Курсовая работа: Соціально-економічні реформи Маргарет Тетчер

Курсова робота

"СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ МАРГАРЕТ ТЕТЧЕР"

Вступ

В 1970-х роках країна пережила цілий комплекс складних проблем. Найважливішою серед них був стан економіки. Не менш проблем було і в соціально – економічній системі. Надмірною владою була наділена профспілкова верхівка, яка дуже часто була віддаленою від трудящих. Профспілки виступали монополістами на ринку праці і тому ультимативно вимагали підвищення заробітної плати без будь-якого узгодження зі зростанням продуктивності праці. Не менш складний стан був в податковій політиці – на початок 1979 року вища ставка податку на підприємстві складала 83–98 відсотків. Країну охопила велика інфляція, постійні дотації на нерентабельні державні підприємства, породжувала дефіцит бюджету і посилювала інфляцію, яка складала 15–20 відсотків. Проблеми стала викликати надмірна влада в руках держави, що здійснювалась все зростаючим бюрократичним апаратом. Соціальна політика також потребувала реформування, тому що відбувалось збільшення соціальних витрат за відсутності різкого зростання виробництва.

На фоні внутрішніх і зовнішніх труднощів в 70-і роки у ведучих політичних партіях Великобританії відбуваються зміни. Лідером консерваторів стає Маргарет Тетчер. На виборах 1979 року партія отримала перемогу. З цього моменту починається нова епоха в Великобританії.

Ідейно-політична програма «тетчеризму» стала британським варіантом неоконсерватизму. Соціально-економічна політика уряду торі припускала скорочення державного втручання в економіку, денаціоналізацію, монетаризм, приватизацію, скорочення соціальних витрат.

Соціально-економічні проблеми Великобританії 1970 – років дещо були схожі з проблемами України 1990-х років. Звичайно не всі рішення соціально-економічної політики консервативного уряду ми можемо взяти до уваги для того щоб застосувати їх на терені України. Дуже цікавим для вивчення в цьому відношенні є проведення приватизації. Саме вивчення соціально-економічних реформ, і шляхів виходу з кризи Великобританії, які ми можемо застосувати на Україні переоцінюючи їх досвід, зумовлює актуальність нашого дослідження.

Метою нашого дослідження є вивчення соціально-економічних реформ, які були проведені урядом Маргарет Тетчер. З нашої мети випливають наступні завдання :

- Охарактеризувати сутність "тетчеризму"

- Проаналізувати соціальну політику неоконсерваторів, зокрема антипрофспілкове законодавство

- Дати характеристику реформуванню «держави загального добробуту»

- Розглянути процес приватизації, визначити її особливості

Предметом нашого дослідження є соціально-економічні реформи, які були проведені урядом Маргарет Тетчер.

Об’єктом нашого дослідження є соціально – економічна політика уряду торі у 1979–1990 рр.

Хронологічні рамки роботи: Ми розглядаємо період починаючи з 1979 року, коли консервативна партія перемогла на парламентських виборах в Великобританії і уряд очолила М. Тетчер. Завершуємо вивчення даної теми 1990 роком, коли Маргарет Тетчер пішла у відставку і пост прем’єр – міністра посів консерватор Джон Мейджор.

Дослідженням політики і особи М. Тетчер займалось багато істориків. Але треба відзначити, що багато дослідників, такі як Малець Л, Назаров А, Черево О, Полонський А., Перегудов С., Федяшин А., Воскобойников Д., Попов В., Аревич Г. акцентують свою увагу більш на особистості Маргарет Тетчер, розглядаючи особливості політики, яку вона проводила поверхово, якщо це характеризувало певні риси її характеру.[1]

Викликає цікавість праця Матвєєва В.М. «Великобританія: підсумки політики консерваторів», яка вийшла в науково-популярній серії «Біля політичної карти світу». Досить цікаво автор розкриває деякі аспекти соціально-економічної політики Маргарет Тетчер, намагається дати характеристику такому політичному явищу, як неоконсерватизм. Але слід зазначити, що радянські історики освітлювали події в Великобританії упереджено, з оглядкою на ситуацію в СРСР: політику партії, цензуру, дещо перекручену інформацію.[2]

Велике значення при написанні курсової роботи мали підручники з новітньої історії Європи та Америки російських авторів під редакцією А. Родрігеса, та українських істориків Іваницької О.П., Давлєтова О.Р., Космина В.Г., Мороко В.М.[3]

Виходячи з поставленої мети та використаної літератури ми склали наступну структуру роботи: вступ, два розділи, висновки.

