Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення

height="26" align="BOTTOM" border="0" />;

Знаходимо та

, ,

а₁= - 8,6

2081,5 = а₀– 4*8,6

а₀ = 2115,9

Рівняння параболи 2-го порядку:

-3735,8=0,38а₂

а₂=-9831,1

-6218,7 = а₁– 8 * 9831,1

а₁= 72430,1

8291,6 = а₀+ 4*72430,1 – 20 * 9831,1

а₀ = -84806,8

Таблиця 3.3

Вихідні та розрахункові показники для визначення Уt для кожного року та суму квадратів відхилень
Роки	Вихід валової продукції с.г. на 100 га с.г. угідь, тис. грн.	Теоретичне значення (Уt)	S(Y-yt)²
		За прямою	За параболою 2-го порядку	За прямою	За параболою 2-го порядку
1997	2138,40	2107,30	-22207,80	967,21	592737454,44
1998	2072,00	2098,70	20729,00	712,89	348083649,00
1999	2087,60	2090,10	44003,60	6,25	1756951056,00
2000	2068,10	2081,50	47616,00	179,56	2074611194,41
2001	2088,80	2072,90	31566,20	252,81	868917110,76
2002	2029,10	2064,30	-4145,80	1239,04	38129390,01
2003	2086,40	2055,70	-59520,00	942,49	3795348520,96
Разом	14570,40	14570,50	58041,20	4300,25	9474778375,58

Рис.1. Динаміка зміни валової продукції на 100 га с.г. угідь.

;

тис. грн.

Аналізуючи проведені розрахунки можемо сказати, що найкращим чином зміну динаміки валової продукції на 100 га с.г. угідь в радгоспі Степовий Миколаївського району за 1997 – 2003 роки відображає рівняння прямої, тому що в цьому випадку сума квадратів відхилень найменша. Розрахована похідна показує, що в середньому щорічно вихід валової продукції на 100 га с.г. угідь зменшувалась на 6218,7 тис. грн.

3.2 Кореляційний аналіз залежності виробництва валової продукції рослинництва від енерго- та фондозабезпеченості в радгоспі Степовий Миколаївського району

Кореляційною називається залежність при які кожному значенню факторної ознаки не завжди відповідає строго визначене значення результату. Саме цим кореляційний зв’язок відрізняється від функціонального. Кореляційний зв’язок проявляється лише в середньому і тому він називається неповною статистичною залежністю.

Розрізняють форми зв’язку прямі та зворотні. Прямий зв’язок – це такий зв’язок при якому із збільшенням факторної ознаки результативність також збільшується. Зворотний зв’язок – це, коли факторна ознака збільшується результативність зменшується. [15]

Крім того по своєму математичному вираженню вони бувають прямо та криволінійними.

– залежна змінна; Х₁ – енергозабезпеченість, к.с.

Х – незалежна змінна; факторна ознака; Х₂ – фондозабезпеченість, тис.грн.

а₀ – вільний член; У – Вихід валової продукції с.г. на 100 га с.г. угідь, тис. грн.

а₁– коефіцієнт регресії.

Для визначення параметрів рівня множинної кореляції скористаємося таблицею 3.4.

Таблиця 3.4

Вихідні данні для розрахунку залежності виходу валової продукції сільського господарства від рівня інтенсивності виробництва в радгоспі Степовий Миколаївського району
Роки	У	Х₁	Х₂	Х₁У	Х₁Х₂	Х₁²	Х₂²
1997	2138,4	10,40	9,45	22239,36	98,25	108,16	89,25
1998	2072,0	10,48	9,46	21714,56	99,13	109,83	89,48
1999	2087,6	10,42	9,42	21752,79	98,14	108,58	88,71
2000	2068,1	10,49	9,47	21694,37	99,38	110,04	89,76
2001	2088,8	10,40	9,45	21733,62	98,30	108,26	89,25
2002	2029,1	10,30	9,58	20907,20	98,67	106,17	91,70
2003	2086,4	10,51	9,50	21919,71	99,84	110,38	90,31
Разом	14570,4	73,00	66,33	151961,61	691,72	761,41	628,46

;

2882,4=10,059а₂;

а₂ = 286,5;

3000=а₁+10*286,5; а₁=135;

2081,5=а₀+10,4286*135+9,4757*286,5

а₀=-2041,1;

Модель рівняння залежності виходу валової продукції від фондозабезпеченості та енергозабезпеченості має такий вигляд:

;

Коефіцієнт регресії показує, що із збільшенням фондозабезпеченості на 1 тис. грн., вихід валової продукції на 100 га с.г. угідь збільшується на 286,5 тис. грн., а також із збільшенням енергозабезпеченості на 1 к.с. вихід валової продукції на 100 га с.г. угідь збільшується на 135 тис. грн.

