Хіміко-токсикологічне дослідження лікарського препарату "Тетлонг-250"

водному огрівнику досуха.

б) пробу крові розводять водою до 100 мл і екстрагують діетиловим ефіром 5 разів по 6 мл методикою [60] аналогічно.

в) органи трупа подрібнюють і екстрагують 5 разів сумішкою хлороформу з етанолом (1:

1) по Стас-Отто, чи за методикою Farago А. [11, 59], періодично збовтуючи в ділильній лійці на протязі 2-х годин. Витяжки випаровують, а залишок розчиняють в 600 спирті і видаляють жир, промиваючи його ефіром. Спиртовий залишок випаровують на водному огрівному досуха.

2.4.2 Опис методики

Сухий залишок після підготовки проби розчиняють при слабкому нагріванні в 3-4 мл етанолу, концентрують і кількісно переносять на старт хроматографічної пластинки. Поруч з пробою на відстані 2 см. від неї на лінію старту наносять свідок чистого препарату (дисульфіраму в спирті) і підсушують пластинку на повітрі. Хроматографують на пластинках “Silufol-UV-254" фірми “Kavalir", призначених для тонкошарової хроматографії, з допомогою елюенту: метанол, етанол, триетаноламін (1: 1: 0,03). На вологих хроматограмах в УФ-світлі відмічають пляму з рожево фіолетовою флуоресценцією навпроти свідка з Rf = 0,75.

Хроматограми підсушують спочатку на повітрі, а потім у вакуумі не менше 6 год. (доведено нами експериментально) і таким чином звільняються від слідів димексиду. Опісля відмічені плями з препаратом знімають, сорбент промивають гарячим етанолом 3 рази по 1,5 мл і відразу фільтрують. До розчину додають 0,1 мл 0,5% етанолового розчину PdCl2, доводять загальний об‘єм до 5 мл етанолом в мірній пробірці і періодично збовтують протягом 35 хв. Опісля вимірюють оптичну густину „D” з допомогою ФЕКа при світлофільтрі з λ = 315±5 нм в кюветі з товщиною шару розчину в 0,5 см. навпроти чистого етанолу з реактивом (PdCl2).

По отриманій оптичній густині „D” за попередньо збудованим калібрувальним графіком залежності „D” від концентрації „Сk ” дисульфіраму (див. вище) знаходять концентрацію препарату в 0,5 мл проби. Оскільки пробу біоматеріалу екстраговано всю зразу і зконцентровано її вміст в 5 мл етанолу, то розрахунок кількості препарату розраховують за формулою:

Сх = Ск · 10,де: „Ск" - концентрація препарату в мкг/мл, найдена за калібрувальним графіком за визначеною оптичною густиною „D” з допомогою ФЕКа.

Дані результатів дослідження залежності оптичної густини „D” від концентрації „Ск" препарату свідчать про підпорядкування законові Бугера-Ламберта-Бера в межах концентрацій 1-100 мкг/мл.

Методика може бути використана при дослідженні елімінації дисульфіраму з сечею в клінічних лабораторіях для контролю лікування препаратом „Тетлонг-250” для ін‘єкцій і дисульфірамом в таблетках, а також - в токсикологічних лабораторіях для встановлення можливих отруєнь при неконтрольованому прийомі дисульфіраму і алкоголю [29].

2.5 Дослідження елімінації препарату „Тетлонг-250” в білих щурів ри одноразовому внутрішньом‘язевому введенні

Експериментальне дослідження проводилось на 15 білих щурах обох статей малого тіла 180-200 г. В досліді було використано три групи тварин:

Контроль І - внутрішньом‘язеве введення димексиду (5 шт)

Контроль ІІ - інтактні тварини (5 шт)

Дослід - внутрішньом‘язове введення препарату „Тетлонг-250” (5 шт)

Піддослідній групі тварин вводили препарат „Тетлонг-250” внутрішньом‘язево із розрахунку 1/3 ЛД50, тобто 0,35мл/100 г маси, у вигляді 25% розчину дисульфіраму на 100% димексиді.

Першій контрольній групі тварин з того ж розрахунку, так само і в той же час вводили димексид. При дослідженні елімінації препарату „Тетлонг-250” з сечею тварин користувались водною нагрузкою для підвищення сечовиділення. З цією метою воду вводили per os тваринам всіх груп з допомогою зонду з розрахунку 5 мл на 100 г маси тіла. Збір сечі проводився щоденно протягом 8-ми діб, а опісля - через добу - до 92 днів.

