Заходи щодо формування стада української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби

0,4 та ПЗ – 0,8, силосу і сінажу – типу ПСК-5 та ПСС – 5,5, соломи – фуражиром ФН – 1,2. Коренеплоди подрібнюють на машинах ИК.М-5 та ИК.С-5М з попереднім миттям. Подрібнення грубих кормів (соломи, сінажу, кукурудзяних стебел) здійснюють на високопродуктивних машинах ИРТ-165, ИРМ-15 та ИГК-ЗОБ. Повнораціонні однорідні кормосуміші готують в кормоприготувальних цехах. Із усіх існуючих кормоцехів для молочної худоби можна виділити такі: кормоцехи із змішувачами безперервної дії КУК-5 та КОРК-15. [1]

Розрахунки потреби в кормах доцільним вважаю проводити на основі орієнтовних (літнього і зимового) раціонів, для середньо продуктивних (середньодобовий надій молока від корови 15–18 кг) дійних корів з живою масою 500–560 кг.


Орієнтовний літній раціон для дійних корів живою масою 500–560 кг

Корм

Середньодобовий надій молока від корови, кг


15–18

22–25

Зелена маса злаково-бобових трав, кг

50–55

60

Комбікорм, кг

2,5–3

3,5

Динатрійфосфат, г

55

60

Сіль кухонна з додаванням мікроелементів, г

85

100

Вміст у раціоні:


– кормових одиниць

13,5

16,0

– перетравного протеїну, г

1530

1800

– кальцію, г

133

160

– фосфору, г

81

94

– каротину, мг

2500

3000

Цукрово-протеїнове співвідношення

0,9:1

0,8:1

Вміст клітковини у сухій речовині, %

20,4

20,1


Орієнтовний зимовий раціон для дійних корів живою масою 500–560 кг

Корм

Середньодобовий надій молока від корови, кг


15–18

22–25

Сіно бобово-злакове, кг

4

5

Солома, кг

2

1

Силос кукурудзяний, кг

16

18

Буряк кормовий, кг

16

16

Жом кислий, кг

8

10

Морква, кг

2

3

Комбікорми, кг

3,5

5,6

Сіль кухонна з додаванням мікроелементів, г

90

107

Монокальційфосфат, г

85

100

По першому раціону годівлю проводять близько 110 днів, по зимовому – 255 днів.

Річну потребу в кормах розраховуємо як добуток від множення добової потреби на кількість днів використання корму:


, (кг)


Крік зел. Маса = 53 * 110 = 5830

Крік комбікорм = 2,5 * 110 + 3 * 255 = 1035

Крік динатрійфософ. = 0,055 * 110 = 6,05

Крік сіль = 0,085 * 110 + 0,090 * 255 = 32,3

Крік сіно = 4 * 255 = 1020

Крік солома = 2 * 255 = 510

Крік силос = 16 * 255 = 4080

Крік буряк = 16 * 255 = 4080

Крік жом = 8 * 255 = 2040

Крік морква = 2 * 255 = 510

Крік монокальційфосф. = 0,085 * 255 = 21,7


Розраховані дані щодо потреби в кормах занесемо до таблиці

Корм

Кг/рік

Ц/рік

Зелена маса злаково-бобових трав, кг

5830

58,3

Комбікорм, кг

1035

10,35

Динатрійфосфат, кг

6,05

0,06

Сіль кухонна з додаванням мікроелементів, кг

32,3

0, 32

Сіно бобово-злакове, кг

1020

10,2

Солома, кг

510

5,1

Силос кукурудзяний, кг

4080

40,8

Буряк кормовий, кг

4080

40,8

Жом кислий, кг

2040

20,4

Морква, кг

510

0,51

Монокальційфосфат, кг

21,7

0,21

Площі посівів знаходимо як частку від ділення кількості корму на середню урожайність відповідної культури на корм:



Отримані дані зведені в таблицю

Культура (корм)

Урожайність

Площа посіву на 1 голову

Зелена маса злаково-бобових трав, га

420

0,14

Сіно бобово-злакове, га

90

0,11

Силос кукурудзяний, га

460

0,09

Буряк кормовий, га

700

0,06

Морква, га

320

0,01

Всього, га

-

0,41


Для утримання і інтенсивного використання дійних корів при формуванні середньо продуктивного стада Української чорно-рябої молочної породи ВРХ потрібно при плануванні посівних площ орієнтуватись на 0,41 га. на 1 голову, або – 41 га на стадо із 100 дійних корів.


3.2 Мікрокліматичні вимоги до приміщень для утримання тварин


Приміщення

t, єC

Вологість,

%

Шв. руху повітря, м/с

СО2,

%

NH3

H2S

Мікр. забр.

