Зміст

Вступ

Розділ 1. Специфіка навчання грамоти шестирічних першокласників

1.1 Психологічні особливості навчання дітей з шести років

1.2 Особливості методики навчання грамоти шестирічних першокласників

Розділ 2. Перевірка ефективності експериментального дослідження окресленої проблеми.

2.1 Організація і зміст експериментального дослідження.

2.2 Перевірка ефективності запропонованої методики формування навички письма.

Висновки

Список використаної літератури

Додаток

Вступ

Освіта – стратегічна основа розвитку особистості, суспільства, нації й держави, запорука майбутнього, найбільш масштабна і людиноємна сфера суспільства, його політичної, соціально-економічної, культурної й наукової організації. Вона є засобом відтворення й нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу, виховання патріота і громадянина, дієвим чинником модернізації суспільства, зміцнення авторитету держави на міжнародній арені.

На сучасному етапі формування освіти одне з головних завдань – створення необхідних умов для повноцінного розвитку і самореалізації кожного громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися протягом життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті, визначаючи стратегію радикальної модернізації освіти, головною її метою вважає створення умов для “розвитку, самоствердження і самореалізації особистості впродовж життя (1, С.4).

Початкова освіта – це перший освітній рівень, який закладає фундамент загальноосвітньої підготовки школярів. Тому пріоритетне завдання навчання у початковій школі на сучасному етапі має не лише сформувати в учнів певну кількість знань, загальнонавчальних умінь та навичок, а забезпечити подальше становлення особистості дитини, розвиток її розумових здібностей, і в першу чергу навчити дітей самостійно і творчо мислити. В.Сухомлинський прагнув, щоб початкова школа стала “школою мислення, фундаментом творчих розумових сил учнів” (26, С.429).

Розв’язання актуальних завдань національно-державного будівництва в Україні неможливе без всебічного реформування освіти. Від школи значною мірою залежить ступінь стабільності та надійності історичних перетворень нашого часу, оскільки лише енергійне, вільне від старих стереотипів покоління може повною мірою реалізувати нові соціально прогресивні ідеї.

Реформування національної освіти стосуєтья всіх її ланок.

Одне з найважливіших завдань реформи загальноосвітньої школи й професійної школи - поступовий перехід до навчання дітей у перших класах із шести років, а відтак перед чотирирічною початковою ланкою ставляться якісно нові завдання: закласти основу для всебічного розвитку дітей, формувати міцні навички вільного, виразного читання, рахунку, грамотного письма, культури мови і поведінки, виховувати сумлінне ставлення до навчання і суспільно корисної праці, прищеплювати любов до Батьківщини. Рік, на який збільшено навчання у початкових класах, має бути максимально використаний для поліпшення фізичного розвитку дітей, для організації занять музикою, образотворчим мистецтвом і пізнання навколишньої дійсності.

Головне завдання – правильно визначити об'єктивну готовність шестирічної дитини до навчання в школі. Зробити це не так просто, оскільки в цьому віці досить інтенсивно відбуваються складні процеси психофізичного та морального розвитку особистості.

Для шестирічних першокласників процес навчання грамоти триває протягом усього навчального року. Тому знання, уміння й навички з рідної мови, здобуті шестирічними першокласникама у період оволодіння грамотою, стають основоположними для них в усьому подальшому навчанні.

Перший клас-той рубіж, де відбуваються ломка звичних стереотипів поведінки і формування норм поведінки школяра. Щоб допомогти дітям без зайвих ускладнень увійти в шкільне життя, необхідні максимум уваги до кожного учня, такт, терпіння, чітка система у відносинах між ним і вчителем, щоб радість від спілкування школярів між собою та з педагогом була домінуючим почуттям у подальшому їх навчанні у школі. Гра – найбільш ефективний засіб реалізації завдань навчального процесу, засвоєння навчального матеріалу, формування практичних навичок та вмінь, норм поведінки. Як зазначав Ш.О.Амонашвілі, гра для дітей основна форма розвитку, форма вільного спонтанного виявлення функціональної тенденції дитини. Тому гра має бути основною формою навчальної діяльності молодших школярів, їхнього ставлення до навколишньої дійсності, до товаришів, до дорослих.

Уроки навчання грамоти, як ніякі інші, дають можливість для формування у першокласників важливих загальнонавчальних умінь і навичок. Це передусім уміння слухати вчителя і товаришів по класу; відповідати на запитання педагога і виконувати його завдання, розпорядження; додержувати правильної постави під час читання й письма; тримати правильно ручку й олівець тощо. Та й основні вміння – читати й писати, які формуються на уроках навчання грамоти, також належать до найважливіших умінь загальнонавчального характеру.

Навчання грамоти, за словами К.Д.Ушинського, мають забезпечувати самодіяльність дитини (сучасною мовою – це пізнавальну активність і самостійність), систематично вправляти її пам'ять і мислення, збуджувати інтерес до навчання. Настанова видатного вітчизняного педагога, як бачимо, залишається в силі й для організації сучасного навчально-виховного процесу з першокласниками, хоча, безумовно, добираючи навчальні прийоми, ми не можемо не враховувати того, що сьогодні грамотою доводиться оволодівати не дев'яти-десятирічним дітям, а шести-семирічним.

Сучасний педагог повинен пам'ятати, що період навчання грамоти – це один з найважливіших і найвідповідальніших етапів у житті дітей, у розвитку їхнього мислення і мовлення, у зростанні їхньої свідомості, у формуванні особистості в цілому.

З перших кроків навчання дітей у школі вчитель має формувати у них правильне ставлення до навчання як до праці. Думку про те, що навчання – це праця школяра, праця важлива, суспільно значуща, повинен міцно усвідомити кожний учень. Не меншою мірою інколи таку думку слід формувати і в батьків першокласників. Батьки повинні поважати й цінувати шкільну працю своєї дитини. Особливо це важливо в стосунках із шестирічними школярами, де слово дорослих відіграє важливу роль в оцінюванні як самої навчальної діяльності дитини, так і її наслідків.

К.Д.Ушинський підкреслював, що в період навчання грамоти на уроках читання й письма має панувати бадьора, оптимістична атмосфера, яка б виключала пригнічення дитини, приниження її особистості. Це особливо стосується тих дітей, які з певних причин на перших порах відстають від своїх ровесників в оволодінні навичками читання й письма. Вчитель, який навчає шестирічних школярів, повинен пам'ятати, що в переважній більшості випадків дитина не може оволодіти складовим читанням або правильним написанням букви, складу чи слова не через лінощі, а через якість інші, об'єктивні причини. І завдання вчителя – виявити цю причину, по можливості усунути її й підвести дитину до посильного успіху.

Навчальний матеріал із різних предметів ставить першокласників перед необхідністю виділяти істотні властивості, притаманні як одному фактору чи явищу, так і цілому їх ряду, формулюючи відповідні висновки. Суттєві властивості предмета виявляються через включення його у зв'язки з іншими предметами і порівняння цих предметів. Таке включення С.Л.Рубінштейн розглядав як основний спосіб мислення. Формування цього способу має важливе значення для розумового розвитку, оскільки дає змогу розглядати предмет із різних сторін, в різних аспектах, а отже, пізнавати предмет у його взаємозв'язку з іншими предметами.

Оволодіння грамотою повинно стати для дітей якомога природнішим процесом, який хоча б у загальних рисах був би подібним до засвоєння рідного мовлення в ранньому віці. Цьому значно сприятиме формування і розвиток у дітей внутрішніх мотивів до навчання читати.

Позитивні мотиви навчання читання й письма можливо сформувати у шестирічок тільки за умови, якщо на уроках грамоти, за словами К.Д.Ушинського, пануватиме бадьора, оптимістична атмосфера, яка б виключала психічну й фізичну перевтому дитини, пригнічення або приниження її особистості. Особливо це стосується дітей, які дещо відстають від своїх ровесників в оволодінні тими чи іншими навчальними вміннями. Учитель має пам'ятати, що подібні випадки трапляються внаслідок певних об'єктивних причин, які потрібно своєчасно виявити й усунути. Значущість такого питання й зумовила вибір теми даної роботи.

Метою даної роботи є дослідження питання особливості навчання грамоти шестирічних першокласників.

Об’єкт дослідження – процес формування графічної навички письма у першокласників..

Предмет дослідження – методичне забезпечення процесу формування графічної навички письма у першокласників.

Для досягнення мети ставились такі завдання:

- розкрити психологічні особливості навчання дітей з шести років;

- розкрити особливлості методики навчання грамоти шестирічних першокласників;

- ознайомити з досвідом навчання грамоти шестирічних першокласників;

- експериментально перевірити методики навчання письма шестирічних першокласників.

Методичне забезпечення – зошити з друкованою основою, азбука в малюнках, таблиці – зразки рукописних літер.

Робота складається із вступу, основної частини, яка містить теоретичний та практичний аспект викладення питання, висновків та списку використаних джерел.

Розділ 1. Специфіка навчання грамоти шестирічних першокласників

1.1. Психологічні особливості навчання дітей з шести років

Надійна основа успішної організації навчання і виховання - врахування психофізіологічних особливостей і закономірностей розвитку учнів. В ефективному навчально-виховному процесі засвоєння дитиною знань, умінь і навичок здійснюється в єдності із всебічним розвитком її особистості. Обстоюючи це важливе положення психології про співвідношення між розвитком і навчанням, Л. С.Рубінштейн зазначав, що “дитина розвивається, виховується і навчається, а не розвивається і виховується, і навчається” [Цит. за:..., с.25]. При цьому розвиваючим є не усяке навчання, а лише те, яке не тільки враховує доступне дитині в процесі самостійної діяльності, але і зорієнтоване на “зону найближчого розвизвитку”, тобто на те, що дитина може виконати під керівництвом і за допомогою дорослих.

У періодизації психічного розвитку дитини, яку наука пропонує на сьогоднішній день, дошкільний вік має визначені межі – від 3 до 7 років. Криза 7 років є перехідним періодом і ніби відокремлює молодший шкільний від дошкільного дитинства. Проте у зв’язку із реформою школи зараз багато дітей вступають до школи і включаються в навчальну діяльність не з 7, а з 6 років. Внаслідок цього виникає багато питань, що вимагають спеціального обговорення. Якщо 6-річна дитина починає вчитися в школі, чи значить це, що вона розвивається швидше та перестає бути дошкільником і, таким чином, піднімається на наступний віковий щабель. Чи корисно в цьому віці в шкільне навчання і взагалі, яким це навчання має бути? Чи всі діти можуть вчитися з : років? Що таке психологічна готовність до школи? Ці та ряд інших питань хвилюють і вчителів, і батьків 6-річних дітей.

Усі психологи, що працюють з 6-річними дітьми доходять одного висновку: 6-літній першокласник за рівнем свого психічного розвитку залишається дошкільником. Він зберігає особливості мислення, властивості дошкільного віку; у нього переважає мимовільна пам’ять (запам’ятовується, головним чином, те, що цікаво, а не те, що потрібно запам’ятовувати); специфіка уваги така, що дитина здатна продуктивно займатися тією самою справою не більше 10-15 хвилин.

Психологічні особливості розвитку 6-річних дітей створюють додаткові труднощі в процесі навчання. Пізнавальні мотиви, що зумовлюються ситуацією, коли дитині самій цікаво дізнатися про щось, ще хиткі та ситуативні, тому під час навчальних занять у більшості дітей вони з’являються та підтримуються тільки завдяки зусиллям учителя. Завищена самооцінка (а це зовсім не означає, що вчителю потрібно її знижувати, навпаки, потрібно дуже бережно ставитись до Я-концепції дитини) також характерна для більшості дітей. Це призводить до того, що дітям важко зрозуміти критерії педагогічної оцінки. Вони вважають оцінку своєї навчальної роботи оцінкою особистості в цілому, і, коли вчитель говорить: “Ти зробив неправильно”, - це сприймається як “Ти – поганий”. Негативні оцінки, зауваження викликають занепокоєність, стан дискомфорту, тому дуже часто значна частина учнів стає пасивною, кидає почату роботу або вимагає допомоги та підтримки вчителя. Дитина ні фізично, ані психічно не може повністю контролювати свою поведінку на уроці, великою мірою це залежить від емоційного стану дитини, що ускладнює як відносини з педагогом, так і колективну роботу дітей на уроці.

Не будемо перераховувати усі особливості розвитку дошкільника. Очевидно, що дітей 6 років навчати важко і таке навчання має будуватися з урахування специфіки їхнього розвитку. У світовій педагогічній практиці накопичено великий досвід навчання з 6 років і навіть більш раннього віку.

Присутність 6-річних дітей у школі припускає м’який та гнучкий режим – тривалість уроку має бути не більше 35 хвилин, у перервах між заняттями передбачаються фізкультурні розминки, ігри, прогулянки, денний сон, відсутність домашніх завдань тощо. Справедливе зауваження про домашні завдання більше 100 років назад зробив відомий український педагог К.Д.Ушинський: для вчителя неприпустимо захоплюватися домашніми завданнями – це призводить до розумового та фізичного перевантаження дітей. Обсяг навчального матеріалу має бути невеликим (знання й уміння, які діти опанують за три роки навчання в початкових класах, починаючи учитися з 7 років, практично ті самі, що в дітей, що навчаються з 6 років у 4-річній початковій школі). Важливу роль відіграє наявність великої кількості загальнорозвивальних занять (фізкультура, музика, ритміка, образотворче мистецтво, праця, екскурсії). Упродовж тижня рекомендується проводити 20 уроків, з них 8 мають відводитись на предмети естетичного циклу та праці. Не слід забувати також, що 6-річні діти потребують медичного контролю за станом здоров’я, особливих програм та методів навчання. Але, незважаючи на прагнення більшості директорів шкіл і вчителів реалізувати ці принципи навчання, постає ряд проблем, і насамперед психологічних.

Комплексне дослідження різних аспектів розвитку 6-річних дітей показало, що вони почуваються спокійніше й впевненіше – психологічно комфортно – при навчанні у підготовчих групах дитячого садка або в окремому приміщенні початкової школи, порівняно з навчанням у загальному шкільному приміщенні. І справа тут не лише в тому, що умови дитячого садка більш звичні для дитини і цим полегшується процес її адаптації до нової, навчальної діяльності. І навіть не в тому, що сприятливі умови в силу об’єктивних причин змогли створити далеко не в усіх школах (доводиться перевищувати оптимальну наповненість класів через відсутність додаткових класних кімнат і вчителів, не вистачає приміщень для ігор і т. ін). Головна причина полягає в тому, що ритм життя в дитячому садочку, стиль спілкування дітей з дорослою людиною й між собою більше відповідає розвитку психіки дитини-дошкільника. Внаслідок своєї соціальної нестабільності, труднощів пристосування до нових умов і відносин 6-річна дитина відчуває гостру потребу в безпосередніх емоційних контактах, а у формалізованих умовах шкільного навчання ця потреба не задовільняється.

