Основи інвестиційної діяльності

діють легально, що ставить їх у дискримінаційне становище порівняно з бізнесом у тіньовій економіці, витрати якого через відсутність митних і податкових платежів знаходяться на більш низькому рівні.

Серед країн СНД найбільш привабливі умови щодо залучення прямих закордонних інвестицій створені в Азербайджані, Казахстані і Молдові. Однак аналіз, проведений у четвертому розділі, свідчить про те, що закордонні інвестиції, залучені до країн СНД, не призвели до підвищення міжнародної конкурентоздатності їхніх національних економік. При цьому в багатьох випадках діяльність у країнах СНД підприємств з іноземним капіталом негативно впливає на торговельний баланс, сальдо послуг і доходів від закордонних інвестицій, що призводить до постійного відтоку капіталів із країн за поточними операціями.

Найгірший стан балансу поточних операцій спостерігається в країнах, які залучили значні обсяги ПЗІ (у порівнянні з розмірами національних економік). До цих країн належать Азербайджан, Казахстан і Молдова. У них відношення активів іноземних ТНК до ВВП дорівнює відповідно 81,4%, 51,9% і 28,8%.

Для України цей показник значно менше (10,5%), а баланс поточних операцій є досить стабільним, і його сальдо не призводить до збільшення зовнішньої заборгованості національної економіки. Дослідження довело, що девальвація української гривні, яка відбувалася під час фінансової кризи 1998, значно поліпшила торговельний баланс країни. Завдяки цьому, баланс поточних операцій України, починаючи з 1999 року, постійно приймає позитивні значення, що значно краще відповідних показників Казахстану, Азербайджану і Молдови.

У Росії відношення активів іноземних ТНК до ВВП є мінімальним – 4,4%, а сальдо балансу поточних операцій постійно приймає позитивні значення. Наявність постійного позитивного сальдо балансу поточних операцій дозволило Росії поступово перетворитися з країни-реципієнта закордонних інвестицій у донора міжнародної фінансової системи.

Наприкінці ХХ – на початку ХХI сторіччя основні показники діяльності ТНК (прямі закордонні інвестиції, активи, валовий продукт, експорт і продажі закордонних філій) збільшуються швидшими темпами, ніж світовий експорт і валовий внутрішній продукт. При цьому зростання могутності транснаціональних корпорацій у першу чергу досягається за рахунок прямих закордонних інвестицій: один долар вкладених ПЗІ призводить до збільшення активів ТНК на 3,81 долара, продажів - на 2,66 долара.

В останні роки відбулася істотна зміна інвестиційної стратегії ТНК: основні потоки ПЗІ (більше 80%) тепер спрямовуються на фінансування операцій по злиттям і поглинанню. Це означає те, що ТНК воліють не створювати нові виробничі потужності за кордоном, а купують уже діючі підприємства, які випускають продукцію і мають свою частку на національному ринку. Ця стратегія дозволяє ТНК у найкоротший термін і при відносно невеликих витратах (якщо операція здійснюється в країнах, що розвиваються, чи в країнах з перехідною економікою) вийти на ринок приймаючої країни. Нова стратегія ТНК нівелює основні позитивні наслідки залучення прямих закордонних інвестицій для приймаючої країни, тому що купівля ТНК місцевої компанії може і не супроводжуватися передачею новітніх технологій, значним збільшенням робочих місць і зростанням експортних постачань. Можливий навіть зворотний ефект, пов’язаний з ростом імпорту через те, що в більшості випадків ТНК віддають перевагу купівлі за трансфертними цінами комплектуючих і сировини у своїх виробничих структурах за кордоном. Крім цього, за припливом ПЗІ через досить короткий термін спостерігається відтік із країни капіталу, що вивозиться іноземним інвестором як доход від своїх інвестицій.

