РЕФЕРАТ
Тема: "Мета, завдання і зміст дисципліни “Електропостачання промислових підприємств". Практичне її значення. Загальні відомості про споживачів електричної енергії та режимах електроспоживання"
2009
Системою електропостачання називають комплекс пристроїв для виробництва, передачі і розподілу електричної енергії.
Система електропостачання промислових підприємств забезпечує електричною енергією промислові споживачі. Основними споживачами є електроприводи різних машин і механізми, електричне освітлення, електричні нагрівальні пристрої, в тому числі електричні печі.
Робота промислових електроприводів та інших споживачів як при проектуванні, так і під час експлуатації повинна знаходитись в строгій відповідності як з окремими споживачами, так і з комплексом електроприводів, що забезпечують роботу складних механізмів.
Задача електропостачання промислових підприємств виникла одночасно з широким впровадженням електропривода в якості рушійної сили різних машин і механізмів і будівництвом електростанцій.
Перші електростанції споруджувались в містах для освітлення і живлення електричного транспорту, а також при фабриках і заводах. Пізніше з’явилася можливість спорудження електричних станцій в місцях запасів палива (торфу, вугілля, нафти) або в місцях використання енергії води незалежно від місць розташувань споживачів електроенергії - міст і промислових підприємств. Передача електроенергії на великі віддалі до центрів споживання почала здійснюватися лініями електропередачі високої напруги:
Раціонально виконана сучасна система електропостачання промислового підприємства повинна задовольняти ряд вимог: бути економною і надійною, безпечною і зручною в експлуатації, забезпечити належну якість електроенергії, рівні напруги, стабільність частоти та ін. Повинні передбачатися стислі терміни виконання будівельно-монтажних робіт і необхідна гнучкість системи, що забезпечує можливість розширення при розвитку підприємства без істотних ускладнень і подорожання первинних варіантів. При цьому повинні по можливості прийматися рішення, що вимагають мінімальних витрат кольорових металів і електроенергії.
При розробці системи електропостачання підприємства на період будівництва передбачається максимальне її використання для постійної експлуатації електрогосподарства підприємства.
В даний час більшість споживачів одержують електроенергію від енергосистем. Але на багатьох підприємствах продовжується будівництво і власних ТЕЦ.
Необхідність в виробництві електроенергії на фабрично-заводських електростанціях обумовлюється наступними причинами:
а) потребою в теплі для технології і опалення і ефективністю потужного виробництва при цій електроенергії;
б) необхідністю резервного живлення для відповідальних споживачів (друге незалежне джерело живлення);
в) необхідністю використання вторинних енергоресурсів;
г) великою віддаленістю деяких підприємств від енергосистем.
По мірі розвитку електроспоживання стають складнішими і системи електропостачання промислових підприємств. В них включаються мережі високих напруг, розподільчі мережі, а в деяких випадках і мережі промислових ТЕЦ. Виникає необхідність впроваджувати автоматизацію систем електропостачання промислових підприємств виробничих процесів, здійснювати в широких межах диспетчеризацію процесів виробництва з застосуванням телесигналізації і телеуправління і вести активну роботу по економії електроенергії.
Сучасні промислові підприємства характеризуються безперервним зростанням електроспоживання, збільшенням питомих витрат електроенергії і питомих щільностей навантажень, які досягають 0,65кВ·А/м2
за рахунок різкого зростання виробничих потужностей і розширення області застосування електроенергії в технологічних процесах, в т. ч. в електролізі в електротермії. В електросталеплавильних цехах питома щільність навантажень досягає 3-4 кВА/м2
.
Все більшу питому вагу посідають великі енергоємні підприємства чорної і кольорової металургії, хімії та ін., які пред’являють серйозні вимоги до надійності і економічності електропостачання. Вони характеризуються великими значеннями сумарних встановлених потужностей електроспоживачів.
