Перспективи розвитку і проблеми світової економічної інтеграції укр

мірі не вимірюються.

Для огляду стану справ у світі щодо конкурентоспроможності було відібрано 53 країни, серед них з країн колишнього СРСР - Україну і Росію. Ран жування конкурентоспроможності у 1998 році показано у таблиці 2 (вибірково).

Таблиця 2. Зведений рейтинг конкурентоспроможності

Рейтинг 1998 Рейтинг 1997 Країна Індекси конкурентноспроможності 1998 (1997 )
1 1 Сингапур 2.16(2.32)
2 2 Гонконг 1.91 (2.06)
3 3 США 1.41 (1.61)
4 7 Великобританія 1.29(1.14)
5 4 Канада 1.27(1.38)
24 25 Німеччина 0.15 (0.20)
28 29 Китай -0.15(0.06)
35 32 Чехія -0.47 (-0.08)
48 35 Словаччина -1.17 (-0.38)
49 50 Польща -1.18 (-1.27)
50 45 Індія -1.61 (-0.92)
51 51 Зімбабве -1.70 (-1.42)
52 53 Росія -2.02 (-1.89)
53 52 Україна -2.51 (-1.73)

При відборі кількісних даних і питань для огляду автори цього звіту керувалися двома головними обставинами. Для кількісних даних обирались індикатори, що дають всебічне уявлення щодо стану економіки країни, макроекономічні і мікроекономічні дані включно, але зі спеціальним акцентом на даних, що є суттєвими в економічному зростанні (згідно з дослідженнями в науковій літературі). Ці дослідження підтверджують зв'язок між економічним зростанням країни і такими показниками як відкритість до міжнародної торгівлі, якість урядової політики, якість фінансових інституцій, ефективність ринків праці, підготовка робочої сили тощо.

 Зібрані кількісні дані і дані спостережень класифікуються і розподіляються по групах - чинниках конкурентоспроможності. Ці вісім чинників - Відкритість, Уряд (державна влада), Фінанси, Інфраструктура, Технологія, Управління, Праця (людські ресурси) і Інститути. Вісім груп чинників включають більше двохсот окремих індикаторів.

Як зазначають автори резюме Джефрі Д. Сакс, Гален Л. Стоун і Ендрю М. Уорнер1, у 1998 році найбільш конкурентноспроможними економіками, як і в 1997 році, стали Сінгапур і Гонконг, незважаючи на кризу у Східній Азії. Обидві економіки визначаються відкритою торгівлею, малим (за видатками і втручанням) урядом, розвиненою інфраструктурою.

США (3-й рейтинг) є найбільш конкурентноспроможними серед великих країн. Франція (22-й), Німеччина (24 - й) і Італія (41 - й) відстають через недостатню ефективність уряду і ринків праці. В кінці списку залишаються Україна (53 - й) і Росія (52 -й ), що  є наслідком не тільки труднощів перехідного періоду, а й суперечливим характером реформ і малоефективною державною політикою.

Істотні переміщення вгору за рік здійснили Великобританія, Нідерланди, Ірландія, Фінляндія і Данія. Погіршили свої рейтинги три південно-східно-азіатські країни - Індонезія (на 16 позицій), Малайзія і Таїланд.

Для порівняльного аналізу країн по окремих чинниках вони були згруповані у шість регіональних або функціональних груп.

*             Ентерпот (Епігерої) - малі і дуже відкриті економіки, що спеціалізуються на забезпеченні торгових і фінансових послуг до інших частин світу: Гонконг, Люксембург, Сінгапур, Швейцарія.

* Англосаксонські економіки - Ірландія, Великобританія, Австралія, Канада, Нова Зеландія і США.

* Європейські економіки включають країни континентальної Європи, за винятком Люксембургу і Швейцарії.

* Азіатські виробничі економіки: Китай, Індонезія, Японія, Корея, Тайвань, Малайзія, Таїланд і Філіппіни.

* Перехідні економіки: Чехія, Угорщина, Польща, Росія, Словаччина, Україна і В'єтнам.

* Латиноамериканські економіки: Аргентина, Бразилія, Чилі, Колумбія, Мексика, Перу і Венесуела.

 * Інші економіки включають всі інші країни, що не вкладаються у попередні групи:  Єгипет, Ісландія, Індія, Ізраїль, Йорданія, Норвегія, Південна Африка, Туреччина і Зімбабве.

Характеристики шести спеціальних груп наведені у табл. 3 де показані середні рейтинги для кожної групи показників.

