Курсовая работа: Облік реалізації продукції (робіт, послуг) та розрахунків з покупцями та замовниками

Державний комітет статистики

ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Облік реалізації продукції (робіт, послуг) та розрахунків з покупцями та замовниками »

Виконавець:

студент гр. ОАд- ІІІ –2/1

Борисенко Аня Андріївна

2010 р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку реалізації продукції та розрахунків з покупцями та замовниками

1.1 Реалізація продукції як економічна категорія та об’єкт обліку

1.2 Аналіз нормативно-правових документів, що регламентують облік реалізації продукції та розрахунків з покупцями та замовниками

1.3Організаційно-економічна характеристика ТОВ « Аеро-Експрес»

Розділ 2. Облік реалізації продукції (робіт, послуг) та розрахунків з покупцями та замовниками

2.1 Порядок формування собівартості реалізації готової продукції (робіт, послуг) та розрахунків з покупцями та замовниками

2.2 Документування господарських операцій, пов’язаних з рухом готової продукції

2.3 Аналітичний та синтетичний облік реалізації готової продукції та розрахунків з покупцями та замовниками

Розділ 3. Шляхи вдосконалення обліку реалізації продукції та розрахунків з покупцями та замовниками

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Реалізованою продукцією підприємства вважається продукція (товари, роботи, послуги), за яку покупцеві (замовникові) пред'явлені розрахункові документи. Пред'явленими розрахунковими документами (покупцеві, замовникові) вважаються документи з моменту подачі їх до установи банку (за умови здійснення розрахункових операцій через установи банків), або передачі їх покупцеві (замовникові) відповідно до умов, передбачених договором (контрактом), тобто без участі установ банків.

Якщо покупець (замовник) за умовами договору одержує продукцію безпосередньо на підприємстві-виготовлювачі, то така продукція вважається реалізованою після видачі і відповідного оформлення документами та пред'явлення покупцеві-замовникові розрахункових документів.

Реалізованою вважається також продукція, за яку підприємство-продавець одержало плату або авансові платежі.

До введення національних стандартів бухгалтерського обліку реалізація продукції здійснювалась на рахунку № 46 "Реалізація", на дебеті якого відображалася собівартість реалізованої продукції, податок на додану вартість, акцизний збір, позавиробничі витрати, тобто - повна собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). На кредиті рахунка № 46 "Реалізація" відображалася сума (за методом нарахування) відвантаженої до реалізації готової продукції (робіт, послуг) або інша сума, еквівалентна сумі продажу (вексель, боргове зобов'язання тощо).

Підприємства, що здійснюють свою діяльність у сферах торгівлі та громадського харчування, де розрахунки за товари і продукцію здійснюються готівкою, валовий дохід від реалізації визначають у міру одержання готівки.

Перехід на визначення результатів реалізації за методом нарахування наближає застосовувану в Україні систему обліку і статистики до загальновизнаної у міжнародній практиці.

Таким чином, реалізованою продукцією (роботами, послугами) вважається продажна вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), зазначеної в оформлених як підстава для розрахунків з покупцями (замовниками) документах, або продажна вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), зарахована як платіж на рахунки підприємства в установах банків.

Основним об`єктом в даній роботі виступає ТОВ « Аеро-Експрес».

Основна мета даної курсової роботи заключається в висвітленні питань обліку реалізації готової продукції та розрахунків з покупцями та замовниками.

Основні завдання , що стояли переді мною в процесі роботи:

· розглянути і вивчити аспекти пов’язані з реалізацією готової продукції (робіт, послуг) на підприємстві;

· розглянути нормативно-правові документи, що регламентують облік реалізації продукції та розрахунків з покупцями та замовниками;

· на прикладі діючого підприємства дослідити порядок формування собівартості реалізації готової продукції.

Підприємства реалізують свою продукцію покупцям на підставі укладених договорів (угод). Відпуск готової продукції покупцям оформляється накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20), яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником. що здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та для дозволу на вивезення її з території підприємства-постачальника. У накладній зазначаються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, ціна кожного виду і сорту продукції, що відпускається.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку реалізації продукції та розрахунків з покупцями та замовниками

1.1 Реалізація продукції як економічна категорія та об’єкт обліку

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» готовою вважається продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом.

Випущена з виробництва готова продукція здається на склад за накладними. В бухгалтерії на підставі накладних ведеться накопичувальна відомість випуску готової продукції, у якій випущена продукція групується за видами і сортами (номенклатурними номерами) і відображається за двома оцінками - за обліковою вартістю (плановою собівартістю або за відпускними цінами без ПДВ) і фактичною собівартістю. Такий порядок оцінки зумовлений тим, що фактичну собівартість готової продукції, випущеної протягом місяця з виробництва, визначають тільки наприкінці місяця після відображення всіх прямих затрат і розподілу непрямих витрат та складання звітної калькуляції.

Дані відомості випуску готової продукції є підставою для ЇЇ оприбуткування.

