Юридичні гарантії законності державного контролю у сфері господарської діяльності

є каральні гарантії для підконтрольних суб’єктів. Останні представлені юридичною відповідальністю органів державного контролю та їх посадових осіб за порушення прав суб’єктів господарювання та правом суб’єкта господарювання повідомити орган державного контролю про відмову про посадової особи органу контролю від заповнення Журналу реєстрації перевірок. Якщо перша являє собою матеріальну гарантію, то друга – процесуальну передумову її реалізації.

Так, згідно з положеннями Указу Президента України “Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності” про факт відмови представника контролюючого органу від підпису в журналі, суб’єкт підприємницької діяльності повідомляє письмово у триденний строк контролюючий орган, в якому працює такий представник. Це є запорукою реалізації юридичної відповідальності стосовно посадової особи, яка намагалася порушити вимоги режиму законності у відносинах з господарюючими структурами.

Надходження зазначеного повідомлення є підставою для відповідного реагування з боку керівників органів державного контролю, тобто притягнення до відповідальності (за наявності для того підстав).

Юридична відповідальність посідає одне з провідних місць у системі правового регулювання. У поєднанні з правовими обов’язками вона формує імперативну модель правового регулювання, в основі якої лежить принцип “заборонено все, окрім дозволеного” [7, с. 478 – 483], що є провідним у правовому регулюванні державно-управлінських відносин.

Юридична відповідальність контролюючих суб’єктів може наставати як для посадових осіб, що здійснюють контроль, так і для контролюючих органів. Відповідальність органів контролю обмежується лише відшкодуванням завданої шкоди, по що йшлося вище, адже така відповідальність переслідує не мету покарання, а відновлення раніше порушених прав. Вона є компенсуванням завданих збитків і виражається у грошовому еквіваленті.

Відповідальність посадових осіб органів державного контролю в національній системі права представлена у вигляді цивільно-правової, дисциплінарної, адміністративної та кримінальної.

Цивільно-правова відповідальність достатньою мірою розглянута вище і повертатись до її аналізу вважаємо недоцільним.

Дисциплінарна відповідальність полягає у застосуванні до посадових і службових осіб заходів обмежувального характеру, пов’язаних із проходженням служби, і застосовується за рішенням керівника органу державного контролю. Незважаючи на положення п. 22 ст. 92 Конституції України про те, що діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, визначаються виключно законами України, жоден із законів, пов’язаний з регулюванням відносин, які виникають у процесі здійснення державного контролю у сфері господарської діяльності, складів чи переліку таких правопорушень не наводить.

Виходячи із специфіки діяльності контролюючих органів, підставою для настання дисциплінарної відповідальності посадових і службових осіб державних органів контролю є початок службового розслідування за відповідною скаргою підконтрольного суб’єкта за наслідками здійсненої перевірки.

Адміністративна відповідальність посадових осіб органів державного контролю з питань виконання ними відповідних повноважень настає лише за вчинення конкретних правопорушень, склади яких передбачено Законами України.

Кримінальна відповідальність посадових та службових осіб органів державного контролю у сфері господарської діяльності може наставати лише за умови наявності складу злочину, який міститься у статтях Кримінального кодексу України [7]. Такими наприклад, можуть бути ст.ст. 206, 231, 232, 353, 356, 356, 364, 365, 368 Кримінального кодексу України тощо.

Аналіз правових засад відповідальності посадових осіб органів контролю свідчить, з одного боку, про недостатній розвиток зазначеного виду гарантій прав підконтрольних суб’єктів, з іншого – перевищення значення кримінально-правових засобів захисту.

Доцільним є надання переваги адміністративній відповідальності, тому що злочином вважаються найбільш небезпечні правопорушення із заподіянням значної шкоди об’єкту охорони, адміністративні ж правопорушення завдають меншої шкоди суспільству, їх юридичний склад у більшості випадків є формальним; процес притягнення до кримінальної відповідальності є достатньо формалізованим, натомість провадження у справах про адміністративні правопорушення дотримується принципів оперативності та економії; кримінальна відповідальність застосовується виключно у судовому порядку, адміністративна ж – переважно у позасудовому.

