Ідеологічні відмінності сучасних партій лівого спрямування в Україні

переживши первісний шок обвинувачень у чужинстві, до певного часу зайняло вичікувальну позицію. Потрібно бути дуже наївним, щоб не розуміти: подібна вичікувальна позиція — явище тимчасове і питання лише в тому, скільки часу мине, поки вона стане протилежною - активно наступальною."... Мовний "дискомфорт" з часом перетворився на соціально вибухонебезпечну суміш - такий собі етнотротил! Потрібно лише активувати детонатор, щоб він вибухнув". Він також висловив переконання, що одним із шляхів розв'язання "мовної проблеми", а власне, зміни статусу російської мови, є референдум: адже є "дві концепції формування нації: перша - етнічна, яка несе в собі загрозу апартеїду; друга - формування політичної нації, де мовна проблема має бути розв'язана демократичним шляхом, враховуючи права та свободи громадян. Власне, останнє ми і пропонуємо реалізувати через референдум" [52,с. 18].

На погляд лідера комуністів, "процес розширення ареалу використання української мови необхідно проводити природними, еволюційними, а не революційними методами (за допомогою системи дошкільної і шкільної освіти, курсів підвищення кваліфікації та інше). Влада протягом десяти років веде жорстку боротьбу із "засиллям" ефірної і друкованої продукції російською мовою. Замість того, щоб створювати сприятливий клімат для україномовного друкарства, влада відкрила двері найгіршим зразкам західної мас та поп-культури". Вельми жалкуючи із приводу того, що "в 2005 р. на програми розвитку української мови було витрачено аж ЗО млн. гривень (5,5 млн. доларів)", народний депутат України П. Симоненко закликав здійснити в першу чергу "певні зміни в оподаткуванні. Через надмірні стягнення видання в Україні україномовної літератури є менш прибутковим, аніж російськомовної в Росії". Він підкреслював: "Наша програма передбачає державну підтримку україномовного книговидання, але не придушення податками російськомовного, контроль за чистотою мови на державному ТБ, замість викручування рук недержавним, як це зараз робить керівництво Нацради з питань телебачення та радіомовлення". Щоправда, у ВР не було зафіксовано законодавчих пропозицій, які б дозволяли виправити ситуацію.

П. Симоненко також пропонував розпочати "реформу державної мовної політики" шляхом внесення змін до ст. 10 Конституції України, яка проголошує українську мову єдиною державною, а російську - мовою національної меншини [52,с. 26].

Втілити в життя політику "двомовності", як переконаний лідер комуністів, можливо зокрема за допомогою розробки системи "заохочення держслужбовців на Сході до вивчення та використання української, а на Заході - російської!!!".

У нинішньому виборчому циклі КПУ продовжує лобіювати політику "двомовності". Наприклад, у зверненні позачергового XII з'їзду КПУ до виборців вказується, що комуністами розроблено проект нової редакції Конституції, в якому російській мові буде надано статус другої державної.

У виборчій програмі до дострокових виборів до ВР 2007 року під назвою "За народовладдя! Геть диктатуру" зазначається, що Компартією будуть забезпечені соціально-економічні та мовно-культурні потреби людей усіх національностей, що проживають в Україні, а "нова редакція Конституції, запропонована комуністами, надасть російській мові статус другої державної при реальному забезпеченні державного статусу української мови. Неухильно буде виконуватися Європейська хартія регіональних мов та мов меншин". Симптоматично, що поряд із цим пропонується запровадити й "інститут подвійного громадянства на підставі міжнародних угод".

Соціаліст Олександр Мороз та його політична сила у своїх попередніх виборчих програмах намагалися якнайдалі обходити питання мовної політики, обмежуючись загальними фразами про необхідність "подолання морально-духовної кризи в суспільстві - однієї з причин занепаду України".

У виборчій програмі СПУ зразка 2006 року, що мала назву "Збудуємо Європу в Україні", питання мовної політики опинилося на останньому, 21-му місці: "Внесений соціалістами закон про мови, який передбачає можливість кожному вільно користуватися рідною мовою, буде реалізований на практиці" [40,с. 29].

