Зміст
Вступ
1. Суть внутрішнього аудиту та його функції
2. Основні елементи внутрішнього аудиту
3. Місце внутрішнього аудиту в системі управління підприємством
4. Здійснення внутрішнього аудиту в умовах системоорієнтованного підходу до аудиту
5. Планування роботи служби внутрішнього аудиту
6. Процедури та специфічні методики проведення внутрішнього аудиту
7. Світовий досвід розвитку внутрішнього аудиту
Висновок
Література
Вступ
Внутрішній аудит є одним із видів внутрішньогосподарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності. Забезпеченню ефективності діяльності суб'єктів підприємницької діяльності багато в чому сприяють впровадження і правильна організація системи внутрішнього аудиту,
В умовах становлення ринкової економіки в Україні неабиякий інтерес викликає досвід зарубіжних країн щодо організації внутрішнього аудиту. Професійну організацію внутрішніх аудиторів у США було створено в 1941 р. як Інститут внутрішніх аудиторів. Свою діяльність Інститут будує на базі загальних професійних знань внутрішніх аудиторів, програми безперервного професійного розвитку, економічного кодексу, норм і програм сертифікації. Внутрішні аудитори працюють як у державному, так і в приватному секторі. Внутрішні аудитори здійснюють незалежне експертне оцінювання управлінських функцій фірми чи компанії. Вони надають своїй головній фірмі, яка здійснює управління, результати аналізу, оцінювання, рекомендації, поради й інформацію про діяльність підприємства, яке вони перевіряють. В основному, внутрішній аудит розглядає бухгалтерську інформацію й її достовірність. Завдання внутрішнього аудиту — допомогти відповідним працівникам фірми чи компанії виконувати свої обов'язки максимально кваліфіковано й ефективно.
Внутрішні аудитори звітують перед вищим керівництвом підприємства. За внутрішній аудит відповідає сама фірма або один із її відділів, тобто контрольний орган всередині фірми. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.
Будучи на повному утриманні підприємства, цей контрольний орган (чи сам внутрішній аудитор) повинен довести необхідність свого існування. Для цього він покликаний сприяти підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпеченню рентабельності й зміцненню його фінансового стану.
Мета внутрішнього аудиту — удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення й мобілізація резервів його зростання.
Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі її проходження і після завершення. Він дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам.
Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності нової технології, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяльності підприємства.
1. Суть внутрішнього аудиту та його функції
Внутрішній аудит - організована на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентована його внутрішніми документами система контролю над дотриманням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку й надійності функціонування системи внутрішнього контролю [9;c.14].
Основними об'єктами внутрішнього аудита є вирішення окремих функціональних завдань управління, розробка й перевірка інформаційних систем підприємства. Об'єкти внутрішнього аудита можуть бути різними залежно від особливостей економічного суб'єкта й вимог його керівництва й (або) власників. Внутрішній аудит - невід'ємна частина управлінського контролю підприємства; він може бути й незалежним, тобто безпосередньо підпорядковуватися не виконавчому органу підприємства, а зовнішнім засновникам [7;c.38].
Потреба у внутрішньому аудиті виникає на великих підприємствах у зв'язку з тим, що вище керівництво не займається повсякденним контролем діяльності організації й нижчих управлінських структур. Внутрішній аудит подає інформацію про цю діяльність і підтверджує достовірність звітів менеджерів. Внутрішній аудит необхідний головним чином для запобігання втрат ресурсів і здійснення необхідних змін усередині підприємства.
Як правило, до функцій внутрішнього аудита належать:
перевірка систем бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю, їх моніторинг і розробка рекомендацій з поліпшення цих систем;
перевірка бухгалтерської й оперативної інформації, включаючи експертизу засобів та способів, що використовуються для ідентифікації, оцінки, класифікації такої інформації й складання на її основі звітності, а також спеціальне вивчення окремих статей звітності, включаючи детальні перевірки операцій, залишків по бухгалтерських рахунках;
перевірка дотримання законів і інших нормативних актів, а також вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керівництва й (або) власників;
перевірка діяльності різних ланок управління;
оцінка ефективності механізму внутрішнього контролю, вивчення й оцінка контрольних перевірок у філіях, структурних підрозділах економічного суб'єкта;
перевірка наявності, стану й забезпечення збереження майна економічного суб'єкта;
робота над спеціальними проектами й контроль за окремими елементами структури внутрішнього контролю;
оцінка використовуваного економічним суб'єктом програмного забезпечення;
спеціальні розслідування окремих випадків, наприклад підозр у зловживаннях;
розробка й подання пропозицій по усуненню виявлених недоліків і рекомендацій з підвищення ефективності управління.
Відповідальність за виконання своїх обов'язків внутрішній аудитор несе тільки перед власниками й (або) керівництвом підприємства.
Таким чином, у рамках внутрішнього аудита здійснюється не тільки детальний контроль за збереженням активів, але й контроль за політикою і якістю менеджменту [5;c.185].
