Особливості поєднання старовинної кухні та новітніх технологій на прикладі ПП "Картопляна хата"

але найбільше – свинину, сало, птицю і сир із молока, про масло нічого не відомо. Багато споживалося риби. З приправ використовували кріп, часник і багато місцевих трав, наприклад, чебрець. У часи Київської Русі поширення набули імбир та чорний перець, але це у людей заможних, а в простого люду – корені хрону та півників.

З напоїв здавна відомі кисіль, мед та пиво із меленого солоду та хмелю.

Треба звернути увагу на такі обставини: 1) 60% українців мають саме І групу крові; 2) індіанці Америки до періоду завоювання європейцями на 100% мали також І групу крові, різниця лише в резус-факторі; 3) гарбуз і перець мають американське походження, але прижилися в Східній Європі, увійшли і в дієту, і в етнічну свідомість усіх слов’ян, особливо українців.

Досліджуючи українську кухню можна помітити багато спільного з мексиканською, а також кухнями інших народів Латинської Америки, яка формувалася під впливом не тільки індіанських, але і європейських традицій.

Серед слов'янських кухонь українська користується широкою популярністю. Вона давно одержала поширення далеко за межами України, а деякі страви української кухні, наприклад борщі і вареники, ввійшли в меню міжнародної кухні.

Українська національна кухня склалася досить пізно, в основному – до середини XVIII ст., а остаточно – до початку XIX ст. До тієї пори її важко було відрізнити від польської і білоруської кухонь. Це зумовлено тривалістю і складністю процесу формування української нації й української держави. Після монголо-татарської навали на Київську Русь Україна пережила агресію литовських, угорських, польських феодалів, у результаті чого різні частини території її входили до складу різних держав (Литви, Польщі, Угорщини, Румунії).

Оскільки окремі українські території були довгий час роз'єднані, загальноукраїнська кухня створювалася вкрай повільно, лише після об'єднання українського народу. У XVII ст. до складу Росії ввійшли Лівобережна Україна, Київ, наприкінці XVIII ст. – Правобережна Україна. З кінця XVIII ст. південна частина України – Причорномор'я і Новоросія – стали заселятися вихідцями з південних губерній Росії, що асимілювали з корінним населенням.

Таким чином, до початку – середини XIX ст. сформувалася в основному територія України, велика частина української нації була возз'єднана й одержала можливість консолідуватися в одній державі. Це значно полегшило створення і поширення характерних рис загальноукраїнських блюд, хоча розходження між блюдами Чернігівщини і Галичини, Полтавщини і Волині, Буковини і Харківщини, Поділля і Закарпаття збереглися до наших днів.

Пізне формування української кухні обумовило цілий ряд її особливостей.

По-перше, вона була створена на базі вже сформованих у кожній з регіональних частин України елементів кулінарної культури.

По-друге, незважаючи на те, що ці елементи були дуже різнорідні, унаслідок величезності території, що розкинулася від Карпат до Приазов'я і від Прип'яті до Чорного моря, розходження природних умов і історичного розвитку окремих частин її, співіснування безлічі народів (росіяни, білоруси, татари, нагайці, угорці, німці, молдовани, турки, греки), українська кухня виявилася на рідкість цільною, навіть трохи однобічною як по добору характерної національної харчової сировини, так і за принципами його кулінарної обробки.

По-третє, у національну українську кухню не ввійшли традиції давньоруської кухні, зв'язок з якими було втрачено після монголо-татарської навали. Це відрізняє українську кухню від російської і білоруської, де древні традиції, хоча і видозмінювалися, але, проте, зберігалися протягом багатьох століть. Разом з тим українська кухня сприйняла деякі технологічні прийоми не тільки німецької й угорської кухні, але і татарської і турецький, по-своєму частково видозмінивши їх. Так, обсмажування продуктів у перегрітій олії, властива тюркським кухням, було перетворено в українське «смаження» (тобто пасерування овочів, які використовують у борщі чи в других стравах).

Відношення до свинини ріднить українську кухню з кухнями західних слов'ян і угорців та сусідів українців – білорусів, однак використання сала в українській кухні надзвичайно різноманітно. Сало не тільки їдять солоне, варене, копчене і смажене, на ньому не тільки готують, їм не тільки шпигують усяке нежирне м'ясо, де сало відсутнє, але і використовують його навіть у солодких блюдах, сполучаючи з цукром чи патокою. Наприклад, такий масовий кондитерський виріб, як вергуни, жарять, а вірніше обварюють чи пряжать в салі.