Ще в січні 2005 року О. Мороз, який раніше фактично уникав відвертого позиціонування СПУ стосовно мовної проблематики та етнополітики, різко змінив позицію. 12 січня 2005 року у ВР було зареєстровано ініційований ним законопроект, у якому було запропоновано надати російській мові статус офіційної поряд з українською. До речі, подібні ініціативи викликали тоді різкий спротив українських правих. Власне, в Конституції України взагалі відсутній термін "офіційна мова", українська мова є державною. Натомість у законопроекті О. Мороза обидві мови пропонувалось урівняти в правах, визнавши офіційними, тобто такими, що є робочими мовами органів державної, місцевої влади, а також використовуються в службовому спілкуванні, освіті та культурі, у веденні документації і діловодстві, при проведенні офіційних засідань в інформпросторі та у відносинах із громадянами. В пояснювальній записці до законопроекту вказувалося, що необхідність прийняття проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про мови в Українській РСР" викликана тим, що держава Україна не має власного закону про державну мову та про застосування мов, а відтак і досі користується законом, прийнятим Верховною Радою УРСР, тобто актом іншої держави, який не відповідає реаліям життя нової держави - України. За міркуваннями О. Мороза, Закон України "Про мови в Українській РСР", прийнятий 1989 року, ставить мови національних меншин в Україні в нерівні умови, що суперечить Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, ратифікованій Верховною Радою України в 2003 році. Відповідно до положень ст. 6 проекту закону рішення про використання поряд з офіційною (державною українською мовою) офіційних (національних) мов в окремих територіально-адміністративних одиницях мають прийматись органами місцевого самоврядування. За цього поняття "адміністративно-територіальна одиниця", "дана місцевість", "та чи інша місцевість", "місця проживання більшості громадян інших національностей" вживаються без роз'яснення їх значення. З огляду на це виходить, що рішення про визнання якоїсь мови "офіційною" (державною) можуть приймати навіть селищні ради... [29,с. 17].

На думку О. Мороза, поточні еволюційні процеси в мовному середовищі спонукають до перегляду певних чинних законодавчих норм, що регламентують подальший розвиток української мови, а також регіональних мов та мов етнічних груп. Звідси випливає необхідність узгодження законів, що усуне довільне їх тлумачення, викликане суперечностями окремих статей, поліпшить можливості розвитку української мови як мови державної, поставить у рівні умови гармонійного розвитку мови національних меншин. Як стверджує лідер соціалістів, цей закон згідно зі ст. 10 Конституції України забезпечує українській мові статус державної мови. Він ставить в рівні умови всі національні мови, надаючи їм однакову правову базу, зобов'язує всі гілки влади повністю та пропорційно забезпечувати права кожної людини в мовному просторі. Всім громадянам України, незалежно від їх етнічного походження, національно-культурної самоідентифікації, місця проживання чи віросповідання закон надає право вільно обирати й користуватися будь-якою мовою, будь-яку мову вивчати і підтримувати її розвиток.

Політика духовного розвитку нації передбачає створення всебічних умов для вивільнення творчого потенціалу людини, її духовної самореалізації, самовдосконалення та саморозвитку.

Саме у духовній сфері свобода - необхідна умова реалізації волі людини у її діяльності, у вивільненні її творчого потенціалу. Найбільше добро свободи - Добро духовного росту.

Провідні теоретики СДПУ(О) так відносяться до духовних та мовних проблем:

Всіма своїми діями СДПУ(О)сприяла і буде сприяти утвердженню в українському суспільстві засадних принципів духовності, людяності, дружби народів нашої Вітчизни. Діяльність СДПУ(О) спрямовується назустріч побажанням українського народу, всіх громадян її Сходу і Заходу, Півночі, Центру і Півдня якою б мовою вони не говорили і до якої б церковної конфесії не належали [23,с. 111].

СДПУ(О) виступає за розвиток української мови та культури як основи національного і державного розвитку українського народу, за вільний розвиток всіх мов і культур, носіями яких є громадяни України.

Ідеологи СДПУ(О) вважають, що нехтування мовних та культурних потреб багатомільйонного російськомовного населення, інших націй і народностей веде тільки до послаблення та розколу країни.

На думку ідеологів СДПУ(О) українцям потрібно усвідомити, що національні інтереси України потребують єдності у духовній сфері. СДПУ(О) виступає за конструктивну співпрацю всіх релігійних конфесій. Лише за умови духовної єдності народу відбудеться консолідація українського суспільства на ґрунті національної ідеї.

