Аналіз ефективності використання матеріальних активів підприємтсва на прикладі готелю "Домус готель"
в процесі розробки бізнес-плану створення
нового підприємства шляхом визначення потреби в окремих видах активів.
Склад активів
новоствореного підприємства має ряд відмінних рис:
а) у складі
необоротних активів підприємства на стадії його створення практично повністю
відсутні довгострокові фінансові вкладення – вони формуються у процесі
наступної інвестиційної його діяльності;
б) у складі
оборотних активів підприємства на початковій стадії їх формування практично
повністю відсутня дебіторська заборгованість у зв’язку з тим, що господарська
діяльність ще не розпочиналася. Крім того, до мінімуму зведені, а в більшості
випадків – цілком відсутні, короткострокові фінансові вкладення.
Таким чином,
розрахунок потреби в активах для новостворюваного підприємства здійснюється в
розрізі таких їх видів:
• основних
засобів;
• нематеріальних
активів;
• запасів
товарно-матеріальних цінностей, що забезпечують виробничу діяльність;
• грошових
активів;
• інших видів
активів.
Потреба в
основних засобах розраховується за окремими групами:
а) виробничі
будівлі та споруди;
б) машини й
устаткування, що використовуються у виробничому технологічному процесі;
в) машини й
устаткування, що використовуються в процесі управління операційною діяльністю.
На першому етапі
визначається потреба в окремих видах машин і устаткування, що використовуються
у виробничому технологічному процесі. Формула розрахунку цієї потреби має такий
вигляд:
Пу = 
,
де
Пу – потреба у
виробничому устаткуванні конкретного виду;
ОВ – плановий
обсяг виробництва продукції, що потребує використання даного виду устаткування;
ПРе –
експлуатаційна продуктивність даного виду устаткування (нормативний обсяг
виробництва продукції з розрахунку на одиницю устаткування);
Во – вартість одиниці
цього виду устаткування;
ВУ – вартість
установки даного виду устаткування.
На другому етапі
визначається потреба в окремих видах машин і устаткування, що використовуються
у процесі управління операційною діяльністю (офісні меблі,
електронно-обчислювальні машини, засоби зв’язку тощо).
На третьому
етапі визначається потреба в будівлях для здійснення безпосереднього
виробничого процесу і розміщення персоналу управління.
Потреба в
нематеріальних активах визначається виходячи з технології, що використовується
для здійснення операційного процесу.
При визначенні
вартісного обсягу необоротних операційних активів, необхідних підприємству,
враховується форма задоволення потреби в окремих їх видах: придбання у
власність, фінансова або оперативна оренда.
Потреба в
запасах товарно-матеріальних цінностей розраховується диференційовано в розрізі
таких їх видів:
а) потреба в
оборотному капіталі, що авансується в запаси сировини і матеріалів;
б) потреба в
оборотному капіталі, що авансується в запаси готової продукції (для промислових
підприємств);
в) потреба в
оборотному капіталі, що авансується в запаси товарів (для торгових
підприємств).
Потреба в
оборотному капіталі, що авансується в запаси товарно-матеріальних цінностей
кожного виду, визначається шляхом множення одноденної їхньої витрати на норму
запасу в днях. Норми запасів товарно-матеріальних цінностей кожного виду
встановлюються кожним підприємством самостійно виходячи з галузевих та інших
особливостей його господарської діяльності. Для нових підприємств ці норми
включаються до складу показників бізнес-плану.
Для усереднених
розрахунків у закордонній практиці при розробці бізнес-планів застосовують такі
стандартні норми запасів: сировини та матеріалів – 3 місяці (90 днів); готової
продукції – 1 місяць (30 днів); товарів, що реалізуються підприємствами торгівлі,
– 2 місяці (60 днів).
Потреба в інших
активах установлюється методом прямого розрахунку за окремими їх різновидами з
урахуванням особливостей створюваного підприємства. Розрахунок потреби в інших
активах здійснюється окремо з необоротних і оборотних активів.