За останні десятиріччя більшість країн, що розвиваються, опинилися в глибокій економічній кризі, для виходу з якої вони готові прийняти інвестиції ТНК практично на будь-яких умовах. Це призвело до того, що спроби створення єдиного міжнародного документа, який передбачав би механізм захисту від несправедливої поведінки ТНК чи дій, що побічно шкодять приймаючій країні, були припинені.

Серед промислово розвинутих країн найбільшу інвестиційну привабливість має економіка США. Однак вплив діяльності підприємств із закордонними інвестиціями на американську економіку є негативним. Це пов’язано з тим, що, хоч діяльність закордонних філій і призводить до збільшення обсягів американського ВВП, приплив прямих закордонних інвестицій у США істотно погіршує конкурентні позиції національних виробників стосовно іноземних транснаціональних корпорацій: ПЗІ стимулюють імпорт продукції до США і не здійснюють позитивного впливу на динаміку американського експорту. Збільшення обсягів ПЗІ в американську економіку також призводить до постійно зростаючого відтоку капіталу із США: зростає обсяг вивезення прибутків від закордонних інвестицій, що призводить до погіршення сальдо доходу від закордонних капіталовкладень; постійно збільшується негативне сальдо балансу поточних операцій (його сумарне сальдо з 1980 по 2001 роки склало -2 трильйони 899 мільярда доларів, що показує справжні розміри заборгованості економіки США).

В останнє десятиріччя кожна з країн Латинської Америки намагалася створити на своїй території інвестиційний клімат, що є привабливим для закордонних інвесторів. У цьому найбільшого успіху досягли Бразилія, Аргентина і Чилі, що пояснюється як місткістю їхніх національних ринків (Бразилія й Аргентина) так і досить ефективною системою державного регулювання інвестиційних процесів. Однак в країнах регіону, які залучили найбільші обсяги ПЗІ (Бразилія й Аргентина), діяльність закордонних філій не тільки не сприяє підвищенню міжнародної конкурентоздатності національних економік, а, навпаки, через свій внесок у негативне сальдо балансу поточних операцій, призводить до збільшення зовнішнього боргу національних економік. Це, у свою чергу, стало однією з причин валютно-фінансової кризи, яка вразила Аргентину наприкінці 2001 року.

Наслідок операцій ТНК для національних економік в більшості країн Азії й Океанії у цілому є позитивним (за винятком Австралії, в якій, як і в країнах Латинської Америки, спостерігається стабільно негативний баланс поточних операцій). При цьому максимального виграшу від участі в міжнародній виробничій діяльності досягли Японія, Сингапур і Китай. Разом з тим, слід зазначити, що наприкінці 90-х років спостерігалося значне збільшення відтоку капіталу з Китаю, якій вивозиться іноземними інвесторами як доход від своїх інвестицій. Це призводить до зменшення позитивного сальдо балансу поточних операцій країни.

На прикладі Південної Кореї, виявлений взаємозв’язок між станом балансу поточних операцій країни та обмінним курсом національної валюти. Так баланс поточних операцій Кореї у період з 1980 по 1997 роки майже постійно був негативним. Однак після фінансової кризи, яка призвела до істотної девальвації національної валюти, ситуація змінилася: баланс поточних операцій Кореї став позитивним та у 1998 році досяг найбільшого за всю історію країни значення. Це дає підставу вважати, що девальвація національної валюти, навіть в умовах фінансової кризи, сприяє підвищенню міжнародної конкурентоспроможності національної економіки.

Серед країн Європейського Союзу найбільш ліберальні умови для інвестиційної й економічної діяльності ТНК створені у Великій Британії і Нідерландах. У Франції та в Італії втручання держави в економіку є значним. Наслідком цієї ситуації є те, що частка ввезених ПЗІ у ВВП для Великої Британії і Нідерландів значно перевищує відповідні показники Франції й Італії.