Потужність встановлених тр-рів на гірничо-збагачувальних комбінатах досягає 200-300МВ·А з тенденцією подальшого зростання. Споживаєма великими комбінатами потужність складає 300-500 МВт, а по планах на найближче майбутнє вона досягне 700-1000 МВт. Сильно виросли потужності окремих виробництв і цехів. Споживаєма потужність комплекса доменної печі об’ємом 5000м3
наближається до 50 МВ·А, коксохімічного виробництва - 50-60 МВ·А, конверторного цеха з широко-полосним станом гарячої прокатки - 190 МВ·А, з широко-полосним станом холодної прокатки більше 100МВ·А. Різко виросли одиничні потужності окремих електроспоживачів і агрегатів. Потужність сучасної електролізної серії досягає 150-185МВ·А, дугової електропечі 100-125МВ·А, феросплавної електропечі 63МВ·А, електродвигунів прокатних станів 20МВт. В найближчий час потужність синхронних електродвигунів кисневих турбокомпресорів досягне 20-40МВт, а двигунів електроповітродувок доменних печей -60МВт.
Важливі додаткові вимоги до електропостачання пред’являють:
а) електроспоживачі з різко перемінними що циклічно повторюються ударними навантаженнями;
б) електроспоживачі, що вимагають безперебійності живлення при всіх режимах системи електропостачання.
Кожне виробництво існує постільки, поскільки його обладнання забезпечує роботу технологічних машин, що випускають промислову продукцію. Все обладнання приводиться в рух в даний час електродвигунами. Для їх нормальної роботи застосовується електроенергія як найбільш гнучка і зручна форма енергії, яка забезпечує роботу виробничих механізмів.
При цьому електроенергія повинна відповідати нормам якості. Основними показниками якості електроенергії є стабільність частоти і напруги, синусоїдальність напруги і струму та симетрія напруги. Від якості електроенергії залежить якість випущеної продукції та її кількість.
Зміни технологічних процесів виробництва, пов’язані, як правило, з їх ускладненням, приводять до необхідності модернізації і реконструкції систем електропостачання. В таких системах замість чергових встановлюється ЕОМ, що забезпечує управління системою електропостачання. Ця ЕОМ одержує інформацію в вигляді сигналів про стан системи електропостачання, роботі захисту та автоматики і на основі цієї інформації забезпечує чітку роботу технологічного обладнання. При цих умовах, черговий, що знаходиться на пульті управління, тільки спостерігає за проходженням технологічного процесу і вмішується в цей процес тільки в випадку його відхилення або відмов системи захисту, автоматики і телемеханіки.
Із сказаного видно, що сучасне виробництво пред’являє високі вимоги до підготовки інженерів-фахівців в області промислового електропостачання; одночасно потрібна значна кількість інженерів, що володіють знаннями в області автоматики, обчислювальної техніки та енергозберігаючих технологій.
Перехід на автоматизовані системи управління може бути успішним тільки при наявності засобів автоматики та кваліфікованих інженерів в області автоматизованого електропостачання.
Слід відмітити, що на більшості промислових підприємств нашої країни застосовуються старі системи ручного обслуговування, і вони повинні реконструйовуватися в умовах експлуатації і жорсткої конкуренції як з боку вітчизняних так і зарубіжних виробників.
Необхідність наукового підходу до керування системи електропостачання великих підприємств, застосування автоматизованих систем керування з використанням комп’ютерних технологій та обчислювальної техніки диктується, з однієї сторони, складністю сучасних систем електропостачання, наявністю різноманітних внутрішніх взаємозв’язків, а також недостатньо високими характеристиками надійності пристроїв автоматики, що знаходяться в експлуатації; з другої сторони, можливістю негативного впливу великих споживачів електроенергії на роботу енергосистеми.
