| Міністерство аграрної політики України
Полтавська державна аграрна академія
Кафедра фінансово-економічного аналізу та статистики
Контрольна робота
з дисципліни політична економія
Виконала: студентка І курсу заочної форми навчання факультет «Економіки і менеджменту», спеціальність «Економіка підприємства»
Стоян Марія Валеріївна
Полтава - 2009
ПЛАН
Вступ
Конкуренція
Форми конкуренції, її місце та роль в ринковій економіці
Список використаної літератури
ВСТУП
КОНКУРЕНЦІЯ - це змагання між виробниками (продавцями) товарів, а в загальному випадку — між будь-якими економічними, ринковими суб'єктами; боротьба за ринки збуту товарів з метою здобуття вищих доходів, прибутку, інших вигод (від лат. concurrentia - стикатися).
Метою даної роботи є аналіз еволюції поняття "конкуренція" з розвитком економічних теорій, показати яку роль грає держава в розвитку і підтримці конкурентних стосунків в ринковому середовищі.
У системі ринкових стосунків покупці вільно обмінюються благами на багатьох конкурентних ринках.
Конкуренція є механізмом, який вирішує всі економічні проблеми суспільства.
Ринковий характер економічних стосунків означає свободу вибору для покупця і продавця.
Механізм ринку діє через співвідношення попиту і пропозиції, що передбачає необхідну рухливість цін, конкуренцію товарів і, значить, товаровиробників. Конкуренція – це невід'ємна частина ринкового середовища, необхідна умова розвитку підприємницької діяльності.
Конкуренція виникла одночасно з товарним виробництвом, проте лише при капіталізмі вона перетворилася на головний важіль ринкового регулювання суспільного виробництва.
Конкуренція одночасно має і позитивні і негативні сторони.
Позитивний вплив конкуренції на економіку полягає в наступному:
1. вона сприяє розвитку науково-технічного прогресу, постійно заставляючи товаровиробника застосовувати кращі технології, раціонально використовувати ресурси. Завдяки конкурентній боротьбі вимиваються економічно неефективні виробництва, застаріла техніка, неякісні товари;
2. вона чуйно реагує на зміну попиту, веде до здешевлення витрат виробництва, гальмує зростання цін, а у ряді випадків веде до їх зниження;
3. певною мірою вирівнює норму прибутку на капітал і рівень заробітної плати у всіх галузях національної економіки.
До негативних сторін можна віднести:
1. додає бізнесу певну нестабільність, створює умови для безробіття, інфляції і банкротства;
2. веде до диференціації доходів і створює умови для їх несправедливого розподілу;
3. її слідством може бути надвиробництво товарів і недовантаження потужностей в періоди виробничих спадів.
У роки планової економіки в нашій країні конкуренція не грала тієї ролі, яка їй відводиться при ринкових методах господарювання. З точки зору організації планової економіки концентрація виробництва в монополіях вважалася найбільш ефективним способом господарювання, а конкуренція - джерелом хаосу і криз надвиробництва.
Завдяки цьому економіка перетворилася не лише на систему високомонополізованих виробництв, але буквально в суму гігантських промислових натуральних господарств, що самостійно забезпечують себе всім необхідним: від допоміжного виробництва до соціальної сфери.
Все це привело до низької ефективності виробництва, надмірно високого рівня витрат, і, в деяких галузях до глибокого технологічного відставання від передових науково-технічних розробок.
Чим жорстокіша конкуренція на внутрішньому ринку, тим краще національні фірми виявляються підготовленими до боротьби за ринки за кордоном, і тим у вигіднішому положенні опиняються споживачі на внутрішньому ринку і по рівню цін, і за якістю продукції.
Адже конкурентноздатна продукція повинна мати такі споживчі властивості, якими б вона вигідно відрізнялася від схожої продукції інших конкурентів.
Підтримка конкурентного середовища в Україні, як і у всіх розвинених країнах в даний час, стала важливим завданням державного регулювання економіки. А значить, вивчення конкуренції, її роль в розвитку ринкових стосунків є зараз важливим завданням економічних досліджень в нашій країні.