Активна участь країн Європейського Союзу у міжнародному русі капіталу здійснює істотний позитивний вплив (за винятком Великої Британії) на підвищення конкурентоздатності їхніх національних економік. Це, насамперед, обумовлено тим, що у всіх досліджуваних країнах ЄС вивезені прямі закордонні інвестиції перевищують ввезені ПЗІ. У результаті позитивний внесок від діяльності європейських ТНК за кордоном значно перевищує негативні наслідки від дій у Європі компаній з іноземними інвестиціями, головною метою яких є максимізація прибутку іноземної транснаціональної корпорації.

На даному етапі розвитку інтеграційних процесів у Європі особливу привабливість для закордонних інвесторів мають Польща, Угорщина і Чехія. Це пов’язано з їх можливим швидким вступом до ЄС і одержанням компаніями, зареєстрованими на їхній території, вільного доступу до місткого європейського ринку. Високий міжнародний інвестиційний рейтинг Польщі, Угорщини і Чехії також обумовлений стабільністю і відкритістю системи державного регулювання в цих країнах. Закордонні інвестори упевнені, що вони будуть діяти згідно з національним законодавством, що встановлює чіткі “правила гри” як для національного бізнесу, так і для державних службовців.

Ринкові реформи, здійснені в країнах Центральної і Східної Європи і засновані на активному залученні закордонних інвестицій, не призвели до загального підвищення конкурентоспроможності продукції, виробленої в національних економіках. ТНК, що діють у країнах ЦСЄ, у першу чергу зацікавлені у збільшенні доходів і обсягів виробництва всередині власної корпоративної структури. Реалізуючи цю стратегію, ТНК через мережу своїх закордонних філій підвищують обсяг продажу власної продукції, виробленої поза країнами ЦСЄ. Це призводить до збільшення імпорту країн-реципієнтів ПЗІ, що істотно погіршує їхні торговельні баланси, а в деяких випадках і сальдо послуг. У результаті баланси поточних операцій усіх досліджених країн Центральної і Східної Європи за усі роки ринкових реформ приймали тільки негативні значення. При цьому найгірші показники поточних операцій спостерігаються у Польщі, в економіку якої надійшли найбільші обсяги ПЗІ, а найкращі (відносно інших досліджуваних країн ЦСЄ) - у Болгарії, куди надійшли найменші обсяги прямих закордонних інвестицій.

У країнах СНД інвестиційний клімат є не привабливим для закордонних інвестицій. Це обумовлено складністю і заплутаністю нормативно-правової бази державного регулювання економічними процесами; слабкістю і нерозвиненістю системи судової влади, що не дозволяє суб'єктам підприємницької діяльності у випадку порушення їхніх прав одержати захист у судових органах; низькою купівельною спроможністю населення; дискримінаційним ставленням промислово розвинутих країн до держав СНД (унаслідок цього більшість країн СНД не є членами Світової організації торгівлі, що обмежує можливості експорту продукції, виробленої на їхній території).

В Україні, у доповненні до перелічених недоліків, значні проблеми існують і у податковій сфері. Це викликано практично повною безконтрольністю діяльності Державної податкової адміністрації, яка підпорядкована тільки Президенту України; наявністю великої кількості різноманітних податків; високим рівнем податків; невизначеністю у трактуваннях податковою службою і судовими органами нормативних і законодавчих актів України. Наявність настільки негативної ситуації у податковій сфері України призводить до того, що велика частина суб’єктів підприємницької діяльності діє у тіньовій економіці. Для іноземних інвесторів (крім компаній з офшорних зон) ця ситуація є вкрай неприйнятною. Це пояснюється тим, що для ТНК, які діють у світовому масштабі, імідж “чесної компанії” є більш значною цінністю, ніж швидко отриманий прибуток від операцій у тіньовій економіці. Тому більшість стратегічних закордонних інвесторів в Україні діють легально, що ставить їх у дискримінаційне положення в порівнянні з бізнесом у тіньовій економіці, витрати якого, через майже повну відсутність митних і податкових платежів, знаходяться на більш низькому рівні.