На основі
проведених розрахунків визначається загальна потреба у необоротних і оборотних
активах новостворюваного підприємства. Потреба у необоротних активах
розраховується шляхом підсумовування потреби в основних засобах, нематеріальних
активах та інших видах необоротних активів. Відповідно, потреба в оборотних
активах визначається шляхом підсумовування потреби в запасах
товарно-матеріальних цінностей, грошових активів та інших видів оборотних
активів.
1.3.
ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ МАТЕРІАЛЬНИХ
РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА.
Для забезпечення
процесу виробництва кожне підприємство повинне мати в своєму розпорядженні
певну суму оборотних коштів. Оборотні кошти – це наявні засоби і їх замінники,
рахунки дебіторів і складські запаси, які конвертуються в гроші протягом року.
Оборотні кошти функціонують у сфері виробництва і сфері звернення. У сфері
виробництва знаходяться виробничі запаси, незавершене виробництво і витрати
майбутніх періодів. Вони повністю переносять свою вартість на проведену готову
продукцію і в процесі виробництва зазнають зміни натуральної форми. У сфері
звернення знаходяться готова продукція на складі підприємства; продукція,
відвантажена покупцеві, але ще не сплачена їм; грошові кошти підприємства на
розрахунковому рахунку в банці і у власній касі, а також засоби в розрахунках.
Речовинні елементи оборотних коштів споживаються в кожному виробничому циклі.
Вони повністю втрачають свою натуральну форму, тому цілком включаються у
вартість виготовленої продукції. Елементи оборотних коштів є частиною
безперервного потоку господарських операцій. Покупка товарно-матеріальних
цінностей приводить до збільшення виробничих запасів і кредиторської
заборгованості; виробництво веде до зростання готової продукції; реалізація
веде до зростання дебіторської заборгованості і грошових коштів в касі і на
розрахунковому рахунку. Цей цикл операцій багато разів повторюється і у
результаті зводиться до грошових надходжень і грошових платежів. Період часу,
протягом якого здійснюється оборот грошових коштів, є тривалість
виробничо-комерційного циклу. Склад і структура оборотних коштів підприємства
визначається наступними основними чинниками:
– характером
продукції, що випускається;
– особливостями
добувної і оброблювальної промисловості;
– структурою
витрат на виробництві;
– технологічними
і організаційними умовами виробництва в роботі кожного підприємства;
– умовами
матеріально-технічного забезпечення і збуту готовій продукції, а також системою
і формами розрахунків. Значне місце у складі оборотних коштів займають виробничі
запаси. Вони складають до 50% товарно-матеріальних цінностей підприємств
України. Від того, як на підприємстві здійснюється процес
матеріально-технічного постачання і контроль за дотриманням режиму економії в
кожному підрозділі, на кожному робочому місці, залежать найбільш важливі
показники роботи підприємства – об'єм виробництва, його рентабельність, а також
фінансовий стан і ліквідність. В процесі фінансово-економічного аналізу роботи
підприємства вирішуються завдання, пов'язані з пошуком резервів зниження витрат
предметів праці і збільшенням на цій основі об'ємів виробництва і кінцевих
результатів: – аналіз якості розрахунків, які здійснюють відповідні
функціональні підрозділи підприємства, з метою виявлення потреби в матеріальних
ресурсах, включаючи аналіз якості норм витрати сировини, матеріалів,
енергоносіїв на виробництво продукції; – оцінка діяльності служб
матеріально-технічного постачання з погляду безперебійності забезпечення
виробництва всіма необхідними видами матеріальних ресурсів і економії
фінансових ресурсів на створення складських запасів; – аналіз чинника
матеріаломісткості продукції; – виявлення резервів зниження
матеріальних витрат за рахунок впровадження прогресивних норм,
ресурсозберігаючих технологій, зменшення непродуктивних витрат, відходів; – підрахунок
впливу впровадження режиму економії матеріальних ресурсів на кількісні і якісні
показники діяльності підприємства. Пошук варіантів економії і раціонального
використання матеріальних ресурсів складає основний зміст аналізу. Основні
етапи аналізу використання матеріальних ресурсів:
1. Оцінка
ефективності використання матеріальних ресурсів.
2. Оцінка
впливу ефективності використання матеріальних ресурсів на величину матеріальних
витрат.