Українській кухні властиво і не менш часте використання яєць, що слугує не тільки і не стільки для готування самостійного блюда – різного роду яєчень, скільки для таких ж неодмінних, як і сало, добавок у борошняні, борошняно-яєчні і яєчно-фруктові (солодкі) страви.

Дуже характерна для української кухні й велика кількість борошняних виробів. Причому з усіх видів тіста українці віддають перевагу прісному – просте прісне, прісне напіввитяжне, заварне прісне, прісне здобне з використанням соди як розпушувача, а для кондитерських виробів – переважно пісочне. Національними стравами вважаються вироби з простого бездріжджового тіста: вареники, галушки, шулики, лемішки, гречаники, коржі і більш нові за часом кондитерські вироби – вергуни і ставбиці. У борошняних блюдах майже винятково використовується пшеничне борошно, рідше – гречане в сполученні з пшеничним, а з круп популярністю користається пшоно, а також рис (між іншим, рис за назвою «сорочинське пшоно» – перекручене сарацинське, тобто турецьке, арабське пшоно, вживається в українській кухні з XIV ст. і занесено до неї з Заходу, через угорців, звідси зрозуміло і західна його назва «сарацинське»).

Поряд з борошняними виробами важлива роль приділяється овочам. Їх вживають у виді гарнірів до жирної м'ясної чи їжі подають як самостійні страви із салом. З овочів на першому місці знаходиться, безперечно, буряк, який можна вважати національним овочем і який вживають не тільки у свіжому, але і квашеному виді. Так, із квашеного буряка готують борщі з осені до весни, тобто велику частину року. Для української кухні властиво також вживання бобових – бобів, сочевиці й особливо квасолі (але тільки не в стручках). Бобові широко використовуються як добавки до інших овочів.

З інших овочевих і рослинних культур варто назвати моркву, гарбуз, кукурудзу, картоплю і помідори. Кукурудза, як і квасоля, частіше відіграє роль добавок. Вона одержала поширення в українській кухні вже в XVIII ст., особливо в Південній і Південно-Західній Україні. З XVIII ст. почалося проникнення в Україну картоплі, яка, однак, не зайняла тут самостійного значення, як у Білорусії, і, подібно іншим овочевим культурам, стала використовуватися в якості, хоча і важливої, але однієї з багатьох інших «приправ» (тобто гарнірів) до других страв. Картопля у вигляді пюре знайшла широке застосування при додаванні до приготованих у вигляді пюре квасолі, моркви, сиру, яблукам, маку. Крім того, картопля є гарним поглиначем сала в других стравах і сировиною для одержання крохмалю, використовуваного для приготування солодких блюд, особливо фруктових киселів і кондитерських виробів.

Хоча українська кухня майже остаточно склалася вже в XVIII ст., два таких характерних для неї рослинних продукту, як помідори і соняшникова олія, без яких не можна уявити собі сучасний український стіл, увійшли в широке вживання і вплинули на меню в XIX ст. Треба сказати, що рослинні олії застосовувалися в українській кухні поряд із тваринним жиром (свинячим салом) здавна, і все ж соняшникова олія одержала поширення лише в останньому сторіччі, причому майже витіснила всі інші рослинні олії. Воно вживається нині в двох видах: олія гарячого жиму, із сильним, своєрідним, настільки улюбленим українцями запахом смаженого насіння, і холодного жиму, найбільш відоме за межами України. Олія гарячого жиму йде звичайно в холодні страви – салати, вінегрети; олія холодного жиму частіше вживається для смаження, пряження, тобто для готування на ньому гарячих других блюд.

Із прянощів і приправ використовуються переважно цибуля, часник, кріп, кмин, аніс, м'ята, любисток, дудник, чабер, червоний перець, із привізних прянощів – лавровий лист, чорний перець і кориця (для солодких блюд). Велику роль як приправа до м'ясних, холодних і овочевих блюд грає оцет, яким, однак, нерідко зловживають.

З фруктів і ягід, улюблених на Україні моченими, свіжими, сушеними і копчено-в’яленими, національними можна вважати вишню, сливу, грушу, смородину, кавун і в меншій ступені яблука і малину. Поряд із фруктами сучасна українська кухня надзвичайно часто використовує цукор й патоку як у чистому вигляді, так і у виді складових частин узварів, варень та особливо повидла і кондитерських виробів.