Психологи та педагоги наводять багато доводів “за” і “проти” шкільного навчання з 6 років. Найбільш серйозні заперечення проти шкільного навчання в цьому віці висував у свій час Д.Б.Ельконін. Він писав, що перехід на наступний, більш високий етап розвитку у дітей визначається тим, наскільки повно прожитий попередній період, наскільки дозріли ті внутрішні протиріччя, що можуть розв’язуватися шляхом такого переходу. Якщо ж цей період буде зроблений для того, щоб ці протиріччя дозріли, тобто штучно форсуватиметься без урахування об’єктивних факторів, то істотно постраждає формування особистості дитини. Скорочення дошкільного дитинства на один рік може порушити сформований процес розвитку дітей і не принести користі. Д.Б.Ельконів вважав, що замість організації навчання з 6 років доцільніше розширити мережу підготовчих груп дитячих садків, в яких зручніше готувати дітей до школи, оскільки дітям у дитячому садку краще, вони живуть більш повним, більш різноманітним життям і виглядають життєрадіснішими й здоровішими, ніж їх однолітки-школярі.

Де б діти не навчались у свої 6 років, вчитель і вихователь повинні враховувати її вікові особливості. Наприклад, 6-річна дитина швидко втомлюється, виконуючи одноманітну роботу, тому в класі потрібно забезпечити зміну різних видів діяльності. Через те урок має складатися з декількох частин, об’єднаних загальною темою. Не можна давати завдання, типові для традиційного шкільного навчання, що потребують тривалого зосередження погляду на окремому предметі, виконання серії монотонних точних рухів (в першу чергу це стосується нічим не виправданого захоплення письмом на уроках) і т. п. Оскільки дитина прагне все вивчити в наочно-образному і наочно-дійовому планах, велика увага має приділятися практичним діям з предметами, роботі з наочним матеріалом. Відчуваючи велику потребу у грі та напружено-емоційній насиченості всього життя, 6-річна дитина значно краще засвоює програму в ігровій формі, ніж у стандартній ситуації навчального заняття. Тому необхідне постійне введення в урок елементів гри, проведення спеціальних дидактичних та розвивальних ігор.

Не будемо перелічувати всіх особливостей побудови уроку, відзначимо один принципово важливий момент. У 6 років ще існують значні труднощі з довільною поведінкою: у дошкільному віці доцільність лише починає формуватися. Звичайно, дитина вже може якийсь час керувати своєю поведінкою, свідомо прагнути виконання поставленої перед нею мети, але при цьому вона ще легко відволікається від своїх намірів, переключаючись на щось несподіване, нове, привабливе. Більше того, у 6-річних дітей недостатньо сформований механізм регуляції діяльності, яка спирається на соціальні норми та правила. Їхня активність, творча ініціатива не можуть виявлятися в умовах твердих вимог, суворо регламентованого спілкування. І якщо, наприклад, дитину сварять за те, що вона намалювала не червоне, як було потрібно, а зелене сонце з червоними променями – це красиво), у неї замість розуміння шкільних правил виникає здивування, образа, страх помилитися наступного разу. Авторитарний стиль спілкування із 6-річними дітьми не просто не бажаний, він неприпустимий!

Що ж відбувається з дитиною, якщо вона все-таки потрапляє у формалізовану систему шкільного навчання, в якій недостатньо враховують її особливості? Як показали комплексні дослідження, що проводились у школах, за несприятливих умов часто погіршується стан здоров’я дітей: може знижуватися вага, зменшуватися кількість гемоглобіну в крові; знижується гострота зору, з’являються головні болі У зв’язку з погіршенням загального самопочуття дитина починає часто хворіти, знижується її і так невисока працездатність, що негативно позначається на навчанні. В окремих випадках виникають неврози, шкільна дезадаптація.

Цікаве в психологічному плані явище було встановлено науковцями під керівництвом Д.Б.Ельконіна. Виявилося, що в 6-річних дітей в умовах регламентованого спілкування швидше, ніж у дитячому садку, формується вміння підкорятися запропонованим правилам поведінки. Але при цьому переважає не задоволення від виконання цих правил, а острах їх порушити. У дітей підвищується тривожність, знижується рівень емоційного комфорту. У той же час аналогічний стиль спілкування не призводить до подібного ефекту в більшості 7-річних першокласників.

Що стосується початкового етапу пристосування до нового шкільного життя, слід зазначити: всі 6-річні діти переживають труднощі адаптації. Вони напружені не лише фізично, але й психологічно. У деяких з’являються млявість, плаксивість, порушується сон та апетит, інші перезбуджуються, стають дратівливими та запальними. Усі вони стомлюються внаслідок перевантаження, що характерно для кожної школи. А стомлення призводить до зривів у поведінці, до капризування.

За відносно сприятливих умов навчання психологічна напруженість зазвичай починає зменшуватися через 1,5-2 місяці. У більш жорстких умовах вона зберігається, викликаючи подібні ефекти як на психологічному, так і на соматичному рівнях.

Крім цих загальних проблем навчання 6-річних дітей, які були перераховані вище, з’являється ще одна, пов’язана з індивідуальними особливостями кожної дитинни. Врахоуючи зазначені теоретичні позиції, практичний психолог може або вітати навчання з 6 років, або заперечувати його. Але, коли в школу приводять конкретну дитину, в кожному випадку потрібно підходити до цього питання індивідуально. Необхідно конкретно вирішити, чи потрібно цій дитині йти в школу у: років, чи краще почекати ще рік, тому що на шальках терезів не лише майбутні успіхи у навчанні, а й здоров’я та доля людини.

1.2 Особливості методики навчання грамоти шестирічних першокласників

Спостереження свідчать, що 4—5—6-річні діти спроможні опанувати грамоту, якщо цим процесом керує методично підготовлений наставник — педагог або член родини. Тому і в умовах дошкільних закладів, сім’ях в останні десятиріччя підготовка дітей до школи значною мірою полягала в навчанні дітей читати. У зв’язку з цим реформа загальноосвітньої школи, здійснюючи перехід на систематичне навчання дітей з шестирічного віку, дасть можливість спрямувати процес оволодіння дітьми грамотою у педагогічне організоване русло і тим самим приведе до зниження на один рік підготовчої роботи дошкільного навчання, внесе відповідні корективи в зміст і форми її проведення.

Психологічні, фізичні та фізіологічні особливості шестирічних дітей, порівняно з семирічними, вимагають істотних змін у методиці навчання грамоти. Учитель повинен добирати такі методичні прийоми, у яких найповніше враховуються особливості дитячої уваги, сприймання, пам’яті, мислення, які сприяють всебічному розвитку школярів — формуванню в них на відповідному мовному матеріалі прийомів розумової діяльності: аналізу і синтезу, класифікації, узагальнення, вміння робити висновки. Оволодіння грамотою повинно стати для дітей якомога природнішим процесом, який хоча б у загальних рисах був би подібним до засвоєння рідного мовлення в ранньому віці. Цьому значно сприятиме формування і розвиток у дітей внутрішніх мотивів до навчання читати. Дитина повинна усвідомити, що вона досягла такого віку, коли без уміння читати обійтися практично неможливо. Ці вміння допомагають, наприклад, знайти потрібний магазин (“Хліб”», “Молоко”, “Овочі і фрукти”, “Дитячий світ”), орієнтуватися в телепередачах для дітей, розглядати й читати дитячі журнали, книжки.

Позитивні мотиви навчання читання й письма можливо сформувати у шестирічок тільки за умови, якщо на уроках грамоти, за словами К. Д. Ушинського, пануватиме бадьора, оптимістична атмосфера, яка б виключала психічну й фізичну перевтому дитини, пригнічення або приниження її особистості. Особливо це стосується дітей, які дещо відстають від своїх ровесників в оволодінні тими чи іншими навчальними вміннями. Учитель має пам’ятати, що подібні випадки трапляються внаслідок певних об’єктивних причин, які потрібно своєчасно виявити й усунути.

Початковою навичкою читання діти оволодівають разом з такими видами мовленнєвої діяльності, як: розповідь, бесіда, спостереження за явищами живого мовлення, робота над загадками, скоромовками, слухання звукозаписів, інсценізація відомих казок. Основними мовними одиницями є звуки мовлення і букви, якими вони позначаються на письмі, а також слова і пізніше — речення. Цими одиницями й оперує дитина на початкових етапах оволодіння грамотою. Відомо, що українське письмо є звуковим (фонематичним), а тому процес оволодіння початковою навичкою читання й письма полягає в умінні пере-кодовувати букви в позначувані ними звуки і навпаки. Ці процеси грунтуються на чіткому уявленні дітей про співвідношення, що існують між звуками і буквами у рідній мові, на практичному засвоєнні основних графічних принципів письма, які діють у даній мові.

Слід підкреслити, що шестирічних першокласників, як і семирічних, навчають грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом, розробленим К. Д. Ушинським. Відповідно до цього методу ознайомленню дітей з буквами має передувати етап практичного засвоєння звукової системи рідної мови (добукварний період), протягом якого всі учні мають оволодіти надзвичайно важливими вміннями — виконувати звуковий аналіз мовленого слова, а також здійснювати синтез звуків і складів.

Незважаючи на те, що дошкільники досить добре оволоділи усним мовленням, робити звуковий аналіз ви-мовлюваного слова їм практично не доводилось. Потреба в таких уміннях виникає тільки в процесі навчання грамоти. Враховуючи складність спостережень за звуковими явищами мовлення, виконання аналітичних і синтетичних дій з такими особливими матеріальними одиницями, як звуки людського мовлення, у 1-му класі чотирирічної школи на добукварний період відводиться значно більше часу, ніж у трирічній початковій школі. Протягом цього часу діти мають оволодіти важливими уміннями, пов’язаними з аналізом і синтезом мовних одиниць — звуками (голосними і приголосними, твердими і м’якими приголосними), складами, словами, реченнями.

Учитель має пам’ятати, що процес навчання грамоти для шестирічних першокласників являє собою поступовий перехід від ігрової діяльності, яка в дошкільному віці є провідною до початкових форм навчальної діяльності. Шестирічки успішніше оволодівають складними аналі-тико-синтетичними діями, якщо їх організувати у формі гри. Як наголошують науковці і практики, що навчально-виховна робота з рідної мови для дітей-шестирічок повинна грунтуватися на принципі гра-навчання, гра-виховання, оскільки в цьому віці гра для дітей — серйозна діяльність.

У вітчизняній методиці навчання грамоти ще в 50-х роках стали активно застосовуватися запропоновані Д. Б. Ельконіним умовні позначення звуків, складів, слів, що сприяють активізації пізнавальної діяльності дітей у добукварний період. На жаль, у роботі методистів немає поки що єдиних підходів до застосування умовних позначень звуків, різних за артикуляційно-акустичними ознаками. Основним розрізнювальним засобом, який застосовується для того, щоб допомогти дітям умовно позначати голосні і приголосні звуки, тверді і м’які приголосні, є колір: голосні звуки здебільшого позначають рожевим кружечком, квадратом або трикутником; тверді приголосні — чорним або синім; м’які — синім, зеленим чи жовтим. Такий різнобій умовних позначень нерідко вносить плутанину, а головне, що ці умовні позначення жодною мірою не відображають істотних артикуляційно-акустичних ознак різних типів звуків, тобто позначення ці формальні, чисто символічні.

У букварях, створених у нашій республіці для шестирічних школярів, використано такі умовні позначення звуків, які характеризують диференційні ознаки звуків, а саме: кружечок, яким позначаються голосні, асоціюється в свідомості дитини з вільним проходженням струменя повітря через ротову порожнину, тобто з відсутністю перешкод на його шляху; смужка означає перешкоду на шляху видихуваного повітря, що створюється артикуляційними органами; дві смужки символізують посилену перешкоду на шляху струменя повітря під час вимовляння м’яких приголосних.

Усі ці умовні позначення вводяться в навчальний процес під час спостережень за способами творення відповідних звуків. Застосування прийому спостережень за роботою мовних органів під час вимовляння окремих звуків дають можливість навчати дітей не тільки чути, а й усвідомлювати істотні артикуляційно-акустичні ознаки, і в разі потреби коригувати дитячу вимову.

Звуковий аналіз слів розпочинається з часткового — виділення початкового та кінцевого звуків, які стоять за межами злиття типу “приголосний + голосний”, тому відносно сусіднього звука вони найавтономніші, наприклад: смола, ліс, степ, лось, сніг. Звуки, виділені з таких вигідних для аналізу позицій, учні легко впізнають в інших звукосполученнях: солома, сіно, коса, росте, посіяли, що також є елементом звукового аналізу, який розвиває фонематичний слух.

Основою читання і грамотного письма є усвідомлення дитиною звукового складу злиття приголосного з голосним, що трапляються в двох варіантах: приголосний + голосний, м’який приголосний + голосний “ПГ”, “ПТ”, наприклад: [на], [н'а]; [ту], [т'у]; [ли], [л'і]. Уміння почути і виділити окремі звуки у такому злитті і навпаки — утворити подібні злиття з розрізнених звуків е найважливішим ключем до оволодіння навичкою читання і грамотного письма. Тому, незважаючи на складність аналітичних і синтетичних звукових дій, в основі яких злиття “ПГ”, “ПТ”, учні повинні оволодіти ними у добукварний період.

Звукові моделі злиття приголосних звуків з голосними мають такий вигляд:

Уміння побудувати звукову модель складу типу злиття і назвати звуки у заданому злитті є основою для переходу до аналізу слів складнішої структури. Нарощування труднощів має здійснюватися поступово, воно може бути проілюстровано схемою (див. схему).

Аналітико-синтетичні вправи цього рівня слід застосовувати в прямому та оберненому варіантах: побудова звуко-складових моделей заданих учителем слів і навпаки — добір різних слів до поданої моделі.

Під час виконання звукових вправ у добукварний період учитель повинен вимагати від кожного учня:

а) правильно вимовляти окремі звуки в словах, не замінюючи звука правильними чи спотвореними назвами букв, не додаючи призвуків голосних звуків (наприклад: [л1], [зи], [к е]);

б) не порушувати послідовності звуків у слові.