Реальними гарантами застосування керованої обчислювальної техніки в системах електропостачання можна вважати наступне:
а. характер виробництва, передачі, прийому і розподілу електроенергії між споживачами є неперервним, без інерційним, скороминучим; об’єкт управління - розвинута складна технічна система;
б. керовану обчислювальну техніку доцільно застосовувати в системах з високим рівнем автоматизації технологічного процесу, з значними інформаційними потоками в системах контролю і керування; система електропостачання великих промислових підприємств відносяться якраз до таких систем;
в. сучасний рівень автоматизації систем електропостачання на підприємствах дозволяє використовувати наявні засоби локальної автоматизації в АСУ електропостачанням;
г. високі темпи розвитку виробництва обчислювальної техніки, вдосконалення її елементної бази ведуть до зниження вартості обчислювальної техніки, що в свою чергу дозволяє розширити сферу її застосування.
Основною особливістю АСУ електропостачанням є уніфікація, єдиний підхід, універсальність рішень для систем електропостачання підприємств незалежно від характеру виробництва, в той час як для автоматизованої системи управління технологічними процесами (АСУТП) характерні різноманітність і індивідуальність в залежності від виду виробництва. Тому можна розробляти універсальні принципи побудови АСУ електропостачанням.
Важливою особливістю системи електропостачання є неможливість створення запасів основного продукту - електроенергії. Вся одержана електроенергія негайно споживається. При непередбачених коливаннях навантажень необхідна точна і негайна реакція системи управління, що повинна компенсувати виниклий дефіцит.
Системі електропостачання великого підприємства властиві наявність глибоких внутрішніх зв’язків, що не дозволяють подрібнювати системний, комплексний підхід, що враховує взаємовплив факторів, і облік їх динамічності. Під впливом різноманітних збурень проходять безперервні зміни стану системи.
Застосування засобів керованої обчислювальної техніки в системах електропостачання є закономірним продовженням розвитку автоматизації цих систем. Існуючі засоби локальної автоматизації вирішують слідуючі основні задачі: захисту, регулювання напруги, регулювання потужності конденсаторних батарей та ін. Одним із засобів вдосконалення автоматики є використання керованих ЕОМ та комп’ютерів. Логічні можливості ЕОМ практично безмежні, що дозволяє реалізувати досить складні алгоритми керування. Можливості нагромадження і статистичної обробки інформації дозволяє вирішити задачі аналізу і самоконтролю системи. Централізація функції контролю і керування дозволяє коректувати керовану систему практично на любому рівні.
Модель керування системою електропостачання може включати в себе слідуючі рівні: перший - пристрої автоматики, датчики електричних і технологічних параметрів; другий - аналіз первинної інформації, її обробка; третій - контрольно-обчислювальна операційна система; четверта - оптимальне керування, видача керуючих сигналів на виконавчі органи.
Створення універсальної системи керування системою електропостачання, яка могла би знайти застосування на всякому великому підприємстві незалежно від характеру виробництва, можна розглядати як перший крок до створення інтегрованої автоматизованої системи управління, яка об’єднує безпосереднє керування електропостачанням з управлінням енергогосподарством, технологією виробництва і адміністративно-господарськими питаннями. Комплекс керованих обчислювальних машин слід застосовувати для вирішення задач оптимального управління виробництвом з врахуванням всіх сторін діяльності підприємства.
Для покращення техніко-економічних показників систем промислового електропостачання необхідно:
вдосконалення стандарту номінальних потужностей силових трансформаторів, наприклад застосування кроку 1,35 замість 1,6-кроку, що застосовується зараз, дозволить скоротити встановлювані трансформаторні потужності, створить умови для економії електроенергії в трансформаторах; роботи, пов’язані з обґрунтуванням необхідності рішення цієї задачі виконувались на кафедрі ЕПП МЕІ.
випускати трансформатори із з’єднанням обмоток зірка-зигзаг або трикутник-зигзаг, що знизить капіталовкладення і зменшить втрати електроенергії; замінити, де це можливо, симетруючі і фільтро-компенсуючі пристрої раціональними схемними рішеннями;
створення ефективного математичного забезпечення автоматизованих систем управління електропостачанням, що включає в себе розробку найбільш універсальних алгоритмів і програм по розрахунку режимів і надійності СЕС, що дозволяли би враховувати реальні умови функціонування систем і її динамічність.