2. Основні елементи внутрішнього аудиту
Оскільки підрозділи внутрішнього аудиту утримуються за рахунок коштів підприємства, такий контрольний орган підприємства (чи сам внутрішній аудитор, якщо він виконує функції внутрішнього аудиту) повинен довести необхідність свого функціонування, для чого він покликаний сприяти підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпеченню його рентабельності й зміцненню фінансового стану. Внутрішній аудит має власну мету здійснення, власні об'єкти, функції, операції та методи, що відображені у табл.
Таблиця 2.1 Характеристика основних елементів внутрішнього аудиту підприємства
| Елемент |
Реалізація у роботі внутрішнього аудиту |
| Визначення |
Діяльність з оцінювання, яка організована в межах суб'єкта господарювання і яку виконує окремий відділ. Функції внутрішнього аудиту охоплюють, зокрема, перевірку, оцінювання та моніторинг адекватності й ефективності функціонування системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю. Здійснюють внутрішній аудит призначені керівником (власником) та підлеглі йому служби аудиту (контролю, ревізії) або окремі аудитори (контролери, ревізори) |
| Мета (завдання) |
Забезпечення ефективності функціонування самого підприємства та всіх його підрозділів на всіх рівнях управління; захист законних майнових інтересів власника підприємства; сприяння економному використанню матеріальних, фінансових і трудових ресурсів підприємства, своєчасному виконанню завдань, дотриманню встановлених термінів; удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання, правильності ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності |
| Об'єкти |
Система управління підприємством та його структура; господарські, у тому числі технологічні, процеси, що відбуваються на підприємстві; засновницькі документи, стан дотримання вимог законів, нормативних актів, розпоряджень адміністрації; система бухгалтерського обліку, система внутрішнього контролю; стан використання та збереження майна, рівень забезпеченості ресурсами та їх використання тощо |
| Предмет (зміст) |
Експертиза економічних, організаційних та інформаційних характеристик підприємств з метою недопущення небажаних відхилень, а також підвищення ефективності господарювання |
| Функції |
Перевірка, оцінка та моніторинг функціонування систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю; контроль за правильністю оформлення, приймання і відпуску матеріальних цінностей, оприбуткування, видачі й перерахування грошових коштів, створення і витрачання власного капіталу; контроль за дотриманням правил фінансової дисципліни, за правильним створенням і розподілом прибутку; контроль за здійсненням основної діяльності та інших видів діяльності; співпраця із зовнішнім аудитом та іншими контролюючими органами; розробка пропозицій щодо вдосконалення системи обліку, контролю та управління підприємством |
| Контрольна функція |
Визначення адекватності політики підприємства встановленим параметрам та оцінка ефективності обліку та менеджменту |
| Елемент |
Реалізація у роботі внутрішнього аудиту |
| Процедури (операції) |
Вивчення засновницьких документів підприємства; дослідження первинної документації, регістрів управлінського (внутрішньогосподарського), бухгалтерського та фінансового обліку, фінансової та статистичної звітності, податкового обліку та звітності за податками;
зустрічні перевірки документів і господарських операцій, порівняння даних синтетичного і аналітичного обліку; проведення інвентаризації основних засобів, майна; економічний та фінансовий аналіз, тестування, діагностика, надання консультацій
|
| Методи |
Експертна науково-обґрунтована оцінка господарських операцій та процесів, аналіз ситуації ризику, застереження від банкрутства, визначення та використання резервів для збільшення прибутку, сприяння вживанню заходів щодо поліпшення фінансової діяльності підприємства |
Внутрішній аудит є одним із способів контролю за правомірністю та ефективністю діяльності усіх підрозділів підприємства.
Головні переваги внутрішнього аудиту полягають у ефективності внутрішнього аудиту: незначні витрати підприємства на його проведення порівняно із зовнішнім аудитом, можливість використання послуг внутрішнього аудиту в будь-який момент часу; глибокі знання фахівцями з внутрішнього аудиту ситуації на підприємстві, стилю роботи та управління, політики та культури; залучення через аудиторів для проведення контролю висококваліфікованих спеціалістів підрозділів підприємства; гарантії постійного дотримання вимог законодавства, стимулювання впровадження прогресивних нововведень тощо [9;c.331].
3. Місце внутрішнього аудиту в системі управління підприємством
Місце служби внутрішнього аудиту в системі управління та внутрішньогосподарського контролю визначається її взаємозв'язками з іншими службами та підрозділами підприємства (табл.3.1 ).
