Еластичність попиту та пропонування, способи її визначення та застосування в практиці господарської діяльності підприємства

на ринку залишається без змін.

Короткостроковий період – S – це період часу, протягом якого, п відбувається часткове пристосування (адаптація) продавців і покупців до зміни ціни.

За зростання ціни продавці можуть збільшити кількість продукції, доставленої на ринок, тому що виробники можуть розширити її випуск за рахунок більш інтенсивного використання наявних виробничих потужностей. Якщо продовжити наш приклад, то на наступний рік фермери можуть на тих же площах, відведених для вирощування овочів, отримати більший урожай завдяки кращому обробітку ділянок або збільшенню кількості добрив. У промисловому виробництві можна використовувати устаткування в дві або і три зміни, найнявши відповідно більшу кількість робітників. Так пропонування відреагує на високі ціни.

Покупці, навпаки, впевнившись, що ціни надану продукцію мають стійку тенденцію до зростання, можуть знайти замінники для дорогих товарів, або взагалі обмежити їх споживання. Криві попиту і пропонування набувають від'ємного (Ds) або додатного (Ss) нахилу. [6, ст. 56]

Довгостроковий період – І – це період, достатній для повної адаптації і покупців, і продавців до зміни ціни. Це той період, протягом якого виробники можуть збільшити обсяги виробництва за рахунок економічного зростання, тобто розширення виробничих потужностей, зміни масштабів виробництва. Наприклад, фермери можуть купити або орендувати додаткові земельні площі для вирощування овочів, промисловці – побудувати нові цехи, галузь розширюється за рахунок нових підприємств. Споживачі можуть змінити свої смаки і уподобання. Тому в довгостроковому періоді і попит, і пропонування стають високо еластичними, можуть навіть наближатись до абсолютно еластичних. Криві Dl і Sl стають дуже похилими або навіть горизонтальними лініями. Під впливом таких змін у попиті та пропонуванні ціна може почати рух у зворотному напрямку і навіть повернутись до попереднього рівня.

Класичним прикладом довгострокового пристосування попиту і пропонування є ситуація, що склалася на світовому ринку нафти в 70-х роках. Країни-експортери нафти, об'єднавшись в картель ОПЕК, у 1973 р. у 3 рази підвищили ціни на нафту. Спочатку вони отримували величезні прибутки, і в 1979 р. знову підняли ціни у 2,5 рази. Але за цей час споживачі нафти пристосувалися до високих цін. Вони почали купувати малолітражні автомобілі, покращили теплоізоляцію будинків, почали опалювати приміщення вугіллям. І [опит став більш еластичним. Крім того, до високих цін пристосувались і виробники: були розвідані нові родовища нафти в Північному морі та інші, тому пропонування нафти стало також більш еластичним. Країни ОПЕК потрапили у скрутне становище і у 80-х роках були змушені знизити ціни.

Таким чином, еластичність попиту та пропонування за ціною у довгостроковому періоді є значно вищою, ніж у короткостроковому.

Наступним фактором, що впливає на еластичність пропонування є особливість виробничого процес. Якщо виробництво може збільшуватись при зростанні ціни або переключатися на виробництво іншого товару при падінні ціни, тобто якщо виробництво є гнучким, то пропозиція буде еластичною.

І останнє, це спроможність до тривалого зберігання і вартість зберігання. Якщо продукція не може довго зберігатись і (або) вартість такого зберігання висока, то еластичність пропозиції буде низькою.

Тепер проілюструємо, як пристосовується ринок до змін у попиті і пропонуванні в різні часові періоди на графічних моделях. (рис. 1.13)

P

S1

P1 E2 E1

P2 S0

E0

P0

Dl

Ds

0 Q2 Q1 Q0 Q

Рис. (1.13) Пристосування ринку до змін у пропонуванні [6, ст. 58]

Початкова рівновага встановлюється в точці Е0, рівноважна ціна Р0. [7, ст. 57]

Короткострокова крива попиту Ds є стрімкою, покупці не встигають адаптуватися до змін у ціні та пропонуванні. Зі зменшенням пропонування крива S0 зміщується у положення S1. У коростроковому періоді точка рівноваги поступово переміщується вздовж короткострокової кривої попиту Ds до E1. Оскільки крива Ds є досить стрімкою, попит нееластичний, ціна різко зростає з Р0 до Р1, а обсяг попиту скорочується незначно, з Q0 до Q1.