Все це повинно сприяти скороченню капіталовкладень і економії електроенергії в умовах експлуатації.
Головною проблемою в найближчому майбутньому є створення раціональних схем електропостачання промислових підприємств, що пов’язане зі слідуючим:
вибором і застосуванням раціонального числа трансформації.
В даний час існують системи електропостачання з недопустимо великою кількістю трансформацій; так, наприклад, на одному металургійному комбінаті є напруги - 500, 220, 110, 35, 10, 6, 3, 0,5, 0,38 і 0,22кв. або, наприклад, групи нових промислових підприємств, створено за останні ≈20 років мають напругу 500, 220, 110, 35, 10, 6, 0,38 і 0,22кв. Такі великі кількості напруг тягне за собою не оправдано велике число трансформації (п’ять-шість).
Застосування на промислових підприємствах раціональних напруг приведе до скорочення числа трансформації до двох-трьох. В цьому випадку економія електроенергії становитиме не менше 10-15% всього її споживання промисловим підприємством.
Причинами появи нераціональних систем електропостачання в промисловості є їх постійне зростання і реконструкція при локальному вирішенні задач електропостачання всякий раз, коли настає необхідність реконструкції цих систем. Застосування напруги 20кв могло би сприяти різкому скороченню числа трансформацій;
вибором і застосуванням раціональних напруг. Застосування раціональних напруг в системах електропостачання промислових підприємств дає значну економію по втратах електроенергії. Розроблена на кафедрі ЕПП МЕІ методика вибору раціональних напруг дозволяє застосувати для систем електропостачання напруги, що забезпечують оптимальні економічні показники.
Причинами застосування нераціональних напруг є постійне зростання електроспоживання і вирішення окремих завдань електропостачання, та вимоги енергосистем здійснювати живлення на напрузі, яка є в даній енергосистемі. Нераціональні рішення в цьому напрямку приводять до того, що в експлуатації знаходяться системи електропостачання, в яких втрати електроенергії доходять до 35-40%.
3. правильним вибором місця розташування цехових і головних розподільчих (понижувальних) підстанцій. Розміщення живильних підстанцій у відповідних центрах електричних навантажень забезпечує мінімальні річні приведені затрати. Всяке зміщення живильної підстанції з центра електричних навантажень веде до збільшення цих затрат і підвищенню витрат електроенергії.
Розроблена на кафедрі ЕПП МЕІ методика визначення раціонального місця розташування живильних підстанцій дозволяє значно скоротити витрати на втрати електроенергії;
4. подальшим вдосконаленням методики визначення електричних навантажень. Вірне визначення очікуваних навантажень сприяє вирішенню загального завдання оптимізації побудови внутрізаводського електропостачання. В цьому напрямі вже багато зроблено, але в зв’язку з переходом України на ринкові відносини, треба зробити ще дуже багато.
5. раціональним вибором числа і потужності трансформаторів, а також схем електропостачання та їх параметрів, що веде до зниження втрат електроенергії, підвищенню надійності і сприяє вирішенню загального завдання оптимізації побудови системи електропостачання;
6. принципово новою постановкою для вирішення таких завдань, як, наприклад, симетрування (вирівнювання) електричних навантажень. В даний час це питання вирішується так: встановлюється трансформатор для живлення навантаження, несиметричної по фазах, а потім між трансформатором і навантаженням встановлюється симетруючий пристрій. Це приводить до значного збільшення потужності живильних пристроїв і збільшенню непродуктивних втрат палива і електроенергії. Вирівнювання навантажень по фазах можна виконати, наприклад, з допомогою зміни з’єднань обмоток живильних трансформаторів - замість зірка-зірка з нулем використати схему зірка-зигзаг з нулем, що збільшить вартість живильного трансформатора всього на 5%, а не на 80%, як в першому випадку.