Всі ліві партії і організації виступають проти націоналізму, культури індивідуалізму та утвердження „західних стандартів духовного життя”. Виняток становить лише РС, члени якого переконані, що такі націоналістичні організації, як ОУН та УПА за своєї ідеологією і світоглядом були соціал-демократичними, а деякі їх представники навіть тяжіли до марксизму. Щодо мовного питання, то організація взагалі проти введення єдиної державної мови в багатонаціональних країнах.

Всі ліві партії та організації однозначно виступають за пріоритетний розвиток відносин з країнами СНД і передусім – з Росією та Білоруссю. Проте уявлення про цілі співробітництва у них різні.


Висновки


В програмах партій лівого спрямування, що зареєстровані на території України досить важко знайти відмінності. Їх програми досить схожі,тому що досить багато почерпнули із програми Комуністичної партії Радянського Союзу. Та все-одно в програмах партій є певні відмінності. У духовній сфері прикладом може бути мовна проблема. Одні партії пропонують надати російській мові статусу офіційної інші другої державної,також є розбіжності щодо впровадження в життя цієї проблеми. Також в партій лівого спрямування є розбіжності щодо вирішення економічних проблем України. Коли в таких питаннях як зміна податкової політики, усунення корупції, захист внутрішнього виробника та створення нових робочих місць всі партії солідарні, тобто це є головними пріоритетами їх економічних програм. Тоді як КПУ не визнає своїм пріоритетом розвиток малого та середнього бізнесу, натомість в програмі СДПУ(о) не можна побачити таких програмних засад як реформування заробітної плати, зміни кредитної політики та впровадження державної монополії на певні сегменти ринку. Водночас можна побачити,що програми СПУ та ПСПУ суперечать самі собі, тобто якщо впроваджувати державну монополію, то розвиток малого та середнього бізнесу який є основою ринкової економіки здається неможливим.

Також їх погляди відрізняються і в аграрному секторі. Тож КПУ та ПСПУ в програмах виступають за державний захист вітчизняного виробника, забезпечують держзамовлення на с/г продукцію. Натомість СПУ та СДПУ(о) виступають за забезпечення європейського механізму дотацій та кредитування. В питаннях єдності України СПУ, СДПУ (о) та КПУ виступають за єдину неподільну Україну, а ПСПУ закликає до федеративного устрою та надання автономії Закарпаттю та Галичині, також всі політичні сили виступають за поглиблене самоврядування регіонів. Та незважаючи на всі відмінності майже у всіх програмах досліджуваних партій є дуже багато спільного. Першою причиною цього є те, що всі вони дістали «спадок» КПРС, якого і намагалися дотримуватися перші десять років існування незалежності України. Також очевидним є те, що програма ПСПУ є дуже схожа на програму СПУ, і, окрім декількох позицій, вони майже ідентичні. Це спричинено тим, що ПСПУ внаслідок розколу вийшла з лав СПУ. Дещо окремо стоїть програма СДПУ (о), яка намагалася увібрати в свої програми більше європейського соціалізму, та все одно програми всіх досліджуваних партій дуже схожі і відмінності знайти досить важко.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Бокий І. СПУ прагне змін / Іван Бокий // Ехо карпат – 2005. – 20 жовтня.

2. Вінський Й. Де немає державної політики, там буде злодійська «малина» / Йосип Вінський // Товариш – 2005. – 8 квітня.

3. Вітренко Н. Для ПСПУ армія - не стадо, і не об’єкт для пограбування / Наталія Вітренко // Досвітні вогні – 2004. – 12 березня.

4. Вітренко Н. Декларація єдності / Наталія Вітренко // Досвітні вогні – 2005. – 17 липня.

5. Вітренко Н. ПСПУ за федерацію / Наталія Вітренко // Досвітні вогні – 2006. – 29 квітня.

6. Вітренко Н. Моя жизнь-борьба /Наталія Михайлівна Вітренко. – К., 2003 р. – 162 с.

7. Вітренко Н. Село потребує допомоги / Наталія Вітренко // Досвітні вогні – 2005. – 9 квітня.

