ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ
БОНДАРЕНКО ТАМІЛА ОЛЕКСІЇВНА
УДК 070.4
84: 504.0
3
ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА ЖУРНАЛУ „THE ECOLOGIST”
У КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
У СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЯХ
27.0
0.0
1 – теорія та історія соціальних комунікацій
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з соціальних комунікацій
Харків – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Михайлин Ігор Леонідович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри журналістики.
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Лосієвський Ігор Якович, Харківська державна академія культури, професор кафедри бібліотекознавства та соціальних комунікацій кандидат філологічних наук, доцент, Житарюк Мар’ян Георгійович, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, докторант кафедри міжнародної журналістики.
Захист відбудеться “29” жовтня 2008 року о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.02 Харківської державної академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз,4.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз,4.
Автореферат розіслано “27” вересня 2008 року.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради І.О. Давидова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Середина ХХ століття являє собою перехідну епоху в екологічній суспільній свідомості. Стурбованість, ініційована насамперед значним техногенним впливом на природу, неодмінно актуалізує проблему взаємовідносин людини і природи, що пов’язується з „феноменом страху” перед знищенням земного життя. „Феномен страху”, яким виступає глобальна екологічна криза, супроводжується деструктивними змінами в масовій свідомості людей і вимагає регламентації меж їх утручання в природне середовище та відповідальності за порушення природного балансу. Істотну роль у формуванні відповідального ставлення людини до довкілля відіграють соціально-комунікаційні інститути, зокрема друковані та електронні засоби масової інформації, що забезпечують комунікативні потреби людини в екологічній інформації та є інструментами впливу на масову свідомість.
Дискусії, присвячені осмисленню екологічних проблем, сьогодні переміщуються в епіцентр світової суспільствознавчої думки і стають невід’ємною частиною сучасних соціально-комунікативних процесів. З огляду на те що до обговорення сучасної глобальної екологічної кризи долучаються всі сфери суспільного життя, вона поступово стає вихідним пунктом роздумів над світовими проблемами, концентруючи в собі суперечливі ідеї стосовно характеру майбутнього розвитку людства. З одного боку, утверджується технократичний підхід до осмислення екологічної кризи, згідно з яким її розв’язання вбачається в підвищенні рівня життя суспільства, економічному зростанні й інтенсивному використанні природних ресурсів. Другий - екологічний - підхід передбачає протилежну стратегію розвитку й спирається на інші світоглядні позиції, утверджуючи необхідність формування екологічної свідомості й вироблення нової стратегії моральної поведінки, яка б надавала нову шкалу цінностей у системі „суспільство - природа” і змогла захистити людство від наслідків глобальної екологічної кризи.
Провідну роль у зміні світоглядної парадигми сучасні дослідники віддають екологічній (інвайронментальній, природоохоронній) етиці, що являє собою міждисциплінарний напрямок дослідження і розглядається як керівництво в екологічних ситуаціях, що розширює межі спільності, органічно вводить природу до зони морального простору, формує установку на безмежну відповідальність людини за все живе і відображає існування екологічної свідомості.
Значна роль у формуванні екологічної свідомості належить екологічним виданням, які не лише висвітлюють сучасні глобальні проблеми, а й пропонують шляхи їх розв’язання, формулюючи етичні принципи, що мають стати підґрунтям нового мислення. Одним із таких видань є журнал “The Ecologist”, який видається в Лондоні з 1970 р. і являє собою один із найбільш тривалих екологічних соціально-комунікаційних проектів, що не лише аналізує глобальні проблеми останніх десятиріч, але й пропонує власну картину світу, підґрунтям якого має стати екологічна етика.
Звернення до зарубіжного досвіду сьогодні особливо актуалізується у зв’язку з активним залученням України до світових інформаційно-комунікаційних процесів і зумовлено насамперед незадовільним станом екологічної журналістики в Україні. Як зазначає О.О. Бєляков, про це свідчить як відсутність загальнонаціональної екологічної газети з періодичністю більш ніж раз на тиждень, яка б оперативно реагувала на поточні події, та науково-популярного журналу, так і несистематичність (через брак коштів) або мала періодичність виходу локальних екологічних видань. Розв’язанню цієї проблеми сприятиме вивчення даного сектора соціальної комунікації за кордоном, досвід роботи якого може бути використаний українськими мас-медіа.
Отже, актуальність пропонованого дослідження зумовлена двома чинниками:
– необхідністю вивчення в умовах глобальної кризи досвіду спеціалізованих екологічних видань як невід’ємних складових соціально-комунікаційної системи, що не лише здійснюють аналіз існуючих екологічних проблем, а й пропонують стратегії їх розв’язання;
– відсутністю досліджень, присвячених аналізові екологічної етики на сторінках загальних і спеціалізованих періодичних видань.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі журналістики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна відповідно до науково-тематичного плану та основного напрямку її роботи, що передбачає дослідження й розробку широкого ряду соціально-комунікативних проблем.
Мета роботи передбачає комплексний аналіз специфіки екологічної етики журналу „The Ecologist”, а також особливостей процесу становлення й розвитку видання, ґрунтуючись на дослідженні матеріалів за 1970–2001 рр.
Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:
– розглянути роль соціально-комунікативних процесів у формуванні світової екологічної свідомості від античності до сучасності;
– з’ясувати стан вивчення проблеми на сучасному етапі;
– визначити зміст поняття „екологічна етика”;
– розглянути джерела й основні напрямки екологічної етики;
– представити загальну характеристику часопису як складової соціально-комунікаційної системи;
– дослідити фундамент, джерела, функції екологічної етики журналу „The Ecologist”;
– проаналізувати особливості деструктивного й творчого етапів екологічної етики видання;
– окреслити основні сфери суспільного життя, в межах яких формуються нові етичні принципи „The Ecologist”;
– проаналізувати зміст і специфіку етичних засад, пропонованих у журналі як підґрунтя екологічної свідомості.
Об’єкт дослідження - журнал „The Ecologist” як складова соціально-комунікаційної системи.
