Курсовая работа: Війна в Іраку та ЗМІ

Название: Війна в Іраку та ЗМІ
Раздел: Рефераты по журналистике
Тип: курсовая работа

Скачать документ бесплатно, без SMS в архиве

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет ім. Івана Франка

Кафедра зарубіжної

преси та інформації

Війна в Іраку та ЗМІ

Курсова робота

студента IIIкурсу заочного навчання

Анатолія Мельника

http://tolik.searchingphotos.com

Науковий керівник:

доц. Лильо Т.Я.

Львів – 2005

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................ст. 3-4

ОСНОВНА ЧАСТИНА.............................................................................ст. 5-15

1.1 Головне визначення поняття „миротворчості” та

першоджерело невірної поінформованості журналістів,

а від того усього суспільства......................................................... ст. 5-6

1.2 Суперечливе висвітлення миротворчості у ЗМІ.....................ст. 6-8

1.3 Спроба віднайти справжню причину перебування

українських військ в Іраку та головний принцип ілюстрації

нового близькосхідного конфлікту у ЗМІ................................... ст. 8-11

1.4 Відверте ігнорування ЗМІ потенційної загрози

здійснення терористичних актів помсти на

території України........................................................................... ст. 11-13

1.5. Основні аспекти погляду на конфліктну соціальну ситуацію,

до якої призвела байдужість та необізнаність, а також

заангажованість ЗМІ...................................................................... ст. 13-15

ВИСНОВОК............................................................................................. ст. 16-17

Список використаної літератури............................................................ ст. 18

Перелік матеріалів, доданих до курсової роботи (додатки) ............... ст. 19

ДОДАТКИ.................................................................................................ст. 20-30

ВСТУП

Головним завданням засобів масової інформації (ЗМІ) є правдиве інформування широких мас населення про події у світі та в суспільстві.

Історично склалось так, що війна завжди була невід’ємною складовою існування людства. Причини війни є різними, але війна, незалежно від причин, завжди залишається катастрофою. І правдиве висвітлення цього явища у ЗМІ повинно займати головне місце у інформаційній політиці держави. На прикладі війни в Іраку ми розглянемо проблему об’єктивного висвітлення її в українських та світових ЗМІ. Але передусім кілька основних визначень із вчення теорії та практики журналістської творчості.

Літературна майстерність у журналістиці , за визначенням професора Здоровеги В.Й. (1) – „це вміння оперативно відгукуватись на актуальні питання, глибоко і компетентно проникати в суть суспільних подій і явищ, правдиво узагальнюючи їх з позицій групових, державних, загальнолюдських інтересів, сміливо, аргументовано, цікаво і переконливо втілювати власні думки і думки співрозмовників у стислій і досконалій формі, домагаючись при цьому певних духовних і практичних результатів”.

„Правдивість, об’єктивність – найсуттєвіший принцип журналістики.

Та від проголошення цієї засади демократичної журналістики до її реалізації – дистанція досить солідна. Щоб бути правдивою, журналістиці потрібні об’єктивні передумови: політичні, економічні, правові. Вони вивчаються, аналізуються у процесі розгляду місця і ролі ЗМІ у політичній структурі суспільства, їх функцій і принципів.”

Виходячи з цих визначень ми вже можемо зробити деякі попередні висновки та обґрунтувати вступ до нашого дослідження.

У висвітленні вітчизняними і провідними західними ЗМІ подій іракської війни ми не бачимо ні об’єктивності, ні правдивості, ні професійної відстороненості. Переважна більшість повідомлень передусім виражає офіційну позицію урядів – ініціаторів цієї війни – США та Великобританії.

Повертаючись до думки професора Здоровеги, мусимо констатувати, що державні інтереси домінують над загальнолюдськими. Чому це відбувається? Маємо надію, що механізм такого спотворення основного принципу журналістики буде якщо не розкрито, то хоча б чітко показано у ході нашого дослідження.

Отже, актуальність нашого дослідження визначається такими основними чинниками :

1) Український військовий контингент перебуває на території Іраку (цей фактор можна вважати головним, що не потребує доведення)

2) Більшість країн, що також розмістили там свої війська, були і є жертвами терористичних актів помсти, що призвели до загибелі невинних людей;

3) Українське суспільство в цілому не вбачає в цьому ніякої проблеми, тому що вважає місію наших військовиків у Іраку благородною і такою, що здійснюється під егідою ООН;

4) Спотворене інформування, а часом цілеспрямоване дезінформування населення попри все українськими ЗМІ про реальну ситуацію, що склалася в Іраку.

Метою дослідження є:

1) Визначення реального (прямого чи опосередкованого) впливу ЗМІ на сприйняття і оцінку українським суспільством війни у Іраку;

2) Пошук та аналіз помилок, які мають при цьому місце у повсякденній діяльності ЗМІ;

3) Спроба знайти шляхи вирішення проблеми об’єктивного висвітлення подій, котрі передували війні в Іраку, так само як і наслідків цієї війни, яка до сих пір триває.

Воно проводилось, головним чином, методом підбору, вивчення та аналізу повідомлень вітчизняних та зарубіжних ЗМІ про перебіг цієї війни – з моменту її початку (20 березня 2003 року) до середини травня 2005 року.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

1.1 Головне визначення поняття „миротворчості” та першоджерело невірної поінформованості журналістів, а від того усього суспільства.

Першопричиною даного дослідження стало суперечливе інтерв’ю, опубліковане в одній з вітчизняних газет. Як і усі інші публікації такого роду, воно апріорно називає миротворчість метою перебування наших військ в Іраку. У вступі автор називає українських військовиків миротворцями. Під час розмови з кореспондентом герой начерку прямо говорить: „... ми були там не миротворцями, як нас представляють. Адже миротворці належать до ООН...” [4] Після цих слів автор знову вживає термін „миротворці”, не звертаючи уваги на пряме протиріччя, якому ні він сам, ні читач вже не надають принципового значення.

Виникає думка, що термін „миротворці” не має офіційного характеру і журналіст вживає, а суспільство розуміє його, як синонім до слова „військовослужбовець”. Спробуємо дослідити, наскільки ця думка відповідає дійсності.

Для перевірки цього припущення ми намагалися визначити, коли термін було вжито вперше на офіційному рівні. В результаті дослідили, що в Україні вперше визначення „миротворчості” щодо війни в Іраку вжив 2 червня 2003 року Президент України Леонід Кучма в Указі N 459/2003 („Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Республіці Ірак”) [1] .