Синтетичний облік наявності і руху готової продукції за фактичною собівартістю ведеться на активному рахунку 26 «Готова продукція». Оприбуткування випущеної з виробництва продукції відображається по дебету рахунка 26 «Готова продукція» і кредиту рахунка 23 «Виробництво»

Виконані і здані за актами замовникам роботи списуються з кредиту рахунка 23 «Виробництво» на дебет рахунка 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».

Підприємства реалізують свою продукцію покупцям на підставі укладених договорів (угод). Відпуск готової продукції покупцям оформляється накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20), яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником. що здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та для дозволу на вивезення її з території підприємства-постачальника.

У накладній зазначаються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, ціна кожного виду і сорту продукції, що відпускається. За потреби (при значній кількості назв, видів готової продукції, що відпускається) накладна за формою № 20 складається як обов'язковий додаток до товарно-транспортної накладної (ф. № І-ТН або № І-ТР спирт). Якщо дані про готову продукцію, яка відпускається і вивозиться автотранспортом на сторону, вміщуються у товарно-транспортній накладній, то накладна за формою № М-20 не складається.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» постачальник (продавець) повинен надати підприємству-покупцю податкову накладну, форма І порядок заповнення якої затверджені наказом ДПА України. В податковій накладній, крім інших реквізитів, вказуються ціна, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає сплаті постачальнику. У разі звільнення від оподаткування готової продукції згідно зі ст. 5 Закону в податковій накладній зазначається «Звільнено від ПДВ» з посиланням на відповідний пункт ст. 5 Закону. Податкова накладна виписується в двох примірниках, оригінал якої надається покупцеві (одержувачу готової продукції), а копія зберігається у підприємства (продавця) як звітний і розрахунковий податковий документ.

Податкова накладна надає право покупцю, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту (з віднесенням на дебет рахунка 641 «Розрахунки за податками») витрат по сплаті ПДВ постачальнику (продавцю) при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг). Якщо покупець не є платником податку, то податкова накладна йому не надається.

Для проведення розрахунків з покупцем постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи, що підтверджують факт передачі (відпуску) матеріальних цінностей і їх оплату з зазначенням суми ПДВ.

Постачальник може включити до рахунка-фактури покупця, крім вартості відвантаженої продукції, вартість тари, відвантаженої з продукцією (якщо вона не включена у відпускну вартість продукції і оплачується понад її відпускну вартість), а також транспортні витрати.

Аналітичний облік відвантаження і реалізації продукції, а також розрахунків з покупцями і замовниками підприємства ведуть у відомості № 16 відвантаження, відпуску і реалізації продукції. Записи в цій відомості (як і в журналі - ордері № 6) здійснюють в лінійному (позиційному) порядку, що дає можливість бачити, за яким розрахунковим документом, яка сума підлягає до сплати покупцем (замовником), а також робиться відмітка про оплату. При спрощеній формі облік відвантаження і реалізації продукції ведуть у відомості ф. № В-6.

Законодавством для обліку реалізації встановлено метод нарахування.

При методі нарахування датою реалізації вважається дата передачі права власності на продукцію (роботи, послуги) згідно з базисними умовами поставки, визначеними сторонами, незалежно від строку здійснення платежів. У цьому разі датою реалізації вважається дата відвантаження готової продукції покупцям (а для робіт, послуг – дата оформлення документів, які засвідчують їх виконання).

Відповідно до національного Плану рахунків на відпускну вартість відвантаженої (реалізованої) покупцям готової продукції в бухгалтерському обліку підприємства робиться запис по дебету рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» і кредиту рахунка 701 «Доход від реалізації готової продукції».

Одночасно робиться запис на списання виробничої собівартості реалізованої продукції:

Д-т рах. 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»

К-т рах. 26 «Готова продукція».

1.2 Аналіз нормативно-правових документів, що регламентують облік реалізації продукції та розрахунків з покупцями та замовниками

Ведення обліку та реалізації готової продукції регламентується наступною нормативною базою:

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” від 16.07.1999 р. № 996/XIV цим законом регламентуються правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Даним законом визначається ціль бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно з законом ціль ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності являється надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів на підприємстві.

Цим законом передбачаються загальні вимоги до фінансової звітності, а саме на підставі даних бухгалтерського обліку підприємство повинне складати фінансову звітність, яка підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Також Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” передбачається, що контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їхньої компетенції, передбачених законами.

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283/97 ВР. Цим законом визначається об’єкт оподаткування, згідно якого, об’єктом оподаткування являється прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скорегованого валового доходу, визначеного згідно пункту 4.3 діючого Закону.

Також, що являється валовим доходом, а що валовими витратами, правила ведення податкового обліку, ставки оподаткування, а також порядок нарахування та строки сплати податку.

3. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. № 246.

Це положення визначає методологічні засади формування в обліку інформації про запаси і розкриття їх у фінансовій звітності.

Терміни що наведені в П(С)БО, мають таке значення :

Запаси – активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримують для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт , надання послуг, а також управління підприємством.

Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію

Визначення та первісна оцінка запасів:

Запаси визначаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

― сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

― готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Згідно з п. 10 П(С)БО – 9 первісною вартістю запасів що виготовляються власними силами підприємства, визначається собівартість їх виробництва, яка визначається за П(С)БО – 16 “Витрати”.

