Контрольна робота
з курсу “Науково-технічна термінологія”
Зміст
Лексико-граматична характеристика термінів. Терміни-слова, терміни-словосполучення, символи-слова, терміни-іменники, терміни дієслова, терміни-прикметники, терміни-речення, терміни-прислівники. 3
Вимоги до ідеального терміну. 8
Список використаної літератури. 12
Термінологічні словоутворювання. Утворення документознавчої термінології обіймає всі структурні типи термінів: терміни-однослови, терміни-композити, терміни-словосполучення.
Найпоширенішим способом творення зазначених термінів-однословів терміносистеми, що нас цікавить, є морфологічний словотвір - найпродуктивніший спосіб збагачення словникового складу мови, що полягає у поєднанні афіксальних морфем з кореневою або похідною частиною слова, основоскладанні.
Терміни можуть утворюватися:
суфіксальним способом творення: дієслово+суфікси (-ач, - ник, - к(а), - н(я), - нок, - ок, - атор, - ант (-ент), - ер (-ор)): читати - читач, користуватися - користувач, укладати - укладач, розділити - роздільник, нотувати - нотатка, дарити - дарунок, класифікувати - класифікатор, рецензувати - рецензент редагувати - редактор тощо;
префіксальним способом творення за допомогою префіксів під-, перед-, до-, без-, поза-, після-, супер-, контр-, де-, дез-, аван-, ан-, фор-, напів-, пів-, спів-: підзаголовок, передплата, передмова, післяплата, контртитул, авантитул, фортитул, суперобкладинка, декодування, дезінфекція, дезінформація, підрозділ, піврічний, співавтор, співбесіда тощо. У документознавчій термінології префікс ре - має два значення:
1) протилежність опредмеченої дії: рекаталогізація (повне перероблення каталогу із заміною каталогових карток);
2) повторюваність дії: репродукція (відтворення малюнку, друкованого тексту);
префіксально-суфіксальним способом творення:
префікс під - та суфікс - ник-: підручник, підрядник;
префікс при - та суфікси - ок-, - ов-, - єв-, - ев-, - н-: прилавок (бібліотечний), прикнижковий, прикінцевий, прилюдний;
префікс над - та суфікс - ість-: надлишковість;
префікс між - та суфіксами - н-, - ч-, - ев-: міжвідомчий, міжмовний, міжбібліотечний тощо;
префікси перед-, після - та суфікс - н-: післямашинний, пердмашинний;
префікс над - та суфікси - ов-, - н-: надактивний, надлишковий;
безафіксним способом творення: запитати - запит, відбирати - відбір, видавати - видача, шукати - пошук.
Терміни-композити, об’єднуючи в одному слові кілька основ, дають можливість точно характеризувати предмети, явища за кількома ознаками: стародрук, малотиражний, літописний, самоосвітній, краєзнавчий, загальнополітичний, тризначний тощо.
Важливе місце у процесі творення документознавчих термінів займає абревіація, яка полягає в складанні по-різному усічених основ: вуз, культпросвітній, військкомат, МП (мале підприємство), ЄС (Європейський Союз), НАНУ (Національна академія наук України) тощо.
Розвиток та ускладнення документознавчих понять та їх термінологізація, поповнення терміносистеми суміжно-галузевими термінами й загальновживаними словами зумовили необхідність конкретизації термінів-однословів шляхом домінування (чи заміни, чи доповнення) понять словосполученнями. Наприклад, родовий термін картотека конкретизується цілим рядом прикметників, які вказують на: цільове призначення, характер відображуваних відомостей, спосіб їх угрупування у картотеці, матеріали, з яких вони виготовлені - авторська картотека, бібліографічна картотека, допоміжна картотека, фактографічна картотека, хронологічна картотека, рейтерна картотека.
Терміни - слова. Терміном може бути будь-яке слово загальної лексики, якому надано чітке значення, що означає конкретне поняття та забезпечує його ізоляцію від загальноприйнятого змісту.
Терміни-Способи отримання термінів. Для побудови будь-якого терміну можуть використовувати різноманітні мовні засоби. Існує три найбільш поширені способи отримання науково-технічних термінів:
Утворення похідних слів (магнетизм), урізаних і складноскорочених слів (авто, промпродукт); словосполучень (двигун внутрішнього згорання) і складених слів (водозабір); абревіатурних слів, складених з початкових літер слів у словосполученні (ГМТ, АЗС, СТО).
Зміна значень слів, наприклад “мишка”, “вінчестер” (у комп’ютерній термінології).
Іншомовне запозичення термінів, причому можна розрізнити два прийоми: безпосереднє перенесення іншомовного терміну “в готовому вигляді” (в писемній або усній формах); буквальний переклад іншомовного терміну українською мовою (файл, каталог, програма, принтер).
