Аналіз міжнародних економічних відносин України, Угорщини, Франції та Бразилії

механізмів, автомобілів, компьютерної та телевізійної техніки.

2.2 Рівень міжнародної міграції трудової сили між Україною та Угорщиною, Францією і Бразилією


В українських офіційних та неофіційних джерелах, у тому числі у ЗМІ, можна знайти різні оцінки кількості українських трудових мігрантів, які протягом останніх років виїхали з України. При цьому діапазон таких оцінок коливається від 2 до 7 млн. осіб. І це не дивно. Адже вирахувати точну або хоча б приблизну кількість українських заробітчан за кордоном надзвичайно важко, зважаючи на переважно нелегальний характер їх перебування там та небажання ставати об’єктом обліку як українських консульських служб, так і міграційних служб країни перебування.

Труднощі в цих оцінках також полягають ще й у тому, що кількість трудових мігрантів не є сталою величиною і значно коливається залежно від багатьох чинників, не в останню чергу від пори року, сягаючи свого піку у літні місяці.

Водночас однією з причин цього є неефективність існуючої системи обліку статистичної інформації у сфері трудової міграції, а також відсутність єдиного державного органу, відповідального за збір такої інформації, її узагальнення та аналіз.

Так, згідно даних митного обліку, країнами, до яких громадяни України виїжджали у 2007 р. найчастіше, є: Росія – 6,1 млн., Польща – 4,2 млн., Угорщина – 1,8 млн., Молдова – 1,3 млн., Білорусь – 0,9 млн., Словаччина – 262 тис., Туреччина – 177 тис., Румунія – 116 тис., Чехія – 97 тис., ФРН – 96 тис..

Згідно з цими даними, можна прогнозувати розподіл питомої ваги трудових мігрантів, серед маси туристів та «псевдотуристів» (рис.2.1).

Згідно з даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (Ombudsmen), в Польщі кожного року працює майже 300 тисяч українців, в Че-хії – 200 тис., в Словакії – 30 тис., в Угорщині – 30 тис.,в Португалії – 150 тис., в Іспанії і Італії – майже по 100 тис., а в Греції –50 тис. [26].


Рис.2.8. Аналітично-прогнозна інформація про структурні напрямки трудової міграції з України в основні країни світу [15]


Великі обсяги перетину громадянами України кордону з Росією, Польщею, Угорщиною, Молдовою та Білоруссю, крім географічного чинника, зумовлені передусім безвізовим режимом, який діє з цими країнами, і в цілому, за винятком Молдови, збігаються з напрямами традиційної трудової міграції громадян України за кордон.

Водночас дані перетину громадянами України кордону з країнами Західної Європи, на думку Уповноваженого з прав людини, не відображають реальної ситуації [ ].

Адже виїзд громадянина України до Австрії чи Угорщини не обов’язково означає, що ця країна є остаточним пунктом його призначення. Офіційно в’їхавши в Францію за Шенгенською візою, виданою Посольством Франції в Україні, громадянин України може опинитися як нелегальний трудовий мігрант у будь-якій іншій країні Шенгенської зони, зокрема в Португалії чи Італії.

Таким чином, можна проаналізувати об’єктивно тільки передумови трудової міграції, наведені в табл.2.1, серед яких головні:

  • Рівень реального безробіття та рівень життя в Україні;

  • Рівень реального безробіття та рівень життя в країні трудової міграції;

  • Наявність в країні міграції вільних «непрестижних» робочих місць, які не бажають займати коренні жителі країни;

  • Віддаленість країни міграції – вартість міграції;

  • Візовий чи безвізовий режим в’їзду в країну трудової міграції;

  • «Жорсткий, контрольований державою» режим трудового мігранта чи можливість нелегального працевлаштування трудовим мігрантом без спеціальної трудової візи.

Трудова міграція, оскільки йдеться про переміщення значних людських потоків, має безпосередній вплив на демографічну ситуацію як у країнах–донорах трудових мігрантів, так і в країнах-реципієнтах.

