Реферат:
Охорона і гарантії прав землекористувачів
План
Вступ
1. Охорона і гарантії прав землекористувачів
Висновок
Література
Вступ
Охорона прав землекористувачів здійснюється шляхом закріплення, встановлення відповідних правових приписів і примусового застосовування санкцій до осіб, які не виконують їх вимог.
Відповідно до ст. 43 ЗК України права землекористувачів охороняються законом. Порушені права підлягають поновленню. Поновлення прав землекористувачів здійснюється радами відповідно до їх компетенції, судом, арбітражним судом або третейським судом (ст. 44 ЗК України).
Землекористувачам у встановленому порядку відшкодовуються збитки, заподіяні порушенням земельного законодавства. Серед найбільш поширених порушень можна вказати: самовільне зайняття земельних ділянок; псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими відходами і стічними водами; незаконне вилучення земельної ділянки; порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або невиконання обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; знищення межових знаків; заподіяння збитків при вчиненні зазначених правопорушень тощо.
За порушення суб’єктивних прав землекористувачів можливі різні види юридичної відповідальності.
Адміністративна відповідальність
передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення за псування і забруднення (ст. 52); самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 53); несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст. 54); знищення межових знаків (ст. 56).
Кримінальна відповідальність
за порушення прав землекористувачів має місце у випадках, коли за аналогічне правопорушення винна особа протягом року притягувалася до адміністративної відповідальності, наприклад, при самовільному зайнятті земельної ділянки (ст. 199 КК України).
Можливість дисциплінарної відповідальності
за порушення прав землекористувачів не виключається. Вона застосовується згідно з правилами трудового законодавства.
1. Охорона і гарантії прав землекористувачів
Статтею 117 ЗК України встановлено, що збитки, заподіяні в результаті порушення земельного законодавства, підлягають відшкодуванню винними особами. При відшкодуванні збитків нерідко одночасно відшкодовується і шкода, заподіяна землі як об’єкту права власності.
При визначенні розміру збитків, заподіяних псуванням, забрудненням, самовільним використанням, несвоєчасним поверненням з тимчасового користування землі чи іншими порушеннями земельного законодавства, враховуються, зокрема, всі необхідні витрати по відновленню родючості чи інших якостей землі, що відповідають її призначенню, і неодержані прибутки, які були б одержані землекористувачем за час до приведення цих земель у стан, придатний для використання за призначенням. Коли за час самовільного використання землі правопорушником одержано прибутки, що перевищують недоодержані землекористувачем, на користь останнього стягуються з правопорушника фактично одержані прибутки.
При порушенні прав землекористувачів не виключається сполучення декількох видів відповідальності. Наприклад, за самовільне сінокосіння передбачена майнова відповідальність у вигляді відшкодування землекористувачу заподіяних збитків. Але якщо таке правопорушення вчинено на землях сільськогосподарських підприємств і спричинило істотну шкоду, то можлива кримінальна відповідальність як за самоуправство (ст. 198 Кримінального кодексу).
Настання спеціальних правових наслідків передбачено законом за потрави посівів на землях сільськогосподарських підприємств. У цих випадках збитки, заподіяні сільськогосподарським підприємствам потравою посівів, пошкодженням або знищенням зібраного врожаю сільськогосподарських культур, що знаходиться в полі, пошкодженням насаджень худобою, птицею, автомобілями, тракторами, комбайнами, іншими машинами або гужовим транспортом, відшкодовуються в повному обсязі винними особами. Худоба й птиця в разі необхідності затримуються цими господарствами для виявлення їх власника.
У разі потрави посівів, пошкодження або знищення сільськогосподарських культур, які перебувають на державному сортовипробуванні, а також селекційних і насіннєвих посівів збитки повинні визначатись у розмірі п’ятикратної вартості неодержаного врожаю цих культур за закупівельними цінами на аналогічні культури. Крім того, особи, винні в потраві посівів, а також у зазначених вище правопорушеннях, несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу (ст. 104 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Збитки землекористувачам можуть бути заподіяні і в результаті правомірних дій, наприклад, уповноважених державних органів. Зокрема, при вилученні земельних ділянок або при тимчасовому їх зайнятті, яке здійснюється у встановленому порядку. У даному разі йдеться про гарантії прав, що становлять сукупність нормативних приписів і правових способів, які передбачені земельним законодавством і забезпечують нормальну юридичну можливість землекористувачів набути суб’єктивне право, реалізувати його, а при порушенні цього права — забезпечувати його захист.
Умови й порядок відшкодування збитків землекористувачам регламентуються статтями 88, 89 ЗК України, а також спеціальною постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року «Про порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».
Збитки, заподіяні вилученням або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, а також обмеженням прав землекористувачів, у тому числі орендарів, погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі землекористувачам, у тому числі орендарям, які зазнали цих збитків.
При обчисленні обсягу збитків враховуються витрати на поліпшення якості землі за час використання земельних ділянок, а також неодержані доходи. Обов’язок по відшкодуванню збитків покладено на організації і громадян, яким відведено земельні ділянки, що вилучаються, а також на тих осіб, діяльність яких призводить до обмеження прав землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршення якості земель, розташованих у зоні їх впливу.
Висновок
Важливі гарантії прав землекористувачів закріплені ст. 46 ЗК України. Зазначена норма передбачає правові наслідки вилучення у громадян і юридичних осіб земельних ділянок для державних або громадських потреб.
Можливість вилучення земельних ділянок у громадян для державних або громадських потреб закон пов’язує лише з попереднім вирішенням (за бажанням громадян) всіх питань, які виникають у результаті такого
вилучення. Стаття 46 ЗК України гарантує надання громадянам рівноцінної земельної ділянки. Обов’язок виділити таку ділянку покладено на раду. На наданій земельній ділянці підприємства, установи й організації, для яких відводиться земля, повинні збудувати житлові, виробничі та інші будівлі замість тих, що вилучаються. Крім того, землекористувачу повинні бути відшкодовані в повному обсязі інші збитки.
Вилучення ж земельних ділянок для державних або громадських потреб у юридичних осіб (сільськогосподарських та лісогосподарських підприємств та організацій) здійснюється при умові будівництва зацікавленими у вилученні суб’єктами житлових, виробничих та інших будівель замість тих, що вилучаються, і відшкодування в повному обсязі інших збитків.
Законодавство, гарантуючи сталість і стабільність прав землекористувачів, встановлює, що припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною, а також обмеження прав землекористувачів можливе лише у випадках, прямо передбачених законом.
Забезпечуючи реалізацію землекористувачам права самостійно господарювати на землі, ст. 43 ЗК України передбачає, що втручання в їх діяльність, пов’язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення землекористувачами земельного законодавства.
Кожний землекористувач вправі вимагати в установленому порядку усунення неправомірних дій будь-якого суб’єкта, який перешкоджає йому здійснювати нормальну експлуатацію земельної ділянки або управляти нею в дозволених законом межах. У цих випадках право землекористувача може захищатися ним як в адміністративному, так і в судовому порядку.
Література
1. Баб’як О. С, Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000.- 216 с.
2. Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 192 с.
3. Екологічне право. Особлива частина Підручник. Для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001
4. Екологічне право України За редакцією професорів В. К. Попова і А. П. Гетьмани. Харків, «Право». 2001
5. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - 848 с
6. Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. – К., 1991.
7. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. -Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. - 248 с.
|