	- 2,6

Дані таблиці 2.2 свідчать, що фактичний час обертання коштів за 2005 рік скоротився проти плану на 4,5 днів (53,0-48,5), за 20006 рік – скоротився на 3,1 дня, за 2007 рік – на 2,6 дня.

Унаслідок прискорення обертання оборотних коштів із обороту вивільняється частина коштів, що обраховується множенням фактичного одноденного обсягу реалізації продукції на дні прискорення обертання оборотних коштів.

У 2005 році за рахунок прискорення часу обертання оборотних коштів з обороту вивільняється 85,5 тис. грн. (19,0*4,5), у 2006 році – вивільнилось 63,55 тис. грн. (20,5*3,1), а у 2007 – 56,42 тис. грн. (21,7*2,6).

Обчислимо ефективність використання оборотних коштів, що визначається за формулою (1.4):

У 2005 році кількість оборотів збільшилась за рік на 1,8 обороту:

[5450,0/695,0 – 4013,8/658,1] = 1,8

У 2006 році – збільшилась за рік на 0,2 обороту:

[6050,6/746,7 – 5450,0/658,1] = 0,2

У 2007 році збільшилась за рік на 0,006 обороту:

[6716,0/730,0 – 6050,6/658,1] = 0,006

Ці показники свідчать, що підприємство в цілому за три роки працювало позитивно, але за 2007 рік кількість оборотів значно знизилась порівняно з попередніми роками.

Щоб прослідкувати ефективності витрат розрахую коефіцієнт завантаження оборотних коштів, який є оберненим до коефіцієнта обертання показником і визначається за формулою (1.5)

У 2005 році фактично у 1 грн. реалізованої продукції авансовано 12 коп. [695,0/5450,0], тоді як за планом передбачалось 16 коп. [658,1/4013,8].

У 2006 році фактично у 1 грн. реалізованої продукції авансовано 12 коп.[746,7/6050,6], тоді як за планом передбачалось 12,08 коп.[658,1/5450,0].

У 2007 році фактично у 1 грн. реалізованої продукції авансовано 10,9 коп.[730,0/6716,0], тоді як за планом передбачалось також 10,9 коп. [658,1/6050,6]

Показники 2005 року свідчать про значне підвищення витрат, в 2006 – не суттєве підвищення, 2007 рік – взагалі не підвищились.

Щоб поліпшити використання оборотних коштів цього підприємства і підвищити ефективність виробництва можна запропонувати наступні дії:

1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів — це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва. За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

Показники стану й ефективності використання оборотних коштів, порядок їхнього визначення та їхній економічний зміст наведено в Додаток 1.

2.3 Розрахунок загальної потреби в оборотних коштах

Розрахунок виробляється на основі прогнозу обсягу виробництва і продажів з використанням даних про плановану оборотність поточних активів.

Для приклада приведу розрахунок потреби в оборотних коштах на 1 квартал 2008 року, необхідних підприємству ДП ”ТК „КОРСА” для виробництва дитячих сирків.

Таблиця 2.3.Розрахунок потреби в оборотних коштах

Прогноз обсягу продажів на 1 квартал 2007 року	3864 тис. грн.
Період обороту в попередньому кварталі	45 днів
Коефіцієнт оборотності	3,4 рази в квартал

Коефіцієнт оборотності вираховую по формулі (1.7)

3864/ 1138 = 3,4 рази на квартал

Розрахункова величина необхідних оборотних коштів дорівнює

3864/3,4 = 1136,47 тис. грн.

Таблиця 2.4 Облік оборотних коштів, що маються на підприємстві на 4 квартал 2007 року

Планові дані	Жовтень	Листопад	Вересень	Разом за IV квартал
Реалізація, шт.	178	184	172	534
Ціна, грн./ шт.	5000	5000	5000
Реалізація, тис. грн.	890	920	860	2670
Витрати, тис. грн.	630	650	620	1900
Рентабельність продажів, %	29	29,3	27,9	28,8

Обчислю рентабельність цього підприємства на основі даних наведених у таблиці 2.4 за формулою (1.6)

Липень: (890-630) / 890 * 100 = 29%

Серпень : (920 – 650) /920 * 100 = 29,3%

Вересень: (860 – 620) /860 * 100= 27.9%

Середній рівень рентабельності за 4 квартал 2007 року складає 28.8% .

Це підприємство повністю себе забезпечує оборотними коштами не користуючись залученими коштами.

Вивільнення оборотних коштів дає цілий ряд позитивних ефектів:

Виробництво продукції відбувається при менших витратах оборотних коштів;

Вивільняються матеріальні ресурси;

Прискорюється надходження в бюджет відрахувань від прибутку;

Поліпшується фінансове становище підприємства, тому що, вивільняються фінансові ресурси в результаті надпланового прискорення оборотності коштів вони залишаються до кінця року в розпорядженні підприємства і можуть бути удало використані (прибутково вкладені).

Резерви і шляхи поліпшення використання оборотних коштів

Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними шляхами. На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути. Впровадження економічно обґрунтованих норм запасу. Наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів і ін. до споживачів. Широке використання прямих тривалих зв'язків. Розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням. Комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах. На стадії незавершеного виробництва. Прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної, роторних ліній, хімізація виробництва). Розвиток стандартизації, уніфікації, типізації; . Удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів. Удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів. Збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом. На стадії обігу. Наближення споживачів продукції до її виготовлювачів. Удосконалювання системи розрахунків. Збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів. Ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується, по партіях, асортиментові, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.

Для підвищення ефективності використання оборотних коштів чільне місце належить оптимізації виробничих запасів. Саме з оптимізацією зв'язані найбільші резерви скорочення запасів на підприємствах, особливо з матеріаломістким виробництвом. Зменшення тривалості виробничого циклу на таких підприємствах усього на один день дає змогу зменшити обсяг незавершеного виробництва на суму понад 2 млн. грош. од. Якщо ж прискорити реалізацію продукції також на один день, то можливе вивільнення оборотних коштів становитиме приблизно 1/3 обсягу залишків готової продукції на складах підприємств.

Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна не сказати і про економічне значення економії оборотних фондів, що виражається в наступному: Зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно, насамперед, дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва. Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалюванню технологічних процесів. Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці. Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції. Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства. Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони впливають на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства. На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами варто розуміти виникаючі або виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів. У залежності від характеру заходів основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості і на виробництві підрозділяються на виробничо-технічні й організаційно-економічні. До виробничо-технічних напрямків відносяться заходи, зв'язані з якісною підготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, упровадженням нової техніки і прогресивної технології, що