Лінгвокультурні особливості перекладу англійських юридичних термінів українською мовою

для юристів, а для людей, які можуть не зрозуміти юридичну термінологію і лексику, що також слід враховувати при перекладі.

Однією з проблем, що вимагають детального вивчення в теорії перекладу залишається проблема вибору адекватного відповідника під час перекладу з однієї мови на іншу, в даному випадку. Приведені нами приклади наочно демонструють складність проблеми, що вимагає, крім знання двох мов і обізнаності у юридичній галузі (правознавчій компетентності), підготовленості в області теорії перекладу і володіння практичними перекладацькими навиками. Розглянуті приклади дозволяють зробити висновок про те, що вибір прийнятного варіанту перекладу визначається наявністю або відсутністю еквівалента в мові перекладу.

Стосовно методу описового перекладу, калькування і транслітерації, то до них слід вдаватися, лише переконавшись, що в українській мові дійсно відсутні еквівалентні або варіантні відповідники для даної англійської лексичної одиниці і не можна використовувати інші методи перекладу. Головне, при виборі найбільш прийнятного відповідника слід підходити до проблеми творчо і професійно, з урахуванням перекладацьких традицій і виходячи із загальноприйнятих норм, а також з огляду на культурологічну та соціологічну маркованість юридичних текстів, що дає підставу для вибору саме цього варіанту перекладу.

ВИСНОВКИ

юридичний переклад синонімічний лексика

У роботі подано вирішення актуальної наукової проблеми перекладу юридичної літератури у контексті культурологічної і соціологічної кореляції мови і культури народу. Дослідження дало змогу дійти таких висновків:

1. Переклад – складне багатогранне явище, що вимагає від фахівця не тільки бездоганного знання мови, але і уміння розрізняти смислові, стильові відтінки писемного або усного мовлення, а також знання історії мови і, відповідно, розвитку культури суспільства. Володіння фоновими знаннями про культуру, менталітет і етнологічний розвиток народу носія мови є невід’ємною складовою успішної праці перекладача. Особливу увагу, під час перекладу, слід приділяти явищам або поняттям, що наявні у культурі носіїв мови оригіналу, але відсутні у культурі носіїв мови перекладу. Такі явища і поняття потребують особливих навичок від перекладача.

2. Юридичний переклад – це переклад текстів з галузі права, який включає переклад юридичних документів, нотаріальних довіреностей, угод, висновків тощо. Юридичний переклад, як і будь-який переклад галузевої літератури потребує значної бази знань перекладача та обізнаності у різних сферах діяльності і наукових галузях. Переклад текстів з юриспруденції, передбачає володіння не лише англомовною юридичною термінологією і глибоку обізнаність у галузі права, але і знання культурних традицій народу, особливостей соціального та історичного розвитку. Перед перекладачем англомовної юридичної літератури українською мовою постає і ще одна складність, зумовлена, тим що у Великобританії та Україні працюють правові системи різних типів.

3. Емпіричним шляхом доведено, що ті або інші фрагменти дійсності, зв'язки, віднoсини знаходять віддзеркалення в мові як суспільному явищі. Так само і мова права як особлива "субмова" має свій власний зміст і низку специфічних якостей, що відрізняються залежно від мовної системи. Переважна більшість особливостей будь-якої мови пояснюється впливом історичних, культурних, соціальних та політичних факторів на її носіїв. Вивчення лексичного складу законодавчих текстів обмежується проблемами термінології, оскільки юридична термінологія вважається основним, найбільш інформативним пластом лексики мови законодавства, що сприяє точному і чіткому формулюванню правових норм.

4. В англомовних країнах широко використовується прецедентне право, у результаті чого рішення з приводу будь-якої справи винесене раніше є обов'язковим, тому при майбутньому розгляді аналогічних справ укладачі законів і контрактів перераховують усі поняття, що зустрічаються у прецедентах. Так при перекладі юридичних документів перекладач часто стикається із рядом понять, які є близькими за значенням, але при цьому несуть різне семантичне навантаження. Наявність, так званих, близьких за змістом понять в англомовній юридичний літературі, є ще однією соціокультурною особливістю, яку обов’зково слід враховувати під час перекладу.

5. Під час перекладу англомовних юридичних текстів перекладач звертається до наступних прийомів: підбір відповідного еквіваленту, описовий переклад, калькування, транслітерація. Якщо для терміну або поняття, що перекладається існує словниковий відповідник, загальноприйнятий і затверджений нормами права, перекладач не повинен вводити нове поняття. Для перекладу реалій слід застосовувати прийом калькування, транслітерації або описового перекладу, що особливо актуально для юридичної літератури з огляду на її соціокультурну маркованість.

6. На основі конкретних прикладів взятих з оригінальних текстів англомовної юриспруденції ми наочно проілюстрували застосування прийомів перекладу на практиці та показали вплив екстралінгвістичних факторів на правознавчі тексти.

