Аналіз світового досвіду організації лізингових операцій

у лізинг передається устаткування, вмонтоване в будівлю і тому непереміщуване з місця на місце;

у лізинг передаються завод, машини або устаткування, вироблені для спеціальних цілей, вказаних лизингополучателем, так що в результаті лізингове майно важко використовувати в яких-небудь інших цілях;

термін лізингу коротше 70% законодавчо обумовленого терміну служби лізингового майна (60%, якщо цей термін служби складає 10 років і більш), і лізингоотримувач має право покупки.

Ряд японських лізингових компаній відноситься до найбільших в світі. Так, другій за величиною спільній вартості портфеля лізингових контрактів (більше 25 млрд. дол.) є Orix Corporation. Ця компанія укладає протягом року нові лізингові договори приблизно на 10 млрд. дол. По показнику щорічного об'єму нового лізингового бізнесу в десятку найбільших в світі до свого банкротства входила Japan Leasing Corporation з сумою договорів 3,3 млрд. дол. Біля компанії Tokio Leasing Co. цей показник відповідав 3,2 млрд. дол. (весь лізинговий портфель цієї компанії перевищує 10 млрд. дол.). Компанія Centure Leasing System, Inc. з показником 2,6—2,7 млрд. дол. (величина портфеля — більше 5 млрд. дол.) знаходилася в середині другої десятки. Ще одна компанія, Sanwa Business Credit, входила в перших 50 найбільших в світі лизингодателей. Її річні лізингові обороти перевищують 1 млрд. дол., а вартість всього портфеля була близька до 2 млрд. дол.

Деякі важливі виводи при аналізі діяльності лізингової компанії можна зробити при прикладі Century Leasing System, Inc. Ета лізингова компанія була заснована одній з перших в Японії в 1969 р. У рейтингу найбільших в світі на початок 2005 р. вона знаходилася на 13—14-м місці.

Century Leasing System, Inc. була заснована чотирма крупними акціонерами, яким належало 81,1% акцій, у тому числі:

• ведучій в світі і найбільшою в Японії торгівельною компанією Itochu Corporation (23,5% величин статутного капіталу);

• найбільшим комерційним банком Японії Dai-Ichi Kangyo Bank (23,5%);

• двома найбільшими в Японії компаніями по страхуванню життя — Nippon Life Insurance Company (23,5%) і Asahi Mutual Life Insurance Company (10,6%).

Крім того, до складу акціонерів лізингової компанії увійшли два банки (Long-Term Credit Bank of Japan і Bank of Tokyo), відповідно, з пакетами в 2,2 і 1,9%, а також компанії, що служать, з пакетом акцій в 4,8% і ін.

Компанія Century Leasing System, Inc. має представництво в Лондоні, Гонконзі, Сінгапурі.

Інформація про результати діяльності компанії в мільйонах доларів з розрахунку по тодішньому курсу — 100 ієн за долар представлена в таблиці. 6.

Таблиця 6

Показників діяльності японської лізингової компанії Century Leasing System, Inc., млн. дол.

	1989г.	1990г.	2001г.	2002г.	2003г.
Операційні доходи Операційні витрати Доходи до оподаткування Чисті доходи компанії	2056 2015 39 21	2229 2202 26 18	2582 2561 22 17	2878 2844 8 11	3456 3411 8 3

Як видно з приведеної таблиці, при річному операційному обороті майже в 3,5 млрд. дол. чистий дохід компанії склав всього 3 млн. дол., тобто менше 0,001% обороту. Мабуть, чистий дохід не є головною спонукальною силою розвитку цієї лізингової компанії. Куди важливіше для акціонерів те, що через лізингову компанію і обслуговуючі її банки-засновники минають багатомільярдні обороти; те, що лізингова компанія забезпечує істотне прискорення товарообігу торгівельної компанії-засновника, а також те, що діяльність лізингової компанії сприяє розвитку страхового бізнесу.

Лізинговою компанією Century Leasing System, Inc. керує рада директорів у складі 16 чоловік. Поточне керівництво покладене на президента лізингової компанії, а також на двох головних менеджер-директоров.

Організаційна структура управління лізингової компанії складається з наступних підрозділів:

• Департамент аудиту (це автономний від інших департаментів підрозділ);

• Головний департамент діловодства;

• Департамент по роботі з персоналом;

• Департамент корпоративного планерування і координації;

• Департамент фінансів;

• Департамент бухгалтерського обліку;

• Інформаційно-аналітичний департамент;

• Департамент планерування систем інформації по управлінню;

• Кредитний департамент № 1;

• Кредитний департамент № 2;

• Департамент міжнародного кредиту;

• Дивізіон маркетингу. У його склад входить більше двох десятків функціональних і територіальних підрозділів в Японії і за кордоном.