Відомо, що у переважній більшості країн світу, зокрема розвинутих, склалась напружена демографічна ситуація: відбувається природне зменшення населення як стійкий і довготривалий чинник, в основному за рахунок низького рівня народжуваності з одночасним його постарінням. Внаслідок цього змінюється вікова структура населення: за рахунок людей похилого віку збільшується кількість непрацездатного і зменшується група працездатного населення та дітей. А це в свою чергу збільшує чисельність споживачів вироблюваного продукту і зменшує кількість тих, хто цей продукт виробляє.

Погрішення демографічної ситуації викликає серйозне занепокоєння правлячих кіл та широкої громадськості багатьох країн, що негативно впливає на загальний стан суспільства і його соціально-економічний розвиток. Оскільки демографічні процеси змінюються повільно, протягом тривалого часу, то забезпечити необхідний економічний розвиток країни можна за рахунок залучення трудових людських ресурсів з інших країн, тобто за рахунок трудящих-мігрантів. Саме цей фактор і використовується країнами, де склалась напружена демографічна ситуація


Таблиця 2.2

Індикатори ринку праці України та Угорщиною, Францією і Бразилією
за 2005 - 2007роки [34],[35]


Зазвичай за нульової міграції та стійкого рівня смертності для забезпечення відтворення балансу населення рівень народжуваності має становити 2,2 дитини на одну жінку дітородного віку. У наш час цей показник у країнах ЄС становить 1,4.

За таких обставин чи не єдиним порятунком від негативних наслідків демографічної кризи для країн ЄС є збільшення обсягів імміграції, інакше ці країни очікує поступове вимирання. Так, за оцінками експертів, до 2050 р. населення Італії зменшиться з 57 до 41 млн. осіб, Великої Британії – з 59 до 56 млн. тощо. Крім цього населення цих країн неухильно старіє. Якщо у 1950 р. лише 12% населення найбільш розвинутих країн світу досягло пенсійного віку (понад 65 років), у 2000 р. ця цифра сягнула–19%, а в 2050 р. очікується – 33%. Це означатиме поступове посилення навантаження на працюючих, які будуть змушені соціально забезпечувати все більшу кількість пенсіонерів, утримання яких в 2,5 раза дорожче, ніж утримання дитини.

Таким чином, одним із виходів із цієї кризової ситуації є об’єктивна необхідність збільшення потоку мігрантів до найбільш розвинутих країн Європи та світу. Так, за підрахунками спеціалістів ООН з демографії, у 1999 р., тільки для того щоб зберегти теперішнє співвідношення між працюючим населенням і пенсіонерами, а також для забезпечення достатньої кількості робочої сили, щоб конкурувати на глобалізованому світовому ринку, для країн Європейського Союзу в наступні 25 років потрібні 135 млн. іммігрантів.

Це означає, що демографічна ситуація в розвинутих країнах світу і в Європі зокрема призводитиме до залучення все більшої кількості трудових мігрантів з інших країн світу для забезпечення стабільного розвитку цих країн.

Таким чином, низький рівень життя та оплати праці в Україні є реальною загрозою масової трудової міграції населення в країни, які будуть створювати спеціальні умови для висококваліфікованих трудових мігрантів з України, які мають вищу освіту та досвід кваліфікованої роботи.

Проте на сучасному етапі, переважна більшість українських трудових мігрантів є нелегалами в повному розумінні – особами, які і перебувають, і працюють поза межами правового поля країни перебування. Саме ця категорія мігрантів перебуває у найбільш тяжкому становищі. Такі особи, більшість з яких перебуває на території країн – членів ЄС, майже повністю безправні у обстоюванні своїх прав, повністю залежні від роботодавця. При оформленні на роботу такі особи зазвичай укладають лише усний контракт, який, як правило, не дотримується, передусім порушується їх право на належні умови праці, на отримання належної та своєчасної винагороди, соціальні гарантії тощо.