1. «Тетчеризм» – британський варіант неоконсервативної ідеології та політики

На початку 70-х років Великобританію стали розглядати як головного «хворого» Європи. На тлі цих проблем, що загострюються, почалися переміщення й у суспільній свідомості й у провідних політичних партіях. Серед консерваторів посилився вплив прихильників розвитку приватного підприємництва і згортання державного втручання в економіку. У 1975 р. голова партії консерваторів – Маргарет Тетчер – стала лідером. У лейбористській партії, що двічі в 1964–1970 і в 1974–1979 роках поверталася до влади, підсилилося ліве крило, яке виступає за подальшу націоналізацію, вихід з ЄЕС і однобічне ядерне роззброювання. На парламентських виборах 1979 року платформи партій виявилися протилежними за змістом: одна виступала за збереження держави благоденства, друга вбачала в ньому джерело кризи. Виборці віддали перевагу консерваторам. Маргарет Тетчер стала прем'єр-міністром.

«Новий консерватизм» у тлумаченні Маргарет Тетчер та в уяві багатьох рядових англійців був не черговою політичною чи філософською теорією, а близьким і зрозумілим поняттям.

Основу «тетчеризму» склала сформована «монетарна» теорія американського економіста професора Мілтона Фрідмана. В основі монетарної теорії знаходяться постулати про безумовну ефективність ринкової моделі, вільної конкуренції та базовому характері принципу раціональної поведінки людини в умовах ринкової економіки, положення про провідну роль грошового фактора в розвитку сучасної економіки. З точки зору монетаризму, затратне державне регулювання (бюджетний перерозподіл доходів, придушення інфляції адміністративними методами, антициклічне регулювання і ін.), а також профспілкова діяльність порушує основи економічного механізму та деформують ринкову інфраструктуру. В рамках монетарної теорії зайнятості центральне місце посідає ідея «природного безробіття», рівня кого відображає реальний стан факторів відтворення і держава не повинна штучно впливати на нього.[4] Орієнтована на відмову від попередньої практики глобального державного урегулювання економіки, пріоритет антиінфляційної політики та активізації природних, ринкових механізмів економіки.[5]

В той же час Маргарет Тетчер та її однодумці перетворили «монетаризм» з економічної моделі в цілісну соціально-політичну концепцію світоглядного рівня. Окрім розрахунку ринкової ефективності вони виходили з необхідності відродження соціальної активності та відповідальності особистості, підтримки інтересів конкретної людини, яка бореться за покращення свого життя, а не надіється на допомогу держави. Вислів Тетчер «Безкоштовний сир лише в пастці» став символом цієї соціальної ідеології, яка отримала назву неоконсерватизм. Неоконсерватизм – одне з провідних направлень сучасної консервативної ідеології. Неоконсерватизм уявляє собою складний комплекс ідей та принципів, основний стрижень якого складає економічна концепція. Неоконсерватори намагались виробити конкретні рекомендації по комплексній коректировці державної політики.[6] Особливістю британської неоконсервативної політичної думки була велика роль моральної аргументації, апеляція до «природного» консерватизму британців, традиційним вікторіанським духовним цінностям британського суспільства – поваги до сім’ї та релігії, закону та порядку, працьовитості та бережливості. Крім того, тетчеризм як політична стратегія відзначалася жорстокістю та неухильної послідовності в реалізації поставленої мети.

Серед ціннісних орієнтацій неоконсерватизму взагалі і тетчеризму зокрема важливе місце належить індивідуалізмові, що майже тотожне антиколективізму. По суті індивідуалістична філософія лежить в основі всієї соціально-економічної політики Маргарет Тетчер. Найвиразніше ця філософія почала проявлятися після її перемоги на парламентських виборах 1983 року.[7] Після перемоги на виборах пріоритетним напрямком тетчеризму стала політика обмеження влади та впливу профспілок. Треба зазначити, що Маргарет Тетчер діяла поступово і обачно. Перші законопроекти обмежували пікетування, «солідарні дії» та свободу профспілкової діяльності на підприємствах. Демократизації британських профспілок сприяли, на думку тетчерівських урядовців, запроваджене голосування по пошті при виборах керівництва та прийнятті рішень про страйки більшістю членів профспілки, обмеження прав «закритого цеху «, сплата штрафів за недотримання законів. Водночас прем’єр-міністр, окрім прийняття законів, прагнула сформувати громадську думку, спрямовану проти насилля профспілок та корпоративізму. Вона суттєво скоротила функції і повноваження Національної ради економічного розвитку, її галузевих органів, обмежила участь профспілок в інших державних органах, звела їхню діяльність до приватних питань (охорона праці, перепідготовка і працевлаштування людей). Корисним для уряду виявилося падіння чисельності профспілок, особливо в традиційних галузях, працівники яких були найактивнішими учасниками профспілкового руху. Послідовна і цілеспрямована діяльність уряду щодо законодавчого обмеження страйкової боротьби і активні дії проти страйкарів зрештою дали позитивні наслідки, якщо мати на увазі суто економічний ефект.