Якщо проаналізувати позиції країн у восьми групах чинників, то перехідні економіки будуть посідати останні місця. Зокрема, Україна посідає 51-е місце по групі чинників "Відкритість", 52-е - по групах "Уряд", "Людські ресурси" і 53-е по інших п'яти групах показників. Адже ми все ще долаємо наслідки десятиріч державного соціалізму, економічного застою чи падіння показників ефективності 80-х років і маємо низькі рейтинги значною мірою через цю спадщину. У порівнянні з іншими регіонами, країни з перехідною економікою, за оцінками експертів, мають слаборозвинені ринкові інститути, недостатню практику управління, слабку державну владу і вкрай високі податки для того, щоб ефективно конкурувати з розвиненими країнами.

Таблиця 3. Рейтинг 7-и груп країн по 8-и факторах

найвищий, 53 - найнижчий)

Зага- лом Відк- ри- тість Уряд Фінан си Інфра-струк-тура Техно- логія Управ- ління Праця Інсти-тути
Євросоюз 23 15 37 23 21 21 18 35 18
Англосаксонські країни 8 14 19 12 8 8 11 13 9
Латинська Америка 37 39 24 40 38 42 32 28 41
Ентерпот 5 6 9 5 7 13 10 6 10
Азіатські виробничі економіки 21 28 9 21 27 29 30 16 34
Перехідні економіки 46 43 43 42 42 38 47 38 42
зокрема, Україна 53 51 52 53 53 53 53 52 53
Інші 39 41 33 38 38 33 37 37 31

 Ще однією проблемою, що є наслідком міжнародної інтеграції, може стати поглиблення спеціалізації національних господарств на окремих видах виробленої продукції (послуг), що надалі може призвести:

а) до створення потужних транснаціональних монополій;

б) зменшення мобільності національних економік.

 Глобальні проблеми світової економічної інтеграції є певнім чином продовженням регіональних інтеграційних проблем, до яких слід віднести:

Проблеми ЄС

 • На відміну від колишніх етапів розширення, які здійснювались через компроміси при певних зустрічних корективах в механізмі самого Євросоюзу (наприклад, з Великобританією по сільському господарству, з Фінляндією і Швецією - через спеціальний режим сприяння в розвитку їх північних територій тощо), від нинішніх претендентів вимагають стовідсоткового і безумовного прийняття вимог Євросоюзу. Тим самим робиться крок назад і в порівнянні з колишніми "європейськими угодами" цих держав з ЄС, які були до певної міри індивідуалізованими. До нинішніх претендентів при їх вступі застосовується єдиний і стандартний підхід, що не залишає місця для врахування їх національної специфіки. "Новобранців" чекає в ЄС і заздалегідь відоме суттєве обмеження їх владних повноважень. З посиланнями на некерованість конгломерату, що утвориться з 26 країн-членів Євросоюзу, знову-таки ще до його розширення, планується завершити адміністративну реформу, тобто замінити правила представництва окремих країн-членів в органах Співтовариства. Отже, нове розширення виглядає вже не як злиття, а швидше як поглинання ЄС чергової партії держав, що приєднуються. Не випадково ряд спостерігачів спеціально застерігають його лідерів від імперських амбіцій, входження в роль метрополії Європи. Щоб не виглядати як колонізатор, вважають вони, Євросоюз не повинен створювати враження, що приєднання означає просте копіювання в даних країнах правопорядку, політик і структур Співтовариства і що від самобутності, що склалася в іншій Європі, не залишиться нічого, що заслуговує на збереження.

 • Створення Єдиної Валютної системи (ЕВС) також породжує цілий ряд проблем як для самого ЄС, так і для його економічних партнерів. Досі ще не існувало тривалого монетарного союзу між суверенними державами без сильної політичної інтеграції. Крім того економіка «євро»-зони не є чимось добре відомим, і колишні регуляції поведінки можуть змінитися з більш широким розповсюдженням «євро». Тому важко напевне сказати, які економічні ефекти будуть переважати з введеннями «євро».

 • Подальша інтеграція в рамках Європейської спілки створила певну ейфорію, що згладила деякі серйозні міждержавні протиріччя у сфері валютної і фінансової політики. Проте очевидно, що надалі забуття інтересів малих країн більш великими може призвести до оберненого процесу, тобто дезінтеграції. Але як воно буде, здатне показати тільки майбутнє.

НАФТА:

У рамках НАФТА не створені поки-що спеціальні механізми, які регулюють співробітництво, подібно тим, що існують у ЄС (Комісія, Суд, Парламент і т.п.).

АТЕС:

АТЕС не має механізму прийняття рішень і багато в чому зберігає риси консультативної групи.

В АТЕС існують серйозні протиріччя між «азіатськими» і «неазіатськими» учасниками угруповання.

ЮДЕАК:

В ЮДЕАК зберігаються численні перешкоди на шляху міждержавного руху товарів, капіталів і робочої сили. До основних причин, що перешкоджають розширенню інтрарегіональної торгівлі, у першу чергу , варто віднести:

• загальний низький рівень розвитку її