Підтримання напруги, близької до номінальної, як правило проводиться за рахунок регулювання напруги різними додатковими пристроями, в тому числі і РПН. При цьому особливо в умовах глибокого регулювання напруги мають місце додаткові втрати електроенергії. В таких випадках ефективніше застосовувати підвищену номінальну напругу, що значно вигідніше економічно.
Загальна задача оптимізації системи промислового електропостачання крім вказаних вище положень включає також раціональні рішення по вибору січень проводів і жил кабелів, способів компенсації реактивної потужності, автоматизації, диспетчеризації та ін.
Оптимізація виробничих процесів в сукупності з оптимізацією систем промислового електропостачання може і повинні дати державі додаткові ресурси за рахунок скорочення непродуктивних витрат.
Проектанти електрики повинні зробити все від них залежне, щоби проектовані ними електропристрої по можливості менше впливали на розташування і експлуатацію технологічного обладнання, забезпечуючи при цьому високу надійність і безпеку при експлуатації цих установок.
Для правильного вирішення поставлених задач необхідна узгоджена робота декількох проектних організацій, або створення єдиного координаційного центра, який повинен проводити ув’язку проектних рішень, що приймаються різними проектними організаціями.
Коли застосування рішень системи електропостачання входить в протиріччя з вимогами будівельників або технологів, питання повинні вирішуватися на основі техніко-економічного порівняння варіантів.
При розробці схеми електропостачання враховуються також режими роботи електроспоживачів, зокрема способи і частота пуску двигунів, пускові стрибки навантажень електродвигунів та ін.
При проектуванні електропостачання підприємств і районів повинен послідовно проводитись принцип „децентралізації“ трансформації і комутації електроенергії. В результаті децентралізації і максимального наближення джерел високої напруги до електроустановок споживачів зводяться до мінімуму мереживні ланки і ступені проміжної трансформації і комутації, знижуються первинні затрати і зменшуються втрати енергії з одночасним підвищенням надійності.
Система електропостачання в цілому повинна бути побудована таким чином, щоб в умовах після аварійного режиму, після відповідних переключень вона була здатна, як правило, забезпечити живлення навантажень підприємства (з певним обмеженням) з врахуванням використання всіх додаткових джерел і можливостей резервування (перемички, зв’язки по вторинній напрузі, аварійні джерела та ін), перевантажувальної здатності обладнання та ін. При цьому можливі короткочасні перерви живлення електроспоживачів 2ї
категорії на час виконання необхідних переключень і перерви в живленні електроспоживачів 3ї
категорії на час до 1 доби.
Задачі оптимізації повинні вирішуватися з точки зору системного підходу. При цьому вибір раціональних режимів роботи систем електропостачання промислового підприємства необхідно проводити, оцінюючи економічну ефективність роботи всього підприємства в цілому. В деяких випадках при дефіциті потужності в системі електропостачання більш вигідним може бути пониження напруги на 5-10% порівняно з номінальним. Цей захід дозволяє для багатьох виробництв без значних збитків для технологічного процесу зменшити збитки в порівнянні зі збитками від промислового відключення, що часто застосовується в даний час.
Системний підхід при вирішенні оптимізаційних задач передбачає керування якістю електроенергії, направлений на зменшення її втрат в системах промислового електропостачання, а також на підвищення продуктивності механізмів і якості випущеної продукції. Комплексне рішення цієї проблеми забезпечує всеосяжне підвищення ефективності народного господарства.
Більше 50% всієї електроенергії, що виробляється в нашій країні споживається промисловими підприємствами.
Споживачі електроенергії промислових підприємств поділяються на слідуючі групи:
споживачі трьохфазного струму напругою до 1000в, частотою 50гц;
споживачі трьохфазного струму напругою вище 1000в, частотою 50гц;
споживачі однофазного струму напругою до 1000в, частотою 50гц;
споживачі, які працюють з частотою відмінною від 50гц, які живляться від перетворюючих підстанцій і установок;
споживачі постійного струму, які живляться від перетворюючих підстанцій і установок.