Як уже було сказано, найбільш відмітною рисою технології української кухні є комбінована теплова обробка продуктів. Вона полягає в тому, що сирий продукт – будь він тваринного чи рослинного походження – спочатку піддається легкому обсмажуванню і відносно швидкому пасеруванню, і тільки після цього – більш тривалій тепловій обробці, тобто варінню, запіканню чи тушікування. З цими особливостями готування українських блюд здавна пов'язані й особливості українського посуду – казанки для варіння, сковороди для смажіння – глибокі і напівглибокі, невисока глиняний посуд для наступного напівтушкування – різного роду глечики, миски, чашки, макітри.

З технологічних прийомів готування їжі звертають на себе увага шинкування, січіння та інші способи здрібнювання їжі, зокрема м'яса. Звідси наявність в українській кухні різних рулетів (завиванців), фаршированих блюд, запіканок, кручеників з м'ясними фаршами і січеників, тобто різноманітних м'ясних блюд типу битків і котлет, запозичених з німецької кухні через польську і чеську. Це притаманно, як ми знаємо також і мексиканській кухні.

Як і всяка кухня з багатим історичним минулим, українська кухня є в значній мірі регіональною. Так, західноукраїнська кухня помітно відрізняється від східноукраїнської; вплив турецької кухні на буковинську, угорської на гуцульську і російської на кухню Слобідської України не підлягає сумніву; найбільшою розманітністю відрізняється кухня Центральної України, особливо областей центра Правоберіжжя. Популярний на Україні борщ має масу різновидів, практично в кожній області його готують за своїм, особливим рецепту.

Найбільш популярні рецепти страв української кухні

Борщ

Буряк 56 г.

Картопля 100 г.

Капуста білокачанна 63 г.

Цибуля ріпчата 18 г.

Морква 25 г.

Петрушка 11 г.

Томат-пюре 25 г.

Перець болгарський 13 г.

Борошно 5 г

Жир 10 г.

Часник 0,2 г

Оцет 5 г

Сіль, спеції

Сметана 15 г., зелень

У проціджений кип'ячий бульйон кладуть картоплю, нарізану дольками, доводять до кипіння, додають нашинковану капусту, солодкий перець і варять 20 хв. Потім у борщ кладуть шинкований буряк, протушений заздалегідь з томатом-пюре, з оцтом і часточкою жиру, підсмажену цибулю і борошно, розведену бульоном. Варять 10 хв. Борщ заправляють потовченим часником, сіллю та спеціями і настоюють 20–25 хв.

Вареники

Борошно 330 г.

Яйце 1/2 шт.

Сіль 150 г.

Вода 150 г.

Фарш 500 г.

Із води, борошна, яєць замішують тісто. Розкачують пласт товщиною 1,5–2 мм. На одну половину пласту кладуть рядками шаріки фаршу і накривають другою половиною. Вирізають вареники спеціальною формочкою.

Фарш картопляний

Картопля 1,1 кг

Олія 90 г.

Цибуля ріпчаста 215 г.

Сіль 10 г.

Перець чорний

Варену потовчену картоплю заправляють підсмаженою цибулею і перцем.

Фарш капустяний

Капуста квашена 1,4 кг

Олія 90 г.

Цибуля ріпчаста 215 г.

Цукор 50 г.

Сіль, перець.

Оцет 10 г.

Посічену капусту тушать і заправляють цибулею, підтушеною з томатом-пюре і цукром.

Фарш сирний

Сир 870 г.

Цукор 100 г.

Яйце 1 шт.

Борошно 50 г.

Сіль

Сир вимішують з яйцями, цукром, сіллю і борошном, перемішують і пропускають через м'ясорубку.

Фарш із вишень

Вишні 1 кг

Цукор 200 г.

Крупа манна 70 г.

Вишні промивають і виймають кісточки. М'якоть вишень посипають цукром і прогрівають до t 30–40.

Галушки

Борошно 400 г.

Яйце 2 штуки

Масло вершкове 100 г.

Вода 100 мл

Сметана 100 г., сіль

Борошно просіюють, вливають воду, додають вершкове масло, яйця та сіль. Усе це замішують. Розкачуюють пласт завтовшки 0,5 см і розрізають його на невеликі шматочки. Ці шматочки (галушки) вкидають у підсолену киплячу воду і варять при слабкому кипінні 10 хв. Галушки, що піднімаються на поверхню води, перекладають в дуршлаг чи на сито. Потім галушки трошки підсмажують на розігрітому вершковому маслі. Після приготування їх можна полити сметаною.