К-ть

пилу

Освітлення в люксах

ВРХ пологове відділення

15

70

0,3–0,5

0,15–0,2

10

5

50–70

0,5–3

100–150

Боксове, молодняк

8–10

70

0,5–1

0,25

20

10

70–120

1–2

30–75

Безприв’язне на підстилці

5–8

70

0,3–0,5

0,25

20

10

70–120

1–4

30–75

Телята до 20

днів

17–20

70

0,1–0,5

0,15–0,2

10

5

20–40

2–4

100–150

Телята 20–60

днів

17–15

70

0,1–0,5

0,15–0,2

10

5

20–40

2–4

100–150

Телята 60–120

днів

12–15

70–75

0,1–0,2

0,25

15

10

40–50

1–3

20–50

4–12 місяців

10–12

70–75

0,3–1,2

0,25

20

10

70–120

1–3

20–50


3.3 Видалення, зберігання та утилізація гною


Спосіб видалення гною на молочних фермах має забезпечувати постійну чистоту приміщень і території, яка легко підтримується, бути зручним та економічним в експлуатації, виключати занесення збудників заразних захворювань з однієї секції в іншу, забезпечувати охорону навколишнього середовища.

За добу корова виділяє близько 25–30 кг екскрементів і до 20 кг сечі. Кількість одержуваного гною та його фізико-хімічні властивості більшою мірою залежать від кількості підстилки або води, які додаються. На фермах можуть застосовувати різні способи і засоби механізації прибирання, видалення й транспортування гною. Це залежить, головним чином, від прийнятого способу утримання тварин, виробничої зони ферми, якості та кількості гною. У різних виробничих зонах ферми одержують гній із різними фізико-хімічними властивостями. В зоні відпочинку при безприв'язному утриманні корів на глибокій солом'яній підстилці утворюється твердий гній, у боксах при використанні соломи або тирси – напіврідкий. Такий гній одержують у корівниках з прив’язним утриманням корів, а також на вигульно-кормових майданчиках, на переддоїльиих майданчиках, скотопрогінних дорогах. На переддоїльних майданчиках у разі застосування гідрозмиву утворюється рідкий гній. Кількість гною, що нагромаджується за добу в різних виробничих зонах, залежить від пори року та тривалості перебування тварин у зоні. Так, у місцях відпочинку корів (взимку в корівниках, а влітку – на вигульних майданчиках) нагромаджується 80 -85%, на переддоїльних майданчиках, скотопрогонних дорогах – 15 -20% від добової кількості гною. Це доводиться враховувати при складанні технологічних карт та організації операції по видаленню гною.

В умовах прив'язного утримання корів для видалення гною з приміщень застосовують стаціонарні та мобільні засоби механізації. Як стаціонарні засоби в основному використовують скребкові транспортери типу ТСН-2,0Б таТСН-160, а також скребкову установку УН-3 зі зворотно-поступальним рухом. Для забезпечення надійнішої роботи транспортерів їх не можна перевантажувати гноєм. Вмикають їх тоді, коли оператор прибирає гній зі стійл у гнойовий канал. Цим запобігається перевантаження транспортерів, забезпечується підтримання в чистоті тварин і нормального мікроклімату в приміщенні. Для підземного транспортування гною від тваринницьких приміщень до гноєсховища використовують установку УТН-10. Вона циклічної діє, досить надійна й ефективна в експлуатації, здатна транспортувати до 10 т гною за 1 год. на відстань до 100 м. При цьому гній може містити подрібнену підстилку, мати вологість не менше 78%. При використанні УТН-10 зникає необхідність в похилій частині транспортерів ТСН – 2,015 та ТСН-160, поліпшується санітарний стан ферми. У корівниках із прив'язним утриманням тварин видалення гною з проходів між стійлами може здійснюватися колісними тракторами, обладнаними навісними бульдозерними лопатами типу БН-1 та БСН – 1,5.

При безприв'язному утриманні худоби в приміщеннях з глибокою довгонезмінюваною солом'яною підстилкою утворюється гній відмінної якості. Його видаляють з корівника раз на рік, у червні – липні. У корівнику знімають металічні загородження між секціями і прибирають гній гусеничним трактором-бульдозером вздовж приміщення до торцевих дверей. Потім за допомогою естакади, побудованої в торці корівника, гній цим же бульдозером зіштовхують у транспортні засоби. Продуктивність бульдозера при видаленні та навантаженні гною становить до 25 т/год.

