Контрольна робота

з курсу: “ Організація наукових досліджень ”

на тему:

«Інформаційне забеспечення наукових досліджень з документознавства»

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальні положення інформаційного забезпечення наукових досліджень

2. Інформаційне забезпечення наукової діяльності з документознавства

3. Інформаційне забезпечення науки. Створення національної системи реферативної інформації

4. Тезарусне підгрунтя інформаційно-інтелектуального забезпечення наукових досліджень

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Розвитокпродуктивнихсилсуспільстваівиробничихвідносинзумовлюєвдосконаленнятарозширеннянауковихдосліджень, створеннятавпровадженняпрогресивнихінформаційнихтехнологій, якіособливошвидкимитемпамипоширюютьсяународномугосподарствіприформуванніринковихвідносин. Суть цих технологій полягає у застосуванні прогресивних засобів і методів обробки даних, створенні цілісних технологічних систем, спрямованих на передавання, збирання та відображення інформаційного продукту (ідей, знань, комерційних даних). Нові інформаційні технології характеризуються вивільненням ручних процедур у інформаційному забезпеченні наукової та управлінської діяльності. Інтелектуалізація АРМ на базі ПЕОМ та інтелектуального інтерфейсу забезпечує діалогове спілкування науковця, практичного фахівця-дослідника інтелектуальної праці з інформаційною системою й використання її при розв'язанні наукових та господарських завдань.

Сучасний розвиток науки вимагає інформатизації усіх ланок наукового процесу. У першу чергу це стосується впровадження автоматизованих технологій у процеси накопичення, обробки, зберігання та розповсюдження наукової інформації. У цій роботі особлива увага приділена розвитку та становленю інформаційного забезпечення наукових досліджень. З розвитком новітніх технологій дана тема набуває особливого значення.

Ця проблема є відносно новою для нашої держави. Досвід її вирішення в інших країнах свідчить про доцільність організації відповідних цільових програм. Їм мають передувати теоретичні дослідження та підготовка оглядової інформації, що дозволять визначити особливості діяльності бібліотек та інших інформаційних установ для досягнення якісно нового рівня повноти й оперативності інформаційного забезпечення визначених напрямів розвитку науки та технологій.

1. Загальні положення інформаційного забезпечення наукових досліджень

Наукові дослідження впливають на зростання суспільного продукту. Результати наукових досліджень є проміжним, а нерідко кінцевим продуктом виробництва. У загальному обсягу виробництва швидко зростає наукоємна продукція, яка є результатом впровадження нових наукових технологій. Якість товарів, їх асортимент, техніко-економічні показники є втіленням науково-виробничого потенціалу.

Сучасне суспільство відчуває органічну потребу в розширенні наукового кругозору і здібності до проведення методологічногоаналізу і розуміння досягнень сучасної науки. У розвинених країнах багато зроблено для поліпшення умов праці, розвитку освіти, як загальної, так і професійної, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, забезпечення життєво необхідних потреб людей.Тому на розвиток людини впливає не лише удосконалення техніки і технології, хоч вони є визначальними, а й інтелектуалізація праці, що грунтується на використанні економіко-технологічних наукових методів.

Суть цих технологій полягає у застосуванні прогресивних засобів і методів обробки даних, створенні цілісних технологічних систем, спрямованих на передавання, збирання та відображення інформаційного продукту (ідей, знань, комерційних даних). Нові інформаційні технології характеризуються вивільненням ручних процедур у інформаційному забезпеченні наукової та управлінської діяльності. Інтелектуалізація АРМ на базі ПЕОМ та інтелектуального інтерфейсу забезпечує діалогове спілкування науковця, практичного фахівця інтелектуальної праці з інформаційною системою й використання її при розв'язанні наукових та господарських завдань.

Вирішення соціальних проблем розвитку суспільства покладається не лише на спеціалізовані наукові установи, а й на використання наукового потенціалу вищої школи, поліпшення якості підготовки спеціалістів вихованням у них потреби наукового пошуку при розв'язанні професійних завдань у практичній діяльності. З цією метою спеціалісти і магістри вищих навчальних закладів вивчають базові засади науково-дослідної роботи (НДР).