8. Воплощая идею, или Лучшая политика – конкретные дела. // Товарищ ПЛЮС. – 2006 – № 21(21). –24 мая

9. Время выводов и новых целей // Товарищ ПЛЮС. – 2006 – № 19(19). –12 мая

10. Глобалізм і боротьба з ним. – Режим доступу: //socinfo.kiev/dumka/vybir/ideol1.htm

11. Дані соціологічного опитування соціологічної служби НІСД, проведеного з 11 по 23 грудня 2003 р.

12. Демидов А Комментарий по поводу одной статьи / Александр Демидов // Вибір. – 2001. – С. 187 – 192.

13. Кац К. Социалистические цели в глобальном протесте / Клаудио Кац // Вибір. – 2001. – С. 150 – 169.

14. Квятковський І. Ліва ідея: світовий і український виміри/ Іван Квятковський // Что делать? – № 1 (53) – К., 2006 р. – С. 15 – 27.

15. Концепция действия Леворадикального Объединения молодежи. Раздел 1: Естественная реальность. – Режим доступу: //lomleft.narod/action_ru.htm

16. Локер Ф. Глобальний капитализм и социалистическая альтернатива / Локер Филлип // Вибір. – 2001. – С. 124 – 149.

17. Лоуг Дж. Мифы требующие розвенчания / Дж. Лоуг. Дж. Симмонс // Вибір. – 2001. – С. 93 – 97.

18. Манифест (программное политическое заявление) Коммунистической партии рабочих и крестьян. Пункт 15: К братскому Союзу. – Режим доступу: //kprs-ua.narod/manifest.htm

19. Марковська Н. Біль кожної людини і всієї нації сприймаємо як свій / Ніна Марковська // Товариш – 2008. – 17жовтня.

20. Мартинюк А. Комуністи у Верховній Раді / Адам Мартинюк // Комуніст – 2007. – 17 вересня.

21. Марченко В. Держава для народа, а не народ для держави / Володимир Марченко // Досвітні вогні – 2007. – 21 вересня.

22. Марченко В. Молодь – майбутнє України / Володимир Марченко // Досвітні вогні – 2006. – 7 липня.

23. Медведчук В. Дух і принципи соціал-демократії: українська перспектива / Віктор Володимирович Медведчук – К., Основні цінності. 2000 р. - 200 с.

24. Медведчук В. Ідеологічна криза в Україні / Віктор Медведчук // Соціал-демократ. – 2005. – 18 серпня.

25. Медведчук В. Сучасна ідеологічна ситуація в Україні / Віктор Медведчук // Соціал-демократ. – 2005. – 18 серпня.

26. Мороза поддержат коммунисты // Кореспондент. – 2004 – 2 вересня.

27. Мороз О. Куди йдемо?../ Олександр Олександрович Мороз - К., 2007 р. - 156 с.

28. Мороз О. Ми хочемо іншої України / Олександр Мороз // Товариш – 2005. – 18 травня.

29. Мороз О. Чого хочуть соціалісти України / Олександр Мороз // Вибір. – 2001. – С. 5 – 37.

30. Мороз О. 10 лет Социалистической партии Украины / Олександр Мороз // Вибір. – 2001. – С. 38 – 62.

31. Мороз О. Хроника сьездов и партийных конференций Социалистической партии Украины / Олександр Мороз // Вибір. – 2001. – С. 63 – 69.

32. Мусієнко І. Україна має бути суб’єктом міжнародного процесу / Іван Мусієнко // Товариш – 2006. – 2 грудня.

33. Основы внутренней и внешней политики Украины (проект Социалистической партии Украины). Раздел XVII: Внешняя политика. – Режим доступу: //socinfo.kiev/progr_doc/polit_r.htm

34. Партия демократического социализма. 15 лет СПУ. Хроника событий. Документы. - К., 2007 р. - 306 с.

35. Программа Коммунистической партии Украины. – Режим доступу: //kpu.kiev/Main/index.htm

36. Програма Прогресивної соціалістичної партії України. – К., 2007 р.

37. Програма секції СНД Комітету за Робочий Інтернаціонал. – Режим доступу: //workres.kiev/map.html

38. Програма Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). – К., 2007 р.