Кількісне визначення „Тетлонг-250” проводилось за розробленою і відпрацьованою нами методикою (див. вище).

Дані результатів досліджень підлягали статистичній обробці та наведені в таблиці 3. При цьому виявлено, що за І добу виділяється з сечею тварин 51±2,57 мкг препарату і до VIII доби рівень його різко знижується майже вдвічі, тобто до 25,7±0,98 мкг; в дальнішому виділення препарату з сечею сповільнюється і в інтервалі 30-92 діб тримається на рівні 8-7 мкг.

Таблиця 3

Доба	Знайдено препарату в розрахунку на дисульфірам (в мкг)
	В усій добовій порції сечі в мкг (М±m при n=5)	В% від введеної дози
1	51,0±2,57	0,029
2	34,0±3,02	0,019
3	29,8±2,72	0,017
4	27,9±1,02	0,016
5	27,0±0,94	0,015
6	26,5±1,31	0,015
7	26,1±0,58	0,015
8	25,7±0,98	0,014
30	8,4±1,68	0,005
92	7,0±1,82	0,004

Проведене експериментальне дослідження свідчить про довготривалу присутність (депо) препарату в організмі (до 90 і більше діб), що і вимагається при застосуванні його з лікувальною метою [12].

Дані досліджень орієнтують при клінічному застосуванні препарату [41].

Загальні висновки

Досліджено реакції комплексоутворення дисульфіраму з катіонами важких металів і встановлено, що в цю реакцію вступає не сам дисульфідам, а його основний метаболіт - діетилдитіокарбамінатна кислота.

Досліджено УФ-спектри вбирання комплексних сполук - діетилдитіокарбамінатів з важкими металами і встановлено, що найбільш доцільно використовувати для кількісного визначення дисульфіраму в фармакокінетиці „Тетлонгу-250" фотоелектроколориметричним методом комплекс його метаболіту з Pd2+ при λ = 315 нм.

Експериментально доведено, що діетилдитіокарбамінатний комплекс з Pd2+ досягає максимуму утворення через 30 хв. Від початку реакції і має стабільність протягом 20 хв., що є цілком достатнім для проведення спектрофотометричних і фотоелектроколориметричних вимірювань.

Розроблено і відпрацьовано методику кількісного виначення „Тетлонгу-250" і дисульфіраму для визначення його в біологічних об‘єктах: крові, сечі для проведення контролю за лікуванням пацієнтів, експрес-діагностики гострих отруєнь з метою надання потерпілому екстреної медичної допомоги та в органах трупа для визначення хіміком-токсикологом характеру отруєння в летальних випадках.

Експериментально визначено підпорядкування запропонованого методу законові Бугера-Ламберта-Бера в межах 1-100 мкг дисульфіраму в пробі, що дозволяє визначати його в широкому діапазоні концентрацій і є значною перевагою методу.

При проведенні досліджень не використовуються агресивні і вогненебезпечні розчинники та концентровані

Список літератури

Антонов-Романовский Г.В. Пьянство под запретом закона. М., Юр. лит., 1985, 64.

Аронов Д.М. Твой и наш враг: правда об алкоголизме. М., Физкультура и спорт, 1986, 112.

Бабко А.К., Пилипенко А.Т. Фотометрический анализ. М., Химия, 1974, 360.

Берштейн И.Я., Каминский Ю.Л. Спектрофотометрический анализ в органической химии. Л., Химия, 1986, 200.

Бранд Дж., Элингтон Г. Применение спектроскопии в органической химии. М., Мир, 1967, 280.

Букреев А.Н., Минакова В.В., Сотникова В.Ф. Количественное определение тетурама. Медпромышленность СССР, 1964, № 8, 32-33.

Булатов М.И., Калинкин И.П. Практическое руководство по фотометрическим методам анализа. Л. Химия, 1986, 432.

Владимиров Ю.А., Арчаков А.И. Перекисное окисление липидов в биологических мамбранах. М., 1972, 241-242.

Волынцев С.И. Медицинский и социально-гигиенический аспект алкоголизма. Методические рекомендации, Гродно, 1985.

Гавенко В.Л., Самардакова Г.О. Бечеріков М. Є. Наркоманія і психіатрія. К., Здоров‘я, 1993, 88-89.

