Рішення суду першої інстанції в цивільному процесі

всіх інших рішень. Характерна риса рішень, які підлягають негайному виконанню, якраз і полягає в тому, що вони виконуються ще до набрання рішенням законної сили Це пов'язано з тим, що ці рішення ухвалюються у справах, в яких беруть участь найбільш незахищені верстви населення, або ж з питань, які не терплять відкладення. Уповільнення у виконанні рішення, яке допускається у звичайних випадках, у цьому випадку може призвести до негативних наслідків.

Негайне виконання рішень суду першої інстанції поділяється на обов'язкове і факультативне. При обов'язковому негайному виконанні суд у встановлених законом випадках зобов'язаний звернути рішення до негайного виконання, при факультативному - може звернути рішення до негайного виконання, виходячи з обставин справи.

У підрозділі 5.2. «Визначення порядку виконання рішення суду» описуються випадки, коли, ухвалюючи рішення, суд може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ст. 217 ЦПК України). Зазначені процесуальні дії необхідно відрізняти від аналогічних дій суду, які здійснюються ним у порядку, визначеному ст. 373 ЦПК України. У цьому випадку відстрочка та розстрочка виконання, зміна або встановлення способу та порядку виконання здійснюються вже під час виконання рішення, оформлюються ухвалою суду й тому не стосуються проблематики цієї роботи.

Відстрочка виконання полягає в перенесенні виконання рішення на інший, більш пізній строк.

Розстрочка виконання - це виконання рішення за визначеними судом частинами й у встановлений судом строк.

У розділі шостому «Законна сила рішення суду», який складається з трьох підрозділів, надається визначення поняття законної сили рішення суду, досліджується порядок набрання рішенням суду законної сили з аналізом окремих нестандартних ситуацій, аналізуються правові наслідки набрання рішенням суду законної сили та окреслюються об'єктивні та суб'єктивні межі законної сили рішення суду.

У підрозділі 6.1. «Порядок набрання рішенням суду законної сили» зазначається, що законна сила рішення суду - це правовий імператив, заснований на застосованих судом нормах матеріального і процесуального права, а також на силі й авторитеті судової влади, який має вираження у певних, чітко визначених правових наслідках.

Стосовно набрання рішенням суду законної сили чинний ЦПК України передбачає низку правил:

1. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

2. Якщо заява про апеляційне оскарження рішення була подана у встановлений строк, то рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановленого ч. 1 ст. 294 ЦПК України двадцятиденного строку на подання апеляційної скарги зазначена апеляційна скарга подана не була.

3. У випадку подання апеляційної скарги у встановлений строк рішення суду першої інстанції набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом у тому випадку, якщо воно не було ним скасоване.

У підрозділі 6.2. «Правові наслідки набрання рішенням суду законної сили» аналізуються зазначені правові наслідки, які ще називають властивостями законної сили рішення суду. Наслідками набрання рішенням суду законної сили є:

обов'язковість рішення суду, що набрало законної сили, тобто обов'язковість приписів, що містяться у рішенні суду, для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян;

неспростовність рішення суду, що набрало законної сили, під якою розуміють неможливість подальшого оскарження рішення, що набрало законної сили, і, отже, неможливість його скасування або зміни вищестоящим судом;

виключність рішення суду, що набрало законної сили, тобто така властивість, унаслідок якої рішення суду виключає можливість повторного розгляду того самого спору між сторонами або тієї же заяви зацікавленої особи;

преюдиційність рішення суду, що набрало законної сили, яка означає, що обставини та правовідносини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини;

реалізованість рішення суду, що набрало законної сили, - це його реальна здійсненність, можливість реалізації тих обов'язкових приписів, що в ньому містяться.

У підрозділі 6.3. «Межі законної сили рішення суду» мова йде про те, що рішення суду, будучи актом застосування правових норм до певних, встановлених судом правовідносин, є актом індивідуальної дії. Тому наукою цивільного процесуального права розроблене поняття про межі законної сили рішення суду. Проте, досліджуючи питання про межі дії законної сили рішення суду можна дійти висновку, що кожен із вищезазначених правових наслідків (властивостей) рішення суду, що набрало законної сили, має свої межі дії, які у своїй сукупності визначають межі дії законної сили рішення в цілому Це не означає, однак, що вказані правові наслідки існують самостійно й окремо один від одного та від законної сили рішення в цілому Тільки після набрання рішенням суду законної сили воно набуває всіх зазначених властивостей остаточно і повною мірою, а дія кожного із цих властивостей є проявом дії рішення суду, що набрало законної сили.