Стосовно українських мігрантів-нелегалів надходять до Уповноваженого [15] численні звернення, в яких йдеться про факти порушення прав людини. Це викликано передусім проблемами, пов’язаними з їхнім правовим статусом у країні перебування. Адже нелегальне становище таких осіб, їх правова неграмотність (часто вони не мають ніякого уявлення про обсяг своїх прав та методи їх захисту, стаючи внаслідок цього об’єктом шахрайств та інших злочинних посягань) ускладнюють та обмежують можливості дипломатичних представництв України за кордоном по захисту їхніх прав та свобод.

Крім того, такі особи фактично позбавлені можливості і самостійно відстояти свої порушені права в суді або в інший спосіб, зважаючи на відсутність належним чином оформлених контрактів, а також той факт, що звернення до офіційних органів означає для них автоматичну депортацію з країни перебування.

Як правило, нелегали, або, як їх ще називають, “недокументовані робітники", змушені погоджуватися виконувати роботу без урахування їхнього фаху та без ніякого захисту.

Такому стану речей є об’єктивні пояснення. Адже все більше громадян розвинутих країн відмовляються виконувати найбільш важку, небезпечну та брудну роботу. При цьому не бажають це робити навіть під загрозою безробіття, вважаючи кращим виходом для себе отримання державної соціальної допомоги. Цей процес дедалі наростає, адже все більше молоді в розвинутих країнах отримує вищу освіту і відповідно претендує на більш високооплачувану та престижну роботу. Тому некваліфікована робота залишається тим, для кого не має значення, яку саме роботу виконувати, якщо вона непогано оплачується. До цієї категорії осіб належать, зокрема, і мігранти-нелегали, в тому числі українці.

Зростанню масштабів нелегальної міграції сприяють і самі роботодавці країни перебування трудових мігрантів, які часто зацікавлені у використанні саме нелегальної робочої сили, що дає їм можливість значно зменшити виробничі витрати, не дотримуючись законодавчо встановлених соціальних стандартів.

Українських трудових мігрантів переважно наймають для виконання некваліфікованої, непрестижної роботи власники невеликих фірм, приватні особи. Наші громадяни задіяні також у приватному секторі та у сфері послуг, зокрема, у сільському господарстві на збиранні врожаю, на будівництві, доглядають за дітьми та літніми людьми, працюють у барах та інших розважальних закладах. При цьому виконувана робота залежить від віку та статі трудових мігрантів, а також від країни, де вони працюють.

Характерною рисою сучасних міграційних процесів в Україні є активна участь у них як чоловічого, так і жіночого населення, тільки до одних країн переважає жіноча міграція, до других – чоловіча. До перших відносять насамперед Італію, де переважна більшість громадян України (за даними соціологічних опитувань – понад 90% жінок і майже 40% чоловіків) зайняті в таких сферах, як прибирання та догляд за хворими, дітьми та особами похилого віку – традиційно “жіночими” сферами, а також Туреччину та Японію, де віддавна склався попит на жіночі послуги у сфері розважальної індустрії. До других країн, з переважанням чоловічої міграції відносять Португалію, Іспанію, Росію, де значна потреба робочих рук на будівництві, в сфері послуг, сільському господарстві тощо. Водночас такий розподіл досить умовний, якщо врахувати, що ринок розвинутих країн пропонує широкі можливості для прикладення своїх сил як для жінок, так і для чоловіків.

Характерною особливістю трудової міграції з України у країни Західної Європи є її “ланцюговий” характер, тобто часто вдалий виїзд українського мігранта в одну із згаданих країн зумовлює міграцію його родичів та знайомих. Тому не дивно, що можна знайти, наприклад, цілі тернопільські села на будівництві в Португалії чи чернівецькі родини, які працюють на збиранні цитрусових у Греції. З часом такі спорадичні виїзди формують досить стійкі міграційні маршрути.

Характерною тенденцією міграційних процесів з України є виїзд молоді та працездатного населення у віці від 21 до 45 років. Це означає, що за кордон виїздять найбільш активні, повні сил і енергії люди, які могли б принести значну користь своїй державі.