Горбачева Н.А. Изолирование, обнаружение и определение антабуса в трупном материале.М., Аптечное дело, 1963, т.12, № 3, 39-44.

Демчук О.Г., Волос О.П., Нектегаев І.О., Рибалко Б.О., Савчук С.С. Дослідження елімінації з сечею препарату „Тетлонг-250” в щурів після одноразового внутрім‘язевого введенні. Зб. „Вопросы судебной медицины в экспертной практики", Донецьк, 1966, 38.

Дудко Т.Н. Применение лидевина для лечения больных алкоголизмом. Пособие для врачей. М., 2001.

Кемпинскас В.В. Лекарство и человек. М., Медицина, 1984, 198.

Кореман И.М. Фотометрический анализ. Методы определения органических соединений. М., Химия, 1975, 360.

Копыт Н.Я., Сидоров П.И. Профилактика алкоголизма. М., Медицина, 1986, 237.

Копыт Н.Я., Скворцова Е.С. Алкоголизм и подростки. М., Медицина, 1986, 237.

Кораблев М.В., Курбат Н.М., Евец М.А. Молекулярные основы механизма противоалкогольного действия тетурама. Журнал невропатологии и психиатрии. 1981, № 2, 128-134.

Крамаренко В.Ф. Химико-токсикологический анализ. К., Вища школа, 1982, 272.

Крамаренко В.Ф. Токсикологическая химия. К., Вища школа, 1989, 448.

Крамаренко В.П. Токсикологічна хімія. К., Вища школа, 1995, 423.

Крамаренко В.Ф., Попова В.И. Фотометрия в фармацевтическом анализе. К., Здоров‘я, 1972, 192.

Лакин К.М., Крылов Ю.Ф. Биотрансформация лекарственных веществ. М., Медицина, 1981, 344.

Лисицын Ю.П., Копыт Н.Я. Алкоголизм.2-е изд., М., 1983.

Логинов А.С., Блок Ю.Е., Джалалов К.Д. Алкоголь и печень. М., Высшая школа, 1987.

Лудевич Р., Лос К. Острые отравления. М., Медицина, 1983, 560.

Лужников Е.А. Клиническая токсикология. М., Медицина, 1982, 368.

Малетин Ю.А., Стрижакова Н.Г., Верховлюк Т.В., Шека И.А. Кинетика и механизм окисления ионов меди (І) тиурамдисульфидом.Ж. Теоретическая экспериментальная химия. М., 1988, т.24, № 4, 450-455.

Малкина Т.А., Альбеткова Р.А. Способ лабораторного контроля за приемом тетурама. Казанский медицинский журнал, 1985, т.66, № 2, 142.

Марыныч И.Н. и др. Способ лечения алкогольной зависимости. Пат. России № 2003133677/14 от 18.11.2003 г.

Машковский М.Д. Лекарственные средства. М., Медицина, 1985, т.2, 195-198.

Мінко О.І., Собетов Б.Г., Лінський І.В., Шалашов В.В. Використання пролонгу дисульфіраму „Тетлонг-250” у комплексному лікуванні залежності від алкоголю. Український вісник психоневрології, 2002, т.10, вип.1, 192-193.

Мінко О.І., Собетов Б.Г., Лінський І.В., Шалашов В.В. Використання пролонгу дисульфіраму „Тетлонг-250” у лікуванні залежності від алкоголю. Ж. Новини Харківської психіатрії, 2003.

Межарауж Г.П., Каула А.Я., Дзинтарниекс М.Я., Банковский Ю.А., Иевиньш А.Ф. Определение микрограммовых количеств меди тетраметилтиурам дисульфидом. Изв. АН Латв. ССР. Серия "Химия", 1966, № 4, 441-445.

Наэм Дж. Психология и психиатрия в США.М., Прогресс, 1984, 300.

Напреєнка О.К. Алкоголізм і психіатрія. К., Здоров‘я, 2001, 267, 272-273.

Невмывако А.Г. Опыт применения продукции "Литовит" в наркологии. Весник OLINE, 2001, № 11.

Нікітін Ю.І. Профілактика і лікування алкоголізму. К., Здоров‘я, 1990, 3-6, 57-61.

Обухов Г.Я., Матреничев В.М., Єйсекович Р.Я. Лечение больных алкоголизмом препаратом Эспераль. Сов. Медицина, 1978, № 7, 59-62.

Піняжко Р.М., Каленюк Т.Г. Методи УФ-спектрофотометрії у фармацевтичному аналізі. К., Здоров‘я, 1968, 88.