Утворення похідних слів. При утворенні похідних слів слово, що вже існує в загальновживаній мові, доповнюється словотворчими елементами або одні словотворчі елементи замінюються іншими (префікси, суфікси). Наприклад, олов-о - олов’-ян-ий; теплотвор-н-ий - теплотвор-н-ість. При цьому або утворюється нове слово з попереднім його значенням (різка - різання), або воно означає інше поняття (штамп - знаряддя дії, штампування - дія, штамповка - об’єкт, створений в результати дії). Для означення надзвичайно важливо, щоб поняття однієї термінологічної категорії виражалися за допомогою суфіксів, які в тій же системі не залучаються для отримання термінів, які позначають поняття іншої термінологічної категорії. Однак на практиці часто застосовують суфікси-синоніми.
Побудова термінів шляхом утворення урізаних і складноскорочених слів може бути ілюстрована такими прикладами, “метро“ (метрополітен), “рація” (радіостанція). Під словосполученням звичайно розуміють групу слів в граматичній єдності. До складу термінів-словосполучень можуть увійти:
Слова, що вже належать системі термінології даної дисципліни;
Слова, що належать загально-технічній термінології;
Слова, які є термінами спорідненої дисципліни;
Слова із термінології віддаленої дисципліни;
Слова, взяті із загальнолітературної мови.
Слова двох останніх видів міняють своє значення, коли стають термінами будь-якої дисципліни. Більшість термінів-словосполучень може бути розкладена на частини (елементи терміна). Проте є такі терміни, які неможливо розкласти. Ці поєднання є в термінологічному відношенні нерозкладними поєднаннями. В розкладних поєднаннях визначаючий елемент може опускатися, коли з контексту зрозуміло про яке видове поняття загального родового поняття йдеться.
Терміни словосполучення, терміни-речення.
При побудові терміна-словосполучення, що складається з іменника і двох або більше прикметників, треба дотримуватися певного порядку останніх: “вихлопна парова машина”. Елемент терміна повинен володіти здатністю входити в зручні поєднання з іншими елементами. Необхідно, щоб в елементах збереглися тільки ті суфікси, префікси і закінчення, які надають елементу особливого значення, та вибирати ті з них, які мають більш коротку форму.
Терміни-словосполучення поділяються на три групи:
Для вираження в термінах значення “сукупності” слід застосувати такі форми:
Якщо поняття виражає тільки сукупність однорідних предметів,
то форма іменник + іменник в множині і родовому відмінка: “суміш газів”, “блок циліндрів”;
Іменник в однині + іменник в однині родового відмінку: “група
циліндра”, “драйвер клавіатури” - будь-яка сукупність характеризується лише однією головною частиною;
При різнородових складових частинах застосовується така
конструкція: складений прикметник + іменник - “звукозаписуючий аппарат”.
Зміна значення слова. Сортування терміна шляхом зміни значення слів порівнюють одні поняття з іншими. Наприклад: стилістично-синтаксичний чинник словотвору загальновживаного слова “мишка” в комп’ютерній термінології в якості терміна отримало цілком визначене значення.
Похідні і напівпохідні сполучення. У термінологічно похідних і напівпохідних сполученнях прийменник відокремлюється також в окрему частину, але його позбавлено якогось самостійного термінологічного значення: його функція звичайно синтаксична; тому прийменник можна назвати “службовою” чи “реляційною” частиною.
Слід пам’ятати, що прийменникові конструкції далеко не завжди однозначні. Наприклад, порівняємо сполучення пружина клапана і клапанна пружина. Перше сполучення з трьох значень клапанної пружини, може виражати лише одне, а саме: пружина, що ускладнена клапаном. Разом з тим пружиною з клапаном позначають також і сукупність пружини і клапана.
У розглянутих прийменникових і безприйменникових сполученнях визначаюча частина і частина, що визначається, можуть бути виділені за чисто формальною ознакою (форма непрямого відмінка). Однак є і особлива група сполучень, в якій такі формальні ознаки відсутні. В таких термінах як танк-розвідник, вантажівка-самоскид тощо обидві частини подано в формі, за якою не можливо встановити навіть синтаксичні відносини. Лише термінологічно-лексичне значення частин показує, що в даному випадку ці терміни являють собою сполучення визначаючого-визначуваного типу. В лінгвістичній літературі визначаючі частини сполучень виду танк-розвідник носять назву прикладок В загальній мові можливі дві підгрупи таких сполучень: перша, в якій прикладка (визначаюча частина) стоїть перед словом, що визначається (Москва-ріка) і друга, в якій прикладка слідує за ним (дівчина-краса).
У сучасній термінології зустрічаються (дуже рідко) майже виключно друга група. Таким чином, в технічних термінах визначувано-визначаючого типу з прикладкою існує локалізація, тобто певне місце розташування частин, хоча можна навести окремі приклади і для другої групи, наприклад, танк-паровоз, але в цих прикладах визначаюча частина не завжди має іншомовне запозичення.
З термінами танк-розвідник, вантажівка-самоскид тотожні за формою терміни мотор-генератор тощо. Однак частини цих термінів не знаходяться між собою у визначально-визначаючих відносинах.
У сполученні час-переріз обидві частини є також рівноправними, але відносини між ними інші. Якщо термін мотор-генератор ми розглядаємо як “термінологічну суму”, то час-переріз можна також умовно розглядати як “термінологічний добуток” його складових частин.
