РЕФЕРАТ
на тему:Планування технічних обслуговувань машин
ЗМІСТ
1. Вибір типів засобів діагностики і технічного обслуговування машин в господарствах
2.Визначення об'ємів робіт по технічному обслуговуваннютракторів в господарствах
3. Робоча документація спеціалізованої ланки діагностики і технічного обслуговування машин
Використана література
1.
Вибір типів засобів діагностики і технічного обслуговування машин в господарствах
Засоби діагностики і обслуговування сільськогосподарської техніки вибирають з таким розрахунком, щоб разом з високопродуктивним і ефективним використовуванням цих засобів забезпечити мінімум грошових витрат на їх зміст.
Пересувні і стаціонарні засоби діагностики і технічного обслуговування машин оснащені в основному однотипним устаткуванням, приладами, пристосуваннями і інструментом. Тому при рішенні питання про доцільність використовування тих або інших типів технічних засобів достатньо порівняти питомі витрати на їх зміст.
Нижче приведений порівняльний розрахунок витрат на зміст пересувних ремонтно-діагностичних майстерень і стаціонарних постів діагностики і технічного обслуговування тракторів, а також кількості засобів, необхідного для ТО-3.
Загальні річні витрати Сп
на зміст пересувної ремонтно-діагностичної майстерні визначаються з виразу:
Сп
=Зп
+ Мп
+ Оп
+ Ап
+ Пп
деЗп
— заробітна платня обслуговуючого персоналу пересуванням майстровим; Мп
— витрати на придбання матеріалів і запасних частин для пересувної майстерні; Оп
—витрати на технічне обслуговування і ремонт майстерні; Ап
— амортизаційні відрахування на реновацію і капітальний ремонт майстерні; Пп
—витрати на пробіг майстерні.
Питомі експлуатаційні витрати Вп
на зміст пересувної ремонтно-діагностичної майстерні:
Вп
= Сп
/ Тп
де Тп
— загальний річний час роботи майстрової, ч.
Загальні річні витрати Сс
на зміст стаціонарного поста діагностики і технічного обслуговування:
Сс
= Зс
+ Мс
+ Ос
+ Ас
+ Пт
де Зс
—заробітнаплатня обслуговуючого персоналу стаціонарного поста; Мс
—витратина придбання експлуатаційних матеріалів для устаткування і споруд; Ос
— витрати на технічне обслуговування і ремонт устаткування і споруд поста; Ас
— амортизаційні відрахування на реновацію і капітальний ремонт поста; Пт
— витрати на пробіг тракторів від бригади колгоспу або відділення радгоспу до центральної ремонтної майстерні, де розміщений стаціонарний пост, і назад.
При розрахунку слід враховувати лише витрати, пов'язані з виконанням діагностичних і регулювальних робіт, усуненням несправностей і заміною складових частин об'єкту діагностики і технічного обслуговування (аналогічні витратам при використовуванні пересувної ремонтно-діагностичної майстерні).
Питомі експлуатаційні витрати Вс
на зміст стаціонарного поста діагностики і технічного обслуговування:
Вс
=Сс
/Тс
де Тс
— загальний річний час роботи поста, ч.
Для отримання необхідних вихідних даних при розрахунку використовуються наступні джерела:
заробітна платня обслуговуючого персоналу — на основі діючого порядку і нормативів;
витрати на придбання матеріалів і запасних частин до діючим нормам їх витрати і вартості;
витрати на технічне обслуговування і ремонт устаткування і споруд стаціонарного поста і пересувної ремонтно-діагностичної майстерні — на основі діючих нормативів;
амортизаційні відрахування — відповідно до діючих норм амортизації для різних видів устаткування і споруд;
витрати на пробіг ремонтно-діагностичної майстерні від місця стоянки до пунктів технічного обслуговування і назад і на переїзд тракторів від бригади (відділення) до центральної ремонтної майстерні і назад— за нормативними даними або по фактичних середніх витратах, встановлюваних на підставі бухгалтерського обліку.
Як показує досвід, пересувну ремонтно-діагностичну майстерню доцільно використовувати при значних радіусах обслуговування машин, що перевищують 10... 12 км від центральної садиби господарства, а також для заявочного технічного обслуговування, пов'язаного з виявленням і усуненням несправностей в умовах експлуатації. При невеликих радіусах обслуговування для. проведення складних видів технічного обслуговування і усунення несправностей переважно стаціонарний пост діагностики і технічного обслуговування машин.
Середньорічну кількість Ргп
тракторів, обслуговуваних ремонтно-діагностичній майстерні, можна підрахувати по формулі:
Ргп
=Рсм
ДКсм
ηп.в.
де Рсм
—кількістьтракторів, обслуговуваних одній майстерні га повну робочу зміну; Д — кількість робочих днів в році;, Ксм
— коефіцієнт змінності (відношення кількості змін до кількості робочих днів за період); ηп.в.