39. Програма Соціалістичної партії України (Нова редaкція). Вступ. – Режим доступу: //socinfo.kiev/progr_dok/program.htm

40. Програма Соціалістичної партії України (Нова редакція). Розділ І: Новий курс України (програма-мінімум). – Режим доступу: socinfo.kiev/progr_doc/program_u.htm

41. Програма Соціалістичної партії України (Нова редакція). Розділ ІІ: До демократичного соціалізму (програма-максимум). – Режим доступу: //socinfo.kiev/progr_doc/program_u.htm

42. Роман Г. Государственное регулирование заработной платы как елемент системы национальной безопасности / Роман Григорий // Вибір. – 2001. – С. 98 – 116.

43. Семенюк В. Українська земля не повинна стати випаленою / Валентина Семенюк // Товариш – 2006. – 25 травня.

44. Симоненко П. Государство, религия, народ и коммунисты. – Режим доступу: //kpu.kiev/Main/index.htm

45. Симоненко П. Комуністи не дозволять владі економити на дітях / Петро Симоненко // Комуніст – 2005. – 18 травня.

46. Симоненко П. Нове підвищення комунальних тарифів збагатить тільки олігархів / Петро Симоненко // Комуніст – 2006. – 25 липня.

47. Сиренко В. Почему коммунисты востребованы временем и народом?/Виктор Сиренко // Что делать? – № 1 (53) – К., 2004 р. – С. 1 – 7.

48. Сінько В. Усі питання, що стосуються «ліквідаторів» першочергові! / Василь Сінько // Товариш – 2007. – 14 вересня.

49. Славин Б. Идеи самоуправления и собственности в теории и истории социализма / Борис Славин // Вибір. – 2001. – С. 70 – 92.

50.Станков А. Фінанси кров економіки. А кровососів винищать соціалісти / Анатолій Станков // Товариш – 2009. – 25 січня.

51. Старинець О. Закони уже є. Тепер ми змусимо виконавчу владу їх виконувати / Олександр Старинець // Товариш – 2009. – 12 березня.

52. Статут Комуністичної партії України. Розділ ІІ: Членство в Комуністичній партії України. Організаційні засади. – Режим доступу: //kpu.kiev/Main/index.htm

53. Степанов М. Комуністи борються з бідністю / Михайло Степанов // Комуніст – 2008. – 27 листопада.

54. Центральна виборча комісія. Передвиборна програма кандидата в Президенти України Симоненка Петра Миколайовича. – Режим доступу: //195.230.157.53/pls/vp2004/WP001

55. Шеховцов О. Молодь – майбутнє України / Олексій Шеховцов // Досвітні вогні – 2004. – 14 жовтня.


ДОДАТОК


Порівняльна таблиця найбільших українських партій лівого спрямування



СПУ

КПУ

ПСПУ

Основна мета

Мета соціалістів – соціальна справедливість, добробут кожної сім’ї, сильна, демократична, суверенна держава. Таким бачимо демократичний соціалізм і європейський вибір України. Назва передвиборчої програми - «Збудуємо Європу в Україні». Приход до влади такої політичної сили, яка глибоко розуміє життєві потреби людей, має чітку програму політичних і економічних дій. Співробітництво з Білоруссю, Росією.

Соціальна політика

Держава - гарант соціального захисту громадян. Комунальні

платежі обмежимо законом до 12 відсотків доходу сім’ї, а якість комунальних послуг буде забезпечена. Безплатна освіта, охорона здоров’я. Пенсії, стипендії та інші соціальні виплати

будуть зростати та перевищать прожитковий мінімум.

Старшому поколінню та ветеранам буде гарантовано збереження пільг, безоплатну медичну допомогу. Діти війни

отримають реальні пільги і доплати з бюджету. Буде

переглянута вся система соціального захисту літніх людей.

Крім надійного пенсійного забезпечення, вони отримають права

на самостійну адаптацію до нових умов життя.

Джерелом надійності та далекоглядності соціальної політики і захисту громадян є стабільна економіка, збільшення кількості робочих місць, зростання продуктивності та оплати праці.

Держава фінансує не допомогу з безробіття, а робочі місця, бере на себе забезпечення гарантованих обсягів соціального захисту всіх: працюючих і непрацевлаштованих, здорових і хворих, молодих і старих, чоловіків і жінок.