Таким чином, розвиток інституту адміністративної відповідальності посадових осіб органів державного контролю є важливим напрямком подальшого удосконалення як адміністративного законодавства, так і розвитку адміністративно-правової науки. З огляду на зазначене, важливим є збільшення кількості складів правопорушень за зловживання та перевищення службових повноважень (за відсутності ознак значної шкоди).

юридичний гарантія законність державний контроль

ЛІТЕРАТУРА

Безух О.В. Проблеми правового регулювання економічної конкуренції в Україні / Безух О.В. – К. : Наук.-дослід. ін-т приват. права і підприємництва, 2008. – 192 с.

Белов Н.Г. Контроль и ревизия в сельскохозяйстванных предприятиях / Белов Н.Г. – М. : Статистика, 1976. – 359 с.

Бенедик И.В. Понятие и соотношение логических и функциональных стадий в юридическом процес се / И.В. Бенедик // Сб. “Процессуальные вопросы повышения эффективности правового регулирования социалистических общественных отношений”. – Ярославль, 1981. – С. 28-29.

Билінін Я.В. Правове регулювання фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. юрид. наук : 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Ярослав Володимирович Билінін – К. : Київ. націон. ун-т внутрішн. справ, 2007. – 19 с.

Битяк Ю.П. Административное право Украины (Общая часть) / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй : учеб. пособ. – Х. : Одиссей, 1999. – 224 с.

Богуцький В.В. Провадження у справах про адміністративні правопорушення / В.В. Богуцький, В.В. Мартиновський. – Х. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2009. – 168 с.

Бойко М. Д. Відшкодування шкоди : правовий аспект / М.Д. Бойко : навч.-практ. посіб. – К. : Атіка, 2007. – 328 с.

Большой энциклопедический словарь. Ч. 2.: ЛЕОHТЬЕВ – ЯЯТИ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: vse-knigi.su/book/32335

Бородін І.Л. Адміністративно-юрисдикційний процесс / І.Л. Бородін : монографія. – К. : Алерта, 2007. – 184с.

Веснин В.Р. Менеджмент / Весни В.Р. : учеб. – М.: Проспект, 2006.

Виконавча влада і адміністративне право; [за заг. ред. В.Б. Авер’янова]. – К.: Видавничий Дім “Ін-Юре”, 2002. – 668 с.

Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття : Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 р. № 339 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 р. № 30/5221) // Офіційний вісник України. – 2001. – № 4. – Ст. 140.

Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України : Постанова правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. № 64/8663) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.nau/doc/?uid=1031.99.0&nobreak=1

Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України : Постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 р. № 36 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 р. № 867/14134) // Офіційний вісник України. – 2007. – № 57. – Ст. 2296.

Інструкція про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів : Наказ МНС України від 21.10.2004 р. № 130 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.11.2004 р. № 1416/10015) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : vi-leghas/content/view/355/36/

Келина С.Г. Принципи советского уголовного права / С.Г. Келина, В.Н. Кудрявцев. – М. : Наука. – 1988. – 173 с.

Климов В.А. Социальный контроль в развитом социалистическом обществе / Климов В.А. – Саратов, 1984. – 178 с.

Клімова С.М. Державний фінансовий контроль у системі державного управління / С.М. Климова // Актуальні проблеми державного управління. – Х., 2001. – № 3 (11). – С. 106-113.

Клімова С.М. Система державного фінансового контролю / С.М. Климова // Статистика України. – 2002. – № 1. – С. 38-42.

Лист Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2006 р. № 4856/Вр [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.nau/doc/?uid=1041.15698.0

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.10.2007 р. № 01-14-2045 [Електронний ресурс]. search.ligazakon/l_doc2.nsf/alldocWWW/B794AFE3CA911 DDAC225738E005275EF!OpenDocument&ed=2007_10_02

Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку / Лук’янець Д.М. : монографія. – К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.

Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права / Е.Г. Лукьянова. – Москва, 2003 [Электронный ресурс].

Лучковська С.І. Правові основи валютного контролю : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. / Світлана Ігорівна Лучковська – К. : Київ. націон. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2007. – 17 с.

Размещено на