КОНКУРЕНЦІЯ
Конкуренція – це суперництво, економічна боротьба, змагання між продавцями – виробниками за право здобуття максимального прибутку і між покупцями при покупці товарів за велику вигоду.
Конкурентна боротьба сприяє ефективному використанню обмежених ресурсів. Ресурси розподіляються по галузях і видах виробництва так, щоб продукція, отримана від цих ресурсів, приносила їм прибуток. Вона є регулюючою силою в умовах ринку.
Конкуренція виконує в ринковій економіці важливу функцію – вона змушує виробників враховувати інтереси споживача, а значить, і інтереси суспільства в цілому. В ході конкуренції ринок з безлічі товарів відбирає лише ті, які потрібні споживачам. Саме їх вдається продати. Інші ж не користуються попитом, і виробництво їх скорочується.
Конкуренція є конкретним механізмом, за допомогою якого ринкова економіка вирішує фундаментальні питання: що, як і для кого виробляти?
Конкуренція грає важливу роль в ринкових стосунках. Вона стимулює розвиток економіки і самих працівників, діяльність самостійних одиниць.
Через неї товаровиробники як би контролюють один одного. Їх боротьба за споживача призводить до зниження цін, зменшення витрат виробництва, поліпшення якості продукції, розвитку науково-технічного прогресу.
Конкуренція є суперництвом суб'єктів господарської діяльності для досягнення найбільш високих результатів в своїх інтересах. Як економічний закон конкуренція виражає причинно-наслідковий зв'язок між інтересами суб'єктів господарювання і результатами в розвитку економіки.
За наявності конкуренції на ринку виробники постійно прагнуть понизити свої виробничі витрати, аби збільшити прибуток. В результаті підвищується продуктивність, знижуються витрати і компанія дістає можливість зменшити ціни. Конкуренція також спонукає виробників покращувати якість товарів і постійно збільшувати різноманітність пропонованих товарів і послуг. Таким чином, виробники вимушені постійно боротися з конкурентами за покупців на ринку збуту шляхом розширення і поліпшення асортименту високоякісних товарів і послуг, пропонованих за нижчими цінами. Від цього виграє споживач.
Основні умови виникнення конкуренції:
1. повна господарська (економічна) відособленість кожного товаровиробника;
2. повна залежність товаровиробника від кон'юнктури ринку;
3. протистояння всім іншим товаровиробникам в боротьбі за купівельний попит.
Конкуренція – найважливий елемент ринку, що грає роль в підвищенні якості продукції, робіт і послуг, зниженні виробничих витрат, в освоєнні технічних новинок і відкриттів.
Функції конкуренції
Конкуренція направляє обмежені ресурси в ті галузі і види діяльності, на продукцію і послуги яких є попит. Це називається алокаціонною функцією або функцією розміщення.
Інноваційна функція конкуренції полягає в стимулюванні впровадження досягнень науки і техніки, нових технологій, випуску нових видів продукції і послуг, підвищення якості продукції і послуг, і так далі.
Функція конкуренції, що полягає в створенні умов для здобуття доходів і прибутку найбільш успішними підприємствами, що наводить до банкротства підприємства, чия продукція і послуги не користуються попитом у споживача, називається розподільною.
Конкуренція є інструментом (засобом), яке перешкоджає виникненню і існуванню стійкої монопольної влади на ринку. Наприклад, монополіст може призначити ціну. В той же час конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декількох продавців. Чим досконало конкуренція, тим справедливіше ціна. Тобто конкуренція володіє контролюючою функцією.
Конкуренція сприяє встановленню рівноважної ціни, рівнянню попиту і пропозиції. На чисто конкурентному ринку окремі фірми здійснюють незначний контроль над ціною продукції, мають настільки невелику частину від загального обсягу виробництва, що збільшення або зменшення її випуску не робитиме відчутного впливу на ціну товару.
Виробник, так само як і покупець, завжди повинен орієнтуватися на ринкову ціну. Таким чином, конкуренція сприяє досягненню компромісу між продавцями і покупцями. Тут можна відзначити і те, що конкуренція створює тотожність приватних і суспільних інтересів.