Поряд з реформуванням відносин власності та обмеженням прерогатив тред-юніонів важливою метою тетчерівського наступу стала перебудова системи державних соціальних послуг. На думку тетчеристів, докорінна реорганізація цієї системи покликана позбавити співвітчизників зрівнялівки у сфері послуг, сприятиме утвердженню свободи вибору і в соціальній сфері. Це в свою чергу, стимулюватиме ініціативу і підприємництво, прагнення у всьому покладатися тільки на себе і на свої власні сили.

Необхідно підкреслити, що нічого принципово нового у цьому не було. Частину заходів такого спрямування задовго до Маргарет Тетчер запроваджував Е.Хіт. Так само не був тетчерівський уряд піонером в ініціюванні приватного соціального страхування, яке досить поширилося ще в 1950-х роках. Разом з тим течіровська політика у цій царині була не простим продовженням усталеної практики, оскільки на відміну від своїх попередників, мета її уряду полягала в досягненні такого рівня роздержавлення, який надав би соціальним послугам нової якості.

Ця стратегія вимагала, з одного боку, послідовності і політичної волі, а з другого – поступовості і навіть обережності, що зумовило тривалий, а часом і болісний характер перебудови соціальної системи. Особливо серйозних зусиль потребувало реформування системи охорони здоров’я та шкільної освіти, де довелося не тільки вишукувати нові підходи, й долати опір численних опонентів.

Тетчер почала запроваджувати «ринкові» засади в медицині, активізувала процес передачі приватному капіталу на контрактній і конкурентній основі різного допоміжних служб (прання білизни, прибирання, догляд за хворими) Вартість цих послуг, за даними Національної служби здоров’я, склала у 1983 році 1 млрд. фунтів стерлінгів, тому конкуренція виявилася вельми жорстокою. Чимало фірм, прагнучи закріпити за собою перспективний ринок, погоджувалися навіть на низькі розцінки послуг. За офіційними даними, запровадження систем конкурентного контракту на допоміжні медичні послуги дозволило державі заощадити майже 100 млн. фунтів стерлінгів щорічно. Цей процес поглиблювався і приватні фірми перебирали на себе інші види послуг: охорону приміщень, обслуговування пацієнтів удома, керівництво господарством великих лікарень та поліклінік, утримання автостоянок. Мало того, вони почали прибирати до своїх рук і основні медичні служби: чергування в палатах, медичну допомогу на дому, окремі види лабораторних аналізів тощо. Одним із негативних наслідків стало скорочення медичного персоналу.

Важливим нововведенням тетчерівського уряду в діяльності НСОЗ стала реформа його структур та керівництва, переведення на ринкові засади, запровадження методів сучасного менеджменту. Поширювалася практика передачі приватним фірмам права на управління різними функціональними підрозділами і системі охорони здоров’я.

Крім комерціоналізації державної системи охорони здоров’я, уряд неоконсерваторів всіляко заохочував розвиток приватних лікарень, клінік, аптек і приватного медичного страхування. В результаті, якщо 1979 року ними користувалися 2 млн. осіб (5%), то 1986 року ці цифри зросли відповідно до 5 млн. (9%).[8]

Дещо інший шлях роздержавлення пройшла система шкільної освіти, станом якої були невдоволені як батьки, так і широка громадськість. Завдання консерваторів полягало в тому, щоб не допустити реалізації ідеї загальної і рівної середньої освіти, яку запроваджували лейбористські уряди. Річ у тому, що на базі двох основних типів шкіл, які функціонували в Англії – «граматичних», в які діти поступали на підставі екзаменів та тестів, і після її закінчення могли вступати до вищих навчальних закладів, та «сучасних», які не давали права вступу до вищої школи, лейбористи створювали так звані «об’єднані «школи.