Предмет дослідження - екологічна етика видання.
Першоджерелом дослідження виступають матеріали журналу “The Ecologist”, а також тексти доповідей журналістів видання на екологічних форумах. Для аналізу в роботі залучено публікації „The Ecologist” за 1970–2001 рр. - період керування й активної участі в журналі редактора і засновника Е. Ґолдсміта. Протягом згаданого періоду у виданні превалювали аналітичні матеріали з екологічних проблем і концептуальні статті, що порушували філософські питання. Зміна у 2000 р. головного редактора позначилася на інформаційній політиці журналу, що виявилася насамперед у збільшенні обсягу новинарних публікацій, зникненні концептуальних статей, зменшенні кількості аналітичних матеріалів, більшій зосередженості на глобальній тематиці, а не на проблемах країн „третього світу”.
Методи дослідження. Складність дисертаційної теми, недостатній рівень опрацювання пов’язаних із нею проблем зумовлюють використання низки методів дослідження. Історико-генетичний метод дозволяє дослідити умови становлення і розвитку часопису в хронологічній послідовності. Описовий метод у поєднанні з аналітичним дає змогу охарактеризувати матеріали журналу „The Ecologist”, а також його ідейно-тематичне спрямування. Застосування системного методу дозволяє здійснити комплексне дослідження екологічної етики часопису як системи нормативних настанов, що визначають ставлення, поведінку, дії людини, спрямовані на довкілля.
Ступінь наукової розробки проблеми. Теоретико-методологічну базу роботи складають дослідження з теорії та історії соціальної комунікації Д. Белла, В.М. Березина, Ю.П. Буданцева, Л.М. Землянової, В.Ф. Іванова, М. Маклюена, А.З. Москаленка, Г.Г. Почепцова, А.В. Соколова, Г. Спенсера, О. Тоффлера, Ю. Хабермарса; зарубіжні й вітчизняні дослідження з екологічної етики Р. Атфілда, В. Є. Борейка, М. Горке, В.М. Грищенка, Б. Деволла, Д. Еренфельда, К. Інеди, Б. Каллікота, Х. Келдікот, М.М. Кисельова, В.Л. Кулініченка, О. Леопольда, Р. Неша, Т. Рігана, С. Рокфеллера, Х. Ролстона, Д. Сешнза, П. Сінгера, Д. Спенглера, П. Тейлора, А.В. Толстоухова, Л. Уайт, А. Швейцера; роботи з питань глобалізації Е.О. Азроянца, З. Бжезинського, І.О. Василенко, Ю.Г. Волкова, Д. Гелда, А.В. Левашової, Д. Медоуза, Н.М. Моісеєва, В.І. Пантіна, В.С. Полікарпова, С.Л. Удовика, В.М. Шейка, Ю.В. Яковця; праці зарубіжних і вітчизняних журналістикознавців Т.О. Беневоленської, О.О. Берлової, О.О. Бєлякова, В.Б. Колесникової, Л.О. Коханової, А.Л. Кочиневої, Д.О. Олтаржевського, Ш. Фрідман; роботи з екології В.О. Бокова, В.Г. Кононенка, І.І. Кравченко, А.В. Лущика, Н.М. Мамедова, В.І. Назарова, М.М. Саппи, О.І. Уткина, О.П. Федотова.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі:
– проаналізовано стан вивченості екологічної проблематики на сторінках періодичних видань у дослідженнях із соціальної комунікації;
– розглянуто роль соціально-комунікативних процесів у формуванні екологічної свідомості від античності до нових часів;
– здійснено аналіз окремого екологічного видання як засобу формування екологічного світогляду;
–простежено специфіку джерел та функцій екологічної етики журналу „The Ecologist”;
– досліджено особливості деструктивного та творчого етапів екологічної етики часопису;
– з’ясовано зміст і засади екологічної етики, запропонованих у виданні як основа екологічного світогляду;
– розглянуто особливості картини світу, представленої в журналі як альтернатива до сучасного суспільства.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що її результати можуть бути використані під час подальшого вивчення основних напрямків розвитку екологічної комунікації, у процесі дослідження особливостей комунікаційної культури суспільства, вивчення історії становлення екологічної журналістики як соціально-комунікаційного інституту тощо. Практичне значення передбачає використання висновків дисертаційного дослідження під час створення лекційних курсів з екологічної журналістики й екологічної комунікації, підготовки спецкурсів, семінарських занять, написання навчальних посібників, а також у подальших дослідженнях соціальних комунікацій.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні теоретичні положення й висновки, що характеризують новизну дослідження, отримані й сформульовані автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи викладено в доповідях на Міжнародній науково-практичній конференції „Дискурс у комунікаційних системах” (Київ, 19–20 березня, 2005 р), І Міжнародній науковій конференції „Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта” (Алушта, 26–30 вересня, 2005 р), Міжнародній науково-практичній конференції „Масова комунікація в Україні та інформаційний виклик ХХІ століття” (Дніпропетровськ, 18–19 листопада 2005 р), Науковій конференції аспірантів філологічного факультету „Актуальні проблеми сучасної філології” (Харків, 31 березня 2006 р), ІІ Міжнародній науковій конференції „Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта” (Алушта, 26–30 вересня, 2006 р), ІІІ Міжнародній науковій конференції „Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта” (Алушта, 24–28 вересня, 2007 р); на засіданнях наукового семінару кафедри журналістики ХНУ імені В.Н. Каразіна.
Публікації. Результати дослідження викладено в семи наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України.
Структура роботи обумовлена її метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури (298 найменувань на 27 сторінках). Загальний обсяг роботи 195 сторінок, з них 168 сторінок основного тексту.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У Вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, охарактеризовано мету та завдання роботи, наукову новизну, визначено методологічні засади дослідження, його теоретичну та практичну цінність, викладено відомості про апробацію результатів розвідки.
Перший розділ "Історіографія проблеми" знайомить зі станом вивчення екологічної тематики в наукових працях із соціальної комунікації.
