Споживчій попит

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ


К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А


По дисципліні « МІКРОЕКОНОМІКА »


Варіант № 2


Слухач: Сидоркевич Дмитро Іванович


Спеціальність, група: ЗФ – 02


Керівник:

доцент Загоруйко І.Ф.


Результат, дата:


Реєстраційний номер, дата:


м. Черкаси

2001 р.


П Л А Н


СПОЖИВЧИЙ ПОПИТ



1.

Закон попиту і закон спадної віддачі


3
2.

Сутність закону спадної віддачі


7
3.

Еластичність попиту і пропозиції та їх основні види


9
4.

Ринкова рівновага в умовах недосконалої конкуренції


12
5.

Закон Сея і закон Вальраса


14

ЛІТЕРАТУРА 16

1. Закон попиту і закон спадної віддачі

З'ясування сутності товарно-грошових відносин, у тому числі ринку, його структури та інфраструктури, дає змогу розкрити механізм ринкової рівноваги, зокрема взаємодію попиту і пропозиції. В історії світової економічної думки вже понад два століття різні напрями, течії та школи економічної теорії прагнуть визначити головні умови й механізм досягнення ринкової рівно­ваги. Оскільки практика постійно вносить щось нове у розвиток економічної системи, ускладнює механізм її функціонування, з'яв­ляються нові моделі, теорії досягнення ринкової рівноваги.

Економічний зміст закону попиту. Проста модель по­питу і пропозиції, на думку шведського економіста К.Еклунда, існує майже 200 років, а ії більш розвинута форма впродовж остан­ніх 100 років є ядром політичної економії. Проста модель відоб­ражає поведінку покупця і продавця, співвідношення попиту і пропозиції та динаміку цін під час купівлі-продажу одиниці будь-якого товару.

Вивченню попиту, пропозиції та механізму їх взаємодії в марксистській політичній економії приділялося недостатньо уваги. Це не могло не позначитися на процесі пізнання цих категорій, вони визначалися на такому абстрактному рівні, який не дав змоги використати 'їх при розв'язанні конкретних проблем. За визна­ченням Маркса, попит — це представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — продукт, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Американські економісти К.Макконнел та С.Брю визначають попит як кількість продукту, який спожи­вачі готові та спроможні купити за певну ціну з можливих упро­довж відповідного часу цін. Пропозиція, на їхню думку, — це шкала, що показує різні кількості продукту, які виробник бажає і спроможний виробити й запропонувати для продажу на ринку за кожну конкретну ціну з можливих цін упродовж певного часу. Найбільш узагальненими є такі визначення попиту і пропозиції.

Попит платоспроможна погреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги.

Пропозиція сукупність на ринку товарів і послуга певними цінами, які готові продати виробники.

Попит на товар залежить від багатьох факторів. Так, К.Еклунд, розглядаючи попит покупців на сорочки, називає такі основ­ні фактори: 1) величина доходу покупців; 2) кількість сорочок, які вони вважають за необхідне мати; 3) наявність у них відпо­відного одягу (джемпери, жилети та ін.), який можна використа­ти замість сорочок; 4) ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони за сорочки); 5) смак і мода; 6) ціни подібних сорочок. До цих факторів можна додати цінові та дефіцитні очікування, змі­ни в структурі населення, економічну політику уряду (зокрема допомога, яку уряд надає бідним верствам, та ін.).

Розглядаючи еластичність попиту залежно від рівня цін, за­хідні економісти сформулювали закон попиту.

Закон попитузакон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання вели­чини попиту і навпаки.

Отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залеж­ність. Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни спонукають споживачів купувати товари, практика розпро­дажу товарів за зниженими цінами. По-друге, оскільки спожи­вання підпорядковане принципу знижувальної граничної корис­ності (покупець товару отримує менше задоволення або корис­ності від кожної наступної одиниці продукції), то споживачі ку­пують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, підтвердженням цього є ефект доходу і ефект заміщення. Ефект доходу вказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючи собі у прид­банні інших альтернативних товарів. Ефект заміщення виража­ється в тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати деше­вий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.