Конкуренція підтримує суспільно нормальні умови виробництва і реалізації товарів і послуг. Вона як би підказує товаровиробникам, скільки капіталу вони повинні вкласти у виробництво того або іншого товару. Припустимо, що один продавець витратив на виробництво якого-небудь товару більше засобів, чим інший. При такій ситуації, коли на ринку встановиться рівноважна ціна на даний вигляд товару, більше за прибуток матиме останній продавець, тобто той, хто виробив товар за нижчою собівартістю. А при надлишку даного виду товару станеться, як вже наголошувалося, різке падіння цін, і продавець, що витратив на виробництво багато засобів, зазнає збитків. Таким чином, конкуренція підтримує нормальні для всього суспільства умови виробництва. Макконнелл відзначає, що «в умовах чистої конкуренції ті, що керуються мотивом прибутку підприємці вироблятимуть кожен товар до тієї межі, в якій ціна і граничні витрати зрівнюються». З цього виходить, що в умовах конкуренції ресурси розподіляється ефективно.
Конкуренція стимулює науково-технічний прогрес і підвищення ефективності виробництва. Оскільки конкуренція служить «зрівнювачем» цін, то можна зробити висновок, що при ринковому суперництві перемагатиме той, хто має товари високої якості і максимально низькою собівартістю. Для цього необхідно постійно оновлювати умови виробництва, витрачати великі капіталовкладення на вдосконалення техніки. В даний час зустрічається багато винахідливих підприємців, які готові піти на ризик при виробництві товарів із застосуванням нової технології. Отже, при розвитку конкуренції з кожним роком підвищується ефективність виробництва.
При протиборстві суб'єктів ринку посилюється їх соціально-економічне розгалуження. В конкуренції бере участь безліч дрібних власників, які лише починають вести свою господарську діяльність.
Багато хто з них, не маючи достатнього капіталу, сучасних засобів виробництва і інших ресурсів, не може витримати цього суперництва і через деякий час отримують збитки, розоряються. І лише небагато з них нарощують свою економічну потужність, розширюють підприємства і стають повноправними і досить значимими і шанованими суб'єктами ринку.
ФОРМИ КОНКУРЕНЦІЇ, ЇЇ МІСЦЕ ТА РОЛЬ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
Для виникнення конкуренції потрібні певні умови. Серед них найважливіші такі: наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників одного і того ж продукту чи послуги, свобода вибору господарської діяльності виробників, відповідність між попитом і пропозицією, наявність на ринку засобів виробництва, який дає можливість вільного вибору господарської діяльності.
В залежності від застосовуваних методів розрізняють цінову, нецінову і нечесну конкуренцію.
Цінова конкуренція означає, що основним методом боротьби проти конкурентів є ціна. У такій боротьбі перемагає той, хто досягає індивідуальної вартості, нижчої, ніж ринкова ціна. Це по суті боротьба за скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення продуктивності живої праці тощо. На конкурентному ринку нездатність деяких фірм до зазначеної діяльності в кінцевому підсумку означає усунення їх іншими фірмами.
Нецінова конкуренція може здійснюватися шляхом підвищення якості продукції, використання реклами, надання безплатних консультацій щодо використання купленого товару, забезпечення гарантійного ремонту, надання запасних частин тощо.
Нечесна конкуренція являє собою діяльність господарського суб'єкта, що спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення панування на ринку шляхом обману споживача, партнерів, інших господарських суб'єктів і державних органів. Основними способами такої конкуренції є: дезінформація з боку виробника споживачів і господарських суб'єктів про товар і послуги; використання товарного чи фірмового найменування без дозволу господарського суб'єкта, на ім'я якого вони зареєстровані; поширення компрометуючої інформації про товари своїх конкурентів; здійснення тиску на постачальників ресурсів і банки, щоб вони відмовляли конкурентам у постачанні сировини, матеріалів та у наданні кредитів; встановлення більш високих окладів і різних пільг з метою з метою переманення провідних спеціалістів фірм-конкурентів тощо.
Прийнято розрізняти такі форми конкуренції:
- міжгалузева;
- внутрішньогалузева;
- чиста;
- олігополістична;
- монополістична.
