Прояв детермінантів агресивної поведінки у підлітків

діти із середовища сільських механізаторів. Разом з тим у підлітків цієї групи відзначається мінімальний рівень негативізму. Вербальні форми агресивного поводження типові для більшості підлітків з родини службовців середньої ланки. У той же час ці підлітки відрізняються порівняно невисоким рівнем фізичної форми агресивної поведінки. За рівнем непрямої агресії на першому місці підлітки з родин підсобних працівників і родин керівних службовців. Підвищеним негативізмом відрізняються підлітки із середовища керівників і родин інтелігенції (лікарі, учителі, інженери). Менш всього виражена агресивною поведінкою у підлітків із середовища торгових працівників. Очевидно в цьому випадку позначається не тільки матеріальний добробут, але і вироблене в цьому середовищі прагнення уникати конфліктів, згладжувати виникаючі протиріччя, не загострювати ситуацію.


2. Психологічна діагностика агресивності підлітків


2.1 Методи й завдання експериментального дослідження


З метою виявлення появи факторів, що впливають на агресивну поведінку учнів коледжу й ПТУ нами були використані наступні методи:

тест – опитувальник Басса – Даркі для діагностики показників і форм агресії;

методика вивчення фрустраційних реакцій С. Розенцвейга;

методика діагностики межгруппових відносин (Соціометрія);

методика діагностики рівня суб'єктивного контролю Дж. Роттера;

метод спостереження за учнями коледжу й ПТУ 3.

1. Тест – опитувальник Басса – Даркі для діагностики показників і форм агресії;

В силу того, що стандартних загальноприйнятих методик призначених для вивчення ступеня виразності агресивних реакцій у підлітків у науковій літературі ні, ми використали тест – опитувальник адаптований Бовт И.Л. У даному опитувальнику залишені лише три групи питань, що дозволяють оцінити відповідно рівень фізичної, непрямої й вербальної агресії підлітків. При цьому збережено як кількість питань для цих показників, так і система їхньої оцінки, що дозволяє уникнути перекручування й зниження об'єктивності отриманих результатів. Індекс загальної агресивності містить у собі ці три шкали. При аналізі даного параметра ми враховували експериментальні оцінки й думки педагогів, що робила висновки про рівень агресивності кожного підлітка, на основі тривалих спостережень за його реальною поведінкою.

2. Методика вивчення фрустраційних реакцій С. Розенцвейга.

Дана методика ставиться до числа проективних і дозволяє прогнозувати типи емоційних реакцій обстежуваного на різні труднощі й перешкоди, які можуть виникати на шляху до досягнення мети або задоволенню потреб. З'ясування характеру й спрямованості реакцій дає подання про частоту прояву агресивних реакцій.

За методикою розглядаються наступні напрямки й типи реакцій.

Экстрапунітивні реакції – спрямована на живе або неживе оточення у формі підкреслення ступеня фрустирующей ситуації, у формі осуду зовнішньої причини фрустрації, або ставиться в обов'язок іншій особі дозволити дану ситуацію.

Інтропунітивні реакції – спрямована суб'єктом на самого себе; випробуваний приймає фруструючу ситуацію як сприятливу для себе, приймає провину на себе або бере на себе відповідальність за виправлення даної ситуації.

Імпунитивні реакції – ситуація розглядається як малозначна, як відсутність або провини або як щось таке, що може бути виправлене саме собою, варто тільки почекати й подумати.

Реакції розрізняються також з погляду їхніх типів:

Тип реакції «з фіксацією на перешкоді» (у відповіді випробуваного перешкоду, що викликала фрустрацію, усіляко підкреслюється як що не має серйозного значення).

Тип реакції «з фіксацією на самозахист» (головну роль у відповіді випробуваного грає захист себе, свого «Я»).

Тип реакції з «фіксацією на задоволенні потреби» (відповідь спрямована на дозвіл проблеми; реакція приймає форму вимоги допомоги від інших осіб для рішення ситуації; суб'єкт сам береться за дозвіл ситуації або ж уважає, що час і хід події приведуть до її виправлення.