Голубці

Яловичина 1 кг

Капуста 1,2 кг

Рис. 4 ст. ложки

Цибуля 2 штуки

Масло вершкове 3 ст. ложки

Сіль, перець

Підлива

Сметана 0,5 склянки

М'ясний бульйон 2,5 склянки

Пшеничне борошно 1 ст. ложка

Масло вершкове

З капустини знімають верхні листки, промивають, вирізують качан, кладуть у киплячу підсолену воду й варять 15–20 хв., потім головку виймають, охолоджують і розбирають на окремі листки. Товсті жилки зрізають. М'ясо пропускають крізь м'ясорубку, додають припущений рис, пасеровану цибулю, перець, сіль, добре розмішують, кладуть на підготовлені листки капусти, краї їх згортають і надають голубцям прямокутної форми. Голубці укладають у каструлю, заливають сметанною підливою й тушкують у духовці до готовності. Для приготування підливи борошно пасерують на вершковому маслі так, щоб воно не змінило кольору, додають сметану, перемішують, розводять гарячим бульйоном, проварюють 8–10 хв. на малому вогні, солять, проціджують, доводять до кипіння й заправляють вершковим маслом.

Кутя

Пшениця 2 склянки

Мак 1 склянка

Горіхи 1 склянки

Родзинки 50 г.

Мед 100 г.

Пшеницю миють, замочують на кілька годин. Потім відварюють на середньому вогні до готовності. Мак миють, заливають на 20–30 хв. окропом, перетирають з молоком у макітрі. Горіхи подрібнюють і підсмажують до золотавого кольору. Усе перемішують, додають родзинки, мед та цукор.

Пампушки з часником

Борошно житнє 450 г.

Борошно пшеничне 120 г.

Вода (окріп) 0,5 стакана

Вода 0,5 стакана

Дріжджі 30 г.

Сіль

Борошно житнє та пшеничне просіюють, вливають окріп, розмішують і чекають, доки маса охолоне. Дріжджі розводять у теплій воді (0,5 склянки), вливають у тісто, розмішують і ставлять у тепле місце. Коли тісто підніметься, солять, додають у разі потреби борошно і місять протягом 45 хв. Чекають, доки маса знову підніметься. З тіста роблять пампушки, кладуть їх на деко, посипане борошном і чекають 10 хв. Обливають теплою водою, ставлять у піч на 12–15 хв. і знову обливають водою. Готові пампушки подають з часниковим соусом.

Узвар

Фрукти сушені 125 г.

Цукор 75 г.

Мед 50 г.

Вода 1 л

Сушені груші, яблука, вишні, сливи, родзинки перебирають, великі розрізають, миють тричі теплою водою і варять (при закритій кришці) до готовності. Заправляють цукром та медом, доводять до кипіння і охолоджують.

Сучасна українська кухня

Фаршировані яйця

4 яйця, 80 г. цибулі, 50 г. горіхів, 2 ст. л. густої сметани, 20 г. вимочених у ромі родзинок, зелень петрушки, сіль чорний мелений перець до смаку.

Яйця круто зварити, розрізати вздовж навпіл, вийняти жовтки і перетерти їх через ситою

Цибулю дрібно посікти і вимішати з жовтками, меленими волоськими горіхами та сметаною. Заправити сіллю та чорним перцем.

Викласти яйця на тарілку, начинити їх сумішшю, зверху прикрасити родзинками та зеленню петрушки.

(Для надання яйцям більш приємного смаку волоські горіхи перед обробкою злегка підсмажити на сковороді до відставання шкурки).

Ікра з баклажанів

500 г. баклажанів, 1–2 цибулини, 4–5 помідорів, 3–4 стол. л. олії, перець, сіль за смаком.

Баклажани спекти в духовці без жиру до м’якості. Розрізати нижню частину кожного баклажана і покласти на 1–2 години під гніт. Далі зняти шкірку, м’якоть посікти, додати порізані на кубики цибулю та помідори. Додати сіль, перець і заправити олією. Все добре перемішати. Дати постояти в холодильнику 2–3 години.

(Ікра набуває особливо приємного смаку, якщо замість звичайної цибулі взяти солодку синю ялтинську цибулю).