Міжгалузева конкуренція являє собою суперництво виробників різних галузей господарства за більш прибуткове застосування капіталу. Вона ведеться шляхом переливання капіталу з однієї галузі в іншу, з менш прибуткової у більш прибуткову. Міжгалузева конкуренція сприяє утворенню середньої норми прибутку, формуванню пропорцій суспільного виробництва, розвитку нових галузей, а також виникненню суперечності між виробниками різних галузей і виникненню економічних криз.
Внутрішньогалузева конкуренція становить собою суперництво виробників всередині кожної галузі за одержання прибутку. Вона сприяє формуванню суспільно необхідних затрат на виробництво товару, зниженню затрат виробництва і збільшенню прибутку, розвитку НТП, збільшенню обсягів виробництва і насиченню ринку товарів, утворенню і зниженню ринкової вартості товару, диференціації товаровиробників, виникненню економічних криз.
До досконалої (чистою) конкуренції відносяться внутрігалузева конкуренція (між виробниками однорідної продукції) і міжгалузева конкуренція (між виробниками різних товарів). Перша веде до технічного прогресу, зниження витрат виробництва і цін на товари. Міжгалузева конкуренція дозволяє знайти сферу більш прибуткового вкладення капіталу.
По кількості виробників і покупців на ринку, типу продукції, можливості контролювати ціну, використовувати методи нецінової конкуренції, легкості входження в галузь нових фірм можна виділити ринки чистої конкуренції, олігополії, чистої монополії. Останні характеризуються як ринки недосконалої конкуренції.
Досконала (чиста) конкуренція – це ринкова ситуація, коли численні, незалежно діючі виробники продають ідентичну (стандартизовану) продукцію, причому жоден з них не в змозі контролювати ринкову ціну.
Основні характеристики досконалої (чистою) конкуренції:
1. на ринку велика кількість покупців і продавців, кожен займає відносно малу частку ринку даних товарів;
2. тотожна, стандартизована продукція, товари однорідні з погляду потреб покупців і, відповідно, продавців;
3. вільний доступ до ринків нових продавців і можливість такого ж вільного виходу з них, вхід і вихід з галузей абсолютно вільний;
4. наявність повної і доступної інформації для учасників обміну про ціни і їх зміни, про продавців і покупців; економічні суб'єкти повинні мати в своєму розпорядженні однаковий об'єм інформації про ринок.
Позитивні явища конкуренції:
1. зниження витрат;
2. швидке впровадження НТП;
3. гнучке пристосування до попиту;
4. висока якість продукції;
5. перешкоджає завищенню цін.
Негативні явища конкуренції:
1. розорення багатьох суб'єктів ринкової економіки;
2. анархія і криза виробництва;
3. надмірна експлуатація ресурсів;
4. несприятливий вплив на екологію.
Недоліки ринку досконалої конкуренції:
1. у довгостроковому періоді відсутній економічний прибуток, як головне джерело НТП;
2.способствует уніфікації і стандартизації продукту, що не відповідає вимогам сучасного покупця;
3. не може розповсюджуватися на виробництво суспільних благ;
4. витісняється монополіями і олігополістичними структурами.
Олігополія – це ринок, на якому домінує декілька крупних фірм, тобто декілька продавців протистоять безлічі покупців.
Олігополія характеризує економічну ситуацію, при якій на ринку залишається мала кількість виробників, – продавців (від трьох до десяти фірм). Найбільші з тих, що залишилися дістають можливість впливати на ринкову ціну.
Характерна особливість олігополістичного ринку – взаємозв'язок фірм: будь-який з олігополістів знаходиться під істотною дією поведінки решти фірм і вимушений враховувати цю залежність.
В умовах олігополії можлива як цінова, так і нецінова конкуренція. Але цінові методи суперництва зазвичай менш ефективні. Між підприємствами існує тісна взаємозалежність. Якщо один з конкурентів понизив ціни, то інші вимушені адекватно відповідати, інакше виявиться дуже велика втрата покупців і прибутки. Зробивши у відповідь хід, вони одночасно зведуть нанівець зусилля цінового лідера. Тому цінові методи тут можуть принести лише короткочасний ефект.
Оскільки продукцію проводять крупні підприємства, витрати на виробництво за рахунок ефекту масштабу знижуються.