У першому підрозділі "Роль соціальної комунікації у формуванні екологічної свідомості (від античності до нових часів)" розглянуто еволюцію екологічної свідомості починаючи з давніх часів до сучасного періоду. Протягом історії людства екологічна свідомість була тісно пов’язана з розвитком соціальної комунікації: вербальна комунікація, характерна для первісного суспільства, визначалася ставленням людини до природи, яка обожнювалась; письмова комунікація, особливо з початку свого розвитку, переважно негативно впливала на екологічну свідомість, що пов’язане з поширенням християнських текстів (у Середньовіччя); винайдення книгодрукування на початку сприяло поширенню механістичного погляду на природу (в епоху Відродження). Поступово екологічна тематика вийшла на сторінки книжкових видань і ЗМІ, і в другій половині ХХ ст. завдяки цим каналам масової комунікації стала об’єктом уваги широкого загалу.
Другий підрозділ "Екологічна проблематика в засобах масової інформації як об’єкт дослідження соціально-комунікаційних наук" має три параграфи.
У першому параграфі "Дослідження екологічної проблематики в ЗМІ 1970–1980-х рр. " розглянуто перші спроби вивчення цієї тематики на сторінках періодичних видань, що в 1970-х рр. були репрезентовані розрізненими статтями у спеціалізованих виданнях, а в 1980-х рр. - більш ґрунтовними дослідженнями ("Экологические проблемы в современной публицистике" (1982) Т.О. Беневоленської, "Посібник з екологічної журналістики" (1988) Ш. і К. Фрідман).
Другий параграф "Екологічна проблематика в ЗМІ в дослідженнях соціальних комунікацій 1990-х рр. " розглядає роботи з екологічної проблематики в ЗМІ вказаного періоду. З’ясовано, що вивчення цієї теми здійснюється в кількох напрямках: історія екологічної періодики та природоохоронної пропаганди, теорія екологічної журналістики, екологічна інтернет-журналістика.
Третій параграф "Вивчення екологічної проблематики в соціально-комунікаційних дослідженнях 2000-х рр. " презентує новітні дослідження в цій галузі. ХХІ ст. характеризується зрушеннями в розвитку вітчизняних соціально-комунікаційних дослідженнях екологічної проблематики ("Масова комунікація та екологічна політика", "Екологічна проблематика в ЗМІ" О.О. Бєлякова). Провідним напрямком досліджень у 2000-х рр. стає екологічний PR, що в країнах колишнього СРСР почав активно розвиватись у другій половині 1990-х рр.; триває вивчення сучасних тенденцій розвитку екологічних ЗМІ, зокрема екологічної інтернет-журналістики.
У третьому підрозділі "Екологічна етика як предмет дослідження" наведено визначення поняття "екологічна етика", що витлумачується і як самостійна наукова дисципліна, що виділилася в середині 1970-х рр., і як міждисциплінарна сфера дослідження, що сформувалася на межі природничих і суспільствознавчих наук, і як особливий світогляд, визначений історичним етапом розвитку європейської культури. Розглянуто типологію екологічної етики, її зв'язок із різними сферами суспільного життя. Зазначено, що екологічна етика являє собою ефективний засіб формування в людини адекватного ставлення до екологічних проблем та усвідомлення необхідності їх негайного розв’язання через радикальну трансформацію усталеного погляду на природне довкілля.
У другому розділі "Журнал „The Ecologist” як складова соціально-комунікаційної системи" подано загальну характеристику часопису.
Перший підрозділ "Журнал „The Ecologist” на тлі доби" присвячено розгляду передумов, що склалися у світі напередодні появи журналу: розгортання хімічної, біологічної та ядерної небезпеки; глобалізація екологічних проблем, що поступово стали предметом наукових студій; публікація книги американської дослідниці Р. Карсон "Мовчазна весна", що привернула значну увагу до екологічної етики; активізація та глобалізація наприкінці 1960-х - на початку 1970-х рр. екологічного руху.
У другому підрозділі "Історія журналу “The Ecologist”" розглянуто основні етапи становлення та розвитку часопису, його проблематику, головні публікації, авторський склад. Зазначено, що „The Ecologist”, перше число якого вийшло в 1970 р., став одним із перших екологічних періодичних видань, які підключилися до обговорення екологічних проблем на міжнародному рівні, інформуючи про найактуальніші з них і пропонуючи власні шляхи розв’язання, у такий спосіб забезпечивши потребу в екологічній комунікації. Незважаючи на те що, за задумом засновника Е. Ґолдсміта, журнал мав стати „рупором” країн „третього світу”, а головна функція його комунікативної діяльності мала зводитися до дослідження проблем, характерних для цих регіонів, часопис позиціонував себе як альтернативне антиглобалістське видання, що відзначалося охопленням широкого кола тем. Проаналізовано проблематику журналу, зазначено, що протягом свого розвитку часопис постійно розширював коло досліджуваних проблем, які з часом поступово привертали все більшу увагу громадськості (глобальне потепління, клонування, генетично модифікована продукція тощо). Значній популярності видання сприяв його авторський склад, до якого входили екологічні журналісти, науковці й члени екологічних рухів.
Третій підрозділ "Екологічна етика журналу „The Ecologist”: типологія, джерела, функції, етапи побудови" присвячений аналізові екологічної етики часопису, що дає уявлення про світоглядні позиції журналістів видання відносно сучасної та майбутньої екологічної ситуації на планеті. Розглянуто джерела екологічної етики журналу: східні релігійні вчення, діяльність американської дослідниці Р. Карсон, яка висловлювала радикальні ідеї стосовно індустріального типу розвитку.
Ґрунтуючись на усталеній типології, визначено напрямок екологічної етики журналу як екобіоцентричний (синтетичний), оскільки матеріали часопису однаковою мірою провадять і біоцентричні (права тварин, клонування людини тощо) і екоцентричні (збереження планети Земля, проблема забруднення гідро - й атмосфери тощо) ідеї. Зазначено, що екологічну етику журналу „The Ecologist” не можна віднести й до одного конкретного різновиду (благоговіння перед життям, концепція біорегіону та ін), оскільки по суті вона синтезує ідеї кількох еколого-етичних концепцій: біоетики, "звільнення тварин", глибинної екології, гіпотези Геї та екофемінізму. Поєднання різнорідних ідей визначає різноплановий характер екологічної етики журналу „The Ecologist”: з одного боку, предметом уваги стає планета Земля як велика суперсистема (глибинна екологія, гіпотеза Геї, екофемінізм), з іншого - окрема жива істота (біоетика, "звільнення тварин").