З перебігом часу покупці змінюють свої смаки, знаходять замінники даного товару. Довгострокова крива попиту Dl стає пологішою. Рівновага зміщується у точку Е2 вздовж кривої пропонування S1. При цьому ціна знижується, з Р1 до Р2, а обсяг попиту значно зменшується до Q2.

Отже, у короткостроковому періоді ціна різко зростає, що штовхає споживачів до заміщення дорогого товару дешевшим. Згодом, коли споживачі поступово зменшують попит, ціна знижується. Величина попиту змінюється в одному напрямку, але досить повільно. У довгостроковому періоді попит стає більш еластичним, а крива попиту – більш похилою.

2. Способи визначення ступеня еластичності попиту і пропонування

2.1 Способи визначення ступеня еластичності попиту

Для вимірювання еластичності попиту за ціною найчастіше застосовується концепція дугової еластичності попиту.

Дугова еластичність попиту характеризує відносну зміну величини попиту, зумовлену відносною зміною ціни на певній частині кривої попиту, тобто на дузі.

Візьмемо на кривій попиту дві точки А і В, які відповідають підвищенню ціни від Р1 до Р2 та зменшенню величини попиту від Q1 до Q2.

Р1 – початкова ціна (до зміни); Р2 – фактична ціна (після зміни); Q1 – початкове значення величини попиту (до зміни ціни); Q2 – фактичне значення величини попиту (після зміни ціни).

Відносна зміна у величині попиту визначається діленням фактичної різниці у величинах попиту, що спостерігається на відрізку між точками А і В – (Q2 – Q1), на середнє значення між двома величинами попиту, що відповідають цим точкам ((Q2+ Q1)/2). Аналогічно відносна зміна в ціні визначається діленням фактичної різниці в цінах, що спостерігається на відрізку між двома точками А і В – (Р2 – Р1), на середнє значення ціни, що відповідає цим точкам, – ((Р2 – Р1)/2).

Фактична різниця у величині попиту

Середнє значення у величині попиту

Дугова еластичність попиту = Фактична різниця в ціні

Середнє значення ціни

або відповідно до прийнятих позначень: [3, ст. 398]

Q2-Q1 Q2-Q1

Q2+Q1 Q2+Q1

Ed = 2 = P2-P1

P2-P1 P2+P1

P2+P1

2

Наприклад, ціна підвищилася від 4 до 5 грошових одиниць, що спричинило зменшення величини попиту на товар від 50 до 30 умовних одиниць:

30–50

Ed= 30+50 = -2,25

5–4

5+4

|Еd| = 2,25 [3, ст. 399]

Дугова еластичність дає змогу визначити «середню» еластичність на дузі кривої попиту. Однак крива попиту має різну еластичність у кожній своїй частині. Тому для точного визначення використовують концепцію точкової еластичності попиту.

Точкова еластичність попиту характеризує відносну зміну величини попиту, обумовлену відносною зміною ціни в характерній точці кривої попиту. Для визначення точкової еластичності попиту застосовують формулу:

Ed в точці А=ОР/РТ

де О – початок координат;

Р – ціна в характерній точці;

Т – точка перетину кривої попиту з віссю ціни. [3, ст. 400]

Точкова еластичність попиту демонструє всі види еластичності попиту. Для аналізу використаємо криву попиту у вигляді прямої лінії (рис. 2.2) [3, ст. 401] Припустимо, що точка А розташована вище середини кривої попиту. Ed в точці А = ОР2/Р2Т. Оскільки ОР2 >Р2Т, то /Ed в точці А більша за одиницю. Отже, попит у точці А є еластичним, як і у всіх точках, що знаходяться вище від середини кривої попиту аж до перетину її з віссю ціни.

Треба зауважити, що нахил кривої попиту не визначає його еластичності. Нахил кривої обчислюється абсолютними величинами, а еластичність – відносними. Крива попиту є прямолінійною і має постійний нахил у кожній точці. Однак еластичність попиту в кожній точці різна. Рух по кривій попиту зверху вниз засвідчує зниження еластичності попиту від Еd=∞ до Еd= 0.

Відмінність понять нахилу кривої попиту та його еластичності підтверджує і дугова еластичність попиту з постійною одиничною еластичністю. Крива попиту не має постійного нахилу на дузі АВ: нахил кривої збільшується в разі зменшення величини попиту, однак по всій дузі АВ еластичність попиту є одиничною. Отже, постійний нахил не означає постійної еластичності, а незмінна еластичність не означає незмінного нахилу кривої попиту.