Вибуття запасів здійснюється внаслідок відпуску у виробництво, реалізації, безоплатної передачі тощо. Оцінюватись запаси в процесі їх вибуття можуть по різному. У п. 16 П(С)БО – 9 наведені такі прийоми оцінки:

― ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, який передбачає облік фактичної собівартості кожної одиниці запасів, що є можливим при забезпеченні об’єктів табличками з серійними номерами.

― середньозваженої собівартості, який передбачає розрахунок фактичної собівартості одиниці запасів виходячи з середньої вартості.

― спосіб перших за часом надходження запасів (ФІФО), базується на припущені, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили па підприємство й відображені в бухгалтерському обліку.

― спосіб останніх за часом надходження запасів (ЛІФО), базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, яка протилежна їх надходженню на підприємство.

― спосіб нормативних витрат.

― спосіб реалізаційних цін.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Доходи” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290. Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкритті у фінансовій звітності.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318. Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкритті у фінансовій звітності.

7. План рахунків обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291.

8. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291.

9. Інструкція по бухгалтерському обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 141 від 01.07.97 р. (зі змінами та доповненнями).

10. Положення про порядок уцінки та реалізації продукції, що залежалась, із групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затверджене спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від 15.12.1999 р. № 149/300, зареєстроване в Мінюстицій України 29.12.99 р. № 921/4214.

11. Положення про порядок реалізації і ведення бухгалтерського обліку операцій пов’язаних з продажем товарів, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 14 – 401 від 05.07.1993 р. (з послідуючими змінами та доповненнями).

12. Порядок ведення в обліку приросту (втрат) балансової вартості покупних товарів (крім активів які належать амортизації, цінних паперів та дивідендів) матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, в незавершеному виробництві та залишків готової продукції (в тому числі малоцінних предметів на складах), затверджений наказом Мінфіну України від 11.06.1998 р. № 124 зареєстрований в Мінюстицій України 03.07.1998 р. № 417/2857.

13. Наказ Міністерства Аграрної політики України “Про затвердження регістрів та Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу” від 07.03.2001 р. № 49. Цей Наказ визначає основні вимоги щодо правильності ведення та списання залишків готової продукції відповідно до регістрів бухгалтерського обліку.

14. Наказ Міністерства Статистики України “Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів” від 21.06.1996 р. № 193. Цей Наказ визначає основні вимоги щодо виконання заходів по реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики. В ньому зазначаються первинні документи, які необхідні для переміщення, відвантаження готової продукції на підприємстві та їх суть, а це акти (акт приймання матеріалів), картки (складського обліку, лімітно-забірні), накладні та інші документи.

15. Наказ Міністерства Фінансів України “Про інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків” від 11.08.1994 р. № 69.

16. Закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу” від 26.01.1993 р. №2939-XII

1.3 Організаційно-економічна характеристика ТОВ « Аеро-Експрес»

ТОВ «Аеро-Експрес» будує свою репутацію на обов'язковому виконанні зобов'язань по відношенню до клієнтів. Штат співробітників TNTExpress складає більш ніж 75 000 чол. по всьому світу. У розпорядженні ТОВ «Аеро-Експрес» 26 600 вантажних і легкових автомобілів і 40 вантажних літаків. Всесвітня мережа TNT - це понад 2 300 власних складських, вузлових і сортувальних центрів, у більш ніж 200 країнах.

TNT Express пропонує своїм клієнтам найширший перелік послуг експрес-доставки від дверей до дверей до певного часу і в певний день, починаючи з послуги 9: 00 Express (гарантованої доставки документів до 9 годин ранку найближчого робочого дня у великі міста Європи) і закінчуючи економічною послугою Economy Express (доставка менш термінових відправлень у більше, ніж 36 країн світу протягом 3 - 7 днів).

Компанія TNT Express - не просто компанія: це гідне Справа, вирощене любов'ю і турботою тисяч. Ринок TNT Express - не просто ринок: це тісна спільність друзів та партнерів. Бізнес TNT Express - доставляти їх бізнес, працюючи так, як і личить працювати на благо друзів. З цієї причини у швидкості, ні в якості експрес-доставки компанію TNT Express не перевершив ніхто.

ТОВ «Аеро-Експрес» в Україні працює з 1993 року. Компанія надає найширший спектр послуг з експрес-доставки, починаючи з послуги 9: 00 Express (гарантованої доставки документів до 9 годин ранку найближчого робочого дня у великі міста Європи) і закінчуючи економічною послугою Economy Express (доставка менш термінових відправлень у більше, ніж 36 країн світу протягом 3 - 7 днів). Штат компанії налічує більш ніж 700 співробітників. Парк автомобілів становить близько 240 машин. Щотижня ми виконуємо понад 10 000 операцій по обробці документів та вантажів. ТОВ «Аеро-Експрес» в Україні активно розвиває свої сервіси, постійно розширює зону покриття і вдосконалює якість своєї роботи. TNT Express піклується про своїх клієнтів і приділяє велику увагу якості послуг, що надаються. У своїй роботі компанія концентрує зусилля на попередженні виникнення небажаних ситуацій і постійно вдосконалює свої процеси на основі принципів системи менеджменту якості.