Особливістю навчання грамоти за новими підручниками є те, що з самого початку оволодіння навичкою читання учні оперують зі злиттями обох типів — “ПГ” і “П’Г”. Це дає можливість формувати правильне уявлення про взаємоз’язки між звуками і буквами української мови у системі приголосних, забезпечити практичне засвоєння складового принципу українського письма, а це має надзвичайно важливе значення для вироблення в учнів правильного способу читання. Вчителеві треба мати на увазі, що початкова навичка читання у шестирічних першокласників має грунтуватися на сприйнятті не окремих літер у складі чи слові, а цілісної одиниці — злиття приголосного з голосним. Важливим е те, що в багатьох випадках ця одиниця читання повністю збігається зі складоподілом у словах, наприклад: лі-то, ли-па, ло-ви-ли, ко-си-ти. Але й у складах іншої структури вона також залишається своєрідним опорним центром, навколо якого групуються інші приголосні звуки, наприклад: рак, гра, лист, клас, грім.

Уміння побачити і виділити у такій складовій структурі злиття “ПГ” є запорукою правильного прочитування і всього складу (слова). Це означає, що на початковому етапі оволодіння навичками читання шестирічний учень може читати слова у такий спосіб: ма-к, лі-с, лі-с-ни-к, Ми-ко-л-ка. Можна легко пересвідчитися, що читання слова не по складах, а по більш роздрібнених одиницях дуже нагадує уповільнене вимовляння, яке і є характерним для починаючого читача. Практика показала, що в повторному кількаразовому читанні тих самих слів інтервали між звуками у межах одного складу поступово скорочуються, дитина без особливих утруднень переходить до читання по складах. Таким чином, постає проблема допомогти учневі на перших порах “просвітити” слово, побачити в ньому доступні для сприйняття та відтворювання складові частини. У нових виданнях букваря для шестирічних першокласників це зроблено так: окремі злиття у слові підкреслено тонкою рисочкою, наприклад:

вінліскалина

вівлісоккалинова

вивів лісникОксанка

Такі виділення основних одиниць учитель робить олівцем в процесі індивідуальної роботи з окремими учнями. Практика показала, що описаний спосіб виділення в словах злиття значно полегшує синтетичну діяльність дитини на початку оволодіння навичкою читання. Крім цього, він знімає, по суті, проблему поступового введення складів з урахуванням їх графічної (відповідно і фонетичної) структури “ПГ”, “П’Г”) з кожною новою літерою. Тому перед тим як читати окремі, навіть найпростіші слова з виучуваною буквою, учні спочатку повинні оволодіти (навіть до автоматизму) читанням прямих складів. З цією метою застосовують різноманітні складові таблиці, у яких склади будуються по горизонталі і по вертикалі, а також променевидні таблиці.

Пропущені в таблиці склади учні відновлюють самостійно, практично засвоюючи сам принцип побудови такої таблиці і виконуючи одночасно ускладнену синтетичну вправу на утворення складів з розрізнених літер. Читати склади у такій таблиці можна по горизонталі, по вертикалі і вибірково, за вказівкою вчителя. Промене-видна таблиця першого виду застосовується для вироблення в учнів уміння читати склади на голосний звук, а таблиця другого виду сприяє закріпленню звукового значення вивчених літер, що позначають приголосні звуки.

Робота з таблицями, як правило, здійснюється у фронтальній формі, біля дошки, причому на будь-якому уроці — як під час вивчення нової букви, так і на уроках закріплення, удосконалення навички читання.

З переходом до букварного періоду учні продовжують виконувати й аналітико-синтетичні вправи, але тепер предметом аналізу й синтезу, поряд зі звуками, виступають букви.

Досвід навчання шестирічних дітей у школах нашої республіки дає всі підстави твердити, що за правильної організації роботи в добукварний і букварний періоди протягом навчального року вдається сформувати правильні уявлення про звуки і букви та існуючі реальні співвідношення між ними. Враховуючи те, що шестирічні школярі оволодівають грамотою протягом цілого навчального року, ми вважали за необхідне формувати в них правильне уявлення про букви і звуки з опорою на алфавітні назви літер, якими можуть позначатися різні звуки. Наприклад, буквою “ел” позначаються звуки [л] і [л']. Адже якщо першокласники протягом навчального року даватимуть звукам і буквам однакову назву (наприклад, звук і буква н), то в наступній роботі над розділом “фонетика і графіка” неминучими будуть стійкі помилки у вживанні цих взаємозв’язаних, але принципово різних понять.

Сучасна методика радить застосовувати різноманітні аналітико-синтетичні вправи, спрямовані на засвоєння правильних уявлень про букви і звуки. Крім вправ, наведених у книжці “Навчання грамоти в 1 класі” (Автор М.С.Вашуленко, К.,1986), цьому сприяє також робота з “лінійкою літер”, яка періодично подається на розворотах сторінок букваря, а також різноманітні звуко-буквені перетворення в словах, здійснювані за допомогою літер розрізної азбуки. Наприклад, за вказівкою вчителя діти будують з літер розрізної азбуки (на дошці та на партах) такі ланцюжки слів:

ніс-> ліс -> лис - > лин - > лан -> лани -> сани;

рак - > рік -> ріка -> ріки - > роки -> руки;

липа - > липка - > лапка - > ланка - > банка - > байка;

коса -> косар -> косарі -> косарки.

У ході виконання кожної маніпуляції зі словом учні називають букви, якими вони оперують, змінюючи значення слова і звуки, що позначаються даними буквами. Можливі також запитання-відповіді узагальнюючого характеру, наприклад:

— У яких словах буква “ер” позначає твердий звук [р], а в яких — м’який [р’]. Які букви найчастіше вживалися у словах цього ланцюжка?

Важливо в процесі переходу до букварного періоду вчити дітей правильно будувати словосполучення з різною характеристикою звуків і букв.

Учні поступово мають усвідомити, що звук може бути голосний і приголосний, твердий і м’який, дзвінкий і глухий, наголошений і ненаголошений, а буква — велика, мала, каліграфічна, друкована, рукописна. Характерні ознаки звуків не можна переносити на букви, навіть для “зручності” користування терміном. Паралельно з висловлюваннями “буква, що позначає голосний звук”, “буква, що позначає приголосний звук”, користуються простішими — “буква голосного звука”, “буква приголосного звука”. Крім цього, слід пам’ятати, що алфавітні назви літер є іменниками середнього роду, тому прийнято говорити: “рядкове, мале о, велике “ен” і т. п.”.

Перехідним етапом до роботи над реченнями і текстом є читання учнями слів, розрізнених і згрупованих у колонки. Треба мати на увазі, що слова, подані колонками в букварі або підготовлені на дошці, таблиці, можна згрупувати за різними принципами і з різною метою: для формування у першокласників способу читання із застосуванням різноманітних синтетичних прийомів; для ознайомлення зі словами ускладненої структури; для виконання різноманітних логічних вправ з фонетичними, граматичними і лексичними завданнями. Ці додаткові завдання, як правило, пов’язані з читанням, що носить вибірковий характер. Наприклад:

1.Прочитайте слова з одним складом (з двома, трьома).

2.Прочитайте слова, у яких наголошений перший склад (другий, третій).

3.Прочитайте слова, в яких нова буква стоїть на початку (у середині, в кінці).

4.Прочитайте слова, в яких нова буква позначає твердий (м’який) звук.

5.Прочитайте імена людей (клички тварин, назви міст).

6.Прочитайте слова, до яких можна поставити запитання хто? (що?).

Вибіркове прочитування слів за вказаною ознакою вимагає попереднього уважного читання всіх інших слів, поданих у колонках, що позитивно впливає на вироблення у дітей таких важливих якостей читання, як швидкість і усвідомленість.

Увагу до лексичного значення слів у взаємозв’язку з їх графічною (фонетичною) будовою посилюють також різноманітні ігри зі словами. У процесі гри учні мають помітити зміни, внесені Буратіно, Барвінком, Незнайком, Совою у графічну форму слова, і елементарно пояснити, як змінилося значення слова. Прикладом такої гри може бути “Ніч і день”. Учитель виставляє на дошці, наприклад, слово місто. Учні мовчки читають. Потім дається сигнал “Ніч”, на який учні швидко закривають долонями очі і нахиляють голови, а в цей час до викладеного слова додається буква к..

За сигналом “День” учні читають нове слово, пояснюють, що до попереднього слова місто додано букву “ка” і утворилося слово місток.

Проблема усвідомленості читання особливо гостро виникає на початку букварного періоду, коли тексти для читання, пропоновані букварем, обмежені за обсягом. Учні зі слабо сформованою навичкою читання швидко запам’ятовують на слух такі тексти і відтворюють їх, імітуючи читання. Тому, щоб підвищити увагу учнів до змісту тексту, виробляти навички усвідомленого читання слід пропонувати їм час від часу варіанти текстів, поданих у букварі,— із зміною порядку слів у реченнях, часу дієслівних форм, імен дійових осіб, вставленням окремих слів. Зацікавлюють першокласників пропоновані для читання речення з порушеними лексико-логічними зв’язками, наприклад: На сосні росли сливи. Сова носила лісові горіхи.

Учень не тільки повинен правильно прочитати такі речення, а й помітити відсутність логічного зв’язку.

На етапі переходу до читання речень і зв’язних текстів слід звернути увагу на графічні елементи, характерні для оформлення писемного мовлення. Маємо на увазі розділові знаки: крапку, знак оклику, знак питання, кому, тире, риску, двокрапку, лапки. Не можна забувати, що з усіма цими звичними для дорослого читача знаками першокласники зустрічаються вперше. Тому в кожному випадку необхідно просто й дохідливо пояснити, що той чи інший графічний елемент означає, як, читаючи речення, потрібно реагувати на них силою голосу чи відповідними паузами. В основі пояснень завжди має бути зразок, пода ний учителем. Крім цього, слід взяти до уваги ще одну особливість перших букварних текстів: слова, у записі яких довелося б ужити ще не вивчені літери, можна позначити в реченнях за допомогою горизонтальних рисок (як це робилось у добукварний період) або замінити предметними малюнками. Такий спосіб зображення речень вимагає обов’язкового колективного читання-аналізу з відтворюванням у структурі речень умовно позначених слів.

Ще одна важлива проблема. Формування у шестирічних першокласників навички читання вимагає більшої, порівняно з семирічками, індивідуальної уваги. Зважаючи на те, що урок у 1-му класі з шестирічками триває 35 хв, а кількість годин, відведених на читання, всього 3,5 у першому півріччі і 2,5 у другому, виникає необхідність у додатковій роботі з читання (звичайно у другій половині дня). Вдома читанням керують батьки під методичним керівництвом учителя. Уже в IIчверті, коли учні на уроках опанували спосіб читання по складах, можна дозволяти (не вимагати) читати вдома вголос для членів сім’ї. Таке читання не повинно перевищувати 10—15 хв. Найкраще організувати його в ігровій формі. Дитина має відчути щиру зацікавленість слухача її вмінням читати. Ні в якому разі цю роботу не можна розглядати як свого роду примусове виконання домашнього завдання.

Увага до нового вміння дитини, доброзичливі поради і зауваження старших підбадьорюють її, заохочують до самостійного читання.

Отже, вивчення мови шестирічних першокласників починаєтьс з навчання грамоти. Процес навчання шесирічних першокласників чвляє собою поступовий перехід від ігрової діяльності до початкових форм навчальної діяльності.Навчання грамоти шестирічок проводиться за звуковим аналітико-синтетиним методом (освоположником був К.Д.Ушинський). Переваги звукового аналітико-синтетичного методу полягають не тільки в його раціональній системі навчання читання і письма, а й в тому, що завдяки йому діти з перших кроків вивчення рідної мови, мають можливість оволодіти всіма відомими розумовими операціями: аналізом, синтезом, абстрагуванням, класифікацією, узагальненням, умовиводом. Провідний принцип звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти полягає у тому, що у формуванні в дітей початкових умінь читати й писати слід іти від звука до букви.

Процес навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом поділяється на періоди: добукварний період та букварний період. Специфіка навчання грамоти в ці періди полягає в тому, що коли в добукарний період основною мовною одиницею, з якою учні виконували аналітико-синтетичні вправи, бкв звук, то в букварний період до нього підключається і буква. Загальна структура основної частини уроку на опрацювання нової букви має відповідати сформульваній темі, тобто в ній має відображатися провідний принцип звукового-аналітико-синтетичного методу навчання грамоти - від звука до букви.

Розділ 2. Перевірка ефективності експериментального дослідження окресленої проблеми

2.1 Організація і зміст експериментального дослідження

Робота з Букварем (навчання грамоти). Уроки

Для шестирічних першокласників процес навчання грамоти триває усього навчального року. Тому робота з букварем є для них основним джерелом формування навички читання і закладання снов грамотного письма. Знання, уміння й навички з рідної мови, здобуті шестирічними першокласниками у період оволодіння грамотою, стають основоположними для них в усьому подальшому навчанні. Подаємо розробки деяких уроків навчання грамоти шестирічних першокласників, які використовуються у нашій педагогічній практиці.

Тема. Звуки [д], [д']. Позначення їх буквою Д д (“де”)

Мета: навчити впізнавати звуки [д], [д'] в словах та позначати їх буквою д, читати слова з буквою д, чітко вимовляючи звук перед глухими приголосними та в кінці слова; розвивати фонематичний слух, порівнюючи вимову парних дзвінких і глухих приголосних [д] — [т], [д'] — [т']; розширити лексичний запас учнів з теми “Інформація і зв’язок”.

Підготовка до вивчення нового матеріалу.

Учитель просить учнів послухати скоромовки й почути новий звук, який є майже в кожному слові (можна прочитати їх двічі). Скоромовки

Добре дині уродили —

господарю догодили.

Одну диню, дві дині

дав господар господині.

— Диво дивне, а не дині! —

дивувалась господиня. О.Катрин

Дятел дітям збудував

дім в дуплі у дубі. О.Катрин

Звуковий аналіз та моделювання слів дати — дятел', диня — діти. Виділення звуків [д], [д']. Виділення злиття із звуком [д] або [д'] та приголосного звука в ньому із слів: видавати, виділяти, годувати, дарувати, дякувати, ділити (на яке питання відповідають ці слова?); дитинство, дозвілля, завдання, сніданок (на яке питання відповідають слова?); рідний, добрий, дужий, рудий (поставте питання до слів).