І все ж таки еластичність та нахил кривої попиту пов'язані між собою. Якщо порівняти дві криві попиту, що мають спільну точку, то більш еластичною буде та крива, яка має менший нахил. Крива D1; є еластичнішою за криву D2. [3, ст. 401]

2.2 Способи визначення еластичності пропонування

Концепцію еластичності пропозиції за ціною застосовують переважно у формах дугової та точкової еластичності пропозиції.

Дугова еластичність пропозиції характеризує спричинену зміною ціни на товар у відсотках відсоткову зміну величини пропозиції на певній частині кривої пропозиції, тобто на дузі. Для визначення дугової еластичності пропозиції застосовуємо таку саму формулу, як для дугової еластичності попиту, з єдиною поправкою, що Q – це величина пропозиції, а не попиту:

Q2-Q1 Q2-Q1

Q2+Q1 Q2+Q1

Es = 2 = P2-P1

P2-P1 P2+P1

P2+P1

Залежно від абсолютного значення дугової еластичності пропонування розрізняють п'ять її видів:

1. |Es| >1, пропозиція еластична (рис. 2.4) (додаток Г)

%ΔQs >%ΔР

2. |Es| <1, пропозиція нееластична (рис. 2.5) (додаток Г)

% ΔQs <%ΔР

3. |Es| =1, пропозиція одинично-еластична (рис. 2.6) (додаток Г)

% ΔQs =% ΔР

4. |Es| =0, пропозиція абсолютно нееластична (рис. 2.7) (додаток Г)

% ΔQs = 0% ΔР

5. |Es| =∞, пропозиція безмежно еластична (рис. 2.8) (додаток Г)

% ΔQs = ∞% ΔР [3, ст. 406]

Нагадаємо, що не можна судити про еластичність пропозиції, зважаючи на нахил кривої пропозиції. Це різні поняття. За умови Es =1 (рис. 2.6) (додаток Г) нахил кривої пропозиції на дузі АВ зростає за збільшення величини пропозиції, а еластичність є постійною.

Якщо дугова еластичність пропозиції дає нам середнє значення еластичності (на окремому відрізку кривої S, тобто на дузі), то точне значення ми отримуємо, застосовуючи точкову еластичність пропозиції.

Точкова еластичність пропозиції характеризує зміну величини пропозиції у відсотках, спричинену відсотковою зміною ціни на товар у характерній точці кривої пропозиції.

Для визначення точкової еластичності пропозиції використовуємо вже знайому формулу:

Еs в точці А = ОР/РТ

де О – початок координат;

Р – ціна;

Т – точка перетину кривої пропозиції з віссю ціни.

Точка Т – це мінімальна ціна, якої вимагають виробники, перш ніж вони що-небудь запропонують на ринок.

За точкової еластичності пропозиції спостерігаємо три випадки:

1) Еs >1 (крива S перетинає вісь ціни вище початку координат);

2) Еs= 1 (крива S проходить через початок координат);

3) Еs <1 (крива S перетинає вісь ціни нижче початку координат).

Випадок 1. Крива S1 перетинає вісь ціни вище початку координат у точці Т1. Еластичність пропозиції в будь-якій точці кривої S1, наприклад у точці А1, визначається:

Еs в точці А1 = ОР1/Р1Т1

Оскільки ОР1>Р1Т1, то Еs >!. Отже, пропозиція еластична як у точці А1, так і в будь-якій точці кривої S1.

Випадок 2. Крива S2 проходить через початок координат. Точка Т2 збігається з початком координат. Еластичність пропозиції в будь-якій точці кривої S2, наприклад в точці А2, визначається:

Еs в точці А2 = ОР2/Р2Т2

Оскільки ОР2 =Р2Т2, то Еs=1. Отже, пропозиція одинично-еластична як у точці А2, так і в будь-якій точці кривої S2. [3, ст. 401]

Випадок 3. Крива S3 перетинає вісь ціни нижче початку координат в точці Т3. Еластичність пропозиції в будь-якій точці кривої, наприклад у точці А3 визначається:

