Парша яблуні та заходи захисту від неї в умовах лісостепу України

20°С) або іншими фунгіцидами.

Літній період (після цвітіння до збирання). Відразу після цвітіння (обпадання пелюстків) проти парші, чорного раку, іржі, бактеріального раку кори та інших хвороб, а також проти шкідників - переносників хвороб ефективне комбіноване обприскування. Як фунгіциди рекомендується застосовувати 0,4% -ну суспензією 80% -го з. п. поліхому (4-8 кг/га), 0,4% -ну суспензію 80% -го з. п. полікарбацину (по 4-8 кг/га) або 1% - ну бордоську рідину з доданням інсектицидів (баверсану, 20% к. е. - 0,3-1 л/га або біциклату, 50% к. е. - 1-2 л/га або ін.).

У районах розвитку борошнистої роси після цвітіння за комбінованим обприскуванням бордоською рідиною провадять обробку 1% -ю суспензією колоїдної сірки (8-16 кг/га), або 0,02% -ю суспензією байфидану, 25% к. е. (0,2-0,4 кг/га).

Через 15-20 днів після першого комбінованого обприскування

здійснюють повторне тими ж фунгіцидами. Через 20 днів після цвітіння проти борошнистої роси проводять повторне обприскування 1% - ю колоїдною сіркою.

Третє комбіноване обприскування - через 20 днів, а за рясних дощів - додатково ще одне.

Систематичне збирання падалиці і опавшого листя запобігає збереженню інфекції парші.

Висока агротехніка у саду, дотримання правильного водного режиму, внесення добрив відповідно до результатів аналізу ґрунту, знищенню бур’янів тощо - забезпечують добрий розвиток дерев, посилюють їхню стійкість до хвороб.

Розділ 4. Розрахункова частина

4.1 Загальні відомості про господарство

Компанія УЦЛМ "Флорахаус" має яблуневий садок площею 100 га. Господарство знаходиться у місті Київ, Україна. Основі відомості про господарство подані у таблиці 2.

Основні відомості про господарство Табл.2

Район вирощування	Київ
Ґрунти	Чорнозем опідзолений
Вміст гумусу	2,1 %
Культура	Яблуня
Площа насаджень	100 га
Вивчаємий патоген	Парша яблуні

4.2 Агрокліматична і ґрунтова характеристика району

Місто Київ розташовано в північній частині України порівняно неподалік від її центру. Географічні координати міста є такими: 500 27I північної широти і 300 31I східної довготи. У цілому клімат Києва є помірно континентальним з м’якою зимою і теплим літом.

Температура повітря залежить передусім від надходження сонячної радіації, яка, у свою чергу, визначається кутом падіння сонячних променів.

Середньорічна температура повітря в Києві становить 7,7°С, найвища вона в липні (19,3°С), найнижча - у січні (мінус 5,6°С)

У цілому температура повітря в Києві на кілька десятих градуса вища, ніж у містах, що розташовані поряд. Більшою є відмінність взимку, меншою - влітку. Найхолоднішим за період спостережень був 1942 р., середньорічна температура якого становила 5,1°С. Найтеплішим виявився 2007 р. - 9,9°С.

Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (мінус 15,0°С) зафіксована в 1942 р., найвища (2,1°С) - в 2007 р.

Найнижча середньомісячна температура в липні (16,9°С) спостерігалась у 1902, 1935 і 1979 рр., найвища (25,5°С) - в 1936 р.

Найхолодніше в Києві, як правило, 18-25 січня (так звані “хрещенські морози”). Найвища температура повітря характерна для періоду 15-20 липня.

Абсолютний мінімум температури повітря (мінус 32,9°С) зафіксовано 11 січня 1950 р., абсолютний максимум (39,4°С) - 30 липня 1936 р.

В останні 100-120 років температура повітря у Києві, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря в Києві підвищилася приблизно на 1,5°С. Найбільше підвищення температури повітря спостерігається у грудні - березні.

У середньому за рік у Києві випадає 650 мм атмосферних опадів, найменше - у березні та жовтні, найбільше - в липні.

Тривалість періоду зі сніговим покривом становить близько 80 днів. Найбільший період (193 дні) спостерігався взимку 1906-1907 рр. Максимальна висота снігу (66 см) зафіксована на початку березня 1970 р.

Поширеними ґрунтами в Лісостепу є мало - і середньогумусні типові чорноземи, опідзолені чорноземи і темно-сірі ґрунти, сірі та ясно-сірі лісові ґрунти. На терасах Дніпра трапляються солонцюваті ґрунти, солонці та солончаки, в річкових долинах - лучні, дернові та болотні ґрунти.

Розрахункові дані по системі засобів захисту плодового саду від парші і робочий план подані у вигляді таблиць 3 та 4.

Висновки

Парша - одна з найбільш поширених і шкідливих хвороб яблуні. ЇЇ збудник сумчастий гриб Venturia inaequalis (Cooke) Winter (конідіальна стадія Fusicladium dendriticum (Walroth) Fuckel), уражуючи листя, квітки, зав’язь, плоди, а іноді й пагони, зумовлює різке зменшення врожаю, погіршення товарної якості плодів, зниження стійкості рослин і продуктивності насаджень.

