Public Relations: світовий та український досвід

що не славу попрацювали маркетологи під час великих скандалів.

Не слід обмежуватись лише фігурним катанням та лижним спортом під час розгляду політичного напрямку PR-технологій в сучасному спорті. За наявності бажання потужні політичні сили можуть влаштувати неабиякі PR кампанії стосовно будь-якого виду спорту. Було б тільки бажання. На жаль, в сучасному спорті рідко коли обходяться без втручання політичних сил. А це тому, що і сорт, і політика – це не просто гроші, а великі гроші, які можна заробити саме на PR-кампаніях, які здебільшого засновані саме на скандалах.

Рекламний. З метою підвищення інтересу до того чи іншого виду спорту або змагання організатори змагань або ж функціонери відповідних федерацій влаштовують рекламні акції, здатні залучити глядачів на спортивні арени або ж до армії прихильників даного виду спорту. Візьмемо за приклад Чемпіонат світу з фігурного катання, який нещодавно (з 14 по 21 березня 2005 р.) проходив у Москві. Звісно, що в такій країні, як Росія пропаганда фігурного катання – це все одно що реклама сала в Україні – заняття як мінімум безглузде, тому що інтерес до цього виду спорту в країні неабиякий і трибуни за будь-яких умов були б заповнені вщент. Але організаторам змагань, окрім заповнення трибун, потрібно було виконати іще декілька важливих задач: по-перше, зробити так, щоб весь світ був у захваті від організації змагань – це б допомогло отримати право проведення крупних змагань найближчим часом та залучити іноземних прихильників фігурного катання на льодові шоу, що відбуваються в Росії; по-друге, в цей час в Росії перебувала делегація, яка оцінювала можливості Москви прийняти Олімпійські Ігри 2012 року, а кращої нагоди продемонструвати чудеса організації потужного змагання та ще й передолімпійського року аніж Чемпіонат світу з того виду спорту, що є національної гордістю, годі й шукати; по-третє, Росії для успішного виступу на Олімпійських Іграх 2006 року конче потрібно було засвідчити свою економічну і політичну могутність, а це неабияк важливо після ігор 2002 року.

Врахувавши усі аспекти організатори змагань розробляють PR-кампанію, основні тези якої наступні:

Вперше в історії Чемпіонат світу з фігурного катання проводиться в Москві і вдруге – в Росії.

Передолімпійський Чемпіонат світу з фігурного катання, на якому спортсмени розіграють олімпійські ліцензії для своїх країн.

Росія здатна повторити успіх 1999 року, коли російські спортсмени в Гельсінкі (Фінляндія) завоювали усе золото Чемпіонату світу з фігурного катання.

На льоду повинні зійтись усі основні суперники в усіх категоріях фігурного катання (лише після короткої програми про своє рішення знятись зі змагань через травми заявили фаворити чемпіонату – росіянин Євген Плющенко та китайці Сюі Шен – Хонгбо Джао, а під час кваліфікації зазнав травми японський фігурист, також претендент на високе місце, Такеші Хонда).

Тріумфальне повернення на лід після тяжкої хвороби Ірини Слуцької (яка з блиском і виграла чемпіонат).

Після страшного падіння і важкої травми через це на лід повертається Тетяна Тотьмяніна (в парі з Максимом Мариніним вона також виграє змагання).

Годі й казати, чемпіонат було проведено блискуче з точки зору PR-технологій:

Всюди в палаці спорту невимушено була присутня російська символіка: оформлення стін, музика, прапори, фотографії спортсменів тощо.

Були запрошені усі видатні російські фігуристи, а також вшановано пам’ять тих, хто пішов з життя.

Блискучі показові виступи із живою музикою у виконанні видатного угорського скрипаля Едвіна Мартона.

Вийшов цикл телепередач та статей у відомих періодичних виданнях, головними героями яких були видатні фігуристи, здебільшого російські.

Прекрасні телетрансляції із включеннями з позамеж льодової арени, де фігуристи ділились своїми враженнями та показували коронні елементи на тренуваннях.

Найголовніше, мабуть, досягнення організаторів будь-якого міжнародного змагання: гості не відчували себе зайвими, а навпаки – були захоплені теплим прийомом та щирістю і невимушеністю публіки. Для порівняння, зовсім протилежним було ставлення до спортсменів на Чемпіонаті світу 2003 року у Вашингтоні – глядачі побачили майже всю “кухню” фігурного катання і всі закулісні баталії, включаючи некомпетентне суддівство і погрози на адресу сильних спортсменів, що вони їх отримували від організаторів змагань.