Термін є членом визначеної термінологічної системи, що відноситься до тієї чи іншої галузі науки, техніки, виробництва, і тому його концептуальний зміст визначається місцем у системі. Кожен термін має свою дефініцію у ряді інших термінів у тій же галузі. Терміни, на відміну від загальновживаних слів, звичайно однозначні; те саме слово може бути терміном різних галузей знання, проте це не полісемія, а омонімія (порівняйте термін хвиля в гідравліці, радіотехніці та оптиці). Терміни протипоставлені загальній лексиці також у тому відношенні, що вони пов’язані з визначеною науковою концепцією: в термінах відбиваються результати наукових досліджень і їх теоретичне осмислення.
Терміном може бути будь-яке слово, якому дана чітка дефініція, що визначає поняття, жорстко обмежуючи понятійну сферу. Терміном може стати й штучно створене слово.
Поруч з точністю терміна, великою його перевагою є стислість. Чим частіше поняття (термін) використовується в літературі і повсякденній практиці, тим більшого значення набуває стислість. Відрив галузевої термінології від загально технічної чи книжкової від практичної, багатозначність і синонімічність термінів тощо часто пояснюються занадто великою довжиною первісно побудованого терміна. Як тільки такий довгий термін виходить за межі книги і починає часто і широко застосовуватися, він піддається еліпсису чи поступово витісняється іншим, більш лаконічним терміном. Відстань нижньої точки перетворюється в нижню точку, а потім в кліренс, термін механізм зчеплення в зчеплення, зубчате колесо в галузевій термінології отримує найменування шестерня, а раніше - зубчатка. Іншим прикладом, що ілюструє прагнення до короткості, можуть слугувати брахістохронна лінія - брахістрона, джерело постійної температури - постійне джерело, зубчата рейка - зубчатка.
А. Залізний формулює такі вимоги до термінів:
змістовність - точна відповідальність слова поняттю, прозора внутрішня форма терміна;
пластичність або гнучкість - придатність до творення похідних термінів;
мовна доскональність - лаконічність, милозвучність, легкість для запам’ятовування;
відповідність міжнародним нормам.
Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:
системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери);
наявність дефініції у більшості термінів;
моносемічність терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;
стилістична нейтральність;
відсутність експресії, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків.
Точність термінологічної системи вимагає вилучення не тільки багатозначних термінів і багатозначних терміноелементів, але і усунення нарівні із синонімічними термінами і синонімічних терміноелементів.
Будь-яка система термінів повинна бути побудована з можливо найменшої кількості терміноелементів. Тому використання в тому самому значенні в різних складних термінах двох чи кількох терміноелементів неприпустимо (наприклад, миттєвий полюс і центроїда, елементарна трубка струму і вихрова нитка). Необхідно відібрати найбільш вдалі терміноелементи і послідовно їх використовувати для побудови відповідних термінів.
Багато термінів є вузловими, тобто вони входять терміноелементами до складу численних складних термінів. При виборі їх необхідно усіляко враховувати деривативні можливості для різних морфологічних форм; для багатьох слів ці можливості дуже обмежені (наприклад, для переважної більшості іменників типу телебачення).
Кожен термін повинен у всякому разі не суперечити йому, а визначення - містити всі необхідні і достатні ознаки, що характеризують поняття. В основу побудови терміна треба класти ознаки, що найбільш образно чи точно підкреслюють специфіку поняття. При виборі термінів для родинних понять необхідно, щоб ознаки, що кладуться в основу побудови терміна, були одного роду (якщо вони є найбільш характерними). З цього погляду, наприклад, протиставлення паровоза тепловозу, точкового зварювання роликовому зварюванню є неправильним.
При проведенні термінологічних робіт доводиться постійно зважувати на ступінь впровадження того чи іншого терміна. Розповсюджений термін можна заміняти новим лише за умови, якщо останній має явні переваги перед старим. Вилучаючи термін, варто оцінювати ступінь його “шкідливості”.
У роботі над термінологією в певній галузі, зокрема при впровадженні нового терміна, обов’язкове врахування інтересів суміжних з нею галузей. Прикладом ігнорування цього положення слугує розрив між автомобільною і тракторною термінологією з прийняттям автомобілістами терміна коробки передач.
Розвиток техніки останніми десятиріччями призвів до створення десятків тисяч нових термінів. Але більшість їх побудовані з порушенням норм мови. Нам здається хибною поширена серед деяких мовознавців точка зору: якщо такий “неправильний” термін існує, його можна залишити, а от впроваджувати аналогічно побудований новий не слід. У термінологічних роботах цю точку зору проводити навряд чи доцільно.
Усі перелічені основні вимоги виходять з того, що термінологічну систему варто розглядати не як якийсь довільний набір кодових слів, а як сукупність термінів, тісно, органічно пов’язаних один з одним.
1. Ліпінська А.В. Науково-технічна термінологія [Текст]: Навч. посіб. для дистанційного навчання / За ред. акад. М.І. Жалдака. - К.: Університет "Україна", 2007. - 219 с.
2. Непийвода Н.Ф. Мова української науково-технічної літератури(функціонально-стилістичний аспект) [Текст]. - К.: ТОВ "Міжнародна фінансова агенція", 1997. - 303 с.
|