Таблиця 2.3

Міграція населення між Україною та Угорщиною, Францією і Бразилією за 2005 - 2007роки (офіційна реєстрація виїзду/в’їзд на постійне місце проживання) [34]

Міграція населення

Роки

 Світ в цілому Угор-щина Франція Бразилія

1

2

3

4

5

б
3 України, тис. осіб 2005 39580



2006 44227



2007


 46507 0 37

0

2008(жовтень) 29834


В Україну, тис. осіб 2005 34997



2006 29982



2007


 29669



2008(жовтень) 18609



1) Інформація посольства України у Франції

Зважаючи на досить ефективний державний контроль за міграційними процесами на території Франції, а також сувору відповідальність роботодавців за використання нелегальної праці, кількість громадян України, які нелегально працюють у Франції, – незначна. Протягом 2000 – першої половини 2002 р., за даними Посольства України у Франції, з території країни було депортовано 236 громадян України, переважна більшість з яких перебували на території Франції як нелегальні трудові мігранти.

За інформацією Посольства, більшість осіб цієї категорії не довіряє офіційним українським представництвам, звертаючись туди, лише опинившись у критичній ситуації.

У переважній більшості випадків українські трудові мігранти не знають французької мови, розуміють свою тимчасову присутність у Франції і не намагаються інтегруватись у суспільство, контактуючи в основному з такими ж нелегальними мігрантами, залишаючись незрозумілими і чужими для громадян Франції.

Нелегальні трудові мігранти виявляються найбільш незахищеною категорією осіб у соціально-правовому відношенні, оскільки не мають ніякого страхування, сталих засобів до існування, перебувають під постійною загрозою арешту і депортації. У цьому середовищі спостерігається підвищений рівень правопорушень, смертей, випадків психічних захворювань. У разі виникнення кризових ситуацій, зокрема втрати документів, пограбування, хвороби, смерті тощо, лише за рахунок України можливе вирішення цих життєво важливих питань. Водночас, за даними консульської служби України у Франції, неможливо надати навіть мінімальну фінансову допомогу всім, хто її потребує, зважаючи на зростаючу кількість таких звернень.

За інформацією Посольства України у Франції, грубих порушень з боку правоохоронних органів Франції законодавчих норм і норм міжнародного права щодо цієї категорії громадян України не спостерігається. Про це свідчить і аналіз звернень до Уповноваженого. За період з 2000 по 2002 рр. до Уповноваженого не надійшло жодного звернення з проблем недотримання прав українських трудових мігрантів на території Франції.

2) Інформація посольства України в Угорщині

За інформацією Посольства України в Угорщині, кількість громадян України, які легально та нелегально працюють на території Угорщини, є незначною, і влітку ця цифра сягає кількох сотень осіб. Характерною рисою міграції громадян України в Угорщину є її сезонний характер. Серед нелегально працюючих – переважно мешканці прикордонних районів Закарпатської області, що виконують сільськогосподарські або будівельні роботи в літній час, перебуваючи в Угорщині легально протягом одного місяця без віз.

При цьому серед них переважна більшість – етнічні угорці, які добре знають мову та перебувають в Угорщині у своїх родичів чи знайомих. З цією метою вони перетинають кордон через пункти спрощеного перетину кордону на підставі внутрішніх паспортів громадян України з вкладками, що дають право на перетин кордону в таких пунктах та дозволяють перебування тільки у прикордонних областях Угорщини протягом десяти днів відповідно до положень Угоди між Урядом України та Урядом Угорської Республіки про спрощений порядок перетинання державного кордону громадянами, які проживають у прикордонних областях, підписаної 26 лютого 1993 р. у м.Будапешті.

Серед легально працюючих громадян України переважають також жителі прикордонних з Угорщиною районів, які, як правило, будучи угорцями за походженням та володіючи угорською мовою, виїхали з метою постійного проживання в Угорщині, а згодом отримання угорського громадянства, тому самі зацікавлені в легальному перебуванні та працевлаштуванні на території країни.