Як і в Центральній та Східній Європі, вплив закордонних інвестицій на конкурентоспроможність національних економік країн СНД є негативним. Найгірший стан балансу поточних операцій спостерігається в країнах, які залучили значні обсяги ПЗІ (стосовно розмірів їх національних економік). До цих країн належать Азербайджан, Казахстан і Молдова. У Росії відношення активів іноземних ТНК до ВВП є мінімальним, а сальдо балансу поточних операцій постійно приймає позитивні значення.

До України великі обсяги ПЗІ ще не надійшли. У зв’язку з цим їх вплив на національну економіку не є вагомим і не призводить до суттєвого збільшення зовнішньої заборгованості національної економіки. Разом з тим, в Україні існують галузі (наприклад, нафтопереробна промисловість, деякі сфери зовнішньої торгівлі та харчового виробництва), де закордонні інвестори вже отримали монопольну владу. Внаслідок цього українські споживачі потрапляють у залежність від цінової політики іноземних ТНК. Ще більше шкодить Україні діяльність інвесторів, які зареєстровані в офшорних зонах. Так, у більшості операцій між ними і їх українськими філіями використовуються трансферні ціни, які дозволяють істотно знижувати доходи іноземних інвесторів в Україні (відповідно і податкові відрахування), а весь прибуток залишається в компаніях, зареєстрованих в офшорних зонах.

Зазначене вище дозволяє зробити загальний висновок про те, що глобалізація міжнародної інвестиційної, торговельної та виробничої діяльності сприяла зміцненню ринкової влади транснаціональних корпорацій, дозволила їм отримати монопольний контроль над більшістю ринків країн, що розвиваються, і держав СНД. З іншого боку, можливості національних урядів щодо регулювання діяльності філіалів ТНК, є обмеженими. Це обумовлено двома чинниками: наявністю у ТНК (завдяки значним фінансовим ресурсам та можливості створення новітніх технологій) конкурентних переваг стосовно місцевих компаній та значним тиском на національні уряди з боку могутніх міжнародних економічних організацій – МВФ і СОТ. Відмова від співробітництва з переліченими установами призводить до економічної ізоляції країни.

У цій ситуації вихід може бути знайдений лише у тому випадку, якщо промислово розвинуті країни зрозуміють, що доходи, які вони одержують від діяльності транснаціональних корпорацій, отримані за рахунок зменшення добробуту країн, що розвиваються, та погодяться на введення наддержавного регулювання діяльності ТНК, яке б враховувало й інтереси країн, що знаходяться поза “золотим мільярдом”.


3. Задачі


ВАРІАНТ № 1

Задача 1


Таблиця 1.

Умова

Показники Одиниця вимірювання Значення
1. Ціна устаткування, що підлягає впровадженню, без ПДВ грн 34700
2. Транспортні витрати* % до ціни 3
3. Заготівельно-складські витрати* % до ціни 2
4. Монтаж обладнання* % до ціни 8
5. Обсяг виробництва:

в базисному році тонн 80
в проектному році тонн 110
6. Ціна 1 тонни продукції грн 9200
7. Початкова вартість устаткування, що підлягає демонтажу грн 33130
8. Витрати на демонтаж (від п. 7) % від пункту 7 4
9. Маса устаткування, що здаватиметься як металобрухт тонн 9
10. Ціна 1 тонни металобрухту грн 850
11. Реалізація демонтованого обладнання (залишкова вартість) грн 10550
12. Обігові кошти підприємства (за базисний рік) грн 6700000
13. Обсяг виробництва підприємства (за базисний рік) грн 92700000

* Послуги здійснюють сторонні організації, розмір витрат вказаний без урахування ПДВ.


Розрахуємо вартість нового обладнання.


Таблиця 2.

Розрахунок вартості нового обладнання

Показники Значення
Ціна нового устаткування без ПДВ, грн. 34700
Транспортні витрати, % 3
Заготівельно-складські витрати, % 2
Монтаж, % 8
Сума, % 13
Сума, грн. 4511
Вартість обладнання без ПДВ, грн. 39211
Вартість обладнання з ПДВ, грн. (помножити на 1,2) 47053,2
Вартість обладнання з ПДВ, тис. грн. 47,0532

2. Розрахуємо необхідні інвестиції на поповнення обігових коштів, оскільки передбачається збільшення обсягу продукції з 80 до 110 тонн.