До того ж в якості спонсорів були залучені вітчизняні виробники товарів, для яких спонсорство чемпіонату світу з “національного” виду спорту було чи не основною метою діяльності на найближчий час. Отже, основна мета маркетологів була досягнута – PR-кампанія чемпіонату світу з фігурного катання справдила надії, особливо щодо реклами: усі спонсори здобули виторг від участі в кампаніях, Москва відрекомендувала себе як місто, достойне приймати змагання високого рівня, шоу-програми за участю відомих фігуристів користуються іще більшою популярністю, ніж раніше.

Зірковий. Можна сказати, що зірковий PR в спорті – це сукупність різноманітних заходів, що сприяють народженню нової спортивної зірки. Не секрет, що далеко не кожен спортсмен може порадувати глядачів своїми спортивними досягненнями – усяке трапляється, але за грамотної розкрути його ім’я цілком може стати відомою торговельною маркою – брендом. Приклад цьому – Анна Курнікова. На перший погляд, досить непогана тенісистка, але на фоні усієї російської збірної – досить «слабенька» щодо гри в теніс. Але при цьому дівчина має досить непогані зовнішні дані і її агенти починають розкручувати її як фотомодель. Зручно в цій ситуації ще й те, що пані Курнікова – одна з небагатьох тенісисток, що має модельну зовнішність. В решті решт, Курнікова починає заробляти набагато більше найтитулованіших тенісисток, при тому, що її гра майже не змінилась, а згодом і зовсім кидає теніс. Тепер вона більш відома як раз в якості моделі.

3 Public Relations в Україні


3.1 Спортивний PR в Україні


Спорт в Україні завжди був дуже розвиненим. Але всі непогані українські спортсмени згодом потрапляли до збірної Радянського Союзу і їх рідко називали українськими спортсменами. Після здобуття Україною незалежності держава продовжувала виховувати спортивних зірок, але тепер вже під українським прапором.

Коли на спортивному небосхилі з’являється нова зірка, необхідно докласти чимало зусиль для того, аби вона не згасла найближчим часом. Спортивна (технічна) підготовка – це лише одна зі складових частин спортивного успіху. Інші дві – це психологічна підготовка та PR-кампанії. Яким би не був технічно оснащеним спортсмен, коли він потрапляє до великого спорту, нестача психологічної підготовки може звести нанівець увесь технічний бік підготовки.

Коли спортсмен знаходиться у формі і приймає участь у змаганнях, зрозуміло, що здебільшого його основний заробіток – це активна професійна спортивна діяльність. Але згодом приходить час, коли активну кар’єру потрібно завершувати і переходити на інший вид діяльності. Тут вже й починають діяти результати тих PR-акцій, які спортсмен проводив під час своєї активної кар’єри. Адже якщо цих акцій не проводити, спортсменові буде дуже важко адаптуватися у новому для нього світі, де різко припиняться численні тренування, ночі без сну, змагання, біль поразок і радість перемог. Якщо заздалегідь подумати про своє майбутнє, то після завершення кар’єри спортсмена можна зайнятися не лише тренерською роботою, а й бізнесом, найчастіше спортсмени обирають в якості бізнесу своє позаспортивне хобі. До того ж спортивний PR дуже вигідний для держави аби залучити якомога більше людей до спортивних секцій за допомогою вітчизняних зірок спорту, а також організаторам численних змагань, звичайно, для отримання непоганого прибутку.

Так вже історично склалось, что улюбленим видом спорту в Україні, як і в багатьох інших країнах, є футбол. До того ж, школа футболу в Україні завжди була потужною. А в середині 90-х років минулого століття в українському футболі засяяли зірки молодих талановитих спортсменів – Андрія Шевченка, Сергія Реброва, Андрія Вороніна, Олександра Шовковського тощо. На цьому фоні уряд країни та Федерація футболу України вирішили використати імена спортсменів для подальшого розвитку футболу в Україні: спортсменів запрошували рекламувати спортивний одяг, їхні обличчя з’явились на плакатах, зошитах, календариках, листівках та іншій канцелярській продукції, яку маленькі фанати розкупали з небаченою швидкістю і, звичайно, прямували до секцій футболу. Таким чином в секціях вихованців значно побільшало і тренери мають можливість серед безлічі маленьких футболістів обрати найкращих і за їхній рахунок формувати молодіжну, а згодом і основну збірну України з футболу. До речі, цей PR-крок вже дав свої позитивні результати не тільки тим, що більше хлопчаків стали займатись спортом, а ще й тим, що і молодіжна, і основна збірні значно покращили свої світові рейтинги.