Таблиця 3.1
Взаємозв'язок служби внутрішнього аудиту з іншими службами та підрозділами підприємства
| Підрозділ підприємства |
Форма взаємозв'язку зі службою внутрішнього аудиту |
| Адміністрація |
Служба внутрішнього аудиту отримує від адміністрації для виконання розпорядження, накази, плани, а надає результати перевірок, експертиз, аналізу, оцінки діяльності, рекомендації, обґрунтування |
| Відділ постачання (тендерний комітет) |
Служба внутрішнього аудиту здійснює контроль стану матеріально-технічного забезпечення, укладання угод на придбання запасів та основних засобів, контроль за існуючими цінами, за виконанням договірної дисципліни, за обґрунтованістю та списанням запасів, перевіряє звіти про списання запасів на виробництво, правильності відображення постачання та списання цінностей в обліку, проводить інвентаризацію або перевіряє правильність її проведення |
| Відділ збуту |
Служба внутрішнього аудиту контролює укладання та виконання договорів продажу, обґрунтованість застосування цін реалізації, правильність оцінки доходу від реалізації, правильність відображення доходу в обліку |
| Підрозділ підприємства |
Форма взаємозв'язку зі службою внутрішнього аудиту |
| Виробничі підрозділи |
Служба внутрішнього аудиту проводить контроль виробничих звітів, нарядів, накладних на відпуск сировини у виробництво, відповідності фактичного виходу продукції нормам та нормативам, обґрунтованості застосування норм природного убутку та інших норм та нормативів, обґрунтованості віднесення витрат на виробництво продукції, проводить оцінку виробничої діяльності, контролює дотримання технологічної дисципліни, своєчасності та правильності відображення операцій з виробництва у первинних документах та звітності, інформує про зміни норм, нормативів |
| Матеріальний склад |
Служба внутрішнього аудиту контролює рух запасів, обґрунтованість та своєчасність їх оприбуткування та списання, наявність та правильність ведення карток складського обліку, матеріальних звітів, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, вимог, наявність договорів про матеріальну відповідальність, правильність зберігання, справність вагового та вимірювального обладнання, консультує з питань правильного складання та оформлення первинних документів, перевіряє правильність відображення операцій на складі в обліку та звітності, інформує про зміни в обліку та звітності |
| Плановий відділ (бюджетний комітет) |
Служба внутрішнього аудиту перевіряє правильність складання планів (бюджетів), дотримання визначеної бюджетної політики, наявність та застосування норм, нормативів і цін, звітів про виконання планових завдань з виробничої, фінансової та комерційної діяльності, штатного розпису, колективного договору, інформує про допущені відхилення в частині оформлення первинної документації, виконання графіку подання звітності структурними підрозділами |
Юридичний
відділ
|
Аудитори отримують результати судових засідань по цивільним, господарським та кримінальним справам, проекти наказів, розпоряджень, інструкцій, договорів. Надають матеріали за фактами крадіжок, нестач, стягнень дебіторської заборгованості, встановлення винних осіб, стягнень боргів з винних осіб підприємства, довідки та акти для юридичної оцінки негативних фактів |
4. Здійснення внутрішнього аудиту в умовах системоорієнтованного підходу до аудиту
Внутрішній аудит як явище виник у специфічних умовах системо-орієнтованого підходу до аудиту взагалі. Такий підхід до аудиту дав можливість обстежувати системи, які контролюють операції. Системоорієнтований підхід до аудиту став використовуватись приблизно з середини XX ст. та привів до того, що аудитори почали проводити експертизу на підставі внутрішнього контролю [4;c.100].
В основу філософії аудиту, який ґрунтується на системоорієнтованому підході, покладено принцип довіри до інформації за результатами функціонування системи внутрішньогосподарського контролю (адміністративного та економічного, у тому числі фінансового). Ступінь довіри до інформації про стан внутрішнього контролю, одним із найважливіших блоків якого є система бухгалтерського контролю, визначається за результатами проведення внутрішнього аудиту. Було доведено, що якщо СВК працює ефективно, то немає потреби проводити дуже ретельну перевірку на тій підставі, що можна довіряти СВК у розкритті помилок та порушення норм.
У тих випадках, коли контроль неефективний, доречно дати поради, як поліпшити систему, і таким чином, надати клієнту конструктивну послугу. Використовуючи інформацію про стан бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, аудитори розраховують обсяг робіт, ризик своєї діяльності, визначають кількість і характер контрольно-аналітичних процедур.
Насамперед йдеться не про малий, а про середній і великий за розмірами бізнес, тобто про складні організаційні структури управління (дивізіональні, мультидивізіональні, адаптивні, креативні тощо).
В умовах системоорієнтованого аудиту аудитори-професіонали почали концентрувати увагу на взаємовідносинах між організаторами та виконавцями бізнесу своїх клієнтів, фахівцями, які складають бухгалтерську звітність, і користувачами інформації, яка в ній відображена, а головне на тому, чиї інтереси повинні захищати аудитори, у тому числі внутрішні аудитори [9;c.309].
5. Планування роботи служби внутрішнього аудиту
Для виконання обов'язків служби внутрішнього аудиту складаються плани, які узгоджують завдання. Процес планування аудиторської роботи — частина загальної організації роботи з контролю на підприємстві. Планування передбачає розробку завдань, річних та поточних планів, календарних графіків перевірок, проектів формування штатів та кошторисів витрат, звітів про результати діяльності служби. У календарних графіках аудиторських перевірок доречно вказувати: які саме види діяльності підлягають перевірці, коли буде проводитись аудит, скільки часу потребує перевірка. Графіки повинні бути гнучкими та враховувати можливість незапланованих перевірок.