Компанія ТОВ «Аеро-Експрес» - лідер міжнародної індустрії експрес-доставки документів, посилок і корпоративних вантажів.

Компанія тижні доставляє 4,1 мільйона пакетів, документів і бандеролей в більш ніж 200 країн, використовуючи свою мережу, що включає більше 1200 складських, вузлових і сортувальних центрів. ТОВ «Аеро-Експрес» має в своєму розпорядженні більш ніж 23 400 автомобілями і 44 літаками і має саму розвинуту в Європі інфраструктуру повітряної і наземної експрес-доставки вантажів від дверей до дверей.

Загальна чисельність співробітників ТОВ «Аеро-Експрес» в усіх країнах світу складає 54000 чоловік, компанія першою у світі отримала акредитацію за міжнародним стандартом Investors in People. У 2006 році компанія досягла рівня продажів в 6010 млн євро. Прибуток компанії, що склала в 2006 році 580 мільйонів євро, на 21,8% перевищив прибуток за той же період 2005 року.

ТОВ «Аеро-Експрес» є підрозділом TNТ Т.V., глобального провайдера послуг у сфері міжнародної пошти, експрес-доставки поштових відправлень та корпоративних вантажів. Головний офіс TNT NV знаходиться в Нідерландах. У TNT NV працює більше 139 тисяч чоловік, а сфера діяльності TNT NV охоплює понад 200 країн. Обсяг продажів TNT NV в 2006 році склав 10010 млн євро. Цінні папери TNT NV зареєстровані на фондових біржах Амстердама, Нью-Йорка і Франкфурта.

Бухгалтерією підприємства „Аеро-Експрес” ведеться аналітичний облік відвантаженої продукції, де відображається розрахунок відвантаженої продукції за фактичною виробничою собівартістю. Доход від продажу готової продукції підприємства „Сарго” обліковується на рахунку 70 “Доходи від реалізації”. Відвантажену готову продукцію на підприємстві списують з кредиту рахунку 26 “Готова продукція” в дебет рахунку 901 “Собівартість реалізованої готової продукції”. Напротязі місяця облік відвантаження і реалізації продукції ведеться за відпускними цінами підприємства. По закінчені місяця визначається фактична виробнича собівартість відвантаженої продукції.

Особливістю обліку готової продукції на підприємстві є те, що пройшовши всі етапи виробництва готова продукція не надходить на склади, а залишається на місцях її виготовлення і оформлюється здавальною накладною. На основі яких матеріально відповідальними особами складається звіт по випуску готової продукції і кожного місяця здається до бухгалтерії підприємства, в якому міститься інформація про кількість та суму випущеної та реалізованої продукції. На основі звітів по випуску готової продукції бухгалтером підприємства заповнюється аналітичні відомості по рахунку 26 “Готова продукція”, 23 “Виробництво”, 701 “Дохід від реалізації готової продукції”, та заповнюється Головна книга по всіх рахунках.

Розділ 2. Облік реалізації продукції (робіт, послуг) та розрахунків з покупцями та замовниками

2.1 Порядок формування собівартості реалізації готової продукції (робіт, послуг) та розрахунків з покупцями та замовниками

Собівартість товарної продукції – це виражена в грошовій формі сукупність витрат по її виробництву та її реалізації.

Аналіз собівартості охоплює такі питання:

1. Проаналізувати виконання плану собівартості товарної продукції в цілому та за узагальненими показниками.

2. Знайти причини відхилень фактичних витрат від планових у розрізі статей, а також за окремими видами і групами продукції.

3. Знайти резерви зниження собівартості продукції та розробка конкретних заходів щодо їх використання.

Залучаються також калькуляції на найважливіші види продукції і дані аналітичного бухгалтерського обліку. Аналізуючи собівартість слід згрупувати всі витрати по економічних елементах, що дозволяє вивчити склад витрат, визначити питому вагу кожного елемента, долю праці в загальних витратах, обґрунтувати і пов’язати план по собівартості з майбутніми змінами в умовах виробництва порівняно з минулим звітним періодом.

Собівартість формується у журналі-ордері №10. У ЖО №10 для кожного з витратних рахунків відводиться окрема сторінка. На кожній сторінці по вертикалі записують назви статей витрат, а по горизонталі відводять колонки кореспондуючих рахунків, які розшифровують статті по економічним елементах.

Сторінок у ЖО№10 повинно бути не менше кількості витратних рахунків у головній книзі; кількість кореспондуючих рахунків, з кредиту яких списуються різні витрати, також визначає головний бухгалтер у міру облікової необхідності.

Підсумки з кредиту кожного з кореспондуючих рахунків заносяться до головної книги на сторінку оборотів по дебету даного витратного.

Крім сторінок відведених для дебетових оборотів кожного з витратних рахунків, у ЖО №10 повинна бути сторінка, де можна побачити обороти по кредиту кожного з вказаних вище рахунків у дебет різних, з якими протягом місяця вони кореспондувалися, в тому числі витратних, загальними підсумками.