Створення державної системи пільг і соціальної допомоги, яка гарантуватиме пристойні умови життя малозабезпечених

верств населення, ветеранів, інвалідів, одиноких, багатодітних і молодих сімей, сиріт і вдів.

Забезпечення матеріального достатку, поваги та всебічного захисту фронтовику-рятівнику людства від фашизму, реалізація вимог закону щодо дітей війни.

Запровадження на основні продукти харчування, товари

першої необхідності та ліки стабільні єдині ціни в межах

усієї країни, накладення мораторію на їх підвищення.

Повернення протягом 5-ти років громадянам заощадження.

Подолання дитячої безпритульності.

Реалізація державної програми ліквідації безробіття і створення нових робочих місць.

До 2010 року подвоєння реальних доходів працюючих.

Мінімальна пенсія, соціальна допомога на рівні 70% середньої зарплати.

Встановлення мінімальної ставки оплати праці не нижче реального прожиткового мінімуму.

Державне фінансування

Будівництва житла для

незаможних і пільговиків, робітників та інтелігенції.

Створення широкої системи дотацій, субсидій і кредитів для будівництва індивідуального і кооперативного житла на

доступних умовах, в першу чергу – для молодих сімей.

Заборона безпідставного знищення житла і соцкультпобутових об’єктів, продаж гуртожитків разом з їхніми безквартирними

мешканцями, виселення громадян без надання житла.

Державна програма Житлового будівництва для

малозабезпечених і молодих сімей, ліквідації бідності і

безробіття, різних форм експлуатації. Здійснимо пенсійну реформу для встановлення справедливої пенсії в залежності від

виробничого стажу й умов праці. Повернемо трудові

заощадження в повному обсязі за три роки. Платежі по житлово-комунальних послугах - не вище 10% сукупного доходу родини. Соціальні виплати інвалідам, студентам, малозабезпеченим, пенсії - не нижче прожиткового мінімуму.

Охорона здоров’я та

освіта

Освіту та медичне обслуговування за рахунок бюджету буде відновлено.

Підвищення рівня фінансування системи охорони здоров’я, розвитку мережі медичних закладів, ефективного використання

Коштів соціального страхування, встановлення

держзамовлення на продукцію вітчизняних фармацевтичних підприємств.

Забезпечення безоплатної якісної медичної допомоги,

збільшення розміру зарплати медпрацівників, оснащення закладів охорони

здоров’я сучасним обладнанням, установлення жорсткий державний контроль за якістю і рівнем цін на ліки. Підвищення до рівня середньої в промисловості зарплату

викладачів середніх спеціальних закладів, учителів шкіл.

Забезпечення стипендії студентів - до рівня прожиткового мінімуму

Безкоштовна медицина і безкоштовна освіта

Економіка

Поворот від ліберальної до соціальної політики влади.

Економіка — конкурентна, багатоукладна, з державними механізмами регулювання, спрямована на задоволення соціальних потреб народу. Не заперечуючи ролі ринкових відносин, партія дотримується принципу: ринкові відносини в економіці, але не в соціальній і духовній сферах. За народну економіку, соціалізацію виробництва, розподілу і споживання.

Усунення провідної ролі найманої праці.

Ціни буде взято під суспільний та державний контроль, а інтереси покупців і виробників та продавців збалансовані.

Монопольні ціни на деякі товари будуть встановлюватись державою напр., комунальні послуги).

Реальні доходи та заробітні плати громадян зростатимуть щорічно не менш як на 10% на основі відповідного зростання

економіки. Купівельна спроможність – умова піднесення виробництва. Заощадження громадян держава повертатиме

через видатки бюджету та за рахунок спеціально створеного фонду. Створення щонайменше п’яти мільйонів робочих місць, у тому числі шляхом розгортання масштабних суспільних

робіт.