Крім параметрів рівняння необхідно встановити щільність кореляційного зв’язку, який знаходиться за допомогою коефіцієнтів кореляції.

;

або 81,4%

Необхідні розрахунки приводяться в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Розрахункові дані для визначення парних коефіцієнтів кореляції
Роки	Ланцюгові абсолютні прирости	Квадрати приростів	Добуток приростів
	X₁	X₂	Y	X₁²	X₂²	Y²	X₁y	X₂y	X₁X₂
1997	-	-	-	-	-	-	-	-	-
1998	0,080	0,012	-66,400	0,006	0,000	4408,960	-5,312	-0,802	0,001
1999	-0,060	-0,041	15,600	0,004	0,002	243,360	-0,936	-0,632	0,002
2000	0,070	0,055	-19,500	0,005	0,003	380,250	-1,365	-1,077	0,004
2001	-0,085	-0,027	20,700	0,007	0,001	428,490	-1,763	-0,555	0,002
2002	-0,101	0,129	-59,700	0,010	0,017	3564,090	6,039	-7,708	-0,013
2003	0,202	-0,073	57,300	0,041	0,005	3283,290	11,593	-4,176	-0,015
Разом	0,106	0,056	-52,000	0,073	0,028	12308,440	8,256	-14,950	-0,018

Аналізуючи розраховані данні можна зробити висновок, що множинний коефіцієнт кореляції свідчить про середній зв’язок між виходом валової продукції, фондо– та енергозабезпеченістю, а множинний коефіцієнт детермінації показує, що сукупний вплив вказаних факторів на вихід валової продукції складає, 81,4%, а 18,6% інших неврахованих факторів.

Розділ 4. Основні шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва

4.1 Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва

Важливим напрямом зростання ефективності сільськогосподарського виробництва є підвищення рівня забезпеченості господарств основними і оборотними фондами та поліпшення їх використання. Із зростанням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності, проте спостерігається деяке зниження фондовіддачі. Тому очевидне значення раціонального використання машинно-тракторного парку, автомобілів, виробничих приміщень і їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в господарствах істотно впливають склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, частка технічних засобів в основних виробничих фондах. Підвищення віддачі основних фондів є одним з головних факторів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва і зростання його ефективності.

У системі заходів зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва чільне місце займає підвищення якості продукції. Поліпшення якості сільськогосподарської продукції має велике економічне і соціальне значення, воно рівнозначне збільшенню виробництва продукції. Підвищення ефективності виробництва і досягнення більш високих кінцевих результатів нерозривно пов'язані з проблемою якості, розв'язання якої вимагає вдосконалення технології виробництва сільськогосподарської продукції і збільшення потужностей для її переробки і зберігання. За рахунок використання резервів поліпшення якості та збереження виробленої продукції можна на 20—30 % підвищити рівень її споживання, що сприятиме більш повному задоволенню потреб населення в продуктах харчування.

Вагомим джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є раціональне використання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її організації та відповідних методів матеріального і морального заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів. У зв'язку з цим очевидна необхідність всіх господарств та їх виробничих підрозділів на господарський розрахунок, самофінансування і самоуправління. В сучасних умовах лише наукова організація виробництва і праці в змозі створити умови для високоефективного використання трудових ресурсів і всіх елементів сільськогосподарського виробництва.

4.2 Шляхи підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Підвищення економічної ефективності сільського господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, які забезпечують дальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

У комплексі заходів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва найважливішим є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості і зростання врожайності сільськогосподарських культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з використанням досягнень науки, передової практики і забезпеченням високої якості праці. У передових господарствах України одержують зерна озимої пшениці по 55—60 ц/га, кукурудзи — 70—80, а на зрошуваних землях—100—120, цукрових буряків — 550—600, зеленої маси кукурудзи — 400—450, сіна багаторічних трав — 50—60 ц/га.