Методика С. Розенцвейга дає нам також можливість визначити коефіцієнт соціальної адаптації (GCR). Даний показник обчислюється шляхом зіставлення відповідей конкретного випробуваного з «стандартними», середньостатистичними. Ситуацій, які використалися для порівняння всього 14. Їхні значення представлені у вигляді таблиці (див. Таблиця №1).

У ході дослідження нами вивчалися наступні: положення сім'ї, статус підлітка в колективі (соціометрія). Тому що наші випробувані з різних соціальних верств населення, із сімей, що відрізняються по складу, рівню утворення батьків, умовам сімейного виховання й характером взаємин між членами сім'ї, що відбивається на ступені їхньої агресивності.

3. Методика діагностики рівня суб'єктивного контролю Дж. Роттера.

Загальна спрямованість особистості тісно пов'язана з рівнем її суб'єктивного контролю. Для оцінки описуваної характеристики особистості ми використали фрагменти методики діагностики рівня суб'єктивного контролю (УСК) Дж. Роттера. Однак, у виді того, що дана методика розрахована на дорослий контингент обстежуваних і містить шкали, що не представляють діагностичної для нас цінності (шкали інтернальності в сімейних і виробничих відносинах і відносно здоров'я й хвороби), ми порахували можливим модифікувати її відповідно до нашого дослідження. Модифікований варіант методики УСК містив 24 питання, що дозволяють оцінити показники по наступних шкалах: Іо – шкала загальної інтернальності; Ід – шкала інтернальності в області досягнень; Ін – шкала інтернальності в області невдач; Їм – шкала інтернальності в області міжособистісних відносин.

4. Методика діагностики межгрупових відносин («Соціометрія»).

Дана методика дозволяє визначити положення випробуваного в системі міжособистісних відносин тієї групи, до якої він належить. Дослідження групи за допомогою даної методики звичайно проводиться тоді, коли група містить у собі не менш десяти чоловік й існує не менш одного року. На основі відповідей випробуваних про взаємний вибір складається соціометрична матриця, що дає можливість визначити наступні статуси: «зірка», «прийняті», «принебригаючі», «изольовані». Більше детальну й наочну картину відносин, що зложилися в групі, можна визначити побудувавши соціограмму. Це виконані за певною схемою малюнки, на яких за допомогою відповідних умовних позначок відзначаються всі виявлені в дослідженій групі вибори й відхилення.

Дана методика дає диференційовану характеристику положення людини в різних підсистемах системи групових відхиленні.

Метод спостереження.

Мета: Визначити рівень прояву агресивності в учнів коледжу й ПТУ 3.

План спостереження: за агресивністю учнів.

– особливості прояву агресії.

План спостереження за агресивністю учнів коледжу й ПТУ 3 на уроці праці.

Участь підлітків в організації праці.

Мета: Розподіл і виконання роботи, організація робочого місця.

Спілкування підлітків по питанню праці.


2.2 Обробка, аналіз й інтерпретація результатів дослідження


Дані, отримані в ході психодігностичного дослідження, учнів коледжу й ПТУ 3, були піддані кількісному аналізу. Для встановлення залежності між показниками нами був визначений коефіцієнт рангової кореляції Спирмена, як для однієї, так і для інший групи.

За результатами тестування за допомогою модифікованого опитувальника Басса – Дарки було встановлено, що в більшості учнів коледжу рівень агресії перебуває в межах норми 57,95%, вище норми спостерігається в 23,03% випробуваних, нижче норми – 19,01%. На основі наших досліджень ми можемо затверджувати також, що в більшості учнів переважає фізична агресія (28,91%) і вербальна (24,31%). Агресія проявляється використанням сили проти іншої особи, а негативні почуття виражаються як через форму, так і через зміст словесних відповідей (лемент, погрози, образи).

За результатами тестування опитувальника Басса – Дарка було встановлено, що в більшості учнів ПТУ 3 рівень агресії перебуває в межах норми 56.95%, вище норми спостерігається в 25.03% випробуваних, нижче норми – 20.02%. На основі наших досліджень ми можемо затверджувати також, що в більшості учнів ПТУ 3 переважає фізична агресія (30%) і вербальна (25.30%)



Таблиця 2. Показники агресії учнів коледжу й ПТУ-3.