Спостереження за вимовою звуків [Д]> [Д'], місцем творення та артикуляцією: зуби розтулені, кінчик язика добре притиснутий до верхніх зубів біля піднебіння, з голосом вимовляємо звук [д], визначаємо його твердість і дзвінкість.

—А тепер приготуємося вимовляти звук [д], але вимовимо йогобез голосу. Який звук почули? /от/Яка між ними різниця? ([д] — дзвінкий приголосний, [т] — глухий приголосний.)

—Вимовляємо звук [д'], спостерігаємо: губи розтягнуті, зуби розтулені, кінчик язика міцно притиснутий до нижніх зубів, середня частина язика піднімається до верхнього піднебіння. З голосом видихаємо струмінь повітря, який натрапляє на перешкоду біля зубів.Визначаємо: звук [д'] — приголосний, м’який, дзвінкий. Вимовимо цей звук без голосу. Чим відрізняються звуки [д'] — [т']?

Такі звуки називаються парними дзвінкими та глухими приголосними.

Робота за Букварем.

Ознайомлення з буквою “де” (Д д) — великою і малою.

Порівняння звукового й буквеного складу слів дим — дім.

Читання злиття, складів із збігом приголосних та закритих складів, доповнення їх до цілого слова.

Читання слів учнями пошепки та колективне тлумачення їх значення. З метою формування навички усвідомленого читання пропонуємо завдання:

Прочитайте слово в стовпчику, написане з великої букви, та поясніть його правопис.

Прочитайте чотирискладові слова та визначте в них наголос.

Прочитайте трискладові слова.

- Розгляньте малюнки й прочитайте речення. Знайдіть слова в реченні, близькі за будовою та змістом (дрімав, дрімота).

- Як їх можна назвати? Тепер працюємо за текстом.

Його спочатку може прочитати вчитель, а потім учні. Треба звернути увагу на читання діалогу в тексті та розділові знаки в спонукальних реченнях. Запитаємо:

- Який звук чуємо на місці пропущеної букви? Прочитайте слово із цим звуком.

Що подарували Данилкові? Для чого потрібне йому відерце? Чому Данилкові не дозволили самому йти до води? (Мабуть, Данилко був ще малий.) З чого можна дійти висновку, що Данилко ще малий?

Після читання букв у кольорових рамках (с. 76), що позначають голосні та приголосні звуки, учні висловлюють свою думку, чому в таблиці буква Ія стоїть під буквою д, а потім знайомляться зі словами в стовпчиках на с. 77.

Матеріал на с. 77 передбачає формування вміння читати слова з буквою д та збагачення словникового запасу учнів з теми “Інформація і зв’язок”.

Порівнявши написання та значення слів у кожному стовпчику, діти знаходять спільне й відмінне між ними, вчаться розрізняти за змістом такі слова, як адресат і адресант; листи і листівки (звернути увагу на ненаголо-шений склад ли-), та правильно вживати їх.

Текст читають учитель і учні. Після повторного читання речень учимо дітей ставити запитання до кожного з них.

Перше формулює вчитель, а потім заохочує учнів до співпраці. Наприклад:

Куди пішли ми з Данилком? Яке ще запитання можна поставити до цього речення?

Хто пішов на пошту? Як звали маму? Як звали тата? Ким працює мама? Що вона робить? Що несе мама адресатам? Хто несе адресатам листи й листівки? Де пишуть адресу? Що є наконверті? Що зробили Денис і Дмитрик? Хто передплатив журнал? Який журнал передплатили хлопчики?

Запитання в кінці тексту «А ти?» спонукає дітей до розповіді, до бесіди. Тут доречно запропонувати дітям розповісти про своїх маму й тата: як їх звати, чим вони займаються, яка в них професія.

Рукописний текст (речення) допоможе залучити дітей до розмови про значення листування з рідними й близькими людьми, особливо із старенькими, які завжди чекають доброго, теплого слова від онуків.

Підсумок уроку.

— Яку нову букву вивчили на уроці? Які звуки вона позначає? Що треба знати про ці звуки? Які парні глухі відповідають цим звукам?

Тема. Звуки [з], [з']. Позначення їх буквою З з (“зе”)

Мета: навчити впізнавати звуки [з], [з'] в мовленому та почутому слові та позначати їх буквою з, читати слова з новою буквою, чітко вимовляти звуки перед глухими приголосними та в кінці слова; розвивати спостережливість, увагу, логічне мислення, уміння зіставляти, порівнювати звуко-буквений склад слів та їх значення.

Підготовка до вивчення нового матеріалу.

Загадки

В синім небі світлячки ваблять наші очі, світять нам щоночі?. Як їх звати?... (Зірочки) О.Катрич

Хто вночі укрив нам поле, ліс і річку, все навколо білим полотном широким? (Зима.) О.Катрич

— Виділіть злиття із звуками [з], [з']. Назвіть послідовно всі звуки в словах: зима, зірка. Запишіть звукову модель слів зима, зірка. Назвіть перший звук у кожному слові.

— Діти, послухайте речення:

— Закувала зозуленька в зеленому лузі.

— Назвіть слова, в яких є звуки [3], [З'].

Пропонуємо виконати завдання:

Самостійно пригадайте і назвіть слова, в яких були б звуки [з], [з'].

Виділіть звуки [з], [з'] і вкажіть їх місце в поданих словах: земля, зерно, зілля, азбука, березень, візерунок, в’яз, віз, гімназія.

Зробіть звуковий аналіз і запишіть звукову модель слів: зерно, зірка.

Назвіть перший звук у цих словах. Чим відрізняються ці звуки? (Вимовою.)

Вимовте кожен із цих звуків по черзі і спробуйте пояснити, як вони вимовляються, ([з] — кінчик язика впирається в ясна біля коренів нижніх зубів і язик трохи прогинається вгору, а верхні й нижні зуби при цьому зближаються. При вимові звука [з'] більш напружена середня частина язика, а губи розтягуються. Струмінь повітря в обох випадках виходить з голосом і натрапляє на перешкоду — зуби.) Отже, звуки [з]> [з’]— приголосні, дзвінкі.

— Пригадайте, які звуки вимовляються так само, але без голосу? (Звуки [с], [с'] — це глухі приголосні.)

Спробуємо вимовити їх попарно: [з] - [с], [з'] - [с'].

Як називають такі приголосні, які відрізняються голосом дзвінкістю-глухістю? (Парні дзвінкі та глухі приголосні.)

Які парні дзвінкі та глухі приголосні ви вже знаєте?

Робота за Букварем.

Ознайомлення з буквою “зе” (3 з) — великою і малою.

Читання букви в підручнику та злиття з буквою 3.

Розгляд предметних малюнків, читання звукових моделей та слів під ними.

Зверніть увагу, чим відрізняються ці слова. (Наголосом.)

Що змінилося від зміни наголосу? (Значення слова.)

Читання складів — закритих та із збігом приголосних.

Визначення, які з них складають слово, а які можна доповнити до цілого слова.

Читання слів парами в стовпчиках, порівняння їх за вимовою і написанням.

Читання слів, які відрізняються однією буквою; одним складом.

Читання скоромовок. Заучування їх напам’ять. Виділення слів, які відрізняються однією буквою; зміна значення слів.

— Прочитайте букви в кольорових рамках, що позначають голосні та приголосні звуки. Прочитайте букви, що позначають парні дзвінкі та глухі приголосні (с. 78).

Матеріал на с. 79 сприятиме закріпленню вивченого на попередніх уроках. З цією метою виконуються такі завдання.

Прочитайте у стовпчикахтрискладові слова. Знайдіть серед них ті, що називають ознаки, дії. Складіть з цими словами речення. Знайдіть і прочитайте “слова- родичі”.

Розгляньте сюжетний малюнок і розкажіть, що на ньому зображено; що можна було б ще намалювати, щоб доповнити зимовий пейзаж.

Читання тексту.

Перед тим як читатиме вчитель, діти ознайомляться з текстом, прочитавши його пошепки. Учитель може запитати: “Діти, чи зрозуміли ви, що зробили плазуни? Як ви гадаєте, чому вони заснули? Хто прочитав слова з пропущеними буквами? Які звуки чуєте на місці пропущених букв? Послухайте, як треба читати текст: голосно, виразно, чітко вимовляти кожне слово”.

Учні читають текст за різними варіантами: в цілому, ланцюжком, по рядах тощо.

— Прочитайте речення, які складаються з одного слова; з трьох слів.

— Яку пору року описано в тексті? Що ще можна було написати
про зиму?

— Звертаємо увагу на ненаголошений [й] та добираємо споріднене слово, де цей звук чітко вимовляється.

Розгляд малюнків — ілюстрацій до казок (с. 80). Діти знаходять помилки, яких “не помітив” художник.

Читання тексту під малюнками. Останнє речення спонукає дітей розповісти зміст казки, щоб дати відповідь на запитання.

Утворення слів за променевими таблицями на с. 80.

Виконання творчих вправ.

Прочитайте слова справа. Що означає слово прикраси! Які прикраси ви можете назвати? Для чого вони потрібні?

А що означають слова розділові знаки!

Де їх треба ставити? Як ви гадаєте, для чого ставимо розділові знаки в реченні?

- Прочитаємо й розгадаємо ре-чення-загадку.

- Порівняємо слова лапки — лапки. Від чого змінилося значення слова?

- Прочитайте рукописний текст. Які слова написано з великої букви? Чому?

Матеріал на с. 81 — це повторення про позначення звуків [а, у] буквами а, я, у, ю; порівняння вимови й написання приголосних і голосних у парних звукосполученнях; закріплення знань про тверді й м’які приголосні та позначення м’якості приголосних буквами я, ж.

Порівнюючи слова красоля і квасоля, запитайте в учнів, чи це споріднені слова, яка буква зміняла значення слова, що означає кожне слово.

Нагадуємо, що словниковій роботі велику увагу треба приділяти на кожному уроці, користуючись словником, щоб діти змалку привчалися до цієї важливої роботи. Жодне слово не повинне залишитися поза увагою вчителя. Адже те, що здається нам відомим і давно знайомим, дітям треба нагадати, повторити, ввести в речення. Тільки тоді кожне слово ввійде до активного словникового запасу учнів.

Розгляд малюнків про тварин і бесіда за сюжетом. Читання речень.

У дітей виникає запитання:

— Як називаються малята в корови, свині, вівці?

Цей перелік можна продовжити усно, наприклад: у собаки, зайця, кішки? (Цуценята, зайчата і зайченята, кошенята.)

Читання слів у стовпчиках, тлумачення їх, зокрема:

урюк — дрібні сушені плоди абрикоса з кісточками;

рюкзак — речовий мішок із спеціальними ремінцями, за допомогою яких він закріплюється за плечима;

тюлень — морська тварина.

Чи є щось спільне між словами клунок і рюкзак? Що таке урюк і остюки? До яких слів є малюнки в підручнику? Коли ми кажемо кошеня, а коли — кошенятко! У людини руки, а в тюленя —...?

Щонайбільше запитань до кожного слова, до кожного малюнка — і тоді урок буде багатим і повноцінним.

Тема. Буква ь (м'який знак). Позначення м’яким знаком м’якості приголосних

Мета: сформувати поняття в учнів про букву “м’який знак” як таку, що вказує на м'якість приголосного, але не позначає звука; навчити порівнювати звукову й бук-вену моделі слів з м’яким знаком, з буквосполученням ьо; дати поняття один — багато; формувати навичку достатньо швидкого правильного читання слів і текстів; виховувати почуття любові та дбайливого ставлення до навколишньої краси, яку дарує людям природа.

Підготовка до вивчення нового матеріалу.

Загадка

І великі, і красиві.

Як біжать — то в’ється грива.

Копитами — туп-туп-туп,

по камінню — цок-цок-цок.

Хвости у всіх довгі-довгі,

хвіст і грива — мов шовкові. (Коні.)

Звуко-буквений аналіз слова коні: діти називають склади, звуки в кожному складі, позначаючи їх у звуковій моделі, а потім записують слово. Звертаємо увагу, як вимовляється звук [н'] і як ми позначили м’якість приголосного на письмі (буквою і).

З’ясовуємо, коли ми говоримо коні. (Холи тварин багато.)

- Як сказати, коли тварина одна? (Юнь.) Скільки складів у цьому слові? Назвіть звуки в слові та запишіть його звукову модель.

- А тепер спробуємо записати слово кінь за допомогою розрізноїазбуки.

Діти, які не вміють читати, звичайно, викладуть слово кін. Нехай вони його прочитають так, як виклали. Виявиться, що [н] у такому варіанті вимовляється твердо, а ми в слові кінь чуємо м’який звук [н'].

- Твердий і м’який звук позначається однаковою буквою. Як жепоказати на письмі, що звук вимовляється м’яко? Очевидно, потрібний ще якийсь значок, який вказував би на м’яку вимову звука [н']. Це і є буква ь, що сама по собі ніякого звука не позначає. Та якщо м’який знак поставити поряд з іншою буквою, він і покаже, що приголосний перед ним треба вимовляти м’яко.

Ознайомлення з буквою “м’який знак” і визначення її місця в касі букв.

Робота за Букварем. Читання злиття м’яких приголосних з і.

- Яка буква вказує на м’якістьпопереднього приголосного в кожному злитті? Який звук вона позначає?

- Прочитайте букви в другому рядку. Як ми вимовляли приголосні звуки? Яка буква вказує на м’якість приголосного? Який звук вона позначає? (Ніякого. Буква “м ’який знак” позначає лише м ’якість приголосного.)

Розгляд предметних малюнків на с. 86. (Це карасі.)

Прочитайте слова під малюнками, визначте кількість звуків і букв у кожному слові, кількість складів. З’ясуйте, чому в словах різна кількість складів.

Скільки звуків у слові карась? А скільки букв у цьому слові? Чому букв більше, ніж звуків?

Читання слів у лівому стовпчику.

Прочитайте слова, які означають багато предметів. Назвіть у кожному слові букву, що позначає м’який приголосний. Якою буквою позначили м’якість приголосного?

Прочитайте слова, що називають один предмет. Назвіть м’який приголосний у кожному слові. Як позначили м’якість приголосного на письмі? Порівняйте кількість звуків і букв у словах лосі — лось.Чому в другому слові звуків менше, ніж букв?

Розгляд малюнка, бесіда за малюнком.