3. Аналіз
забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами.
4. Аналіз обґрунтованості
норм витрати матеріальних ресурсів.
5. Обґрунтування
оптимальної потреби в матеріальних ресурсах.
1.4.
СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ.
Всемірне
поліпшення використання матеріальних ресурсів – одне з важливіших завдань
промислових підприємств. Чим краще використовуються сировина, паливо, допоміжні
матеріали, тим менше їх витрачається для вироблення певної кількості продукції,
тим самим створюється можливість збільшити об'єм виробництва промислової
продукції. Витрата матеріальних ресурсів є їх виробниче споживання. Витрата на
виробництво охоплює всю кількість матеріальних ресурсів, витрачених
підприємством безпосередньо на виконання програми по випуску продукції.
Витрачання матеріальних ресурсів здійснюється також на ремонтні потреби,
обслуговування внутрізаводського транспорту, забезпечення підсобного
господарства, культурно-побутові потреби. Споживання матеріальних ресурсів
характеризується їх загальною і питомою витратою. Загальна витрата матеріальних
ресурсів – це споживання окремих видів або разом узятих матеріальних ресурсів
на виконання всієї виробничої програми в звітному періоді. Загальна витрата
матеріальних ресурсів враховується в натуральному виразі; сумарна витрата
різних видів матеріальних ресурсів – у вартісному виразі. Питомою витратою m
конкретного виду ресурсів називається їх середня витрата на одиницю проведеної
придатної продукції. Її визначають діленням всієї кількості матеріальних
ресурсів, витрачених на виробництво даної продукції в звітному періоді МР, на
кількість придатних одиниць цієї продукції Q: m1 = МР / Q. Можна також
розрахувати питому витрату матеріальних ресурсів на одиницю споживчої
властивості однотипної продукції m’ по формулі: m’ = (Ʃ m1*q1 ) /Q1, де m1
– питома витрата матеріальних ресурсів на одиницю продукції; q1 –
кількість одиниць даної продукції, виробленої в даному періоді; Q1 –
загальний об'єм споживчої властивості продукції, виробленої в звітному періоді.
Необхідність систематичного виявлення і мобілізації резервів зниження
матеріальних витрат і матеріаломісткості продукції передбачає застосування в
аналізі системи показників, що всесторонньо характеризує ефективність
використання матеріальних ресурсів і що дозволяє планувати, враховувати і
аналізувати результати роботи підприємств, об'єднань і галузей промисловості в
області зниження матеріаломісткості продукції. Для характеристики ефективності
використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і
приватних показників. До узагальнюючих показників відносяться
матеріаломісткість; матеріаловіддача; коефіцієнт співвідношення темпів
зростання об'єму виробництва і матеріальних витрат; питома вага матеріальних
витрат в собівартості продукції; коефіцієнт використання матеріалів. Матеріаломісткість
продукції є величиною витрат матеріальних ресурсів на виробництво одиниці
продукції або робіт. Це визначення в найзагальнішому вигляді характерний для
будь-якого рівня управління. Матеріаломісткість товарної продукції є
узагальнюючим вартісним показником і представляє величину матеріальних витрат
на одну гривню товарної продукції підприємства, об'єднання, підгалузі, галузі: ММ
= Мвитр / ВП, де ММ – матеріаломісткість продукції; МВ – матеріальні
витрати на виробництво продукції; ВП – вартість виробленої продукції. Матеріаловіддача
визначається діленням вартості проведеної продукції на суму матеріальних
витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено
продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів,
палива, енергії і т.д.): МВ = ВП / Мвитр. Коефіцієнт співвідношення темпів
зростання об'ємів виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням
індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він
характеризує у відносному виразі динаміку матеріаловіддачі і одночасно
розкриває чинники її зростання. Питома вага матеріальних витрат в собівартості
продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної
собівартості проведеної продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну
матеріаломісткості продукції. Коефіцієнт матеріальних витрат є відношення
фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний
об'єм випущеної продукції. Він показує, наскільки економно використовуються
матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрати в порівнянні зі
встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше одиниці, то це свідчить про
перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо
менше одиниці, то матеріальних ресурсів використовувалися економніше. До узагальнюючих
показників також відноситься прибуток на гривню матеріальних витрат – це
найбільш узагальнюючий показник ефективності використання матеріальних ресурсів.