2.3 Міжнародні валютно-фінансові відносини між Україною та Угорщиною, Францією і Бразилією


В табл. 2.4 з метою визначення потенційних напрямів міжнародного руху позичкового капіталу проведений порівняльний аналіз за відповідними показниками в Україні та країнах світу (доступні дані курсового дослідження).


Таблиця 2.4

Фактори руху позичкового капіталу між Україною та Угорщиною, Францією і Бразилією за 2005 - 2007роки [34],[39]


Як показує аналіз даних, ставки депозитних та кредитних операцій в Україні є суттєво вищими, ніж в досліджуємих країнах, тому ризиковий капітал буде направлятися в Україну.

Якщо станом на 01.01.2009 року для бразильського фінансового капіталу фінансовий ринок України не представляє інтересу, то французький і угорський фінансовий капітал активно грає роль на фінансовому ринку України за рахунок придбання декількох крупних банків України.

Так, Франція створила за рахунок інвестування свого фінансового капіталу банки України з 100% іноземним капіталом [39]:

  • АТ «Каліон Банк Україна»;

  • АТ «Індустріально-експортний банк»

  • АКБ «Ікар-Банк»

  • АКІБ «Укрсиббанк» (51%)

Угорщина створила за рахунок інвестування свого фінансового капіталу банк України з 100% іноземним капіталом [39]:

  • ЗАТ «ОТП Банк»;

На рис. 2.9 наведені дані по динаміці та тенденцію зміни зовнішнього та загального державного боргу України за останні 4 роки.


Рис.2.9. Динаміка та тенденції зміни зовнішнього та загального державного боргу України [34], [39]


Джерелами утворення зовнішнього державного боргу України є кредити МВФ, Світового банку та урядів світу, отриманих для стабілізації та реструктуризації економіки України у 1998 – 2003 роках та додаткові кредити після 2003 року на сплату відсотків за раніше отриманими кредитами.

Джерелами утворення внутрішнього державного боргу України є фінансування дефіциту Держбюджету за рахунок емісії коротко- та довгострокових облігацій внутрішнього державного займу, що є постійною практикою КМ України при дефіцитних державних бюджетах України.

Отримання Україною 16,0 млрд.доларів США від Міжнародного Валютного Фонду у кінці 2008 року для подолання наслідків світової фінансової кризи 2008 року приведе до зростання практично в 2,5 рази (при курсі долара США 8,5 грн./за 1 долар) загального державного боргу України (частина великого зовнішнього займу 2008 – 2009 років піде на повернення світовим фінансовим організаціям раніше взятих кредитів та відсотків за ними).

Джерелами для повернення державного боргу є тільки два – доходи державного бюджету (податкові та неподаткові) та доходи від приватизації – продажу державного майна.

З метою оцінки стану та тенденцій інвестиційної привабливості України приведені основні індикатори-показники, що характеризують інвестиційний клімат в державі (табл. 2.5).


Таблиця 2.5

Індикатори інвестиційного клімату України за 2005 - 2007 роки

Як показує аналіз даних, наведених в табл. 2.5, інфляційна складова в рості обсягів ВВП в Україні та рості обсягів промислового виробництва в 1,5 -3 рази перевищує реальний рост обсягів ВВП та промислового виробництва, що свідчить про негативну тенденцію розвитку економіки України.

Вплив світової фінансової кризи 2008 року на макропоказники економіки України ще значніший:

- курс долара США з рівня 4,8 грн./$ сягнув межі 8,5- 9,0 грн./$, тобто за 4 остання місяці 2008 року національна валюта знецінилась в 1,7 - 1,9 раза;

- рівень споживчої інфляції за 2008 рік досяг рівня 26,4%, тобто приріст реального ВВП України за 2008 рік становить практично 2 - 3%;

- щомісячний обсяг експорту з України зменшився в 2 рази під кінець 2008 року, що визвало дефіцит валютних надходжень та відповідний колапс фінансових джерел для забезпечення імпорту;

- внутрішні ціни в національній валюті на імпортні товари зросли в 2 -3 рази, що при імпортній залежності України практично обезцінило заробітну плату працівників України в національній валюті та різко знизило купівельну спроможність населення.