- Де стоять тато і хлопчик? (Біля тину.) Як називається місце, де можна переступити через тин? Як ви думаєте, що каже тато хлопчикові? Уважно прочитаємо речення. Які слова відрізняються лише однією буквою? Якою? Що позначає м’який знак?

Бесіда про квіти.

- Які квіти ви знаєте? Де можуть рости квіти? У кого є квіти вдома? Хто і як доглядає квіти? Яку користь приносять квіти? (Квіти не лише милують око своєю красою, їх краса зцілює душу людини, діє заспокійливо на нервову систему. Більшість квітів мають цілющі властивості: наприклад, любисток,чорнобривці, нагідки, ромашка лікарська, конвалія, первоцвіт тощо.Деякі квіти вживають як приправу: листя, квіти і навіть насіння красолі; мелісу; лофант тощо.)

Читання речень про квіти. Відповіді на запитання.

- Коли сіють чи висаджують квіти? Коли починають цвісти квіти і скільки вони цвітуть? Які ще є пори року?

Подивіться, на яку пору року вказують предмети, зображені на малюнку.

- Прочитайте слова ліворуч і подумайте, що вони можуть означати. (Діти читають спочатку мовчки, а потім голосно назви місяців і колективно визначають, яка пора року їх о’'єднує. Доповнюють текст назвами зимових місяців.)

Читаємо пари слів, записаних на дошці: зима — зими, весна — весни. Учитель подає зразок правильної вимови слів з ненаголошеними голосними.

- Чому ми написали в слові зима букву й, а не еі. Прочитаємо слово зими. Назвіть наголошений склад (зи-).

В українській мові прийнято писати в ненаголошеному складі таку саму букву, яку пишемо в наголошеному.

Послухайте, як я читаю слово весна, а ви прочитайте слово поруч із ним. Чому в слові весна в ненаголошеному складі написали еі (Бо в наголошеному складі вимовляємо звук [е].)

Читання у кольорових рамках букв, що позначають голосні звуки (с. 86). Запитуємо, чому букву я записали під буквою а, ю — під у? (Обидві букви можуть позначати звук [а], [у].)

Звертаємо увагу учнів на те, що в кольорових рамках ь стоїть окремо від інших букв. А чому? Нехай діти запропонують свої відповіді.

Тема. Закріплення вживання м’якого знака на письмі. Буквос-получення ьо

Мета: закріпити вміння робити звуко-буквений аналіз мовлених слів із м’яким знаком, записувати звукову модель слів з позначенням м’якості приголосного перед о, друкувати й читати слова з буквою ь, буквосполученнями йо, ьо; розвивати вміння римувати слова, складати речення за поданою схемою.

Підготовка до вивчення нового матеріалу.

Скоромовка

Лом зламали, льон зв’язали.

Учимося спочатку повільно, а потім швидко промовляти скоромовку. Пропонуємо: назвати слова, в яких є звуки [л], [л']; серед них знайти односкладові слова і зробити їх повний звуко-буквений аналіз, записати ці слова та їх звукові моделі.

- Як позначимо м’якість приголосного в слові льоні Скільки букв у словах льон, ломі А звуків? Що позначає буква “м’який знак”?

Робота за Букварем.

Читання злиття з твердими й м’якими приголосними та о.

Читання слів з парними твердими й м’якими приголосними, з’ясування їх значення через тлумачення (лоно — відкритий простір на свіжому повітрі) або складання речень із словом.

Бесіда.

- Поміркуймо разом: як називаються люди, які вирощують льон? Для чого вирощують льон? Що виготовляють з льону? Як складають льон у полі?

Підсумовуючи, учитель звертає увагу, що вирощування й обробка льону — це складна й важка праця; з льону виготовляють не тільки красивий, а й зручний, приємний для тіла одяг.

Читання тексту та бесіда за прочитаним.

Читання слів у стовпчиках. Звертаємо увагу на правопис слів з м’яким знаком, буквосполученнями йо та ьо, з ненаголошеними голосними (синіти — синій). Спонукаємо учнів поставити питання до слів кожного стовпчика та визначити, що вони називають.

Складання речення за схемою. (Синій льон росте у полі. Веселі діти стали в коло. Білобока сорока сіла на дерево).

Читання рукописного тексту. Звернути увагу на правопис слів із буквосполученням ьо.

Якщо залишиться час, можна запропонувати дітям вивчити вірш зі слів учителя.

Через річечку місток - кольорове диво.

Ми по ньому у лісок з лялькою ходили. В.Басюк

— Назвіть слова з м’яким знаком.

На наступному уроці вірш можна надрукувати на дошці й запропонувати прочитати слова з м’якими приголосними та пояснити спосіб їх позначення.

Підсумок уроку.

— Чим відрізняється буква ь від інших вивчених букв?

— Що позначає на письмі буква ь? Коли ми пишемо ь?

Тема. Буква Є є. Позначення буквою Є є м’якості приголосних і звука [е] та злиття звуків [йе]

Мета: навчити на слух порівнювати тверду та м’яку вимову парних твердих і м’яких приголосних перед [е] та відповідно позначати на письмі м'якість приголосного буквою е, навчити виділяти на слух злиття звуків [йе], визначати їх місце в слові — на початку слова, складу, після голосного — та позначати злиття буквою с, допомагати дітям зрозуміти, як важливо розвивати свої здібності до будь-якої роботи.

Підготовка до вивчення нового матеріалу.

— Діти, наша казка про звуки й букви має продовження.

Тож послухайте, що ще відбулося в палаці Азбуки.

Коли всі звуки і букви трохи заспокоїлися, вгорі щось зашелестіло і легенький вітерець тихенько опустив на землю букву Е. Вона дуже любила подорожувати і часто літала з лелеками, лебедями на озера, а то й далеко за море.

“Е-е-е, - промовила буква Е, — тут діється щось цікаве. А де ж була я, де?” Вона піднялася на ґанок, де відпочивав звук [й], і тихенько присіла біля нього, зітхнувши: “Е-е-е!”

Звук [й] почув знайоме зітхання, прокинувся і промовив:

-Як добре зазвучало — [е]! Зі мною разом так це буде: [йе]. Ми подаруємо Азбуці ще одну букву! Ти, букво Е, зніми, будь ласка, з обличчя свою вуаль!

Буква Е не забарилася це зробити, і всі побачили чудову букву Є є (учитель показує букву — велику й малу).

- Віднині там, де поруч разом звучатимуть два звуки [й, е], там буква Є запише слово Є!

Це гарне слово, бо як Є — то Є: добробут, щастя — і усе твоє. Ще буде складом Є у нашій мові: є-нот і Є-ва — [йе] звучить у слові — Таку промову виголосив [й]. Тут приголосні стали в ряд, і як завжди — найближче всі м’які. Торкнулася їх буква Є, та не до всіх дістала. Найближче “єн”, і “те”, і “ел” стояли, і буква Є усім їм так сказала:

— На м’якість звуків ваших я вкажу. Сама ж звучатиму, як [е] —після м’якого.

Сподобалася всім така промова. А сонечко сховалось вже за гаєм.

— І ми, здається, теж відпочиваєм, — сказали букви Е та Є.

Усе затихло. Мир і благодать. Старенький місяць виглянув з-за хмар.

— Є — буква, і на мене чимось схожа, — промовив тихо й покотився далі. Багато ще було у нього справ. О. Катрин

— Нас із вами теж Буквар уже чекає. Сподобалася вам казка? Про що ви дізналися з неї сьогодні? Мабуть, стомилися трохи й ви. Послухайте смішинку-скоромовку й відпочиньте.

Євген горіхи роздає:

Оце моє, оце твоє...

А це чиє?

Це теж моє!

Ти ж бач — горіхів не стає...

А в вас такий Євгенко є,

що так горіхи роздає? Л.Пшенична

Діти кілька разів промовляють скоромовку за вчителем, а потім самостійно. Учитель запитує:

— У яких словах скоромовки разом вимовляємо звуки [й], [е]? Якою буквою позначимо їх на письмі в цих словах? (Буквою є.)

Робота за Букварем.

Читання букви Є є ти підпису під малюнком на с. 94.

— Запишемо букву є Є — малу й велику, а із словом є придумаємо речення.

Наприклад.

Є у мене мама,

є у мене тато,

є у мене ще бабуся,

є дідусь і братик.

Сад і хата в мене є,

є подвір’я, котик є.

Є у мене... є, є, є...

Та не все воно моє.

Є для всіх, на всю сім’ю,

а я дуже всіх люблю! О.Катрич

Отже, буква Є є може бути й окремим словом. Пригадайте, які ще букви можуть бути окремим словом? (І, у, я, а.)

Заучування вірша зі слів учителя.

Ясне сонце в небі сяє,

тепло літнє посилає.

Справжнє літечко прийшло!

Скільки дива принесло! О.Катрич

Звуко-буквений аналіз слів ясне, літнє. Виділення в злитті -не, -не звуків [н], [н'], позначення на письмі м’якості звука [н'] буквою е.

Читання злиття з твердими та м’якими приголосними перед [е] та позначення звука [е] буквами е, є (с. 94).

Читання слів Букваря із злиттям не, не (с. 94). Пояснення значення слів, складання речень з деякими з них за вибором учнів. Пошук серед них слів з протилежним значенням.

Читання вірша на с. 94 учителем, а потім учнями. Добір заголовка до вірша з поданих: Синь. Синє все... Художник. Учитель спонукає дітей до обгрунтування свого вибору. Ставить запитання:

Яким ви уявляєте художника: добрим чи сердитим, веселим чи сумним, дуже серйозним чи жартівником, щедрим чи скупим, щасливим чи нещасливим? (Ці слова вчитель може надрукувати на дошці парами, користуючись квадратиком для позначення букв, яких діти не вивчали.)

Тільки добра, весела, щаслива, щедра душею людина, яка любить людей, природу і хоче про все розказати, поділитися своєю радістю з іншими, може все в природі побачити, відчути простір і велич навколишнього світу і намалювати все це фарбами, словами вірша або просто поділитися своїми думками, — так підсумує вчитель те, що скажуть діти.

- Прочитайте ще раз вірш і скажіть, що малював художник? (Небо, море, мабуть, поле, бо в полі синій льон цвіте; дитину з синіми очима; і дні, і ночі — все у нього було синє, бо художник був щасливий.) Так скажуть діти, а вчитель допоможе, узагальнить їхні думки і продовжить:

- Давайте порівняємо малюнок із текстом. Чи є щось схоже в художника й поета? Що саме? (У художника — на морі корабель; синє небо, птахи в небі. Поет не знав, як це все описати. Від щастя слів не вистачило в нього. Та й нам він дав можливість поміркувати.)

Повторення,

Розгляд променевих таблиць на с. 94.

- Якими буквами позначаються голосні звуки після твердих приголосних?

- Якими буквами позначається м’якість приголосних на письмі? (Буквами я, ю, є, і, ь.) Які з них можуть позначати два звуки? Яка буква не позначає звука? Яка буква позначає завжди два звуки?

Читання в кольорових рамках букв, що позначають голосні звуки. Учитель запитує:

—Які букви в рамці можуть позначати два звуки? Які з них, крім
цього, позначають ще й м’якість приголосних?

Читання слів із буквою є на с. 95.

Після того як діти прочитали кілька разів слова пошепки і вголос, учитель пропонує:

Прочитайте імена людей; імена хлопчиків; імена дівчаток; слова, що називають дії.

На яке питання відповідають слова, що називають дії предметів?

Перед тим як читати вірш “У зоопарку”, учитель пояснить значення слова вольєр. (Це майданчик для утримання тварин, загороджений металевою сіткою.)

Діти під керівництвом учителя ознайомлюються з текстом і відгадують слова: єхидна, заєць, дуже, жарко, п’є. Текст читає вчитель, а потім — учні. У бесіді про зоопарк і тварин, які живуть у ньому, доречно буде нагадати про правила поведінки скрізь, де можна зустріти тварин, про дотримання гігієни (аби не зашкодити своєму здоров’ю і здоров’ю тварин) і тиші, особливо влітку (щоб не турбувати малечу).

Відгадування загадки. За допомогою малюнків діти добирають варіанти відповіді.

Рушаймо, діти, далі дорогою пізнання. Читаємо запитання внизу зліва й відповіді, що поруч із ними. Тож хто чи що може бути веселим і сумним, широким і вузьким, великим і малим? Про кого можна так сказати: метка, моторна? (Господиня, дівчинка, сестричка.) А пишна, запашна? (Троянда, квітка, хлібина, паляниця.)

Які ознаки до цих предметів можна ще дібрати? (Якщо в учителя є предметні малюнки, добре було б їх показати.)

Завдання. Доповнити потрібними словами третє речення; до слів — назв ознак дібрати відповідні слова — назви предметів.

2.2 Перевірка ефективності запропонованої методики формування навички письма

Відомо, що різка зміна умов життя дитини може призвести до порушень нервової діяльності, втрати рівноваги у поведінці. Тому, щоб допомогти першокласникам подолати труднощі переходу від життя дошкільника, заповненого ігровою діяльністю, розвагами, до чіткого режиму і серйозної праці в умовах школи, намагаюсь у навчанні чергувати працю з ігровими й розважальними елементами. Гра допомагає дітям оволодівати необхідними знаннями, зосереджувати увагу, привчає слухати пояснення, формує вміння самостійно застосовувати засвоєне на практиці. Крім того, охоче виконуючи завдання й пропозиції вчителя, діти привчаються до дисципліни.

Для ігор на перших уроках з першокласниками широко ми використовуюємо набори цифр, лічильні палички, сигнальні картки, планшети, різноманітні ляльки — персонажі лялькового театру та ін. Вдаємось і до технічних засобів: кодоскопа, діапроектора тощо.

Назвемо деякі ігри, які допомагають мені навчати дітей грамоти з перших днів перебування їх у школі.

Вже у добукварний період, формуючи поняття про речення, проводимо гру “Хто найуважніши й?”. Читаю невеличкий текст. Діти прийшли до школи. У світлому класі їх чекає вчителька. Вона роздало дітям букварі. (Інший варіант: Павлик і Леся чергують у класі. Павлик поливає квіти. Леся роздає олівці). Діти слухають, а потім на запитайня вчителя піднімають стільки лічильних паличок, скільки було речень а тексті. Той, хто найменше помилився дістає нагороду (щось із учнівського приладдя).