Судак заливний

1 кг судака, 10 г. желатину, 1 цибулина, коріння, сіль за смаком.

Рибу почистити і порізати на шматки. Кістки, голову без зябер і ікру скласти в каструлю, додати коріння, цибулю, сіль, лавровий лист, залити водою і варити 20 хвилин. Далі покласти у киплячий бульйон шматки риби.

Коли риба звариться, вийняти її, покласти на блюдо у вигляді цілої рибини з невеликими проміжками і остудити. З бульйону, отриманого при варці, приготувати 2 склянки прозорого желе і охолодити його.

Кожний шматок риби прикрасити скибочками цитрини, моркви, зеленню петрушки і залити желе. Поставити у холодне місце.

Гриби у сметані

500 г. свіжих грибів, Ѕ склянки сметани, 1 чайна ложка борошна, 2 столові ложки вершкового масла, сіль за смаком.

Гриби почистити, промити і обсмажити гарячою водою. Відкинути на сито, нарізати скибочками, посолити та підсмажити на вершковому маслі. До грибів додати борошно і перемішати. Залити сметаною і запекти в духовці.

Подаючи на стіл, гриби посипати зеленню петрушки чи кропом.

Котлети по-київськи (1 варіант)

400 г. курячого філе, 150 г. вершкового масла, 1 яйце, 100 г. панірувальних сухарів, сіль до смаку.

З філе видалити сухожилля, гострим ножем зрізати зовнішню плівку, розрізати навпіл і злегка розвернути і відбити до товщини 2,5–3 мм. На середину покласти шматок вершкового масла так, щоб повністю закрити його. Котлету посолити, надати їй грушоподібну форму, змочити в збитому яйці, обкачати в сухарях, ще раз змочити в яйці і ще раз обкачати в сухарях. Смажити у великій кількості жиру(фритюрі) 3–4 хвилини, потім поставити на 2–3 хвилини у розігріту духовку.

Гуска (качка), смажена з яблуками

1 гуска або качка, 1 кг яблук, краще сорту антонівка, сіль перець за смаком.

Підготовлену птицю натерти зверху і зсередини сіллю та перцем. Яблука розрізати на четвертинки і видалити серцевину. Нафарширувати птицю яблуками і зашити отвір нитками Покласти спинкою на сковороду, налити трохи води і поставити у духовку смажитись. Під час смаження птицю треба час від часу поливати жиром, що вишкварився. Гуску смажать 1.5–2 години, качку близько 70–80 хвилини, в залежності від ваги.

Короп тушкований з грибами

1 кг риби, 1,5 ложки борошна, 10–12 картоплин, 40 г. сушених грибів, 2 столові ложки вершкового масла, 2 склянки грибного бульйону, 0,5 склянки сметани, перець, зелень, сіль за смаком.

Почищену, випотрошену і промиту рибу нарізати порціями, посолити, за панірувати у борошні і обсмажити на вершковому маслі з обох боків. Сушені гриби замочити у холодній воді на 3–4 години, відварити і дрібно нарізати. Обчищену картоплю нарізати великими скибками, додати гриби, 1,5 склянки грибного бульйону, посипати перцем, посолити, стушкувати до напівготовності.

У каструлю з товстим дном або у глибоку сковороду укласти тушковану з грибами картоплю, обсмажену рибу, залити залишками грибного бульйону, додати сметану і тушкувати у духовці до готовності.

Подаючи на стіл, посипати січеною зеленню петрушки і кропу.

Десерт

Солодкі страви дуже прикрашають стіл. Оформленню їх треба приділити особливу увагу. Продукти, що входять до складу солодких страв, дають можливість створити красиві за формою та кольором композиції.

Дуже красивий контраст дають збиті вершки з яскраво-червоними суницями, малиною, вишнями. Фруктове желе, фруктові креми й муси наливають у фігурні форми. Красивих поєднань можна досягти, заливши форми невеликою кількістю різних за кольором желе. Якщо нарізати тверде желе різних кольорів (суничне, яблучне, апельсинове й малинове) на маленькі фігурки, покласти цю різноколірну суміш у форму й залити її безбарвним або блідо-жовтим желе, вийде дуже ефектне желе-мозаїка.

4. Дослідження ринку споживачів закладів швидкого обслуговування «Картопляна хата»

Одним із важливих факторів впливу на результати діяльності закладів ресторанного господарства є попит на продукцію і послуги та тенденції його розвитку.