За звітними даними, в 1993 р. операційні доходи цієї лізингової компанії складали близько 3,5 млрд. дол. В той же час в 2004 р. об'єм лізингових операцій цієї компанії дорівнював тільки 2,7 млрд. дол., тобто 77% першої величини. Мабуть, частка доходів лізингових компаній доводиться і на нелізингову діяльність.

Проте велика вірогідність, що фінансова криза, що уразила Японію в першій половині 1998 р., внесе корективи і в результати лізингової діяльності. Річ у тому, що біля багатьох японських лізингових компаній, мабуть, скорочуються можливості залучення недорогих кредитних ресурсів в японських банках на довгостроковий період — чим останні завжди дуже славилися, — наприклад, для операцій лізингу судів, літаків. Заборгованість японських банків до кінця 1998 р. оцінюється в розмірі від 660 млрд. до 1 трлн. дол. Сильна економіка Японії, безумовно справиться з наслідками кризи, але на це піде час.

Тепер розгледимо як розвивався лізинг в Західній Європі.

Сучасний європейський лізинг почав формуватися і достатньо швидко проникати в різні сфери господарської діяльності в 60—70-х роках. У травні 1972 р. утворилася Рада Європейської федерації асоціацій лізингових компаній «Евроліз» (LEASEUROPE). Це одна з найбільш великих в світі лізингових асоціацій. На початок 1998 р. вона об'єднувала 1212 лізингових компаній, які акумулювали більше 90% європейського лізингового ринку.

Динаміка і структура здійснених інвестицій в лізингові проекти в Європі за 12 років характеризуються наступними показниками таблиці. 7.

По оцінках європейських дослідників розвитку лізингового бізнесу, зростання промислового виробництва на 1 % корелював із зростанням об'єму лізингових операцій на 1,35%.

Аналіз статистики європейських країн по об'ємах нового бізнесу лізингу устаткування свідчить, що має місце достатньо високий рівень його концентрації. Проте цей показник поступово знижується. Так, в 2002 р. перші п'ять країн (Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Іспанія) мали питому вагу в спільному об'ємі ринку лізингових услуг— 80,4%, в 2004 р. - 78,7, в 2005 р. - 78,5, в 2006 і 2007 рр. - по 76,8%.

Якщо розглядувати рівень странового зосередження лізингового бізнесу по видах устаткування в 90-х роках, то тут найвищий рівень концентрації доводився в різні періоди на судна, літаки, залізничний пересувний склад.

Таблиця 7

Динаміка і структура інвестицій в Європі

Рік	Об'єм лізингових операцій, млрд. ЕКЮ	Частка рухомого майна в спільному об'ємі лізингових операцій %	Частка нерухомості в спільному об'ємі лізингових операцій %
1986 1987 1988 1989 1990 2001 2002 1993 2004 2005 2006 2007	36,1 51,7 69,5 82,1 95,2 94,5 89,0 79,7 85,6 94,9 106,8 117,1	87,0 85,3 85,8 86,0 83,1 85,6 84,8 84,4 83,8 83,7 85,8 86,5	13,0 14,7 14,2 14,0 16,9 14,4 15,2 15,6 16,2 16,3 14,2 13,5

Проте динаміка концентрації по цих видах устаткування представляється стрибкоподібною. Так, перераховані вище види устаткування є «нелизингуемими» у Франції і в Іспанії. В той же час в різні роки в першу п'ятірку окрім визнаних лідерів — Німеччині і Велікобрітанії— входили також Італія, Нідерланди, Данія, Швеція, Швейцарія, Ірландія.

Достатньо стабільною і такою, що перевищує середній рівень була концентрація нового лізингового бізнесу по машинобудівному і промисловому устаткуванню. Незмінним впродовж п'яти років був склад першої пятерки— Великобританія, Італія, Франція, Німеччина, Іспанія. Частка цих країн перевищувала 4/5 загальноєвропейського рівня. Відповідно, в 2002 р. вона склала 83,1%, в 2004 г.- 84,0, в 2005 г.- 83,3, в 2006 г.- 80,7, в 2007 г.- 81,8%.