Основним джерелом первинної інфекції є сумчаста стадія патогену, яка формується і зимує на ураженому опалому листі яблуні. Додатковим джерелом первинної інфекції може бути також конідіальна стадія, що зимує на уражених пагонах яблуні і на території України зустрічається у Прикарпатті та Закарпатті.

Поширення первинної інфекції відбувається рано навесні і тісно збігається у часі з досить сприйнятливими до ураження фазами розпускання бруньок, цвітіння, утворення зав’язі, наростання листя і формування врожаю яблуні.

Прояв парші у південній степовій зоні України спостерігається на початку травня і збігається з початком цвітіння, у лісостеповій - у середині травня і співпадає із закінченням цвітіння зимових сортів яблуні. Але залежно від погодних умов строки прояву парші можуть варіювати здебільшого в бік запізнення, особливо у південній засушливій зоні.

В організації і проведенні заходів захисту яблуні від парші важливе значення має короткостроковий прогноз розвитку сумчастої стадії патогену, поширення сумкоспор і прояву хвороби. Його можна здійснювати на основі моніторингу погодних умов у ранньовесняний період і застосування розроблених нами моделей у вигляді рівнянь регресії.

З часу прояву парші розпочинається розвиток і поширення вторинної (конідіальної) інфекції, яка долучається до первинної (сумкоспорової) і триває протягом літа, внаслідок чого небезпека хвороби зростає і не припиняється аж до осені.

Поширенню і розвитку парші сприяє помірно тепла дощова погода, особливо у травні-червні, коли відбувається масова генерація інокулюму і рослини перебувають у найбільш вразливих фазах вегетації.

Шкідливість парші зростає в ущільнених і зрошуваних насадженнях, особливо при надкроновому зрошенні.

Однією з важливих складових інтегрованого захисту яблуні від парші та інших хвороб є хімічний метод. Незважаючи на серйозні недоліки пестицидів, застосування їх у садах збережеться і на найближчу перспективу.

Використана література

Абердин С. Фітосанітарний моніторинг плодового саду. К.: Урожай, 2000. - 300 с.

Бондаренко Н.В. Биологическая защита растений. - М.: Агропромиздат, 1986. - 278 с.

Болезни овощных и плодовых культур / В.Ф. Пересыпкин, Н.Н. Кирик, Ф.С. Каленич и др. // Болезни с. - х. культур: в 3-х т. / Под ред. В.Ф. Пересыпкина. - К.: Урожай, 1991. - Том.3. - 208 с.

Горленко М.В. Сельскохозяйственная фитопатология 3-е изд. перераб. и доп. - М, Колос, 1997, 441 с.

Горленко М.В. Сельскохозяйственная фитопатология. Частная патология растений. - М.: Высш. шк., 1968. - 434 с.

Довідник із захисту рослин / Л.І. Бублик, Г.І. Васечко, Ф.С. Каленич та ін. / За ред. М.П. Лісового. - К.: Урожай, 1999. - 744 с.

Довідник із захисту рослин (за ред. М.П. Лісового), К., 1999, С.744

Дядечко М.П. Біологічний захист рослин, Біла Церква, 2001, С.270

Исаева Е.В., Шестопал З.А. Атлас болезней плодовых и ягодных культур. - 3 - е изд., переработ. и доп. - К.: Урожай, 1991. - 144 с.: ил.

Корчагин В.Н. Защита сада от вредителей и болезней. - 3-е изд., перераб. и доп. - М, Колос, 1998, 287 с.

Корчагин В.Н. Семечковые культуры. - М, Колос, 1969, 120 с.

Мельник О., Стрейф А., Ріпамельник В. Закладання саду голландського типу // Новини садівництва. Спец. вип. - 2000. - № 4 (24). - 40 с

Новини садівництва, 2009, 4, с 38.

Общая и сельскохозяйственная фитопатология / Ю.Т. Дьяков, М.И. Дементьева. И.Г. Семенкова и др. - М.: Колос, 1984. - 495 с. ил. - (Учебники и учебные пособия для сред. с. - х. учеб. заведений).

Олифер А.В., Каленич Ф.С., Ткачев В.М. Особенности развития вредителей и болезней и борьба с ними в интенсивных насаждениях яблони // Основы технологии интенсивного садоводства в Украинской ССР: Сб. науч. тр. ЮО ВАСХНИЛ. - К., 1978. - С.80-86

Пересыпикн В.Ф., Тютерев С.Л., Баталова Т.С., Болезни плодовых культур при интенсивных технологиях их возделывания. - М.: Агропромиздат, 1991. - 272 с.

Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, К. - Юнівест-медіа, 1010.

Панфилов А.Э. Общая и сельскохозяйственная фитопатология: курс лекций/ЧГАУ. Под ред. Ю.С. Ларионова. - Челябинск, 2000. - 142 с.: ил.

Ткачов В.М., Каленич Ф.С., Приходько В.П., Шестопал З.А. Заходи боротьби з хворобами яблуні в інтенсивних садах // Садівництво Міжвідомч. тематич. наук. зб. - К., - 1979. - Вип.27. - С.71-75

Химические средства защиты сельскохозяйственных культур. - 3-е изд. перераб. и доп. - М, Россельхозиздат, 1998, 147 с.

Черній В.В., Ріпамельник В.П., Бородай О.Ю. Напрямки інтенсифікації садівництва Поділля // Новини садівництва. - 1999. - № 1. - С.30-32.

Размещено на