В наш час у багатьох країнах зростає зацікавленість до раціонального харчування, вживання страв повноцінної кухні, так як повноцінне харчування допомагає людині зберігати здоров'я та гарний фізичний стан.

Однак довгий час існувала думка, що повноцінне (здорове) харчування не має нічого спільного зі смачним апетитним столом. А щоб переконати більшість людей харчуватися раціонально, одного усвідомлення того, що ця їжа корисна для здоров'я, було мало. Люди не хочуть обділяти себе задоволенням смачно поїсти разом із тим не хочуть платити за це своїм здоров'ям.

Таким чином, виникла потреба у вишуканій і разом із тим здоровій їжі. Така потреба задовольнялась в наш час створенням так названої натуральної кухні (нова течія в гастрономії). В такій кухні майже не використовується сіль, цукор, алкоголь, велику роль у ній відіграють свіжі овочі та фрукти, надається перевага біологічно чистим продуктам, дикорослим плодам, використовуються пісні сорти телятини, птиця, риба, широко використовуються різноманітні натуральні приправи. Необхідні елементи натуральної кухні – мінімальний час обробки продуктів та гарне оформлення страв.

Ми провели дослідження у закладах швидкого харчування «Картопляна хата» і «Піца Челентано», за результатами якого можна прослідкувати динаміку попиту на страви та напої на протязі останніх років (табл. 2, 3).

Як видно з таблиці 2, список очолює салат. Сьогодні важко собі уявити меню закладу ресторанного господарства без салату. Значну роль у його популярності відіграє прагнення людей харчуватися раціонально, зберігаючи фігуру та здоров'я. Однак, якщо проаналізувати результати досліджень за останні роки, то популярність салатів падає та можна прийти до висновку, що повинен з'явитися новий лідер. Росте попит на морепродукти та рибу. Про це свідчить переміщення морепродуктів з 13 на 7 місце.

Таблиця 2. Оцінка популярності страв на підприємствах ресторанного господарства в Україні

Назва страви (продукту)	Номер місця страви
	2006 р.	2007 р.
Салат	1	1
Страви повноцінної кухні	2	2
Овочеві страви	3	3
Меню з відсутністю м'яса	4	4
Кури – гриль	25	5
Картопля фрі	26	6
Морепродукти	13	7
Страви італійської кухні	7	8
Морозиво	10	9
Шніцелі	8	10
Фруктові десерти	9	11
Страви з птиці	12	12
Страви східної кухні	11	13
Картопляні страви	14	14
Піцца	24	15
Закуски	18	16
Продовження таблиці 2
Страви з рису	15	17
Варена риба	21	18
Баранина	20	19
Сир	-	20
Дрібна випічка	22	21
Смажена риба	16	22
Стейки	27	23
Пудинги, креми	19	24
Пироги	28	25
Гриби	23	26
Страви з рубленого м'яса	30	27
Макарони	5	28
Запіканки	6	29
Солена картопля	31	30
Торти	33	31
Яєчня	29	32
Супи	35	33
Жарке	36	34
Сосиски	32	35
Густий суп	34	36
Гуляш	37	37
Дичина	39	38
Свинячі ніжки	38	39
Потрохи	40	40

Слід відмітити паралельний ріст попиту на делікатесні дорогі сорти риби. Покращився стан із стейками. За чотири роки вони перемістилися з 27 на 23 місце. З іншого боку знизився попит на шніцелі: з 8 на 10 місце. Слід відмітити збільшення попиту на картоплю фрі, кури – гриль, піцу. Причини цього росту різні, але факт цілком обнадійливий. Перш за все, це пов'язано зі швидкими темпами життя та великою зайнятістю населення, а ці страви є поживними, смачними та швидкого приготування. Практично втратили своє значення фаворити останніх років: сосиски, пудинги, густі супи. Зростає попит на споживання фруктів, овочів, а також страв зарубіжних кухонь. Зростає роль продуктів рослинного походження.