ВИСНОВКИ

В результаті здійсненого дослідження питання про рішення суду першої інстанції в цивільному процесі України можна зробити такі висновки.

1. Рішення суду в цивільному процесі являє собою одночасно й акт підтвердження наявності чи відсутності між сторонами спору певних правовідносин, і наказ суду діяти відповідно до встановлених судом прав та обов'язків, і акт застосування норм права, і процесуальний документ установленої форми, і юридичний факт, який породжує, змінює чи припиняє правовідносини Всі ці аспекти рішення суду органічно поєднані між собою і взаємообумовлені. Таким чином, можна дійти висновку, що сутність рішення суду являє собою сукупність властивостей та проявів, а всі вони доповнюють один одного та разом відбивають сутність цього багатогранного акта правосуддя.

Отже, рішення суду - це вольовий акт правосуддя в цивільному процесі, ухвалений судом іменем України у встановленому законом порядку в результаті здійснення правозастосовчої діяльності, який містить в собі наказ і підтвердження наявності або відсутності правовідносин, спрямований на охорону та захист прав, свобод і законних інтересів суб'єктів права і який має наслідком виникнення, зміну або припинення процесуальних, а в деяких встановлених законом випадках і матеріальних правовідносин.

2. Класифікація рішень суду в цивільному процесі здійснюється за різними підставами Однією з найбільш поширених підстав є класифікація за видом провадження, в якому ухвалюється рішення. При цьому необхідно пам'ятати, що рішення суду як таке ухвалюється тільки в позовному та окремому провадженні, в наказному ж провадженні видається судовий наказ, який не можна відносити до видів рішень суду. Крім зазначеної підстави класифікації рішення суду також поділяють за способом захисту, який використовується судом у позовному провадженні, за видами матеріально-правових відносин, які є предметом спору і, відповідно, предметом судового рішення, за критерієм суб'єкта ухвалення рішення та за змістом рішення суду. Запровадження в українському цивільному процесі заочного розгляду справи і, відповідно, заочного рішення, викликало можливість поділу рішень суду у позовному провадженні за ступенем реалізації принципу змагальності процесу.

3. Рішення суду в цивільному процесі мають відповідати певним вимогам, які пред'являються до них як до актів правосудця. Такі вимоги, як законність та обґрунтованість, прямо закріплені в нормах цивільного процесуального законодавства, інші - прямо в законі не закріплені, а випливають із його змісту і розроблені правовою наукою. Серед них: вимога дотримання процесуальної форми рішення суду, повноти, визначеності, безумовності, виховної ролі, публічності, легітимності і своєчасності.

4. Кожне рішення суду в цивільному процесі складається з кількох структурних елементів:

предмет рішення суду - це те спірне цивільне правовідношення, або те питання в порядку окремого провадження, яке вирішив суд;

підстави рішення суду - ті міркування, за допомогою яких суд дійшов своїх вирішальних висновків. Вони поділяються на фактичні підстави рішення (встановлені судом фактичні обставини справи) та правові підстави (застосовані судом норми матеріального і процесуального права),

зміст рішення суду - зазначення того, яким чином судом вирішено спір у позовному провадженні, чи поставлене перед судом питання в окремому провадженні При цьому необхідно відрізняти зміст рішення суду як акта правосуддя, та зміст рішення суду як процесуального документа Реквізити рішення суду як процесуального документа чітко встановлені законом і їх необхідно строго дотримуватися при ухваленні рішення у кожній цивільній справі.

5. При порушенні встановлених вимог до судового рішення суд, який ухвалив рішення, як правило, не вправі його змінити Допущені недоліки виправляються вищестоящим судом Однак, окрім діяльності вищестоящих судів по перегляду і перевірці судових актів, певними повноваженнями по контролю за власними актами наділений і суд першої інстанції. Таку його діяльність часто називають терміном «самоконтроль». Законом встановлені три способи такого контролю:

а) виправлення описок і явних арифметичних помилок;

б) ухвалення додаткового рішення;

в) роз'яснення рішення.

6. Іноді при ухваленні рішення судом можуть вирішуватися деякі питання, пов'язані з виконанням цього рішення. Так, чинне цивільне процесуальне законодавство передбачає обов'язок або право суду, ухвалюючи рішення, допустити його негайне виконання. Крім того, суд може визначити порядок виконання рішення суду, тобто застосувати відстрочку, розстрочку виконання рішення, а також вжити заходів щодо забезпечення виконання рішення суду. Про це він зазначає в резолютивній частині свого рішення.

7. Рішення суду набуває всіх тих властивостей, які характеризують його як акт правосуддя, тільки після набрання ним законної сили.