Вже у першій програмній заяві «Правильний підхід», яка лягла в основу «хартії батьків», неоконсерватори сформулювали свою програму у системі освіти. Зводилася вона до того, щоб надати батькам всю інформацію про існуючі школи, щоб ті мали свободу вибору, а також мали право брати участь у шкільних радах тощо. Як один із варіантів запланованих змін пропонувалася система запровадження ваучерів, які видавали батькам з правом передачі їх у будь-яку обрану ними школу. Кількість набраних школою ваучерів мала визначити її фінанси, підбір учителів, обладнання, будівництво приміщень. Щоправда, згодом від «ваучеризації» шкіл консерватори відмовилися. Зате, щоб піднести стандарти навчання, передбачалося відновити «плюралізм» у шкільній освіті, створити систему стипендій для обдарованих дітей. Так само батькам надавалося право, якщо дитина не виявила бажання мати середню освіту, забирати її з школи і віддавати учнем на підприємство, або на курси професійної підготовки. Всі ці ідеї були відображені в законах 1980, 1986 і 1988 років.[9] Передовсім було скасовано лейбористське законодавство про «об’єднані» школи, таким чином 260 граматичних шкіл, які ще залишилися (з 5 тис. державних) здобули шанс на виживання. Закон від 1986 року був спрямований на підвищення стандартів освіти, реорганізацію управління школами і процесом навчанням, розширення складу шкільних рад із залученням бізнесових структур. Відповідно до цього закону в об’єднаних школах запроваджувалася більш диференційована оцінка знань учнів. Так, діти, які досягли 16 років, отримували за результатами екзаменів сім видів атестатів, які визначали їх подальше навчання чи спеціалізацію. Законом від 1988 року передбачалося впорядкування всієї системи навчально-виховної роботи на базі єдиних шкільних програм.[10]

Необхідність структурної перебудови економіки, її оновлення на основі сучасного науково – технічного розвитку гостро поставила питання про нагальну потребу різнопланової і якісної технічної освіти. У зв’язку з цим закони від 1986 та 1988 років передбачили створення мережі міських технологічних коледжів. Їх фінансували як держава, так і приватний бізнес. Серед заходів, які мали наблизити шкільну освіту до потреб економіки, слід згадати організацію стажування вчителів на фірмах і підприємствах, проходження учнями виробничої практики.

Необхідно зазначити, що теоретична модель реформування шкільної освіти, яку пропонували неоконсерватори, завжди корегувалася життям і тетчеризм діяв не шляхом відмови від старої практики, а через поєднання старої, соціал-реформістської, та нової неокосервативної моделей.

Важливим компонентом «держави добробуту» поряд із продуманою організацією охорони здоров’я та освіти була система соціального страхування і допомоги тим, хто через різні обставини, не міг заробляти собі на життя.[11]

Уряд Маргарет Тетчер запровадив принцип свободи вибору та заохочення різноманітних видів приватного страхування. Водночас ставилося завдання піднести роль державного соціального страхування і збереження його лише для тих, хто не був у змозі користуватися послугами приватного сектору. Через низку законів консервативний уряд істотно скоротив допомогу безробітним, головним чином шляхом скасування практики визначення цієї допомоги відповідно до розмірів зарплати і подальшого її підвищення залежно від зростання цін. Що ж до пенсій, то тетчерівський уряд відмовився від їх періодичного підвищення у зв’язку із зростанням зарплати й запровадив систему «прив’язки» до рівня цін. Таким чином, розрив між зарплатою і пенсіями помітно зріс. За таким же принципом були скасовані і надбавки пенсій інвалідам, вдовам, матерям-одиночкам. За деякими даними, тільки «економія» держави на пенсіях склала в 1979–1988 роках 4 млрд. фунтів стерлінгів.

Консерватори ставили собі за заслугу те, що помітно зросли недержавні джерела доходів пенсіонерів, оскільки ¾ з них засвідчили, що мають особисті заощадження, завдяки чому їхні прибутки збільшуються щорічно на 7 відсотків. Загалом наприкінці 1980-х років процес комерціалізації пенсійного обслуговування розширився і майже половина економічно активних британців брала участь у пенсійних фондах своїх підприємств. Що ж стосується самих пенсіонерів, то на початок 1990-х років майже 90 відсотків з них мали, крім державної пенсії, ще одне джерело існування.