Ось кого в Україні бракувало, так це відомих боксерів. Бракувало до тих пір, поки Володимир Кличко не став Олімпійським чемпіоном в Атланті 1996 року. Після цього тріумфу (до того Україна не мала Олімпійських здобутків у боксі) весь світ заговорив про молодого талановитого українського боксера Володимира Кличка і про його старшого брата Віталія, який щойно перейшов до боксу з кікбоксингу. Брати об’єднались ще й під єдиною торговельною маркою і їхні портрети також з’явились чи не на всіх видах канцелярської продукції не тільки в Україні, а й по всьому світові. Звісно, що секції боксу поповнились юними вихованцями, які хотіли бути схожими на відомих братів. До того ж, братів Кличків, які прекрасно спілкуються не тільки українською та російською, а ще й англійською та німецькою, постійно запрошують в якості ведучих на різноманітні фестивалі та церемонії по всьому світові, що створює досить непоганий імідж для України.

Незважаючи на шалену популярність футболу, одним з найулюбленіших видів спорту в Україні ще з радянських часів залишається фігурне катання. І хоча українська школа не така потужна, як російська, та неабиякі здобутки Україна в цьому виді спорту має. У 1992 та 1994 роках Віктор Петренко та Оксана Баюл відповідно здобули Олімпійське золото в одиночному катанні. Після цього наступило деяке “затишшя”, яке час від часу розбавляли медалі різного ґатунку на чемпіонатах світу та Європи. Та нещодавній успіх української танцювальної пари Олена Грушина – Руслан Гончаров та одиночниці Олени Ляшенко на міжнародних змаганнях посприяли неабиякому заповненню ковзанок маленькими фігуристами, які прагнуть до великих перемог. Цьому посприяли, звичайно ж, неперевершені виступи на змаганнях, а також численні льодові шоу за участю українських чемпіонів та майстер-класи, які вони час від часу влаштовують для залучення учнів до спортивних шкіл. Усе це є елементами PR-компаній, які влаштовують спортивні функціонери для розвитку “своїх” видів спорту.

Фактично в Україні спортивний PR з’явився тоді, коли в новій незалежній державі почали сяяти нові молоді зірки спорту: Оксана Баюл, Віктор Петренко, Андрій Мєдвєдєв, Андрій Шевченко, Сергій Ребров, брати Клички, згодом – Яна Клочкова, Олександр Береш, Олена Грушина й Руслан Гончаров та інші. Талановитих молодих спортсменів починають «розкручувати» у засобах масової інформації: численні інтерв’ю для прихильників, телепередачі із зйомками тренувань, висловлюваннями тренерів, друзів тощо.


3.2 «Зірковий» PR в Україні


Багато хто вважає, що шоу-бізнесу в Україні немає: мовляв, українська музика – це музика одинаків, на зразок Швеції, Франції, Норвегії тощо, а не конвеєр. Хтозна. Може це й так, але що стосується індустрії розкрутки, то в Україні із цим, здається, все в порядку, і ми не відстаємо від Західних країн, принаймні в цьому напрямку.

Якщо прийняти до уваги тих зірок, що спалахнули вже в незалежній Україні, то, мабуть, найвідоміші з них – це Ані Лорак та гурт «Океан Ельзи». Принаймні ці виконавці вже досить довго «тримають» молоду аудиторію, регулярно підживлюючи радіо- та телепростір новими хітами.

Що стосується Ані Лорак, то вона почала співати іще в дитинстві і саме тоді почала досягати успіхів: перемога на фестивалі «Ранкова зірка» в Москві, на юнацькому фестивалі у США тощо. На цьому і вирішили зіграти продюсери під час розробки PR-кампанії співачки: мовляв, дівчина з малих літ займається співом і вже досягла таких висот. До того ж Ані Лорак має досить незвичний для сьогоднішньої естради голос: потужний, сильний, мелодичний, здатний до голосової «гри». Цим можуть похизуватися небагато зірок. Звичайно, що одразу ж журналісти нагороджують співачку титулами «українська Селін Діон», «Мерайя Кері українською» і т.д. Це позитивно впливає на імідж співачки, яка до того ж має ще й модельну зовнішність: красиве обличчя, прекрасна фігура, вміння поводити себе у будь-якій ситуації. Усе це стає готовою «сировиною» для піару, про який багато виконавців лише мріють.