Законна сила рішення суду - це правовий імператив, заснований на застосованих судом нормах матеріального і процесуального права, а також на силі й авторитеті судової влади, який має вираження у певних, чітко визначених правових наслідках.

Наслідками набрання рішенням суду законної сили є:

виключність рішення суду, що набрало законної сили, тобто така властивість, унаслідок якої рішення суду виключає можливість повторного розгляду того ж спору між сторонами або тієї же заяви зацікавленої особи;

преюдиційність рішення суду, що набрало законної сили, яка означає, що обставини та правовідносини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини;

Як було встановлено, рішення суду, що набрало законної сили, набуває сили, яка є подібною до сили закону, але не ідентичною їй. Рішення суду, будучи актом застосування правових норм до певних, встановлених судом правовідносин, є актом індивідуальної дії Тому наукою цивільного процесуального права розроблено поняття про межі законної сили рішення суду. Проте, досліджуючи питання про межі дії законної сили рішення суду, можна дійти висновку, що кожен із вищезазначених правових наслідків (властивостей) рішення суду, що набрало законної сили, має свої межі дії, які у своїй сукупності визначають межі дії законної сили рішення в цілому. Це не означає, однак, що зазначені правові наслідки існують самостійно й окремо один від одного та від законної сили рішення в цілому. Тільки після набрання рішенням суду законної сили воно набуває всіх зазначених властивостей остаточно і повною мірою, а дія кожного із цих властивостей є проявом дії рішення суду, що набрало законної сили.

У дослідженні запропоновано ст. 213 ЦПК України щодо визначення вимог законності та обґрунтованості рішення суду викласти в такій редакції:

«1. Рішення суду має бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до розглянутих судом правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.

3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо з'ясованих обставин, на які сторони та інші особи, що беруть участь у справі, посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності».

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Андронов И.В. О сроках вступления в законную силу судебных решений //3б. тез наук. робіт учасн. І Всеукр. цивілістичн. наук. конф. студентів та аспірантів /Упорядн В.В. Денисюк, О.Є. Степановський, А.Р. Чанишева, М.В. Матійко //Одеська націон. юрид. академія. - О.. Фенікс, 2006. – С. 171-173.

2. Андронов І.В. Правові наслідки набрання рішенням суду законної сили //Правове життя сучасної України: Тези доповідей 9-і звітн. наук конф проф. - виклад. і аспірант. складу /Відп. ред. д-р юрид наук, проф. Ю.М. Оборотов //Одеська націон юрид. академія – О., Фенікс, 2006 - С. 180-182.

3. Андронов І.В. Заочне рішення суду в цивільному процесі України //Правове життя сучасної України. Тези доп. 10-ї ювілей звіт. наук. конф. проф.- виклад. і аспірант. складу /Відп. ред. д-р юрид. наук, проф. Ю.М. Оборотов //Одеська націон. юрид. академія- О.: Фенікс, 2007 - С. 317-319.

4. Андронов І.В. Межі законної сили рішення суду //Юридичний вісник. - 2007. - № 2. – С. 35-39

5. Андронов І.В. Правові наслідки набрання рішенням суду законної сили // Актуальні проблеми держави і права 3б. наук пр. - Вип. 29 А437 /Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін., Відп. за вип. Ю.М. Оборотов. - Одеса. Юрид. л-ра, 2006. – С. 322-327.

6. Андронов І.В. Джерела рішення суду //Митна справа. - 2006. - № 6 (48). – С. 47-52.

7. Андронов І.В. Питання класифікації рішень суду в цивільному процесі України //Університет. наук. записки. - 2006. - № 3-4 (19-20). - С. 204-207.

8. Цивільний процес України: Підручник /За ред. Ю.С. Червоного. - К.: Істина, 2007. - Глава 10, глава 13 у співавторстві з Г.Я. Трипульським. – С. 190- 192, 215-218.

9. Гражданский процессуальный кодекс Украины: Науч -практ. комментарий /Ю.С. Червоный, Г.С. Волосатый, В.О. Ермолаева и др. - X.: Одиссей, 2007. - С. 47-52, 54-56, 67-73, 127-130, 208-223.

АНОТАЦІЯ

Андронов I.В. Рішення суду першої інстанції в цивільному процесі України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Одеська національна юридична академія, Одеса, 2008.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню рішення суду першої інстанції в цивільному процесі України. Запропоновано визначення поняття «рішення суду», виходячи з його специфічних ознак та властивостей, надано класифікації рішень суду за різними підставами та порівняльну характеристику деяких видів судових рішень.