Предметом є методологія наукових досліджень і методика дослідження конкретних проблем народного господарства на основі загальнонаукових та емпіричних методичних прийомів певної науки, що дає змогу досліджувати економічні і соціальні процеси у їх спорідненості, відмінності та історичному розвитку. Ці прийоми конкретно застосовуються у методиках комплексного системного дослідження продуктивних сил і виробничих відносин з метою їх постійного удосконалення, безперервного науково-технічного і соціально-економічного прогресу суспільства.

Наука в розвитку соціально-економічних відносин у суспільстві виконує роль безпосередньої виробничої сили. Завдяки науці створюються нові знаряддя і предмети праці, технологія виробництва, ускладнюються галузеві і міжгалузеві економічні зв'язки у народному господарстві. Наука впливає на розвиток матеріально-технічної бази суспільства, основою якої є індустрія, що ґрунтується на енергетичних ресурсах і широкому застосуванні новітніх науково-технічних досягнень.

Прискорення науково-технічного прогресу і культурно-світоглядну функцію зумовлює підвищені вимоги до якості підготовки фахівців-дослідника для підприємницької діяльності і наукових кадрів. Ці вимоги включають застосування наукових методів в організації документознавства та ведення діловодства на підприємстві, виробничо-господарської діяльності підприємств, виконання техніко-економічних обґрунтувань і розрахунків економічної ефективності інвестицій, а також застосуванні нових технологій з використанням комп'ютерів, економіко-математичних моделей і культурно-світоглядних потреб людей в умовах суспільства для підвищення наукових досліджень.

2. Інформаційне забезпечення наукової діяльності з документознавства

Сьогодні набуває актуальності проблема інформаційного забезпечення розвитку з документознавства для забезпечення наукової діяльності. З розвитком цивілізації науково-соціальна роль науки зазнає тих напрямів науки та технологій, як успішна їх реалізація можлива за умов адекватного інформаційного забезпечення. На даному етапі становлення України як незалежної держави в умовах науково-дослідницького стану і обмеженості ресурсів без правильно організованого інформаційного забезпечення визначених пріоритетів неможливий науково-технологічний прогрес, оновлення сфери послуг у країні, забезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та виходу з нею на світовий ринок.

Основою інформаційної підтримки інноваційних процесів є структуровані інформаційні ресурси і сучасні інформаційно-комунікаційні технології, що забезпечують ефективне використання учасниками інноваційних процесів цих інформаційних ресурсів з документознавства.

Сьогодні задовольнити потребу в інформації більшості населення може тільки бібліотека найбільший збірник інформаційних носіїв, яка справляє могутній вплив на хід суспільних процесів в інтелектуальному, духовному сенсі. Перед нею поставлено завдання кардинального вдосконалення інформаційного забезпечення для розвитку суспільства та державотворчих процесів в Україні, що передбачає, зокрема, досягнення якісно нового рівня обслуговування вчених і спеціалістів на основі традиційних і новітніх інформаційних продуктів та послуг.

Звичайне науково-інформаційне забезпечення інноваційних процесів з документозавства, усунення інформаційних перепон і прогресуюче застосування у науковому експеременті сучасної техніки в широкому значенні.

Для підвищення рівня інформаційного забезпечення вчених і спеціалістів потрібні нові інноваційні підходи. Сьогодні очевидно, що найбільш ефективно ця задача розв'язується шляхом створення електронних бібліотек на базі інформаційних ресурсів традиційних бібліотек.

Оскільки ж однією з основних функцій НБУВ є формування цілісного зібрання всіх вітчизняних і науково та соціально значущих зарубіжних документів на будь-яких носіях інформації, то нагальною потребою є здійснення комплексу радикальних заходів спрямованих на комплектування фондів наукових бібліотек з урахуванням пріоритетних напрямів інноваційної діяльності.

Великі бібліотеки створюють у себе бази даних з визначених стратегічних пріоритетних напрямів, в яких відображалася б оглядова інформація. Найбільш досконалою формою інформаційного забезпечення з документознавства є підготовка аналітичних оглядів результатів наукових дослідів на основі аналітико-синтетичної обробки джерел інформації.