Способи видалення гною з приміщень із боксами. Якість гною та спосіб його видалення в цих приміщеннях залежать від конструкції підлоги між рядами боксів. Підлога може бути рівною бетонною або щілинною. Для молочних ферм і комплексів застосування щілинної підлоги, через яку провалюється гній, потрапляючи в канали для його подальшого гідровидалення, небажане. При використанні щілинних підлог не можна застосовувати підстилку, що погіршує гігієнічні умови й зручності для тварин. У результаті застосування води утворюються великі об'єми рідкого гною, який створює несприятливу екологічну обстановку навколо ферми, втримання корів на щілинних підлогах може викликати захворювання кінцівок у тварин. Особливо небажані щілинні підлоги в задній частині стійл в умовах прив'язного утримання корів. Застосування якісно виконаних щілинних підлог може бути виправдано тільки у корівниках, де гній зберігається під підлогою і не розріджується водою і де для компостування додають у сховище солому або торф.

Якщо в корівниках з боксами для відпочинку корів у проходах застосовують рівні бетоновані підлоги, то гній прибирають 1 -2 рази на день лопатою БН-1 або БСН – 1,5, навішеною на колісний трактор. Гній згрібають трактором на поперечний транспортер типу ТСН-2.0Б, який через похилу частину вивантажує його на самоскидний тракторний причіп. Причепи з гноєм щоденно транспортують до місць зберігання – в бурти на краях полів або в гноєсховище. Для транспортування гною використовують також установку УТН-10. Для прибирання гною бульдозерною лопатою БН-1 ширину гнойових проходів роблять не менше двох метрів, а для лопати БСН – 1,5 -1,4 м. Гній у корівниках прибирають трактором у той час, коли корови знаходяться на вигульно-кормовому майданчику або в кормовій зоні цього приміщення. Прибирання гною з поверхні гладких бетонованих підлог у проходах боксових комбінованих корівниках здійснюють також гідравлічними скребковими установками зі зворотно-поступальним рухом типу УС-10 та УС-15. Скреперна установка УС-15 забезпечує видалення гною з поверхні проходів шириною 1800 і 3000 мм. її також використовують для видалення гною із заглиблених гнойових каналів, розміщених під щілинною підлогою та проходами. Установка працює задовільно при використанні подрібненої підстилки по 1 кг на голову за добу. При цьому поверхні каналів та підлог не повинні мати навіть мінімальних викривлень і нерівностей. Прибирання гною цією установкою проводиться періодично, кілька разів на лобу. Скреперна установка УС-10 працює, як і попередня, за принципом зворотно-поступального руху й забезпечує транспортування гною з поперечних каналів приміщення. Застосування скреперних установок виключає заїзд трактора в приміщення, не спричинює надмірного непокоєння тварин.

Традиційний шлях утилізації гною – використання його для поліпшення ґрунтової родючості. У гнойовій біомасі утримується велика кількість азоту, фосфору й калію, а також органічних речовин. Крім того, внесення гною в ґрунт значно підвищує її енергоємність, що є одним з факторів, що сприяють збільшенню збору наземної біомаси з одиниці земельної площі, а також підвищенню біоситетичної активності аутотрофних організмів. Поряд із цим строге дотримання санітарно-гігієнічних і екологічних вимог, а також необхідність підвищення рентабельності галузі накладають певні обмеження на широке використання гною як добрива. Так, мікроорганізми що утримуються в гної, мають здатність довго зберігатися в зовнішньому середовищі і є потенційними збудниками хвороб людини й тварин, а також можуть бути причиною виникнення епідемій і епізоотії.

Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя досягається за рахунок знезаражування відходів тваринництва термічною стерилізацією при високій температурі, що є енергоємним заходом і у зв'язку із цим з економічної точки зору недоцільним. Значні витрати на використання свинячого гною як добриво складаються з витрат на його видалення, транспортування, зберігання й використання в рільництві. Одночасно варто мати на увазі, що до складу рідкого свинячого гною входять екскременти, кормові залишки й технологічна вода; вміст сухої речовини залежно від ступеня розведення становить тільки 1–10%.

Утилізація гною шляхом інтенсифікації процесів мінералізації органічних речовин у ґрунті або водоймах також вимагає значних капіталовкладень, енергетичних витрат на механічне очищення рідкого гною. Так, вартість очисних споруд (при недостатній надійності їхньої роботи) становить 20–25% суми, витраченої на спорудження великих свинокомплексів.

Включення гною в раціон сільськогосподарських тварин як спосіб його утилізації. З ветеринарно-санітарної точки зору немає достатньої кількості переконливих даних для однозначної оцінки якості продукції, отриманої від тварин, у раціон яких вводили ту або іншу кількість переробленого гною. При цьому є всі підстави припускати, що при тривалому використанні, як компоненту раціону, переробленого гною в продуктах тваринного походження зросте зміст важких металів, антибіотиків і інших чужорідних речовин (ксенобіотиків), більшість з яких є токсичними. Гній, що вводять у раціон, попередньо висушується й знезаражується, а при наявності підстилки – подрібнюється, це вимагає спеціального устаткування і є енергоємним процесом. Не можна не зважати на соціально-психологічну сторону проблеми, що виникає при споживанні продукції, отриманої від тварин, одним з компонентів раціону яких був гній. Все разом взяте є причиною того, що утилізація гною за допомогою прямого рециклювания застосовується в обмежених масштабах.