Таким чином, у соціальній сфері тетчеристи запровадили своєрідний гібрид європейської та американської систем.

2. Приватизація: особливості її проведення

В основі політики торі лежали ідея економічного лібералізму – скорочення регулюючої функції держави в господарському житті суспільства, та підсилення ролі ринкових механізмів. Основу економічної політики Маргарет Тетчер склали: боротьба з інфляцією (що визначалось в скороченні позики держави приватному бізнесу, в контролюванні зростання грошової маси в обігу, скасуванні контролю держави над цінами та заробітною платнею); радикальна зміна структури держбюджету (відхід від прямого та прогресивного оподаткування приватних осіб та підприємців на користь непрямих податків); прагнення до обмеження державних видатків (на промисловість, комунальне і шляхове господарство та розвиток культури й освіти); курс на повну ліквідацію державного сектора в економіці.[12]

Одним з найперших завдань кабінету М. Тетчер у галузі економіки стала приватизація державних підприємств, часто не прибуткових. У вигляді дотацій вони поглинали велику частку державного бюджету. На 1979 рік націоналізований сектор промисловості давав лише 10 відсотків валового національного продукту.[13] Чимало державних підприємств стали символом неефективності.

Причинами приватизації в Великобританії стали:

· Неефективність державних підприємств

· Низька продуктивність праці на них

· Висока капіталомісткість

· Низька прибутковість.

Основною метою яку переслідував уряд Маргарет Тетчер були:

· Підвищення ефективності

· Скорочення державних витрат

· Ліквідація державного дефіциту

· Надання широких прав підприємствам

· Послабити роль та вплив профспілок

· Розширити коло індивідуальних акціонерів.

Реалізація цих завдань, за словами М. Тетчер дозволила побудувати суспільство «народного капіталізму», інакше – створити «демократію власників замість проголошеної лейбористами «держави загального добробуту».

Маргарет Тетчер довелося витримати низку атак своїх опонентів щодо методів приватизації. Пропонувалися два шляхи проведення приватизації: безкоштовна роздача акцій робітникам компаній і купівля акцій. Британський прем’єр міністр та її однодумці відкинули перший варіант. Вони виходили з того, що цінується лише те що важко дістається. Так було взято курс на продаж державних підприємств.

У приватизаційній політиці консервативного уряду можна виділити ряд етапів: з 1979 – по літо 1984 року здійснювався переважно продаж підприємств конкурентноздатних галузей. Пояснюється це тим, що уряд прагнув зменшити потреби державного сектору в позиках. Це був період так званої «малої приватизації»: в приватний сектор передавалися невеликі за розмірами компанії.

Другий період приватизації відбувся з літа 1984 року по осінь 1987 року, коли процес приватизації визначався в основному прагненням розширити коло власників акцій. Уряд продавав великі компанії.

Третій період приватизації почався з 1987 року, коли почали розпродавати галузі комунального господарства.

В Великобританії державне підприємство можна було продати лише на відкритих торгах або ж приватно (закрито). Кожна із форм мала свої позитивні і негативні сторони. Купівля на відкритих, публічних торгах передбачала обов’язкове перетворення роздержавленого підприємства у відкрите акціонерне товариство. У цьому випадку більш достовірною була і ціна, яка формувалася на необмеженій конкурентній основі. Водночас існувала класична купівля акцій за фіксованими цінами. Основна мета цього нововведення, тобто купівля акцій за фіксованими цінами, полягала в залученні до придбання дрібних інвесторів та вкладників. Так, 75 відсотків акцій Британського управління аеродромів було продано за фіксованими цінами і можливість придбати їх мали лише британські громадяни. При приватній торгівлі (з рук у руки чи при закритих торгах) ціна підприємства визначалась в ході переговорів, а, отже, в результаті обмеженої конкуренції.

Враховано було ще одну обставину, хто стане власником денаціоналізованого підприємства. Уряд строго контролював структуру тих, хто купував акції. Методи впровадження цього були різноманітними:

1. Шляхом визначення різних цін для різних категорій населення

2. Запроваджувалося пряме квотування акцій.