У результаті проведеного дослідження ми досягли поставленої мети, розкривши культурологічні та соціологічні аспекти перекладу юридичних текстів і визначили основні перекладацькі прийоми правознавчих текстів.

Важливо відзначити, що дана тема сьогодні є актуальної і потребує постійного дослідження, вдосконалення і універсалізації. Слід пам’ятати, що будь-який народ постійно розвивається у культурному, соціальному та історичному плані, як наслідок вносяться певні зміни стосовно юридичної літератури, а особливо поява нових еквівалентів перекладу, тому необхідно відповідально і ретельно підходити до перекладу правознавчих текстів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Наукові праці

1. Борисова Л.І. Основні проблеми науково – технічного перекладу. – М.: МГУ, 1983. – 232 с.

2. Вагапов А. С. Відбір адекватного лексико-фразеологічного відповідника під час перекладу англійських правознавчих текстів. – zhurnal.lib/w/wagapow_a_s/my-art.shtml

3. Виноградов В. С. Общие лексические вопроси. – Москва, 2004. – 236 с.

4. Власенко С. В. Перевод юридического текста: когнитивные особенности номинации и реалии-профессионализмы в языковой паре английский-русский//Филологические науки в МГИМО. Сборник научных трудов. – М.: МГИМО(У), 2005. – №21. — С. 129—140

5. Гамзатов М.Г. Политико-правовой аспект перевода юридической терминологии//Вторые Федоровские чтения. Университетское переводоведение. – 2-ое изд. – СПб., 2001. – 184 с.

6. Губаєва Т.В., Малков В.П. Словесність в юриспруденції як учбова дисципліна//Держава і право. – 1996. – №12. – С. 108 – 116.

7. Гумбольдт В. Язык и философия культуры. – М.: Прогресс, 1985. – 456 с.

8. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. – М., 2002 р. – 548 с.

9. Климзо Б. Н. Ремесло технического переводчика. – М.: Р. Валент, 2006. – 286 с.

10. Комиссаров В. Н. Общая теория перевода. – М., 1999. – 368 с.

11. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение. – М.: ЭТС, 2001. – 424 с.

12. Кононов О. С. Знову про проблеми юридичного перекладу. – justinian/author.php?id=556

13. Латышев Л. К. Технология перевода. – М., 2001. – 278 с.

14. Лотман Ю. М. Несколько мыслей о типологии культур//Язык культуры и проблемы переводимости. – М., 1987. – С. 3 – 12.

15. Маслова В. А. Лингвокультурология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб, заведений. – М.: Издательский центр "Академия", 2001. – 208с.

16. Мунэн Ж. Теоретические проблемы перевода. Перевод как языковой контакт//Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. – М., 1978. – С. 36 – 41.

17. Назаров В. Ф. Курс юридичного перекладу. – М.: МГУ, 2000. – 166 с.

18. Олійник А.Ю., Гусарєв С. Д., Слюсаренко О. Л. Теорія держави і права: Навчальний посібник. – К., 2001 – 320 с.

19. Петухов С.В., Бурукина О.А. Особенности перевода английских и русских юридических текстов на современном этапе // Третьи Федоровские чтения. Университетское переводоведение. – СПб., 2002. – С. 44 – 72.

20. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – М., 1974. – 240 с.

21. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник. – 2-е вид. – Х.: Консул, 2005 – 656 с.

22. Федоров А.В. Введение в теорию перевода. – М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1953. – 336 с.

23. Федотова И.Г. Юридические понятия и категории в английском языке. – Обнинск, 2002. – 223 с.

24. Хайруллин В. И.Перевод научного текста: Лингвокультурный аспект. – М.: ВЦП, 1992. – 144 с.

25. Швейцер А. Д. Перевод в контексте культурной традиции. – М., 1988. – 215с.

26. Швейцер А. Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты. – М.: Наука, 1988. – 215 с.

27. Щепотина Е.В. Лингвокультурные факторы перевода юридического текста//Коммуникация и социальная среда. – Воронеж, 2002. – С. 30 – 37.

28. Якобсон Р. О лингвистических аспектах перевода//Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. – М., 1978. – С. 16 – 24.

***

29. Phil Chavanne. Techniques of Legal Translations. – buzzle/articles/techniques-of-legal-translations.html.

ІІ. Довідкова література

30. Додонов В.Н., Румянцев О. Г. Энциклопедический юридический словарь. – К., 2001. – 337 с.

31. Карабан В. І. Англо-український юридичний словник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 1088 с.

32. Климзо Б. Н. Русско-английский словарь общеупотребительных слов и словосочетаний научно-технической литературы. – М.: ЭТС, 2002. – Т.1. – 648 с.

33. Словник лінгвістичних термінів / Упоряд.: Д.І. ганич, І.С. Олійник. – К.: Вища школа, 1985. – 360 с.

34. Цимерман М. Англо-русский юридический словарь переводчика – М.:Наука, 1993. – 401с.

Размещено на