Недоліки, властивим традиційним способам утилізації гною, є причинами, що обумовили пошук нових шляхів утилізації й знешкодження гною, які задовольняли б санітарно-гігієнічним вимогам, забезпечували екологічне благополуччя й були рентабельними з погляду рівня собівартості виробленої основної продукції.

До нетрадиційних шляхів використання гнойової біомаси відносять вермикультивування та використання гнойової біомаси в БГУ, що є вигіднішим і економічно, і екологічно.


Висновки


Одним із основних завдань тваринницьких галузей є забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості сировиною.

Економіка країни й добробут населення значною мірою залежать від розвитку тваринництва. У цій галузі досягнуто певних успіхів у селекційній роботі.

Система годівлі розробляється з урахуванням вмісту в корма обмінної енергії, білка, вітамінів та мінеральних речовин. Норми годівлі деталізуються по 26 показникам в залежності від продуктивності, фізіологічного стану та віку тварин.

У проведенні розрахунків по складанню раціонів рекомендується широке використання комп’ютерної техніки, а також індивідуальний підхід до кожної тварини стада.

Українська чорно-ряба молочна порода має високий потенціал і правильно сформоване стадо буде мати досить високу рентабельність для господарства.

Доцільним є формування стада не менше ніж з 50 голів, адже аналіз виробничих процесів по обслуговуванню корів показує, що найбільш низький рівень механізації на невеликих фермах потужністю до 10 голів.

Для утримання і інтенсивного використання дійних корів при формуванні стада Української чорно-рябої молочної породи ВРХ потрібно при плануванні посівних площ орієнтуватись на 0,41 га. на 1 голову.

Рентабельним також є переробка гнойової біомаси в біогаз та черв’ячний білок, що може стати ще одним джерелом прибутку.

В умовах сучасної реформи аграрного сектору на провідну роль виходять селянські фермерські господарства і тому для досягнення економічного зростання їх функціонування повинна бути всебічно обґрунтованим, що дасть змогу досягнути економічного зростання.

Список використаної літератури


  1. Годівля cільськогосподарських тварин / В.Я. Максаков, М. I. Мосолов, О. I. Бондарев та ін. – К.: Урожай, 1987.

  2. Деталізовані норми годівлі сільськогосподарських тварин: Довідник Г М.Т. Ноздрін, М.М. Карпусь, В.Ф. Каравашенко та ін.; за ред. М.Т. Ноздріна. – К.: Урожай, 1991.

  3. Довідник з вирощування зернових та зернобобових культур / В.В. Лихочвор, М.І. Бомба, С.В. Дубковецький, Д.М.Оїшщук. – Львів: Українські технології, 1999. – 408 с.

  4. Довідник з технології та менеджменту в тваринництві / За ред. Проф. Ю.Д. Рубана. – Харків: Еспада, 2002. – 572 с.

  5. Загальне землеробство / За ред. В.П. Гордієнка. – Київ: Вища школа, 1988. – 302 с.

  6. Інтенсивні методи використання молочного стада / В. І. Костенко, А.Я. Маньковський, Г.В. Танцуров та ін. – К.: Урожай, 1990.

  7. Основи технологій виробництва продукції тваринництва: Практ. посіб./М.Ф. Кулик, Т.В. Засуха, В. К – Юрченко та ін.; За ред. М.Ф. Кулика, Т.В. Засухи. – К.: Вид-во «Сільгоспосвіта», 1994. – 432 с.

  8. Науково-технічний прогрес у молочному скотарстві / В.П. Славов, Ю.М. Карасик, В. I. Власов та ін. – К.: Урожай, 1992.

  9. Племінні ресурси України / Упор. Ю.Ф. Мельник, М. I. Агафонов. – К – Аграрна наука, 1998.

  10. Племінна робота. Довідник М.З. Басовський, В.П. Буркат, М.В. Зубець та ін.; За ред.: М.В. Зубця, М.З. Басовського, – К. – ВНА «Україна». – 1995, с: 440, іл. 22

  11. Потокові технології виробництва молока, – г – К.: Урожай, 1989.

  12. Промислова технологія в молочному скотарстві / Коваленко М. К, Александров С.М., Векслер С.А.-К: Урожай, 1986.

  13. Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / О.Т. Бусенко, В.Д. Столюк, М.В. Штомпель та ін.; За ред. О.Т. Бусенка. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 432 с: іл.

  14. Конспект лекцій з дисципліни «Гігієна с/г тварин» ФВМ.