Проаналізовано зв'язок екологічної етики з різними сферами суспільного життя (політичною, економічною, релігійною, культурною та науковою), визначено етапи її формування - деструктивний і творчий. Досліджено, що екологічна етика часопису орієнтує людство на соціально значиму діяльність (збереження довкілля), спрямовану на гармонізацію відносин із природним середовищем.
У третьому розділі "Деструктивний етап екологічної етики журналу „The Ecologist”" розглянуто перший щабель формування екологічної свідомості, головне призначення якого полягає в руйнуванні стереотипних (споживчих) стосунків людини і природи. Деструктивний етап екологічної етики журналу „The Ecologist” дає змогу окреслити основні проблемні сфери, що є підґрунтям сучасної екологічної кризи й потребують докорінних змін.
У першому підрозділі "Релігійне коріння екологічної кризи" розглянуто даний аспект глобальних проблем. У тлумаченні журналу “The Ecologist” релігія стає домінантним чинником, що породжує екологічні проблеми (християнство) та водночас є головним шляхом до їх розв’язання (даосизм, буддизм). У такий спосіб підкреслюється амбівалентність релігії, яка співвідноситься або з темою глобальної екологічної кризи (деструкції), або з темою ідеального суспільного устрою, в якому релігія стає джерелом екологічного захисту.
У другому підрозділі "Наукове підґрунтя глобальних проблем" проаналізовано даний аспект екологічної кризи. Наука характеризується в журналі поняттям “релігія Заходу”, викликаючи асоціації з християнською релігією, до якої тяжіє західний світ. Подібно до християнства, що в концепції видання постає релігією, яка не усвідомлює своєї головної мети - возз’єднання людини, природи і всеохоплюючого космосу й узагалі не цікавиться природним світом, хоча й не вважає його злом, сучасна наука уявляється схоластичною, тобто відірваною від життя й не здатною запропонувати шляхи подолання глобальної кризи, і характеризується як нова секулярна релігія, де об’єктами поклоніння стають сучасні досягнення, зокрема технології маніпулювання життям, на зразок клонування й генної інженерії.
У третьому підрозділі "Політичні витоки екологічної кризи" розглядається вплив політики на світову екологічну обстановку, що виявляється насамперед у підтримці урядами окремих країн небезпечних для довкілля економічних проектів та відсутності уваги до проблем тих країн, у яких вони запроваджуються. Політичне джерело екологічної кризи в концепції журналу „The Ecologist” необхідно розглядати з двох позицій. З одного боку, таким джерелом уявляються політичні уряди розвинених європейських країн, які в матеріалах часопису набувають як окремої характеристики, так і узагальненого опису. Це, зокрема, виявляється в тому, що в одних випадках журналісти розглядають діяльність окремого уряду певної країни, яка так чи інакше негативно впливає на екологічну ситуацію в країні, а в інших - створюють узагальнений образ політичного уряду, не здатного до розв’язання глобальних проблем. З іншого боку, політичним джерелом екологічної кризи в журналі „The Ecologist” стають США, діяльності яких присвячені численні матеріали. У часопису термін „глобалізація”, що розглядається як негативна тенденція сучасного розвитку і як причина екологічної кризи, ототожнюється з поняттям „американізація”. США подаються в журналі „The Ecologist” в образах „безконтрольного суспільства”, країни „Нової Демократії”, „найбільшого емітера” (країни, яка викидає в атмосферу найбільше парникових газів, що стають причиною глобального потепління).
Четвертий підрозділ "Економічний розвиток як деструктивний вектор глобалізації" присвячений аналізові економічного чинника екологічної кризи. Головною мішенню критики журналістів „The Ecologist” виступає ідея пріоритету „економічного зростання” по відношенню до якості життя. Поряд з науковцями Д.Х. та Д.Л. Медоуз, Е. Шумахером, К. Боулдингом, які наприкінці 1960-х - на початку 1970-х рр. виступили з концепціями „антиросту”, вони обстоювали ідею про припинення подальшого науково-технічного прогресу, що, у свою чергу, стимулює економічну глобалізацію. Виступаючи проти технологічного прогресу, журналісти „The Ecologist” користуються аргументом - ступінь ризику використання новітніх технологій (непередбачувані наслідки їх упровадження). Аргумент ризику є своєрідним психологічним маневром з метою ефективнішого залучення опонентів економічного розвитку і супроводжується образами руйнування світу, що покликані відтворити у свідомості читача уявний образ катастрофи і в такий спосіб змусити його відчути страх за майбутнє планети та усвідомити необхідність кардинальних змін. Найістотнішим чинником, що поглиблює екологічну кризу і веде до глобальної катастрофи, у журналі „The Ecologist” стає міжнародна торгівля. Світова торгівля уявляється як деструктивна технократична стихія і характеризується в журналі словосполученнями „ера розвитку”, „ера неоколоніалізму”, ототожнюючись із колоніальною ерою за кінцевою метою - світовим пануванням.