Після вивчення даного документу стає зрозумілим, що термін „миротворчість” вживається офіційно. Але документ не надав нам зрозумілого пояснення самого поняття миротворчості. Натомість він містить посилання на резолюцію Ради Безпеки ООН 1483 (2003) від 22 травня 2003 року [2] . В тексті цієї резолюції, немає визначення терміну „миротворчість” (в ньому взагалі немає ні слова про миротворчість). А оскільки тепер нам відомо, що миротворчість пов’язана з діяльністю Організації Об’єднаних Націй, залишається лише зазирнути у Статут ООН (4) і дізнатись, що воно таке - „миротворчість”. Ось що нам стало відомо:

Миротворчість – це широкий спектр дій, спрямованих на досягнення згоди між сторонами, що перебувають у конфлікті, за допомогою МИРНИХ ЗАСОБІВ (стаття 6)

Організація Об'єднаних Націй має шість головних органів: Генеральну Асамблею, Раду Безпеки , Економічну і Соціальну Раду, Раду з Опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат. Рада Безпеки , згідно зі Статутом відповідає за підтримання міжнародного миру і безпеки .

Слід також зазначити, що згідно зі Статутом, головною метою ООН є підтримання міжнародного миру та безпеки .

А підтримання миру — це дії, пов'язані з розгортанням у районі конфлікту груп спостерігачів, військових контингентів, а часто й цивільного персоналу ООН з метою сприяння дотримання досягнутих угод про припинення вогню. Головна мета цього заходу — припинити кровопролиття, роз'єднати конфліктуючі сторони.

Отже, тепер нам відомо, в чому полягає миротворча діяльність. Дивує лише той факт, що ЗМІ, які так широко вживають цей термін, жодного разу його не пояснили. Хоча саме це – головна їх помилка, яку необхідно якнайшвидше виправити. А першоджерелом невірної поінформованості журналіста в даному випадку є звичайна непрофесійність (незнання суті речей та понять, якими журналіст оперує).

1.2 Суперечливе висвітлення миротворчості у ЗМІ.

Знаючи, що таке „миротворчість”, спробуємо співставити її суть з діяльністю нашого військового контингенту в Іраку. Починати треба з введення. У вищезгаданому Указі Президента підставою для відправлення контингенту названа та ж сама резолюція Ради Безпеки ООН. Як вже відомо, вона не містить ні слова про миротворчість. Ми знову звертаємось до Статуту ООН.

Виявляється, підставою для виконання миротворчих операцій може бути тільки мандат ООН, прийнятий відповідною резолюцією Ради Безпеки. Ніякого мандату на миротворчу діяльність в Іраку сьогодні не існує. Останній документ такого роду було скасовано (зупинено його дію) резолюцією 1490 (2003) від 6.10.2003. Цим рішенням ООН відкликала усіх своїх спостерігачів ІКМООН (Ірако-Кувейтської Місії ООН по нагляду), котрі знаходились на ірако-кувейтському кордоні.

Стає зрозумілим, що ООН не має ніякого відношення до подій в Іраку. Підтвердженням цьому є слова Віктора Ющенка про необхідність ”повернення вирішення Іракського конфлікту під егіду Ради Безпеки ООН” (5)

Отже, український військовий контингент в Іраку не виконує ЖОДНОЇ миротворчої місії. А засоби масової інформації стверджують протилежне.

Слід навести декілька яскравих прикладів, які б проілюстрували цю протилежність.

Інтернет-видання „ proUA . com ” (14)

„Верховна Рада вдруге оприлюднила свою позицію відносно українських миротворців, що була викладена у постанові Ради від 3 грудня 2004 року «Про відкликання миротворчого контингенту України, направленого для участі в миротворчій операції в Республіці Ірак», і запропонувала президентові України негайно вивести український миротворчий контингент із Республіки Ірак.”

Утро. ru (15)

Украина намерена сократить количество миротворцев в Ираке с трех до двух батальонов. Об этом сообщил журналистам министр обороны Украины Евгений Марчук, вернувшийся из поездки в Ирак.

"Прес-служба Віктора Ющенка" (5)

Віктор Ющенко заявив, що його позиція щодо виведення українських миротворців з Іраку залишається незмінною. Про це він сказав сьогодні журналістам після зустрічі з делегацією ООН.

Як бачимо, у всіх трьох випадках чітко проглядається вищезгадана суперечність щодо висвітлення статусу українського контингенту в Іраку.

Більше того, ця суперечність дуже схожа на ситуацію, зображену доцентом Лильо у одній зі своїх праць (2): „Прислуговування у журналістиці – наслідок не тільки залежності журналіста від влади, а й брак фаху, що спричиняє без критичне сприйняття статус-кво”. Тобто, ніякого бажання хоча б перевірити достовірність надаваної інформації з інших джерел, або розібратись у значенні поняття „миротворчість”, для того, щоб зрозуміти самому і пояснити його читачеві, НЕМАЄ.

1.3 Спроба віднайти справжню причину перебування українських військ в Іраку та головний принцип ілюстрації нового близькосхідного конфлікту у ЗМІ.

Доречно повернутися до інтерв’ю з Віктором Ющенко у „Львівській газеті” (5). Пан Ющенко зокрема заявив: „Я не приховую, що у фракції теж була складна дискусія щодо голосування питання РХБЗ-батальйону”. 2 роки тому в Україні відбувалися дивні речі. Парламент вів дебати про відправку батальйону хімічного захисту , а Президент підписав Указ про введення миротворчого контингенту . І ми про це НІЧОГО не знаємо.

Щоб розібратися у цих протиріччях, нам необхідно розглянути події у хронологічному порядку.

20-го березня 2003 року Постсуверенній Республіці Ірак було завдано нещадний ракетний обстріл військами США. Згодом до найбагатшої країни світу окрім Північної Ірландії підключилась (як було домовлено раніше) і колишня метрополія Іраку Великобританія . Усі нападники діяли у складі так званої Коаліції, до якої згодом увійшла й Україна (3).

Відома нам резолюція, на виконання якої ніби-то діє Коаліція, була прийнята через два місяця після вторгнення її військ в незалежну Республіку Ірак і ніяким чином НЕ МОГЛА БУТИ підставою для введення військ.