Прикладом цьому може бути продаж 12 електропостачальних компаній, який було здійснено. Для індивідуальних покупців було виділено 34,4 відсотка, для британських інституцій 45,6 відсотка, для зарубіжних фізичних і юридичних осіб – 20 відсотків акцій. Проте пропорції могли змінюватися на користь індивідуальних акціонерів у тому випадку, коли вітчизняні заявки на акції в 1,75 рази перевищували виділену з самого початку їхню кількість, тоді 20 відсотків акцій, призначених для зарубіжних інвесторів, передавалися громадянам Великобританії. Існувала також практика передачі акцій, які виділялися британськими економічним та фінансовими інститутами, знову також на користь індивідуальних власників. В цілому питома вага індивідуальних інвесторів могла зрости до 53 відсотків.

Щоправда, на практиці власниками акцій ставали все-таки переважно британські фінансові інституції, перед якими були поставлені надзвичайно складні завдання, а саме сприяти перебудові економіки. Нова лінія в економічній політиці стала відповіддю британських консерваторів на проблеми, що їх диктував сучасний етап науково-технічної революції. Треба визнати, що М. Тетчер швидше від своїх політичних опонентів як опозиційних, так і у власній консервативній партії, вловила нагальні потреби часу. Вона без вагань відкинула старі догми і своєю політикою підкреслила необхідність радикальних технологічних перетворень, структурної перебудови суспільного виробництва на базі наукових технологій, мікропроцесорної техніки, інформатики та автоматичних систем управління. Головні важелі у цьому надзвичайно складному процесі було передано в руки приватного бізнесу та підприємництва.

Водночас дрібним інвесторам і працівникам компаній під час приватизації надавалися відповідні пільги:

· оплата вартості частинами, власне, в кредит терміном від 2 до 60 місяців;

· преміювання лояльних робітників та пенсіонерів однією безкоштовною акцією на кожні 10 куплених;

· створення резерву пільгових акцій – до 5 відсотків від загальної кількості.

В цілому за 1980-і роки 500 тисяч працівників підприємств, що приватизувалися (це до 90 відсотків від загального числа) купили акції у «своїх» компаніях. [14]

Ще одним важливим моментом в економічній політиці Маргарет Тетчер була ставка на розвиток дрібного та середнього бізнесу. Значною мірою тут віддзеркалювалося її соціальне положення та симпатії, а також серйозні ідеологічні та політичні фактори: саме середні верстви – традиційна соціальна база торі. Враховано було й те, що дрібний і середній бізнес перетворився в нову економічну силу в структурі капіталістичного господарства. Він дуже ефективно взаємодіє з великим бізнесом, в деяких галузях суттєво доповнює його особливо в сфері обслуговування. Це можна підтвердити фактами: у 1989 році у Великобританії щотижня виникало 1 500 дрібних підприємств. Фірми, на яких працювало менше 20 осіб, складали 96 відсотків від усіх 2,5 млн. наявних тоді англійських фірм.

Уряд Маргарет Тетчер запровадив також велику кількість безкоштовних програм, покликаних готувати безробітних до відкриття ними власної справи, юридичного чи підприємницького консультування. Держава надавала пільгові кредити, запровадила пільгове оподаткування дрібного бізнесу. В зв’язку з політикою, яку провадив уряд Маргарет Тетчер з липня 1986 року по квітень 1990 року безробіття в Великобританії скоротилося майже вдвічі.[15]

Приватизація суттєво змінила мотиви діяльності працівників, перш за все менеджерів. В 75 відсотках компаній взагалі ліквідували окремі ланки управління. Відбулося скорочення центрального управлінського апарату Його переорієнтували виключно на стратегічне планування і проблеми фінансування. Так., центральний апарат управління аеропортів зменшився з 800 до 60 службовців. Приватизовані компанії почали активно запроваджувати бригадні та інші сучасні методи організації преміювання. У масштабах усієї країни зменшено тривалість робочого дня, виросла продуктивність праці, зросла прибутковість підприємств.

Важливою сферою приватизації стало житло. Уряд Маргарет Тетчер ставив при цьому мету: зменшити дотації на обслуговування муніципального житла та сформувати розлогий контингент домовласників. Цим заходом Маргарет Тетчер різко збільшила лави своїх прихильників серед робітників і рядових урядовців. За роки її правління 1 мільйон англійських родин стали власниками будинків, що становить 25 відсотків муніципального житла. Якщо в 1979 році власні будинки мали 53 відсотки британців, то в 1987 році таких було вже 68 відсотків. Продаж квартир часто супроводжувався скидкою в ціні до 70 відсотків.

