Історіографія історії Білорусії

та праць, що містяться у виданнях 1994 р. та 2001 р.

Так, М. Біч в 2 томі “Енциклопедії історії Білорусії”, виданому в 1994 р., оцінює видання праці В. Ластовського як важливу етапну подію у становленні національної історіографії. Він вважає, що “повернення до витоків національної концепції вітчизняної історії та подальший її розвиток на основі сучасних досягнень історичної науки належить до головних передумов духовного відродження суверенітету Республіки Білорусь “.

І. Ковель, І. Крень, І. Соркіна у вступному розділі посібника “Історія Білорусії з 1975 р. до весни 1917 р.”, виданому в 2001 р., оцінюють В. Ластовського, М. Довнар-Запольського, Ф. Турука, П. Трамповича як націоналістів, вкладаючи в цей термін гостро негативний зміст. Їх погляди називаються історичними “концепціями”. Останнє слово береться в лапки, щоб підкреслити ненауковий характер їх поглядів. Білоруські націоналісти, за термінологією авторів розділу, критикуються за ідею безкласовості білоруського народу, “теорію єдиного потоку”. Також критикуються твердження В. Ластовського та інших про відсутність історичної спільності походження та розвитку білоруського та російського народів, про відсталість робітничого класу Білорусії, про провідну роль національної інтелігенції в громадсько-політичному житті білоруського народу, концепція боротьби білоруської та російської культур.

Як зазначають І. Ковель та його колеги, з антимарксистських “теорій” виводилися політичні гасла, та ідеї, що “широко пропагандували і пропагандує білоруська еміграція. Їх взяли на озброєння сучасні антикомуністи та антирадянські діячі”. З таких же позицій критикуються погляди “єврейських націоналістів”, зокрема щодо діяльності Бунду в Білорусії. Прикметним є наступне зауваження І. Ковкеля та інших: “Доволі докладний критичний розгляд концепцій білоруських та єврейських націоналістів наводиться в історіографічному огляді в зв’язку з тим, що масовому читачеві, зокрема студентам вищих навчальних закладів, незнайомі обставини тієї ідейно-політичної боротьби, що мала місце на історичному фронті республіки в 20-30 роках. Ця боротьба продовжується і в наші дні. Той повчальний досвід повинен перестерегти нас від примирливого ставлення до завуальованої та відкритої націоналістичної пропаганди, яка здійснюється сьогодні. Вона робить свою чорну справу, спрямовуючи своє отруйне жало проти найбільшого завоювання людства – дружби трудящих всіх націй та народностей”.

Отже, історична наука в Білорусії розвивалася в складних, часто несприятливих умовах. Її розвиток відбувався під впливом історіографії держав, до складу яких входили білоруські землі. Відносно цілісну концепцію історії Білорусії було укладено в радянські часи на основі марксистсько-ленінської методології із значним впливом сталінізму.

В сучасний період національна концепція історії країни критикується насамперед з політичних міркувань. Максимальна політизація історичних досліджень не сприяє науковому вивченню історії Білорусії.

Література

1. Советская историческая энциклопедия.- М.,1962,т.2

2. Иоффе Э.Г. Академик Пичета В.И. //Новая и новейшая история – 1996-№5

3. Касюк М.П. Інститут гісторыі: розвіццё, досягнення, задачы // Весці Національноі Академїі Навук Беларусі. Серія гуманітарніх навук. –1998-№4.

4. Михальченко С. М.Довнар-Запольський: историк и общественный деятель //Вопросы истории –1993-№6.

5. Лойка П.А. Гістарыяграфія аграрной гісторыі Беларусі ХV-першой паловы ХІХ ст.. //Веснік Беларускага дзяржаэного універсітета. Серыя 3.-1996-№3.

6. Смоленчук А.Ф. Белорусская историография второй половины ХІХ- начала ХХ века и становление национальной идеологии //Славяноведение -1999-№5.

7. Сосно В., Морозова С. Питання історії Білорусі та сучасний “західно-русизм” //Питання слов’янознавства. –Львів,1996-випуск 49.

8. Шевченко А.В. Білорусько-Литовська держава: нові концептуальні засади сучасної білоруської історіографії //Український історичний журнал –1997-№2.

9. Шевчук І. Гістарыяграфія // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі.- Мінск, 1994, т.2

10. Карау Д., Капыскі З., Штыхау Г., Біч М.,Касцюк М., Сяргеева Г. Гістарыяграфія гісторыі Беларусі // Там само.

11. Коукель І., Крэнь І., Соркіна І., Уводзіны. Крыніцы. Гістарыяграфія праблемы // Гістарыя Беларусі: з 1795 г. да вясны 1917 г.- Мінск, 2001