Размещение продуктивных сил США

купуються в крамниці.

«Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия», 2002.

Найвідомішим є «Кукурудзяний пояс», що знаходиться на Центральних рівнинах у межиріччі Огайо і Міссурі (штати Айова та Іллінойс і їх оточення). Це територія площею приблизно 600 тис. км2, з вегетаційним періодом 150—200 днів, високими літніми температурами і опадами 600—1000 мм на рік, багатими на азот ґрунтами.

«Пшеничний пояс» — це відомі американські степи-прерії, які простягаються у меридіональному напрямку від Техасу на півдні до кордону з Канадою на півночі вздовж 100-го меридіану західної довготи. В південній частині «пшеничного поясу» вирощують озиму, в північній — яру пшеницю. Головними штатами його є Канзас і Північна Дакота. Рис вирощують на півдні в долині Міссісіпі та в Каліфорнії.

Збір картоплі, як і її споживання, порівняно незначні. Проте вирощування овочів і фруктів є одним з найбільших у світі. Спеціалізованими районами овочівництва і садівництва стали південне узбережжя Великих озер, Приатлантична низовина, Флорида, узбережжя Ґалфу, Каліфорнія, штати Ореґон і Вашингтон.

Тютюн виро­щують по обидва боки Аппалачських гір у штатах Північна Кароліна і Кентуккі. «Бавовницький пояс» — колись суцільна смуга Півдня від Атлантичного океану до Техасу — тепер перемістився в західно­му напрямку і перетворився на декілька розірваних ареалів у долині Міссісіпі, штатах Техас, Нью-Мексико, Аризона і Каліфорнія.

Тваринництво. Молочні зони формуються навколо великих метрополітенів. На Північному Сході і в Приозер'ї вони зливаються. Західне Приозер'я, особливо штат Вісконсін, є основним постачаль­ником масла і твердих сирів. Вирощування свиней — спеціалізація «кукурудзяного поясу».

Найбільша концентрація великої рогатої худоби м'ясного на­прямку має місце на Великих рівнинах — штати Техас, Оклахома, Канзас і Небраска. Тут її утримують на спеціалізованих ранчо і фермах, які стали відгодівельними підприємствами промислового типу — «фабриками м'яса». Бройлерне


господарство характерне для південних схилів Аппалачів і плато Озарк (штати Арканзас, Міссісі­пі, Алабама і Джорджія).

Сучасна географія сільського господарства в США складалася пос­тупово в процесі колонізації території і змін у структурі самої галузі. Продовжує вона змінюватися і тепер. При цьому головним факто­ром стала не ринкова орієнтація, а орієнтація на найбільш сприят­ливі кліматичні умови з наступним транспортуванням продукції навіть на далекі відстані. Зараз частка Півночі в сільськогоспо­дарському виробництві становить 45 %, Півдня — 32 і Заходу — 23 %. Найважливішою зоною треба вважати Середній Захід (2/5 виробництва при 1/4 площі «суміжних штатів»). Сюди заходить західна частина «молочного поясу», повністю «кукурудзяний» та «пшеничний» пояси і Північні рівнини з їх скотарством.

Транспорт. Сполучені Штати Америки – дуже велика і розвинена країна, яка має всі існуючі види транспорту та їх збалансовану систему.

У вантажоперевезенні на першому місці стоїть залізничний транспорт, у пасажироперевезенні – авіація. Роль залізниці, та водного транспорту мінімальна, адже дуже широко використовується автотранспорт.

Щільність залізничних шляхів( км/10000 кв. км) 237

Довжина залізничних шляхів (км)

222000

Кількість легкових автомобілів

134803008
Кількість людей, що приходяться на один автотранспортний засіб 1,3
Кількість вантажівок і автобусів 66727000
Кількість аеропортів 14720

«Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия», 2002.