Зміна ціни одним з конкурентів, домінуючим у виробництві, визначає цінову політику в галузі. Інші підкоряються їй. Цінова конкуренція при цьому слабшає. Така ситуація, звана лідерством в цінах, характерна для олігополії.
В умовах олігополії нецінові методи конкуренції – від реклами до економічного шпигунства – виявляються ефективнішими, тому використовуються частішим.
Вступ до олігополістичного ринку обмежений. Потрібні значні капітальні вкладення, щоб створити підприємство, здатне протистояти фірмам, вже контролюючим даний ринок.
При олігополістичній конкуренції фірма в змозі контролювати два основні параметри своєї діяльності – ціну і об'єм випуску продукції або надання послуг, їй вигідно менше проводити і більшою мірою завищити ціну.
Монополістична конкуренція – це ринкова ситуація, коли численні продавці продають схожі товари, прагнучи додати їм реальні або уявні унікальні якості.
Монополістична конкуренція – найпоширеніший тип ринку, найбільш близький до досконалій конкуренції. Можливість для окремої фірми контролювати ціну (ринкову владу) тут незначна.
Основні характеристики монополістичної конкуренції:
1. відносне велике число дрібних (дрібних) фірм;
2. ці фірми проводять різноманітну продукцію, продукт кожної фірми в чомусь специфічний, споживач легко може знайти товари-замінники і перемкнути свій попит на них;
3. зберігаються можливості щодо легкого вступу до галузі нових виробників.
Нецінова конкуренція – головна зброя монополістичної конкуренції. Особливе значення в ній набуває реклама.
Проникнення на ринок монополістичної конкуренції досить легеня; досить запропонувати товар з властивостями, які зацікавлять покупця.
Монополістична конкуренція властива реально існуючим ринкам. Вона допомагає покупцеві найповніше задовольнити потреби, активізує торгівлю і виробництво.
Чиста монополія – це ринок, на якому один продавець протистоїть безлічі покупців. Навіть повна відсутність конкурентів усередині країни не виключає їх наявності за кордоном.
Монополія припускає, що одна фірма є єдиним виробником який – або продукції, що не має аналогів. Тому покупці не мають вибору і вимушені набувати даної продукції у фірми – монополіста.
Поняття чистої монополії зазвичай є абстрактним.
Поняття «монополія» має двоякий сенс: під монополією розуміють, по-перше, крупне підприємство, що займає провідне положення в певній галузі; по-друге, положення фірми на ринку, що дозволяє їй домінувати на нім. Монополія означає владу над ринком, перш за все над ціною.
Мета монополії – отримання надприбутку за допомогою контролю над ціною і об'ємом виробництва на монополізованому ринку.
Основні риси чистої монополії:
1. єдиний продавець – виробник;
2. товарна диференціація відсутня, відсутність товарів-замінників;
3. продавець здійснює практично повний контроль над цінами;
4. дуже скрутні умови входження в галузь нових підприємств. По суті справи, вхід виявляється заблокованим умовами.
Розрізняють декілька типів монополій:
1. природна монополія. Нею володіють приватні власники і господарські організації, що мають в своєму складі рідкісні і вільно не відновлювальні елементи виробництва (рідкісні метали, особливі земельні ділянки і так далі)
2. штучні монополії. Під цим умовною назвою розуміють об'єднання, що створюються ради отримання монополістичної вигоди. Штучні монополії виступають у вигляді різних монополістичних відносин.
В результаті концентрації виробництва можуть виникнути різні організаційні форми монополії: картель, синдикат, трест і так далі.
1. Картель - проста форма монополістичного об'єднання. На відміну від інших стійкіших форм, монополістичних структур (синдикати, трести, концерни) зберігає фінансову виробничу самостійність. Об'єктами угоди можуть бути: ціноутворення, сфери впливу, умови продажів, використання патентів. Діє, як правило, в рамках однієї галузі. Утрудняє функціонування ринкових механізмів. Потрапляє під дію антимонопольного законодавства. У одних країнах світу заборонені законом, в інших, навпаки, їх формування заохочується в цілях реструктуризації промисловості, стандартизації матеріалів і що комплектують, обмеження конкуренції між дрібними фірмами.