Що стосується лізингу автотранспортних засобів, то тут наголошувалося щорічне зниження рівня концентрації лізингових операцій. По легкових автомобілях зниження було нерівномірним. Так, в 2002 р. частка першої п'ятірки складала 86,3%, в 2004 р. - 87,3, в 2005 р. - 86,9, в 2006 р. - 82,3%. Місця, що лідерують, займали такі країни, як Німеччина, Великобританія, Італія, Швейцарія, Франція, Австрія, Швеція, і, що дуже цікаво, протягом 2005—2006 рр. четвертое-пятое місце в Європі по лізингу легкових автомобілів займала Чехія. За підсумками 2007 р. ця країна була восьмою.

В той же час концентрація лізингу вантажних автомобілів поступово скорочувалася: у 2002 р. вона склала 79,5%, в 2004 г.- 79,7, в 2005 г.- 75,3, в 2006 г.- 71,0, в 2007 г.- 70,1%. Найбільше зосередження об'ємів нового бізнесу по цьому виду устаткування було у Великобританії, у Франції, в Німеччині, Іспанії, Італії. В той же час лізинг вантажівок стабільно дуже популярний в середніх і невеликих за розміром європейських странах— Нідерландах, Австрії, Норвегії, Ірландії, Швейцарії, Швеції. У 2006 р. дев'ятий результат в європейській табелі про ранги серед лизингодателей вантажівок зайняла ще одна східноєвропейська страна— Польща, яка за чотири роки збільшила об'єми нових операцій в 20 разів.

Операції по передачі в лізинг комп'ютерного і офісного устаткування скорочувалися до 2004 р., а потім послідував підйом. Комп'ютери морально застарівають швидше за багато інших видів устаткування. Лізингові операції тут не так тривалі по термінах. Впродовж чотирьох років перша європейська п'ятірка країн складалася з Великобританії, Німеччини, Франції, Нідерландів і Швеції.

Найбільш важливі для аналізу і складання прогнозів показники, що характеризують структуру європейського лізингу по різних видах устаткування, представлені, в таблиці. 7.

Таблиця 7

Структура лізингу устаткування в Європі %

Як видно, найбільш значущим по питомій вазі в спільному об'ємі лізингових операцій є лізинг легкових автомобілів. Це не випадково. Відвіку в оренду, в лізинг більш всього здавалися засоби пересування. Оновлювана цього виду устаткування найвища. В середньому вона відбувається кожні три-чотири роки.

Лізинг автотранспортних засобів є одним з найбільш розвинених і прибуткових напрямів лізинговій діяльності. Не випадково на Заході лізингом (орендою) автомобілів займаються сотні компаній. Вони активно впливають на формування і розвиток законодавства в своїх країнах, надають дію на встановлення правових норм, регулюючих операції по міжнародному лізингу автотранспортних засобів. У Європі інтереси цих компаній відображають Європейська асоціація орендодавців легкових і вантажних автомобілів, Асоціація орендодавців вантажних автомобілів Франції і ін. Якщо скласти питомі ваги лізингу автомобілів і лізингу вантажівок, то цей показник в 2007 р. відповідав 51,5%.

У ведучих європейських країнах частка лізингу автотранспортних засобів найбільш високою була в Швейцарії, де вона складала 80,6%, в Чехиі— 71,3, в Норвегиі— 68,8, в Австрії— 64,4, в Германії— 63,3, у Велікобрітанії— 49,4%.

За абсолютними показниками упевнено лідерує Німеччина. Річний об'єм операцій по лізингу легкових автомобілів складає тут 15630 млн. ЕКЮ, або 30,0% даного виду всіх європейських операцій.