Еs в точці А3 = ОР3/Р3Т3

Оскільки ОРз<Р3Тз, то Еs<1. Отже, пропозиція є нееластичною як у точці А3, так і в будь-якій точці кривої S3. Даний випадок є винятковим: маємо від’ємне значення ціни. А це означає, що існують виробники, які готові пропонувати деяку кількість товару безплатно з метою привернути до себе споживача і швидше реалізувати товар. [3, ст. 408]

3. Практичне застосування теорії еластичності

3.1 Практичне застосування теорії еластичності в суспільстві

Концепція еластичності має численні сфери практичного застосування. Однією з них є цінова стратегія продавців. Так, продавцям, результати діяльності яких пов'язані з обсягом купівлі-продажу продукції, важливо визначити, яку ціну призначити, щоб отримати найбільший виторг, чи варто її знижувати або підвищувати. Наприклад, власник кінотеатру чи стадіону зацікавлений у встановленні оптимальної ціни на квитки, яка дозволить продати максимальну їх кількість і заповнити глядацькі місця. Сукупний виторг продавців одночасно є видатками покупців, тому зв'язок між показником еластичності і зміною видатків представляє інтерес для обох сторін.

Р

Р1 А

– В

Р2

+

Е

Р3 – F

Р4 + D

0 Q1 Q2 Q3 Q4 Q

Рис. 3.1. Взаємозв’язок між еластичністю попиту і видатками (виторгом) [6, ст. 59]

Якщо попит на товар еластичний (|Еd| > 1), то незначне зниження ціни

набагато збільшує видатки покупців (виторг продавців). Це ілюструє графік на рис. 3.1. Сукупний виторг обчислюємо як TR=P*Q, на графіку це буде площа прямокутників ОР1АQ1 і ОР2ВQ2. Рисунок показує, що втрати виторгу від зниження ціни з Р1 до Р2 (прямокутник зі знаком «мінус») значно менші, ніж приріст виторгу від збільшення обсягу покупок з Q1 до Q2 (прямокутник зі знаком «плюс»). І навпаки, підвищення ціни на еластичному підрізку кривої попиту призведе до зменшення виторгу.

Отже, якщо попит еластичний, ціна і виторг змінюються у протилежних напрямках.

У нижній частині кривої попиту, де попит нееластичний |Еd| < 1), зниження ціни з Р3 до Р4 зменшує також і виторг, тому що втрати виторгу від зниження ціни (прямокутник зі знаком «мінус») значно перевищують приріст виторгу від збільшення обсягу (прямокутник зі знаком «плюс»). Таким чином, якщо попит нееластичний, виторг і ціна змінюються в одному напрямку.

У випадку одиничної еластичності в точці кривої попиту, | Еd | =1, видатки покупців і виторг продавців досягають максимальної величини.

Проілюструємо зв'язок між еластичністю та сукупним виторгом продавців окремою таблицею. Наприклад, нехай ціна і обсяг попиту змінюються так, як подано у таблиці 3.2.

Табл. 3.2 Зв'язок між еластичністю та сукупним виторгом продавців

Ціна (Р) грн.	Обсяг попиту (Q) од./тиждень	Сукупний виторг (ТR), грн.	Лінійна еластичність попиту (Еd)
1	2	3	4
5	1	5	5
4	2	8	2
3	3	9	1
2	4	8	0,5
1	5	5	0,2

У колонках 3 і 4 обчислено сукупний виторг і показники лінійної еластичності за кожної зміни ціни. Як видно з таблиці і графіка (рис. 3.9), найбільшим є виторг в точці, де показник еластичності дорівнює одиниці, а ціна товару становить 3 грн.

Теорія еластичності і пристосування ринку також має важливе практичне значення для аналізу і прогнозування наслідків зміни ринкових умов.

Наприклад, якщо через посуху очікується скорочення пропонування будь-якого сільськогосподарського продукту на світовому ринку, то для визначення впливу цієї події на світову ціну товару можна зобразити криві фактичного попиту і пропонування, а потім розрахувати їх зміщення і визначити зміну рівноважної ціни.

Ще один важливий аспект застосування теорії еластичності – визначення наслідків державного втручання у ціноутворення.

Так, у разі відхилення цін від рівноважних внаслідок державного регулювання величини дефіцитів та надлишків, що виникають в результаті цього, прямо залежать від еластичності попиту та пропонування. Чим менш еластичними є попит і пропонування, тим меншими будуть величини дефіциту і надлишку. І навпаки, чим більш еластичними є попит і пропонування, тим