Тип показника

Рівень агресії в%

Вище норми

У межах норми

Нижче норми

Коледж – ПТУ

Коледж – ПТУ

Коледж – ПТУ
Непряма агресія 28,91–30,00 54,11–54,20 17,00–18,00
Фізична агресія 17,73–18,10 61,79–67,50 20,47–21,00
Вербальна агресія 24,31–25,30 59,78–58,50 15,90–16,00
Загальна агресія 23,03–24,01 57,95–57,65 19,01–19,12

Аналіз результатів отриманих за допомогою методики С. Розенцвейга дали нам можливість визначити тип реакцій і спрямованість агресивних підлітків, що вчаться, у фрустируючих ситуаціях. Результати тестування показали, що переважним типом реакції є «з Фіксацією на задоволення потреб» для коледжу (40,3%), а для ПТУ (40,40%), плані спрямованості ведучими виявилися экстрапуітивних реакції для коледжу (64,2%), а для ПТУ (64,4%). Тобто, фрустрируюча ситуація агресивними учнями як досаждає й вони схильні засуджувати зовнішні причини. Экстрапунтивних реакції (Е) сполучаються так само із самозахисної (тип ЕД – 40,1%) тобто підлітки частіше приймають форму ворожості захищаючи себе, своє «Я», гудять навколишніх і не схильні прийняти провину на себе. Меншому числу властиво интропуітивних реакції (29,7% – I), тобто реакції спрямовані на самого себе, де фрустируюча ситуації розглядаються малозначною, або легко переборної із часом. А для учнів ПТУ (ЕД – 40,2%), а меншому числу властиво интропуитивних реакції (29,8% – I)


Таблиця 3. Показники фрустраційних реакцій в агресивних учнів коледжу й ПТУ-3 (за методикою З, Розенцвейга)

Спрямованість реакцій

Тип реакцій

ОД

«с фіксацією на

перешкода»

ЕД

«с фіксацією на

самозахист»

NP

«с фіксацією на

потреби»

Усього

Коледж – ПТУ Коледж – ПТУ Коледж – ПТУ Коледж – ПТУ
E 10,3–10,2 32,7–32,8 21,2–21,1 64,2–64,4
I 7,2–7,1 4,2–4,5 18,3–18,4 29,7–29,6
M 2,1–2 3,2–3,3 0,8–0,8 6,1–6,3
Усього 19,6–19,7 40,1–41,4 40,3–40,2 100–102

Узагальнюючи отримані результати, учнів коледжу й ПТУ 3, ми можемо затверджувати, що агресивними підлітками менш властиві прийняття провини себе, у них відсутнє прагнення самостійно шукати шляхи рішення ситуації або задовольнити свої потреби. Вони більше покладаються на інших осіб (батьків і вчителів), і т. д. Це розходження в учнів коледжу й ПТУ 3 властиве але не значна розбіжність в 1% або 2%.

Коефіцієнт соціальної адаптації GCR=42,7%. Наявність низького рівня соціальної адаптації властиво в основному підліткам, що вчаться, ПТУ 3 схильним до проявів відкритого агресивного поводження. А в учнів коледжу він перебувати в нормі GCR=32,3%.

Вивчення характеру самооцінки й рівня домагань в агресивних учнів показало, що їм властива неадекватність цих параметрів (58,2% із загального числа агресивних учнів коледжу по самооцінці й 58% за рівнем домагань). А в учнів ПТУ неадекватність (58,3%), а самооцінка (59%).

Аналізуючи результати соціометрії, учнів коледжу й ПТУ 3 необхідно відзначити, що найбільше число агресивних підлітків мають у групі однолітків або статус «зірки», або «пренебрегаючи», тобто входять у полярні соціометричної категорії.

Сводячи по всьому, причиною цього є наявність цілого роду факторів у вигляді таких тісно взаємозалежних індивідуально – психологічних характеристик особистості, як неадекватні самооцінка й рівень домагань, тип реагування й т. д. Всі ці змінні накладають відбиток на обиранні підлітків моделі поведінки, як наслідок, на характер складних взаємин з навколишніми.


По абсцисі: 1 – «зірки»; 2 – «предпочитаємі»; 3 – «прийняті»; 4 – «пренебрегаємі»; 5 – «ізольовані».

По осі ординат – кількість випробуваних в%.