У п’ятому підрозділі "Культурний аспект екологічної кризи" розглядається вплив глобалізації на культурну самобутність, традиції та життєвий устрій окремих народів. У журналі „The Ecologist” культурна дифузія уявляється негативним наслідком глобалізації, що виявляється передусім у загрозі створення монокультури й занепаді окремих традиційних суспільств, що зазнають найбільш відчутного впливу з боку Заходу (вестернізації). Головний акцент у матеріалах часопису здійснюється на традиційній опозиції „Схід - Захід”, в якій Захід асоціюється із символом руйнування національної культури, оскільки виступає провокатором вестернізації. Екологічний аспект вестернізації пов’язується з переважанням у системі цінностей багатьох традиційних суспільств настанов на пристосування до природного середовища (дотримання принципу невтручання). Під впливом західної культури з її настановою на інтенсивне перетворення природного довкілля традиційне суспільство може поступово змінювати своє ставлення до цього процесу, а отже, уподібнюватися до західної моделі соціоприродної взаємодії. Перспектива подальшої еволюції традиційних суспільств по-різному інтерпретується журналістами часопису. Перший сценарій розвитку уявляється як реадаптація традиційних суспільств до тих умов, у яких вони опинятимуться внаслідок вестернізації. Згідно з другим сценарієм, традиційні суспільства докорінно змінюватимуться, наслідуючи життєвий досвід західної культури. За третім сценарієм, традиційні суспільства не витримуватимуть західного тиску і поступово зникатимуть.
Четвертий розділ "Творчий етап екологічної етики журналу „The Ecologist”" присвячений аналізові альтернативної моделі світового устрою, презентованої у часопису. На думку журналістів видання, його підґрунтям мають стати глибокі соціальні зміни, передусім зміна системи цінностей і трансформація світогляду - з антропоцентричного на екологічний. Журнал „The Ecologist” утверджує необхідність формулювання еколого-етичних засад, які претендуватимуть на роль єдиних, інтегральних, планетарних засад усього людства, без урахування локального контексту, і формуватимуть планетарну екологічну свідомість, що полягатиме насамперед у дотриманні єдиної стратегії щодо забезпечення гармонії між людством, чисельність та обсяг потреб якого зростають, і геосферою, що має обмежені ресурси і можливості забезпечити суспільні потреби.
У першому підрозділі "Глибинна екологія: підґрунтя екологічної етики часопису" розглянуто особливості цієї концепції, ідеї якої (екологічний егалітаризм, обмежений тиск на природу, розширення традиційних меж морального виміру до межі землі, включаючи ґрунти, води, рослини і тварин тощо) широко популяризуються й розвиваються в матеріалах часопису. Засади глибинної екології як радикальної екологічної течії відповідають ідеологічному напрямку часопису і набувають нормативного характеру, претендуючи на роль універсальної еколого-етичної концепції, що має бути прийнята людством на глобальному рівні.
У другому підрозділі "Образ Геї як новий планетарний світогляд" розглянуто гіпотезу Геї, що є центральною концепцією глибинної екології. Більшість ідей гіпотези, зокрема бачення планети як цілісного живого організму, здатного до саморегулювання, запозичені часописом у незмінному вигляді. Гея постає центральним образом екологічної етики журналу „The Ecologist” й набуває множинності тлумачень: по-перше, розглядається як образ, з допомогою якого можливо описати світовий устрій; по-друге, є біологічною істотою, тотальною "просторово-часовою системою", складеною з різноманітних живих організмів, розташованих у певній ієрархії; по-третє, виступає осередком боротьби двох світів - техногенного ("екологічного самозванця") та первісного ("традиційного"), який помітно ідеалізується.
Третій підрозділ "Системний підхід: нова наукова парадигма" присвячений аналізові наукової парадигми, що репрезентована в журналі як альтернатива до сучасного наукового знання і ґрунтується винятково на системному підході, за якого об’єкти, що вивчаються, розглядаються як системи, тобто як множинність взаємопов’язаних елементів. Системний підхід органічно вписується в загальну концепцію журналу „The Ecologist” з його цілісним світобаченням, сприйняттям планети (Геї) як великої суперсистеми, що складається з безлічі інших, менших, підсистем, і неприйняттям методології класичної науки з її настановою на детальне вивчення окремих рівнів організації живого (клітинного, молекулярного тощо) і членування природи на численні складові з метою їх докладного розгляду. Пропонована в часопису нова наукова парадигма включає в себе три складові, що дають змогу досліджувати природні явища як єдине ціле: Загальну теорію систем (узагальнену міждисциплінарну науку, завдання якої полягає в аналізі різноманітних систем, головним чином біологічних), синергетику (науку про самоорганізацію, виникнення нових якостей у відкритих, тобто здатних обмінюватися речовиною та енергією, нерівноважних системах) та кібернетику (науку, що вивчає загальні закономірності керування, а також зберігання, обробки й передачі інформації в живих системах).
У четвертому підрозділі "Традиційне суспільство як опозиція глобальній монокультурі" проаналізовано пропонований у часопису альтернативний до сучасного суспільний устрій, взірцем якого стає біорегіон, утворений на кшталт традиційного суспільства. Біорегіон визначається як невелика життєва територія, мешканці якої здатні забезпечити власне існування з допомогою існуючих природних ресурсів, не порушуючи при цьому екологічної рівноваги. Традиційне суспільство помітно ідеалізується в матеріалах часопису насамперед завдяки особливому ставленню до природи, яка виступала об’єктом поклоніння, і здатності підтримувати сталий розвиток. У свою чергу техносфера як опозиційна до природних організмів система, розвиток якої відбувається врозріз із розвитком Геї, редукується до образу головного ворога, з яким треба боротися і якого слід перемогти для того, щоб відновити порядок на планеті.
П’ятий підрозділ "Східні релігії як альтернатива християнству" присвячено аналізові релігійного підґрунтя екологічної етики журналу, яким постають східні релігії. Орієнталістську спрямованість журналу, народженого в надрах західної цивілізації, слід обґрунтовувати особливостями східних релігій, зокрема їх космо - та етикоцентризмом, екофільністю, цілісним сприйняттям Усесвіту. Ключовим поняттям екологічної етики журналу „The Ecologist”, запозиченим зі східних релігій, стає поняття „шлях”, що визначається, подібно до китайських мислителів, як єдиний універсальний закон, якого повинно дотримуватися людське суспільство, і водночас є спробою переосмислити традиційні світоглядні уявлення про взаємодію людини й природи, наполягаючи на безумовній цінності останньої.