Понова В.І., Демчик О.Г., Федущак Н.К., Банат М.В., Савчук С.С. Методика кільнічного визначення дисульфіраму в сечі. Зб. „Вопросы судебной медицины и экспертной практики", Донецк, 1996, 42-43.

Рязанцев В.А. Как предупредить алкоголизм. К. Здоров‘я, 1984, 87.

Рязанцев В.В. Социально-психологические медицинские проблемы пьянства и алкоголизма. К., Здоров‘я, 1985, 118.

Светлов А.Я., Глушков В.А. Правові міри боротьби з п‘янством і алкоголізмом. К., Знання, 1985, 48.

Синицкий В.Н. Пьянство и алкоголізм. К., 1988, 68.

Собетова В.В., Собетов Б.Г., Фільц О.О., Алексевич Я.І., Чаес Р.С. Малі дози ін‘єкційного дисульфіраму в терапії алкогольної залежності. Зб. Наукових робіт Українського НДІ клінічної і експериментальної неврології і психіатрії. Харків, 1996, т.3, 528-530.

Собетов Б.Г., Зіменковський Б.С. і ін. Протиалкогольний засіб для ін‘єкцій. Пат. України № 25842.

Сичко А.И., Никонова А.Г. Фотометрическое титрование тетурама. Фармація, М., 1989, 38, № 1, 62-64.

Туркевич М.М. Фармацевтична хімія. К., 1961, 236.

Тимирбулатов Р.А., Селезнев Е.Н. Метод повышения интенсивности свободнорадикального окисления липидодержащих компоненто крови и его диагностическое значение. Лабораторное дело, М., 1981, 4, 209-211.

Хирц Ж. Аналитические методы исследования метаболизма лекарственных веществ. М., Медицина, 1975, 272.

Шаршунова М., Шварц Б., Михалец Ч. Тонкослойная кроматография в фармации и клинической биохимии. М., Мир, 1980, 624.

Шваткова М.Д. Токсикологическая химия.М., Медицина, 1975, 376.

Шталь Э. Хроматографія в тонких слоях. М., Мир, 1965, 508.

Ураков И.Г. Алкоголь: личность и здоровье. М., Медицина, 1986, 79.

Юинг Г. Инструментальные методы химического анализа, М., Мир, 1989, 608.

Brien J. F. et al., Drug Met., Rev, 1983, 14, 113-126.

Goldmacher-Mallinckrodf m., Ammon H. Zum Nachweis des Tдtraдthylthiuramdisulfides. “Arzneimittel-Forsch". 1967, 17, № 6, 756-760.

Farago A., Nachweis und guantitative Bestimmung des Disulfiram in biologischem Material. “Arch. Toxikol". 1967, 22, № 5, 396-399.

Tompsett S. L. The determination of disulfiram (antabuse R. tetraethyl thiuramdisulfide) in blood and wine. “Acta pharmacol. et toxicol". 1964, 21, №1, 20-22.

Faimaun M. D. et al. Disulfiram distribution and elimination on the Rat… Alcoholism, 1980, 4, 412-419.

Faimann M. D. et al. Elimination Kinetics of disulfiram in alcoholies after singe and lepeated doses. Clin. Pharm. The…, 1980, 32, № 2, 120-126.

Feimann M. D. et al. Elimination of Disulfiram and metabolites in alcoholie volunteers. Alcoholism, 1981, № 5, 148.

Jensen J. Ch., Feimann M. D. Elimination characheristics of disulfiram over time in five alcoholie voluntary. Alcoholism, 1982. № 139.1596-1598.

Lesz Katarzyna, Lipiec Tadeusz. О комплексах бис- (диэтил-тиокарбамил) - дисульфида с ионами тяжелых металлов и их применение в анализе. Исследование реакции бис- (диэтил-тиокарбамил) - дисульфида с двухлентным кобальтом. “Roczn. Chem." 1996, 40, № 7-8, 1117-1122 (польск).

Lesz Katarzyna, Lipiec Tadeusz. Спектрофотометрическое исследование реакции бис- (диэтил-тиокарбамил) - дисульфида с ионами меди и серебра „Chem. Analit”, 1966, 11, № 3, 523-529 (польск).

Pederson S. B. Analysis and preliminary pharmacokineties of disulfiram. Arch. Pharm. ch. Se. Ed. 1980, 8, 65-82.