В табл.2.6 представлені результати проведеної в курсовій роботі самостійної експертної оцінки інвестиційної привабливості України у 2005 -2007 роках за наведеними нижче критеріями. За кожним критерієм визначена оцінка від 0 (найгірша ситуація) до 10 (найбільш сприятлива ситуація) та його вагу. Сумарна вага всіх критеріїв дорівнює 1.


Таблиця 2.6

Експертна оцінка інвестиційної привабливості України за 2005- 2007 роки

№

Критерій

Вага

Роки



2005

2006

2007

2008

і

2

3

4

5

6

6

1

 Політична стабільність 0,15 5 4 3 2

2

 Рівень розвитку та стабільність нормативно-правової бази регулювання господарської діяльності 0,15 3 3 3 3

3

 Економічна стабільність 0,3 4 5 5 3

4

 Валютна стабільність 0,2 7 7 7 2

5

 Рівень захисту інтелектуальної власності 0,1 3 3 3 3

6

 Рівень податкових пільг іноземним інвесторам 0,1 2 2 2 2







п





Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості

1

 4,3 4,45 4,3 2,55

Оцінка динаміку зміни інвестиційного клімату в Україні показує, що невеликий рівень інвестиційної привабливості України знизився у кінці 2008 року практично в 2 рази. Політична нестабільність у керівництві України не дає можливості зробити позитивний прогноз, оскільки наслідки „газового” конфлікту - 2009 з Росією можуть практично привести країну в стан „ виробничого дефолту” (банкрутства), тобто внутрішніх запасів газу в Україні достатньо тільки для споживання населенням України, а вся промисловість України працює на імпортному газі.

В Додатку А представлені таблиці обсягів та структури по країнам-інвесторам прямих іноземних інвестицій в Україну у 2005 -2008 роках.

Як показує аналіз даних табл.А.1 – А.5 Додатку А, лідерами прямих іноземних інвестицій за ці роки були наступні країни:

  • станом на 01.01.2005 – США – 13,8% загального обсягу інвестицій;

  • станом на 01.01.2006 – Німеччина – 33,6% обсягу інвестицій;

  • станом на 01.01.2007 – Німеччина – 26,5% обсягу інвестицій;

  • станом на 01.01.2008 – Німеччина та Кіпр – по 20,1% обсягу інвестицій;

  • станом на 01.10.2008 – Кіпр – 22,7% загального обсягу інвестицій;


Таблиця 2.7

Загальні обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну та питома вага інвестицій з досліджуємих країн (Угорщина, Франція, Бразилія) у 2005 -2007 роках [34]

Дата Загальний обсяг інвестицій в млн.доларів США Питома частка інвестицій з Франції в % Питома частка інвестицій з Угорщини в % Питома частка інвестицій з Бразилії в %
01.01.2005 8 353 менше 0,1% 2,1 менше 0,1%
01.01.2006 16 375 менше 0,1% 1,2 менше 0,1%
01.01.2007 21 186 3,9 1,7 менше 0,1%
01.01.2008 29 489 3,6 1,4 менше 0,1%
01.10.2008 37 621 3,4 1,4 менше 0,1%

Аналіз загальних обсягів прямих іноземних інвестицій в Україну та питома вага інвестицій з досліджуємих країн (Угорщини, Франції, Бразилії) у 2005 -2007 роках (табл. 2.7) показує, що за рахунок інвестування фінансових коштів в банківську сферу України, Франція набагато випередила Угорщину і Бразилію. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну постійно зростає, навіть у 2008 році на тлі світової фінансової кризи. В той же час рівень кредитних ставок в Україні, який в 3 - 4 рази перевищує рівень кредитних ставок в Європі, приваблює банківський фінансовий капітал Європи на банківські суперприбутки (депозити – по мінімальній ставці в Європі, кредити – по максимальній ставці в Україні) за рахунок населення та підприємств України.