Водночас впровадження у виробництво культур і сортів інтенсивного типу може мати й негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без дотримання відповідних умов призводить до погіршення структури грунту, підвищення темпів деградації земель і загострення екологічної ситуації.

Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світова практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту грунтів від руйнування та підвищення їх родючості.

Один із напрямів підвищення економічної ефективності сільського господарства — впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва в усіх галузях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку.[13]

Матеріальною основою підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, яке включає вдосконалення, раціональне поєднання і взаємодію всіх елементів праці — знарядь і предметів праці та робочої сили. З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються. Зростання продуктивності праці, а отже, й ефективності виробництва на 70—75 % зумовлюється досягненнями технічного прогресу, частка організаційних факторів становить 25—30 %, підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва відбувається в умовах поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва, який забезпечує переведення господарств на повне самофінансування, залежить від їх спеціалізації і конкретних умов господарювання. Тваринницькі відгодівельні комплекси, птахофабрики і тепличні комбінати можуть здійснювати самофінансування при значно нижчому рівні рентабельності порівняно з колективними сільськогосподарськими підприємствами і селянськими (фермерськими) господарствами.[8, с.45-49]

Висновки

На основі проведеного дослідження по радгоспу Степовий можна зробити такі висновки.

Отже радгосп Степовий є середнім за розмірами господарством з широкою спеціалізацією, але найбільшу частину у виробництві сільськогосподарської продукції займає рослинництво і тваринництво.

З таблиці 2.1 бачимо, що господарство збільшує вихід валової продукції не за рахунок збільшення посівних площ, а за рахунок збільшення чисельності худоби. Аналізуючи останні роки 2002 – 2003, можна побачити, що 2003 рік для господарства виявився досить складним. Це пов’язано з вимерзанням всіх озимих культур. Господарство вимушено було затрачати додаткові кошти на їх пересівання, що потягнуло за собою підвищення собівартості продукції.

Для підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва господарство повинно застосовувати оптимізацію сівозмін, що поліпшить використання земельних ресурсів, і дасть змогу уникнути виснаження земель.

На мою думку було б непогано налагодити систему зрошування. Відремонтувати фрегати та канали подачі води на поля значно поліпшить догляд за досить специфічним грунтом.

Докорінне перетворення економічних відносин в агропромисловому секторі має узгоджуватися з комплексом заходів щодо застосування досягнень науково-технічного прогресу, соціальної перебудови села, поліпшення умов праці та побуту сільських трудівників господарювання, який має встановити насамперед залежність оплати праці від розмірів госпрозрахункового доходу господарства.

Сучасна аграрна політика спрямована на підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення економічних відносин між галузями в системі агропромислового комплексу. Це передбачає насамперед створення системи цін на продукцію агропромислового комплексу, яка б орієнтувала всі його ланки на високі кінцеві результати і створювала умови для роботи сільськогосподарських та переробних підприємств на принципах господарського розрахунку і самофінансування.

Список використаних джерел

Агропромисловий комплекс України: тенденції та перспективи розвитку. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 574 с.
А. В. Дудник, П.В. Хом’як Застосування біостимуляторів росту при вирощуванні соняшника // Вісник аграрної науки Причорномор’я, 2001, випуск 2
Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб./ К.: КНЕУ, 2002. – 624с.
Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
Гаркавий В.К. Статистика. – К.: Вища школа, 1995
Економіка підприємства. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
Економіка сільського господарства / П.П. Руснак, В.В. Жабка,

М.М. Рудий, А.А. Чалий: за ред. П.П. Руснака. – Урожай, 1998. – 201 с.

Економіка сільського господарства. Коваленко Н.Я. – М.: ЄКМОС, 1998р.
Зінченко О.І. Рослинництво, К.: „Аграрна освіта”, 2001.
Мацибора В.І. Економіка сільського господарства. – К.: Вища школа, 1991р.
Мертенс В.П. Економіка сільського господарства. – К.: Вища школа, 1991
Опря А.Т. Статистика – К.: „Урожай”, 2002р.
Писаренко В.М. „Захист рослин: екологічно обґрунтовані системи”, Полтава: „Інтеграфіка”, 2002р.
Статистика. Підручник /Головач А.В. та ін. / – К.: Вища школа,

1996. – 623 с.

Статистика. Підручник. За ред. Герасименка. К.: Вища школа, 2000.

Чекотовський Е.В. Основи статистики сільського господарства. Навчальний посібник. К.: 2001