Оглядова інформація допоможе науковцям орієнтуватися в потоці публікацій. При цьому відбір необхідних документів має проводитися самим вченим у відповідності з його науковими потребами.

Можливість оперативного отримання необхідної інформації відноситься вченими до однієї з необхідних умов успішного розвитку наукової творчості. За кордоном, як правило, наукова інформація, а зокрема, періодичні видання та журнали, розміщуються на спеціалізованих сайтах: тематичних порталах і службах інформування про періодику, таких як Ulrich's International Periodicals Directory (http://www.ulrichsweb.com), Publist (http://www.publist.com), Periodicals (http://periodicals.net) та інших. Звернувшись до спеціалізованих сайтів, користувач відразу отримує важливу інформацію: чи є журнал, який його цікавить в Інтернеті, в якому об'ємі там представлений потрібний матеріал, за який період і на яких умовах (безкоштовно чи за окрему плату).

Тому при вивченні питань інформаційного забезпечення з документознавства пріоритетних напрямів інноваційної діяльності необхідно враховувати позитивний досвід накопичений в цій області в нашій країні та за її межами.

3. Інформаційне забезпечення науки . Створення національної системи реферативної інформації

Розвиток науки вимагає інформатизації усіх ланок наукового процесу. У першу чергу це стосується впровадження автоматизованих технологій у процеси накопичення, обробки, зберігання та розповсюдження наукової інформації.Другий рівень складали вищіх шкіл та університетів науково-технічної інформації та економічних досліджень.На низовому рівні системи перебувають інформаційні підрозділи та науково-технічні бібліотеки організацій та підприємств.

Основним виробником інформації (бібліографічної, реферативної, фактографічної, прогнозно-аналітичної) були інформаційні та бібліотечні центри. Саме тут оброблявся увесь потік світової науково-технічної інформації. Багатогалузеве охоплення (всі галузі природознавства та техніки), одноразова бібліографічна обробка матеріалів, створення паралельних рядів бібліографічних посібників, які користуються найбільшим попитом серед науковців, дослідників та інших споживачів бібліографічної продукції. Другий потік утворювали неопубліковані документи, в яких було наведено результати науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, технологічний досвід, раціоналізаторські пропозиції тощо. Подібні документи, як правило, надходили з низових осередків до центральних галузевих органів, в яких вони синтезувалися і здобували належне висвітлення в виданнях інформаційного органа відповідної галузі. Внаслідок принципового розподілення потоків інформаційних джерел було скоординована діяльність між окремими ланками державної системи науково-технічної інформації.

Накопичення, облік і зберігання даних щодо вітчизняної наукової діяльності здійснюється Центром інформаційних ресурсів УкрІНТЕІ з метою створення і розвитку Державної автоматизованої системи моніторингу наукових досліджень України.

Свою систему обліку та державної реєстрації мають патентна та нормативно-технічна документація. Бібліографічним обліком вітчизняних публікацій, у тому числі в галузі науки і техніки, займається Книжкова палата України, яка випускає серію поточних державних бібліографічних покажчиків.Проте відсутність в Україні цілісної системи реферування наукових джерел приводить до втрат інформації, перешкоджає якісному обслуговуванню споживачів інформації, а також участі України в міждержавному обміні НТІ. Значна кількість реферативних видань зарубіжних країн та Росії, що надходить в Україну, знайомить вітчизняних учених з новими напрямами світової науки і складає більш-менш повну систему інформаційного забезпечення наукових досліджень. Але в цій системі не репрезентований вітчизняний потік наукової літератури.

З метою вирішення методологічних та організаційних проблем у НБУВ у липні 1998 року було організовано Службу реферування, перед якою було поставлено завдання щодо визначення основних принципів побудови загальнодержавного УРЖ; розробки методики опрацювання наукової інформації; впровадження сучасних ресурсозберігаючих інформаційних технологій аналітико-синтетичної переробки документів та організації виробництва комплексу галузевих реферативних видань.