Ефект доходу і ефект заміщення діють в одному напрямі (тоб­то зумовлюють зростання обсягу попиту при зниженні цін) під час купівлі товарів середньої та високої якості і в протилежному нап­рямі — під час купівлі товарів низької якості. При цьому у випадку незначної кількості товарів низької якості (наприклад, маргарину порівняно з маслом) ефект заміщення переважатиме ефект доходу і споживачі купуватимуть більше маргарину. На практиці спосте­рігається ситуація, коли із зниженням ціни на товар попит на ньо­го скорочується, а з підвищенням — зростає (наприклад, при по­дорожчанні картоплі незаможні сім'ї починають споживати її біль­ше, цілком відмовляючись при цьому від споживання м'яса), що означає переважання ефектом доходу ефекту заміщення.

Слід зауважити, що, простежуючи обернену залежність між кількістю реалізованої продукції та ціною, П.Самуельсон сформу­лював закон поступового зниження попиту. Він пояснює його, по-перше, тим, що зниження ціни на певний товар розширює коло покупців; по-друге, зниження ціни може спонукати кожного спо­живача цього товару зробити додаткові покупки і, по-третє, зни­ження попиту із зростанням ціни пояснюється тим, що у цьому випадку споживач намагається замінити певний товар іншим (наприклад, каву чаєм), а також тим, що людина стає біднішою і починає споживати деякі товари у менших кількостях.

Порівняння двох варіантів обгрунтування однієї й тієї ж причинно-наслідкової залежності дає підставу стверджувати, що ло­гічніше цей закон сформульовано як закон попиту. Це зумовлено тим, що закон зниження попиту, за П.Самуельсоном, відображає лише одну із сторін взаємозв'язку між попитом і підвищенням цін, а закон попиту виражає також залежність між попитом і зни­женням цін. Загалом сформульовані економічні закони відобра­жають не глибинні, внутрішньо необхідні, суттєві зв'язки між окре­мими явищами і процесами, а поверхневі, на рівні здорового глуз­ду. З цього приводу американські економісти при його обгрунту­ванні зауважили, що здоровий глузд і елементарне спостереження узгоджуються з кривою попиту, а К.Еклунд зазначив, що ця мо­дель у простій формі описує деякі з діючих у господарстві сил.

Водночас закон попиту не діє в умовах ажіотажного попиту (тобто значного додаткового попиту понад нормальний, зумов­леного очікуванням значного підвищення ціни товару або у ви­падку його зникнення з обігу), для окремих рідкісних, дорогих і невідтворюваних товарів (картини, антикваріат тощо), а також із "переключенням" попиту споживачів на якісніші й дорожчі то­вари (наприклад, масова закупівля масла замість маргарину).


Ціна


Величина попиту


Ціна


Величина пропозиції







Рис.1. Крива попиту Рис.2. Крива пропозиції

В останньому випадку частково має місце ефект престижно­го попиту (описаний американським ученим Т.Вебленом), згідно з яким купівля товарів здійснюється за престижними цінами — цінами на вироби високої якості (причому із зростанням цін на дорогі товари, які виготовляють престижні фірми, попит на них до певної межі може зростати).

Водночас економічну теорію доцільно викладати методом пе­реходу від простішого до складного. Для цього скористаємося вдалим описом моделей та їх графічним зображенням у праці К.Еклунда (рис. 1, 2).

На вертикальній осі (рис.1) зображено ціну сорочок (чим вище, тим дорожче), а на горизонтальній осі — величину попиту (чим далі вправо, тим більший попит). Кожна точка на кривій попиту відповідає кількості сорочок, яку споживачі хочуть купи­ти за відповідну ціну. З рухом по лінії донизу ціна знижується, а попит споживачів зростає.

Ситуацію на ринку з боку пропозиції відображено на рис.2. Як і у випадку з попитом на сорочки, їх пропозиція також зумов­лена дією низки факторів, основними з яких є: 1) витрати вироб­ництва; 2) мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рі­вень цін (якщо фірма прагне завоювати нові ринки збуту, ціни можуть бути нижчими); 3) наявність або відсутність конкурентів на ринку, зростання яких зумовлює збільшення пропозиції неза­лежно від цін товарів, політики та ін. 4) рівень технології (доско­наліша технологія здешевлює виробництво); 5) рівень податків (їх підвищення зменшує можливість підприємств збільшувати ви­робництво); 6) ціни на інші товари (при зниженні цін, наприк­лад на свинину, можливе збільшення виробництва яловичини).