Розробка графіків передбачає оцінку ризику (ймовірності того, що певні події або дії можуть здійснити негативний вплив на підприємство) за його факторами. Фактори ризику — моральний клімат на підприємстві, компетентність, чесність співробітників, адекватність систем внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку, величина активів, вжиті заходи щодо усунення порушень раніше проведених перевірок тощо. Фактори ризику підлягають вивченню та виваженій оцінці щодо їх відносної значущості. Оцінка ризику дає можливість судження про несприятливі умови та враховується при складанні графіка робіт. У першу чергу виконуються роботи по тих об'єктах, де ступінь ризику вищий.
Основними об'єктами внутрішнього аудиту є такі:
система управління підприємством;
структура підприємства, організація і технологія виробництва;
процеси господарської діяльності (цикли підприємницької діяльності), виконавча дисципліна, якість роботи технічних та економічних служб;
засновницькі документи, договори, ліцензії;
стан дотримання вимог законів, інших нормативних актів;
штатний розклад, колективний договір;
накази, розпорядження, службові записки, протоколи засідань засновників;
організація та ведення бухгалтерського обліку (облікова, податкова, амортизаційна та інші види політики, план документообігу тощо);
достовірність складання та подання фінансової звітності; фінансова і господарська інформація;
стан внутрішньогосподарського контролю, нормування та стимулювання;
стан використання та збереження майна, забезпечення власними та позиковими коштами, фінансова стійкість та платоспроможність;
оподаткування, стан заборгованості за податками, пропозиції з оптимізації оподаткування.
Види, форми планів, пріоритетність напрямків контролю визначається відповідними структурами на самому підприємстві, виходячи з потреб підприємства.
З погляду організації процедури планування служби внутрішнього аудиту передбачають здійснення таких заходів:
проведення підготовчої роботи;
формування загального річного календарного графіку проведення аудиторських перевірок;
складання поточного графіку проведення аудиту протягом року;
методичне забезпечення аудиту;
перевірка виконання зауважень та пропозицій внутрішнього та зовнішнього аудиту, рішень адміністрації;
підготовка і перепідготовка спеціалістів служби внутрішнього аудиту підприємства [3;c.153].
6. Процедури та специфічні методики проведення внутрішнього аудиту
Служба внутрішнього аудиту повинна бути забезпечена правилами, стандартами, процедурами, методиками для їх застосування у процесі роботи. Необхідно, щоб форма та зміст методичних розробок відповідала чисельності, структурі та складності робіт.
Внутрішній аудитор результати своєї роботи відображає у підсумковому документі, який може мати різну назву, наприклад, аудиторський висновок за результатами внутрішнього аудиту, аудиторський звіт, службова довідка тощо, який дає йому можливість звернути увагу керівництва на встановлені порушення. Висновок — основний документ, у якому викладені результати перевірки (ревізії, контролю) роботи як окремих підрозділів підприємства, так й підприємства в цілому. Його якість характеризує якість роботи аудитора. У висновку відображаються встановлені недоліки у роботі, здійснені посадовими особами і працівниками підприємства порушення законодавчих актів та зловживання, висвітлюються також досягнення підприємства, позитивні результати діяльності. Зафіксовані у висновку факти повинні забезпечувати висновки про стан діяльності підприємства, повинні містити посилання на документи з визначенням розміру збитків, конкретних винуватців, зловживань, порушень законодавства.
Щоб досягти намічених цілей, звіт не варто розтягувати й перевантажувати зайвими подробицями. Він має бути чітким, точним, зрозумілим і своєчасним. Стандартної форми для звітів внутрішніх аудиторів немає і, ймовірно, ніколи не буде через багатогранність об'єктів перевірки, відмінності у вимогах та інтересах керівників. Але, як правило, він має три головні частини: вступ (завдання, мета аудиту, посилання на план, розпорядження), головна частина (зміст проведеної роботи з аудиту), висновки (кінцеві результати, пропозиції).
У звіті внутрішнього аудитора, що надсилається керівництву (Аудиторському комітету, Раді директорів), слід вказати, які рекомендації виконано, а які вважаються неефективними через надмірні втрати. Тільки після отримання звіту в письмовій формі внутрішня аудиторська перевірка вважається закінченою.
Для складання звіту використовуються робочі документи внутрішнього аудитора — акти перевірки, плани, тести, розрахунки тощо. Акт — документ, який складений для підтвердження встановлених фактів. Головне при складання акту — встановлення фактичного стану справ на підприємстві та правильне відображення їх в акті. У висновку робляться посилання на використані робочі документи.
Іншою процедурою, характерною для подання звітності внутрішніх аудиторів, є спільний з керівниками аналіз критикованих моментів і внесених рекомендацій до їх включення у підсумковий звіт внутрішнього аудитора.