Визначається діленням суми отриманого прибутку від основної діяльності на суму
матеріальних витрат. Підвищення рівня цього показника позитивно характеризує
роботу підприємства. В процесі аналізу необхідно вивчити динаміку даного
показника, виконання плану по його рівню, провести міжгосподарські порівняння і
встановити чинники зміни його величини. У економічній літературі рекомендується
декілька методик аналізу узагальнюючих показників, заснованих на різних типах
систем чинників. Найбільш об'єктивну оцінку використання матеріальних ресурсів
дає показник матеріаломісткості. Матеріаломісткість визначає суму матеріальних
витрат: зростання матеріаломісткості збільшує суму матеріальних витрат,
зниження матеріаломісткості – зменшує. Матеріальних витрат при калькуляції
собівартості продукції враховуються як прямим шляхом (у статті «Сировина і
матеріали»), так і в комплексних статтях витрат (витрати на зміст і
експлуатацію устаткування, цехові і загальнозаводські). У зв'язку з цим їх
називають прямими і загальними. Підвищення ефективності використання
матеріальних ресурсів обумовлює скорочення матеріальних витрат на виробництво
продукції, зниження її собівартості і зростання прибули. Аналіз
матеріаломісткості проводиться по адитивній, кратній або мультиплікативній системі
чинника. Побудова моделей чинників здійснюється на основі формули визначення
матеріаломісткості, причому сама формула розрахунку не може розглядатися як
система чинника. Одна з моделей чинників, отримана прийомом розширення,
розглядає зміну матеріаломісткості ресурсів залежно від матеріаломісткості за
прямими витратами (Ммпр) і коефіцієнта співвідношення загальних і прямих витрат
(Кспіввідн.): ММ = МВ / ВП = (Мвпр / ВП) * (МВ / Мвпр) = ММпр *
Кспіввідн.. Для вивчення впливу чинників на матеріаломісткість можна
використовувати будь-які методи (ланцюгових підстановок, абсолютних різниць,
логарифмічний і ін.) Матеріаломісткість за прямими матеріальними витратами ММпр
і коефіцієнт співвідношення витрат Кспіввідн. – чинники першого порядку. Чинниками
другого порядку, що впливають на матеріаломісткість продукції, є: – структура
продукції (збільшення частки матеріаломісткої продукції приводить до збільшення
загальної матеріаломісткості); – рівень матеріальних витрат на окремі
вироби, або питома матеріаломісткість; – ціни на матеріали і відпускні
ціни на продукцію. Приватні показники матеріаломісткості застосовуються для
характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (
металоємність, паливовоємність, енергоємність і ін.), а також для
характеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів (відношення вартості
всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни). За допомогою
приватних показників матеріаломісткості аналізується зміна загальній
матеріаломісткості товарної продукції під впливом структурного зрушення в
споживанні матеріальних ресурсів (сировини, палива і ін.). Питома
матеріаломісткість може бути обчислена як у вартісному виразі, так і в
натуральному або умовно-натуральному виразі (відношенні кількості або маси
витрачених матеріальних ресурсів на виробництво i-виду продукції до кількості
випущеної продукції цього вигляду). В процесі аналізу фактичний рівень
показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчають
їх динаміку і причини зміни (мал. 1.1), а також вплив на об'єм виробництва
продукції. Матеріаломісткість, так само як і матеріаловіддача, залежить від
об'єму валової (товарною) продукції і суми матеріальних витрат на її
виробництво. У свою чергу об'єм валової (товарною) продукції у вартісному
виразі може змінитися за рахунок кількості проведеної продукції, її структури і
рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від об'єму
проведеної продукції, її структури, витрати матеріалів на одиницю продукції і
вартості матеріалів. У результаті загальна матеріаломісткість залежить від
структури проведеної продукції, норми витрати матеріалів на одиницю продукції,
цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.
|
|
Загальна матеріаловіддача або матеріалоємність |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|