Для спрощення передбачається, що на певному короткому проміжку часу технологія виробництва, продуктивність праці не змінюються й існує досконала конкуренція (наявність багатьох продавців, кожен з яких окремо не може впливати на процес ціноутворення). Лінія пропозиції показує, що для збільшення кіль кості сорочок ціна повинна зростати. Кожна точка на лінії з ру­хом униз показує ту кількість сорочок, яку товаровиробники згодні виготовити за відповідну ціну. Таку прямо пропорційну залеж­ність виражає закон пропозиції в міру зростання цін (і рівності всіх інших умов).



Ціна

Пропозиція


Р1


Попит


К1 Обсяг







Рис.3. Рівновага


Перехід до складнішої моделі взаємозв'язку передбачає зістав­лення інтересів виробників і споживачів відповідно до пропози­ції й попиту і пошук місця їх оптимального поєднання. Графічно така ситуація зображена на рис.3.

Обидві лінії (попиту і пропозиції) перетинаються в точці, яка відповідає значенню кількості сорочок (К1) та ціни (Р1). За такої кількості цих товарів і ціни на них виробники і споживачі мо­жуть одночасно досягти поставленої мети. За такої ціни спожи­вач оцінює для себе корисність нової сорочки рівновеликою вит­ратам на неї. З боку виробника максимальний дохід (тобто сума, яку фірма може отримати від продажу додаткових сорочок) до­рівнюватиме максимальним (граничним) витратам на їх вироб­ництво. Така оптимальна ціна називається ціною рівноваги. У марксистській політичній економії синонімічним поняттям є ці­на виробництва (за умов рівності попиту і пропозиції), про що докладно йтиметься далі.

Водночас описана ситуація з одним товаром означає досяг­нення лише часткової рівноваги. Зміна витрат виробництва або співвідношення попиту і пропозиції на даний товар зумовлює певні зміни в цінах інших товарів. Якщо ж у стані рівноваги перебуває вся система цін, то спостерігається загальна рівновага на ринку. Засобом її дослідження є рівноважний метод (пошук економічної системи у стані рівноваги, статики). Хоча ціна рівноваги влашто­вує покупця і продавця, така рівновага здебільшого негативно впли­ває на рух економічної системи, оскільки у цьому випадку товаро­виробники значною мірою втрачають стимули до ведення конку­рентної боротьби, а отже, стимули до виробництва.

Важливою особливістю ціноутворення під впливом нецінових факторів є зростання ціни за умов підвищення попиту за незмінної пропозиції або скорочення пропозиції за незмінного попиту і навпаки. Надлишок пропозиції при встановленні ціни рівноваги призводить до зниження ціни, а її дефіцит – до підви­щення ціни. В умовах дефіциту виникає "чорний ринок".

Коли окремий індивід або виробник намагається збільшити свій дохід, то він у своєму раціональному розрахунку зіставляє корисність і витрати. Він постійно має справу зі зростаючими вит­ратами, граничними доходами, що зменшуються, граничною ко­рисністю, граничним продуктом. Гранична корисність це виго­да, яку отримує індивід, від споживання ще одного товару або пос­луги. Граничні доходи це доходи, отримані підприємством від продажу додаткової одиниці товару. Граничний продукт це до­даткова продукція, виготовлена ще одним додатковим працівни­ком. Усі ці граничні показники зіставляються з граничними (або маргінальними) витратами, зумовлені додатковими витратами або відмовою від певних благ. Відповідно до цього фірма розширює випуск товарів доти, поки граничні витрати зрівняються з ціною продукції, або якщо додаткова одиниця продукції обходиться їй дешевше, ніж ціна продажу. Взаємозв'язок між додатковими вит­ратами ресурсів (капіталу, землі, трудових ресурсів) і збільшенням обсягів виробництва виявляється у дії закону спадної віддачі.


2. Сутність закону спадної віддачі. Цей закон сформу­лювали західні науковці.

Закон спадної віддачі — закон, згідно з яким, починаючи з певно­го моменту, послідовне приєднання змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу або землі) дає додатковий або граничний продукт, який зменшується в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.

Так, якщо кількість робітників, які обслуговують певне ма­шинне устаткування, збільшуватиметься, то зростання обсягів ви­робництва сповільнюватиметься в міру того, як зростаюча кіль­кість працівників залучатиметься до виробництва. Вирощуючи пшеницю, фермер з 1 га без культивації ґрунту отримує 30ц зерна. Обробіток ґрунту один раз дасть змогу підвищити врожай, наприклад, до 40 ц з 1 га. Другий обробіток ґрунту — до 45 ц з 1 га, третій — до 48 ц з 1 га, четвертий — до 50 ц з 1 га. Наступний обробіток фунту дасть дуже незначну, навіть нульову віддачу, отже, зробить дедалі менший внесок у продуктивність землі. Цей закон діє за умови, що кожний додатковий робітник на підпри­ємстві має однаковий рівень освіти, кваліфікації, трудових нави­чок, розумових здібностей тощо. Отже, за наявності оптимальної кількості зайнятих на підприємстві внесок кожного додаткового робітника у загальний обсяг виробництва менший від внеску йо­го попередника.