Основну увагу внутрішньому аудитору слід приділяти перевірці тих показників фінансово-господарської діяльності, які можуть
позитивно вплинути на ефективність виробництва. Така перевірка має спрямовуватися на попередження (профілактику) відхилень від нормативно-правових актів чи зловживань. Важливо також ретельно дослідити ті господарські операції, які мають бути документально оформлені й своєчасно відображені в облікових регістрах та у фінансовій звітності.
Отже, внутрішній аудит контролює раціональне витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, дотримання законності господарських операцій, виявлення допущених зловживань чи порушень роботи.
Основними процедури внутрішнього аудиту можна вважати такі: вивчення засновницьких документів; дослідження первинної документації, регістрів бухгалтерського, управлінського, статистичного, податкового, внутрішньогосподарського обліку, фінансової, податкової, статистичної, внутрішньогосподарської звітності; проведення інвентаризації, зустрічна перевірка документів і господарських операцій, порівняння даних синтетичного і аналітичного обліку тощо. За допомогою поточного контролю слід здійснити вибіркові перевірки правильності господарських операцій разом із суцільними перевірками каси, банку, розрахунків з підзвітними особами, списання матеріалів на витрати, забезпечення фінансових результатів, реагування на виявлені порушення.
Фахівці внутрішнього аудиту надають рекомендації з удосконалення системи бухгалтерського обліку, проводять експертизи фінансової й оперативної інформації, огляд коштів, які використовуються для ідентифікації, вимірювання, класифікації та інформування; готують огляди ефективної діяльності підприємства, у тому числі нефінансових засобів керівництва; здійснюють контроль за дотриманням законодавства України і виконанням всіма підрозділами підприємства його внутрішньої політики щодо здійснення діяльності [1;c.80].
Оцінка системи внутрішнього контролю включає оцінку контрольного середовища, оцінку контролю системи комп'ютерної обробки даних (КОД), загального та спеціального контролю. Результатом оцінки внутрішнього контролю є висновок аудитора про адекватність системи внутрішнього контролю у кожній прикладній системі, а також про те, чи сприяють контрольне середовище та загальний контроль системи КОД ефективному функціонуванню таких систем. Якщо стосовно однієї або кількох прикладних систем зроблений висновок про її адекватність, то при перевірці господарських операцій, здійснених з використанням даної прикладної системи, аудитор може замінити частину аудиторських тестів по суті тестами контролю (Стратегія довіри до систем контролю). Результати оцінки внутрішнього контролю документуються аудитором при складанні опису системи внутрішнього контролю у меморандумі з планування.
Специфічними методиками аудиту, наприклад, на промислових підприємствах, можна вважати методики інвентаризації незавершеного виробництва та обстеження процесу виробництва, перевірка заготівельної діяльності, контроль технологічного процесу та дотримання норм витрачання сировини. Особливу увагу слід зосередити на раціональному порядку та послідовності вивчення первинних та зведених документів, форм звітності, доказовість оформлених встановлених фактів.
Відобразимо організаційну модель внутрішнього аудиту у вигляді таблиці (табл.6.1 ).
Таблиця 6.1
Організаційна модель внутрішнього аудиту
| Об'єкти внутрішнього аудиту |
Джерела інформації |
Методичні прийоми і способи перевірки |
| Майнові ресурси (основні засоби, нематеріальні активи, інвестиції, запаси, МШП, товари тощо) |
Законодавчі акти, первинні документи, записи за залишками рахунків, регістри обліку, фінансова звітність |
Перевірки вибіркові та суцільні, інвентаризація, аналіз |
| Власний капітал (статутний, додатковий, резервний, нерозподілений прибуток тощо) |
Засновницькі документи підприємства, записи за залишками рахунків, фінансова звітність |
Перевірки, інвентаризація, економіко-математичне моделювання |
| Об'єкти внутрішнього аудиту |
Джерела інформації |
Методичні прийоми і способи перевірки |
| Зобов'язання (забезпечення, довгострокові та поточні зобов'язання) |
Договори, первинні документи, записи за залишками рахунків, фінансова та податкова звітність |
Перевірки, запит, інвентаризація, аналіз |
| Доходи |
Договори, облікова політика, записи за оборотами рахунків, фінансова звітність (форма № 2) |
Перевірки, запит, обчислення, інвентаризація, аналіз, прогнозування доходів діяльності |
| Витрати |
Калькуляції, облікова політика, записи за оборотами рахунків, фінансова звітність (форма №2) |
Перевірки, обчислення, інвентаризація, аналіз, прогнозування витрат діяльності |
| Фінансовий результат |
Облікова політика, записи за оборотами рахунку 79, фінансова звітність (форма №2) |
Перевірки, обчислення, інвентаризація, аналіз, прогнозування результатів діяльності |
| Система бухгалтерського обліку |
Організаційна форма обліку, облікова політика, робочий план рахунків, план документообігу, розподіл обов'язків працівників, податковий, статистичний, внутрішньогосподарський та інші види обліку |