По абсцисі: 1 – «зірки»; 2 – «предпочитаємі»; 3 – «прийняті»; 4 – «пренебрегаємі»; 5 – «ізольовані».

По осі ординат – кількість випробуваних в%.


Розподіл соціметричних статусів у групі учнів коледжу показує що в «зірок» агресивний прояв становить 21,9%, в «предпочитаємі» – 20,9%, в «прийнятих» – 18,3%; в «пренебрегаємі» – 20%; в «ізольованих» – 18,9%. А в учнів ПТУ 3 агресивний прояв становить в «зірок» – 22,1%, в «предпочиємих» – 20,3%, в «прийнятих» – 20%; в «пренебрегаємих» – 21%; в «ізольованих» – 19,1%.


«Зірки»

«Предпочиємі»

«Пренебрегаємі»

Діаграми 4, 5, 6. Взаємозв’язок соціометричного статусу агресивних учнів коледжу й ПТУ 3 з фізичною, непрямою й вербальною агресією


На основі аналізу результатів соціометрії й тесту Басса – Даркі ми можемо затверджувати, що в «зірок» й «предпочитаємих» переважає частіше в учнів ПТУ 3 фізична й вербальна агресія, а небагато навіть в учнів коледжу, при цьому домінуючими є показники фізичної агресії. «Пренебрегаємі» частіше використають вербальну й непряму агрессію, що характерно для обох груп.

На основі отриманих результатів за методикою Дж. Роттера ми можемо затверджувати, що в більшості агресивних учнів коледжу й ПТУ 3 низький рівень суб'єктивного контролю. Це означає, що практично всі, що відбувається з ними події вони розглядають як результат дій інших людей. При цьому досягнення вони частіше схильні приписувати своїм зусиллям і здатностям ніж допомоги інших людей, а причини невдач бачать в основному в навколишньому середовищі. В області міжособистісних відносин у них відзначається низький показник по шкалі «Ім», що свідчить про невміння агресивних учнів ПТУ активно формувати своє коло спілкування, самостійно викликати до себе повагу й симпатію. А в учнів коледжу міжособистісні відносини мають середній рівень, що говорить про їхню самостійність деформування кола спілкування.

Узагальнюючи отримані результати ми можемо затверджувати, що серед агресивних учнів ПТУ 3 зустрічається більше представників экстернальної локалізації (53,2%), а серед не агресивних учнів коледжу – більше інтерналів (55,9%).


Рис. 5 Розподіл показників по шкалі «інтернальності – экстернальності» в учнів коледжу й ПТУ 3


Аналіз відповідей учнів на питання «чи Багато в тебе друзів у групі?» й «чи Багато в тебе ворогів у групі?» показав, що в більшості агресивних учнів немає відчуття безпеки в класному колективі. Багато хто з них (майже 53%) відзначили, що мають багато ворогів із числа одногруппників а виходить, вони випробовують емоційний дискомфорт і тривогу в ситуаціях соціальної взаємодії. А учнів коледжу й ПТУ 3 із середнім і низьким рівнем агресивності відзначили, що мають багато друзів (59,33%), а негативні відносини складаються лише в 40,19%.

Аналізуючи співвідношення соціометричного статусу підлітка в групі однолітків і рівня їхньої агресивності, необхідно відзначити, що значимого кореляційного зв'язку між цими параметрами виявити не вдалося. Зважаючи на все, причиною цього є наявність цілого ряду факторів, обумовлених індивідуально – психологічними особливостями особистості.

Виявлена також значима негативна кореляція між показниками агресивності й рівнем суб'єктивного контролю. Показник загальної інтернальності значимий корелюється із загальним рівнем агресивності, також з непрямою й вербальною агресією. Інтернальні тенденції значиме корелюються також із соціометричним статусом, що може свідчити про здатності школярів з високим рівнем суб'єктивного контролю формувати певні взаємини з однолітками.

Виявлено також наявність наступних значимих кореляційних залежностей в агресивних учнів коледжу й ПТУ 3:

між рівнем фізичної, вербальної агресії, індексом загальної агресивності й несприятливим емоційним кліматом у сім'ї – чим негативна емоційна атмосфера в сім'ї, тим вище рівень фізичної й вербальної агресії;

між рівнем соціальної адаптації й емоційним кліматом у сім'ї й показниками соціальної взаємодії агресивних школярів.