У шостому підрозділі "Екологізація економіки в контексті глобальної кризи" розглянуто модель екологічної економіки, що пропонується часописом як альтернатива до сучасної. Перехід до екологічної економіки мислиться журналістами „The Ecologist” як процес економічної локалізації, тобто орієнтації на менш руйнівні (з точки зору впливу на довкілля) торговельні системи (схожі на натуральне господарство в первісних суспільствах), і відновлення власних природних систем, здатних забезпечити кожну окрему територію самостійними засобами існування. Пропонується три етапи створення нової економіки - через ліквідацію старих (перший етап) і реструктуризацію вже існуючих індустрій (другий етап) до створення нових індустрій (третій етап).
Сьомий підрозділ "Екологічні рухи: передумова збереження біорозмаїття" присвячений аналізові екологічних рухів, діяльність яких подана в матеріалах часопису. Зазначено, що в журналі екологічні рухи розглядаються у двох напрямках:
1) висвітлення діяльності вже існуючих сучасних екологічних рухів;
2) створення власної універсальної моделі екологічного руху, що може функціонувати в будь-якій країні світу незалежно від особливостей її культури і традицій. Головна увага „The Ecologist” зосереджена на екологічних рухах, що займаються захистом лісових територій та їхнього біорозмаїття. Серед них можна виділити екофеміністські (рух “Чіпко” в Індії, “Зелена зона” у Кенії) і загальні рухи (“Рух за виживання огоні” у Нігерії, “Збирачі каучуку” в Бразилії та ін).
Діяльність світових екологічних рухів стає імпульсом до створення власної універсальної моделі екологічного руху, відмітними рисами якої мають стати дотримання ідей технофобії (неприйняття ідеології індустріального світу), екологічної рівноправності (дотримання принципу біосферного егалітаризму - визнання рівного права всіх істот на життя і процвітання), опора на минулий (лудизм) і сучасний (глибинна екологія) досвід.
У Висновках узагальнено результати проведеного дослідження і викладено основні положення дисертації.
1. Сучасна екологічна криза, що набула глобального виміру в другій половині ХХ ст., актуалізувала потребу в осмисленні причин і наслідків екологічних проблем та виробленні шляхів їх розв’язання. Журнал „The Ecologist” запропонував власну концепцію щодо сутності екологічної кризи та способів її подолання, охарактеризовану нами поняттям „екологічна етика”.
2. Аналіз наукових досліджень екологічної проблематики в засобах масової інформації показав, що її вивчення актуалізується в 1970-ті рр. у зв’язку зі зростанням уваги преси до глобальних проблем. Основні напрямки досліджень зводяться до розробки теорії та історії екологічних друкованих та електронних видань і практично не розглядають окремі екологічні ЗМІ, які виконують не лише інформативну, а й ідеологічну функцію, пропонуючи різні способи розв’язання глобальних проблем. Це засвідчує актуальність і необхідність дослідження часопису „The Ecologist”, зокрема пропонованої ним екологічної етики, що дає уявлення про світоглядні позиції журналістів стосовно сучасної та майбутньої екологічної ситуації на планеті.
3. Вивчення історії становлення і розвитку журналу „The Ecologist” засвідчило, що часопис став одним із перших видань, які почали інформувати про глобальні проблеми практично від початку їх обговорення на міжнародному рівні. Головна увага в часопису приділялася висвітленню екологічних проблем у країнах „третього світу”, аналіз яких завжди супроводжувався критикою діяльності розвинутих країн і транснаціональних корпорацій. Журнал орієнтувався на світову аудиторію, що підтверджується широкою географією його поширення.
4. Загальний аналіз екологічної етики „The Ecologist” показав, що вона орієнтує людство на соціально значиму діяльність, спрямовану на гармонізацію відносин з природним довкіллям. Її джерелами стали екофільні релігії (східні релігії, язичництво) та екологічні доробки попередніх років (Р. Карсон), які визначили радикальний напрямок видання. Екологічна етика часопису належить до екобіоцентричного типу, що характеризується двополюсністю, тобто поєднує в собі біоцентричні та екоцентричні напрямки, які синтезуються в ній, утворюючи стійку систему екофільних ідей.
Функціональна особливість екологічної етики часопису відзначається двоїстістю, що підтверджується, з одного боку, намаганням зруйнувати стереотипний (у концепції видання - антропоцентричний) погляд на соціоприродну взаємодію (деструктивна функція), а з іншого - сприяти екологізації мислення й розробити стратегію подальшого розвитку (творча функція). Формування концептуальних засад екологічної етики журналу відбувається у два етапи - деструктивний і творчий, кожен з яких включає до свого тематичного поля різні сфери суспільного життя (політичну, економічну, наукову, культурну, релігійну).
5. Дослідження деструктивного етапу екологічної етики журналу засвідчило: домінантним чинником, що визначив характер сучасної глобальної кризи, у концепції видання постає християнство, яке уявляється антропоцентричною, екофобною й антиекологічною релігією. З релігією в часопису тісно пов’язується наукове коріння екологічних проблем, що проявляється в окремих порівняннях світоглядних засад сучасної науки та християнства (наука, подібно до християнства, тлумачиться як „релігія Заходу”; християнство виступає джерелом антропоцентричної установки на підкорення природи, що активно засвоюється науковцями, тощо). Широко провадяться ідеї технофобії та антиросту, „подолання техніки”, утверджується необхідність припинення науково-технічного прогресу, що розглядається як джерело не лише суто екологічних проблем, а й деструктивних змін масової свідомості (спричинених використанням ядерної та хімічної зброї, несанкціонованими медичними дослідженнями тощо). У контексті глобальних проблем значна увага звертається на негативні особливості науки - дегуманізацію суспільства (комерціалізацію тіла, генетичної інформації тощо), секуляризацію природи (перетворення її на об’єкт для лабораторних експериментів: ксенотрансплантація, генна інженерія) та слабкість наукових знань (неможливість подолати „хвороби індустріалізації”).