Добираючи тексти, вводжу такі слова, що розширюють кругозір дитини, поповнюють словниковий запас: навчання, навчальне приладдя, підручник, директор, розпорядок, дисципліна, дисциплінований, колектив, учні, учнівський колектив, чемний, чемність, стриманий та ін.

Ось іще один зразок тексту для такої гри: Діти прийшли до школи вчитися. Звечора вони підготувалися до праці, склали у портфелі все, що потрібно для навчання. Перед уроком учні кладуть на парти підручник, зошит, ручку, олівець, лінійку.

В аналогічній грі діти вчаться розчленовувати речення на слова, визначати в них кількість складів чи звуків.

У грі “С к л а д и р е ч е н н я” оперуємо дитячими іграшками, персонажами лялькового театру. Одягаємо, наприклад, на руку ляльку і виконую різну роботу. Учні спостерігають, потім розповідають, що бачили: Буратіно розглядав у книзі малюнки. Дівчинка Катруся розставляє посуд. Лисичка шукає здобич. Зайчик їсть моркву тощо.

Щоб діти зуміли скласти невеличке оповідання, персонаж виконує кілька взаємопов’язаних видів роботи, внаслідок чого виходить розповідь з 3—4 речень: У лісі гуляв зайчик. Під кущем він помітив лисицю. Зайчик злякався і втік. Іноді сюжет розповіді підказує дітям не лялька, а однокласник: Оленка пише на дошці. Віталій роздає зошити. Катя і Сергійко розмовляють тощо.

Вчителі-практики знають, як важливо розвинути у дітей увагу, навчити їх прислухатися до слів. Для цього за зразком гри Т. Ю. Гор-бунцової “Злови п’ять слів” (див. Горбунцова Т. Ю. Цікаві ігри та вправи на уроках української мови у початкових класах. К., 1976) ми розробили аналогічні.

Називаємо, наприклад, 4—5 слів і пропонуємо учням сплесками “пій-мати” їх, коли прозвучать у реченнях, які буду проказувати.

“Навантажте машину”. Називаємо овочі: капуста, помідори картопля, цибуля, буряки. Учні слухають і сплескують у долоні, почувши назване слово у тексті: Прийшла золота осінь. Скрізь побувала чарівниця. Завітала і до нашого городу. Пригріла останнім теплом картоплю. Додала солодощів у буряки. Наказала до морозів зібрати цибулю і помідори. Бризнула краплинками роси на качаниї капусти. Після гри про-поную дітям узагальнити: Як назвати одним словом усе, чим ми навантажили машину? (Овочі).

“Приготуйтесь до уроків” (портфель, зошити, книги, гумка, олівець): Не носи у школу нічого зайвого. Портфель тримай у чистоті. Книги обгортай і бери чистими руками. Всі зошити складай у папку. Гумку, авторучку, олівець завжди носи у пеналі.

Подібні вправи сприяють розвиткові дитячої пам'яті.

Щоб спонукати учнів уважніше прислухатися, точно виконувати розпорядження вчителя, переможців нагороджуємо.

Тільки-но діти почали ознайомлюватися зі звуками й буквами, пропоную гру для розвитку їхнього фонематичного слуху.

“Злови спільний з в у к”. У кожного учня — крейда і планшет або каса букв. Називаю слова: шум, мак, мир, дим. Учні слухають, “друкують” на планшетах чи знаходять у касі букву, що позначає вивчений спільний звук [м], і показують учителеві.

Ознайомивши дітей з новим звуком, проводимо гру “Злови новий звук [с]”. У кожного учня — лічильні палички. Називаю слова: пасіка, рама, сон, звір, тин, Першокласники паличками показують, що новий звук е у І й IIIсловах. Аналогічно практикуємо гру для виділення нового, ще не відомого дітям звука.

Щоб першокласники усвідомили, що таке звук, а що — буква, про-понуємо замружити очі й прочитати букву, якою позначений на дошці.

— Чи можете ви це зробити? (Ні). Чому? (Ми не бачимо). Що ж таке буква? (Значок, який ми бачимо).

Пропоную знову замружити очі і промовляю звук.

- А тепер вам відомо, про який звук ідеться? (Так). Як ви дізналися? (Почули). То що таке звук? (Це те, що ми чуємо). Зараз давайте влаштуємо гру “Навпаки”. Сьогодні у нас в гостях пес Бровко. Він називатиме звук, а ви напишіть букву, якою він позначається. І навпаки, коли Бровко покаже букву, хором називайте звук.

Одягаємо на руку ляльку, і за ширмою з’являється песик. Діти охоче працюють. Роботу з часом ускладнюємо, переходячи до складів, односкладових слів і т. д.

До вподоби нашим вихованцям і гра “Вчитель”. Пропонуючи визначити, скільки звуків і букв у словах, проказуємо їх, а половина учнів класу перевіряє і виправляє своїх сусідів, які з допомогою набору цифр показують їх кількість. Наступного разу діти міняються ролями. Потім і проказують слова, і перевіряють усі по черзі.

Працюючи з розрізною азбукою, для глибшого усвідомлення різниці у значенні слів, пов’язаної зі зміною звука, проводимо гру “Хто більше?”. Пропонуємо учням слово кора, вони замінюють, додають або відкидають букву, щоб вийшло нове: пора, кара, кра, пара, нора, гора тощо. Виграє той, хто складе або назве більше слів. У разі потреби пояснюємо значення окремих слів.

Часто поєднуємо мовні ігри з рухами, виконанням певних дій. На приклад, “Злови своє ім’я”. Складаю розповідь на теми шкільного життя, про щасливе дитинство, вводжу в неї імена учнів. чи розповідь, першокласники встають і тихо сідають або виконують різні дії, фізичні вправи тощо — як ми домовилися попередньо. Виграє той, хто вчасно підвівся, почувши ім’я, правильно виконав потрібну дію. Наприклад: Рано встало сонечко й розбудило Галю, Петрика, Наталю Іру, Віту, Яринку. Діти почали швидко збиратися до школи. Не відстають від них Андрусь, Сергійко, Сашко, Оксана, Ігор. Ось Юстинка і Данилко роблять ранкову гімнастику. Надійка й Роман миють посуд після сніданку. Пролунав перший дзвінок, і Таня, Семенко, Наталя, Костикк Владик швидко приготувались до уроку. Ніхто не спізнився.

Часто на дошці “виростають” стовпчики слів, записаних учнями, або в які вони вписують пропущену букву чи стирають зайву, вибігаючи по черзі до дошки і передаючи один одному крейду, як естафетну паличку

Подобається дітям і “виручати з біди” улюблених казкових героїв як-от: “По дорозі з лісової школи Зайчик згубив букви з розрізної азбуки, і тепер не може прочитати викладених слів. Хто відшукає потрібну букву? Ш.ола, к.ас, пар.а,.умка, п.нал,.ошит, к.ига”. Виграє той, хто першим відшукає всі букви. Або такий варіант: “Прийшов Михайлик додому, і ніяк не вдається йому домашнє завдання. Допоможіть хлопчині побудувати слова; п, п, й, й, л; в, в, к, о; о, а, к, з; к, н, і, ь; т, н, й; а, й, м, з”.

Згодом завдання для гри ускладнюються, діти будують зі складів слова, словосполучення, речення. Наприклад: “Похвастався Незнайко, що вміє швидко читати. Відкрив книжку, а хтось усе в ній переплутав. От тепер йому біда — виручайте: ни-си, са-ро, ша-ми, ки-ру, ло-ши, са-ко, ки-ло-ри, силь-ко-ва, тор-трак”. Виграє той, хто першим зуміє підказати Незнайці, як читати слова.

Поширеною серед дітей стала гра “Відгадай”. Ведучий (учень або вчитель) починає: “Це ягода, на ж починається, на а кінчається» (Малина)”. Учень, який відгадав, веде гру далі: “Це навчальне приладдя, відповідає на питання щ о?, на п починається, на ль кінчається. (Портфель)” і т. д. Такі ігри вчать дітей узагальнювати, розвивають логічне мислення.

Перші кроки звуко-буквеного аналізу діти також починають з гри — “Сигнальники”. У кожного — сигнальні картки-схеми. Вчитель називає звуки. Учні за домовленістю показують картку—сигналізують: голосний — картка з кружечком, приголосний — картка з рисочкою. Кращий сигнальник той, хто жодного разу не помилився.

Цю гру доцільно проводити, вивчаючи м’які й тверді приголосні, слова, що відповідають на питання х т о? щ о?, позначають дію предмета тощо — але тоді замість схем використовуються картки тонованого паперу (про значення кожного кольору треба попередньо домовитися). Такі ігри дають змогу вчителеві щоденно, щоуроку фіксувати рівень засвоєння знань, планувати повторення й індивідуальну роботу.

Кожна гра водночас привчає дітей до самостійного прийняття рішень, формує впевненість.

Ось гра “Ч а р і в н й к”. Спочатку роль “чарівника” виконує вчитель — включає кодоскоп чи діапроектор, і на екрані з’являються склади си, со, си, ис, лі, об, ди і т. д. Тепер до роботи беруться діти. Відкриті склади вони “закривають”, а закриті доповнюють, щоб вийшли слова: си(н), со(м), си(р), (р)ис, лі(с), (л)об, ди(м) і т. д. Так, граючись, готуємось до читання слів з закритими складами. А через деякий час “чарівники” перетворять двоскладові слова в односкладові (сини— син, дуби — дуб), трискладові в двоскладові і навпаки (трактори — трактор, футболіст — футбол, космос — космонавт), зробити з одного предмета багато і навпаки тощо.

Добре сприяє розвиткові зорової і слухової пам’яті гра “Потренуємо пам’ять”. Через кодоскоп проектую на екран слова: бетон, весло, депо, ешелон, зерно, океан. Прочитуємо вголос і мовчки. Після виключення кодоскопа учні “друкують” їх з пам’яті або називають. Виграє той, хто назве чи надрукує слова без помилок і в тому ж порядку, як у кодограмі. Для самоперевірки знову включаю кодоскоп. Часто застосовуємо взаємоперевірку. Обов’язково пояснюємо значення слів.

Діти люблять “шифрувати”, давати відповіді на завдання у “зашифрованому” вигляді. Скажімо, на дошці ряд слів: 1. Ліля. 2. Льон. 3. Терен. 4. Дядя. 5. Сіль. 6. Перо. 7. Сине. 8. Рак. 9. Мило. 10. Яблуня. Діти дають «шифровану» відповідь на запитання, у яких словах є тільки м'які приголосні (1, 4, 5); у яких лише тверді приголосні (3, 6, 8, 9), у яких — і м'які, і тверді (2, 7, 10).

Навчаючи першокласників ділити слова на склади, правильно вживати сполучення букв йо, ьо, м’який знак, апостроф тощо, проводимо гру “Естафета”. Готуємо 6 карток (за кількістю варіантів) і вписую в них по 5—6 слів (залежно від кількості учнів у ряду). За командою перший чи останній учень виконує необхідну роботу в першому слові, наступний — у другому і швидко передає картку далі, поки останній учень у ряду не поверне виконану роботу вчителеві. Тут же робота перевіряється, визначаються переможці. Діти радіють спільному успіхові — так зміцнюються почуття співпраці.

Шість варіантів дають змогу проводити гру кілька разів. Ось, наприклад, картки на правопис ьо, йо: 1 — л..н, ра..н,..д, лікт..вий, прац..-витий; 2 — міль..н,...сип, Ст..па,..го, л..х; 3 — Л..ня, ма..р, бо..вий, с..годні, пол..ва; 4 — Вороб..в, л..тчик,..ржі, пен..к, трет..го; 5 — зна..мий, пол..ти, Солов..в, ма..рить, син..го; 6 — га..к, с..мий, д..гогь, баталь..н, сер..зний.

Або — “Встав потрібний прийменник”. На дошці — два варіанти тексту. Речення понумеровані. Учні читають їх, а на картці записують пропущений прийменник. Вчитель має два зразки відповідей, за ними перевіряє клас.

Варіант 1.

1. Діти щодня ходять... школи. 2. Сяє.... полями сонце золоте. 3.... Катрусі дві ляльки. 4. Учні пишуть... зошитах. 5. Пес сидить... будки. (Відповідь: 1. до; 2. над; 3. У; 4. в; 5. біля).

Варіант 2.

1.... яблуні буяє рожевий цвіт. 2. Пили воду... чистої криниці. 3....кущем виріс боровик. 4. Оля і Леся чергують... класі. 5. Стоїть тополя... дорозі., (Відповідь: 1. На; 2. з; 3. під 4. в; 5. при).

“Xто зайвий? (Щ о з а й в е)?”.

У кожного учня — набір цифр або планшет. На дошці надруковані слова: 1. Щука. 2. Карась. 3. Лини. 4. Диня. 5. Йоржі. 6. Лижі. 7. Сом. Діти читають (варіант: читає вчитель або замість слів виставляються малюнки) і визначають, хто тут зайвий. Відповідь подається набором цифр: 4, 6. Обов’язково пояснюємо, чому.

Щоб уникнути помилок на велику букву у кличках тварин (їх у букварі дуже мало), проводимо гру “Придумай кличку”. Добираю 5 — 6 зображень коней, телят, корів, кіз, собак та ін. і виставляю їх на дошці. Дітям пояснюю, що клички тваринам дають за певними їх ознаками, особливостями зовнішнього вигляду чи повадки: Білолобий, Пушок, Злюка, Ряба, Пружок. Виграє той, хто перший придумає клички для 5—6 тварин. У процесі виконання цієї вправи закріплюються і від-треновуються вміння виділяти ознаки предметів.

Закріплюючи знання про слова — ознаки предметів, можна провести гру “Хто це?”. Учень стає обличчям до класної дошки. Решті дітей учитель показує малюнок або предмет. Вони називають ознаки за формою, кольором, вагою, смаком, матеріалом і т. д. Викликаний учень намагається згадати, який це предмет. Наприклад: Невеликий, довгастий, жовтий, пахучий, кислий — лимон. Прудкий, білий (або сірий), полохливий, довговухий, косоокий — заєць і т. д.

Ігри допомагають розвивати зв’язне мовлення дітей, збагачувати лексичний запас, ставлять учня в такі ситуації, де йому доводиться метикувати, шукати вихід. Поступово виховується впевненість, наполегливість. Так, гра “Ланцюжок”. Діти складають ланцюжок слів, де кожне наступне починається з останньої літери попереднього. Перемагає той, хто не дав ланцюжкові урватися або сам за 1—2 хвилини склав найдовший ланцюжок. (Клас — син — небо — орел — липа — акація... і т. д.). Гру можна ускладнювати, ставлячи умову, щоб ланцюжок складався тільки з власних чи загальних назв; назв живих чи неживих предметів, тварин чи рослин тощо.