— коефіцієнт використовування робочого часу.
Одна пересувна ремонтно-діагностична майстерня при плановому обслуговуванні тракторів дозволяє виконати діагностичні і регулювальні роботи з одночасним усуненням несправностей в середньому для 1,2 трактори в зміну при ηп.в.
= 1.
Приймаючи кількість робочих днів в році, зайнятих на обслуговуванні тракторів ремонтно-діагностичної майстерні, Д=170 (при тривалості робочої зміни 8 ч), Ксм
=1 (робота в одну зміну) і ηп.в
= 0,7, одержимо:
Рг.п.
=1.2*170*1*0.7=143 трактора
Якщо прийняти річне напрацювання на один трактор рівної в середньому 1050 что при періодичності ТО-3 через кожні 960 ч кількість фізичних тракторів, обслуговуваних одній ремонтно-діагностичній майстерні, складе:
От.п.
=(143*960)/1050=131трактор
При обслуговуванні тракторів на стаціонарному посту діагностики і технічного обслуговування коефіцієнт використовування робочого часу декілька вище, ніж при обслуговуванні за допомогою пересувної ремонтно-діагностичної майстерні (за вирахуванням витрат часу на переїзди і обслуговування автомашини).
Приймаючи ηп.в
= 0,8, при однозмінній роботі поста одержимо:
Рг.п.
=1.2*170*0.8=163трактора
Кількість фізичних тракторів, обслуговуваних одним стаціонарним постом, складає:
От.п.
=(163*960)/1050=143трактор
Знаючи кількість тракторів, що знаходяться в експлуатації, підраховують необхідну кількість пересувних ремонтно-діагностичних майстрових або діагностичних установок і стаціонарних постів діагностики і технічного обслуговування.
Зважаючи на нерівномірне завантаження тракторів протягом сезону в напружені періоди польових робіт може відчуватися недолік в засобах діагностики і технічного обслуговування і в обслуговуючому персоналі. Цей недолік компенсують шляхом організації групового обслуговування двох або декількох тракторів однією спеціалізованою ланкою одночасно. В цьому випадку продуктивність праці зростає в 1,3... 1,4 рази. Крім того, в господарствах є трактори, які завантажені не повністю, унаслідок частих простоїв з організаційних, технологічних і інших причин, що також створює додаткові резерви.
Пересувні ремонтно-діагностичні майстерні і пости діагностики і технічного обслуговування тракторів можуть належати як господарству, так і спеціалізованому підприємству. В цілях найраціональнішого використовування технічних засобів пересувну ремонтно-діагностичнумайстерню КИ-9924 ГОСНІТИ (КИ-817Д ГОСНИТИ), пересувну діагностичну установку КИ-4270А ГОСНИТИ (КИ-13905 ГОСНИТИ) або комплект стаціонарного поста КИ-5308А ГОСНИТИ доцільно мати в господарствах з парком не менше 100...120 тракторів. При меншому парку трактори повинні обслуговуватися засобами (головним чином пересувними), спеціалізованих підприємств.
2. Визначення об'ємі робіт по технічному обслуговуванню
тракторів в господарствах
Об'єм робіт по технічному обслуговуванню тракторів визначають відповідно до кількості палива, що витрачається, структури і кількісного складу машинно-тракторного парку.
У більшості зон країни польові роботи носять сезонний характер, що обумовлює значну нерівномірність витрати палива на виконання даних робіт. З цієї причини міняється і
об'єм робіт по технічному обслуговуванню. Тому роботи спеціалізованих ланок слід планувати окремо для весняно-літнього і осінньо-зимового періодів.
Об'єм робіт по технічному обслуговуванню тракторів і кількість робітників спеціалізованої ланки розраховують в наступному порядку.
1.Визначають загальну витрату палива на роботу тракторів за період весняно-літніх і осінньо-зимовий польових робіт.
2.Підраховують періодичність Пср технічного обслуговування тракторів, закріплених за пунктом технічного обслуговування (ПТО), по формулі:
nср
= (П1
К1
+ П2
К2
+…+ Пn
Кn
)/ К1
+ К2
+…+ Кn
де П1,
П2
.... Пn
— періодичність технічого обслуговування тракторів, закріплених за ПТО, кг витраченого палива; К1
,К2
.... Кn
— кількість тракторів однойменної марки.
Для кожного виду технічного обслуговування (ТО-1, ТО-2, ТО-3) підраховують свою періодичність.