2. Синдикати - (від гр. syndikos - що діє спільно) - організаційна форма монополістичного об'єднання, при якій компанії, що увійшли до нього, втрачають комерційну збутову самостійність, але зберігають юридичну і виробничу свободу дій. Іншими словами, в синдикаті збут продукції, розподіл замовлень здійснюється централізовано. Були широко поширені в дореволюційній Росії. Виникли міжнародні синдикати. Класичним прикладом є діамантовий синдикат «Де Бірс», що зосередив в своїх руках реалізацію що практично всіх здобуваються в світі необроблених алмазів. Росія, так само як і багато інших країн, вимушена співробітничати з цим синдикатом. Поки він має в своєму розпорядженні можливості тиску на аутсайдерів, що намагаються вести торгівлю алмазами самостійно, аж до їх повного витіснення з ринку. У багатьох країнах світу прийняті закони, направлені проти будь-яких форм монополістичних об'єднань, що роблять гальмуючий вплив на розвиток економіки.
3. Трест - форма монополістичного об'єднання, при якій підприємства, що увійшли до нього, втрачають і виробничу, і комерційну самостійність підприємств, керівництво здійснюється з єдиного центру. Прибуток тресту розподіляється відповідно до ділової участі окремих підприємств.
4. Концерн - (від англ. concern - участь, інтерес) - організаційна форма об'єднання підприємств різних галузей, що знаходяться під єдиним управлінням і фінансовим контролем. Зазвичай до складу концерну, окрім виробничих, транспортних і торгових підприємств, входять банки або якісь інші фінансові організації - страхові, пенсійні фонди, кредитні установи і тому подібне Учасники концерну залишаються формально самостійними, але контролюються і управляються єдиним центром компанії. Така структура дозволяє підвищити конкурентоспроможність фірми за рахунок внутрішнього фінансування, продажі продукції підрозділам концерну по внутрішніх трансфертних цінах, передачі ноу-хау між підрозділами і тому подібне.
5. Пул набув поширення в області використання проектів. Учасники пулу приходять до взаємовигідних угод про форму передачі патентів і ліцензій. Прибуток розподіляється відповідно до квоти, визначуваної при вступі до пулу.
6. Холдинг - (від англ. holding) - акціонерна компанія, що володіє контрольним пакетом акцій одного або декількох акціонерних суспільств з метою контролю і управління їх діяльністю. Існують два основні види холдингових компаній: чистий холдинг, що виконує лише контрольно-фінансові функції для забезпечення єдиного управління; змішаний холдинг, який, крім того, займається підприємницькою діяльністю (промисловою, транспортною, торговою, фінансово-кредитною і ін.). Захоплюючи контрольний пакет акцій в інших фірмах (дочерних, онучатих), холдинг через систему участі підпорядковує собі ці формально незалежні фірми, які мають в своєму розпорядженні капітали, що значно перевершують власний.
7. Законними формами чистої монополії є також патенти, авторські права, товарні знаки. Патент (від латів. litteral patent - грамота, patens - відкриття) - документ, що видається уповноваженим державним органом, засвідчує авторство винаходу, а також виняткове право патентовласника на використання винаходу. Діє протягом встановленого законом терміну. Якщо протягом його дії фізичну або юридичну особу використовує винахід, захищений патентом з порушенням законодавства, то воно зобов'язане припинити його використання на першу вимогу патентовласника і відшкодувати йому заподіяні збитки. Авторські права дають авторам творів виняткові права продавати або тиражувати свої твори. Товарні знаки – це символи, використовувані підприємствами, зареєструвавши які держава робить незаконним її використання іншими.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Янова В.В. Економіка - М.: Іспит, 2005.
2. Базилев Н.И., Базилева М.Н. Економічна теорія: підручник для вузів. – 2-е вид., перероб. і доп. – М.: Норма, 2006.
3. Кураков Л.П., Яковлева Г.Е. Курс економічної теорії - М.: Геліос АРВ, 2005.
4. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Економікс: принципи, проблеми і політика. – М.: Інфра-М, 2006.
5. Юданов А.Ю Конкуренція: теорія и практика - М.: Гном-Прес, 2001.
|