Гурт «Океан Ельзи» - чи не повна протилежність Ані Лорак: хлопці-рокери, далеко не класичні красені, співають альтернативну для України і чи не всієї Східної Європи музику. Але, напевне, саме майстерність та оригінальність хлопців з гурту зробили свою справу. Їхня музика настільки «западає» слухачеві, що її використовують в рекламі, а виконавців запрошують складати саундтреки до українських фільмів. До того ж гурт співає лише українською та знещодавна англійською, що складає ореол патріотичності навколо групи. Піком піару групи стала її участь у «помаранчевому» русі в Україні. Запальні композиції патріотичної направленості вселяли дух перемоги в тих, хто боровся за свої права на Майдані та поза його межами. Пісні гурту стали «революційними», а його учасники – чи не національними героями в Україні.


3.3 «Помаранчеві» події в Україні з позиції Public Relations


«Помаранчевий» рух в Україні став закономірним розвитком тих подій, що відбувались в державі не тільки останньої осені, а й протягом останнього десятиліття. Люди вийшли на вулиці аби боротись за свої права. Звісно, що така акція, хоча й була напівімпровізацією, але протягом усього часу свого існування контролювалась PR-технологами, і це нормальне явище, яке свідчить про розвиненість України в економічному сенсі.

Не варто лукавити, претендентів на місце голови держави по суті було лише двоє – Віктор Ющенко та Віктор Янукович, відповідно опозиційний кандидат та провладний. Розглянемо основні позитивні риси їхніх передвиборчих (PR-) кампаній:


Віктор Ющенко Віктор Янукович

Вміння імпровізувати і відповідати на будь-які запитання в режимі живого часу.

Вільне володіння українською мовою.

Прямі відповіді на запитання без ухилянь.

Спрямованість на весь електорат, а не на окрему його частину.

Чіткий та нерухомий план протягом усієї кампанії.

Гарні рекомендації як економіста, політика та дипломата ще за часів прем’єрства та головування Центральним банком.

Підтримка з боку видатних діячів української культури, науки, спорту тощо.

Використання чітких зрозумілих лозунгів та яскравого кольору.

Підвищення соціальних виплат населенню.

Вихід влади «у народ»: вільне спілкування представника влади з народом.

Політика «незміни»: залишити все так, як є за чинної влади і не робити різких кроків у той чи інший бік.

А тепер проаналізуємо негативні явища:


Віктор Ющенко Віктор Янукович

Стиль розмови, який часто був незрозумілим слухачам: далеко не всі володіють економічною термінологією.

Спілкування лише українською, хоча велика частина держави спілкується російською.

Брак обіцянок, до яких так звик український електорат.

Нелогічне підвищення соціальних виплат, що призвело до інфляції.

Некомпетентне використання прийомів «чорного піару»: різкі висловлювання щодо опонента та тих, хто його підтримує (славнозвісні «козли»), неправдива інформація про опонента, подана з боку влади у ЗМІ (про американську запроданість Ющенка та інше) тощо.

Санкції проти прихильників опонента: використовуючи владу, провладний кандидат робив усе можливе аби позбавити владних місць прихильників опонента (побиття, звільнення з роботи під «лівим» приводом, погрози, примусова агітація за просланого кандидата)

Нелогічність передвиборчої кампанії: кандидат постійно змінює свої погляди в залежності від ситуації, а в решті решт «відділяється» від офіційної влади, звинувачуючи її представників у зраді.

Спрямованість здебільшого на молодь та пенсіонерів.

Погане знання української мови і поганий словниковий запас.

Кримінальне минуле, яке важко приховати.

Звичайно, що після перемоги одного та поразки іншого кандидата можна проводити безліч аналізів на користь того чи іншого, але переможців на засуджують і висновки напрошуються самі собою: переміг той, чия PR-кампанія та команда в цілому була сильнішою.

Висновок


В даній роботі було здійснено спробу виділити та проаналізувати основні принципи створення іміджу та дії PR-кампаній. Спеціалісти в галузі психології, соціології та інших громадських наук лише нещодавно стали звертатись до цієї теми, та й самі рекламісти більш покладаються на власний досвід та інтуїцію.

В даній роботі представлено варіант можливого обґрунтування об’єктів формування образу, а також наведено приклади деяких PR-кампаній з невеликими теоретичними поясненнями.

Список використаної літератури


Викентьев И.Л. Приемы рекламы и Public Relations. – М.: Триз-шанс, 1995г.

Гуревич П.С. Приключения имиджа: технология создания телевизионного образа и парадоксы его восприятия. – М.: “Искусство”, 1999г.

Дж. Эванс, Б. Берман Маркетинг: Сокр. пер. с англ. – М.: Экономика, 1990.

“Олімпійська арена” - №2, 3. – 2005.

“Теленеделя” - №17. – 2003.

“Теленеделя” - №24, 36. – 2004.

“Теленеделя” - №8. – 2005.