Крім того, до ЖО №10 повинні додаватися ще й розрахунки суми витрат, що припадає на реалізацію, а також залишків незавершеного виробництва і готової продукції. Такі розрахунки виконуються на підприємствах, де прямий облік вартості незавершеного виробництва неможливий.

Таким є ЖО №10 - синтетичний реєстр оборотів по кредиту рахунків, які означають різні елементи витрат. Яка з можливих форм його ведення прийнята до конкретного підприємства, вирішувати головному бухгалтерові.

Визначення фінансових результатів.

Аналізуючи все вивчене , можна зробити висновок про те, що ні стан розрахунків жодним чином не впливають на формування фінансового результату підприємства. Це пояснюється принципом нарахувань, відповідно до якого доходи визнаються в обліку за фактом їх виникнення, а не за фактом оплати: чи то надходження від покупців, чи перерахування постачальникам. Прийнята в нашій країні методологія обліку виявилася якнайкраще пристосованою до цих вимог нових стандартів, оскільки вона дає змогу розрахункові операції розглядати окремо від формування доходів і витрат, і, таким чином, фінансовий результат формується незалежно від спрямованості грошових потоків. Інакше кажучи, якщо на підприємство надходить багато грошей, а з іншого боку, їх витрачання в цьому періоді невелике, - це аж ніяк не свідчить про прибутковість підприємства; і, навпаки, - якщо підприємство в тому або іншому періоді перераховує багато грошей, а з іншого боку, мало їх отримує, - це аж ніяк не свідчить про його збитковість.

В ч.2 Звіту про фінансові результати повинні відобразитися елементи саме витрат, тобто елементи, з яких складається собівартість активів, вже списаних з балансу в зв'язку з їх реалізацією, а не тих, що ще залишилися на балансі, оскільки ще не визнані як витрати, інакше кажучи - все ще відповідають критеріям активів.

Однак при цьому процес визначення сум витрат за кожним елементом був би більш трудомістким, оскільки всі ці елементи містяться і в статті адміністративних витрат, і в статті витрат на збут, і в статті інших операційних витрат.

На жаль, жодним іншим способом суми елементів витрат, визнаних у звітному періоді в зв'язку з отриманням відповідних доходів, визначити неможливо - тільки визначенням питомої ваги кожного елемента в загальній сумі витрат на виробництво і реалізацію. Треба однак уточнити, що у випадках, коли підприємство виробляє широкий асортимент продукції або займається різноманітними видами діяльності, робота з визначення питомої ваги кожного елемента витрат в загальній їх сумі ускладнюється, оскільки вимагає гнучкішого підходу.

Вважати, що в цій непростій справі могло б допомогти використання в обліку рахунків класу 8, - ілюзія.

Справа в тому, що в дебет кожного з рахунків класу 8, згідно з Інструкцією №291, записуються не витрати, фактично визнані в зв'язку з отриманням відповідних доходів (тобто те, що нам треба при заповненні ч.2 ф.№2), а витрати(точніше - величини, звані витратами), що реєструються на етапах: видачі в цех матеріалів для виробництва, нарахування зарплати на весь обсяг випуску, включаючи незавершене виробництво, тощо,

2.2 Документування господарських операцій, пов’язаних з рухом готової продукції

Як уже було сказано, собівартість реалізованої продукції складається з:

- виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду;

- нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

- наднормативних виробничих витрат.

Оскільки готова продукція, відповідно до П(С)БО 9, є запасами, то й облік її ведеться на рахунках класу 2 "Запаси". Відповідно до Плану рахунків та Інструкції №291, підприємство з виготовлення готової продукції може використовувати:

рахунок 20 "Виробничі запаси" . Цей рахунок призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці);

рахунок 23 "Виробництво" . Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції. Зокрема він використовується для обліку на окремих субрахунках витрат промислових підприємств на виробництво продукції. Аналітичний облік за рахунком 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами виготовлюваної продукції. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності;

рахунок 25 "Напівфабрикати" . Цей рахунок призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва. Облік напівфабрикатів власного виробництва на окремому рахунку ведуть підприємства, у яких напівфабрикати, крім використання у виробництві, реалізуються на сторону як готова продукція. На підприємствах, на яких напівфабрикати власного виробництва використовуються тільки для власних виробничих потреб, їх рух і залишки облікують на рахунку 23 "Виробництво";

рахунок 26 "Готова продукція" . Цей рахунок призначено для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства. Інструкція №291 рекомендує відображати за дебетом рахунка 26 надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю. Крім того, в аналітичному обліку можливе також відображення готової продукції за обліковими цінами.

Оцінка продукції за обліковими цінами дає можливість постійного поточного обліку незалежно від калькуляції фактичної собівартості. Такі ціни є основою бухгалтерського обліку готової продукції на складах оперативно-бухгалтерським методом.