Загалом цей закон діє за умови незмінності всіх інших факто­рів, наприклад, використання однакової техніки й технології обро­бітку ґрунту, якості насіння, внесених добрив, їхньої кількості то­що. Така ситуація нетипова на практиці. Тому закон спадної від­дачі не відображає сталих, суттєвих і спільних зв'язків між еконо­мічними явищами та процесами, отже, є однобічним, неповним.

З погляду продуктивності праці дія закону спадної віддачі виражається в тому, що середня продуктивність праці зростати­ме доти, поки величина продукту, виробленого додатковим пра­цівником, перевищує величину "середнього продукту", або се­редню продуктивність раніше зайнятих працівників. Отже, при вимірюванні темпів зростання продуктивності праці спостеріга­ються стадії її зростання, зниження і від'ємного значення гра­ничної продуктивності.

Досконалішим варіантом закону спадної віддачі є закон спадної продуктивності факторів виробництва, що виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між розширеним використан­ням одного з факторів виробництва (за незмінності всіх інших факторів) і меншим збільшенням приросту продукції, яке (збіль­шення) до того ж на певному етапі починає зменшуватися.

В інтерпретації американського економіста Т.Карвера сутність цього закону полягає в тому, що у процесі викорис­тання праці, землі й капіталу кількість благ найшвидше зросте за умови найоптимальнішого і пропорційного використання.

Згідно з вимогами цього закону для правильного прийняття рішень щодо раціонального вибору (зіставлення корисності і вит­рат) необхідно, щоб граничні витрати у кожному окремому ви­падку дорівнювали граничному доходу. Іншими словами, ресур­си слід вкладати доти, поки ефект від вкладання останньої оди­ниці ресурсу дорівнюватиме віддачі. Отже, інвестиції вигідні до того часу, поки гранична корисність, або граничний дохід, пере­вищують граничні витрати. Наймати на роботу нового працівни­ка можна у тому разі, коли вартість виготовленого ним гранич­ного продукту перевищує витрати на додаткову заробітну плату.

Розглядаючи з цього погляду графік рівноваги (рис.3), зок­рема точку перетину прямих попиту і пропозиції (в якій спожи­вачі й виробники досягають поставленої мети), бачимо, що у цій точці гранична корисність дорівнює граничним витратам (за ці­ни Р граничний дохід працівників, тобто сума, яку фірма може отримати від продажу додаткових сорочок, дорівнює граничним витратам на їх виробництво).

Якщо ціна сорочок буде встановлена вище від точки рівно­ваги, попит на них зменшиться, пропозиція перевищить попит, запаси непроданих сорочок зростатимуть, що змусить виробни­ків знизити ціни і скоротити виробництво цього товару. Це зумо­вить зростання попиту і поступове вирівнювання попиту і про­позиції в ціні рівноваги. Зворотний рух у співвідношенні попиту і пропозиції відбуватиметься тоді, коли ціна сорочки буде ниж­чою від ціни рівноваги.

Така проста модель відображає ситуацію в умовах вільного ринку (досконалої конкуренції, коли ні продавці, ні покупці не впливають або впливають незначним чином на зміну ринкових цін), якщо всі інші фактори (техніка, мода, доходи сімей, подат­ки та ін.) незмінні. В реальній дійсності виконати всі умови віль­ної конкуренції неможливо, як у фізиці немислимий маятник, який коливався б без будь-якого тертя.

Із зміною інших факторів (техніки, доходів тощо) модель взаємодії попиту і пропозиції складніша. Так, із впровадженням нових, досконаліших швейних машин зросте продуктивність праці і знизяться витрати виробництва на пошиття однієї сорочки. Лі­нія попиту при цьому зміститься донизу (рис.4). Це зумовить зниження цін і зростання попиту. Ціна рівноваги знизиться.



Ціна

Пропозиція


Р1 Нова пропозиція


Р2


Попит