Для правильної побудови системи промислового електропостачання всіх споживачів перерахованих вище груп необхідно вияснити:
1. вимоги, які обумовлені діючими „Правилами устройств електроустановок” ПУЕ до надійності живлення споживачів (1-а, 2-а і 3-тя категорії);
2. режим роботи (тривалий, короткочасний, повторно-короткочасний);
місця розташування споживачів електроенергії, необхідно також вияснити стаціонарні вони чи пересувні.
В даний час електропостачання промислових підприємств здійснюється на змінному струмі. Для живлення групи споживачів постійного струму споруджуються перетворюючі підстанції, на яких встановлюються перетворюючі агрегати: напівпровідникові випростувачі, ртутні випростувачі, двигуни-генератори і механічні випростувачі.
Перетворюючі агрегати живляться від мережі трьохфазного струму і тому є споживачами трьохфазного струму.
Споживачі постійного струму, які мають індивідуальні перетворюючі агрегати: електропривід по системі генератор-двигун, вентильний електропривід і т. ін. є з точки зору електропостачання споживачами трьохфазного струму.
Такими споживачами є внутрішньо заводський електрифікований транспорт, установки електролізу, підйомно-транспортних і деяких інших механізмів.
Згідно ПУЕ електротехнічні установки, які виробляють, перетворюють, розподіляють і споживають електроенергію діляться на електроустановки напругою до 1000 в і електроустановки напругою вище 1000 в.
Електротехнічні установки напругою до 1000 в виконуються як з глухо заземленою, так і з ізольованою нейтраллю, а установки постійного струму з глухо заземленою і ізольованою нульовою точкою.
Електричні установки з ізольованою нейтраллю слід застосовувати для підвищення надійності живлення систем промислового електропостачання (торфові розробки, вугільні шахти та ін) при умові, що в цьому випадку забезпечується контроль ізоляції мережі і цілість пробивних запобіжників, швидке виявлення персоналом замикань на землю і швидке усунення їх або автоматичне відключення ділянок з замиканням на землю.
В чотирьохпровідних мережах змінного струму, або трьох провідних мережах постійного струму для установок без підвищеної небезпеки глухе заземлення нейтралі обов’язкове.
Електричні установки напругою вище 1000в поділяються на установки:
з ізольованою нейтраллю (напругою до 35кв);
з нейтраллю, включеною на землю через індуктивний опір для компенсації ємнісних струмів (напругою до 35кв і рідко 110кв);
з глухо заземленою нейтраллю (напругою 110кв і вище).
Крім цього, всі ці установки поділяються на установки з малими струмами замикання на землю (до 500А) і установки з великими струмами замикання на землю (більше 500А).
По частоті струму споживачі електроенергії діляться на споживачі промислової частоти (50гц) і споживачі з високою (понад 10кгц), повишеною (до 10кгц) і пониженою (нижче 50гц) частотами.
Більшість споживачів використовують електроенергію нормальної промислової частоти. Установки високі і повишеної частоти застосовуються для нагріву під загартування, ковку і штампову металів, та для плавки металів. До споживачів з підвищеною частотою відносяться, наприклад, електродвигуни в текстильній промисловості при виробництві штучного шовку (частота 133гц).
Для перетворення змінного струму промислової частоти в струми високої і повишеної частоти служать двигуни-генератори (електромашинні перетворювачі), а також тиристорні і іонні перетворювачі. Для одержання повишеної частоти (до 10кгц) застосовують переважно тиристорні перетворювачі (інвертори). Для одержання частоти 10кгц і вище застосовують лампові генератори. Від іонних генераторів можна одержати частоти до 2800гц. До споживачів з пониженою частотою відносяться колекторні електродвигуни, що застосовуються для транспорту (16 гц), перемішувачі рідкого металу (до 25гц) та індукційні нагрівальні установки для відливки великих деталей. Змінний струм пониженої частоти в промислових установках широкого застосування немає.