Крім того, на рахунках класу 9 виробниче підприємство узагальнює інформацію про витрати своєї діяльності;

рахунок 91 "Загальновиробничі витрати" . На цьому рахунку ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва. Крім цього, тут також обліковують витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Нагадуємо, що підприємства торгівлі цей рахунок не застосовують;

рахунок 90 "Собівартість реалізації". Відповідно до Плану рахунків та Інструкції про його використання, рахунок 90 призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За дебетом рахунка 90 відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

2.3 Аналітичний та синтетичний облік реалізації готової продукції та розрахунків з покупцями та замовниками

Готова продукція обліковується на підприємстві „Аеро-Експрес” за місцями її зберігання та окремими видами у встановлених одиницях виміру: натуральному, що характеризує кількість, обсяг та вагу продукції відповідно до її фізичних властивостей для кількісного обліку готових виробів.

Кількісний облік готової продукції за її видами та на місцях її зберігання на підприємстві „Аеро-Експрес” організований безкартковим способом. Що передбачає собою складання відомостей за допомогою комп’ютера, які складаються на підставі звітів по випуску готової продукції по кожному цеху.

Начальниками цехів у звітах здійснюються записи про випуск та відпуск готової продукції покупцям та виводяться її залишки.

У кінці кожного місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової продукції.

Аналітичний облік прийому і відпуску готової продукції на підприємстві „Аеро-Експрес”, який оформлюється видатковими і прибутковими документами, здійснюється за видами готової продукції за обліковими цінами з виділенням в регістрах відхилень фактичної собівартості виробів від їх вартості за обліковими цінами.

Підприємство „Аеро-Експрес”, яке обрано для написання теми дипломної роботи займається виготовленням майонезу, халви, лікеро-горілчаних виробів, що являється готовою продукцією, тому інколи готова продукція (якщо на неї зроблено замовлення) на складах не зберігається, а прямо з місця виробництва відвантажується покупцю.

Для синтетичного обліку готової продукції обліковою політикою Товариства з обмеженою відповідальністю „Аеро-Експрес” призначено активний рахунок 26 “Готова продукція”. По дебету цього рахунку відображається оприбуткування готової продукції власного виробництва за фактичною собівартістю; по кредиту – відпуск готової продукції за фактичною виробничою собівартістю. Синтетичний облік готової продукції провадять за фактичною виробничою собівартістю. Якщо поточний облік готової продукції у бухгалтерії підприємства ведеться не за фактичною собівартістю, а за «твердими» обліковими цінами підприємства, то слід на рахунку «Готова продукція» окремо записувати випуск продукції за плановою розрахунковою собівартістю і відхилення фактичної собівартості від планово-розрахункової.

Залишок є тільки дебетовим і показує фактичну виробничу собівартість готової продукції на кінець звітного періоду.

Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості готової продукції за обліковими цінами (при списанні з рахунка 26 “Готова продукція”) визначається як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості відпущеної готової продукції за обліковими цінами. Рівень відхилень визначається діленням суми відхилень на початок місяця з сумою відхилень продукції, що оприбуткована із виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць з виробництва готової продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відносяться до реалізованої продукції, відображається записом:

Дебет рахунків, на яких відображено вибуття готової продукції (20 “Виробничі запаси”, 90 “Собівартість реалізації”) та кредит рахунка 26 “Готова продукція”

На підприємстві „Аеро-Експрес” аналітичний облік готової продукції здійснюється наступним чином:

Кожного місяця в бухгалтерію окремі цехи здають звіти по випуску готової продукції в якому міститься найменування продукції, залишок продукції (кількість та сума) кількість та сума на яку було вироблено продукції на протязі звітного місяця, а також кількість реалізованої продукції та кількість списаної.

На основі звітів по випуску готової продукції бухгалтер складає товарний звіт по готовій продукції, в якому узагальнюються дані по цехах, а саме зазначається залишок готової продукції, кількість та сума по оптовим цінам, а також за плановою вартістю, кількість та сума випущеної продукції на початок періоду, кількість та сума реалізованої продукції та залишок готової продукції на кінець звітного періоду.

На підприємстві ведеться відомість аналітичних рахунків по рахунку 26 ця відомість складається на кожен місяць на основі товарного звіту та звітів по випуску готової продукції.

На основі синтетичних і аналітичних даних складається головна книга по рахунку 26 “Готова продукція”

Розділ 3 Шляхи вдосконалення обліку реалізації продукції та розрахунків з покупцями та замовниками

В сучасний період принципово змінилось концептуальне поняття суті бухгалтерського обліку, яке направлене на забезпечення обліковою інформацією не абстрактного користувача, а на задоволення специфічних потреб конкретних користувачів: зовнішніх (кредиторів і ін.) та внутрішніх (керівників різних рівнів управління). Переорганізація завдань та функцій бухгалтерського обліку повинна здійснюватись з однієї сторони, в інтересах зовнішніх споживачів інформації, з іншої сторони необхідно враховувати інтереси і внутрішніх споживачів облікової інформації, що містяться в наявності ефективного механізму рішення проблем, які виникають перед підприємством та впровадження для цього управлінської бухгалтерії, робочого плану рахунків, відповідної методології організації обліку, контролю та аналізу витрат по місцях виникнення і центрах відповідальності.

Собівартість товару була і залишається важливою економічною категорією, яка характеризує результати діяльності підприємства та його рентабельність. В умовах переходу України до ринкових відносин вона придбаває особливу актуальність.