Перевірка, спостереження, моніторинг, запит і підтвердження, надання рекомендацій для її удосконалення |
| Система внутрішнього контролю |
Наявність спеціального підрозділу, контрольне середовище, облікові системи, спеціальні процедури з контролю, акти перевірок |
Суцільна перевірка, моніторинг, спостереження, надання рекомендацій для її удосконалення |
| Об'єкти внутрішнього аудиту |
Джерела інформації |
Методичні прийоми і способи перевірки |
| Фінансова і господарська інформація |
Облікова система, норми та нормативи, порядок складання тд подання фінансової звітності, фінансова звітність |
Перевірка способів, що застосовуються для визначення, вимірювання, класифікації інформації і складання звітності, запит щодо окремих статей, аналіз, контроль у комп'ютерних інформаційних системах |
| Дотримання законів, нормативних актів, політики, директив управлінського персоналу підприємства |
Засновницькі та розпорядчі документи підприємства, протоколи зборів та засідань, закони, кодекси, акти перевірок, виконавчі документи |
Перевірка, спостереження, моніторинг, запит і підтвердження, обчислення, аналіз |
| Економічність та продуктивність діяльності, у т. ч. нефінансові заходи контролю |
Виробнича структура, технологічні карти, дані про плани виробництва, рух грошових потоків, плани збуту та постачання |
Перевірка, спостереження, моніторинг, запит і підтвердження, обчислення, аналіз, технологічний і хіміко-технологічний контроль, перевірка якості продукції, контрольний обмір, контрольний запуск сировини та матеріалів, обстеження, експертиза |
7. Світовий досвід розвитку внутрішнього аудиту
Внутрішній аудит — це аудит, який здійснюється співробітниками суб'єкта господарювання. З погляду менеджменту, під внутрішнім аудитом розуміють перевірку рахунків підприємства та його діяльності невеликою групою бухгалтерів, що обіймають найвищі посади на підприємстві, для того, щоб впевнитись, що звітність підприємства дає повну картину стану справ, що вони йдуть чесно, відповідно до існуючих стандартів.
Внутрішній аудит може розглядатися як невід'ємна частина загальної системи фінансового контролю. За сто років свого розвитку характер внутрішнього аудиту змінювався.
З погляду на еволюцію виділяють підтверджувальний аудит, сис-темоорієнтований аудит та аудит, який базується на ризику.
1 етап. На початку свого розвитку (початок — 40-ті рр. XX ст., ера перших концесій) роль аудиту виходила із завдань фінансового управління та забезпечення захисту активів і мала тотальний (суцільний) характер на детальному рівні. Підсистема внутрішнього фінансового (частково й адміністративного) контролю з'явилась у централізованій унітарній структурі управління і в дивізіональній структурі. Основу такого аудиту складало підтвердження відповідності виконаних операцій, записів на рахунках тощо прийнятим правилам та положенням. Такий аудит отримав назву підтверджувального аудит.
2етап (40-70-ті рр. XX ст.). Друга світова війна надала могутній політичний імпульс інтернаціоналізації світового ринку робочої сили та загострення боротьби за світові ринки. В цей час формуються перші ознаки глобалізації бізнесу в цілому, що впливає на зміни організацій них структур управління корпораціями. Невипадково, що саме у 1941 р. у США було засновано Інститут внутрішніх аудиторів (ІВА).
3 ускладненням контролю акцент в аудиті був зміщений. Підтвердження виконання циклів певних внутрішньо-системних контрольних процедур. Прорив могутніх корпорацій США, Європи і Японії до мультинаціонального бізнесу, процес диверсифікації капіталу і виробництва обумовили появу складних корпоративних структур (конгломератів,
концернів) і призвели до реорганізації мультидивізіональних структур. У межах таких структур управління транснаціональними корпораціями (ТНК) як конгломерат при розподілі функцій стратегічного планування між різними рівнями управління ТНК передбачається фінансовий моніторинг (аналіз) і контроль. Проте дочірні компанії мають право відмовитись від пропозиції головної холдингової компанії. Директиви і вказівки головної холдингової компанії обмежують планування стратегії бізнесу дочірніх компаній. Формуються передумови до виникнення глобальних організаційних структур. В аудиті, як у зовнішньому, так і у внутрішньому, почав здійснюватись системоорієнтований підхід.
З етап (70-90-ті рр. XX ст.). Зміни контрольного середовища в умовах подальшого ускладнення міжнародного бізнесу та початку глобалізації не тільки зумовили необхідність і значущість внутрішнього аудиту, а й актуалізували вирішення низки питань, пов'язаних із формуванням його концепції, з його організацією та методичним забезпеченням. Увага аудиторів стала концентруватися не тільки на тому, як функціонують системи контролю й обробки інформації, але й наскільки вони ефективні для досягнення мети та які можуть бути зроблені удосконалення. ІВА у 1978 р. приймає до застосування серію «Стандарти професійної практики внутрішнього аудиту».
