Троп сварки у повісті І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я"
Размещено
на /
Троп сварки
у повісті
І.Нечуя-Левицького
«Кайдашева
сім'я»
Мотозюк Тетяна
нечуй
левицький
подружня сварка
м. Горлівка
Процес
переосмислення
творчості
митців, що попередньо
зазнав викривлених,
заідеологізованих
інтерпретацій,
з точки зору
оновленої
методики, методології
та предмету
досліджень
сучасної української
літературознавчої
науки найменше
торкнувся
знакових постатей,
тобто письменників-класиків,
зокрема, творців
реалістичної
літератури.
Творчість
самобутнього
художника слова
І.Нечуя-Левицького
не одноразово
привертала
до себе увагу
як сучасників
(І.Франко, Панас
Мирний, М. Драгоманов,
Б. Грінченко),
так і відомих
літературознавців
(М. Возняк, Є.Кирилюк,
Н.Крутікова,
Р.Г.Іванченко,
Н.І.Зінченко,
І.Приходько,
Ю.Мережко, Р.Міщук,
В.Зарва, О.Федорук,
М.Конончук,
А.Колесник та
ін.), і вважається
добре дослідженою.
Але на сьогодні
виразно сформувалася
тенденція до
нового прочитання
класики з погляду
новітніх підходів
у літературознавстві.
Однією з
найцікавіших
та найменш
досліджених
на цей час тем
є вивчення
характерів
персонажів
творів з погляду
національної
своєрідності,
а значну увагу
привертає
дослідження
засобів їх
творення.
Особливий
інтерес серед
спадщини класика
становить так
звана "енциклопедія
з українознавства"
– повість "Кайдашева
сім'я". Адже, на
думку І.Нечуя-Левицького,
об'єктом літератури
мусить бути
передусім
народ, селянство
у всій його
національній
та місцевій
різнобарвності
"од Кавказу
й Волги до самого
лиману Дунаю,
до Карпат і за
Карпати" [2, с.47].
За таке реалістичне
багатогранне
змалювання,
за багатство
суспільних
типів, їхню
епічну повноту
та яскравість,
за рельєфність
побутових і
пейзажних
малюнків І.Франко
назвав письменника
"великим артистом
зору", "творцем
живих типів",
"колосальним
всеобіймаючим
оком України"
[3, с. 372, 374].
В основному
проведені Н.
Крутіковою,
М.Х. Коцюбинською,
О.В.Долгушевою,
І.Приходько,
Р.Г.Іванченко,
Н.І.Зінченко
дослідження
були спрямовані
на вивчення
використання
засобів комічного
при творенні
національних
типів. У нашій
статті, спираючись
на дослідження
О.В.Долгушева
та теорію тропу
М.Блека, ми прагнемо
акцентувати
увагу ще на
одному аспекті
вивчення гумору
в повiстi Левицъкого
"Кайдашева
сім'я" – з'ясування
особливостей
поетики "сварки",
обумовленої
культурно-фiлософськими
та літературними
українськими
традиціями
[1]. Цей напрям
дослідження
дозволяє не
тільки з'ясувати
особливості
стилю письменника,
а й проаналізувати
засоби комічного
у творенні
образів повісті
з урахуванням
суто національної
специфіки.
Реалізація
тропу "сварки"
у повісті
відбувається
в плані концептів
"подружньої",
"земельної",
"сусідської"
сварки, дихотомії
"невістка-свекруха"
або "родинна
сварка" тощо.
"Подружні"
сварки у I.C.
Нечуя-Левицького
обумовлені,
передовсім,
національно-культурними
факторами.
Сварки між
подружжям
Кайдашів письменник
виводить з
визначальних
психологічних,
етнокультурних
обумовленостей
жіночої свiдомоcтi,
що переплітаються
з патріархальність
та біблійним
постулатом
про субординаційну
роль жінки, на
якi органічно
накладаються
прогресивні
ідеї про побутове
й суспільне
"розкріпачення"
жiнок, артикульовані
в творчості
Ганни Барвінок,
Наталії Кобринської,
інших авторок.
"Подружні"
сварки у повісті
ускладнені
й тим, що в родині
є дорослi сини,
що спричиняє
конфлікт поколінь.
Розгортання
цього протистояння
відбувається
після одруження
синів, i старі
Кайдашi об'єднуються
заради відстоювання
позицій голови
родини.