Офіційною причиною розв’язання нового військового конфлікту на Близькому Сході була: „Наявність в Іраку зброї масового ураження й небажання цієї країни роззброюватись” . А згодом виявилось, що ніякої зброї масового ураження в цій країні не було, нема і не могло бути. Це офіційні висновки Комісії Президента США з перевірки роботи американських спецслужб (6). Свої висновки за 2002 рік з великим соромом та скандалом у світовій пресі також спростувала і Британська розвідка (7). А Джордж Буш заявив: "До початку війни мені, як і багатьом в США та у всьому світі, здалось, що ми знайдемо зброю масового ураження.” На питання, чи варто було в такому випадку розпочинати війну, Буш відповів: "Так, абсолютно". Заради чого вже загинуло більше 1,3 тис. американців, залишається незрозумілим. У Хусейна не було ні ядерної бомби, ні зв’язків з "Аль-Каїдою" (слова самого Буша). Тут варто зосередити увагу на заангажованості відомих світових інформагентств (BBCта CNN). Адже розкриваючи перед читачами вищезгадану подію, вони ніяк не співставили її із причиною вторгнення Об’єднаних Сил Коаліції в Ірак. Адже нею, як не дивно, була саме: „Наявність в Іраку зброї масового ураження й небажання цієї країни роззброюватись ”...

Чому вдавана негативність у висвітленні подій (інформація про шокуюче визнання розвідками найрозвиненіших світових держав своїх грубих помилок) ніяк не пов’язується з тим, що це було ЄДИНОЮ причиною початку війни?

У свій час ООН на вторгнення в Ірак своєї згоди НЕ дала. А в інтерв’ю британській телерадіокомпанії Бі-бі-сі Генеральний Секретар ООН Кофі Анан заявив, що вторгнення США та їх союзників в Ірак було і залишається протизаконною дією , яка порушує Статут Організації Об’єднаних Націй (7).

Звичайний розгляд цих подій нам нічого не дає – у сенсі нашого дослідження. Необхідно зауважити, що проведенню військової операції передувала масована інформаційна атака на свідомість як американського суспільства, так і світової громади в цілому. Механізм було відпрацьовано ще під час підготовки „Бурі в пустелі”.

В інформаційну війну і пропаганду було втягнуто і провідні інформаційні агентства світу, такі як CNNiBBC. Атака була успішною, адже навіть у об’єктивних повідомленнях цих агентств використовувались пропагандистські штампи „вісь зла” , „Битва за Свободу”, „боротьба з світовим тероризмом”, тощо. Вживання таких штампів позбавляє навіть правдиве повідомлення об’єктивності.

США зуміли перевести світову суспільну думку у площину цих штампів. Всьому світу вони нав’язали своє бінарне, чорно-біле мислення. „Хто не з Сполученими Штатами, той виступає за світове Зло”. Крім того, був створений міф про необхідність захисту християнської культури перед навалою „дикого” ісламу. Абсурдність таких оцінок загалу вже не здається абсурдною. Тепер питання не стоїть про осуд нападників. Ні, тепер противники цієї війни повинні виправдовуватись перед „прогресивним людством”.

Агресори досягли цього саме за допомогою ЗМІ, що зайвий раз підтверджує надзвичайно потужний вплив мас-медіа на людей.

28 серпня 2003 року Український військовий контингент почав виконання покладених на нього завдань у складі багатонаціональної дивізії „Центр-Південь” Об’єднаних Сил Коаліції. Загальна чисельність українського так званого миротворчого контингенту складала приблизно 1600 чоловік.

Коли взимку 2004-2005 під тиском громадськості постало питання про негайне виведення українських військ з Іраку, виявилось що ми не можемо цього зробити. Головна причина – зобов’язання перед союзниками, що носять юридичний характер. (8)

Схоже, йдеться про офіційний документ (можливо договір), який регламентує відносини між Україною та її союзниками по Коаліції. Про наявність такого документу свідчать факти неодноразового перенесення дати виводу військ, а також категоричні заяви високих посадовців США про порядок і строки виведення українського контингенту.

„Тим часом, представник Держдепартаменту США Адам Ерелі вважає, що рішення про виведення українського миротворчого контингенту з Іраку має приймати новий президент України і новий уряд, а не Леонід Кучма.

"США розраховують, що будь-які зміни, що стосуються українського контингенту, будуть зваженими, і вироблятимуться в процесі тісних консультацій з коаліційними силами", - цитує представника держдепартаменту AFP”. (9)

Важко було очікувати від українських ЗМІ великої об’єктивності у висвітленні цих подій, і нашої участі у війні. Україна стала союзником США, мала перед цією країною зобов’язання юридичного характеру, отож і політику в царині інформації повинна була проводити відповідну.

Інформування українського суспільства проводилось по американській схемі – з урахуванням місцевих особливостей. Замість таких штампів, як „вісь зла”, використовувались свої штампи – „миротворчість”, наприклад. Та принцип лишився тим самим. Державні інтереси знову переважили загальнолюдські. А які наші державні інтереси у цьому питанні? „Ворог мого друга – мій ворог”.

Отже, робимо висновок. Український військовий контингент входить до складу Об’єднаних Сил анти-іракської Коаліції, яка всупереч нормам міжнародного права здійснила акт збройної агресії проти суверенної республіки Ірак. Всі дії українського контингенту регулюються зобов’язаннями перед союзниками, що носять юридичний характер. Це передбачає наявність якогось конкретного міжнародної угоди, про яку наше суспільство немає гадки. ЗМІ, які повинні інформувати народ про такі речі, самі з різних причин перебувають у пітьмі невігластва.

1.4 Відверте ігнорування ЗМІ потенційної загрози здійснення терористичних актів помсти на території України.

Так сталось, що до сьогодні в Україні поки не відбулося жодного терористичного акту помсти зі сторони мусульманського світу. Щоб зрозуміти причину моєї зовсім ненаукової радості з цього приводу, згадаймо трагедію з іспанськими потягами, річницю яких нещодавно відзначив масовими акціями протесту весь світ. Після цих вибухів Іспанія, не зважаючи на заклик США „Не йти на поводу у терористів” , вивела своїх найманців з Іраку. І навіть тоді, коли іспанські вояки вже їхали додому, вони були раптово обстріляні іракцями. В результаті, сім іспанців вбито, а сім взято в полон.

До речі, жодного українського солдата не взято в полон, і нашій країні не висунуто вимог на зразок тих, які були пред’явлені свого часу Філіппінам (забрати війська з території Іраку протягом 72 годин) та іншим „союзникам”. Філіппіни ці вимоги виконали, бо не хотіли, щоб від рук розлючених іракців гинули громадяни їхньої держави. На відміну від Філіппін, інші „союзники” не злякалися погроз, а прислухались до типового заклику США „Не йти на поводу у терористів” і не вивели свої війська. То тут то там, у річці Тигр виловлювали понівечені тіла їхніх громадян

ЗМІ і тут, як то кажуть, не пасли задніх. Замовчувались втрати, перебільшувались успіхи Коаліції, нехтувались успіхи протилежної сторони. Спроба незалежним телеканалом „Аль-Джазіра” показати репортажі про допити американських полонених, або тіла загиблих вояків Коаліції піддавались нещадному тиску як з боку високих посадових осіб США та Великобританії, так і з боку відомих, щоправда заангажованих, ЗМІ.