Таким чином, імовірність успішності соціальної адаптації школярів, схильних до агресивних форм реагування, зростає в тих сім'ях, для яких характерний високий рівень утворення батьків і сприятливий клімат у сім'ї.

Таблиця 4. Фрагмент кореляційного аналізу

Параметри АГ.Ф АГ.К. АГ.В. Ин. АГ GCR С.С. Ио ЭМ.К. сос. с
АГ.Ф. X 50* 42* 82* -, 15 03 -, 08 -, 24* 08
АГ.К. 50* X 46* 78* -, 07 -, 06 -, 16 -, 16 20
АГ.В. 42* 46* X 79* -, 11 01 -, 01 -, 41* 14
Ин. АГ 82* 78* 79* X -, 1З -, 00 -, 09 -, 35* 17
GCR -, 15 09 -, 11 -, 13 X -, 02 -, 06 24* 03
С.С. 03 -, 06 01 -, 00 -, 02 X -, 18 15 -, 11
Ио -, 38* -, 46* -, 61* -, 79* -, 06 25* X -, 18 -, 00
ЭМ.К. -, 24* -, 16 -, 41* -, 35* 24* 15 -, 29 X -, 33*
сос. с. 08 20 14 17 03 -, 11 -, 00 -, 33* X

АГ.Ф. – фізична агресія; АГ.К. – непряма агресія; АГ.В. – вербальна агресія; Ин.АГ. -індекс агресивності; GCR коефіцієнт–коефіцієнт соціальної адаптації по тесту С. Розенцвейга; С.С. – соціальний статус; Ио – загальна інтернальності; ЭМ.К. – емоційний клімат у сім'ї; СОС.С. – склад сім'ї.


Аналізуючи отримані данні ми можемо зробити висновок що учні ПТУ 3 агресивніше учнів коледжу, а десь на 3%. Результати підтвердження перебувають в експериментальній частині роботи. А в основному учні коледжу й ПТУ приблизно рівні по показниках агресії.


Висновок


У підлітковому віці одним з видів поведінки, що відхиляється, є агресивна поведінка, що нерідко приймає ворожу форму (бійки, образи). Для деяких підлітків участь у бійках, твердження себе за допомогою куркулів є устояною лінією поведінки. Ситуація збільшується нестабільністю суспільства, міжособистісними і міжгрупповими конфліктами. Знижується вік прояву агресивних дій. Усе частіше зустрічаються випадки агресивної поведінки учнів колледжа та ПТУ у дівчат.

Проведене вивчення підлітків-правопорушників (об'єктом якого були психічно і фізично здорові діти) показало, що ядром конфліктної ситуації, привівшої до моральної деформації особистості, є недоліки сімейного виховання, а жорстокість, агресивність, замкнутість, підвищена тривожність – у процесі стихійно-групового спілкування можуть приймати стійкий характер.

Неодмінною умовою агрессивнної поведінки є надлишок вільного часу, відсутність позитивна формуючих особистість захоплень. У багатьох підлітків відзначається неповна родина з порушеними функціональними зв'язками.

Виховно-профілактична діяльність не може обмежуватися лише заходами індивідуального впливу і корекції, застосовуваними безпосередньо до неповнолітнього. Соціального оздоровлення і соціально-педагогічної корекції вимагає несприятливе середовище, що викликає соціальну дезадаптацію неповнолітнього.

Профілактика і попередження агрессивної поведінки неповнолітніх стає не тільки соціально значимим, але і психологічно необхідним.

Звідси виникає необхідність у проведенні системного аналізу індівідуальних, особистісних, соціально-психологічних і психолого-педагогічних факторів, що обумовлюють соціальні відхилення в поводженні неповнолітніх, з обліком яких повинна будуватися і здійснюватися виховно-профілактична робота по попередженню цих відхилень. Раннє виявлення поведінкових проблем у підлітків, системний аналіз характеру їхнього виникнення й адекватна виховно-коррекційна робота дають шанс запобігти десоціалізацію підлітків. Несвоєчасне виявлення початкових ознак поводження, що відхиляється, і проблем у вихованні, що перешкоджають розвитку дитини, приводить до швидкого переходу відхилень у хронічні порушення поводження.