Важливою умовою успішної діяльності підприємства є досягнення оптимального рівня витрат на виробництво внаслідок чого зросте конкурентоздатність продукції, стане реальним досягненням довгострокового економічного зростання підприємства.

На підприємстві мало уваги приділяється для удосконалення методів планування і обліку, калькулювання і аналізу собівартості продукції.

Так на мою думку одним із методів та шляхів удосконалення обліку, та облікової політики підприємства є удосконалення управлінського обліку. А саме головна увага, в управлінні обліку повинна приділятись управлінню затратами, як єдиного цілісного процесу, який визначатиме політику підприємства.

Помітну увагу необхідно приділити плануванню скорочення собівартості продукції по техніко-економічним факторам, що дозволять визначити вплив на затрати заходів по підвищенню науково-технічного рівня. Удосконалити нормування матеріальних і трудових затрат на виробництві на основі більш широкого впровадження нормативного обліку затрат на виробництво і його елементів. При цьому особливу увагу приділити пошуку можливостей оперативного виявлення відхилень від діючих норм.

Необхідно покращити методи економічного аналізу собівартості продукції, впровадити методику комплексного аналізу затрат на виробництво і собівартість продукції.

Досліджуючи облік на підприємстві було встановлено, що на підприємстві не складаються плани стосовно випуску готової продукції. А це не дає можливості передбачити формування собівартості готової продукції.

Висновки

В умовах встановлення та розвитку ринкової економіки в Україні, зросла роль бухгалтерського обліку для підприємств всіх форм власності, як складової частини системи економічної інформації і управління. Управління підприємством, потребує систематичної інформації про здійснення господарських процесів, їх характер та об’єм, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використанні. Основним джерелом такої інформації, являються дані бухгалтерського обліку і звітності.

Дані бухгалтерського обліку і звітності забезпечують інформацією, яка необхідна для внутрішнього управління і використовується зовнішніми споживачами – банками, інвесторами, податковими службами, діловими партнерами тощо. Фактичні та потенційні інвестори ретельно вивчають баланс та іншу фінансову звітність підприємства що дає змогу судити про можливість і вигідність розміщення своїх капіталів.

В ході розгляду теми курсової роботи «Облік реалізації продукції (робіт, послуг) та розрахунків з покупцями та замовниками », яка складається з трьох розділів, було розглянуто такі важливі аспекти: І. Нормативно-правова база обліку та реалізації готової продукції та розрахунки з покупцями та замовниками ; ІІ. Організація обліку готової продукції та її реалізації на ТОВ „Аеро-Експрес”; ІІІ. Вдосконалення обліку і реалізації готової продукції та розрахунки з покупцями та замовниками; після чого були зроблені відповідні висновки.

Під час розгляду Нормативно-правової база обліку та реалізації готової продукції було з’ясовано, що нормативною базою яка регламентує облік та ревізію готової продукції та її реалізації і якою керується підприємство „Аеро-Експрес ” у своїй господарській діяльності, являються: Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Закон України “Про контрольно-ревізійну службу в Україні”, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 9 – “Запаси”, 16 – “Витрати”, а також Інструкції та положення.

Згідно П(С)БО – 9, запаси до яких відноситься готова продукція, та які являються оборотними активами повинні задовольняти наступним вимогам: повинні оприбутковуватись в результаті фактично здійснюваних подій; не повинні бути обмежені у використанні; повинні бути надані для реалізації або використанні в період операційного циклу.

Стосовно обліку готової продукції на підприємстві, то слід відзначити, що облік на підприємстві „Аеро-Експрес” автоматизований, що робить роботу бухгалтера набагато простішим і таким чином легко контролюючим. Сам процес виробництва є одним з основних процесів господарської діяльності підприємства і представляє собою сукупність операцій по виготовленню продукції.

В бухгалтерському обліку готова продукція на підприємстві оцінюється у відповідності до П(С)БО – 9 “Запаси” за первісною вартістю. Для визначення первісної вартості продукції підприємством використовується П(С)БО – 16 “Витрати”.

Для синтетичного обліку готової продукції обліковою політикою підприємства „Аеро-Експрес” призначено активний рахунок 26 “Готова продукція” по дебету якого відображається її надходження за фактичною виробничою собівартістю, по кредиту відпуск готової продукції за фактичною виробничою собівартістю.

Фактична собівартість визначається для різних потреб, до яких відноситься встановлення раціональних затрат. Важливе місце під час формування фактичної виробничої собівартості продукції має калькуляція, за допомогою якої визначають допустимі витрати на продукцію.

Підсумувавши вище сказане можна відмітити, що основними завданнями обліку готової продукції на підприємстві є: систематичний контроль за випуском готової продукції, станом збереження на місцях її виробництва, обсягом виконаних робіт; вчасне і правильне документування, оформлення відвантаженої і відпущеної продукції; контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організації розрахунку з покупцями.

Не останню увагу було приділено ревізії, як засобу перевірки правильності відображення в обліку і звітності операцій пов’язаних з випуском та реалізацією готової продукції.