Загалом на початок 1991 року близько половини британського державного промислового сектору було передано в приватні руки. Серед них – нафтова та газова галузі, телефонний зв’язок, водопостачання, авіакомпанії, енергетика, металургія. В державній власності залишалось лише 4 галузі: вугільна, залізниці, поштова служба, атомна енергетика. Близько чверті всього дорослого населення, тобто 11 мільйонів осіб, стали власниками акцій підприємств (замість 3 мільйонів у 1979 році). До середнього класу у часи Маргарет Тетчер зараховували себе понад 40 відсотків населення Великобританії.

Отже, за час прем’єрства Маргарет Тетчер в країні відбулося «економічне диво». Великобританія вийшла з кризового стану. Головним напрямком її внутрішньої політики стало відродження приватного підприємництва. Для цього було зроблено рішучі кроки по скороченню державного регулювання економіки. Знижені податки. Бізнесу було дозволено діяти в націоналізованих галузях.

Із середини 80-х років намітився перелом в економічній кон'юнктурі. Інфляція скоротилася. Почався економічний підйом, причому більш швидкий, ніж в інших країнах Заходу. Почало скорочуватися і безробіття. Причому зміни носили не тільки кількісний характер. Відбулася модернізація промисловості, її структура змінилася на користь новітніх наукомістких галузей. Виросла продуктивність праці і відродився підприємницький дух. Великобританія стала притягати іноземні капіталовкладення. «Англійська хвороба» пішла в минуле. До Великобританії повернулася її колишня впевненість у собі.

Висновки

Враховуючи все вище сказане ми прийшли до таких висновків. Консерватори прийшли до влади з чітко опрацьованою програмою дій. Її метою було вивести Великобританію з соціально-економічного застою. Уряд Маргарет Тетчер провів ряд заходів для того щоб покращити становище в країні. Серед цих заходів було здійснено:

1. припинена інфляція, посилення якої розладнало господарське життя країни;

2. зменшено податки на прибутки корпорацій та особисті доходи, що дало змогу збільшити інвестування в економіку країни

3. докорінно було звужено державне втручання в господарські та соціальні справи, що досі негативно впливало на зростання економіки;

4. переглянуто законодавство відносно профспілок, що підривало розвиток бізнесу;

5. проведено приватизацію.

Серед соціальних заходів уряд торі застосував принцип: хто багато заробляє тому нема чого безплатно лікуватися і навчатися. Було проведено реформу в освіті в медицині. Не проминула осторонь і пенсійна реформа.

Економічні успіхи сприяли зростанню доходів населення. Щорічні надбавки до заробітної плати становили 7–8%. За 80-ті роки кількість акціонерів в Англії потроїлася. Проповідуючи соціальний дарвінізм (кожен за себе-хай виживає сильніший), консерватори прагнули зробити англійців нацією власників.

Отже ми можемо зазначити, що на перетині 70–80 років в Великобританії відбулися серйозні соціально-економічні зрушення, які вивели країну з тотальної кризи.

Список літератури

1. Малець Л. Маргарет Сенджер. Нове обличчя влади (жінки на ключових урядових посадах) // Історія України. –1998. – №29–32.-С. 3–2

2. Маргарет Тетчер (за матеріалами журналу «Times» // Історія України. – 1999.– №21–24.-С. 7;

3. Маргарет Тетчер // Історія України. – 1999.– №9.-С. 9;

4. Назаров А. Как «снимали» Тетчер // Эхо планеты. – 1991. – №1.-С. 18–19; Черево О. Нарис політичної біографії Маргарет Тетчер // Людина і політика. – 1999. – №3.-С. 66–70;

5. Полонский А. Итоги ХХ века в трех биографиях. Образ епохи. // История –2000.– №48.-С. 6;

6. Перегудов С.П. Отставка Маргарет Тетчер // Вопросы истории. – 1991.– №11. – С. 11–19.,

7. Воскобойников Д.М. Тэтчер: политический портрет // Эхо планеты. –1989.– №24. – С. 18–21;

8. Воловец С. Портрет без рамки // О них говорят: политические портреты зарубежных деятелей.-М., 1989.-С. 29–52;

9. Аревич Г., Бабусенко С. Политика бывает несправедливой (об уходе в отставку Маргарет Тетчер) // Новое время. – 1990.– №49.-С. 12–13.