Ігри, як і кожен вид роботи, вимагають попередньої підготовки вчителя. Йдеться не тільки про добір лічильних паличок, карток цифр чи планшетів (їх, зрештою, можна замінити просто сплесками). Основна підготовка полягає в обдуманому доборі й доцільному використанні гри, підвищенні за її допомогою ефективності уроку, у поглибенні знань учнів.

Тут слід серйозно продумувати, на якому етапі уроку її подавати: коли вивчається новий матеріал чи в ході повторення, закріплення і т. д. Правильне рішення вчитель добере, глибоко ознайомившись з методичною літературою.

До вподоби дітям і робота з загадками. Розгадування їх знімає втому, заохочує до роботи, привчає мислити. Допомагають у роботі збірники “Народ скаже, як зав’яже”, “Народна мудрість”, користуємося і добірками з періодики. Розгадавши в класі загадки, ділимо відгадки на склади, аналізуємо, класифікуємо, перевіряємо правопис слів за словником.

Діти залюбки працюють над загадками, пишаються своїм умінням відгадувати їх. Тому загадки ще в дошкільних закладах широко використовуються для розвитку дитячого мовлення і мислення. Не забувають про них і вчителі молодших класів. Так, у 1 класі загадка допомагає зацікавити учнів навчальним матеріалом. На уроках читання і письма, скажімо, вчитель говорить загадку, а учні, відгадавши її, виконують різні завдання, як-от: пояснюють зміст загадки; добирають або самі виконують відповідний малюнок до відгадки; записують відгадку; підкреслюють голосні, тверді або м’які приголосні, ставлять наголос; поділяють слово-відгадку на склади; вказують місцезнаходження звука, який вивчається; лічать кількість звуків і букв у відгадці; складають відгадку з розрізної азбуки; добирають відповідні слова — назви рослин, овочів, фруктів, птахів, свійських і диких тварин, класифікуючи їх; наводять слова, які відповідають на питання хто? що? я к й й? я к а? я к е? я к і? і т. д.

Пропонуємо добірку загадок, з якими працюю в такий спосіб у класі, навчаючи дітей грамоти (Див. Додаток).

Використання загадок виробляє вміння зіставляти й порівнювати предмети, що є необхідним у навчанні. Розгадування загадок тренує розум, розвиває спостережливість, увагу, пам’ять, кмітливість, збагачує і закріплює словниковий запас, розвиває мовлення учнів.

Висновок

Отже, шестилітній вік у психологічному відношенні є критичним. У цей період відбуваються зрушення, які означають завершення дошкільного етапу розвитку, і з’являється здатність до розуміння загальних принципів, зв’язків і закономірностей, що лежать в основі наукового знання. Тому реалізація потенціальних можливостей інтелектуального розвитку молодших учнів потребує особливиї умов навчання.

Вивчення мови шестирічних першокласників починаєтьс з навчання грамоти. Процес навчання шесирічних першокласників чвляє собою поступовий перехід від ігрової діяльності до початкових форм навчальної діяльності.Навчання грамоти шестирічок проводиться за звуковим аналітико-синтетиним методом (освоположником був К. Д. Ушинський). Переваги звукового аналітико-синтетичного методу полягають не тільки в його раціональній системі навчання читання і письма, а й в тому, що завдяки йому діти з перших кроків вивчення рідної мови, мають можливість оволодіти всіма відомими розумовими операціями: аналізом, синтезом, абстрагуванням, класифікацією, узагальненням, умовиводом. Провідний принцип звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти полягає у тому, що у формуванні в дітей початкових умінь читати й писати слід іти від звука до букви.

Процес навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом поділяється на періоди: добукварний період та букварний період. Специфіка навчання грамоти в ці періди полягає в тому, що коли в добукарний період основною мовною одиницею, з якою учні виконували аналітико-синтетичні вправи, бкв звук, то в букварний період до нього підключається і буква. Загальна структура основної частини уроку на опрацювання нової букви має відповідати сформульваній темі, тобто в ній має відображатися провідний принцип звукового-аналітико-синтетичного методу навчання грамоти - від звука до букви.

Як свідчить педагогіічний досвід, уроки навчання грамоти дають можливість формування у першокласників важливих загальнонавчальних умінь і навичок. Використання на уроках ігор та ігрових вправ, загадок, скоромовок допомагає дітям оволодіти необхідними знаннями, зосереджувати увагу, розвиває пам’ять, привчає слухати пояснення, формує вміння самостійно застосовувати засвоєне на практиці.

Список використаних джерел

1. Національна доктрина розвитку освіти в Україні в ХХ1 столітті.

2. Концепція загальної середньої освіти (12 річна школа) - К.,2000 р.

3. Бастун Н.. Пелькова О.Враховуючи вікові особливості:/Навчання шестиліток/ Рад. Освіта.-1986.-22

4. Борисова Л.М., Дейнега Л.О.Розвиток та корекція здорового сприйняття у першокласників. //Психологіч.ГАЗ.-2007.-№21 /93/. -2-29.

5. Бельшакова І.О. Особливості створення умов для навчання першокласників : (вимоги до класу, меблів, режиму праці) //Управління школою. - 2004.-№22-24(70-72)-С.44-47.

6. Бастун Н.А. Індивідуальний підхід до учнів шестиліток з рисами тривожності // Початк.шк.-1987.-№2.-С.44-47.

7. Вашуленко М.С. Навчання грамоти в 1 класі чотирирічної школи. - К.:Рад. шк.,1986. - 166 С.

8. Вашуленко М.С., Скрипченко Н. Ф. Навчання грамоти в підготовчих класах: Посібн. до Букваря. - К.:Рад. Шк., 1982. - 174 С.

9. Вашуленко М.С. та ін. Навчання рідної мови шестирічних першокласників - // Початкова школа. - 1986. - №5. - С.34 - 42.

10. Вашуленко Н.С. Обучение грамоте в 1 классе четырехлетней начальной школы: Пособие для учителей. –К.:Рад. Шк., 1987- 161С./Б-ка учителя нач.кл./.

11. Вашуленко М.С. Специфіка навчання грамоти шестирічних першокласників // Навчання вихователя шестирічних першокласників.-К.,1990.-С.91-102.

12. Гудзик І.П. Деякі проблеми навчання шестирічних учнів.//Навчання і навчання шестирічних першокласників.-К.,1990.-С.412-112.

13. Гойло А.А. Формування граматичного строю мовлення учнів в підготовчих класах. Початкова школа. 1981, №11.С.19-25.

14. Дронь Т. Психологічна підготовка дитини до школи: Методичні поради//Психолог.2007.-№21-22/261/-262/-С.57-63.

15. Деркач Н. І. Звукова робота в період навчання грамоти шестирічок // Початкова школа. - 1990. - №11. - С.14 - 18.

16. Захарчук І. Н. Ігри на уроках навчання грамоти // Початкова школа. - 1980. - №7. - С.52 – 58.

17. Зимульдінова А.С. Розвиток мовлення шестирічнихпершокласників./Навчання і виховання шестирічних першокласників.-К.,1990.-С.102-122.

18. Зимульдінова А.С. Підготовка вчителя до роботи з розвитку зв'язного мовлення шестиліток//Початк.шк.-1990-№10.-С.46-49.

19. Зимульдінова А.С. Про методи і прийоми роботи над зв'язним мовленням шестиліток//Початк.шк.-1989.-№12-С.20-24.

20. Зимульдінова А.С. Особливості розвитку зв'язного мовлення шестиліток/Початк.шк.-1987.-№2-С36-39.

21. Зубалій Н.П. Виховання у шестилітніх позитивного ставлення //Початк.шк.-1987.-№8.-13-17.

22. Зубалій Н.П. Особливості ставлення шестиліток до навчання (в школі). –Початк.шк.1980.-№6, С.75-78.

23. Каніщенко А. П. Дидактичний матеріал до вивчення частин слова: (З Букваря для шестиліток) // Початкова школа. - 1989. - №8. - С.30 - 35.

24. Калмикова Л.О., Ігнатенко Н.В. Опрацювання словосполучень для розвитку мовлення шестиліток //Початк.шк.-1989-№35.-С.24-27.

25. Кирей І.Ф. Письмо у підготовчих класах.-Початк.шк.,1989,№8,С.36-39.

26. Клименко В. Можливості психіки шестиліток //Психолог.,2002-№29-32/29-32.-С.71-80.

27. Кочина Л.П. Методика активізації навчально-пізнавальної діяльності шестирічних учнів на уроках математики//Навчання і виховання шестирічних першокласників.-К.,1990.-С.204-214.

28. Кондратенко Л.. Богуславська Л. Організація до навчальної роботи//Б-ка „Шкіл світу”:Я хочу, я можу, я буду вчитись.2003.С.4-18.

29. Коробко С.Л. Розвиток пізнавальних процесів у шестирічних першокласників /Навчання і виховання шестирічних першокласників.-К.,1990.-С.25-39.

30. Легун О. М. Психологічний аспект навчання дітей з 6 років // Початкове навчання та виховання. - 2000. - №1. - С.7 - 9.

31. Легун О.М. Психологічний аспект проблеми навчання дітей з 6 років//Початкове навчання та виховання.-2003.-№2/2.-С.12-14.

32. Логачевська С.П. Індивідуалізація завдань для шестиліток //Початк.шк.-1990.-№2.-С.27-30.

33. Навчання та виховання шестирічних першокласників. - К.:Рад. шк.,1990. - 252 С

34. Навчання письма шестирічних (Методичні розробки/.-К:Рад.школа, 1984.-158 С.-/М-во освіти Української РСР.Управління шкіл).

35. Назарова Л.К. Особливості навчання шестиліток грамоти //Початкова школа.-1989./-№11.-С.60-67.

36. Науменко О.В. Формування способів читання шестирічних першокласників//.Навчаємо і виховуємо на уроках читання: 3б.ст..-К.,1986.-С.68-75.

37. Нечай Л. Д. До проблеми навчання грамоти шестиліток // Початкова школа. - 1989. - №11. - С.51 - 54.

38. Плотникова В. П. З досвіду використання загадок у навчанні грамоти // Початкова школа. - 1998. - №8. - С.36 - 38.

39. Початкові вправи до письма у підготовчих класах. Початк.школа,1978,№11,С.70-76.

40. Проколієнко Л.М., Коробко С.Л. Психологічні проблеми навчання шестиліток.-Початк.шк., 1984,№3.С.57-61.

41. Підгорна Н.І.Пізнавальні завдання як засіб розвитку мислення учнів шестирічного віку.-Педагогіка:Респ.Наук.-метод. Збірник, 1982, В кп.21, С.57-63.

42. Підгорна Н.І. Активізація сприймання і пам'яті шестиліток:Вчителям підготовчих класів).-Початк.школа,1981,№10,С.53-57.

43. Палажченко Є.Ф., Гриньова М.В. Вікові особливості мовлення шестирічок//Початк.шк.-1990.-№9.-С.41-43.

44. Пророк Н.В. Розвиток мотивів учнів у шести і семилітніх першокурсників//Психологія:Респ.наук.-метод.зб.-К.,1989.-Вип.33.-С.63-70.

45. Сосідко В.В. розвиток здатності до лінгвістичного аналізу слова у шестирічних учнів//Психологія:Респ.наук.Зб.-К.,1988.-Вип.31.-С.11-118.

46. Скрипченко Н.Ф., Зимульдінова А.С. Зв'язне мовлення шестиліток:Вчителям підгот.кл.-Початк.шк.,1984,С.47-52.

47. Скрипченко Н.Ф., Зимульдінова А.С. Розвиток зв'язаного мовлення шестирічних першокурсників//Посат.Шк.,-1986.-№7.-С.17-19.

48. Скрипченко Н.Ф., Прищепа О.Ю. Урок письма в 1 класі чотирирічної початкової школи:Метод.Посібник.-2-е вид., перероб. І доп.-Рад. Школа, 1986.-143 С.-/Біб-ка вчителя почат.кл./.

49. Скрипченко Н.Ф., Наумчук М.М. Заняття з позакласного читання для 6-річних першокласників//Почат.шк.-1988.-№1.-С.43-48.

50. Сожко Г.П. Ігрові способи у навчанні шестиліток//Почат.шк.,-1989.-№3.-С.39-40.

51. Таланова Н. Психологічна абетка: (Психолого-пед. Супровід учнів першого класу://Психолог.-2007.-№21-22-261-262.-С.4-15.

52. Шевченко Л.М. Навчання шестиліток зв'язаних висловлювань//Почат.шк.,-1988.-№12.-С.36-39.

53. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори. - К.,1949. - С.227.