Службою реферування НБУВ було вивчено досвід роботи провідних іноземних та російських реферативних органів; визначено принципи відбору літератури, що підлягає реферуванню (праці українських учених та наукові твори, що вийшли друком на Україні); здійснено попередню роботу з розробки методологічних засад аналітико-синтетичної обробки документів, створенню єдиного формату виводу даних, згідно з практикою випуску інформаційних видань та останніми редакціями державних стандартів, рубрикації матеріалів у рамках 3 серій єдиного українського реферативного журналу та коригування програмних засобів ISIS для умов ведення інформаційної бази даних.

Аналіз сучасних інформаційних технологій та досвіду проектування і експлуатації великих електронних мереж дозволили розробити та в цілому реалізувати архітектуру інформаційної автоматизованої системи, яка передбачає розподілену обробку вхідного потоку інформації, централізоване накопичення та забезпечення доступу до інформаційних ресурсів.

На сьогодні аналітико-синтетичній обробці підлягають матеріали лише частини періодичних та продовжуваних видань України. На 1 січня 2000 р. в АБД було подано 130 серіальних видань, а згідно "Переліку № 1 наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук" (саме цей перелік, як нам здається, можна вважати найбільш повним покажчиком українських наукових серіальних видань) зараз в Україні видається близько 250 наукових журналів та більше 500 продовжуваних видань. Підключення до цієї важливої справи інформаційних центрів та провідних бібліотек України (медичної, науково-технічної тощо) з метою реферування галузевих наукових періодичних видань, збірників праць, матеріалів конференцій, мало б значно поширити обсяги інформації, включеної до єдиного загальнодержавного реферативного інформаційного масиву. Залучення до процесу аналітико-синтетичної переробки інформації обласних бібліотек дозволило б включити до реферативного банку даних найважливіші регіональні наукові видання. Бібліотеки вузів могли б узяти на себе обробку серіальних видань своїх установ.

Для періодичних та продовжуваних видань, в яких присутні авторські анотації та реферати Службою реферування НБУВ розроблено формат подання даних в електронному вигляді. Запрошення до співпраці (з цими форматами) розіслано у провідні наукові та видавничі організації України. Крім того, інформацію про це подано на Web-сервері Бібліотеки. Редакції, що мають електронні версії своїх видань, після їх незначної обробки згідно формату, мають змогу надсилати ці дані до Служби реферування. Після наукового редагування та систематизації матеріали надходять до АБД "Реферати наукових видань України". Автоматизована обробка даних значно (на кілька місяців) прискорює процес надходження інформації про наукові публікації до реферативної БД та відповідного її відображення на сторінках УРЖ.

Програмні засоби CDS/ISIS дозволяють повніше використовувати електронні версії серіальних видань, даючи можливість залучати не тільки бібліографічні дані та реферати статей, а й повні тексти наукових матеріалів. Це дозволило паралельно приступити до створення електронної бібліотеки творів друку України шляхом повнотекстового розширення реферативної БД (встановленням в БД гіпертекстових посилань на наявні електронні версії книг та статей з серіальних видань). Адже кінцевою метою звертання читачів у бібліотеку є отримання повних текстів документів. Електронна бібліотека та реферативна БД як система-навігатор, що допомогає здійснювати пошук необхідної інформації — це саме ті перспективні інформаційні технології, яких вимагає сучасний читач від сучасної бібліотеки. Створення системи реферування української наукової інформації можливо лише спільними зусиллями провідних бібліотек та інформаційних установ України, але технологічну обробку інформації, генерування загальнодержавного реферативного банку даних та видання реферативних журналів має здійснювати єдиний національний центр реферування. Таким організаційним та координуючим центром може стати Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського, враховуючи певний досвід організації такої роботи, методичні напрацювання, існуючу технічну базу.

Створення національної системи реферування як складової частини національних інформаційних ресурсів вимагає розробки та впровадження єдиної методики розподіленого аналітико-синтетичного опрацювання потоку української наукової літератури мережею локальних автоматизованих систем реферування на базі галузевих інформаційних та бібліотечних центрів з наступною централізованою технологічною обробкою інформації при формуванні загальнодержавного реферативного банку даних. Перші кроки на цьому шляху зроблено Службою реферування НБУВ та ІПРІ. Поступове підключення до цієї справи та координація зусиль провідних бібліотечних, інформаційних, наукових та видавничих установ України дозволить створити інтегровану національну систему реферативної інформації, спроможну задовольнити наукові інтереси як вітчизняних учених, так і світового наукового співтовариства.