А ось ще один приклад справжньої заангажованості офіційних інформаційних джерел (зокрема прес-служби МО України): „Хвилиною мовчання усі присутні вшанували пам’ять 18 загиблих в Іраку українських миротворців.” (15)Ці слова пролунали з вуст Міністра Оборони 12 травня 2005. Підбито підсумки іракської кампанії для України (станом на 15.05.2005 вона ще не скінчилась).

18 загиблих. Четверо з яких загинули в бою (як відомо, згідно Статуту ООН, миротворцям заборонено брати участь у бойових діях), а двоє закінчили життя самогубством. Для пересічного громадянина цілком логічно постає питання, ЧОМУ вони це зробили? Але цікавіше те, що серед опитаних мною людей (біля 50-ти), ніхто не мав реальної змоги ознайомитись з цією інформацією і відповідно розмислити над нею (хіба це не вина журналістів?). Ця інформація була надана прес-службою Міністерства Оборони України, зокрема опублікована на її інтернет-сторінці. Цю інформацію у своїх цілях використало більшість журналістів сучасних українських ЗМІ, навіть не намагаючись її перевірити, або задуматись над справжнім змістом поняття „миротворчість” і пояснити його громадськості. Залишається незрозумілим, чому все-таки цього не було зроблено.

Чи існує взагалі для українського суспільства небезпека кровної помсти іракців за те, що наш далеко не миротворчий контингент свого часу безпідставно та незаконно вторгся у колись вільну та суверенну державу? Безперечно існує – принаймні так підказує нам здоровий глузд. Якщо ж вірити рідним ЗМІ, нам нічого не загрожує. Основні принципи діяльності ЗМІ, як от об’єктивність та правдивість, серйозно порушено. Де ж тут істина?

1.5. Основні аспекти погляду на конфліктну соціальну ситуацію, до якої призвела байдужість та необізнаність, а також заангажованість ЗМІ.

Мене останнім часом дуже дивує ставлення до цієї проблеми моїх співгромадян, а ще більше – українських засобів масової інформації. Відкриваєте будь-яку газету і читаєте про „миротворчий контингент”, про героїчних „миротворців” в Іраку і т.д. Так само з телебаченням та радіомовленням. Звідти повертаються „миротворці” і розповідають нам, який все-таки там „екстрім” і як добре, що вони туди поїхали, бо багато чому навчились, стали справжніми фахівцями військової справи. Ще вони говорять про високий рівень зарплатні (щонайменше 600 доларів) і саме це, переважно, стає головною причиною рішення поїхати світ за очі. Можливо, їх батьки не давали б так легко офіційну згоду на це, якби їм сказали правду. Одна справа – відпустити сина захищати мир, а інша - ...

„... – Батьки були категорично проти, але що мали робити. Я доросла людина, і сам вирішую, - каже капітан Анатолій Іченський з міста Деражні Хмельницької області. – Я, наприклад, у Львові знімаю квартиру, заробляю 1010 грн. на місяць. Звісно, що цього мені не вистачає. А в Іраку матиму стільки ж, лишень у доларах. Служба у миротворчих контингентах для мене – єдина можливість заробити ...” [3]

Вадим Павленко з Тернополя, колишній контрактник, учасник бойових дій в Іраку (друга ротація) [4] :

„...В Іраку я набрався досвіду, пройшов найвищу військову школу, випробував себе на фізичну та моральну міцність і довів самому собі, що як чоловік можу витримати справжні випробування

Я себе готував до поїздки на війну. Коли їхав, громадянської війни ще не було А десь у квітні розпочалося справжнє пекло – як погодне так і воєнне...

..Хлопці з першого набору розповідали, що їм було легше, адже бомбардування через вечір тоді не було. А тепер в Іраку повним ходом іде громадянська війна, дедалі запекліша. Ми були там не миротворцями, як нас представляють. Адже миротворці належать до ООН, а ми були від НАТО...”

- З якою метою ти туди подався?

- Люблю гострі відчуття. Мабуть, я один з небагатьох, хто поїхав на війну тільки заради того, щоб насолодитися супергострими відчуттями, викинути адреналін, подивитися на світ і набратися досвіду. Бо ж більшість хотіла заробити. Дві третини миротворців були із сільської місцевості. Багато хто був сімейний і справді потребував грошей...”

Що спонукало Вас зректися мирного життя і шукати щастя в зоні військового конфлікту? (11 )

- (Іван ЖУК з Тернополя) „Я не знаю. Можливо, бажання відчути на власній шкірі, що таке війна, випробувати в ній себе. Наша армія не дає нам цього збагнути. Вона не робить з прищавуватих солдатиків справжніх чоловіків... Зрештою, хотілося і підзаробити. Військові в Іраку – це ті ж заробітчани-українці, що трудяться в Англії чи Португалії. Дають лопату – копаєш, дають рушницю – стріляєш. Принцип один і той самий: наказують – виконуєш...”

Ось до чого це нас привело. „Дають рушницю - стріляєш”. За 600 доларів. Це морально? Це потрібно? На відміну від попередніх розділів, в даному випадку уся вина за таку аморальність та бездуховність, апатію лягає на плечі ЗМІ.

ВИСНОВОК

Наше дослідження добігає логічного завершення. Які ми отримали результати?

1. ЗМІ, які широко вживають термін „миротворчість”, жодного разу нам його не пояснили.

2. Український військовий контингент в Іраку не виконує ЖОДНОЇ миротворчої місії. А засоби масової інформації стверджують протилежне.

3. ЗМІ вкотре довели своє невігластво, взагалі не проінформувавши суспільство про наявність міжнародної угоди між Україною та учасниками Коаліції

4. ЗМІ створюють атмосферу спокою і миру, приховуючи велику небезпеку, що загрожує українському народу

5. ЗМІ є цілком винними у тому, що суспільство погоджується відправляти своїх громадян для участі у поневоленні та загарбанні незалежної країни.

Отож, вітчизняні ЗМІ не змогли подолати цієї тенденції – домінування державних інтересів над загальнолюдськими. Здавалось би, висновок зрозумілий – необхідно забезпечити рівновагу, рівномірність, рівноправність, і як результат – об’єктивність. Та мені здається, що все не так просто.