Політичне джерело екологічної кризи в журналі пов’язується з діяльністю розвинутих західноєвропейських країн та США. Осередком сучасних проблем вважається мегаполіс, який у мініатюрі повторює процеси, що відбуваються на глобальному рівні, - поступове витіснення природного світу і заміна його техногенним, розмежування населення на заможний осередок і збіднілі прошарки населення тощо.
Економічні витоки екологічних проблем пов’язуються в часопису з індустріалізацією та світовою торгівлею, що характеризується як „ера розвитку й неоколоніалізму”, головними суб’єктами якої постають транснаціональні корпорації. Дієвим психологічним прийомом виступає аргумент ризику технологічних інновацій (деструктивні наслідки спорудження й експлуатації великих промислових об’єктів), який супроводжується образами руйнування світу, а отже, актуалізує апокаліптичні аспекти екологічної кризи.
Культурний аспект глобальної кризи вбачається в нівелюванні цінностей і традицій окремих народів, подальший розвиток яких прогнозується в трьох напрямках: поступового включення окремих культур до „глобальної монокультури”, виникнення опозиційних до „глобальної монокультури” рухів за збереження традицій та цінностей окремого народу, трансформації окремих культур відповідно до умов ХХІ ст.
6. Розгляд творчого етапу екологічної етики журналу „The Ecologist” показав, що еколого-етичні засади, запропоновані журналістами часопису, претендують на роль єдиних інтегральних положень, без урахування локального контексту (особливостей території, традицій її мешканців і т.п.), що, однак, свідчить не про нехтування журналом культурних, релігійних або інших характеристик окремих народів, а насамперед про намагання сформувати сталий корпус універсальних еколого-етичних положень, прийнятних в усьому світі та здатних сприяти формуванню екологічної свідомості людства.
Домінантним напрямком екологічної етики, ідеї якого провадяться на сторінках часопису, постає глибинна екологія, яка, всупереч її засновникам А. Наесу та Д. Сешнсу, уявляється не як платформа суспільної діяльності, а насамперед як чітко сформульований світогляд, засади якого матимуть нормативний характер. Основоположними принципами, запозиченими журналом з „Платформи глибинної екології”, виступають принципи екологічного егалітаризму (будь-яка жива істота має внутрішню цінність, не залежну від її корисності для людства) й обмеженого втручання в природне середовище.
На противагу домінуючій (редукціоністській) пропонується нова наукова парадигма, що базується не на аналітичному, а на системному підході до вивчення природних явищ, і характеризується поняттям „холістична екологія” (наука, що вивчає природу як ієрархію цілісностей). Підґрунтям нової наукової парадигми виступають Загальна теорія систем, синергетика та кібернетика, головною спільною ознакою яких виступає дослідження цілісних природних систем різного порядку (видів, популяцій, біоценозів тощо).
Взірцем для створення нового суспільного устрою як передумови подолання екологічної кризи стає традиційне суспільство, що існує в межах невеликої території, функціонує за рахунок власних природних ресурсів, а отже, являє собою приклад суспільства сталого розвитку. Незважаючи на переваги традиційного суспільства, з точки зору екологічної етики, його характеристика, представлена в журналі, позбавлена об’єктивності. Це проявляється насамперед у помітній ідеалізації устрою такого суспільства й відсутності критичного сприйняття окремих сторін його життєдіяльності.
Часопис „The Ecologist” характеризується орієнталістською спрямованістю, яка проявляється в тому, що релігійним підґрунтям еколого-етичних засад видання стають східні екофільні релігії. Провідними рисами східних релігій, які привертають увагу журналу, стають космо- й етикоцентризм, домінантні ідеї про мінімальне втручання в природу й моральну відповідальність людини за її руйнування. Ключовим поняттям екологічної етики журналу, запозиченим зі східних релігій, стає поняття „шлях”, що, поряд з традиційним для релігійних систем визначенням як єдиного універсального закону, якого має дотримуватися людство, набуває й інших, більш конкретизованих, значень (поведінкова стратегія, спрямована на підтримання порядку на планеті; перехід до стійкого розвитку через максимальне втручання в економічні процеси тощо).
Альтернативою глобальній економіці уявляється екологічна економіка й економічна локалізація, необхідність якої мотивується природоохоронними (радикальне обмеження світової торгівлі зменшуватиме рівень забруднення довкілля) та здоров’язберігаючими (безпека продовольчої продукції) чинниками. Пропонована журналом модель екологічної економіки є практичним утіленням теоретичних засад екологічної етики і передбачає орієнтацію на руйнування антиекологічних промислових галузей (ядерної, автомобільної, хімічної) і використання екологічно чистих мало - або безвідходних технологій (виробництво вітрових станцій, велосипедна індустрія і т.п.).
Екологічні рухи розглядаються часописом як рушійна сила процесу переходу до нового суспільного устрою, що має на меті, з одного боку, захист природного середовища від екологічно небезпечних економічних проектів, а з іншого - формування загальносвітової опозиції науково-технічному прогресу на користь екологічних пріоритетів. На підставі аналізу діяльності існуючих екологічних рухів журналом пропонується власна модель екологічної політики, основними рисами якої стають заперечення ідеології індустріалізму, дотримання принципу біосферного егалітаризму й ідей глибинної екології, опора на історичний досвід антиіндустріальних рухів (лудизму).
Список опублікованих праць за темою дисертації
1. Бондаренко Т.О. Ідеологічна концепція журналу „The Ecologist” / Т.О. Бондаренко // Вісн. Харк. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. Серія: Філологія. - 2003. - № 583. - Вип.37. - С.135–137.
2. Бондаренко Т.О. „Проект виживання”: альтернативний світ в умовах глобалізації / Т.О. Бондаренко // Ученые записки Таврического национального университета им.В.И. Вернадского. Серия: Филология. - 2005. - Т.18 (57). - № 3. - С.11–15.
3. Бондаренко Т.О. Журнал “The Ecologist” у контексті сучасної екологічної кризи / Т.О. Бондаренко // Вісн. Дніпропетровського університету. - 2006. - № 1. - С.77–81.
4. Бондаренко Т.О. Специфіка деструктивної функції екологічної етики журналу „The Ecologist” / Т.О. Бондаренко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. - 2006. - Т. 19 (58). - № 5. - С.232–237.