Додаток

Коли хочеш ти читати, То мене повинен знати, А коли мене не знаєш, То нічого не вгадаєш.(Абетка)

Стою на даху всіх димарів вище. (Антена)

Жовте, соковите, на дерев’янку надіте.(Абрикос)

У світі одна — всім потрібна вона.(Батьківщина)

Сам пустий, голос густий, дріб вибиває, дітей збирає. (Барабан)

Я труд поважаю: Все літо літаю у поле, до гаю, Збираю медок із різних квіток, Кого не злюблю, то жалом колю. (Бджола)

Червонясту шубку має, По гілках вона стрибає. Хоч мала сама на зріст, Та великий має хвіст. Як намисто оченята... Хто це? Спробуй відгадати. (Білка)

Хто трьома зубами сіно їсть? (Вила)

Рукавом махнув — дерева нагнув. (Вітер)

Що таке: плине і ллється, часом на камінь дереться, як не_має — все всихає, звір і птах помирає.(Вода)

Біла голівка, червона шапочка. (Гриб)

Маленький, сіренький, на соняшник сів, надзьобався добре й далі полетів. (Горобець)

Ніг не маю, а ходжу, рота не маю, а скажу, коли обідати, коли спати,

коли роботу починати. (Годинник)

Усіх обшиваю, сама одягу не маю. (Голка)

Невеличкий, сніжно-білий, що його в небесну шир люди радісно пускають сповіщати всіх про мир. Кожний цього птаха знає його назву відгадає. (Голуб)

На літо одягається, а на зиму одежі цурається. (Дерево)

Вірно людям я служу, їм дерева стережу, Дзьоб міцний і гострий маю, Шкідників видобуваю. (Дятел)

Як подивишся на нього, Бачиш в нім себе самого Отаким, яким буваєш. Що це, друже? Відгадаєш? (Дзеркало)

По дроту ходить, пітьму розгонить. (Електрика)

Ні дверей і ні віконця, а в хатині повно сонця. (Електрична лампочка)

Я вухатий ваш дружок, В мене сірий кожушок. Куций хвостик, довгий вус, Я усіх, усіх боюсь! (Заєць)

Не золоте, а найдорожче. (Життя)

Летить — дзижчить, впаде — повзе і землю гризе. (Жук)

Дивний ключ у небі лине, Не залізний, а пташиний. Цим ключем в осінній млі Відлітають.... (Журавлі)

У воді сидить охоче, та не риба і не рак, вистромля великі очі і співає: кум-квак. (Жаба)

Хто гнізда свого не має, Яйця іншим підкладає Та у лісі, в холодку все кує: ку-ку, ку-ку? (Зозуля)

Весь світ годую, а сама не їм. (Земля)

Маленьке, сіреньке, а хвостик як шило. (Миша)

Крізь землю пройшов, червону шапку знайшов. (Гриб)

Крила є, а не літає, ніг немає, а не доженеш. (Риба)

Два брати у воду дивляться, а повік не зійдуться. (Береги)

Любить митися і купатися, але від того тільки худне. (Мило)

Воно належить мені, але інші вживають його частіше за мене. (Ім’я)

В нас зимою білим цвітом сад зацвів, неначе літом. (Іній)

Чи хто заходить, чи виходить, Той першим руку нам дає. Ми стоїмо завжди при вході, Нас в кожній хаті кілька є. (Двері)

У нашої бабусі сидить дід у кожусі, Проти печі гріється, без води умивається. (Кіт) Під пеньочком, під листочком звився клубочком. (Іжак) Хоч не шию я ніколи, а голок в мене доволі. (Їжак)

Стоять красуні на воді, вінки на них білі й золоті. (Лілеї)

Маленькі будиночки по місту біжать, Хлопчики й дівчатка в будиночках сидять. (Трамвай)

Маленьке, біленьке, по чорному полю плигає і слід залишає. (Крейда)

Хоч сам ростом невеликий, але гарно співає. (Соловей)

Не кущ, а з листочками, не сорочка, а зшита, не людина, а навчає. (Книжка)

Ходить пані в золотій жупані,

куди гляне — трава в’яне. (Коса)

Летить — пищить, сяде — мовчить. Хто його вб’є — свою кров проллє. (Комар)

Чотири брати біжать, один одного не здоженуть. (Колеса)

Прийшла кума із довгим віником На бесіду із нашим півником, Схопила півня на обід Та й замела мітлою слід. (Лисиця)

Швидко скрізь цей птах літає, Безліч мошок поїдає, За вікном гніздо будує, Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)

Дві дощечки, дві сестри несуть мене із гори. (Лижі),

Чорні, криві, Бід роду німі, А стануть в ряд — Враз заговорять. (Літери)

Не бджола, а гуде, не птах, а летить. (Літак)

В земляній сиджу коморі, а коса моя надворі. (Морква)

Запалали в чистім полі, Наче галстуки червоні. То палає в полі так Польовий червоний.... (Мак)

Без рук, без ніг, а мости будує (Мороз)

Круглий, гарний і легенький, високо літає, йому діти дуже раді,

бо ним кожен грає. (М’яч)

Цілий день літає, всім набридає, Ніч настане — тоді перестане.(Муха)

Чорне сукно лізе в вікно. (Ніч),

Два кільця, два кінці, а посередині цвях (Ножиці)

Все життя один одного обганяють, а випередити не можуть. (Ноги)

Сюди-туди повертає, хропе, сопе, часом чхає, на морозі червоніє. (Ніс)

Голуба простиня весь світ покрила. (Небо)

Розумний сівач по білому полю бігає. (Олівець)

Два брати через дорогу живуть, один одного не бачать. (Очі)

Стоїть дід над водою, трясе бородою. (Очерет)

Книжки читає, а грамоти не знає. (Окуляри)

Грамоти не знаю, а увесь вік пишу. (Перо)

Сторожем не служить, а всіх рано будить. (Півень)

Ходить полем з краю в край, ріже чорний коровай. (Плуг)

Де зсапано, де сполото По вибалках, по пагорках, Цвіте воно, як золото, Плоди на нім, мов яблука. (Помідори)

У кімнаті, у куточку, Біля ліжка на стіні, Сіра скринька на шнурочку

Все розказує мені — І промови, і пісні Хто розказує мені? (Радіо)

Стоїть дуб, на ньому дванадцять гілок, а на кожній гілці по чотири гілочки, а на них по сім жолудів. (Рік)

Поясок ясний зіткала. Небеса обперезала. Після дощику з’явилась — Ніжнобарвно заіскрилась. (Райдуга)

Плету хлівець на четверо овець, а на п’яту окремо. (Рукавиця) Чупринка зелена, голівка червона, а хвостик білий. (Редиска)

Ніжна зірка срібно-біла На рукав згори злетіла. Я приніс її сюди Стала крапелька води. (Сніжинка)

Уночі гуляє, а вдень спочиває, має круглі очі, бачить серед ночі. (Сова)

По полю повзе, траву гризе. (Сінокосарка)

Біла латка, чорна латка — по дереву скаче. (Сорока)

Металевий кінь у полі пасеться, Де пройде —земля ореться.

(Трактор)

Сиві гуси усе поле вслали. (Туман) Народились — не вчились,

а правдою живуть. (Терези)

Не видно її і не чути її, а коли заговориш про неї, то вона зразу ж зникає. (Тиша).

Хто їсть без ложок? (Тварини)

З дерева робилося, учневі згодилося. (Ручка)

Кожушок п’ять ріжків має, П’ять братів туди влізає. У деньок морозний там Тепло й хороше братам. (Рукавичка)

Дуже люблять молодця, а б’ють його без кінця. (Футбольний м’яч)

Дерево та дріт, а кричить на весь світ (Телеграф)

В нашій кухні увесь рік дід-мороз живе у шафі. (Холодильник)

Летить орлиця по синьому небу, крила розкрила, сонце закрила.

(Хмара)

Сидить Марушка в семи кожушках, хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля)

Білий, а не сніг, твердий, а не камінь, солодкий, а не мед. (Цукор) Червоненька, маленька, солоденька діткам маленьким. (Цукерка)

Склали, зв’язали, До води погнали; “Хоч не хоч, а пий і людей всіх напій”. (Цебро)

Така водиця тільки для письменного годиться. (Чорнило)

Хто на собі свою хату носить? (Черепаха)

Два братики-вусатики, в обох жовтенькі сорочки, стоять в кутку два братики, повисували язички. (Черевички)

Іду, їду — нема сліду. (Човен)

Входять у неї сліпими, а виходять зрячими. (Школа)

У садочку понад тином Я зробив йому хатину, Він навколо обдививсь, Засміявсь і оселивсь. (Шпак)

Що взимку в хаті замерзає, а на вулиці — ні? (Шибка)

Де упреться хвостом, стане дірка. (Шило)

Мене частенько просять, ждуть, А тільки покажусь — ховатися почнуть. (Дощ)

З землі робився, На кружалі вертівся, На вогні пікся, На базарі бував, Людей годував, Як упав, то пропав, Ніхто не поховав. (Горщик)

На я починається, на я кінчається. В саду росте, на ній плоди є. (Яблуня)

Хто хвіст залишає, як від ворога втікає? (Ящірка)

Я дерево-красень, зовуть мене.... (Ясен) Хто перший у хату заходить? (Ключ)

Люблю причаїтись. На сонці погрітись, Од людей сховаться,— А люди бояться. (Гадюка) Шумить, гуде і все горою йде. (Завірюха)

Сидить баба серед літа, в сто сорочок одіта. (Капуста)

Головата, дженджуриста, сорочок наділа триста, а нога одна. (Капуста)

Стоїть пані, чепуриться, бо одягла сорочок триста. (Капуста)

Шість ніг і два роги, в садок не пита дороги. (Жук)

Ішло дві матері, дві дочки і одна внука. Скільки всього йшло людей? (Троє)

У двох матерів по п'ятеро синів і всі на одне ім'я. (Пальці двох рук)

Один говорить, двоє дивляться, двоє слухають. (Рот, очі, вуха)

Два братики-вусатики, в обох жовтенькі сорочки; стоять в кутку два братики, повисували язички. (Черевики)

Один ллє, другий п'є, третій росте. ( Дощ, земля, трава)

У кожного в домі така дивина:братів аж чотири, а шапка – одна.(Стіл)

Один баранець пасе тисячі овець. (Місяць і зорі)Реве віл на сто гір, на сто кроків, на сто потоків. (Грім)

Поле скляне, а межі дерев'яні. (Вікно)

Чорний Іванчик, дерев'яна сорочка, де носом поведе, замітку кладе. (Олівець)

Чорна корова, золотий бичок. (Ніч і місяць)

Я не їм вівса, ні сіна, дайтевипити бензину, усіх коней обжену, кого хоч наздожену. (Автомобіль)

У хатах прозорих всі вони живуть, можеш ти їх бачити, та не можеш чуть. (Рибки)

І печуть мене, і варять, і їдять, і хвалять, бо я добра. (Картопля)

Високо стоїть, одне око має, всюди заглядає. (Сонце)

Уночі гуляє, а вдень спочиває, має круглі очі, бачить серед ночі. (Сова)

Хату на хаті лає, а жабам рахунок знає.(Лелека)

Навесні веселить, влітку холодить, восени годує, взимку гріє. (Дерево)

Зимою і літом маячить зеленим цвітом. (Ялинка)

Звечора вмирає, зранку оживає. ( День)

Взимку горою, а влітку водою. (Сніг)

Вдень вікно розбивається, а вночі само вставляється. (Ополонка)

Що росте догори коренем? (Бурулька)

Баран у коморі, а роги надворі. (Буряк)

По морю йде, а до берега дійде - зразу пропаде. (Хвиля)

Як натиснеш на педалі, він побіг в далекі далі. (Велосипед)

Впаде на землю - не розіб'ється, а впвде воду - розпливеться. (Сніг)

Скрізь буваю:починають говорити - я втікаю. (Тиша)

Що у світі найдорожче ціниться? (Життя)

Нижче трави, вище гори. (Стежка)

І в огні не горить, і в воді не тоне. (Лід)

Літом наїдається, зимою висипається. (Ведмідь)

Біжить свинка,

Срібна спинка,

А хвіст конопляний. (Голка)

Восени не в'яне, а взимку не вмирає. (Ялинка)

Що утворює дощ на землі? (Калюжі)

Біленька корзинка, а дно золотисте. В корзині - росинка та сонечко чисте. (Ромашка)

Без рук, без ніг, на гору побіг. (Вітер)

Не ість і не п'є, а ходить і б'є. (Годинник)

Що має кам'яну сорочку? (Горіх)

Чорну гадюку візьму я в руку-вона не вкусить. (В'юн)

Без кісток, без пір'я, по воді пливе. (П'явка)

Підійме найменша дитина, а через хату не перекине найдужча людина. (Пір'їнка)

Кину в річку - не тоне, б'ю об стінку - не стогне. Буду на землю кидати - стане в небо тікати. (М'яч)

У воді росте, а води боїться? (Сіль)

То товщає, то худне - на весь дім голосить. (Гармошка)

Коли іде, то гомонить, коли зупиниться мовчить. (Годинник)

Шумить гуде і все горою йде. (Сніг)

Вертиться, крутиться, ніколи не стане, на ній живуть люди, є гори і ями. (Земля)

Зоря-зірниця, красна дівиця, по небу гуляла, плакала-ридала, місяць бачив - не підняв, сонце встало і забрало. (Роса)

Плавала, купалася. Сухенькою зосталася. (Качка)

Горить, палає і втоми не знає. (Сонце)

Зимою спить, а літом шумить. (Річка)

Не має ніг, а ходить, має вуха, а не чує. (Голка)

Що без дірки наливається? (Овочі, фрукти)

Одна коняка тягне двадцять бричок. (Тепловоз)

Хто взимку білий, а влітку сірий? (Заєць)

Пластмасовий пастух по лісу гуляє. (Гребінець)

Срібна зірка біла-біла

На долоню теплу сіла.

І як сіла, то й розтала-

Голуба водиця стала. (Сніжинка)

Тезко мій будує дім,

Я дам воду в домі тім. (Кран)

Що за машина: шия жирафа, а сила слона? (Підйомний кран)

Хто найпершим входить в дім, а потім всі хвостом за ним? (Ключ)

Я й солодкий,я й гіркий. Відгадай хто я такий? (Перець)

Внизу роги, а наверху хвіст. (Вила)

День і ніч біжить, утоми не знає, півроку покрита буває. (Річка)

В нас зимою білим цвітом, сад зацвів неначе літом. (Іній)

Батько високий, ненька низенька, брат кучерявий, сестра сліпенька. (Небо, земля, дим, ніч)

День прибуває, а він убуває. (Відривний календар)

Під одним ковпаком сімсот козаків. (Мак)

Сімсот соколят на одній подушці сплять. (Соняшник)

Має шкір сім, витискає сльози всім. (Цибуля)

Було собі два брати і обидва Кіндрати, через доріжку живуть й один одного не бачать. (Очі)

Два ряди сорочок, а між ними фартушок. (Зуби, язик)

Барило без обручів, без дна, а в нім два сорти вина. (Яйце)

Під одним козирком чотири козаки. (Ніжки стола)

Сто один брат - всі в один ряд зв'язані стоять. (Паркан)

Двадцять п'ять на одній лавці сидять. (Борона)

Чотири брати, усі Кіндрати, один до одного не ходять гуляти. (Колеса у возі)

Шість ніг, дві голови, четверо очей, один хвіст (Вершник на коні)

Нас сім братів,літами всі равні, а іменами різні. Відгадай хто ми? (Дні тижня)

Виходило дванадцять молодців, випускало п'ятдесят два соколи та триста шістдесят п'ять лебедів. (Місяці,тижні, дні року)

Сто кіп собак, скільки в них лап? (Двадцять чотири тисячі)

Воно належить мені, але інші вживають його частіше, ніж я (Ім'я)

Не звір, а виє. (Вітер)

Хоч не літає, а крилатий, без крил не може працювати. (Вітряк)

Сам червоний, а чуб зелений. (Буряк)