Єдиний фіксований податок на землю та для дрібних підприємців буде збережено. Реформування і спрощення податкової системи, ліквідація податкових пільг, зменшення ставок оподаткування у виробничій сфері, введення прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб і майна. Держава стимулює розвиток підприємництва, дрібного і середнього бізнесу через макроекономічні механізми (інвестиції, пільги, конкурси та ін.), але безпосередньо не втручається в його діяльність. Українські товаровиробники матимуть підтримку і всебічний захист держави. Інноваційний розвиток держави буде забезпечено. Промислова політика — орієнтується на відтворення могутнього індустріального сектору економіки, як локомотиву розвитку дрібніших форм виробництва, формування конкурентного середовища. Стратегічні підприємства та монополії працюватимуть на суспільство та державу, їх приватизація не проводитиметься. Інвентаризація основних фондів, паспортизація підприємств усіх форм власності. Управління державним сектором здійснюється на основі поточних, середньострокових і перспективних прогнозів і планів, а недержавних — на основі індикативного ринкового регулювання (держзамовлення, нормативи, цінове і податкове стимулювання відповідно до контрольних параметрів, розроблюваних державою). Функціонують державний і народний контроль. Розвиток виробничої демократії, розвиток співвласності і оренди, різноманітних форм виробничого та економічного самоврядування. Різні форми власності і методи господарювання.

Недопущення підвищення квартирної плати, тарифів на

комунальні послуги.

Створення умов для безаварійного функціонування об’єктів

житла і систем життєзабезпечення населених пунктів, підвищення якості цих послуг.

Націоналізація стратегічно важливих галузей і підприємств.

Бюджетонаповнюючі галузі, в першу чергу виробництво

спиртних напоїв і тютюнових виробів, перейдуть у державну власність, а зовнішня торгівля стане державною

монополією.

Відновлення ролі трудових колективів і профспілкових

організацій в управлінні виробництвом і розподілом прибутку.

Забезпечення відродження

І прискорений розвиток традиційних високотехнологічних і конкурентоспроможних галузей вітчизняної економіки: авіа- і суднобудування, ракето- і танкобудування, важкого машинобудування, електроніки і приладобудування.

Тільки в Союзі з Росією і Білоруссю можливе відродження промисловості, сільського господарства, науки, культури і духовності, забезпечення Суверенітету України.

Унікальне географічне положення для України - те ж саме, що нафта для Росії. Програму розвитку транспортної інфраструктури можна виконати тільки в Союзі з Росією і Білоруссю при добросусідських відносинах з країнами ЄС.

У Єдиному економічному просторі економіка України

одержить усе необхідне для могутнього розвитку: гарантовані

ринки збуту продукції, дешеві енергоресурси, масштабні

інвестиційні проекти. Промисловці і підприємці позбудуться

митних бар'єрів і подвійного оподатковування. Державна програма розвитку машинобудування, що вимагає державної підтримки автомобіле-, судо-, ракето- і авіабудування.

Державна программа націоналізації стратегічних об'єктів з метою державного контролю над паливно-енергетичним комплексом, транспортом, зв'язком, найбільшими металургійними і хімічними підприємствами. Державна програма підтримки малого і середнього бізнесу з його захистом від сваволі чиновників і заміною існуючих платежів єдиним соціальним податком. Змінимо систему оплати праці. Реалізуємо модель дорогої робочої сили.

Сільське

господарство

Оголошення агропромислового виробництва основою відродження економіки України. В аграрному секторі буде відроджено великотоварне виробництво та запроваджено європейський механізм дотацій, субсидій, кредитування. Інвентаризація основних фондів АПК, їх модернізація і відновлення. Залучення для цього банківських кредитів, державних асигнувань, коштів різних підприємств, організацій і приватних осіб. Законодавчий розвиток інституту власності на землю, що виключає двозначності. Встановлення нового порядку ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, що забезпечує паритет. Бюджетні та інші компенсації для користування пільговими банківськими кредитами. Стимулююча і стабільна податкова політика щодо АПК. Державне замовлення на постачання частини сільськогосподарської продукції. Самостійний вибір підприємствами АПК напряму виробничої діяльності та розпорядження виробленою продукцією. Поновлення державного фінансування особливо важливих цільових програм, у тому числі забезпечення експлуатації систем меліорації земель, а також програм селекції, насінництва і племінної справи. На землю сільськогосподарського призначення не поширюються умови купівлі-продажу Гарантування доступних кредитних ресурсів для агропромислових підприємств та паритет цін на промислову продукцію. Виділення на потреби села 10% ВВП, встановлення пільгових кредитів (не вище 5% річних), державного замовлення на продукцію сільгоспвиробника з 50-відсотковою передоплатою. Одержання власниками паїв п’ятої частину вирощеного врожаю. Забезпечення відновлення і розвитку соціальної інфраструктури села – газифікацію, телефонізацію, будівництво житла для молоді, розширення мережі автомобільних доріг. Встановлення державного контролю за дотриманням конституційних норм використання земельних ресурсів, заборона передачі у приватну власність курортних і заповідних територій. Заборона перетворення землі сільськогосподарського призначення на предмет купівлі-продажу. Україна – експортер, а не імпортер продуктів харчування. Державна програма розвитку аграрно-промислового комплексу, пільгове кредитування, державні дотації, створення великих колективних господарств і фермерських асоціацій, новітні агротехнології, паритетні ціни, плата за земельний пай не нижче 5% кадастрової вартості землі, розвиток соціальної інфраструктури села. Неприпустимість продажу землі і природних ресурсів.