3. Підраховують кількість планованих технічних обслуговуванні, знаючи планований об'єм робіт Q;
а) за весняно-літній період
Zв-.л
.ТО-1
=0.75Qв-л
/ПсрТО-1
Zв-.л
.ТО-2
=0.75Qв-л
/ПсрТО-2
Zв-.л
.ТО-3
=0.75Qв-л
/ПсрТО-3
б) за осінньо-зимній період
Zо-.з
.ТО-1
=0.75Qо-з
/ПсрТО-1
Zо-.з
.ТО-2
=0.75Qо-з
/ПсрТО-2
Zо-.з
.ТО-3
=0.75Qо-з
/ПсрТО-3
3.Підраховують трудомісткість Тср
кожного виду технічного обслуговування (ТО-1, ТО-2 і ТО-3) по формулі:
Тср
= (Т1
k1
+ Т2
k2
+…+Тn
kn
)/k1
+k2
+…+kn
де Т1
Т2
…Тn
— трудомісткість технічного обслуговування окремого вигляду по марках машин, ч; k1
k2
... kn
— кількість певного виду технічних обслуговуванні.
5. По даний трудомісткість кожного виду технічного обслуговування визначають загальну трудомісткість Т технічного обслуговування:
а) за весняно-літній період
Тв-л ТО-1
=ТсерТО-1
Zв-.л
.ТО-1
Тв-л ТО-2
=ТсерТО-2
Zв-.л
.ТО-2
Тв-л ТО-3
=ТсерТО-3
Zв-.л
.ТО-3
б) за осінньо-зимній період
То-зТО-1
=ТсерТО-1
Zо-.зТО-1
То-зТО-2
=ТсерТО-2
Zо-.зТО-2
То-зТО-3
=ТсерТО-3
Zо-.зТО-3
6. Визначають сумарну трудомісткість технічних обслуговуванні по тракторах однойменних марок по кожному періоду окремо і в цілому за рік.
7. Підраховують фундацію Ф(ч) робочого часу одного виконавця до формулі:
Ф= в tзм
Кзм
ηвр
Де D— кількість робочих днів за планований період; tзм
—
тривалість зміни, ч; Кзм
— коефіцієнт змінності (відношення кількості змін до кількості робочих днів за період) ; ηвр
— коефіцієнт використовування робочого часу зміни (ηвр
= 0,85...0,90).
8. На основі проведених розрахунків визначають кількість Р (чол) робітників спеціалізованої ланки, необхідних для виконання ТО-1 і ТО-2;
а) для весняно-літній періоду
Рв-л
=(Тв-л ТО-1
+Тв-л ТО-2
)/Ф
б) для осінньо-зимній періоду
Ро-з
=(То-з ТО-1
+То-з ТО-2
)/Ф
На підставі виробничо-фінансових завдань бригадам колгоспів і відділенням радгоспів, а також планового завантаження тракторів з вказівкою кількості технічних обслуговуванні (по видах) в кожному місяці і по кожному трактору складають річний план діагностики і технічного обслуговування тракторів, Відповідно до цього плану і виробничих завдань тракторно-рільничим бригадам колгоспів і відділенням радгоспів, обумовленими календарними агротехнічними термінами, складають місячний план-графік діагностики і технічного обслуговування, в якому наростаючим підсумком проставляють витрату палива або напрацювання в годиннику і наголошують на даті проведення відповідного технічного обслуговування. Види і терміни проведення технічних обслуговуванні визначають з урахуванням напрацювання від останнього ремонту і відповідно до періодичності технічного обслуговування тракторів.
Час простою трактора на технічному обслуговування планують, виходячи з трудомісткості і тривалості відповідного виду технічного обслуговування. Тривалість технічного обслуговування можна визначити орієнтовно розподілом трудомісткості на кількість робітників спеціалізованої ланки.
Для контролю термінів технічного обслуговування тракторів користуються жетонами, талонами або огорожними обліково-лімітними книжками, видаваними трактористу на термін між технічними обслуговуваннями" самим вчиненим є облік витрати палива і дизельного масла і встановлення термінів проведення технічного обслуговування по обліково-лімітній книжці, яка містить 16 заправних відомостей і 16 нарядів на проведення технічного обслуговування. Кількість заправних відомостей і нарядів відповідає числу періодичних технічних обслуговуванні від початку експлуатації нового або відремонтованого трактора до ТО-3 або між ТО-3.
3. Робоча документація спеціалізованої ланки діагностики і обслуговування машин
Основна робоча документація ланки технічного обслуговування машин включає технологію технічного обслуговування, керівництво по передремонтній діагностиці машин і діагностичну карту, Крім того, у розпорядженні майстра по діагностиці сільськогосподарської техніки і майстра-налагоджувати є технічні описи засобів вимірювань, правила їх експлуатації.
Технологія технічного обслуговування містить технологічні карти, в кожній з яких вказані виконавці робіт, трудомісткість їх виконання і технічні засоби, висловлена методика виконання робіт і технічні вимоги до функціональних (відновлюваним при технічному обслуговуванні) параметрів полягання.