Каркас залізничних і автомобільних шляхів становить невелике число широтних та меридіональних напрямків, які отримали назву “транспортних коридорів”. Чотири трансконтинентальні «коридори» беруть початок у містах Міннеаполіс-Сент-Пол, Омаха, Канзас-Сіті і Новий Орлеан. Серед меридіональних «коридорів» виділяються напрямки Нью-Йорк — Флорида, Чикаго — Маямі (Новий Орлеан і Сан-Антоніо) та Лос-Анджелес — Сіетл. Залізниці, шосе і трубо­проводи зв'язують США з Канадою і Мексикою.

Серед внутрішніх водних шляхів найбільше значення мають система Міссісіпі — Огайо, Великі озера і канали. Берегові канали з'єднують гирла річок і лагуни й дають можливість річковим суднам проходити вздовж узбережжя, не виходячи у відкрите море. Іллінойський канал з'єднує озеро Мічиган з притокою Міссісіпі річкою Іллінойс і створює вихід у Мексиканську затоку з Великих озер. Ері-канал (озеро Ері — притока Гудзону річка Мохок) є шляхом з району Нью-Йорка у Великі озера. Дуже напруженими за своїм вантажообігом є нещодавно збудовані два канали. Перший з них з'єднує річки Теннессі і Томбігбі і дає вихід у Мексиканську затоку, другий перерізав півострів Делмарва, набагато скоротивши водний шлях між Філадельфією і Балтімором.

В першій половині XX ст. першість від Міссісіпі — Огайо перейшла до Великих озер. Значними портами на Великих озерах є Дулут — Сьюпіріор, Чикаго — Індіана-Харбор, Толідо — Детройт, Буффало, а в басейні Міссісіпі — Пітгсбург і Сент-Луїс.

Особлива роль в США належить автомобільному транспорту. Насиченість країни автомобілями найвища в світі і продовжує зрос­тати. Легкових автомобілів нараховується 146 млн, вантажних і автобусів — 48 млн. Територія США вкрита густою мережею асфальто­ваних доріг. Серед них особливу роль відіграє система міжштатних суперавтострад, які з'єднують між собою всі міста людністю понад 50 тис. чоловік.

Широкий розвиток авіаційного пасажирського транспорту в США пов’язаний як з високим рівнем розвитку країни, так і з розмірами її території, її географічним положенням. Аеропорти в метрополітенах Чикаго, Даллас —Форт-Уерт, Атланта і Лос-Андже­лес займають чотири перші місця в світі за кількістю прибулих і відправлених пасажирів. Широко розвинені місцеві так звані комп’ютерні авіалінії, які з'єднують малі населені пункти. Зростає також обсяг перевезення вантажів, в першу чергу термінових, цінних, швидко­псувних.

Найбільшими комплексними транспортними вузлами США є великі метрополітени, географічне положення яких є центральним по відношенню до найважливіших територій, або навіть країни в цілому. Це Нью-Йорк, Філадельфія, Вашингтон – Балтімор і Бостон у Північно-східному мегалополісі, Сан-Франциско, Лос-Анджелес і Сіетл на Тихоокеанському узбережжі, Чикаго, Даллас – Форт-Уерт і Атланта всередині країни (картосхема стор. 8).

Нематеріальна діяльність. Важливу роль в розміщенні продуктивних сил США відіграє сфера нематеріального виробництва. Як вже було сказано, головними його підрозділами є торгівля, фінанси і послуги. За кількістю зайнятих у кожному підроз­ділі переважають «нижні поверхи», представлені дрібними підприєм­ствами повсюдного поширення і розміщення яких збігається з розміщенням населення (споживача). Це перш за все роздрібна торгівля і громадське харчування, шкільна освіта, медицина, авто­сервіс і персональні послуги.

«Верхні поверхи» нематеріальної діяльності територіально сконцентровані. Вони тяжіють до великих міст (метрополітенів), значен­ня і статус яких визначаються тепер не стільки матеріальним вироб­ництвом, скільки розмірами нематеріальної діяльності. Саме у великих метрополітенах розміщені штаб-квартири корпорацій, банки, страхові, торгові, транспортні і туристські компанії. Тут же знаходяться головні видавництва, редакції газет і журналів, рекламні агенції, радіо й телевізійні студії, великі культурні та спортивні комплекси. Тут багато готелів і так званих «місць інтересу»: феше­небельні магазини, салони, театри, концертні зали, музеї тощо. Одночасно в процесі субурбанізації намітилась тенденція перемі­щення деяких установ, у тому числі і штаб-квартир корпорацій, з даунтаунів метрополітенів у їх передмістя. Нові засоби зв'язку зробили це можливим технічно.