4. Тезарусне підгрунтя інформаційно-інтелектуального забезпечення наукових досліджень

Наукова діяльність доби глобалізації потребує надійного та оперативного інформаційного забезпечення. У цьому плані вдосконалюється структура бібліотечного обслуговування, видаються спеціалізовані реферативні збірники, створюються електронні каталоги тощо. Особливої уваги заслуговує потенціал мереж. Всі ці та інші зрушення мають своєю метою прискорення досліджень. Але сама швидкість дій не гарантує світового рівня результатів наукових досліджень. Економічне, політичне та методологічне підґрунтя досліджень не завжди збалансоване і тому якісний аспект вирішення наукових проблем розглядається фрагментарно. Справа в тому, що цей аспект потребує кадрів світового рівня (метод психоінтелектуальної генерації), значних витрат на навчання (метод синектики), реалізації програм державного рівня (технополісний прорив).

Одна з причин суттєвої невідповідності між кількісним та якісним аспектом інформаційно-інтелектуального забезпечення наукових досліджень полягає у використанні неадекватних методологічних схем.

В умовах глобалізації відбувається перехід до інноваційної моделі функціонування та розвитку. Кроки на цьому шляху потребують відповідної теоретичної підготовки, адекватного методологічного підгрунтя, проведення успішної апробації науково-методичної, нормативно-правової, інформаційно-аналітичної та нормативно-організаційної бази. Виникає потреба в багаторівневій узгодженій системі, яка забезпечить продуктивність інтелектуально-інноваційного конвеєра.

Аналіз останніх розробок. У попередні часи намагалися створити наукові конструкції, які б "у чистому вигляді" описували процедури евристики, творчості, осяяння, але всі ці спроби не були реалізовані. У той же час продуктивна діяльність в умовах глобалізації містить елементи евристики, творчості, інтуїції та осяяння, а значить, потребує відповідного методологічного підґрунтя.

Аналіз соціального і наукового досвіду дозволяє висловити припущення, що подібний механізм існує і позначається як створення і підтримка тезаурусу.

Тезаурус (від грецького thesauro's — скарб, скарбниця) — множина змістовних одиниць певної мови із заданою на ній системою семантичних відносин.

Класичне уявлення про тезаурус спирається на ототожнення його із словником з необмеженою вибіркою, тобто включає в себе всі слова, які зустрілися укладачу в доступних джерелах (енциклопедії, лінгвістичні праці, архівні записи, літературні твори тощо).

У логіко-лінгвістичному аспекті тезаурус — це повний (або прагнення до повноти) список слів певної мови з тлумаченням чи без нього.

У концептуальному плані тезаурус інтерпретується як опис системи знань про дійсність, який притаманний індивідуальному носію інформації або групі носіїв. По суті, мова йде про наукову спільноту або дослідницький колектив. Тому представник спільноти може виконувати функції сприймаючого додаткову нову інформацію суб'єкту, що змінює її базовий тезаурус. Тезаурус фактично утримує не тільки інформацію про дійсність, але й метаінформацію — внутрішню методологічну схему, яка забезпечує можливість надходження нових повідомлень, стає підґрунтям подальшого порозуміння.

У праксеологічному аспекті є підстави розглядати тезаурус як інтегрований потенціал продуктивної діяльності. Сам характер продуктивної діяльності визначає необхідність розрізнення базового (вихідного) та оперативно-процесуального тезаурусу.

Вихідний тезаурус визначає можливості сприймаючого суб'єкту при отриманні ним семантичної інформації. У психології і при вивченні систем зі штучним інтелектом розглядають властивості тезаурусів індивідуумів, що виявляються при сприйнятті і розумінні інформації. У соціології та теорії комунікацій аналізують властивості тезаурусів індивідуумів і колективів, які забезпечують можливість порозуміння на базі загальності тезаурусів. У таких ситуаціях у тезаурус доводиться включати складні висловлювання та їхні семантичні зв'язки, що визначають запас відомостей, які можуть бути закладені в складну систему.