Споживачі електроенергії можуть бути поділені на групи по подібності режимів, тобто по подібності графіків навантажень. Поділ споживачів на групи дозволяє більш точно визначати сумарне електричне навантаження.
Розрізняють три характерні групи споживачів:
1. споживачі, що працюють в режимі з тривалим постійним, або таким що мало змінюється навантаженням. В цьому режимі електрична машина або апарат може працювати тривалий час без перевищення температури окремих частин машини або апарата вище допустимої.
Прикладами таких споживачів є електродвигуни компресорів, насосів, вентиляторів та ін.
2. споживачі, що працюють в режимі короткочасних навантажень. В цьому режимі робочий період машини або апарата не настільки тривалий, щоби температура окремих частин машини або апарата могла досягнути допустимого значення. Період зупинки машини або апарата настільки тривалий, що машина практично встигає охолонути до температури навколишнього середовища. Прикладами цієї групи споживачів є електродвигуни електроприводів допоміжних механізмів металорізальних верстатів (механізми підняття поперечини, зажиму колон, двигуна швидкого переміщення супорта та ін), гідравлічні затвори, електроприводи засувок і ін;
3. споживачі, які працюють в режимі повторно-короткочасного навантаження. В цьому режимі короткочасні робочі періоди машини або апарата чергуються з короткочасними періодами відключення. Повторно-короткочасний режим роботи характеризується відносною тривалістю включення (ПВ) і тривалістю цикла. В повторно-короткочасному режимі електрична машина або апарат може працювати з допустимою для них відносною тривалістю включення необмежений час, причому перевищення температури окремих частин машина або апарата не вийде за межі допустимих значень. Приладом цієї групи споживачів є електродвигуни кранів, зварювальні апарати та ін.
Для перерахованих вище режимів роботи споживачів у відповідності з ГОСТ-183-74 електропромисловість випускає електродвигуни розраховані на вказані умови роботи.
З точки зору забезпечення надійного і безперебійного живлення споживачі електроенергії діляться на три категорії:
1-а категорія - споживачі, перерва в електропостачанні яких може призвести за собою небезпеку для життя людей або значні матеріальні збитки, зв’язані з пошкодженням обладнання, масовим браком продукції, або тривалим розбалансуванням складного технологічного процесу виробництва;
2-а категорія - споживачі, перерва в електропостачанні яких пов’язана з істотним недовипуском продукції, простоєм людей, механізмів, промислового транспорту;
3-а категорія - споживачі, що не підходять під визначення 1-ї і 2-ї категорій (наприклад, споживачі допоміжних цехів, що не визначають технологічний процес основного виробництва).
Питання про надійність електропостачання споживачів пов’язаний з кількістю незалежних джерел живлення, схемою електропостачання і категорією споживачів. Споживачі 1-ї категорії повинні мати не менше двох незалежних джерел живлення. Споживачі 2-ї категорії можуть мати одне-два незалежних джерел живлення (вирішується конкретно в залежності від значення, яке має дане промислове підприємство в народному господарстві країни, та місцевих умов). Споживачі 3-ї категорії, як правило, можуть мати одне джерело живлення, але якщо по місцевих умовах можна забезпечити живлення без істотних затрат і від другого джерела, то застосовується резервування живлення і для цієї категорії споживачів.
Характерні споживачі електроенергії:
силові загально-промислові установки і електричні двигуни промислових механізмів;
електричні освітлювальні установки;
перетворювальні установки;
електричні печі і електротермічні;
електрозварювальні установки.
Література
1. А.А. Федоров, Є.М. Ристхейм ,,Электроснабжение промышленных предприятий”
2. А.А. Федеров, В.В. Каменеві ,,Электроснабжение промышленных предприятий”
3. Ермилов А.А. ,,Электроснабжение промышленных предприятий”
4. А. А. Федоров ,,Электроснабжение промышленных предприятий"
|