Для повнішого забезпечення належного виконання функцій аудиту потрібно відповідним чином організувати апарат внутрішнього аудиту та запровадити наукову організацію праці аудиторів.
Провідне місце у структурі організації внутрішнього аудиту належить раціональній побудові його апарату та оптимальному застосуванню його організаційних форм. Залежно від адміністративного порядкування розрізняють три основні типи побудови структури апарату внутрішнього аудиту: лінійно-просту, лінійно-штабну та комбіновану (табл. .1).
Залежно від розподілу праці співробітників сфери контролю і відповідно до побудови служби внутрішнього аудиту розрізняють централізовану і децентралізовану її форму.
При централізованій формі організації внутрішнього аудиту аудитори знаходяться у штаті бухгалтерії і підпорядковуються головному бухгалтерові в адміністративному і методологічному відношенні.
При децентралізованій — аудитори виділені у самостійний структурний підрозділ.
Таблиця 7.1
Типи структур апарату внутрішнього аудиту
| Тип структури |
Характеристика служби внутрішнього аудиту |
| Лінійне адміністративне підпорядкування |
Працівники служби внутрішнього аудиту прямо (безпосередньо) підпорядковуються керівнику підприємства |
| Лінійно-штабне підпорядкування |
Служба внутрішнього аудиту поділяється на сектори, а керівник служби дає розпорядження керівникам секторів. Такий підхід виправданий лише на великих підприємствах зі складною організаційною структурою |
| Комбінована структура |
Передбачає передачу окремим службам управління частини прав і функціональних обов'язків внутрішніх аудиторів |
Загальне керівництво службою внутрішнього аудиту здійснює начальник, який безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства.
Останнім часом у багатьох підприємствах та організаціях роль внутрішнього аудиту була поширена шляхом включення до неї оцінки якості інформації, яка генерується управлінською інформаційною системою і яка складає основу для прийняття рішень, а також оцінки корисності застосованої методики аналізу інформації.
Події останніх років, серед яких банкрутство багатьох підприємств-гігантів, підвищення ризикованості діяльності підприємств, висувають нові завдання перед внутрішніми аудиторами, вимагають нових регламентів їх діяльності. Тому члени Комітету зі стандартів внутрішнього аудиту ЇВ А запропонували внести зміни до стандартів.
8. Досвід діяльності служби внутрішнього аудиту в країнах з ринковою економікою
Внутрішні аудитори у країнах з розвиненою ринковою економікою працюють як у державному, так і у приватному секторах. Вони;здійснюють незалежне експертне оцінювання управлінських функцій фірми чи компанії. Вони надають своїй головній фірмі, яка здійснює управління, результати аналізу, оцінювання, рекомендації, поради й інформацію про діяльність підприємства, яке вони перевіряють. В основному, внутрішній аудит розглядає бухгалтерську інформацію та її достовірність. Завдання внутрішнього аудиту — допомогти відповідним працівникам фірми чи компанії виконувати свої обов'язки максимально кваліфіковано й ефективно.
Внутрішні аудитори звітують перед вищим керівництвом власного підприємства. За внутрішній аудит відповідає сама фірма або один із її відділів, тобто контрольний орган всередині фірми. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.
Будучи на повному утриманні підприємства, цей контрольний орган (чи сам внутрішній аудитор) повинен довести необхідність свого існування. Для цього він покликаний сприяти підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпеченню рентабельності й зміцненню його фінансового стану.
Мета внутрішнього аудиту — удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання.
Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди (операції), у процесі її проходження і після завершення. Він дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам.
Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності нової технології, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяльності підприємства.
Для аудиту адміністрації індивідуальних компаній наймають внутрішньогосподарських аудиторів. У США, наприклад, група внутрішньогосподарських аудиторів на окремих великих фірмах може включати сотні і більше осіб, які звітують перед президентом чи аудиторським комітетом Ради директорів.
Внутрішні аудитори — службовці тієї самої компанії (фірми, корпорації, концерну тощо), діяльність якої вони перевіряють, але керівники служби внутрішнього аудиту, як правило, входять до її керівних органів.
В наш час функції внутрішніх аудиторів виходять за межі перевірки бухгалтерської звітності структурних підрозділів своєї компанії. Внутрішні аудитори все частіше приймають участь у вирішенні питань управління, економічної та фінансової політики компанії. Вони мають досить високий рівень кваліфікації. За статусом вони мають відповідні широкі повноваження. До кола обов'язків внутрішніх аудиторів, крім традиційного аудиту фінансової звітності, частіше за все входять:
операційний аудит — діяльність, яка подібна до консультування структурних підрозділів компанії з питань управління, менеджменту;
аудит на відповідність — перевірка відповідності діяльності власних підрозділів правилам, що встановлені адміністрацією своєї компанії, а також, у разі необхідності — вищими органами влади або законодавчими нормами (наприклад, це може бути перевірка та оцінка укладених договорів з погляду дотримання юридичних вимог, мінімізація ризиків, оптимізація оподаткування тощо). Чисельність внутрішніх аудиторів в окремих країнах дуже велика.