Statusquo у царині світових ЗМІ такий – більша частина інформації про війну в Іраку подається необ’єктивно. Діють (при чому дуже ефективно) вже давно сформовані стереотипи і пропагандистські кліше. Ніхто вже не може так просто назвати Ірак невинною жертвою нападу. Всі скажуть про Багдад – столицю світового тероризму.

Отож, коли ЗМІ прийдуть до чесності і об’єктивності, почнуть грати „за правилами”, це не вирішить проблеми. Маси отримають об’єктивну інформацію, як альтернативу до повідомлень заангажованих ЗМІ. Після засвоєння і осмислення повідомлень від перших і других – сформується власна оцінка подій, як „рівнодійна”. І ця рівнодійна буде „зміщена” в бік неправдивого висвітлення інформації. Коротше кажучи, той, хто просто буде грати за правилами – програє.

Щоб ця „рівнодійна” була максимально наближеною до об’єктивного сприйняття, довелось би якось „нейтралізувати” вплив існуючих кліше. Чесним ЗМІ доведеться принести в жертву відстороненість – на користь емоційності та відвертої моральної оцінки.

Чи це допустимо, а якщо допустимо, то яким способом – предмет окремого дослідження.

Чи досліджена нами ситуація - наслідок цілеспрямованого надання офіційними джерелами спотвореної інформації, або ж використання ЗМІ владою як знаряддя пропаганди? Пошук відповіді на це запитання виходить за межі даного дослідження. Але це не знімає відповідальності з усіх нас.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Володимир Здоровега „Теорія і методика журналістської творчості” //

Львів, 2000: „ПАІС”

2. Тарас Лильо „Комунікація. Ідентичність. Глобалізація” (наукове

видання), Львів, 2004: видавничий центрЛНУ ім. Івана Франкаі

3. Анатолій Мельник„Про міфічну миротворчість в Іраку”, „Високий

Замок”, 25 травня 2005 року

http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=39345

4. Статут ООН [http://www.uno.org]

5. Прес-служба Віктора Ющенка [http://www.yuschenko.com.ua]

6. „США окончательно признали, что у Хусейна не было оружия массового

поражения”, Корреспондент.net, 7 жовтня 2004 [http://korrespondent.net]

7. „Утро.Ru :: УКРАИНА” [http://ukraina.utro.ru]

8. Довга дорога з іракської «Дюни» 11.01.2005 http://proUA.com

9. „США хочуть, щоб українців з Іраку забрав Ющенко, а не Кучма”,

News.net.Ua

10. Видання «Российская газета» [http://www.rg.ru]

11. „Це не наша війна...”, „За вільну Україну Плюс”, 24 березня 2005 року

12. Телеканал ICTV [http://ictv.ua]

13. РІА "Новости" [http://rian.ru], ИТАР-ТАСС

14. “Довга дорога з іракської «Дюни»”, Інтернет-видання „proUA.com”

11.01.2005 15:36

15. Прес-служба Міністерства Оборони України [http://www.mil.gov.ua]

16. „Утро.Ru” [http://utro.ru]

ДОДАТКИ:

Додаток 1. Указ Президента України N 459/2003, „Офіційний вісник України” вiд 27.06.2003 - 2003 р., № 24, стор. 32, стаття 1122).

Додаток 2. Резолюція Ради Безпеки ООН 1483 (2003) від 22 травня 2003 року.

Додаток 3. „Ірак вчить нас любити Україну” , „Високий Замок”, 12.05.2005

Додаток 4. „В Іраку я перший раз у житті заплакав”, „Експрес”, 13-20 січня 2005 року.

Додаток 1. У К А З

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про направлення миротворчого контингенту для участі

України у міжнародній миротворчій операції

в Республіці Ірак

Ураховуючи зобов'язання України як держави - члена

Організації Об'єднаних Націй,

беручи до уваги Резолюцію Ради Безпеки ООН N 1483 (2003)

від 22 травня 2003 року,

виходячи з того, що участь України в заходах зі створення

умов стабільності та безпеки в Республіці Ірак спрямована на

усунення загрози миру та міжнародній безпеці,

виходячи з неподільності безпеки в регіоні Перської затоки і

Близького Сходу та усвідомлюючи відповідальність України як члена

ООН у справі підтримання миру та безпеки на території Республіки

Ірак,

беручи до уваги, що надання допомоги Республіці Ірак матиме

важливе значення для забезпечення участі України у післявоєнній

відбудові економіки цієї держави,

вважаючи, що участь України у відновленні та підтриманні

миру, безпеки і стабільності на території Республіки Ірак

відповідає інтересам підтримання миру та безпеки в регіоні

Перської затоки і Близького Сходу, національним інтересам України,

на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони

України та відповідно до Закону України "Про участь України в

міжнародних миротворчих операціях"

п о с т а н о в л я ю:

1. Визнати доцільною участь України у складі

багатонаціональних сил зі створення умов стабільності та безпеки в

Республіці Ірак, що діють у рамках Об'єднаного командування

(Адміністрації) на виконання Резолюції Ради Безпеки ООН

N 1483 (2003) від 22 травня 2003 року ( 995_b43 ).

2. Направити до складу багатонаціональних сил зі створення

умов стабільності та безпеки в Республіці Ірак український

миротворчий контингент загальною чисельністю до 1800

військовослужбовців Збройних Сил України.

3. Кабінету Міністрів України забезпечити належну підготовку

та своєчасне направлення українського миротворчого контингенту,

зазначеного в статті 2 цього Указу, до складу багатонаціональних

сил зі створення умов стабільності та безпеки в Республіці Ірак, а

також необхідне фінансове та матеріально-технічне забезпечення

його діяльності.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 2 червня 2003 року

N 459/2003

Публiкацiї документа: Голос України вiд 12.06.2003 - № 108

• Урядовий кур'єр вiд 12.06.2003 - № 107

• Офіційний вісник України вiд 27.06.2003 - 2003 р., № 24, стор. 32, стаття 1122

Додаток 2.