Вважаємо, що сума обігових коштів підприємства повинна збільшуватись пропорційно до збільшення обсягу виробництва. За даними балансу обігові кошти складали 6700000 грн. За звітністю обсяги виробництва склали 92700000 грн. За проектом очікується приріст обсягів виробництва в натуральному виразі 110 – 80 = 30 тонн за базисною ціною 9200 грн. /т. Цей обсяг становитиме:

Приріст обсягу виробництва у вартісному виразі за базисною ціною = 9200 * 30 = 276000 (грн)

Визначимо приріст обігових коштів:

Складаємо пропорцію:

92700000 грн. (ОВ за звітністю) – 6700000 (обігові кошти)

276000 (приріст обсягу виробництва) – приріст обігових коштів.

Приріст обігових коштів пропорційно приросту обсягу виробництва = 276000 * 6700000 / 92700000 = 19948,22 (грн)

3. Витрати на демонтаж – 4 % від початкової вартості обладнання, яке буде демонтуватись: Д = 33130 * 0,04 = 1325,2 грн.

4. Комплекс обладнання, яке демонтується можна реалізувати:

а) частину як металобрухт: 9 тонн за ціною 850 грн. /т. В результаті підприємство поверне собі кошти (за вирахуванням ПДВ = 20 % та податку на прибуток підприємств = 25 %):

Чистий прибуток від реалізації демонтованого обладнання як металобрухт = 9 * 850 *0,75 / 1,2 = 4781,25 грн.

б) іншу частину обладнання реалізуємо іншому підприємству за ціною, що відповідає залишковій вартості. В результаті підприємство отримає (за вирахуванням ПДВ = 20 % та податку на прибуток підприємств = 25 %):

Чистий прибуток від реалізації придатної до експлуатації частини демонтованого обладнання іншому підприємству = 10550 * 0,75 / 1,2 = 6593,75 грн.

Загальна сума надходжень від ліквідації обладнання становитиме 4781,25 + 6593,75 = 11375 грн.

5. Визначимо загальну суму інвестиційних витрат:

Інвестиційні витрати = 47053,2 + 1325,2 + 19948,22 + 10550 – 11375 = 67501,62 (грн).

Таблиця 3.

Зведена таблиця із результатами розрахунку

Показники Одиниця виміру Числове значення
Вартість нового обладнання (нові капіталовкладення) без ПДВ грн 39211
Вартість нового обладнання (нові капіталовкладення) з ПДВ грн 47053,2
Необхідні витрати на демонтаж грн 1325,2
Приріст обсягу виробництва у натуральному виразі тонн 30
Приріст обсягу виробництва у вартісному виразі за базисною ціною грн 276000
Приріст обігових коштів пропорційно приросту обсягу виробництва грн 19948,22
Чистий прибуток від реалізації демонтованого обладнання як металобрухт грн 4781,25
Чистий прибуток від реалізації придатної до експлуатації частини демонтованого обладнання іншому підприємству грн 6593,75
Загальний чистий прибуток від реалізації демонтованого обладнання грн 11375
Інвестиційні витрати грн 67501,62

Нові капіталовкладення з ПДВ становлять 47053,2 грн.

Інвестиційні витрати – 67501,62 грн.

Задача 2


Таблиця 4.