Неповсюдним (спорадичним) розміщенням відзначається діяль­ність, пов'язана з природною і культурною спадщиною. Природна спадщина США багата і різноманітна, культурна, порівняно з краї­нами Європи та Азії, — молода. Ставлення до них вкрай дбайливе. Служба національних парків, крім власне національних парків, включає національні історичні парки і місця, поля битв, національні меморіали і монументи, національні дороги, узбережжя, долини, річки, стежки, а також національні рекреаційні зони. Всього майже 370 об'єктів. Розкидані вони по всій території: природних об'єктів більше на заході, історичних пам'яток — на сході.

Серед курортних місцевостей найпопулярнішими є Флорида і Гавайї. Флорида — центр масового відпочинку, тоді як переліт на Гавайські острови коштує дорого. Серед розважальних центрів най­більш відомі Голлівуд і Діснейленд у Каліфорнії, Лас-Вегас — у штаті Невада і Діснейуорлд на Флориді.

Зараз серед галузей нематеріальної сфери на перший план вийшла група наукоємних послуг. Загалом ними зайнято майже 3 млн чоловік. їх надають дослідні установи, лабораторії корпорацій, урядові за­клади і університети. Швидко розвивається мережа комп'ютерних центрів, банків даних і система «Інтернет». Великі метрополітени, в першу чергу на Півночі, залишаються найбільшими центрами наукоємних послуг. Одночасно значну активність у цьому напрямку проявляють раніше маловідомі центри, особливо на Півдні і Заході. Місцями розташування суперкомп'ютерних центрів США стали Ітака (штат Нью-Йорк), Піттсбург (штат Пенсільванія), Урбан-Шампейн (штат Іллінойс), Боулдер (штат Колорадо) і Сан-Дієго (штат Каліфорнія).

З 28 американських центрів космічних досліджень, підготовки та випробувань лише 7 знаходяться на Півночі, 13 — на Півдні й 8 — на Заході.

В цілому сучасні тенденції розміщення нематеріальної діяльності, в першу чергу наукоємних послуг, більше сприяють розвитку Півдня і Заходу, ніж Півночі.

Загалом у сфері нематеріального виробництво, як ми бачимо з діаграми, зайнято більше половини населення країни. З цього випливає, що це, мабуть, найважливіший вид діяльності для жителів Сполучених Штатів Америки.

«Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия», 2002.


Участь Сполучених Штатів Америки у міжнародному поділі праці та зовнішньоекономічних зв’язках


США як дуже велика країна з налагодженим господарством мають зовнішньоекономічні зв’язки з багатьма країнами різних частин світу. Також Сполучені Штати як країна, що має великий вплив на економіку різних країн, займає провідне місце в міжнародному поділі праці.

США користуються всіма вигодами міжнародного поділу праці.

«Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия», 2002.

На цій діаграмі ми бачимо, що в імпорті переважає продукція обробної промисловості, та розглянемо імпорт Сполучених Штатів більш детальніше.

«Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия», 2002.

В імпорті (10% ВВП) важливими є товари промислового призначення, паливо і сировина, руди і метали, ліс, а також товари споживчого призначення, такі як текстиль, білизна, взуття, дорожні речі, іграшки, годинники, фотоапаратів, автомашин, аудіо- та відео систем. Також довозять вони чай, каву, цукор, м’ясо, рибу, папір та паперові вироби, чимало техніки виробничого призначення.

«Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия», 2002.

Як ми можемо побачити з діаграми, в структурі експорту також переважає продукція обробної промисловості. Але розглянемо цю структуру дещо ближче.

«Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия», 2002.

В експорті (близько 8% ВВП) найбільше значення мають готові промислові вироби, такі як автомобілі та машини, промислове та енергетичне устаткування, текстильні і паперові вироби, хімічна продукція, та новітні наукоємні вироби. Також важливе значення має експорт сільськогосподарської продукції ( зерно, соя, тютюн, бавовна) та кам’яне вугілля.

Взагалі, Сполучені Штати Америки є найбільшим у світі експортером сільськогосподарської продукції. Продуктів тваринного походження вивозиться мало. Але на експорт іде від 1/4 до 2/3 збору пшениці, кукурудзи, соєвих бобів, арахісу, бавовни, необробленого тютюну, і їх частка у відповідному світовому експорті коливається від 1/6 (тютюн) до 3/4 (кукурудза і соя).

Загальна частка імпорту Сполучених Штатів Америки становить 1 223 000 млн доларів, а відповідно експорту 776 000 млн доларів.

Серед економічних партнерів Сполучених Штатів найважливішими є сусіди – Канада і Мексика, а також Західна Європа, Японія і нові індустріальні країни й території Східної Азії.

Країни Західної півкулі першими відчули на собі економічну експансію США. Зараз між Сполученими Штатами та Канадою існує “спільний ринок” (фактично економічна інтеграція). Передбачається створення Північноамериканської зони вільної торгівлі у складі США, Канади та Мексики.

Трансатлантичний напрямок експансії (США – Західна Європа) став для США важливим після Першої світової війни. Зараз все більшого значення набуває транстихоокеанський напрямок: США – Східна і Південно-Східна Азія та Австралія. Частка США в зовнішньому торговому обігу України в 1995 р. Становила 3,8%.

Також в зовнішньоекономічних зв’язках важливу роль відіграє туризм. Оскільки Сполучені Штати дуже велика країна з різноманітною природою, величезною кількістю історичних пам’яток та шедеврів світового мистецтва, то сюди з кожним роком приїжджає все більше туристів, що проносить неабиякий прибуток. Американці також люблять подорожувати, тому час своїх відпусток проводять у різних країнах світу.

«Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия», 2002.

Як ми бачимо на діаграмі В Сполучених Штатів Америки більше прибутків від іноземного туризму, тобто надходжень в країна, ніж витрат населення на зарубіжний туризм. Все це сприяє економічному росту країни.

Дуже важливого значення в зовнішньоекономічній діяльності Сполучених Штатів Америки набувають капіталовкладення. В США знаходиться один з найбільших світових банків за розмірами активів – “Сіті груп”. Наявність вільних коштів дозволяє Сполученим Штатам інвестувати різні держави і отримувати на цьому великі прибутки. Також США виступають головними інвесторами – 46 млрд доларів. Проте вони ж є і найбільшими споживачами інвестицій – 49 млрд доларів. Сполучені штати виступали інвесторами в таких країнах, як Німеччина, Китай, Мексика, а також нових індустріальних країн ( Іран, Ірак, Гонконг, Сінгапур). Натомість головними інвесторами для Сполучених Штатів являються Швейцарія, Японія та Канада (39 млрд доларів).

Всі переглянуті в цьому питанні показники визначають високий рівень розвитку зовнішньоекономічних зв’язків США з іншими країнами та неабиякий вплив на їх економіку.


Проблеми та перспективи розвитку та розміщення продуктивних сил Сполучених Штатів Америки


Сполучені Штати, як і будь-яка інша країна має свої проблеми у розвитку та розміщенні продуктивних сил. Серед них такі їх види як екологічні проблеми, соціальні та проблема економічного спаду, що спостерігається в останні роки. Розглянемо ці три категорії детальніше.

Як один з найважливіших факторів формування та розвитку природних ресурсів, велике значення має екологічна ситуація в країні. У 60-70 р. деякі найбільш індустріалізовані й урбанізовані райони США виявилися на грані екологічної кризи.