Резолюция 1483 (2003),

принятая Советом Безопасности на его 4761-м заседании

22 мая 2003 года

Совет Безопасности,

ссылаясь на все свои предыдущие соответствующие резолюции,

вновь подтверждая суверенитет и территориальную целостность Ирака,

вновь подтверждая также важность ликвидации иракского оружия массового уничтожения и последующего подтверждения разоружения Ирака,

подчеркивая право иракского народа свободно определить свое политическое будущее и контролировать свои собственные природные ресурсы, приветствуя приверженность всех заинтересованных сторон оказанию поддержки делу создания обстановки, в которой он смог бы как можно скорее сделать это, и выражая твердую убежденность в том, что день, когда иракцы достигнут самоуправления, должен наступить быстро,

поощряя усилия народа Ирака по формированию представительного правительства, основанного на верховенстве права, которое обеспечивает всем иракским гражданам равные права и справедливость без различия по признаку этнической принадлежности, религии или пола, и в этой связи ссылаясь на резолюцию 1325 (2000) от 31 октября 2000 года,

приветствуя первые шаги иракского народа в этом направлении и отмечая в этой связи сделанное в Эн-Насирии заявление от 15 апреля 2003 года и багдадское заявление от 28 апреля 2003 года,

будучи твердо убежден в том, что Организация Объединенных Наций должна играть жизненно важную роль в предоставлении чрезвычайной гуманитарной помощи, в реконструкции Ирака и в восстановлении и создании национальных и местных институтов представительного правления,

отмечая заявление министров финансов и управляющих центральными банками Группы семи промышленно развитых государств от 12 апреля 2003 года, в котором ее члены признали необходимость в многосторонних усилиях по оказанию помощи в восстановлении и развитии Ирака и необходимость содействия этим усилиям со стороны Международного валютного фонда и Всемирного банка,

приветствуя также возобновление оказания гуманитарной помощи и продолжающиеся усилия Генерального секретаря и специализированных учреждений по снабжению народа Ирака продовольствием и медикаментами,

приветствуя назначение Генеральным секретарем своего Специального советника по Ираку,

заявляя о необходимости обеспечения ответственности за преступления и злодеяния, совершенные прежним иракским режимом,

подчеркивая необходимость уважения археологического, исторического, культурного и религиозного наследия Ирака и дальнейшей защиты археологических, исторических, культурных и религиозных объектов, музеев, библиотек и памятников,

отмечая письмо постоянных представителей Соединенных Штатов Америки и Соединенного Королевства Великобритании и Северной Ирландии от 8 мая 2003 года на имя Председателя Совета Безопасности (S/2003/538) и признавая конкретные полномочия, обязанности и обязательства этих государств как оккупирующих держав в соответствии с применимыми нормами международного права в рамках объединенного командования («Администрация»),

отмечая далее , что другие государства, которые не являются оккупирующими державами, работают в настоящее время или могут работать в будущем в рамках Администрации,

приветствуя далее готовность государств-членов содействовать обеспечению стабильности и безопасности в Ираке путем предоставления персонала, оборудования и других ресурсов в рамках Администрации,

будучи озабочен тем, что судьба многих граждан Кувейта и третьих государств со 2 августа 1990 года все еще остается неизвестной,

определяя , что положение в Ираке, хотя и улучшилось, по?прежнему представляет собой угрозу международному миру и безопасности,

действуя на основании главы VII Устава Организации Объединенных Наций,

1. обращается к государствам-членам и заинтересованным организациям с призывом оказать народу Ирака помощь в его усилиях по реформированию своих учреждений и восстановлению своей страны и содействовать созданию условий стабильности и безопасности в Ираке в соответствии с настоящей резолюцией;

2. призывает все государства-члены, которые в состоянии сделать это, немедленно откликнуться на призывы Организации Объединенных Наций и других международных организаций относительно оказания гуманитарной помощи Ираку и помочь в удовлетворении гуманитарных и других нужд иракского народа путем предоставления продовольствия, медицинских товаров и ресурсов, необходимых для реконструкции и восстановления экономической инфраструктуры Ирака;

3. призывает государства-члены отказывать в предоставлении убежища тем представителям прежнего иракского режима, которые предположительно несут ответственность за преступления и злодеяния, и поддержать меры по привлечению их к ответственности;

4. призывает Администрацию в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций и другими соответствующими нормами международного права содействовать благополучию народа Ирака путем эффективного управления территорией, в том числе, в частности, с помощью деятельности по восстановлению условий безопасности и стабильности и созданию условий, в которых иракский народ может свободно определить свое политическое будущее;

5. призывает всех, кого это касается, полностью выполнять свои обязательства по международному праву, включая, в частности, Женевские конвенции 1949 года и Гаагское положение 1907 года;

6. призывает Администрацию и соответствующие организации и отдельных лиц продолжать прилагать усилия по установлению местонахождения, идентификации и репатриации всех граждан Кувейта и третьих государств или останков лиц, находившихся в Ираке по состоянию на 2 августа 1990 года или после этой даты, а также кувейтских архивов, которые не были предприняты прежним иракским режимом, и в этой связи поручает Координатору высокого уровня в консультации с Международным комитетом Красного Креста и Трехсторонней комиссией и при соответствующей поддержке иракского народа и в координации с Администрацией принять меры по выполнению своего мандата в отношении судьбы пропавших без вести граждан Кувейта и третьих государств и собственности;

7. постановляет , что все государства-члены должны предпринять соответствующие шаги, чтобы содействовать возвращению в сохранности иракским учреждениям иракской культурной собственности и других предметов, имеющих археологическое, историческое, культурное, редкое научное и религиозное значение, незаконно изъятых из Иракского национального музея, Национальной библиотеки и других учреждений в Ираке после принятия резолюции 661 (1990) от 6 августа 1990 года, в том числе путем введения запрета на куплю-продажу или передачу таких предметов и предметов, в отношении которых существуют разумные основания подозревать, что они были незаконно изъяты, и призывает Организацию Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры, Интерпол и другие международные организации по мере необходимости оказать содействие в осуществлении данного пункта;

8. просит Генерального секретаря назначить Специального представителя по Ираку, в независимые обязанности которого будет входить представление регулярных докладов Совету о своей деятельности согласно настоящей резолюции, координация деятельности Организации Объединенных Наций в постконфликтных процессах в Ираке, координация работы учреждений Организации Объединенных Наций и международных учреждений, занимающихся оказанием гуманитарной помощи и деятельностью по восстановлению Ирака, и — в координации с Администрацией — оказание следующей помощи народу Ирака:

a) координация деятельности по оказанию гуманитарной помощи и восстановлению, осуществляемой учреждениями Организации Объединенных Наций, и деятельности учреждений Организации Объединенных Наций и неправительственных организаций;

b) поощрение безопасного, упорядоченного и добровольного возвращения беженцев и перемещенных лиц;

c) активное взаимодействие с Администрацией, народом Ирака и другими имеющими к этому отношение в деле развития усилий по восстановлению и созданию общенациональных и местных институтов представительного правления, в том числе путем взаимодействия в целях содействия процессу, который привел бы к созданию международно признанного представительного правительства Ирака;

d) содействие восстановлению ключевых объектов инфраструктуры в сотрудничестве с другими международными организациями;

e) содействие экономическому восстановлению и созданию условий для устойчивого развития, в том числе путем координации с национальными и региональными организациями, в зависимости от обстоятельств, гражданским обществом, донорами и международными финансовыми учреждениями;

f) поощрение международных усилий по содействию осуществлению основных функций гражданской администрации;

g) поощрение защиты прав человека;

h) поощрение международных усилий по восстановлению потенциала сил иракской гражданской полиции; и

i) поощрение международных усилий по содействию проведению правовой и судебной реформы;