Керівництво по передремонтній діагностиці машин також складається з окремих технологічних карт. На відміну від технологічних карт технічного обслуговування в них приведена методика визначення полягання зносу складових частин машини головним чином по ресурсних параметрах і вказані технічні вимоги на вибраковування складових частин, що вичерпали міжремонтний ресурс.
У діагностичну карту (форма 1) записують результати діагностики складових частин машини, указують характер і об'єм робіт по попередженню і усуненню відмов, а також наголошують на залишковому ресурсі складових частин, що забезпечують їх безвідмовну роботу до чергового контролю або ремонту.
Заповнює її майстер-діагност або майстер-налагоджувати в процесі перевірки технічного полягання складових частин машин. В карту записують загальні відомості про машину (роздягнув I), зведення тракториста або комбайнера про основні неполадки, що виникають в процесі роботи (роздягнув II), які можуть бути взяті до уваги при остаточній опеньку технічного полягання машини.
Потім приступають до зовнішнього огляду складових частин, прослуховують механізми при роботі вхолосту і під навантаженням. Результати огляду і прослуховування записують в розділ III карти. Основний розділ діагностичної карти — роздягнув IV. В графі 2 цього розділу перераховані складові частини, що підлягають обов'язковому контролю при ТО-3 тракторів або ТО-2 комбайнів. В графі 3 вказані одиниці вимірювання параметрів технічного полягання машин. Результати вимірювань до і після виконання планово-запобіжних робіт і усунення відмов (регулювань, очищення, промивки, Заміни, ремонту складових частин) записують відповідно в графи 4 і 5.
У діагностичну карту заносять лише результати вимірювань параметрів полягання найважливіших складових частин трактора або комбайна, по який прогнозують залишковий ресурс.
У карту включені також параметри, значення яких істотно впливають на техніко-економічні характеристики машини.
Залежно від полягання об'єкту діагностики в графі 6 роблять наступні дометуй: І — справно; РГ — потрібне регулювання, Про — потрібне очищення, П — необхідна промивка, З — необхідна заміна, РМ — потрібен ремонт.
Якщо виявиться, що об'єкт діагностики справний і значення зміряного параметра знаходиться в межах, що допускаються, то в графі 5 роблять прочерк, а в графі 6 ставлять букву І (справно). В решті випадків виконують регулювальні або інші планово-запобіжні роботи, усувають несправності. Результати повторних вимірювань заносять в графу 5, а в графі 6 указують вид роботи.
При вимірюванні зазорів в нижніх н верхніх головках шатунів в діагностичну карту записують найбільше значення зазора, по якому потім визначають остаточний ресурс кривошипно-шатунного механізму. Те ж саме відноситься до нещільності клапанів газорозподілу і сумарного кутового зазора в механізмах силової передачі.
У тих випадках, коли не вимагається давати кількісну оцінку полягання об'єкту діагностики, графи 4 і 5 не заповнюють (в них роблять прочерки).
Якщо умовне позначення, проставлене в графі б, не дає повної відповіді, яка складова частина підлягає технічному обслуговуванню або яку несправність слід усунути, то, окрім перерахованих позначень, указують найменування складової частини, що вимагає втручання.
У графі 7 роблять помітку про виконання планово-запобіжнихробіт і усунення несправностей, вказаних в графі 6. Якщо робота виконана, ставлять букву В (виконано). Якщо об'єкт діагностики справний (не вимагається ніяких втручань), то в графі 7 роблять прочерк.
У розділ V записують несправності складових частин машини, що не увійшли до розділу IV. Там же указують види необхідних робіт по усуненню несправностей і роблять відмітки про їх виконання.
Відповідно до результатів діагностики майстер-діагност визначає залишковий ресурс основних складових частин, а також дає висновок про необхідність ремонту складових частин, ресурс яких вичерпаний повністю або до межі, що допускається.
Залишковий ресурс складових частин трактора або комбайна в годиннику або кілограмах витрати палива, а також перелік складових частин, що підлягають ремонту, указують в розділі VI діагностичної карти.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Ящура А.И. Система технического обслуживания и ремонта общепромышленного оборудования. — Москва: Энас, 2008. — 360 с.
2. Техническое обслуживание и ремонт дорожно-строительных работ [Текст] : [Учеб. пособие для ПТУ] / Е.Г.Гологорский, В.В.Колесниченко. - [Б. м.] : Высш. шк., 1991. - 286 с. : ил. - Библиогр.: с. 284.
3. Бельских, В.И. Справочник по техническому тракторов [Текст] обслуживанию и М.: диагностированию /В.И. Бельских Россельхозиздат, 1986. 389 с.
4. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів: організація і управління. – К.: Знання-Прес,2004. – 478 с
5. Лудченко А.А. Основы технического обслуживания автомобилей. – К.: Высшая школа, 1987 – 399 с.
|