Створення тезаурусу продуктивної діяльності забезпечує оптимальний характер вирішення проблем, які виникають на основних етапах інноваційно-інтелектуального процесу. Такими основними етапами виступають: дослідження, експертиза, капіталізація та комерціалізація. Кожен із етапів потребує квазінезалежної системи понять, оцінок, моделей, цінностей. Тому тезаурусна методологічна схема продуктивної діяльності як підґрунтя системної інноваційної діяльності потребує глибокого усвідомлення міждисциплінарних принципів.

У методологічному аспекті оптимізація інноваційно-інтелектуальної діяльності в умовах глобалізації потребує вирішення двох основних завдань: побудови та підтримки тезаурусу продуктивної діяльності та усвідомлення принципів його ефективного функціонування.

Висновок

Забезпечення розвитку інформаційного забезпечення наукових досліджень потребує особливих умов: потоків креативно орієнтованих дослідників, системних контактів з університетськими та академічними центрами, матеріально-технологічної бази. Всім цим вимогам відповідають провідні бібліотеки, які мають всі підстави для виконання ролі міждисциплінарних центрів забезпечення креативної діяльності.

Таким чином усвідомлення особливостей інформаційно-інтелектуального забезпечення наукових досліджень доби глобалізації потребує не тільки використання потенціалу потоково-тезаурусного підходу до організації діяльності.

Розвиток продуктивних сил суспільства і виробничих відносин зумовлює вдосконалення та розширення наукових досліджень, створення та впровадження прогресивних інформаційних технологій, які особливо швидкими темпами поширюються у народному господарстві при формуванні ринкових відносин. Суть цих технологій полягає у застосуванні прогресивних засобів і методів обробки даних, створенні цілісних технологічних систем, спрямованих на передавання, збирання та відображення інформаційного продукту (ідей, знань, комерційних даних). Нові інформаційні технології характеризуються вивільненням ручних процедур у інформаційному забезпеченні наукової та управлінської діяльності. Інтелектуалізація АРМ на базі ПЕОМ та інтелектуального інтерфейсу забезпечує діалогове спілкування науковця, практичного фахівця-дослідника інтелектуальної праці з інформаційною системою й використання її при розв'язанні наукових та господарських завдань.

Список використаної літератури:

1. Закон України [Текст]: «Про інформацію» від 02.09.92 // Закони України / Верховна Рада України; Ін-т законодавства.— К., 1996.— Т. 4.— С. 72–78.

2. Закон України [Текст]: «Про науково-технічну інформацію» від 25.06.93 // Закони України / Верховна Рада України; Ін-т законодавства.— К., 1996.— Т. 5.— С. 191–200.

3. П’ятницька-Позднякова, І.С. Основи наукових досліджень у вищій школі[Текст]: Навчальний посібник. - К.: 2003. - 116 с

4. Белая, А.А. Маркетинг в научно-информационной деятельности учреждений АН Украины // Наука та наукознавство [Текст]. — 1994. — N 1-2. — С. 116-123.

5. ВоронковВ.І., Єфанов С.О., Токар О.П. Розвиток державної автоматизованої системи моніторингу науково-технологічної діяльності України // Глобальний інформаційний простір: ресурси, технології, інновації [Текст].: Тези доп. та повідомл. - К.: УкрІНТЕІ, 1998. — С.15-18.

6. Ефременкова В.М., Хачко О.А. Комплектование НТЛ для РЖ и БД ВИНИТИ: некоторые принципы моделирования "входного потока" периодических изданий // НТИ-97. Информационные ресурсы. Интеграция. Технологии[Текст]: Материалы конф., Москва, 26-28 нояб. 1997г. — М., 1997. — С.88-89.

7. Бондарь В.В., Ефременкова В.М., Королева Л.М. Структура наполнения РЖ и БД Химия // НТИ-97. Информационные ресурсы. Интеграция. Технологии[Текст]: Материалы конф., Москва, 26-28 нояб. 1997г. — М., 1997. — С.39-40.

8. Яковенко, В.Б. Введение в инновационные технологии [Текст].. — К., 2002. — 133 с.