9. поддерживает формирование народом Ирака — с помощью Администрации и во взаимодействии со Специальным представителем — иракской временной администрации в качестве переходной администрации, управляемой иракцами до тех пор, пока народ Ирака не создаст международно признанное представительное правительство, которое возьмет на себя обязанности Администрации;

10. постановляет , что, за исключением запретов, касающихся продажи или поставок Ираку оружия и связанных с ним материальных средств, не являющихся оружием и связанными с ним материальными средствами, необходимыми Администрации для целей настоящей и других соответствующих резолюций, все запреты, касающиеся торговли с Ираком и предоставления Ираку финансовых или экономических ресурсов, введенные резолюцией 661 (1990) и последующими соответствующими резолюциями, включая резолюцию 778 (1992) от 2 октября 1992 года, более не действуют;

11. вновь подтверждает , что Ирак должен выполнить свои обязательства в области разоружения, побуждает Соединенное Королевство Великобритании и Северной Ирландии и Соединенные Штаты Америки регулярно информировать Совет о своей деятельности в этом отношении и подчеркивает намерение Совета вновь рассмотреть мандаты Комиссии Организации Объединенных Наций по наблюдению, контролю и инспекциям и Международного агентства по атомной энергии, предусмотренные в резолюциях 687 (1991) от 3 апреля 1991 года, 1284 (1999) от 17 декабря 1999 года и 1441 (2002) от 8 ноября 2002 года;

12. отмечает создание Фонда развития Ирака, который должен находиться в ведении Центрального банка Ирака и подлежать ревизии независимыми аудиторами, утвержденными Международным консультативным и контрольным советом Фонда развития Ирака, и ожидает скорейшего созыва совещания Международного консультативного и контрольного совета, члены которого будут включать обладающих надлежащей квалификацией представителей Генерального секретаря, директора-распорядителя Международного валютного фонда, генерального директора Арабского фонда социального и экономического развития и президента Всемирного банка;

13. отмечает далее , что средства Фонда развития Ирака должны выделяться по распоряжению Администрации — в консультации с иракской временной администрацией — на цели, изложенные в пункте 14 ниже;

14. подчеркивает , что Фонд развития Ирака должен использоваться транспарентным образом для удовлетворения гуманитарных потребностей иракского народа, для экономической реконструкции и восстановления инфраструктуры Ирака, для продолжения разоружения Ирака и для покрытия расходов иракской гражданской администрации, а также в других целях на благо иракского народа;

15. призывает международные финансовые учреждения оказать народу Ирака помощь в реконструкции и развитии его экономики и способствовать предоставлению помощи более широким сообществом доноров и приветствует готовность кредиторов, включая кредиторов в рамках Парижского клуба, найти решение проблемам суверенного долга Ирака;

16. просит также Генерального секретаря, действуя в координации с Администрацией, продолжать осуществлять свои функции согласно резолюциям Совета Безопасности 1472 (2003) от 28 марта 2003 года и 1476 (2003) от 24 апреля 2003 года в течение шести месяцев с момента принятия настоящей резолюции и завершить в течение этого срока наиболее эффективным с точки зрения затрат образом текущие операции Программы «Нефть в обмен на продовольствие» («Программа») как на уровне Центральных учреждений, так и на местах, передав ответственность за управление любой незаконченной деятельностью в рамках Программы Администрации, в том числе путем принятия следующих необходимых мер:

a) содействовать скорейшей отгрузке и подтвержденной доставке первоочередных товаров гражданского назначения, как определено Генеральным секретарем и назначенными им представителями, в координации с Администрацией и иракской временной администрацией, по утвержденным и профинансированным контрактам, заключенным ранее предыдущим правительством Ирака, для оказания чрезвычайной гуманитарной помощи народу Ирака, в том числе, по мере необходимости, согласование изменений к положениям или условиям этих контрактов и относящихся к ним аккредитивов, как указано в пункте 4(d) резолюции 1472 (2003);

b) осуществить обзор в свете изменившихся обстоятельств в координации с Администрацией и иракской временной администрацией относительной целесообразности каждого утвержденного и профинансированного контракта с целью определения, содержат ли такие контракты товары, необходимые для удовлетворения нужд народа Ирака как в настоящий период, так и в ходе реконструкции, и отложить принятие мер по тем контрактам, которые будут сочтены как имеющие сомнительную пользу, и относящимся к ним аккредитивам до тех пор, пока международно признанное представительное правительство Ирака не будет в состоянии принять свое собственное решение относительно того, следует ли выполнять такие контракты;

c) представить Совету Безопасности в течение 21 дня с момента принятия настоящей резолюции для осуществления Советом Безопасности обзора и рассмотрения смету оперативного бюджета, основанного на средствах, которые уже находятся на счете, учрежденном во исполнение пункта 8(d) резолюции 986 (1995) от 14 апреля 1995 года, с указанием:

i) всех известных и прогнозируемых затрат Организации Объединенных Наций, которые необходимы для обеспечения непрерывного функционирования мероприятий, связанных с осуществлением настоящей резолюции, включая оперативные и административные расходы, имеющие отношение к соответствующим учреждениям и программам Организации Объединенных Наций, отвечающим за реализацию Программы как на уровне Центральных учреждений, так и на местах;

ii) всех известных и прогнозируемых расходов, связанных с прекращением Программы;

iii) всех известных и прогнозируемых расходов, связанных с возвратом средств правительства Ирака, которые были предоставлены государствами-членами Генеральному секретарю в соответствии с просьбой, содержащейся в пункте 1 резолюции 778 (1992); и

iv) всех известных и прогнозируемых расходов, связанных со Специальным представителем и обладающим надлежащей квалификацией представителем Генерального секретаря, который будет исполнять функции члена Международного консультативного и контрольного совета, за шестимесячный период, определенный выше, после чего эти расходы будут покрываться Организацией Объединенных Наций;

d) консолидировать в рамках единого фонда счета, учрежденные во исполнение пунктов 8(a) и 8(b) резолюции 986 (1995);

e) выполнить все остающиеся обязательства, касающиеся прекращения Программы, в том числе согласование, наиболее эффективным с точки зрения затрат образом, любых необходимых расчетных платежей, которые будут произведены за счет средств целевых депозитных счетов, учрежденных во исполнение пунктов 8(a) и 8(b) резолюции 986 (1995), с теми сторонами, которые ранее заключили контрактные обязательства с Генеральным секретарем в рамках Программы, и определить в координации с Администрацией и иракской временной администрацией будущий статус контрактов, заключенных Организацией Объединенных Наций и соответствующими учреждениями Организации Объединенных Наций в рамках счетов, учрежденных во исполнение пунктов 8(b) и 8(d) резолюции 986 (1995);

f) представить Совету Безопасности за 30 дней до прекращения Программы всеобъемлющую стратегию, разработанную в тесной координации с Администрацией и иракской временной администрацией, которая приведет к доставке всей соответствующей документации и передаче всей оперативной ответственности от Программы Администрации;