Наприклад, у Швеції налічується 2200 «затверджених» аудиторів (еквівалент — сертифікованих) та 2300 уповноважених (еквівалент — аудитори, що мають відповідний рівень підготовки, але не мають сертифікату); в країні приблизно 300 000 юридичних осіб, що підлягають обов'язковому аудиту при населенні у 8,8 млн осіб. Крім того, є приблизно 10 тис. помічників аудиторів та приблизно 2500 внутрішніх аудиторів (з урахуванням суспільного сектору). Тобто, частка внутрішніх аудиторів у Швеції складає 15 % загальної чисельності аудиторів.
Перша професійна організація внутрішніх аудиторів була заснована у США у 1941 р. та отримала назву Інститут внутрішніх аудиторів (, скорочено — ПА) , якийприйняв девіз: прогрес через партнерство. Внутрішні аудитори у США працюють як у державному, так і в приватному секторах економіки. Свою діяльність ПА будує на базі:
а)загальних професійних знань внутрішніх аудиторів;
б)програми безперервного професійного розвитку;
в)економічного кодексу;
г)професійних норм;
д)програми сертифікації.
На початку 70-х рр. інститут переніс свій міжнародний центр до штату Флорида.
Створення такої організації внутрішніх аудиторів було обумовлено необхідністю об'єднати їх розрізнені зусилля по захисту своїх інтересів, а також для подальшого розвитку професійної майстерності, підвищення ефективності діяльності. Інститут координує і регулює діяльність внутрішніх аудиторів, забезпечує загальноосвітню діяльність і розробляє норми та стандарти даної професійної практики. Він постійно розширяє свої функції і служби внутрішніх аудиторів.
Інститут визнаний авторитетом у професійному світі внутрішніх аудиторів. Він налічує десятки тисяч членів, які працюють у більш ніж ста країнах. Крім відділень інституту у США, існують національні інститути такого ж профілю в Австралії, Великобританії та Північному Уельсі, КНР, Індії, Ізраїлі, Новій Зеландії, Південній Африці, Японії.
Прикладом організації внутрішнього аудиту є американська транснаціональна корпорація «Істмен Кодак» — всесвітньо відомий лідер з продажу товарів та надання послуг високої якості. В цій фірмі внутрішній аудит здійснюється більше сімдесяти років, відповідальність за нього покладена на загальний відділ аудиту, що знаходиться у Рочестері (штат Нью-Йорк).
Керівництво «Істмен Кодак» вважає аудит важливим елементом процесу управлінського контролю. Аудит здійснюють співробітники загального і локального відділів аудиту, які вирішують такі завдання: вивчення системи контролю за активами; перевірка відповідності встановленого контролю політиці компанії; оцінка виконання урядових програм; проведення спеціальних розслідувань та надання виробничих звітів, виявлення економії коштів на проведення аудиту. Успіх аудиторської перевірки вимірюється наявністю рекомендацій з вирішення наявних та майбутніх проблем, а показниками її якості є повнота аудиту, витрати на його проведення та ефективність.
Висновок
Таким чином внутрішній аудит - організована на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентована його внутрішніми документами система контролю над дотриманням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку й надійності функціонування системи внутрішнього контролю.
Вивчаючи світовий досвід розвитку аудиту, передусім необхідно орієнтуватися на внутрішній аудит і організовувати його на підприємствах за кращими світовими зразками. Внутрішній аудит вирішує наступні завдання:
визначає систему контролю за активами, зобов'язаннями і власним капіталом підприємства;
перевіряє відповідність цієї системи політиці підприємства;
виконує експертну науково обґрунтовану оцінку фінансово-господарських операцій;
аналізує ситуації ризику.
Обов'язковість аудиту визначається об'єктивними потребами реалізації концепції підзвітності. Якісний об'єктивний аудит підвищує ефективність і прибутковість інвестицій, сприяє захисту інтересів бізнесу і держави.
Література
1. Богомолов А.М. Внутренний аудит. – М.: Экзамен, 2000. – 192с.
2. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. – 3-тє вид., доп. І перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2006. – 512 с.
3. Савченко В.Я. Аудит: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 322 с.
4. Понікаров В.Д., Сєрікова Т.М. Аудит: Навчальний посібник. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006.
5. Давидов Г.М. Аудит: теорія і практика: Монографія. – Кіровоград: ТОВ «Імекс-ЛТД». 2006. – С.324.
6. Пантелєєв В.П. Аудит. – Навч. пос. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. – 400с.
7. Дорош Н. І. Актуальні проблеми розвитку аудиторського контролю в Україні// Світ бухгалтерського обліку. — 1997. — № 5. — с 38-42.
8. Дорош Н. І. Аудит: Методологія і організація / Н.І. Дорош. — К.: Знання, КОО, 2001
9.
Чернелевський Л.М.Беренда Н.І.Аудит:теорія і практика:Навчальний посібник. — К.: «Хай-Тек Прес»,2008.—560с.
|