Тому у розділі “Організація ревізії обліку готової продукції” було встановлено, що основними завданнями ревізії готової продукції на підприємстві „Сарго” являються: перевірка наявності та порядку збереження готової продукції; перевірка правильності та своєчасності відображення в обліку всіх операцій пов’язаних з рухом готової продукції; відповідність аналітичних показників обліку продукції синтетичним; правильне відображення в обліку руху продукції; додержання підприємством вимог проведення інвентаризації.

Також було визначено, що одним з методичних прийомів, яким користуються при проведені ревізії обліку готової продукції являється інвентаризація, яка передбачає: переваження, підрахунок, обмір, в результаті якої складаються інвентаризаційні описи, які потім здаються в бухгалтерію підприємства для порівняння з даними бухгалтерського обліку.

Джерелами інформації для ревізії готової продукції слугували звіти по випуску готової продукції, відомість № 16, а також річна та квартальна звітності.

В ході перевірки головна увага приділялась таким питанням як: оцінка готової продукції; наявність аналітичного обліку реалізованої продукції; відповідність звітних даних про облік та реалізацію готової продукції бухгалтерським записам та первинним документам; правомірність списання готової продукції.

Таким чином, можна зробити висновок, що ТОВ „Аеро-Експрес” має не сплачені в строк боргові зобов'язання перед основними постачальниками і кредиторами. Це є одним з критеріїв фінансової кризи на підприємстві. Відсутність власних обігових коштів призвела до того, що фінансування поточної виробничої діяльності підприємства здійснюється виключно за рахунок короткострокових зобов'язань, і переважно за рахунок кредиторської заборгованості. Поліпшення стану розрахунків з кредиторами можливе при збільшенні грошових надходжень від операційної діяльності в результаті збільшення обсягів виробництва і реалізації готової продукції та своєчасній інкасації дебіторської заборгованості. Але для відновлення виробничого процесу підприємство потребує значних інвестиційних ресурсів.

Отже, основні завдання, які ставилися на початку даної роботи виконані. Згідно розглянутого вище, можна зробити остаточний висновок, що дослідження даної теми в даний час є доцільним і актуальним.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 p., №996-XIV. З наступними змінами і доповненнями.

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” N 335/94-вр від 28.12.94. З наступними змінами і доповненнями.

3. Наказ Мінфіну „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” N 291 від 30.11.99.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. N 391/3684 "Загальні вимоги до фінансової звітності"

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 290 від 29.11.1999

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N87 від 31.03.99

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 246 від 20 жовтня 1999 р.

10. Бухгалтерський облік в торгівлі. Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 „Облік і аудит”./ За ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця та доц. Н.М. Малюги. -2-ге вид., перероб. і доп. – Житомир: ПП „Рута”, 2008. – 576 с.

11. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник для студентів. / Ф.Ф. Бутинець, Л.В. Чижевська, Н.В.Герасимчук. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 448 с.

12. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. /За ред. Ф.Ф. Бутинця. – 5-те вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП. „Рута”, 2007. - 726 с.

13. Гордієнко Н.Г. Автоматизоване робоче місце ревізора. Навчальний посібник. К: КНТЕУ, 2002. – 132 с.

14. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. Навч.посібник: 3-тє вид. - К.:А.С.К.2006.-504 с.

15. Грабова Н.Н. Добровский В.Н. Бухгалтерський учет в производственных и торговых предприятиях, 2000./ Под ред. Н.В. Кужельного. – К.:А.С.К., 2001. – 624 с.

16. Гуйда Л. Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей і незавершеного виробництва // Дебет-Кредит. –2005. –№50,52.

17. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту. Навчальний посібник. К: Знання-Прес, 2003. – 349 с.

18. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств. / Навчальний посібник. – К: Видавничий дім «Скарби», 2008. – 336 с.

19. Кожанова Є. П., Отенко І. П. Економічний аналіз: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни- X.: ВД «ІНЖЕК», 2003. -208 с.

20. Організаційно-методичні аспекти обліку і аналізу товароруху в підприємствах роздрібної торгівлі: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / Т.О. Тарасова; Харк. держ. акад. технології та організації харчування. — Х., 2007. — 18 с.

21. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс лекцій. Навчальний посібник / За ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця та доц. Н.М. Малюги – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 608 с.

22. Сопко В.В., Верхоглядова Н.І., Шило В.П., Ільіна С.Б., Брадул О.М. Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник. – К.: ВД „Професіонал”, 2004. – 624 с.

23. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. – К.:”Каравела”, 2007. – 432 с.

24. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч.для студ.вищ.навч. закл. екон. спец. - 5-те вид.,допов. й переробл.-К.:А.С.К.,2000.-784 с.

25. Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського фінансового обліку. К:”А.С.К.”, 2007. – 348 с.

26. Фінансовий аналіз: Навчальний посіб. / Г.В. Митрофанов, Г.О. Кравченко, Н.С. Барабаш та ін.; За ред. проф. Г.В. Митрофанова. – К.: Київ нац. торг.-екон. ун-т.: 2002, - 301 с.

27. Чебанова Н.В. Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. К:”Академія”, 2006. - 672 с.

28. Шеремет А.Д. Методика финансового анализа. М:Инфра-М, 1996. – 176 с.