Розширення відкритого видобутку корисних копалин призвело до росту площі, що не придатна для використовування в господарській діяльності, нарощування теплової енергії - до поширення кислотних дощів, продовження бурхливої автомобілізації - до перетворення ряду міст у дійсні "смогополіси". Стало згасати органічне життя у Великих озерах, особливо в озері Ері. Також проблемами являються пестицид не забруднення, зниження рівня ґрунтових вод у посушливих районах, вітрова і водна ерозія, проблеми стічних вод і радіоактивних відходів. Важливою проблемою є також часті стихійні лиха, такі як торнадо чи бліззард, що трапляються в південно-західних районах. Південний схід “суміжних штатів” зазнає чималої шкоди від морських тропічних циклонів. На Великих рівнинах бувають посушливі роки, а пізні заморозки можуть траплятись навіть на Флориді.

У цих умовах у США був прийнятий закон про національну політику у відношенні навколишнього середовища. Були збільшені витрати на природоохоронні заходи. Стала впроваджуватися нова технологія. Значну ініціативу початку виявляти громадськість. Покращилося екологічне утворення і виховання молоді. І в результаті стан навколишнього середовища став поступово поліпшуватися. Чистіше стали Великі озера і ріки, що впадають у них, у яких знову ловиться форель, повітря над Нью-Йорком, Чикаго й іншими містами. Але в деяких районах екологічна ситуація продовжує залишатися складної. Отже, вирішенням цих проблем займається уряд Сполучених Штатів. Покращення екологічних умов призведе до більшої продуктивності господарства.

Ще одна важлива категорія – це соціальні проблеми, що впливають безпосередньо на трудові ресурси. Одними з найважливіших являються проблеми бідності та безробіття.

У наш час рівень безробіття в Сполучених Штатах близько 7 відсотків (17 млн. чоловік).

Підвищений приплив на ринок праці економічно активного населення, структурні зрушення в американській економіці, еволюція кваліфікаційної, професійної структури ринку праці США, прискорене впровадження у виробництво робототехніки й автоматики, інтенсивна мілітаризація американської економіки - от далеко не повний перелік найважливіших причин того, що сьогодні безробіття у великих масштабах стала існувати поряд зі значним розширенням зайнятості.

Бідними в США офіційно є обличчя, чий щорічний дохід не перевищує "межі бідності". Вона визначається виходячи з вартості товарів і послуг, необхідних для задоволення самих мінімальних життєвих потреб. Доходи понад третини бідняків США складають менш 50 відсотків суми, обумовленої як "межа бідності". Основну частину найбіднішого населення США в даний час складають жінки і діти.

Щодо третьої категорії, то можна сказати, що зменшується присутність Штатів на ринку продуктів харчування, електронного устаткування, товарів нафтохімічної і загальхімічної переробки поступово зменшується . Регресія тут складає близько 5-7% у рік. Даний факт можна вважати ознакою спаду економічного розвитку країни. Натомість ще більшого розвитку набуває роль в міжнародному поділі праці країн-суперників, тому Сполучені Штати можуть поступово втратити позицію лідера в світовій економіці.

Роблячи висновки, потрібно сказати, що вирішення екологічних соціальних та економічних проблем дозволить Сполученим Штатам Америки надовго залишатись країною з найвищим розвитком продуктивних мил.

Висновки

Сполучені Штати Америки є лідерами в багатьох галузях виробництва завдяки вигідному економіко-географічному положенню, великій кількості корисних копалин, висококваліфікованій робочій силі, а також прибутковому і високоефективному багатогалузевому господарству.

Роль продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Сполучених Штатів Америки надзвичайно велика, адже саме вони його формують, і саме від продуктивних сил залежить загальне становище всієї країни. На природних та трудових ресурсах тримається вся промисловість та сільське господарство США, які існують для забезпечення населення, тобто споживачів.

Отже, виходячи з цього потрібно зазначити, що передумови розвитку та розміщення продуктивних сил зіграли вирішальну роль. Саме досліджуючи всі передумови становлення господарського комплексу ми можемо визначити фактори розміщення тієї чи іншої галузі господарства Сполучених Штатів.