Запропоновано перелік вимог, яким має відповідати рішення суду, послідовно досліджуються структура та зміст рішення суду як акта правосуддя та процесуального документа. Проаналізовано повноваження суду першої інстанції стосовно здійснення ним контролю за власними рішеннями, а також розглянуто деякі питання, пов'язані з виконанням рішення суду, які вирішуються судом під час ухвалення рішення. Міститься низка наукових розробок стосовно законної сили рішення суду.

Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства України.

Ключові слова: акти правосуддя, рішення суду, законність та обґрунтованість рішення суду, зміст рішення суду, законна сила рішення суду.

АННОТАЦИЯ

Андронов И.В. Решение суда первой инстанции в гражданском процессе Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Одесская национальная юридическая академия, Одесса, 2008.

Диссертация посвящена комплексному исследованию решения суда первой инстанции в гражданском процессе Украины. Предложено определение понятия «решение суда», исходя из его специфических признаков и свойств, в соответствии с которым решение суда - это волевой акт правосудия в гражданском процессе, принятый судом именем Украины в установленном законом порядке в результате осуществления правоприменительной деятельности, который заключает в себе приказ и подтверждение наличия или отсутствия правоотношений, направленный на охрану и защиту прав, свобод и законных интересов субъектов права, и который имеет следствием возникновение, изменение или прекращение процессуальных, а в некоторых установленных законом случаях и материальных правоотношений. Представлена классификация решений суда по различным основаниям, включая предложенную автором классификацию по степени реализации принципа состязательности гражданского процесса, в соответствии с которой решения суда подразделяются на обычные и заочные решения. Изложена сравнительная характеристика некоторых видов и форм судебных решений, а также проведено сравнение характера правового регулирования вопросов, связанных с вынесением заочного решения, существующего в Украине, Франции, США и Германии.

Усовершенствован перечень требований, которым должно отвечать решение суда, к которым следует относить требования законности, обоснованности, соблюдения процессуальной формы решения суда, полноты, определенности, безусловности, воспитательной роли, публичности, легитимности и своевременности. Предложено дополнить перечень требований, предъявляемых к решению суда, требованием публичности решения суда. В содержание требования публичности решения включаются положения о том, что решение суда должно провозглашаться публично и быть открытым для ознакомления как для участников судебного процесса в порядке, предусмотренном гражданским процессуальным законодательством, так и для всех других лиц через средства массовой информации, и в сети Интернет.

Последовательно исследуются структура и содержание решения суда как акта правосудия и процессуального документа. Рассматривается классическое деление решения суда на вводную, описательную, мотивировочную и резолютивную части. Раскрывается содержание каждой из указанных частей судебного решения.

Проанализированы полномочия суда первой инстанции в отношении осуществления им контроля за собственными решениями, включающие право суда давать разъяснение решения, выносить дополнительное решение и исправлять описки и арифметические ошибки в решении Рассмотрены некоторые вопросы, связанные с исполнением решения суда, которые решаются судом во время принятия решения, включая приведение решения к немедленному исполнению, а также предоставление судом отсрочки, рассрочки и обеспечения исполнения решения.

Содержится ряд научных разработок, касающихся законной силы решения суда и включающих усовершенствование определения понятия «законная сила решения суда», охарактеризованы последствия вступления решения суда в законную силу, каковыми являются его обязательность, неопровержимость, исключительность, преюдициальность и исполнимость Предложен новый взгляд на определение пределов действия законной силы решения суда, в соответствии с которым объективные и субъективные пределы устанавливаются не в целом для законной силы решения суда, а отдельно для каждого из её свойств.

Сформулированы предложения относительно усовершенствования гражданского процессуального законодательства Украины.

Ключевые слова: акты правосудия, решение суда, законность и обоснованность решения суда, содержание решения суда, законная сила решения суда.

SUMMARY

Andronov I.V. Decision of court of first the instance in civil procedure of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for a candidate Degree in law in speciality 12.00 03 - Civil law and Civil process; Famih law; Private international law. - Odessa national academy of law, Odessa, 2008.

Dissertation is devoted complex research of decision of court of first the instance in civil procedure of Ukraine. Determination of concept of ,,decision of court» is offered in work, coming from his specific signs and properties,>

The list of requirements which the decision of court must answer is offered in dissertation, a structure and maintenance of decision of court is consistently probed as an act of justice and judicial document. In work plenary powers of court of first the instance are analysed in regard to realization by him control after own decisions, and also some questions, related to execution of decision ships which decide a court during a decision¬making, are considered. In dissertation also there is a row of scientific developments, touching legal force of decision of court.

Formulated suggestion in relation to the improvement of civil judicial legislation of Ukraine.

Key words: acts of justice, decision of court, legality and validity of decision of court, maintenance of decision of court, legal force of decision of court.