5. Бондаренко Т.О. Екологічна журналістика як об’єкт наукових досліджень / Т.О. Бондаренко // Діалог. Медіа-студії: зб. наук. пр. / за заг. ред. О.В. Александрова. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. - Вип.5. - С.70–81.
6. Бондаренко Т.О. Джерела й типологія екологічної етики журналу „The Ecologist” / Т.О. Бондаренко // Вісн. Харк. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. Серія: Філологія. - 2007. - № 765. - Вип.50. - С. 196–199.
7. Бондаренко Т.О. Системний підхід: нова наукова парадигма журналу „The Ecologist” / Т.О. Бондаренко // Культура народов Причерноморья. - 2007. - № 101. - С.162–165.
АНОТАЦІЇ
Бондаренко Т.О. Екологічна етика журналу „The Ecologist” у контексті глобалізаційних процесів у соціальних комунікаціях. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.01 - теорія та історія соціальних комунікацій. - Харківська державна академія культури. - Харків, 2008.
Дисертація присвячена вивченню екологічної етики альтернативного екологічного журналу „The Ecologist”, що видається в Лондоні з 1970 року. Визначено роль екологічної етики часопису як особливого світогляду, що орієнтує людство на соціально значиму діяльність, спрямовану на гармонізацію відносин з довкіллям шляхом радикальної трансформації усталеного погляду на природу.
Розглянуто роль соціальної комунікації, зокрема мас-медіа, у формуванні екологічної свідомості. Подано загальну характеристику журналу „The Ecologist” як складової соціально-комунікаційної системи. Проаналізовано фундамент, джерела, функції, етапи екологічної етики часопису, а також її концептуальні засади, запропоновані як основа екологічного світогляду.
Ключові слова: екологічна етика, довкілля, журнал „The Ecologist”, екоцентризм, біоцентризм, екологічний світогляд, соціальна комунікація.
Бондаренко Т.А. Экологическая этика журнала „The Ecologist” в контексте глобализационных процессов в социальных коммуникациях. - Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата наук по социальным коммуникациям по специальности 27.00.01 - теория и история социальных коммуникаций. - Харьковская государственная академия культуры. - Харьков, 2008.
Диссертация посвящена изучению экологической этики альтернативного экологического журнала „The Ecologist”, который выходит в Лондоне с 1970 года. Определена роль экологической этики издания как особенного мировоззрения, ориентирующего человечество на социально значимую деятельность, направленную на гармонизацию взаимоотношения с природой путем радикальной трансформации устоявшегося взгляда на окружающую среду.
Рассмотрена роль социальной коммуникации, в частности масс-медиа, в формировании экологического сознания. Отмечено, что исследователи социально-коммуникативных процессов сосредотачивают внимание на теории и истории экологической журналистики и не обращаются к изучению отдельных изданий, предлагающие пути решения экологических проблем. Представлена общая характеристика журнала „The Ecologist” (история, проблематика основных материалов, направления деятельности журналистов издания), который не являлся объектом изучения в отечественных и зарубежных работах по социальным коммуникациям. Проанализированы источники, функции, этапы экологической этики издания, а также ее концептуальные идеи, предложенные в журнале как основа экологического мировоззрения.
Исследование показало, что экологическая этика „The Ecologist” концентрирует в себе биоцентрические и экоцентрические идеи, что позволяет отнести ее к синтетическому (экобиоцентрическому) направлению. Отмечено, что в основе экологической этики журнала лежат экофильные религии. Функциональная двойственность экологической этики обусловлена, с одной стороны, ее стремлением разрушить стереотипный взгляд на социоприродное взаимодействие, а с другой - способствовать построению альтернативной модели общественного устройства с учетом экологического императива. В соответствии с этим выделено два этапа формирования экологической этики журнала - деструктивный и творческий.
В работе отмечено, что концептуальные положения экологической этики журнала „The Ecologist” необходимо изучать в контексте различных сфер общественной жизни (политической, экономической, культурной и т.д.), прямо или опосредовано влияющих на состояние окружающей среды. Проблемно-тематический анализ статей журнала позволил выделить основные причины глобального экологического кризиса, в частности христианство (как антропоцентрическую религию), научно-технический прогресс, экономическую деятельность западноевропейских стран и США. Основой экологического мировоззрения в „The Ecologist” провозглашается глубинная экология, системный подход к изучению природных явлений, восточные религии, экологическая экономика. Предложенная журналистами издания экологическая этика мыслится как универсальная концепция, которая должна быть принята на международном уровне и стать общемировой идеологией.
Ключевые слова: экологическая этика, окружающая среда, журнал „The Ecologist”, экоцентризм, биоцентризм, экологическое мировоззрение, социальная коммуникация.
Bondarenko T. A. Environmental ethics of “The Ecologist” magazine in context of globalizing processes in social communications. - Manuscript.
The dissertation is presented to obtain the Candidate degree in social communications by specialty 27.00.01 - theory and history of social communications. - Kharkiv state academy of culture. - Kharkiv, 2008.
The thesis is dedicated to studying the environmental ethics of „The Ecologist” magazine published in London from 1970. The author determines the role of the magazine’s environmental ethics as a special world-view that orients humanity on social important activity directed on harmonization interrelation with nature by radical transformation of stable view on the environment.
The dissertation considers the role of social communication, mass media in particular, in forming of ecological conscious. It presents general characteristic of „The Ecologist” magazine that wasn’t the research object in native and foreign science of social communications. The author analyzed foundation, sources, functions, stages of the magazine’s environmental ethics and its conceptual ideas as a basis of ecological world-view.
The research demonstrates that the magazine’s environmental ethics concentrate biocentric and ecocentric ideas that betoken its synthetic characters. The environmental ethics proposed by “The Ecologist” journalists is considered as universal conception that must be accepted on international level and become global ideology.
Key words: environmental ethics, environment, “The Ecologist” magazine, ecocentrism, biocentrism, environmental view, social communication.
|