Енергетика

Енергетичну безпеку держави буде забезпечено. Вугільна галузь буде підтримуватись державою Забезпечення на базі прогресивних технологій випереджаючих темпів розвитку вугільної промисловості – основи енергетичної бази держави. Державна програма забезпечення енергетичної безпеки шляхом розвитку вугільної галузі, впровадження енергозберігаючих технологій, електростанцій на поновлюваних ресурсах;

Бюджет

Формування бюджету від низу до верху, оптимізація витрат на адміністративно-управлінський апарат Скасування податку на додану вартість, перш за все на споживчі товари і соціальні послуги. Транспортна інфраструктура здатна забезпечити одержання вагомої транзитної ренти, що наповнить державний і місцевий бюджети, підвищить доходи населення. З союзного бюджету (союзу з Росією та Білоруссю) будуть фінансуватися міждержавні програми розвитку, що забезпечить впровадження високих технологій, наукомістких виробництв.

Культура

Можливість кожному вільно користуватися рідною мовою. Національна і духовна політика — враховує, що суспільство — це єдність соціального, економічного, політичного, релігійного, культурного, етнічного та іншого розмаїття. Створення умов для повноцінного культурного розвитку усіх націй і народностей, що проживають в Україні. Російській мові надання статусу другої державної. Гарантування свободи совісті та віросповідання, не допущення знищення канонічного православ’я. Ми захищаємо східнослов'янську цивілізацію і канонічне Православ'я. Державний статус російській мові.

Наука

Поглиблення інтеграції виробництва, науки та освіти передумова промислового розвитку, основаного на інноваціях та високих технологіях. Забезпечення витрат на академічну науку і прикладні дослідження на рівні не менш ніж 3% ВВП. Державна програма розвитку науки і освіти;

Довкілля

Охорона дозвілля, чиста вода і повітря будуть державними пріоритетами. Введення незалежної екологічної експертизи цільових програм, інвестиційних проектів, усіх господарських проектів АПК з урахуванням екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища. Стимулювання впровадження природоохоронних і ресурсозберігаючих технологій.
Ми категорично проти перетворення України на могильник ядерних відходів Європи.

Молодь

Молодь і студентство держави будуть спеціально підтримуватись. Вони одержать законодавчі гарантії освіти, працевлаштування і повноцінне житлове кредитування. Безплатна вища освіта, державне пільгове кредитування будівництва і реконструкції житла для молодих сімей а також придбання товарів тривалого користування, просування молоді до представницьких органів влади, розвиток молодіжного підприємництва. Спільно з молодіжними організаціями розробляється і здійснюється ефективна державна молодіжна політика. Створити за рахунок державного фінансування: 1. мережу дошкільних закладів, дитячих санаторіїв, таборів відпочинку, позашкільних спортивних і мистецьких закладів; 2. безкоштовну середню, спеціальну і вищу освіту та отримання молоддю першого робочого місця; 3. державну підтримку молодої сім’ї, матері та дитини. Забезпечення молоді соціальні пільги на час навчання. Житлові пільги для молодих сімей. Гарантії на працевлаштування, в тому числі перше робоче місце для молоді.

Армія

Реформування Збройних Сил України відповідно до принципу оборонної достатності. Виробництво і вдосконалення озброєнь, необхідних для підтримання боєготовності військ. Забезпечення надійного рівня обороноздатності країни, її безпеки.