10.Матвеев В.М. Великобритания: итоги политики консерваторов // У политической катры мира. – 1986.– №2. – 63 с.

11.Новейшая история зарубежных стран ХХ век.-М., 2000;

12.Новейшая история зарубежных стран ХХ век: В 2-х ч. – Ч. 2.-М., 1998;

13.Іваницька О.П. Новітня історія країн Європи та Америки (1945–2002).-Вінниця, 2003;

14.Давлєтов О.Р., Космина В.Г., Мороко В.М. Всесвітня історія 1945–1997. – Запоріжжя 1997.

15.Пономарев М.В., Смирнова С.Ю. Новая и новейшая история стран Европы и Америки. – М., 2000.-С. 258.

16.Новейшая история зарубежных стран ХХ век: В 2-х ч.-Ч. 2.-М., 1998. – С. 109.

17.Пономарев М.В., Смирнова С.Ю. Новая и новейшая история стран Европы и Америки. – М., 2000.-С. 258.

18.Воловец С. Портрет без рамки. // О них говорят: политические портреты зарубежных деятелей. - М., 1989 – С. 37.

[1] Малець Л. Маргарет Сенджер. Нове обличчя влади ( жінки на ключових урядових посадах)// Історія України. –1998.-№29-32.-С.3-2; Маргарет Тетчер ( за матеріалами журналу “Times”// Історія України.- 1999.-№ 21-24.-С.7; Маргарет Тетчер//Історія України.-1999.-№ 9.-С.9; Назаров А. Как “снимали” Тетчер //Эхо планеты.-1991.-№1.-С.18-19; Черево О. Нарис політичної біографії Маргарет Тетчер //Людина і політика.-1999.-№3.-С.66-70; Полонский А. Итоги ХХ века в трех биографиях. Образ епохи. // История –2000.-№ 48.-С.6; Перегудов С.П.Отставка Маргарет Тетчер //Вопросы истории.-1991.-№ 11.- С.11-19., Воскобойников Д.М. Тэтчер: политический портрет //Эхо планеты. –1989.-№ 24. – С.18-21; Воловец С. Портрет без рамки //О них говорят: политические портреты зарубежных деятелей.-М.,1989.-С.29-52; Аревич Г., Бабусенко С. Политика бывает несправедливой ( об уходе в отставку Маргарет Тетчер)//Новое время.-1990.-№ 49.-С.12-13.

[2] Матвеев В.М. Великобритания: итоги политики консерваторов // У политической катры мира.-1986.-№ 2.-63 с.

[3] Новейшая история зарубежных стран ХХ век.-М.,2000;Новейшая история зарубежных стран ХХ век: В 2-х ч. –Ч.2.-М.,1998; Іваницька О.П. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002).-Вінниця, 2003; Давлєтов О.Р., Космина В.Г.,Мороко В.М. Всесвітня історія 1945-1997.- Запоріжжя 1997.

[4] Пономарев М.В., Смирнова С.Ю.Новая и новейшая история стран Европы и Америки.- М.,2000.-С.258.

[5] Новейшая история зарубежных стран ХХ век: В 2-х ч.-Ч.2.-М.,1998. –С.109.

[6] Пономарев М.В., Смирнова С.Ю.Новая и новейшая история стран Европы и Америки.- М.,2000.-С.258.

[7] С.Воловец Портрет без рамки.// О них говорят: политические портреты зарубежных деятелей.-М.,1989

[8] Іваницька О.П.Новітня історія країн Європи та Америки.- Вінниця, 2003. – С.158.

[9] Іваницька О.П.Новітня історія країн Європи та Америки.- Вінниця, 2003. – С.158

[10] Перегудов С.П. Отставка Маргарет Тетчер. // Вопросы истории .-№ 11.-1993.- С.12.

[11] Матвеев В.М. Великобритания: итоги политики консерваторов. //У политической карты мира .-№ 2.-1986.-С.21.

[12] Давлєтов О.Р., Космина В.Г., Мороко В.М. Всесвітня історія 1945-1997 рр.-Запоріжжя, 1997. –С.72.

[13] Іваницька О.П.Новітня історія країн Європи та Америки.- Вінниця, 2003. – С.150

[14] Іваницька О.П.Новітня історія країн Європи та Америки.- Вінниця, 2003. – С.152.

[15] Іваницька О.П.Новітня історія країн Європи та Америки.- Вінниця, 2003. – С.153