17. просит далее Генерального секретаря передать как можно скорее Фонду развития Ирака 1 млрд. долл. США из нераспределенных средств на счетах, учрежденных во исполнение пунктов 8(a) и 8(b) резолюции 986 (1995), возвратить правительству Ирака средства, которые были перечислены Генеральному секретарю государствами-членами во исполнение пункта 1 резолюции 778 (1992), и постановляет , что после вычета всех соответствующих расходов Организации Объединенных Наций, связанных с поставками в рамках санкционированных контрактов, и расходов по Программе, изложенных в пункте 16(c) выше, включая остаточные обязательства, все излишки средств на целевых депозитных счетах, учрежденных во исполнение пунктов 8(a), 8(b), 8(d) и 8(f) резолюции 986 (1995), должны быть как можно скорее перечислены в Фонд развития Ирака;

18. постановляет прекратить сразу же после принятия настоящей резолюции функции, касающиеся деятельности по наблюдению и контролю, осуществляемой Генеральным секретарем в рамках Программы, включая контроль за экспортом нефти и нефтепродуктов из Ирака;

19. постановляет прекратить деятельность Комитета, учрежденного во исполнение пункта 6 резолюции 661 (1990), по истечении шестимесячного периода, предусмотренного в пункте 16 выше, и далее постановляет , что Комитет должен идентифицировать лиц и организации, упомянутые в пункте 23 ниже;

20. постановляет , что все экспортные продажи нефти, нефтепродуктов и природного газа из Ирака после даты принятия настоящей резолюции будут осуществляться в соответствии с превалирующей на международных рынках наилучшей практикой, их проверку будут осуществлять независимые аудиторы, подотчетные Международному консультативному и контрольному совету, упомянутому в пункте 12 выше, с тем чтобы обеспечить транспарентность, и постановляет далее, что, за исключением предусмотренного в пункте 21 ниже, все поступления от таких продаж будут депонироваться в Фонд развития Ирака до тех пор, пока не будет надлежащим образом создано международно признанное представительное правительство Ирака;

21. постановляет далее , что 5 процентов от поступлений, упомянутых в пункте 20 выше, должны направляться в Компенсационный фонд, учрежденный согласно резолюции 687 (1991) и последующим соответствующим резолюциям, и что, если международно признанное представительное правительство Ирака и Совет управляющих Компенсационной комиссии Организации Объединенных Наций во исполнение своих полномочий в отношении методов обеспечения того, чтобы платежи перечислялись в Компенсационный фонд, не примут решения об ином, это требование будет иметь обязательный характер для сформированного надлежащим образом международно признанного представительного правительства Ирака и любых его правопреемников;

22. отмечает важное значение создания международно признанного представительного правительства Ирака и целесообразность скорейшего завершения реструктуризации долга Ирака, как об этом говорится в пункте 15 выше, постановляет далее, что до 31 декабря 2007 года, если Совет не примет решения об ином, нефть, нефтепродукты и природный газ иракского происхождения будут пользоваться иммунитетом, до передачи титула первоначальному покупателю, от судебного разбирательства в их отношении и не подлежат какой-либо форме ареста, наложения взыскания или судебного исполнения, что все государства должны предпринять любые шаги, которые могут оказаться необходимыми согласно их соответствующим внутренним правовым системам, для обеспечения этой защиты, и что поступления и обязательства, вытекающие из их продажи, а также Фонд развития Ирака пользуются привилегиями и иммунитетами, аналогичными привилегиям и иммунитетам, которыми пользуется Организация Объединенных Наций, за исключением того, что вышеупомянутые привилегии и иммунитеты не будут применяться в отношении любых судебных разбирательств, в ходе которых использование таких поступлений и обязательств является необходимым для удовлетворения ответственности за ущерб, определенный в связи с экологической аварией, включая разлив нефти, который может произойти после даты принятия настоящей резолюции;

23. постановляет , что все государства-члены, в которых имеются:

a) средства или другие финансовые активы или экономические ресурсы предыдущего правительства Ирака или его государственных органов, корпораций или учреждений, находящихся за пределами Ирака на момент принятия настоящей резолюции, или

b) средства или другие финансовые активы или экономические ресурсы, которые были вывезены из Ирака или попали в распоряжение Саддама Хусейна или других высокопоставленных должностных лиц прежнего иракского режима и их ближайших родственников, включая организации, прямо или косвенно находящиеся в собственности или под контролем таких лиц или лиц, действующих от их имени или по их указанию, должны безотлагательно заморозить эти средства и другие финансовые активы или экономические ресурсы и, если только эти средства и другие финансовые активы или экономические ресурсы не являются объектом ранее вынесенного судебного, административного или арбитражного постановления об удержании или решения, незамедлительно обеспечить их перевод в Фонд развития Ирака, при этом понимается, что, если не будет принято иного решения, иски частных лиц или неправительственных организаций в отношении этих переведенных средств или других финансовых активов могут быть предъявлены международно признанному представительному правительству Ирака, и постановляет далее, что все такие средства или другие финансовые активы или экономические ресурсы пользуются теми же привилегиями, иммунитетами и защитой, которые предусмотрены в пункте 22;

24. просит Генерального секретаря представлять Совету через регулярные интервалы доклады о работе Специального представителя в связи с осуществлением настоящей резолюции и о работе Международного консультативного и контрольного совета и побуждает Соединенное Королевство Великобритании и Северной Ирландии и Соединенные Штаты Америки регулярно информировать Совет об их усилиях согласно настоящей резолюции;

25. постановляет провести обзор осуществления настоящей резолюции не позднее, чем через 12 месяцев после ее принятия и рассмотреть дальнейшие шаги, которые могут потребоваться;

26. призывает государства-члены и международные и региональные организации содействовать осуществлению настоящей резолюции;

27. постановляет продолжать заниматься этим вопросом.