Перспективи розвитку і проблеми світової економічної інтеграції укр
мірі не вимірюються.
Для огляду стану справ у світі щодо конкурентоспроможності було відібрано 53 країни, серед них з
країн колишнього СРСР - Україну і Росію. Ран жування конкурентоспроможності у 1998 році показано у таблиці 2 (вибірково).
Таблиця 2. Зведений рейтинг конкурентоспроможності
|
Рейтинг 1998
|
Рейтинг 1997
|
Країна
|
Індекси конкурентноспроможності 1998 (1997 )
|
|
1
|
1
|
Сингапур
|
2.16(2.32)
|
|
2
|
2
|
Гонконг
|
1.91 (2.06)
|
|
3
|
3
|
США
|
1.41 (1.61)
|
|
4
|
7
|
Великобританія
|
1.29(1.14)
|
|
5
|
4
|
Канада
|
1.27(1.38)
|
|
24
|
25
|
Німеччина
|
0.15 (0.20)
|
|
28
|
29
|
Китай
|
-0.15(0.06)
|
|
35
|
32
|
Чехія
|
-0.47 (-0.08)
|
|
48
|
35
|
Словаччина
|
-1.17 (-0.38)
|
|
49
|
50
|
Польща
|
-1.18 (-1.27)
|
|
50
|
45
|
Індія
|
-1.61 (-0.92)
|
|
51
|
51
|
Зімбабве
|
-1.70 (-1.42)
|
|
52
|
53
|
Росія
|
-2.02 (-1.89)
|
|
53
|
52
|
Україна
|
-2.51 (-1.73)
|
При відборі кількісних даних і питань для огляду автори цього звіту керувалися двома
головними обставинами. Для кількісних даних обирались індикатори, що дають всебічне уявлення щодо стану економіки країни, макроекономічні і
мікроекономічні дані включно, але зі спеціальним акцентом на даних, що є суттєвими в економічному зростанні (згідно з дослідженнями в науковій
літературі). Ці дослідження підтверджують зв'язок між економічним зростанням країни і такими показниками як відкритість до міжнародної торгівлі, якість
урядової політики, якість фінансових інституцій, ефективність ринків праці, підготовка робочої сили тощо.
Зібрані кількісні дані і дані спостережень класифікуються і розподіляються по групах - чинниках конкурентоспроможності. Ці
вісім чинників - Відкритість, Уряд (державна влада), Фінанси, Інфраструктура, Технологія, Управління, Праця (людські ресурси) і Інститути. Вісім груп
чинників включають більше двохсот окремих індикаторів.
Як зазначають автори резюме Джефрі Д. Сакс, Гален Л. Стоун і Ендрю М. Уорнер1, у 1998
році найбільш конкурентноспроможними економіками, як і в 1997 році, стали Сінгапур і Гонконг, незважаючи на кризу у Східній Азії. Обидві економіки
визначаються відкритою торгівлею, малим (за видатками і втручанням) урядом, розвиненою інфраструктурою.
США (3-й рейтинг) є найбільш конкурентноспроможними серед великих країн. Франція (22-й), Німеччина
(24 - й) і Італія (41 - й) відстають через недостатню ефективність уряду і ринків праці. В кінці списку залишаються Україна (53 - й) і Росія (52 -й ),
що є наслідком не тільки труднощів перехідного періоду, а й суперечливим характером реформ і малоефективною
державною політикою.
Істотні переміщення вгору за рік здійснили Великобританія, Нідерланди, Ірландія, Фінляндія і Данія.
Погіршили свої рейтинги три південно-східно-азіатські країни - Індонезія (на 16 позицій), Малайзія і Таїланд.
Для порівняльного аналізу країн по окремих чинниках вони були згруповані у шість регіональних або
функціональних груп.
* Ентерпот (Епігерої) - малі і дуже відкриті економіки, що спеціалізуються на забезпеченні торгових і фінансових
послуг до інших частин світу: Гонконг, Люксембург, Сінгапур, Швейцарія.
* Англосаксонські економіки - Ірландія, Великобританія, Австралія, Канада, Нова Зеландія і США.
* Європейські економіки включають країни континентальної Європи, за винятком Люксембургу і
Швейцарії.
* Азіатські виробничі економіки: Китай, Індонезія, Японія, Корея, Тайвань, Малайзія, Таїланд і
Філіппіни.
* Перехідні економіки: Чехія, Угорщина, Польща, Росія, Словаччина, Україна і В'єтнам.
* Латиноамериканські економіки: Аргентина, Бразилія, Чилі, Колумбія, Мексика, Перу і Венесуела.
* Інші економіки включають всі інші країни, що не вкладаються у попередні групи:
Єгипет, Ісландія, Індія, Ізраїль, Йорданія, Норвегія, Південна Африка, Туреччина і Зімбабве.
Характеристики шести спеціальних груп наведені у табл. 3 де показані середні рейтинги для кожної
групи показників.