2.4 Міжнародне науково-технічне співробітництво та економічна інтеграція між Україною та Угорщиною, Францією і Бразилією


В табл.2.8 наведені доступні дані про стан науково-технічного співробітництва між Україною та обраними країнами.


Таблиця 2.8

Показники інтенсивності міжнародного науково-технічного співробітництва між Україною та Угорщиною, Францією і Бразилією за 2005 - 2007роки


Як показує аналіз даних табл.2.8 напрямки взаємодії між Україною та досліджуємими країнами характеризуються основними проектами:

  • природно-екологічними з Угорщиною;

  • Чорнобильськими з Францією;

  • космічними з Бразилією.


ВИСНОВКИ


Унаслідок розширення Європейського Союзу на Схід і відповідно приєднання до європейського співтовариства чотирьох країн Центральної Європи - «сусідів першого і другого порядку» України - Республіки Польща, Угорської Республіки, Чеської Республіки та Словацької Республіки, якісно змінився формат регіональної, субрегіональної інтеграції держав Центральної Європи та України. Геополітичні зміни в Європі, які сталися наприкінці ХХ ст. - на початку ХХІ ст., чітко визначили зміну конфігурації в регіональній інтеграції та виокремили тенденції майбутнього розвитку єврорегіональних інтеграційних процесів, які мають безпосередній вплив на Україну.

Геополітичні зміни в Європі внаслідок вступу держав Центральної Європи до Європейського Союзу та НАТО, по-перше, спричинили зміну геополітичного статусу як регіону Центральної Європи, так і окремо кожної країни регіону, а також змінили статус України. Фактично відбувся процес сегментації регіону Центральної та Східної Європи, внаслідок якого триває трансформація відносин України з країнами Центральної Європи і з Угорщиною включно.

Економічні показники порівняння можливостей на світовому ринку України та Угорщини, Франції і Бразилії у 2005 – 2007 роках характеризуються наступним:

1. Рівень ВВП ( приведений для всіх країн до млн.доларів США) в Україні серед досліджуємих стран є самий малий, та за результатами 2007 року менше ніж:

- в 1,37 раза у порівнянні з Угорщиною;

- в 14,65 раза у порівнянні з Францією;

- в 13,00 раза у порівнянні з Бразилією;

2. Рівень життя, характеризуємий середнім рівнем ВВП на кожного жителя країни(приведений для всіх країн до доларів США) в Україні серед досліджуємих стран є самий малий, та за результатами 2007 року менше ніж:

- в 6,41 раза у порівнянні з Угорщиною;

- в 11,38 раза у порівнянні з Францією;

- в 3,32 раза у порівнянні з Бразилією;

3. Територія України за площею більше/менше, ніж площа досліджуємих країн в:

- в 6,49 раза більша у порівнянні з Угорщиною;

- в 1,1 раза більша у порівнянні з Францією;

- в 14,16 раза менше у порівнянні з Бразилією;

4. Населення України у порівнянні з населенням досліджуємих країн :

- в 4,66 раза більше у порівнянні з Угорщиною;

- в 1,28 раза менше у порівнянні з Францією;

- в 3,91 раза менше у порівнянні з Бразилією;

Таким чином, маючи переваги в чисельності населення та площі території, Україна має рівень життя населення від 6,4 раза гірший у порівнянні з Угорщиною.

Рівень економіки Франції та Бразилії по ВВП для України є практично недотягненим, навіть при приведенні чисельності населення до рівних умов по 50 млн.осіб в кожній з країн.

Як показали результати курсового дослідження, зовнішньоекономічні операції між Україною та Угорщиною, Францією і Бразилією за 2005 – 2007 роки характеризуються наступним:

1. Обсяги зовнішньоторгівельного обороту (ЗТО) України з Угорщиною значно перевищують обсяги обороту з Францією і Бразилією, але динаміка росту обсягів ЗТО України з Бразилією (темп росту 2006 -2007 становить 191%) характеризується більшим темпом росту, ніж ЗТО України