Дуже поширений лізинг автомобілів в Австрії, хоча власного автомобільного виробництва тут немає. Кожна шоста лізингова компанія країни спеціалізується на цьому виді підприємницької діяльності. Практично всі австрійські лізингові компанії створені за участю зарубіжних (німецького, французького, американського) капіталів найбільш крупних автомобілебудівників. Проте ці компанії є австрійськими резидентами. Австрійські банки також охоче беруть участь в організації і фінансуванні лізингових операцій. Цей вид фінансових послуг дуже вигідний як підприємствам, так і громадянам і має у них великий попит. Дійсно, у Відні значно частіше, ніж в Нью-Йорку, Амстердамі або Копенгагені, можна зустріти стоянки автомобілів з пропозицією придбати їх на умовах лізингу. Більшість австрійських автотранспортних лізингових компаній створювалися, як і в Германії, у вигляді суспільств з ограничейной відповідальністю (акціонерне законодавство цих країн багато в чому схоже). Дуже швидко, буквально протягом декількох років, автомобільний лізинг отримав широкий розвиток в таких країнах Центральної і Східної Европи, як Болгарія, Угорщина, Польща, Росія, Словаччина, Словенія, Чехія. Ця обставина пояснюється, по-перше, розширенням експортно-імпортних операцій в цих країнах; по-друге, щодо недорогою вартістю майна, що здається в лізинг; по-третє, короткими термінами викупу цього майна лизингополучателями у власність; по-четверте, можливостями застосування механізму прискореної амортизації; по-п'яте, техніко-економічними і якісними характеристиками машин, що набувають у лідерів світового автомобілебудування. В результаті за три роки об'єми нових контрактів по лізингу легкових автомобілів збільшилися в цих країнах в 3,4 разу і досягли 1107,6 млн. дол., що, втім, декілька менше, ніж в одній тільки Австрії. Лізинг вантажних автомобілів в цих країнах відповідно зріс в 2,6 разу, і річна сума операцій складає 568,1 млн. дол. У Польщі найбільш крупним лизингодателем легкових автомобілів є компанія Carcade. Річний об'єм її лізингових операцій складає 42,2 млн. дол. Основна маса лізингових договорів в Польщі має тривалість три роки, що також є найбільш поширеним терміном для лізингу автотранспортних засобів.

Висновок

З моменту утворення першої незалежної лізингової компанії в США до середини 1990-х років лізинг охопив більш, ніж 80 країн світу, включаючи приблизно 50 країн, що розвиваються. Головним об'єктом лізингу є промислове устаткування і транспортні засоби, основними експортерами яких є країни північної півкулі. Прискореними темпами розвивається лізинг в менш розвинених країнах, які є споживачами промислового устаткування і засобів транспорту. Тому сам факт розширення лізингового бізнесу можна розглядувати як один з проявів об'єктивної тенденції до інтернаціоналізації виробництва і фінансової сфери. Лізинг дозволяє істотно розширити попит на продукцію, що має виробниче призначення, з боку тих держав, можливості яких відносно імпорту устаткування вельми обмежені. Лізинг з погляду виконання подальших фінансових зобов'язань надійніший, ніж надання країною-експортером банківських кредитів на користь країни-імпортера. Цей фінансовий інструмент не лише полегшує фінансування імпорту капітального устаткування, але і є каналом, що забезпечує передачу промислових технологій з промислово розвинених країн в тих, що розвиваються. З цього виходить, що майбутнє за міжнародним лізингом.

Міжнародний лізинг характеризується іншою галузевою структурою, чим лізинг внутрішній. Якщо у внутрішніх лізингових операціях на першому місці знаходяться автомобілі і виробниче устаткування, то в міжнародних операціях лідерує лізинг судів, літаків і залізничного рухливого складу. Трансграничний лізинг успішно розвивається тільки в тому випадку, якщо є переваги в митному обкладенні в порівнянні із звичайними закупівлями і діють спеціальні, більш пільгові процедури для переказу лізингових платежів, адже навіть сама процедура переказу платежів з однієї валюти в іншу здорожує операцію в порівнянні з національною лізинговою операцією. Велике значення мають відмінності національного законодавства по лізингу, наприклад, відношення до прав лизингодателя в разі порушення лизингополучателем умов лізингової угоди. Міжнародна уніфікація юридичних понять і умов лізингових угод проводиться Міжнародним інститутом по уніфікації приватного права УНІДРУА (UNIDROIT). Робота проведена цим інститутом і проблеми інтернаціоналізації лізингу розгледіли детальніше в третьому параграфі даного розділу.

Список використаної літератури

1. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. Київ: Знання, 2004, 409 с.

2. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Київ: Алерта, 2004, 478 с.

3. Кісельов А.П. Основи бізнесу. Київ: Вища школа, 1998, 191 с.

4. Костіна Н.І., Алєксєєв А.А., Василик О.Д. Фінанси: система моделей і прогнозів. Київ: Четверта хвиля, 1998, 304 с.

5. Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. Банківські операції. Київ: КНЕУ, 2002, 476 с.

6. Предборський В.А., Гарін Б.Б., Кухаренко В.Д. Економічна теорія. Київ: Кондор, 2003, 492 с.

7. Рогач О.І., Філіпенко А.С., Шемет Т.С. Міжнародні фінанси. Київ: Либідь, 2003, 784 с.

8. Рогач О.І., Шнирков О.І. . Транснаціоналізація світового господарства та перехідні економіки. Київ: ВЦ "Київський університет", 1999, 302 с.

9. Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції. Київ: ЦУЛ, 2003, 616 с.