Умова

Показники Одиниця вимірювання Значення
1. Повні витрати 1 т продукції:
базисний варіант грн. 7620
проектний варіант грн. 6986
2. Оптово-відпускна ціна продукції:
базисний варіант грн. /т 9110
проектний варіант грн. /т 9060
3. Обсяги виробництва:

базисний варіант т/рік 80
проектний варіант т/рік 110
4. Інвестиційні витрати грн. 69100
5. Амортизаційні відрахування у витратах на 1т продукції:
базисний варіант грн. 33,6
проектний варіант грн. 87,9
6. Ставка дисконту % 21
ставка дисконту коефіціент 0,21
6а. Коефіціент дисконтування коефіціент 1,21
7. Життєвий цикл проекту років 5
8. Додатковий прибуток за рік грн. 108940
Додатковий чистий прибуток за рік грн. 81705
9. Приріст амортизації за рік грн. 6981
10. Чистий грошовий потік за рік грн. 88686

1. Розраховуємо чистий грошовий потік.

Додатковий прибуток за рік становитиме:


ΔП = Ппроект – Пбазис = (Цпроект – ПВпроект) * ОВпроект – (Цбазис – ПВбазис) * ОВбазис = (9060 - 6986) * 110 – (9110 - 7620) * 80 = 108940 (грн)

ΔПч = 108940 * 0,75 = 81705 (грн)

ΔА = Апроект – Абазис = 87,8 * 110 – 33,8 * 80 = 6981 (грн)

ЧГП = 81705 + 6981 = 88686 (грн)


Вважаємо, що обсяги виробництва будуть щорічно однакові, а, отже, відповідно рівними будуть щорічно чисті грошові потоки.

На основі отриманих розрахунків оцінимо доцільність інвестиційного проекту.

Оцінка ефективності (доцільності) проекту. Розрахунок зведемо в таблицю.


Таблиця 5.

Розрахунок чистого приведеного доходу (у грн)

Показники Роки Всього

0 1 2 3 4 5
1. Інвестиції 69100




69100
2. Чистий грошовий потік 0 88686 88686 88686 88686 88686 443430
3. Коефіціент дискон-тування 1 0,8264 0,6830 0,5645 0,4665 0,3855 не вирахо-вується
4. ЧГП дискон-тований 0 73294,21 60573,73 50060,93 41372,67 34192,29 259493,8
5. Кумуля-тивний потік -69100 4194,21 64767,95 114828,88 156201,55 190393,85 не вирахо-вується

ЧПД = 190393,85 грн. ЧПД більший від 0 – проект можна рекомендувати до впровадження.


Таблиця 6.

Розрахунок показників ефективності впровадження проекту

Показники Значення
Чистий приведений дохід 190393,85
Індекс (коефіціент) доходності 3,7553
Середній чистий грошовий потік за рік недисконтований 88686
Період окупності недисконтований 0,7792
Середній чистий грошовий потік за рік дисконтований 51899
Період окупності дисконтований 1,3314

Індекс (коефіцієнт) доходності = 259493,8 / 69100 = 3,7553 (грн/грн)


Тобто з 1 грн. інвестицій ми отримаємо 3,7553 грн. дисконтованого чистого грошового потоку за весь період життєвого циклу проекту. ІД більший одиниці. Інвестування є доцільним.

Період окупності

а) недисконтований:

69100 / 88686 = 0,7792 (років);

б) дисконтований:


69100 / 51899 = 1,3314 (років)


Отже, недисконтований період окупності складає 0,8261 року, а дисконтований період окупності – 1,4424 року. І 0,8261, і 1,4424 менше 6 років. Отже, період окупності в межах життєвого циклу проекту.

Отже, за показниками чистого приведеного доходу, періоду окупності та індексу доходності проект можна рекомендувати до впровадження.

Список використаної літератури


Міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент: Конспект лекцій для студ. спец. 7.050206, 8.050206 "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності", 8.050206.01 "Менеджмент митної системи" всіх форм навчання. – К. : НУХТ, 2009. – 83 с.

Міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент: Метод. вказівки до вивч. дисципліни та викон. контрол. роботи для студ. спеціальності 7.050206, 8.050206 “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності“ та спеціалізації 8.050206.01 "Менеджмент митної системи" напряму 0502 "Менеджмент" усіх форм навчання / Уклад.: С.В. Стахурська. – К.: НУХТ, 2009. – 31 с.

lib-ru/inode/p-2/34783.html