Якщо проаналізувати позиції країн у восьми групах чинників, то перехідні економіки будуть посідати
останні місця. Зокрема, Україна посідає 51-е місце по групі чинників "Відкритість", 52-е - по групах "Уряд", "Людські
ресурси" і 53-е по інших п'яти групах показників. Адже ми все ще долаємо наслідки десятиріч державного соціалізму, економічного застою чи падіння
показників ефективності 80-х років і маємо низькі рейтинги значною мірою через цю спадщину. У порівнянні з іншими регіонами, країни з перехідною економікою,
за оцінками експертів, мають слаборозвинені ринкові інститути, недостатню практику управління, слабку державну владу і вкрай високі податки для того, щоб
ефективно конкурувати з розвиненими країнами.
Таблиця 3. Рейтинг 7-и груп країн по 8-и факторах
найвищий, 53 - найнижчий)
|
|
Зага-
лом
|
Відк-
ри-
тість
|
Уряд
|
Фінан
си
|
Інфра-струк-тура
|
Техно-
логія
|
Управ-
ління
|
Праця
|
Інсти-тути
|
|
Євросоюз
|
23
|
15
|
37
|
23
|
21
|
21
|
18
|
35
|
18
|
|
Англосаксонські країни
|
8
|
14
|
19
|
12
|
8
|
8
|
11
|
13
|
9
|
|
Латинська Америка
|
37
|
39
|
24
|
40
|
38
|
42
|
32
|
28
|
41
|
|
Ентерпот
|
5
|
6
|
9
|
5
|
7
|
13
|
10
|
6
|
10
|
|
Азіатські виробничі економіки
|
21
|
28
|
9
|
21
|
27
|
29
|
30
|
16
|
34
|
|
Перехідні економіки
|
46
|
43
|
43
|
42
|
42
|
38
|
47
|
38
|
42
|
|
зокрема, Україна
|
53
|
51
|
52
|
53
|
53
|
53
|
53
|
52
|
53
|
|
Інші
|
39
|
41
|
33
|
38
|
38
|
33
|
37
|
37
|
31
|
•
Ще однією проблемою, що є наслідком міжнародної інтеграції, може стати поглиблення спеціалізації національних
господарств на окремих видах виробленої продукції (послуг), що надалі може призвести:
а) до створення потужних транснаціональних монополій;
б) зменшення мобільності національних економік.
Глобальні проблеми світової економічної інтеграції є певнім чином продовженням регіональних інтеграційних проблем, до
яких слід віднести:
Проблеми ЄС
• На відміну від колишніх етапів розширення, які здійснювались через компроміси при певних зустрічних корективах в механізмі
самого Євросоюзу (наприклад, з Великобританією по сільському господарству, з Фінляндією і Швецією - через спеціальний режим сприяння в розвитку їх північних
територій тощо), від нинішніх претендентів вимагають стовідсоткового і безумовного прийняття вимог Євросоюзу. Тим самим робиться крок назад і в
порівнянні з колишніми "європейськими угодами" цих держав з ЄС, які були до певної міри індивідуалізованими. До нинішніх претендентів при їх вступі
застосовується єдиний і стандартний підхід, що не залишає місця для врахування їх національної специфіки. "Новобранців" чекає в ЄС і заздалегідь
відоме суттєве обмеження їх владних повноважень. З посиланнями на некерованість конгломерату, що утвориться з 26 країн-членів Євросоюзу, знову-таки ще до його
розширення, планується завершити адміністративну реформу, тобто замінити правила представництва окремих країн-членів в органах Співтовариства. Отже,
нове розширення виглядає вже не як злиття, а швидше як поглинання ЄС чергової партії держав, що приєднуються. Не випадково ряд спостерігачів спеціально
застерігають його лідерів від імперських амбіцій, входження в роль метрополії Європи. Щоб не виглядати як колонізатор, вважають вони, Євросоюз не повинен створювати
враження, що приєднання означає просте копіювання в даних країнах правопорядку, політик і структур Співтовариства і що від самобутності, що склалася в іншій
Європі, не залишиться нічого, що заслуговує на збереження.
• Створення Єдиної Валютної системи (ЕВС) також породжує цілий ряд проблем як для самого ЄС, так і для його економічних
партнерів. Досі ще не існувало тривалого монетарного союзу між суверенними державами без сильної політичної інтеграції. Крім того економіка «євро»-зони не
є чимось добре відомим, і колишні регуляції поведінки можуть змінитися з більш широким розповсюдженням «євро». Тому важко напевне сказати, які економічні
ефекти будуть переважати з введеннями «євро».
• Подальша інтеграція в рамках Європейської спілки створила певну ейфорію, що згладила деякі серйозні міждержавні
протиріччя у сфері валютної і фінансової політики. Проте очевидно, що надалі забуття інтересів малих країн більш великими може призвести до оберненого
процесу, тобто дезінтеграції. Але як воно буде, здатне показати тільки майбутнє.
НАФТА:
У рамках НАФТА не створені поки-що спеціальні механізми, які регулюють співробітництво, подібно
тим, що існують у ЄС (Комісія, Суд, Парламент і т.п.).
АТЕС:
АТЕС не має механізму прийняття рішень і багато в чому зберігає риси консультативної групи.
В АТЕС існують серйозні протиріччя між «азіатськими» і «неазіатськими» учасниками угруповання.
ЮДЕАК:
В ЮДЕАК зберігаються численні перешкоди на шляху міждержавного руху товарів, капіталів і робочої
сили. До основних причин, що перешкоджають розширенню інтрарегіональної торгівлі, у першу чергу , варто віднести:
• загальний низький рівень розвитку її