Галузева структура господарського комплексу надзвичайно різноманітна. Вона представлена майже всіма галузями виробництва, які мають дуже великий рівень розвитку. Наприклад, Сполучені Штати знаходяться на першому місці в світі по забезпеченості власною сільськогосподарською продукцією. Високий рівень розвитку також у добувної та обробної промисловості. Оскільки країна має великий розмір, то тут надзвичайно розвинута транспортна система, що дозволяє без проблем пересуватися не лише в межах держави, а й поза нею. Важливу роль відіграє також розвинута нематеріальна діяльність у вигляді різноманітних послуг не лише для населення країни, а й для іноземців.

Ще Сполучені Штати Америки є осередком науково-дослідницької діяльності, що дозволяє передувати майже у всіх галузях господарського комплексу, тому що результати такої діяльності широко застосовуються в господарстві країни.

Маючи економічно вигідне географічне положення, велику кількість природних та трудових ресурсів США мають зовнішньоекономічні зв’язки з багатьма країнами різних частин світу. Також Сполучені Штати як країна, що має великий вплив на економіку різних країн, займає провідне місце в міжнародному поділі праці.

Та Сполучені Штати як і інші країни світу мають свої проблеми в розвитку та розміщенні продуктивних сил, але вони порівняно з проблемами інших країн дуже незначні і не заважають їм бути лідерами у виробництві та господарстві. Уряд Сполучених Штатів Америки детально розглядає всі проблеми, пов’язані з розвитком та розміщенням продуктивних сил, і шукає шляхи їх негайного вирішення.


Джерела:


  1. Безуглий В. В., Козинець С. В.

Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. – 688 с. (Альма-матер)

  1. БРЕУС Олексій

Американська допомога інспекторам //"Українська газета", 2002. - №15(43) – 2002. – С. 45-46

  1. Все о США: Цифры и факты. Правительство и политика. Экономика и торговля. Законодательство. Образование. – 2003. – Оптический диск.

  2. Джинчарадзе В. З.

Экономическая история США. Учебное пособие. – М.: «Высшая школа», 1973. – 159 с.

  1. Економіка зарубіжних країн: Підручник/ А. С. Філіпченко, В. А. Вергун, І. В. Бураківський та ін. – К.: Либідь, 1999. – 416 с.

  2. Іщук С. І.

Розміщення продуктивних сил (Теорія, методи, практика). Вид 4-е, доп. – К.: Європ. Ун-т, 2001. – 216 с.

  1. Ковалевський В. В.

Розміщення продуктивних сил: Підручник/ За ред. Ковалевського В. В., Михайлика О. Л., Семенова В. Ф. – 3-те вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2001. – 353 с.

  1. Кучер М.

Зернове господарство США: Реалії і тенденції// Зерно і хліб. К., 2002. - №1 (25). “1 (25). – 2002. – С. 30-31

  1. Липец Ю. Г.

География мирового хозяйства: Учеб. Пособие для студентов/ Ю. Г. Липец, В. А. Пуляркин, С. Б. Шлихтер. – М.: ВЛАДОС, 2001. – 400 с.

  1. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран./ Под ред. Колесова В.П., Осьмовой М.Н. – М.: ПРОГРЕСС, 2000 г. – 435 с.

  2. Перцик Е. Н.

Города мира: География мировой урбанизации: Учеб. Пособие для студ. ВУЗов. – М.: Международные отношения, 2000. – 381 с.

  1. Радионова И. А.

Экономическая география: Учебно-справочное пособие/ И. А. Радионова, Т. М. Бунакова. – 6-е изд. – М.: Московский лицей, 2003. – 496 с.

  1. Соціально-економічна географія світу/За ред. Кузика С. П. – Тернопіль, 1999. – 254 с.

  2. Юрківський В. М.

Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. – К.: Либідь, 2000. – 416 с.

  1. Эстолл Р.

География США. – М.: «Прогресс», 1999. – 427 с.

  1. zn.kiev/


- 35 -