Інфраструктура ринкової системи господарства

Курс, який встановлюється на біржі, називають офіційним курсом . Він лежить в основі розрахунків комерційних банків із клієнтами. У роботі валютної біржі беруть участь представники держави . біржовим валютним товаром є валюта і золото. Біржа праці - державна структура, яка опосередковує стосунки між роботодавцями і найманою робочою силою. Функції служби зайнятості :- вивчення і прогнозування ситуації на ринку праці ;- організація громадських робіт ;- організація перекваліфікації кадрів за вимогами ринку ;- виплата допомоги з безробіття ;- відшкодування витрат, пов’язаних зі зміною місця роботи. * Фрахтова біржа - постійно діючий ринок, на якому укладаються угоди фрахтування та від фрахтування суден. Тут концентрується інформація про :- попит і пропозицію на тоннаж ;- рівень фрахтових ставок ;- умови договору фрахтування . Найбільш міжнародний фрахтовий центр знаходиться у Лондоні. Досить могутні фрахтові біржі знаходяться в Гамбурзі, Генуї, Токіо, Нью – Йорку , Гонконзі. Універсальна біржа - біржа, яка здійснює операції не тільки з широким асортиментом товарів, а й з валютою, цінними та фрахтовими контрактами. Отже , біржі - це ринкові структури, де укладаються угоди, здійснюються біржові операції. ( схема 6 )* Фінанси України № 10 / 2002Схема 6. Класифікація біржових операцій Угода ( операція ) - домовленість про взаємну передачу прав та зобов’язань стосовна біржового товару, яка супроводжується передачею фінансового інструмента ( банківських документів чи грошей ) від однієї особи до іншої. Форвардні угода - строкова угода за готівковою формою розрахунку, відповідно до якої покупець і продавець погоджуються на поставку товару обумовленої якості та кількості на певну дату в майбутньому. Ціна товару, курс валюти тощо фіксуються в момент укладання угоди. Ф’ючерсні угоди про купівлю – продаж фінансових інструментів або товарів обумовленої марки на біржах за умови оплати їх за узгодженою ціною через певний проміжок часу після укладання угоди. Ф’ючерсні угоди найчастіше використовують для продажу товарів великими партіями з притаманною для них тенденцію до значних коливань цін , валюти, акцій, облігацій, для банківських вкладів, іпотеки і т. і. До функцій ф’ючерсних угод належать :- зменшення ризику, пов’язаного з різким коливанням цін;- забезпечення стійкості господарюючих одиниць ;- гарантування передбачуваності господарської діяльності ;- здешевлення кредиту . Онкольні угоди – система купівлі реального товару або цінних паперів, за якою ціна не фіксується аж до вимоги покупця. Продавець страхує себе хеджуванням продажу. Ціна, за якою він закриває хедж ( строкова угода, укладена для страхування від можливого коливання цін ), стає ціною закупівлі реального товару. Опціон - договірне зобов’язання купити або продати певний вид цінностей чи фінансових прав за встановленою на момент підписання угоди ціною в межах певного періоду. В обмін на отримання такого права покупець опціону сплачує продавцеві певну суму – премію. Ризик покупця опціону обмежений цією премією, а ризик продавця зменшується на величину отриманої премії. У суверенній Україні формується система бірж. Вже діють такі біржі, як фондові, аграрні , міжбанківська валютна. Має місце тенденція розвитку від універсальних товарних бірж до спеціалізованих. Купівля - продаж цінних паперів, облігацій , акцій на фондовій біржі здійснюється через відпрацьований тривалою практикою механізм. Залежно від попиту й пропозиції на них встановлюється біржовий курс. Бюлетні зареєстрованих біржових курсів ( котирувань ) публікуються в пресі. Наприклад, газета “ Уолл – стріт джорнел ” містить спеціальний розділ “ С ” під назвою “ Гроші та інвестиції ”. Біржовий курс цінних паперів визначається : прибутковістю фірми та доходами, що передбачаються ; розмірами банківського відсотка ( позикового відсотка ), а також ціною на золото, окремі товари й нерухомість, які є альтернативною залучення тимчасово вільних коштів ; варіанти ліквідності, тобто можливістю перетворити придбані цінні папери в гроші ; політичним становищем у найважливіших регіонах світу ; тіньовими операціями, таємними домовленостями, які іноді укладаються з метою отримання спекулятивного прибутку від різниці між біржовими курсами . Незважаючи на те, що іноді має місце суттєвий відрив біржових курсів цінних паперів від представленої ними реальної вартості, в кінцевому рахунку вони відображають реальну ситуацію в економіці країни чи регіону.

Розділ 3. Банки й небанківські фінансові інститути ринкової системи господарства3.1 Банки та банківська діяльність Банк - це фінансова установа, яка акумулює тимчасово вільні грошові кошти ( вклади ), надає їх у тимчасове користування у формі кредиту ( позики ), виступає посередником у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами або окремими особами, регулює грошовий обіг у країні , включаючи випуск ( емісію ) нових грошей. Усі банки як фінансові установи організаційно і функціонально упорядковані в банківську систему - сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють у межах грошвою – кредитного механізму. В країнах з ринковою економікою функціонує банківська система двох рівнів. На першому, вищому рівні знаходиться центральний банк ( або система банків , що виконують функції центрального банку ), на другому, нижчому рівні - комерційні та спеціалізовані банки ( іпотечні , інноваційні ) та інші небанківські кредитно – фінансові інститути , що функціонують у різних сферах діяльності. Кожний елемент банківської системи відіграє важливу роль у життєзабезпеченні ринкової системи. Основне призначення банків – посередництво в переміщенні грошових засобів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців грошових ресурсів.Функції центрального банку :- регулювання грошового обороту через емісію банкнот і кредитування банків нижчого рівня ( головна функція );- банківський нагляд, регулювання діяльності комерційних банків економічними методами ( через дотримання комерційними банками економічних нормативів, встановлення резервів і визначення ставки рефінансування ) ;- визначення та проведення монетарної та валютної політики держави ;- забезпечення ефективності функціонування системи розрахунків у державі. В Україні роль центрального банку виконує Національний банк. Він має функціонувати досить автономно від уряду. Його головне завдання - забезпечення стійкості національної валюти, її купівельної спроможності. В цьому відношення функції Національного банку навіть вище державних, оскільки дії держави відображають, як правило, інтереси окремих галузей, підприємств і соціальних груп. Центральний банк відстоює загальнонародні інтереси і повинен проводити незалежну політику. Згідно з Законом України про Національний банк створюється Національна рада з питань грошово – кредитної політики у складі представників парламенту, президента, уряду , НБУ та комерційних банків. Цьому органу надані консультативні та спостережні функції