Порівняльний аналіз проявів агресивності показав, що найбільша фізична агресія відзначається в підлітків у сільських родинах і родинах робітників, а найменша – у дітей з родин торгових працівників. Непряма агресія переважає в підлітків з родин керівників і родин підсобних працівників. Вербальна агресія типова для дітей службовців середньої ланки. Найбільший рівень негативізму виявляється в дітей керівників.

Розгляд прояву різних форм агресивності в хлопчиків і дівчинок на різних стадіях підліткового віку і з різних соціальних груп населення дає необхідну орієнтацію в характері сфер особистості дитини, що розвивається під впливом різного мікросередовища і дозволяє цілеспрямовано будувати виховний процес.


Список літератури


Ананьев Б.Г. «Про людину, як об'єкті і суб'єкті виховання» Обрані психологічні праці в 2 х томах Москва, 1980

Андріенко В.К. Гербеев Ю.В. Невський И.А «Система перевиховання підлітків в умовах спеціальної школи», Москва, 1990

Белічева С.А. «Основи превентивної психології» Москва, 1993

Горшкова Е.А. «Педагогічна діагностика старших класів, що учаться, при організації реабілітаційної роботи» сб. Проблеми особистості, профілактика відхилень у її розвитку Москва & Архангельськ, 1993

Горьковая И.А

«Медико-психологічне дослідження формування характеру делінквентних підлітків», автореферат дисертації кандидата психологічних наук, Санкт-Петербург, 1992

Іванова Л.Ю. «Агресивність, жорстокість і відносини старшокласників до їхніх проявів» зб. Проблеми особистості, профілактика відхилень у її розвитку Москва & Архангельськ, 1993

Ісаєв Д.Д. Журавльов И.І Дементьєв В.В. Озерецьковский С.Д. «Типологічні моделі поводження підлітків з різними формами аддиктивного поводження» Санкт-Петербург, 1997

Кулагін Л.Г. «Про підлітків, яким важко» журнал Радянська педагогіка, 1991 рік, №6, стор. 141–142

Личко А.Е. Попов Ю.В. «Делінквентне поводження, алкоголізм і токсикоманії в підлітків», Москва, 1988

Паренс Генрі «Агресія наших дітей» Москва, 1997

Першаніна Е. «Проблема профілактики педагогічної занедбаності підлітків» журнал «Радянська педагогіка», 1984, №5, стор. 141

Саенко Е.В. «Професійна діяльність психолога при профілактиці девіантного поводження» автореферат дисертації кандидата психологічних наук Твер, 1995

Семенюк Л.М. «Психологічні особливості агресивного поводження підлітків і умови його корекції» Москва, 1996

Степанов В.Г. «Психологія важкого школяра» Москва, 1998

Бабаків А. «Сімейні війни» газета «Стріла», №14 (143), Санкт-Петербург 1999, квітень, стор. 6

Тархова Л. «Як уберегти дитини від в'язниці і панелі» Москва, 1997

Фельдштейн Д.И. «Психолого-педагогічні проблеми співвідношення біологічного і соціального» журнал «Радянська педагогіка», 1984, №5, стор. 52–55

Фрідман Л.М. Волкова К.Н. «Психологічна наука – учителю» Москва, 1985

Шипиціна Л.М. Іванов Е.С. «Порушення поводження учнів допоміжної школи» Уельс, Великобританія, 1992

Журнал – «Практична психологія та соціальна робота» 2003 рік, №5

Журнал – «Практична психологія та соціальна робота» 2003 рік, №4

Немов «Настільний підручник практичного психолога», Освіта, Київ, 2000 рік

Ф. Аллан «Психологія підлітків» Москва, 1993 рік.

А.А. Реан «Вікова психологія» Санки-Пітербург, 1990 рік.

А.А. Реан, Т.Р. Румянцева «Сімейна педагогіка» Кіїв, 1991 рік.

Зільман, «Загальна психологія» Москва, 1995 рік.

Бріолін, «Психологія виховання», Львів, 1989 рік.

М. Другал, «Особливе виділення якостей агресії», Москва, 1990 рік.