Таблиця 3. Оцінка популярності напоїв у секторі ресторанного господарства швидкого харчування

Назва напою	Номер місця напою
	2006 р.	2007 р.
Безалкогольне пиво	3	1
Газована мінеральна вода	2	2
Свіжий сік	1	3
Сухі вина	5	4
Кава	4	5
Фруктові соки	6	7
Негазована мінеральна вода	8	8
Чай	10	9
Шампанське	13	10
Молоко	9	11
Коньяк	12	12
Особливі сорти пива	11	13
Шипучі вина	15	14
Какао, шоколад	14	16
Пиво	18	18
Міцні спиртні напої	20	19
Солодкі вина	19	20

При оцінці популярності напоїв (таблиця 3) лідером стало безалкогольне пиво. Це результат послідовної маркетингової діяльності. Пиво користується великою популярністю у водіїв. В ньому поєднується свого роду компроміс між відмовою від алкоголю та бажанням отримати задоволення від випивки. З першого на третє місце перемістився свіжий сік, збільшився попит на сухі вина, легкі напої, негазовану мінеральну воду та шампанське. Порівняно зменшився попит на молоко, какао, солодкі вина.

При дослідженні була поставлена задача: встановити, які групи споживачів позитивно реагують на появу новинок в асортименті підприємств ресторанного господарства, а які з них надають перевагу звичним стравам. В першій групі опинилась молодь, люди з доходами вище середніх, жінки, службовці, люди, які піклуються про своє здоров'я. Консерваторами стали представники старшого покоління, жителі сіл, робітники, чоловіки.

Для подальшого розвитку мережі закладів ресторанного господарства швидкого харчування велике значення має також розробка принципів позиціонування закладу харчування. Для цього було проведено дослідження діяльності десяти закладів швидкого харчування у Львові.

Аналіз досліджень потенційного ринкового сегменту.

Прогнозуючи ринкову діяльність, підприємство неодмінно повинно проаналізувати й оцінити свій власний потенціал.

У ході такого аналізу були поставленні такі запитання:

Чи сумісна можливість, яка відкривається на ринку, з місією й цілями підприємства?
Чи має підприємство необхідні фінансові ресурси?
Чи технічний рівень виробництва, гнучкість виробничих ліній дасть можливість перейти на випуск нової продукції?
Чи зможе воно організувати виробництво з помірними витратами, що дасть змогу отримати бажаний прибуток?
Чи має підприємство можливість для ефективного розподілу товару?
Чи дозволить його кадровий потенціал здійснити поставлені завдання?
При позитивному результаті проведеного оцінювання можна переходити до позиціонування підприємства ресторанного господарства на ринку.

Можуть бути й інші різні критерії сегментації. Головне, щоб підприємець знайшов свій сегмент (нішу) ринку. Наприклад, якщо дослідження показали, що в окремому районі міста є великий процент людей, які не сплять ночами, то можна для них відкрити нічний бар або кафе.

Сегментація ринку дозволяє більш детально вивчити бажання потенційних споживачів і на цій основі відпрацювати основну стратегію майбутнього підприємства. Наведемо декілька прикладів.

В результаті переорієнтації нашого суспільства з планової на ринкову економіку виник новий тип потенційних споживачів підприємств ресторанного господарства – ділові люди. Вони хочуть смачно та швидко поїсти в денний час та смачно поїсти та розважитися у вечірній час. Це їх спільна концепція, якої однак недостатньо для організації ресторанного господарства.

Проведено дослідження даного сектору ринку. Покажемо це на конкретному прикладі.

Досліджуваний сектор ринку – діловий район міста Львова та його ділові люди як потенційні споживачі підприємств харчування. Використані два критерії сегментації:

– вид контингенту споживачів (ділові люди)

– географічний (Галицький район міста Львова).

В результаті вивчення ринку підприємств харчування у вибраному діловому районі міста виявили, що найбільшу питому вагу по кількості місць займають кафе (41,2%) та ресторани (35,7%), значно менше барів (13,8%) і зовсім мало їдалень (4,5%) і закусочних (4,8%).

Серед великої кількості підприємств громадського харчування даного району можна виділити такі відомі як: «Кактус», «Гармонія», «Жорж», «Гранд Готель», «Міраж», «Вероніка» та інші.

Вивчаючи ринок підприємств харчування, діючих у вибраному нами районі міста, дослідили думку потенційних споживачів. Ними стали 198 чоловік – представники акціонерних підприємств, зовнішньо – торгівельних корпорацій, банків, приватних підприємств, туристичних фірм, страхових компаній.

Серед опитаних 58% чоловіки. Більша частина ділових людей (67,1%) має середній вік 25–39 років, однак четверта частина з них ще не досягла 25 років. Група людей у віці 40–50 років займає лише 7,2% і взагалі відсутні люди старшого