Центральним
у повісті є
сварки пов'язані
з правом на
земельну та
приватну власність.
У презентації
епізодів, пов'язаних
із порушенням
права землеволодіння,
увага письменника
концентрується
на динаміці
характерів
персонажів
й перевага
віддана гумористичним
настроям. У
"земельній
сварці" спостерігаємо
так звані "позитивні"
язичницькі
забобони щодо
землi, яку не
дозволялося
ображати, проклинати,
сварити тощо,
а також історично
виплекану
пильність до
"своєї ділянки"
i, природно, до
своєї родини.
Вiдмiтно, що
саме "жіночий"
характер непорозумінь
стає визначальним
у нечуєвському
гумористичному
обрисі, оскільки
дуже промовисто
дає про себе
знати емоцiйнiсть,
iмпульсивнiсть,
"уїдливість",
властиві саме
для жіночого
способу вираження
"агресії",
"сварливості".
На мовному
рівні це оформлюється
у "лайливий"
дискурс, а на
змістовному,
як у "викривленому
дзеркалі" [1, с.
12], висвітлює
архетиповий
зв'язок жінки-землі
в українській
душі. I.C. Нечуй-Левицький
зберігає у
повiстi бачення
провідної ролі
жiнки-матері.
З цього приводу
Д.Чижевський
зазначав, що
"жінки в творах
Левицького
добрі приклади
тих "злих жінок",
про яких існують
старовинні
анекдоти та
дотепи" [4], вони
не подiбнi до
сентиментальних
чутливих жінок
Марка Вовчка.
Відтак, найбільшого
загострення
набуває у
І.Левицького
"сварка",
репрезентована
"жіночою"
опозицією
"невістка-свекруха".
У "Кайдашевій
сім'ї" такий
розбрат розвивається
в комічному
напрямку, градуючи
від легкої
лайки до запеклої
боротьби з
бійками та
прокльонами.
"Сваркопровокуючим"
фактором тут
постає упереджене
ставлення
свекрухи до
нареченої сина.
Комізм художньої
концепції
"сусідської
сварки" у I.Левицького
ґрунтується
на протиставленні
приземленої
стилістики
спілкування
(приміром, мiж
Параскою й
Палажкою) й
поетичності,
делiкатностi,
духовно-моральної
краси українського
спілкування.
3 точки зору
художньої
презентацій
"вибухова"
налаштованiсть
бабiв обумовила
комічне вербальне
вираження
завдяки своєму
гранично-емоцiйному
"мовному етикету".
О.В.Долгушева
зазначає, що
особливої
самобутності
малюнок "сусідської
сварки" набуває
завдяки природній,
неприхованій
"максималізації"[1,
с. 14], категоричності
оцінок та суджень,
виражених
прокльонами
та лайками.
Отже, презентуючи
"сварку"
I.C.Нечуй-Левицький
перевагу надає
гумористичній
тропiці – художній
світ нечуєвських
конфлiктiв
витворюється
завдяки використанню,
зокрема, емоційно-насичених
"знижено"-жартівливих
вербальних
засобів в дусі
побутової,
зниженої комунiкацiї,
що в дiйсностi
загалом притаманне
жіночому мовленнєвому
дискурсу, й
естетична
функція яких
активізується
самою художністю
творів.
Таким чином,
розкривши
специфіку
реалізації
троту "сварки"
при творенні
національних
характерів
українців у
повісті
І.С.Нечуя-Левицького
"Кайдашева
сім'я" цілком
зрозумілим
стає те, що попри
наявність
чисельних
досліджень
цього твору,
повість становить
неабиякий
інтерес для
подальших
досліджень
з погляду сучасних
підходів у
літературознавчій
науці.
Список літератури
Довгушева
О.В. Типологія
комічного в
художній прозі
І.С.Нечуя-Левицького
і Марка Твена:
Автореф. дис...
канд. філол.
наук 10.01.05/
Київ. нац. ун-т
ім. Т.Шевченка.
– К., 2002. – 19с.
Середа В. Т.
Витоки стильової
манери видатного
прозаїка //
Радянське
літературознавство.
– 1988. – №11. – С. 43 – 48.
Франко І. Я.
Зібрання творів:
у 50 т. – т. 30. – К.: Наукова
думка, 1982. – 397с.
http//izbornik/org/chyzh/chy19.htm.
Размещено
на